Новий етап наукового протистояння щодо інтерпретації Ольвійського каталогу ІРЕ І2 201

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

НОВИЙ ЕТАП НАУКОВОГО ПРОТИСТОЯННЯ ЩОДО ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ОЛЬВІЙСЬКОГО КАТАЛОГУ IPE I² 201

Микола Ніколаєв доктор історичних наук



Анотація

Розпочався новий етап наукового протистояння щодо інтерпретації ольвійського каталогу IPE I² 201. Протистояння полягає у подоланні альтернативи: чи є цей каталог списком громадян Ольвії кінця III ст. до Р.Х. (за В.П. Яйленко), чи календарем Ольвії - каталогом епонімів, що охоплює 390-90 рр. до Р.Х. (за М.І. Ніколаєвим). Проблема інтерпретації каталогу виходить за межі філології та може бути цілком вирішена по допомогу сучасних методів системного аналізу та математичного моделювання. Водночас із публікацією статті В.П. Яйленка у 2023 році в нашому науковому протистоянні з'явилися нові обставини. Мій опонент використовує мою монографію 2008 року, де викладено лише початкові ідеї досліджень. Спеціальні системні дослідження властивостей каталогу IPE I² 201, а, також повний алгоритм синхронізації ольвійського календаря (обсягом майже 100 сторінок) наведені в книзі І моєї монографії «Просопографія Ольвії Понтійської V ст. до н. е. -1 ст. н. е.», що вийшла друком у 2014 р. (див.: https:// www.academia.edu/2771459); рецензентами її стали відомі науковці - A. Avram, О. Габелко. Монографія була викладена у вільний доступ на початку 2017 року, її переглянули майже 2000 науковців. Але у своїй статті 2023 р. В.П. Яйленко зазначив, що ця монографія для нього є недоступною. Коментар дослідника до матричної моделі каталогу свідчить, що він не ознайомився ні з алгоритмом системних досліджень каталогу, ні з результатами цих досліджень. То про що ж ми сперечаємося?

У цих нотатках я показав, що критерій, який застосовує В.П. Яйленко, аби розрізняти синхронний та діахронний каталоги є хибним. Також я обґрунтував, зокрема, вісім спільних ознак діахронного характеру каталогів Ольвії IPE I² 201 та Мілету Miletos 103-110. Закликаю мого опонента чи перебороти ці ознаки, чи прийняти, нарешті, що каталог IPE I² 201 є календарем Ольвії.

Ключові слова: Ольвія, Мілет, написи, каталог, епоніми, хронологія, системний аналіз.



Annotation

A NEW STAGE OF THE SCIENTIFIC CONFRONTATION ABOUT INTERPRETATION OLBIAN CATALOGUE IPE I² 201

Mykola Nikolaev Doctor of Historical Science (Dr. Hab. in History) Central Ukrainian National Technical University, Ukraine

A new stage of the scientific confrontation regarding the interpretation of the Olbian catalogue IPE I² 201 has begun. The confrontation consists in overcoming the alternative: whether it is a list of citizens of Olbia at the end of the III century BC. (according to V.P. Yaylenko), or the calendar of Olbia - the catalogue of eponyms 390-90 BC. (according to M.I. Nikolaev). The problem of interpretation of the catalogue is outside the scope ofphilology and can be completely solved using modern methods of system analysis and mathematical modelling. At the same time, with the publication of the article by V.P. Yaylenko in 2023, new circumstances appeared in our scientific confrontation. My opponent is using my monograph from 2008, where only the initial research ideas are presented. Special system studies of the properties of the catalogue IPE I² 201, and a complete algorithm for synchronizing the Olbian calendar with a volume of almost 100 pages are given in Book 1 of my monograph “Prosopography of Olbia Pontika 5th century BC -- 1st century AD. 2014” (see: https:// www.academia.edu/2771459); rewievers: A. Avram, O. Gabelko. The monograph was made freely available in 2017, it was viewed by almost 2,000 scientists. But, in his article of 2023, V.P. Yaylenko noted that the monograph of 2014 is not available to him. The researcher's comment on the catalogue matrix model shows that he is not familiar with either the system algorithm for catalogue research or the results of that research. So what are we arguing about?

V.P. Yaylenko uses a false criterion to distinguish between synchronous and diachronic catalogues. In these notes, I substantiated, in particular, eight common features of the diachronic character of the catalogues of Olbia IPE I² 201 and Miletos 103-110. I call my opponent to either overcome these features or finally accept that the IPE I² 201 catalogue is the Olbian calendar.

Key word: Olbia, Milet, inscriptions, catalogue, eponyms, chronology, system analysis.



Виклад основного матеріалу

ольвія каталог календар просопографічний

У 2019 р. мною був опублікований новий магічний опістограф із Ольвії; пам'ятка є самим об'ємним на сьогодення магічним переліком імен та патронімів ольвіополітів - декілька десятків історичних осіб Очищення та реставрація пам'ятки не виконувалася. Наразі пам'ятка втрачена. Відповідно, окремі стрічки мені не вдалося прочитати (Николаев, 2019). (Николаев, 2019). Відповідно до напряму моїх досліджень публікація опістографа мала на меті ілюстрацію можливостей просопографічного аналізу у датуванні, реконструкції та історичній інтерпретації нового магічного напису; також я виказав сподівання, що традиційні ономастичні та лінгвістичні дослідження, які не отримали відповідного розвитку у статті, зацікавлять профільних спеціалістів (Николаев, 2019: 282). Дійсно, у подальшому дослідженні опістографа активну участь взяли відомі французькі історики та філологи Madalina Dana та Dan Dana; у співавторстві з цими дослідниками було запропоноване reedition магічного опістографа (Dana, Dana, Nikolaev, 2024). Водночас наприкінці 2023 р. вийшла стаття російського філолога та історика В.П. Яйленко «Текстология, палеография, историческая ретроспектива новоизданного позднеэллинистического наговора из Ольвии» (Яйленко, 2023); майже 90% цієї статті присвячені розбору опублікованого мною магічного напису. Безумовно, я вдячний досліднику - висококваліфікованому спеціалісту - за виказані зауваження філологічного характеру (втім, побічних для моїх досліджень). Важливо, що на відміну від монографії 2017 р., стаття 2023 р. мого опонента майже позбавлена особистих образ на мою адресу та написана у значно спокійному та виваженому тоні. Що стосується палеографічної складової зауважень В.П. Яйленко, зазначу, що нещодавно мною були оприлюднені матеріали з аналізом сучасного стану ольвійської палеографії (Ніколаєв, 2023). З урахуванням низки негативних тенденцій у застосуванні палеографії, зокрема, і в наукових працях В.П. Яйленко, вважаю за необхідне наразі утриматися від будь-яких коментарів палеографічного напряму⁸. Але, і це є найголовнішим, у своїй новій статті В.П. Яйленко знов повернувся до такої, що виникла поміж нами у 2017р. (Яйленко, 2017) дискусії стосовно інтерпретації відомого каталогу громадян Ольвії IPE I² 201; пропоновані нотатки стосуються аналізу нововідкритих обставин та сучасного стану згаданої дискусії. Водночас не є моєю метою виконання повного рецензування достатньо об'ємної статті В.П. Яйленко (Яйленко, 2023).

Каталог громадян Ольвії IPE I² 201 вже десятки років знаходиться у центрі уваги вчених. Історія дослідження цієї пам'ятки, зокрема, широко представлена у моїх статтях та монографіях та налічує три таких, що істотно різняться періоди. Перший період пов'язаний з інтерпретацією каталогу як синхронного переліку громадян Ольвії III ст. до Р.Х., що її запропонував видавець пам'ятки В.В. Латишев. Цей період характеризується поступовим накопиченням суперечностей: виявилося, що каталог утримує імена та прізвища історичних осіб, які згадані у лапідарних пам'ятках як IV, так і III ст. до Р.Х. Перший період продовжується й донині завдяки вченим, які проігнорували вказані протиріччя. Зокрема, В.П. Яйленко майже сорок років потому, із застосуванням вибіркового просопографічного аналізу та необґрунтованої інтерполяції «закріпив» інтерпретацію каталогу IPE I² 201 як синхронного переліку громадян Ольвії, що датується останньою чвертю III ст. до Р.Х.

Другий період дослідження каталогу - спроба подолання згаданих суперечностей; Ю.Г. Виноградов та В.В. Рубан одночасно та незалежно один від одного (1980-ті рр.) дійшли висновку, що каталог являє собою діахронний перелік жерців-епонімів тобто є календарем Ольвії. Втім, філологічний шлях вивчення цього документу був майже вичерпаний; ідея дослідників щодо діахронності каталогу не набула подальшого практичного розвитку; дослідження зупинилась (Николаев, 2014).

Третій етап дослідження каталогу почався у 2000 рр. та пов'язаний з моїми розвідками із застосуванням сучасних методів системного аналізу та математичного моделювання. Оскільки Ю.Г. Виноградов та В.В. Рубан надали мінімальну кількість аргументів відносно діахронного характеру каталогу⁹ початку моїх робіт із синхронізації каталогу передувало вивчення його властивостей, зокрема, у порівнянні з епонімним каталогом Мілету (Miletos 103-110).

Найголовнішим у цьому питанні стало отримання доказів щодо діахронного характеру каталогу:

1. В.П. Яйленко, посилаючись на антикварну працю попередників, зазначив, що в ольвійському каталозі цілком упізнаються за характерними іменами-прізвищами представники декількох родин і це є формальною ознакою каталогу саме громадян, у той час, як у спеціалізованих переліках імен-прізвищ (маються на увазі каталоги епонімів - Додам, лише одну фразу, яка, на мій погляд, характеризує використання В.П. Яйленко палеографічного аналізу: «Воістину, унікальні можливості демонструє ольвійська палеографія; її можливо пристосувати до любих історичних ідей та гіпотез (sic)!» (Ніколаєв, 2023). На жаль, надання відповідних, доволі об'ємних пояснень палеографічного характеру не входить до мого завдання у цих нотатках. Я цілком згоден із цим твердженням В.П. Яйленко (Яйленко, 2023: 142). М.Н.) таке трапляється нечасто, - наприклад у каталозі епонімів Мілету (Яйленко, 2023: 142). Звертаю увагу на те, що по допомогу цього «розмитого» критерію майже неможливо прийняти рішення про віднесення каталогу громадян до синхронного, чи то діахронного переліку¹⁰. У такому випадку, замість посилання на працю сторічної давнини пропоную дослідити реальний склад взаємозворотних імен-прізвищ в епонімних каталогах Мілету, Лінду, Родосу та Ольвії ¹¹.

Отже, наводжу інформацію, отриману безпосередньо із каталогу мілетських епонімів - айсимнетів мольпів Miletos 103-110¹²:

Аєорєбшу Абруауорєш ^ Абруауорр^ Лєшрєбоуто^,

Kipaiaq Дррртріо ^ Дррртрю^ Ктраіа,

Ватшу вєобшро ^ вєобшро^ Ватшуо^,

Лєоуті^ вєобшро ^ вєобшро^ Лєбутю^,

ВоитаАіУО^ Tolko ^ ToLKoq ВоитаАіУои,

Дррртрю^ враоикАі^ ^ врааикАр^ ДnpnтpLo, врраю^ Дюуурто ^ Дlбyvnтoq врр^,

'HyЈpwv Eo6ppo ^ Eo6ppoq 'HyЈpovoq,

KpiropouAoq Ауаожратои^ ^ Ауаоїкрат^ ^i^pou^D, АртЈрш nu0opav6po ^ nu06pav6poq ApтЈpwvoq,

'Еткрат^ AnoAAwvtou ^ А-noAAwvioq 'ErnKpaTOuq, itpoq 'ErnKporouq ^ 'Еткрат^ SLpou,

Арютба^ MivvLwvoq ^ MivvLwv Арютюи,

Ітратш ДloyЈvouq ^ ДюуЈи^ 2тpатwvoq,

ЛuоLpaxoq Арют^и ^ Арютба^ Лuоlpаxou,

KaAA10Јpiq 2абиаттЈш ^ Хабиаттр^ KaAAi0Јpioq, Avтpvшp EбavбpLбou ^ EбavбpLбnq Avтpvopoq, Mnvббшpoq EuKparauq ^ Ебкратр^ Mpvo6wpou, А-noAAwvioq КаЛАжратои ^ КаААікрат^ А-noAAwvLou,

Дбкlpoq Avтlфшvтoq ^ Avтlфwv ДoкLpou,

MnvбфlAoq вpaошvLбou ^ вpaошvLбnq MnvoфLAou, Xapppq вpaошvLбou ^ вpaошvLбnq Xappou.

Впадає в очі достатньо велика кількість характерних взаємозворотних імен-прізвищ в епонімному каталозі Мілету, навіть із урахуванням його великого об'єму; це протирічить критерію, що його застосовує В.П. Яйленко.

Епонімний каталог Лінда Lindos II 1, також утримує достатньо велику кількість взаємозворотних імен-прізвищ:

вapоLпovo[q Лиоютрато] ^ ЛиоЈотр[ато^ вapоLпбvou],

[NiKay6paq njavamou ^ [navatuoq NiKay6pa], noAuxappoq АотиррбЈи^ ^ Аотиррбр^ noAu]xapM-ou, До того ж, запропонований критерій є сумнівним, насамперед, унаслідок недостатньої кількості збережених епонімних каталогів. Цілком очевидно, що наведене нижче порівняння абсолютної кількості взаємозворотних імен у каталогах не є строгим у методологічному сенсі внаслідок різниці у розмірах цих каталогів. Відповідно, обов'язковим напрямом подальших досліджень слід вважати виявлення особливостей та спільних рис каталогів Miletos 103-110 та IPE I² 201 з урахуванням розміру цих каталогів, тобто дослідження відносних параметрів. Що стосується епонімних каталогів загалом, на мою думку, чинником більшої або меншої кількості родин у таких каталогах, також слід вважати, зокрема, чисельність населення міста, також ступень аристократизації суспільства тощо (але як її визначити кількісно?), також, кланову боротьбу тощо. Загалом, це питання потребує подальших досліджень. Слід зазначити, що епонімний каталог Мілету Miletos 103-110 утримує загалом майже одну тисячу імен та прізвищ. З урахуванням їхньої значної кількості, навіть застосування комп'ютерного пошуку взаємозворотних імен-прізвищ за кожним ім'ям (та з подальшим аналізом отриманих даних) займає декілька хвилин. Відповідно, повноцінне виконання такого дослідження у 1914 р. (Яйленко, 2023: 142 ) без застосування сучасних технологій є проблематичним.

[Пибауора^ Архократєи^] ^ Архократр^ Пи0аубра,

Паиаауіа^ Арютєіба ^ Арютєіба^ Паиаауіа, Арютбрахо^ Аіох^а ^Аіох^а^ Арюторахои,

ЕбкАр^ Ебархіба ^ Ебархіба^ ЕбкАєОф Арютєіба^ 0раоиЛбхои ^ 0раобЛохо^ Арютіба, КаЛЛікЛр^ [Тєіашуо^?] ^ [Тєіашу КаЛлікАєи^],

Zpvwv МєАаубіои ^ МєАаубю^ Zpvwvoq,

Тщархіба^ Nаuо^коu ^ Nабоlкоq Тірархіб[а],

Абтократр^ Аvбр^а ^ Аvбр^аq Абтократєиф [Тірократр^ ЕбпоЛброи ^ ЕбпбЛєро^ Тірократєиф [n60wv 'Ієро]крітои ^['Ієрбкріто^ n60wvoq], [Ауроікратр^ АуЛо]ихбр[о]и ^ [АуЛобх[оро^

Ауроікратєи^] ].

Епонімний каталог Родосу SEG 12:360 утримує мінімальну кількість взаємозворотних імен-прізвищ (це єдиний каталог, якій свідчить, буцімто, на користь критерію В.П. Яйленко; але, з урахуванням порівняно малого об'єму цього каталогу це є закономірним):

Діаубра^ Дараурто ^ Дараурто^ Діаубра,

АрхіпоЛі^ Фроріба ^ [Фр]оріба^ АрхіпбЛюф

Водночас у частині взаємозворотних імен-прізвищ ольвійський каталог IPE I² 201, також подібний до епонімних каталогів Мілету та Лінду:

0єокАр^ Аріот^о^ ^ Аріот^ 0єокАшиф ПоАирбб^ Аєшкратои^ ^ Аєшкратр^ ПоЛ'uрЈбоvтоф Аил]р.[ратшр] А[уа0Јуои] ^ Ауа01^о^ Аvтlрpотороф Арютбкріто^ Пооєїб^іои ^Пооєїб Арютокрітои, ПаитакАр^ 'Ікєоіои ^ 'Ікбою^ ПаvтакАЈоuф Еибшро^ Пр[шт]оубу[ои]^ ^ Прштоубур^ Еббшрои,

КАєбрРрото^ ПаvтакAЈоuq ^ ПаvтакАрq КА[єорРрбто]и, Арютократр^ Аріот^о^ Аріот^ Арютократоиф

Треба, також зауважити, що ольвійський каталог утримує й повні омоніми, зокрема: КАєбрРрото^ ПavтaкAЈоuq ^ КАєбрРрото^ ПаvтакАЈоuф ІтафиАо^ 'Нробшрои ^ ІтафиАо^ 'Нробшрои,

Аvтl]р[ротwр] А[уа0Јуои] ^ Аvтlрротwр Ауа0Јуои.

Аналогічна інформація присутня і у каталозі Мілету, зокрема:

Мpvббwроq Ебкратои^ ^ Мpvббwроq Ебкратоиф 'Еткратр^ АпоЛА^іои ^ 'Еткратр^ АпоЛЛ^іои,

'Еткратр^ Ват^о^ ^'Еткратр^ Ват^оф Дюубур^ Дюубуои^ ^ Дюубур^ Дюубуоиф АvтLохоq АvтLбхоu ^ АvтLохоq АvтLбхоu,

Арфі0єрі^ Ебкратои^ ^ Арфі0єрі^ Ебкратоиф

Також у каталозі Лінда:

Аypоаvброq Ауроаиброи ^ Аypоаvброq Ауроаиброи, КаЛЛікАр^ Т[єі]о^о^ ^КаЛЛікЛр^ Тєіо^оф [^каубра^ П^атои ^ ^каубра^ Паvаlт^оu, ^каоірахо^ Ішоїпатрои ^ ^каоірахо^ Ішоїпатрои Аvа^Lфшv Аvа^Lфшvтоq ^ Аvа^lфwv Аvа^lфwvтоф Аотикратр^ Аотикратєи^ ^ Аотикратр^ Аотикратєиф Тірархіба^ Nаuо^коu Тірархіба^ Nаuо^коu, Архократр^ Пи0аубра ^ Архократр^ Пи0аубра.

Вважаю, це є свідченням дії античної традиції успадкування родових імен; омонімічні особи належать до одного роду та є дідами та онуками тощо.

Отже, попередні порівняльні дослідження (якісного, а не кількісного характеру) епонімних каталогів Мілету, Лінду Ольвії та Родосу виявили присутність достатньо великої кількості характерних взаємозворотних імен-прізвищ. Цей висновок протирічить критерію, на який спирається В.П. Яйленко. У кількісному ж вимірі за наявністю таких імен на першому місті стоїть каталог Мілету (кількість з урахуванням повних омонімів - 28 пар), далі слідкує каталог Лінду (кількість - 23 пари), за ним - каталог Ольвії (кількість - 11 пар); завершує цей тандем каталог Родосу (кількість - 2 пари) Як зазначалося вище, робота із виявлення взаємозворотних імен -прізвищ виконувалася по допомогу стандартного комп'ютерного пошуку, втім є достатньо трудомісткою оскільки кількість імен вимірюється сотнями.. Очевидно, для читача, знайомого з абсолютними розмірами каталогів Мілету, Лінду, Ольвії та Родосу не складе труднощів сформулювати висновок: кількість взаємозворотних імен-прізвищ у зазначених каталогах, у першому наближенні корелює з розміром цих каталогів У цій статті я не ставлю завдання отримати точні відносні значення. Матеріали такого дослідження представлені у моєму абстракті «Щодо критерію синхронності/діахронності каталогів громадян античної доби» //Міжнародна наукова конференція VER KYIVIENS (Sub umbra castanearum) Суспільства давньої, середньовічної і ранньомодерної доби та їх цивілізаційна спадщина: історія; релігія; культура. КНУ імені Тараса Шевченка. 24 травня 2024 р. У друку.. Отримані матеріали свідчать про те, що властивості каталогу Ольвії (у частині взаємозворотних імен-прізвищ) складають одне ціле з каталогами Мілету, Лінду та Родосу. Відповідно, або ольвійський каталог, також є діахронним (поряд з каталогами Мілету, Лінду та Родосу), або критерій, на який покликається В.П. Яйленко, щодо формальних ознак синхронних та діахронних каталогів не є дійсним (Яйленко, 2023: 142).

2. Втім, мої розвідки не обмежилися вказаним висновком. Була виявлена ще одна спільна властивість каталогів Мілету, Лінду та Ольвії: відносне розташування взаємозворотних імен-прізвищ, тобто, належних до одного роду, тяжіє до 30 років, згідно із законом генеалогії. Цей висновок був оприлюднений мною у 2012 р. у вигляді двох порівняльних таблиць (Ніколаєв, 2012). Відповідно, отримані генеалогічні матеріали свідчать про брак будь-яких підстав вважати, що каталог Ольвії є синхронним переліком на відміну від діахронного каталогу Мілету.

3. Однак, подальше порівняльне дослідження особливостей формування епонімних переліків Мілету та Ольвії, також дало змогу виявити матеріали про епонімів-родичів, де хронологічна інформація суттєво не відповідає основному закону генеалогії; в ольвійському каталозі трапляються факти попарного розташування (тандемів) епонімів за схемою батько ^ син:

'ОрбоРоиАо^ ЕиРютои ^ ДрТрахо^ 'ОрбоРоиАои,

A0pv65wpoq Мбоуои ^ Арбутшр A0pvo5wpou,

Tipiaq 0ЈoyLTOv[o]q ^ Артєргбшро^ Т[ірєои|.

Відповідно, така схема присутня й у мілетському каталозі:

Ava^LpavSpoq Пи0єЈо ^ 'Tnnapxoq Ava^ipavSpo,

Діаубрр^ ArnKpEwvToq ^ Tipay6ppq Діаубрєш.

Вважаю, що існування цієї схеми пов'язується зі своєрідним лобіюванням батьком свого сина у разі призначення на посаду епоніма та є ще одним доказом епонімного характеру каталогу (Ніколаєв, 2012).

4. Також, ймовірно, лобіюванням пояснюється ще одна спільна особливість формування каталогів Ольвії та Мілету де реалізується тандемна схема брат^брат; наприклад, ольвійській каталог утримує наступну інформацію:

'Hpoawv 'Нробшрои^ІтафиАо^ 'Нробшрои,

Арютократр^ Apiorwvoq ^ вєокАл^ Apiorwvoq,

Apiaxwv вєокАєои^ ^ MEVEKpaTpq вЕокЛЕои^, вЕобЕктр^ 'Нробшрои ^A^vaioq 'Нробшрои,

Дараоо^ Арютократои^ ^'ЕкатЕ^ Арютократоиф Хаіррр^ ^крратои ^КаЛАїкратр^ ^крратои.

Аналогічні тандеми епонімів утримує епонімний каталог Мілету:

КрітоРоиАо^ АрютократЕо^ ^ AAкpЕwvLбnq АрютократЕОф Ликіппо^ їкатаіо ^ 'Іотік^ 'Екатаїо,

Гбруо^ AvтlAEovтoq ^AxaLoq AvтlAEovтoq,

IwoipEvpq Aloxlvou^ AvтLoxoq ALoxLvou,

АрютЕа^ Auoipaxou ^ IwnoAiq Auoipaxou,

ZTpoq 'Еткратои^ ^ АтсоАА^ш^ 'Еткратоиф 'Еткратр^ А-noAAwvLou ^АтсоАА^ш^ AтсoAAwvLou,

AioyEvnq AioyEvouq ^ Ітрат^ AioyEvouq,

AvтLфшv ДoкLpou той Avтlфwvтoq ^ MoAnayopaq ДoкLpou той

AvтLфшvтoq.

5. Спільною рисою каталогів Ольвії та Мілету є, також лобіювання у разі призначення на посаду осіб, що, ймовірно, входили в єдиний клан (угруповання родів, пов'язані спільними економічними, родинними, релігійними та іншими інтересами). Каталог IPE I² 201, наприклад, утримує тандеми з Діонісіїв, Леократидів-Евресибіадів та Агатинів:

Avтl]p[poтwp] A[ya0Lvou] ^ [EJuppotpioq ЛЕшкрат[ои]^ ^ Arnvuornq ApLoTЕLб[o]u.

Через декілька років тандем повторюється в іншій варіації:

АпоААббшро^ Дюбшрои ^ Avтlppoтwp Aya0Lvou ^ ЛЕшкратр^ ПoAupEбovтoq.

Ще один варіант цього тандему розглянуто нижче. Відомі й інші тандеми, наприклад, за участю Посидоніїв та Каллініків тощо. Існування тандемів спостерігається, також і в лапідарній та керамічній епіграфіці (Николаев, 2014). Аналогічна ситуація фіксується в епонімному каталозі Мілета (Николаев, 2012):

ДaфVLq МоЛпаубрЕШ ^ 'Екатаїо^ Mavбpay6pЕW,

ЛЕ^а^ МоЛпаубрЕШ ^ вЕббшро^ MavбpayбpЕШ.

То у чому різниця у побудові каталогів Мілету та Ольвії?

6. Але це ще не все! Мої подальші системні дослідження дали змогу виявити абсолютно нову реальність, притаманну тільки діахронним каталогам - епонімні (хронологічні) квоти (умовна назва). Епонімні квоти обмежують хронологічний період виконання епонімії рідними братами з групи найвищої еліти поліса Для другорядних родин участь братів у виконанні епонімії не зафіксована; застосовувалася тільки схема батько-син (Николаев, 2014).. Квоти відображають, імовірно, існування якихось, невідомих положень або звичаїв, що існували у давньогрецькому суспільстві з метою регламентації виконання епонімної посади (Николаев, 2014: 96). Ольвійський каталог IPE I² 201 утримує дві квоти: чотирнадцять років для елітних родин Аристократидів, Протогенів та Діонісіїв (зафіксовано в каталозі чотири рази) та дванадцять років для родин Пантаклів-Клеомбротів, Нікератів, Посидоніїв (зафіксовано в каталозі п'ять разів). Семирічна квота, також, була виявлена мною в епонімному каталозі Мілету (зафіксовано в каталозі чотири рази). Хронологічні квоти з епонімних каталогів Ольвії та Мілету, ймовірно, як варіант інтерпретації, є хронологічним різновидом так званого правила трьох років (regie triennale), що було виявлене ще у середині минулого століття Х. Блінкенбергом у діахронних каталогах Лінду та Родосу (Николаев, 2014: 94-96; Sherk, 1990: 283). Наявність хронологічних квот в епонімному каталозі Ольвії є вагомим свідченням діахронного характеру цього каталогу. Але є очевидною необхідність подальших досліджень цього явища в ольвійському каталозі, у тому разі, в порівнянні з каталогами Мілету, Родосу та Лінду.

7. Додаю до цієї інформації ще одну властивість каталогу IPE I² 201: у цьому документі простежуються родинні зв'язки завдовжки до шести поколінь. Наприклад, гілка Протогенів:

EuSwpoq Прштоуєуои^, епонім 340 р. до Р.Х., прадід Протогена ^

Прштоуєур^ Еибшрои, епонім 324 р. до Р.Х., дід Протогена ^

'Hpoawv Прштоуєуои^, епонім 294 р. до Р.Х., батько Протогена ^

Прштоуєур^ HpoawvTOuq, Протоген, епонім ~ 258 р. до Р.Х. (лакуна) ^ Еибшро^ Прштоуєуои^, син Протогена, епонім ~ 230 рр. до Р.Х. (лакуна) ^

EuviKoq Е[ибшрои], епонім 193 р. до Р.Х., онук Протогена.

Зазначу, що існують інші пам'ятки лапідарної, нумізматичної, керамічної та магічної епіграфіки, які надійно підтверджують цю гілку. Такі генеалогічні побудови простежуються і для багатьох інших ольвійських родин. Усі вони розглянуті в моїх статтях та монографіях 2008, 2014, 2022 рр. Наведені матеріали однозначно свідчать на користь діахронних властивостей каталогу IPE I² 201; адже, синхронний документ може утримувати не більше трьох поколінь. Відповідно, є очевидними катастрофічні наслідки, зокрема, поєднання розглянутих шести поколінь Протогенів у єдиний синхронний документ, як це зробив В.П. Яйленко (sic) (Яйленко 2017). Співвідношення діахронної та синхронної моделі каталогу IPE I² 201 ілюструється малюнком 1 (Ніколаєв, 2022).

Малюнок 1 Наочна ілюстрація хронологічного співвідношення діахронної (зліва (Николаев, 2008; 2014)) та синхронної (справа (Яйленко, 2017)) моделі каталогу IPE I2 201. Вертикальна вісь характеризує час (Ніколаєв 2022)

8. Надважливім підсумком моїх порівняльних досліджень каталогів Мілету та Ольвії стала розробка теоретичного алгоритму відновлення початкової кількості рядків каталогу IPE I² 201 та його практична реалізація; і графічний і аналітичний алгоритм відновлення початкового розміру каталогу Ольвії дали однаковий результат. Кількість рядків каталогу IPE I² 201 Ольвії та каталогу Мілету Miletos 103 збігається та дорівнює 110 (sic) (Ніколаєв 2012а: 211-216; Николаев, 2014: 67-78). Чи можливо після отримання цієї інформації стверджувати, що каталог Мілету діахронний, а каталог Ольвії - синхронний?

Отже, без залучення філологічної складової я показав, що каталог громадян Ольвії IPE I² 201 та епонімний каталог Мілету Miletos 103-110 мають велику групу спільних рис та особливостей формування. Відповідно, ольвійський каталог IPE I² 201, також є діахронним документом - переліком епонімів-жерців Аполлона Дельфінія. Зауважу, що ні один із наведених В.П. Яйленко синхронних каталогів громадян, наприклад, CIRB 109-111, 912 (Яйленко, 2023: 144) не утримує жодної із зазначених вище властивостей, притаманних лише діахронним документам. Наведені вище аргументи (1-8), також підтверджують безпідставність тези В.П. Яйленко про те, що я «...выстроил свою конструкцию на зыбком основании» (Яйленко, 2023: 142). Чи буде надана моїм опонентом відповідь на пропоновані матеріали?

У другій частині моїх нотаток аналізуються деякі зауваження В.П. Яйленко, які безпосередньо стосуються процесу синхронізації каталогу IPE I² 201.

1. ьТак, потребує обов'язкового коментаря іронічне зауваження вченого про те, «...каким материалом он (М.І. Ніколаєв -М.Н.) подкрепляет свои основополагающие выкладки...» (Яйленко, 2023: 143); мова йде про реконструкцію суттєво фрагментованого третього стовпця каталогу IPE I² 201. Свого часу В.П. Яйленко піддав нищівної критики мою просопографічну реконструкцію (Николаев, 2008) суттєво фрагментованої посвяти SEG 58:766 евергета Пантакла (II) Клеомбротова за залишками двох літер імені: [о 5що^ ПаутакА(?)]^у [КАєоцРр6тои(?) tov ЈUЈp]yЈTpv [НракАЈ]Т (?)

Дослідник зазначив, що «.как он (М.І. Ніколаєв - М.Н.) управляется с надписями, видно с самого начала книги.» та додав, що «.в надписи могло быть любое имя на - nv» (Яйленко, 2017). Критика В.П. Яйленко базувалася на традиційному ономастичному принципі та не враховувала нові просопографічні реалії: при досягненні відповідного рівня вивчення конкретної міської громади просопографія стає такою, що домінує у дослідженні пам'яток, які утримують імена історичних осіб у вигляді фрагментів та скорочень (Николаев, 2019а). Імпульсом логічного завершення досліджень посвяти SEG 58:766 послугувала гіпотеза А.І. Іванчика (приватне листування) про те, що матеріалом цієї посвяти може бути сірий мармур, а не граніт. Гіпотеза вченого знайшла підтвердження; відповідно, у подальших моїх розвідках фрагмент SEG 58:766 був об'єднаний із мармуровим фрагментом IOlb 125; фрагменти належать посвяті евергета Пантакла (II) Клеомбротова з роду Пантаклів-Клеомбротів, епоніма 195 р. до Р.Х. Отже, моя просопографічна реконструкція 2008 р. суттєво фрагментованої посвяти SEG 58:766 (за двома літерами імені) майже через десять років дістала переконливе підтвердження із застосуванням діахронних властивостей каталогу IPE I² 201 (sic).

«Класичним» прикладом просопографічної реконструкції, що дістала високу оцінку видатного фахівця A. Avram, стала ідентифікація реальними історичними особами - епонімами 355 та 327 рр. до Р.Х. - імен із посвяти IOlb 168, ймовірно, жерців Леократа за залишками патронімів [...]5ои та [...]opoq (Николаев 2014):

[LЈpЈLq] ЛЈШ[краТОи?])

[Arnvuoroq АріотЈі]5ои 2т[афиАо^? Нробшрои?]

[AyaOivoq? AvTi^oT]opoq [о Sava 0aT]uoq

До цього треба додати, що багаточисельні відновлення монетних скорочень іменами реальних історичних осіб, також виконуються завдяки просопографічній реконструкції (Ніколаев, 2019; 2022).

Повертаючись до критики В.П. Яйленко зауважу: моя реконструкція суттєво фрагментованого третього стовпця каталогу IPE I² 201, також цілком виконана на ґрунті ольвійської просопографії. По-перше, у цьому фрагменті можливо виділити розглянутий вище, ще один тандем Евресибіадів-Агатинів-Діонісіїв: Еи[рпоірю^?] ^

Ay[a0ivoq?] ^ Пост[і5єо^ Ava^ayopou] ^ Ano[AAwv Дш^?]. Цьому тандему передує трикратне виконання епонімної посади деяким Евресибієм: Еир[поірю^?] ^ Eup[noipmq?] ^ Eu[pnoiprnq?] (ця історична особа ототожнюється із магістратом EYPH з монетної легенди 110-100 рр. до Р.Х. (Нечитайло, 2000: № 574). Багаторазове виконання епонімної посади однією особою є характерним для найтяжчих часів існування поліса Аналогічну інформацію утримує декрет IScM I 54 середини I ст. до Р.Х. із західнопонтійського міста Істрії, на честь Аристагора, сина Апатурія, який до того три рази поспіль виконував посаду епоніма. «І коли через три роки через скупчення варварів, що володіють країною, громадяни знову шукали жерця Аполлона Лікаря, він (Аристагор), хоча і стиснутий у власних засобах до життя, надав розпоряджатися собою і, прийшовши до Екклезії (Народні збори), прийняв той самий вінець бога (aveXaPev toy omtov стєфауоу тон 0єои)». та є ще одним підтвердженням того, що після виконання цієї посади Посидеєм Анаксагоровим (Пост[і5єо^ Ava^ayopou] з роду Діонісіїв) дійсно настав рік Аполлона (Ano[AAwv Діо^?]), згідно з інтерпретацією декрету IPE I² 35 на честь амісенського кібернета П.О. Каришковським (Ніколаєв, 2014; 2022). Найновішими дослідженнями В.М. Орлика до наукового обігу уведено монету на аверсі якої перед зображенням Аполлона присутня альфа з ламаною гастою (sic). Дослідником запропонована переконлива інтерпретація цієї літери, як позначки року Аполлона (Орлик, 2021). Додам: я вже неодноразово звертав увагу на те, що рік Аполлона розташований наприкінці епонімного каталогу, що відповідає історичним реаліям (В.П. Яйленко іноді застосовує абсолютно непереконливий аргумент про те, що рік Аполлона не простежується у збереженій частині каталогу). Ще більше, порядок розташування фрагментованих рядків Пост[і5єо^ Ava^ayopou] та Ano[AAwv Діо^?] цілком відповідає реконструкції декрету IPE I² 35 П.О. Каришковським. Також, останніми роками мною запропонована гіпотеза щодо відновлення фрагментованої стрічки епонімного каталогу Ольвії Ва[...] за 96 р. до Р.Х. за аналогією з каталогом МілетуMiletos 106 за 86 р. до Р.Х. як растіАєи^ Мі0ра5атр^ - цар Мітрідат. У мілетському каталозі рік царя Мітрідата оточують роки Аполлона; це частково стосується й каталогу Ольвії.

2. Значним досягненням у дослідженні властивостей каталогу IPE I² 201 стала розробка матричної моделі. Її виняткове значення складається у тому, що весь каталог був представлений єдиною взаємозалежною системою, зміна одного параметру призводить до зміни всієї системи. Наслідком застосування матричної моделі, яка ґрунтується на фундаментальних властивостях простішої математичної конструкції -матриці - стало різке підвищення точності та надійності хронологічних розвідок. Опис властивостей цієї моделі читач знайде в монографії 2014 р. (Николаев, 2014: 23-32). На жаль, зауваження В.П. Яйленко щодо матричної моделі свідчать, що він зовсім не орієнтується у цьому питанні (я утримуюсь від викладення розгорнутого коментаря, бо він буде мати очевидний образливий характер для мого опонента). Апогей методологічної омани дослідника сконцентрований у його тезі: «Как видно, у ольвийской эпиграфики и нет особой нужды в матричной модели Н.И. Николаева - она достигает достаточных результатов в исследовании Каталога своими традиционными инструментами» (Яйленко, 2023: 144).

3. Потребує відповіді зауваження В.П. Яйленко щодо відсутності у каталозі IPE I² 201 відомих жерців-епонімів Анаксимена, Герогейтона та Ленея (Яйленко, 2023: 142).

Зазначаю, що В.П. Яйленко в статті 2023 р., нарешті, виключив із цього переліку явно спекулятивну інформацію щодо жерців Фрасибула та Евбіота Аристонова, про яких згадував раніше (Яйленко, 2017). Це, безперечно, є реакцією дослідника на моє зауваження про те, що ці історичні особи були, відповідно, жерцями Діоніса (посвята IPE I² 166) та богів Самофракійських (посвята IPE I² 191) та не мають відношення до жерців Аполлона. Повертаючись до буцімто відсутності в каталозі імен Анаксимена, Герогейтона та Ленея запрошую мого опонента ознайомитися з розгорнутою відповіддю на це зауваження, що її надано в моїй монографії (Николаев, 2014: 19). До речі, повний алгоритм дослідження та синхронізації каталогу, також наведено в моїй монографії 2014 р. «Просопография Ольвии Понтийской V в. до н.э. - I в. н.э.». Ця монографія викладена у вільний доступ https://www.academia.edu/2771459 майже 8 років тому, її переглянуло майже 2000 науковців Одночасно у вільний доступ було викладено і мою докторську дисертацію (https://www.academia.edu/30636558), яка містить різновид алгоритму синхронізації епонімного каталогу Ольвії.. Але, у своїй статті 2023 р. В.П. Яйленко зазначив, що монографія 2014 р. для нього є недоступною (sic). Я інтерпретую це різко негативно; В.П. Яйленко не знайомий із моїми дослідженнями, викладеними у монографії 2014 р., а керується лише монографією 2008 р., яка утримує початкові ідеї та не позбавлена «дитячої хвороби» Із промови Марка Цукерберга: «Ідеї ніколи не приходять у готовому, завершеному вигляді».. То, про що ми сперечаємося?

4. У своїй статті В.П. Яйленко справедливо зазначає, що спеціалістів по Ольвії майже не залишилося та, водночас рекомендує мені зайнятися побудовою «...давно необходимого свода личных имён Ольвии.» Що стосується рекомендації В.П. Яйленко (Яйленко, 2023: 145) відносно залучення О.В. Бєлоусова до спільної праці по побудові каталогу особистих імен Ольвії, зауважу, що при всій моїй особистій повазі до цього вченого-філолога, наші наукові шляхи не мають спільних дотиків.. Але, ще у 2014 р. я дійшов висновку, що подальше ведення розпочатого видатною дослідницею Т.Н. Кніпович (Книпович, 1956) переліку імен ольвіополітів недоцільне, оскільки є нічим іншим, як простим абетковим переліком громадян (Николаев, 2014: 100). Я є прихильником якісно іншого узагальнення цієї інформації - побудови фрагментів родовідних гілок, родової (просопографічної) ідентифікації певних історичних осіб, згадуваних у лапідарній, магічній, керамічній, нумізматичній епіграфіці та встановлення хронології їхньої активності на ґрунті синхронізованого епонімного каталогу. Результати цього узагальнення наведені мною у статтях, також у першій (Николаев, 2008), другій (Николаев, 2014) та третій (Ніколаєв, 2022) монографії. Вони потребують продовження та удосконалення, зокрема, в найбільш складній частині інтерпретацій нумізматичних скорочень та монограм. Що стосується зауваження В.П. Яйленко про те, «.ежели (М.І. Николаєв - М.Н.) сделает такой свод, навсегда впишет свое имя в науку о Северном Причерноморье», вважаю, що дослідник запізнився із таким побажанням; без хибної скромності, зазначу, що я вже вписав своє ім 'я в науку про Північне Причорномор 'я побудувавши хронологічну основу історії Ольвії IV-I ст. до Р.Х. - синхронізацію епонімного каталогу. Також побажання В.П. Яйленко «.хоть на минуту представить себе, что его (М.І. Ніколаєва - М.Н.) гипотеза об эпонимах IV-I вв. до н.э. ошибочна» є несвоєчасним. Я роками сумнівався, але поступово долав сумніви; наразі маю багаторазовий успіх - єдиний критерій істини - оскільки протягом десятиліття дістаю підтвердження розробленої мною хронологічної системи Цитата з монографії (Николаев, 2014: 12): «.одна из важнейших задач книги состояла в том, чтобы описать алгоритм синхронизации Каталога как простой стандартный процесс, лишенный поисков и сомнений, ошибок и колебаний, т.е. отсечь «научную кухню», продолжавшуюся многие годы».. При цьому, В.П. Яйленко за сорок років не додав ні одного нового аргументу до своїх побудов. Зі свого боку, закликаю д.і.н, проф. В.П. Яйленко якомога скоріше розібратися із алгоритмом дослідження та синхронізації каталогу IPE I² 201 (хоча цей алгоритм і не має відношення до філології, але є доволі простим та наглядним). Також закликаю мого опонента до здійснення акту наукової мужності - прийнятті діахронного характеру каталогу IPE I² 201, що супроводжується лавиною підтверджувальних фактів; це дійсно дозволить вписати ім'я В.П. Яйленко в науку про Північне Причорномор'я.

Мною були розглянуті не всі зауваження В.П. Яйленка; я мав на меті розглянути лише головні та ігнорував ті, що виникли у мого опонента на ґрунті хибних уявлень або недостатньої обізнаності щодо моїх досліджень. Наприклад, посвята Діогена Тієїва не має ніякого стосунку до отримання хронологічного реперу; коментар В.П. Яйленко щодо застосування хронологічних діапазонів та відсутності репера, також свідчить, що дослідник ще не ознайомився з відповідними матеріалами тощо.



Висновки

З 2017 р. триває дискусія поміж мною та В.П. Яйленко: чи залишиться у науковому обігу значно спотворене уявлення про історію, просопографію, хронологію ольвійського поліса та Північного Причорномор'я загалом упродовж майже 300 років (що його запропонував 40 років потому В.П. Яйленко), чи буде прийнята об'єктивна історія Ольвії близько 392-92 рр. до Р.Х., побудована із застосуванням відновленого літочислення Ольвії. Протистояння полягає у подоланні альтернативи в інтерпретації каталогу громадян IPE I² 201 Ольвії: чи то перелік городян Ольвії кінця III ст. до Р.Х. (за В.П. Яйленко), чи то календар Ольвії - каталог епонімів IV-I ст. до Р.Х. (за М.І. Ніколаєвим). Проблема інтерпретації каталогу знаходиться поза сферою філології та цілком вирішується із застосуванням сучасних (ненадскладних!) методів системного аналізу та математичного моделювання. Водночас із публікацією статті В.П. Яйленко 2023 р. виявилися нові обставини у нашому науковому протистоянні. Опонент користується моєю монографією 2008 р. де викладені лише початкові ідеї щодо відновлення календаря Ольвії. Спеціальні системні дослідження властивостей каталогу та повний алгоритм синхронізації ольвійського календаря (об'ємом майже 100 сторінок) наведений в книзі I моєї монографії 2014 р. «Просопография Ольвии Понтийской V в. до н.э. -- I в. н.э.» (https://www.academia.edu/2771459). Ця монографія викладена у вільний доступ вісім років потому; її переглянуло майже 2000 науковців. Але, у своїй статті 2023 р. В.П. Яйленко зауважив, що монографія 2014 р. для нього є недоступною, також ясно показав, що не ознайомився ні з алгоритмом системних досліджень каталогу, ні з результатами цих досліджень. То про що ми сперечаємося?

Критерій, який застосовує В.П. Яйленко аби розрізняти синхронний та діахронний каталоги виявився хибним. Отже, у цих нотатках я обґрунтував, зокрема, вісім спільних ознак діахронного характеру каталогів Ольвії IPE I² 201 та Мілету Miletos 103-110. Закликаю мого опонента чи перебороти ці ознаки, чи прийняти нарешті, що каталог IPE I² 201 є календарем Ольвії.



Джерела і література

1. Книпович Т. Н. Население Ольвии в VI - I вв. до н.э. Ольвия и Нижнее Побужье в античную эпоху / Под ред. В.Ф. Гайдукевича. М. ; Л.: Изд-во Акад. наук СССР, 1956. С. 119-153.

2. Нечитало В. В. Каталог античных монет Ольвии. VI в. до н.э. Ш в. н.э.: каталог. Київ, 2000. 91 с.

3. Николаев Н. И. Политическая и культовая элита Ольвии IV - I вв. до н.э.: научное монографическое издание. Николаев: ЧП Шамрай, 2008. 262 c.

4. Николаев Н. И. Просопография Ольвии Понтийской V в. до н. э.- І в. н. э.: (монография в двух книгах). К., 2014.

5. Николаев, Н.И. О преобразовании ономастического материала в полноценный исторический источник (на примере нового магического опистографа из Ольвии). Scripta Antiqua. 2019. № 8. С. 276-308.

6. Николаев, Н.И. Просопографическая реконструкция сокращенных и фрагментированных имен исторических лиц (на примере Ольвии). Емінак: наук. щоквартальник. 2019а. № 1 (25). С. 149-157.

7. Ніколаєв М. І. Деякі спільні принципи формування епонімних списків Мілета та Ольвії. Гілея: науковий вісник. 2012. Вип. 60. С. 299-304.

8. Ніколаєв М. І. Про графічну реконструкцію епонімного календаря Ольвії IV-I ст. до н.е. Гілея: науковий вісник. 2012а. Вип. 61. С. 211-216.

9. Ніколаєв, М. І. Хронологія Північного Причорномор'я IV-I ст. до Р. Х. Ізмаїл, 2022. 288 с.

10. Орлик, В. М. Новый тип ольвийской медной монеты времен Митридата Евпатора. Stratum Plus. 2021. № 6. C. 87-92.

11. Яйленко, В. П. История и эпиграфика Ольвии, Херсонеса, Боспора VII в. до н. э. -VII в. н. э. СПб.: Нестор-История. 2017. 980 с.

12. Яйленко, В. П. Текстология, палеография, историческая ретроспектива новоизданного позднеэллинистического наговора из Ольвии. Проблемы истории, филологии, культуры. 2023. № 3 (81). С. 129-162.

13. Dana M., Dana D., Nikolaev M. Trois textes sur plomb d'Olbia du Pont: nouvelles formules de malediction, recoupements prosopographiques et aspects economiques. Zeitschrift fur Papyrologie undEpigraphik. 2024. 228 р.

14. Sherk R. The eponymous officials of Greek cities: II. Zeitschrift fur Papyrologie und Epigraphik. № 84. 1990. Р. 231-295.

References

1. Dana M., Dana D., Nikolaev M. (2024). Trois textes sur plomb d'Olbia du Pont: nouvelles formules de malediction, recoupements prosopographiques et aspects economiques. Zeitschrift fur Papyrologie und Epigraphik (In print). [In French].

2. Jajlenko, V. P. (2017). Istorija i jepigrafika Ol'vii, Hersonesa, Bospora VII v. do n. je. -VII v. n. je. [A History and Epigraphy of Olbia, Chersonesus and Bosporus VII Century BC - VII Century AD]. SPb. Nestor-Istorija. 980 р. [In Russian].

3. Jajlenko, V. P. (2023). Tekstologiya, paleografiya, istoricheskaya retrospektiva novoizdannogo pozdneellinisticheskogo nagovora iz Olvii [Text Criticism, Paleography, Historical Perspective of the New Published Late Hellenistic Curse Inscription from Olbia Pontica]. Problemy istorii, filologii, kul'tury [Journal of Historical, Philological and Cultural Studies]. №3 (81). P. 129-162. [In Russian].

4. Knipovich T. N. (1956). Naselenie Olvii v VI-1 vv. do n.e. [The population of Olbia in the VI - I centuries BC]// Olviya i Nizhnee Pobuzhe v antichnuyu epokhu [Olbia and Lower Suburbia in the antique epoch] / Pod red. V.F. Gaidukevicha. 119-153. [in Russian].

5. Nechitajlo V. V. (2000). Katalog antichnyh monet Ol' vii. VI v. do n.je. -Ill v. n.je.: katalog [Catalogue of antique coins of Olbia. VI century BC - III century AD]. Kyiv. [in Russian].

6. Nikolaev, N. I. (2014). Prosopografija Ol'vii Pontijskoj V v. do n. je. - I v. n. je. [Prosopography of Olbia Pontika V cent. BC- I cent. A. D.]. Kyiv: [In Russian].

7. Nikolaev, N. I.(2008) Politicheskaja i kul'tovaja jelita Ol'vii IV- I vv. do n.je.: nauchnoe monograficheskoe izdanie [Political and cult elite of Olbia IV - I century. BC: scientific monographic publication]. g. Nikolaev. Shamraj. 262 c. [In Russian].

8. Nikolaev, N. I. (2019). O preobrazovanii onomasticheskogo materiala v polnotsennyy istoricheskiy istochnik (na primere novogo magicheskogo opistografa iz Ol'vii) [On the transformation of onomastic material into a full-fl edged historical source (on the example of a new magical opistograph from Olbia)]. ScriptaAntiqua. 8, 276-308 [In Russian].

9. Nikolaev, N. I. (2019а). Prosopograficheskaya rekonstruktsiya sokrashchennikh i fragmentirovannikh imen istoricheskikh lits (na primere Olvii) [Prosopographical Reconstruction of the Reduced and Fragmented Names of Historical Persons (on the Example of Olbia)]//Eminak. 1 (25). P.149-157. [In Russian].

10. Nikolayev Mykola I. (2012). Deiaki spilni pryntsypy formuvannia eponimnykh spyskiv Mileta ta Olvii [Some general principles of formation of eponymous lists of Miletus and Olbia].Gileya. 60, 299-304. [In Ukrainian].

11. Nikolayev Mykola I. (2012а). Pro grafichnu rekonstrukchiy eponimnogo kalendaria Olvii IV-I st. do n.e. [About the graphic reconstruction of the eponymous calendar of Olbia IV-I centuries. B.C.]. Gileya. 61, 211-216. [In Ukrainian].

12. Nikolayev, M. I. (2022). Khronolohiya Pivnichnoho Prychornomor'ya IV-I st. do R. Kh. [Chronology of the Northern Black Sea region in the 4th - 1st centuries BC. Selected works]. Izmayil. 2022. 288 s. [In Ukrainian].

13. Orlyk, V.M. (2021). Novii tip olviiskoi mednoi moneti vremen Mitridata Yevpatora [The New Type of the Olbian Copper Coin from the Time of Mithridates Eupator]. Stratum Plus. 6. P. 87-92. [In Russian].

14. Sherk R. (1990). The eponymous officials of Greek cities: II // Zeitschrift fur Papyrologie und Epigraphik. 84. 231-295. [In English].



Скорочення

CIRB - Corpus Inscriptionum Regni Bosporani

IOlb - Надписи Ольвии. М.- Л. 1968.

IPE I² - Latishev, B. Inscriptiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini Graecae et Latinae. Petropolis, 1885-1916.

IScM - Pippidi, Dionisie M. Inscriptiones Daciae et Scythiae Minoris antiquae. Series altera: Inscriptiones Scythiae Minoris graecae et latinae. Vol. 1. Inscriptiones Histriae et vicinia. Bucharest 1983.

Miletos - McCabe, Donald F. Miletos Inscriptions. Texts and List. «The Princeton Project on the Inscriptions of Anatolia», The Institute for Advanced Study, Princeton (1984). Packard Humanities Institute CD №6, 1991.

SEC - Supplementum epigraphicum Graecum.

Размещено на Allbest.ru

...