Особливості нормативно-правового регулювання сфери освіти Підкарпатської Русі у 20-30-х роках ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості нормативно-правового регулювання сфери освіти Підкарпатської Русі у 20-30-х роках ХХ століття

Човрій Софія Юліївна

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та методики початкової освіти, Мукачівський державний університет, м. Мукачево

Анотація

У статті досліджено особливості нормативноправового регулювання сфери освіти Підкарпатської Русі (сучасне Закарпаття) після розпаду Австро-Угорської монархії та в період входження краю до складу новоутвореної Чехословацької Республіки. Аналіз державно-правового регулювання питань освіти у міжвоєнний період на основі законодавчих актів ЧСР та архівних джерел надає підстави стверджувати, що уряд Чехословацької Республіки приймав нормативні документи, спрямовані на подолання відмінностей між регіонами новоствореної держави (Чехія, Моравія, Сілезія, Словаччина та Підкарпатська Русь), тобто уніфікацію системи освіти; посилення впливу держави на освіту та її демократизацію, а також пов'язане з цим процесом часткове обмеження ролі церкви; зростання кількості освітніх закладів; здобуття освіти нацменшинами; модернізацію змісту освіти, яка стосувалася й підвищення кваліфікації вчителів. Зауважено, що економічні, соціальні, політичні, культурні відмінності, які існували між землями республіки, цей процес ускладнювали й сповільнювали. Зазначено, що це, насамперед, стосувалося Закарпатського краю, який суттєво відставав і в економічному, і в культурно-освітньому розвитку, чим можна пояснити зволікання керівних органів із введенням у дію на території Підкарпатської Русі ряду нормативно-правових актів (функціонування системи освіти в краї регламентувалося діючим австро-угорським законодавством). Вказано, що уряд Чехословацької Республіки тільки в 1938 році підготував законопроєкт щодо поширення дії окремих освітніх законів на території Підкарпатської Русі, що підтверджують документи фондів Державного архіву Закарпатської області, проте втіленню цих задумів завадили події, що розгорталися в той час на теренах Європи. У підсумку період входження краю до Чехословацької Республіки хоч був нетривалий та неоднозначний, проте ввійшов в історію як етап трансформації культурно-освітнього рівня населення регіону.

Ключові слова: освіта, нормативно-правове регулювання, Підкарпатська Русь, Чехословацька Республіка.

Abstract

Chovriy Sofiya Yuliyivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Theory and Methodology of Primary Education, Mukachevo State University, Mukachevo,

PECULIARITIES OF NORMATIVE AND LEGAL REGULATION OF THE SUBCARPATHIAN RUS' SPHERE OF EDUCATION IN THE 20s AND 30s OF THE 20th CENTURY

The article examines the features of the legal regulation of the sphere of education in Subcarpathian Rus (modern Transcarpathia) after the collapse of the Austro-Hungarian monarchy and during the period when the region became part of the newly formed Czechoslovak Republic. An analysis of the state-legal regulation of education issues in the interwar period on the basis of legislative acts of the Czechoslovak Republic and archival sources allows asserting that the government of the Czechoslovak Republic adopted regulatory documents aimed at overcoming differences between the regions of the new state (Czech Republic, Moravia, Silesia, Slovakia and Subcarpathian Rus'). that is, the unification of the education system; strengthening the influence of the state on education and its democratization, as well as the partial limitation of the role of the church associated with this process; increase in the number of educational institutions; education for national minorities; modernization of the content of education, which also concerned the improvement of teacher qualifications. It has been noted that the economic, social, political, and cultural differences that existed between the lands of the republic complicated and slowed down this process. It has been noted that this, first of all, concerned the Transcarpathian region, which lagged significantly behind both in economic and cultural-educational development, which can explain the delay of the governing bodies in enacting a number of legal acts on the territory of Subcarpathian Rus (the functioning of the education system in the region regulated by the current Austro-Hungarian legislation). It has been indicated that the government of Czechoslovak Republic only in 1938 prepared a bill on the extension of certain educational laws to the territory of

Subcarpathian Rus, confirming the documents of the funds of the State Archive of the Transcarpathian oblast, but the implementation of these plans was prevented by the events unfolding in Europe at that time. As a result, the period of the region's entry into Czechoslovak Republic, although short and ambiguous, went down in history as a stage in the transformation of the cultural and educational level of the region's population.

Keywords: education, legal regulation, Subcarpathian Rus', Czechoslovak Republic.

Постановка проблеми

правове регулювання освіта підкарпатська русь

Важливою складовою розвитку сучасної української нації є творення національного історичного наративу та його закріплення в суспільній свідомості. У статті 11 Конституції України зазначено, що «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України» [1]. Таким чином, розглядає формування історичного минулого як важливе завдання в контексті національної самоідентифікації, створивши запит на нову наукову інтерпретацію національної історії з метою оновлення поглядів на пережите, звільнення його від ідеологічно заангажованих трактувань. Відтак, складаючи власну історію, слід із повагою ставитися до минулого і прагнути до об'єктивного й неупередженого дослідження складних сторінок давнини. Зважаючи на це, вагомого значення набуває вивчення ретроспективи національної освіти, зокрема особливостей нормативно-правового регулювання сфери освіти на Закарпатті, де через історичні обставини, крім напрацьованих власних здобутків, були реалізовані європейські освітні моделі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти історичного розвитку краю між двома світовими війнами були предметом дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців. Зокрема, питання історії Закарпаття висвітлюються у наукових розвідках М. Вегеша, С. Віднянського, В. Ганчина, І. Ліхтея, П.-Р. Магочія, Ч. Фединець та ін.; розвитку освіти та шкільництва - В. Гомонная, B. Задорожного, А. Ігната, М. Кляп, Г. Розлуцької, В. Росула, О. Фізеші, C. Човрій та ін.

Невід'ємною частиною нашого дослідження є архівні джерела, що містять достовірну інформацію щодо подій та явищ минулого і сприяють їх глибокому вивченню, критичному осмисленню та переосмисленню. Ретельний аналіз фондів Державного архіву Закарпатської області в м. Берегове, що містять документально- фактологічний матеріал періоду перебування краю у складі Чехословацької Республіки, є запорукою об'єктивного і правдивого висвітлення особливостей освітньої політики ЧСР на Підкарпатській Русі у 20-30-их роках ХХ століття.

Мета статті - на основі системного ретроспективного аналізу визначити особливості нормативно-правового регулювання сфери освіти Підкарпатської Русі у 20-30-их роках ХХ століття.

Виклад основного матеріалу

По завершенні Першої світової війни за Версальською системою мирних договорів відбувся переділ кордонів у Центрально-Східній Європі, що в контексті політико- територіальної приналежності суттєво змінило долю закарпатських земель. Край було включено до складу новоутвореної Чехословацької держави, загальна площа якої «складала 140,4 тис. кв. км. Тут проживало понад 13,6 млн. осіб, у тому числі 6,8 млн. чехів, 2 млн. словаків, 3,1 млн. німців, 745 тис. угорців, 461 тис. русинів-українців та 282 тис. представників інших національностей (поляків, румунів, циганів), тобто, крім чехів і словаків, понад третину населення республіки становили національні меншини. До складу Чехословаччини увійшла четверта частина населення, майже п'ята частина території Австро-Угорщини і до 70% промисловості колишньої монархії, яка упродовж двох-трьох повоєнних років була повністю відновлена і мала значний експортний потенціал. Це була розвинена індустріально-аграрна держава (15 місце у світі за величиною національного прибутку на душу населення). Проте економічний потенціал різних частин республіки був далеко неоднаковим: питома вага зайнятих у промисловості у Словаччини була удвічі, а в Закарпатті - учетверо меншою, ніж у Чехії)» [2, с. 41-42].

Досліджуючи особливості приєднання Закарпатського краю до Чехословаччини, науковці переконані, що «вона (тут: Чехословацька Республіка - уточнення Ч. С.) об'єднала в межах своїх кордонів територію історичної Чехії, Словаччину, а також землі з українським та угорським населенням - Закарпаття, яке взагалі не було зв'язане з чехословацькою державою ні історичними, ні етнічними узами» (професор, член-кореспондент НАН України С. Віднянський) [2, с. 41], «хоть русины мали надію на екзістенцію у федеративной державі, нич из того не уйшло, бо Чехословакія убрала централізовану модель державного управліня» (тут: цитовано мовою оригіналу - уточнення Ч. С.) (професор, дійсний член Канадської королівської АНП.-Р. Маґочій) [3, с. 71]. Науковці В. Ганчин і П. Петрище, аналізуючи положення Меморандуму, представленого на Мирній конференції в

Парижі (1919), стосовно правоспроможності парламенту краю, доводять, що законодавча влада русинів зводилась до вирішення питань «мови, шкільництва, релігії і деяких інших, які Законом Чехословацької республіки будуть йому надані. ...зміст (тут: Меморандуму - уточнення Ч. С.) є чисто декларативного характеру, без надання реальних автономних прав краю» [4, с. 110-111]. У контексті нашого дослідження суттєвою є думка науковця М. Кірсенка, що «Австро-Угорщина була цікавим феноменом, а її цивілізаційна спадщина міжетнічних взаємин заслуговує на увагу. Дуалістична монархія припинила своє існування наприкінці Першої світової війни. Наступниці надовго загрузли в дедалі складніших сварках, з яких користали великі держави. Не випадково Друга світова війна спалахнула в цьому регіоні.» [5, с. 12].

29 лютого 1920 року Національними зборами Чехословаччини було прийнято Конституцію (Zakon ze dne 29. bnora 1920, с. 121 Sb. z. a n., kterym se uvozuje bstavm listina Ceskoslovenske republiky / Конституційна Хартія Чехословацької Республіки № 121 від 29 лютого 1920 р.). В абзаці 2, § 3, розділу І «Загальні засади» зазначено, що «Підкарпатській Русі» (чеськ. Podkarpatska Rus, русин. Подкарпатска Русь; вперше закріплювалася офіційна назва краю - уточнення Ч. С.), яка добровільно ввійшла до складу ЧСР згідно з положеннями Сен-Жерменського договору (10 вересня 1919 р.), укладеного між головними союзними державами та Чехословаччиною, буде надано широку автономію, узгоджувану з єдністю Чехословацької Республіки [6, с. 256]. Слід зауважити, що реально край отримав автономію тільки восени 1938 р. після Мюнхенської угоди (29-30 вересня 1938 р.) та Віденського арбітражу (2 листопада 1938 р.) в умовах економічної, політичної кризи ЧСР та наростання античехословацьких настроїв серед населення краю (Ustavni zakon ze dne 22. listopadu 1938, с. 328 Sb. z. a n., o autonomii Podkarpatske Rusi / Конституційний закон «Про автономію Підкарпатської Русі» № 328 від 22 листопада 1938 р.) [7].

Упродовж першого десятиліття існування Підкарпатської Русі уряд ЧСР здійснював реорганізацію адміністративно-територіального устрою на основі ряду законодавчих актів та розпоряджень:

* Zakon ze dne 29. bnora 1920, с. 126 Sb. z. a n., o znzem zupmch a okresnich bradb v republice Ceskoslovenske / Закон «Про створення жупних та окружних управлінь в Чехословацькій Республіці» № 126 від 29 лютого 1920 р. [8];

* Zakon ze dne 14. dubna 1920, с. 330 Sb. z. a n., o volbach zupnich zastupitelstev a okresnich vybora (rad volebni) / Закон «Про вибори жупних рад і окружних комітетів (правила виборів)» № 330 від 14 квітня 1920 р. [9];

* Vladm nanzeni ze dne 4. cervna 1926, c. 84 Sb. z. a n., o reorganisaci zupni spravy v dzemi Podkarpatske Rusi / Розпорядження «Про реорганізацію жупного управління на території Підкарпатської Русі» № 84 від 4 червня 1926 р. [10] та ін.

На основі цих документів відбувалась трансформація адміністративно-територіальної системи краю з поділом на жупи та округи. У 1928 році внаслідок адміністративної реформи жупи було ліквідовано, а окружні управління безпосередньо потрапили в підпорядкування Крайового управління Підкарпатської Русі в Ужгороді [11, с. 549-550].

Зауважимо, що на початковому етапі організації адміністративних підрозділів краю одним із перших було створено шкільний реферат (відділ) Підкарпатської Русі, назву якого в 1928 році змінено на Реферат Міністерства шкільництва та народної освіти в Ужгороді (чеськ. Referat ministerstva skolstv a narodm osvety v Uzhorode), який з організаційних та адміністративних питань підпорядковувався Цивільному управлінню Підкарпатської Русі, а з фахових - Міністерству шкільництва та народної освіти в Празі. З 1919-го по 1928-ий роки шкільний реферат Підкарпатської Русі не мав структурних підрозділів. Із 1928-го по 1938- ий роки у підпорядкуванні Реферату Міністерства шкільництва та народної освіти в Ужгороді були чотири відділи:

* І відділ - здійснював керівництво фаховими питаннями народних і спеціальних шкіл, займався особовими, дисциплінарними, статистичними справами закладів освіти;

* ІІ відділ - керував організаційними та господарськими справами шкіл;

* ІІІ відділ - займався середніми закладами освіти та соціальними питаннями їх учнів;

* W відділ - опікувався публічними бібліотеками, музеями, займався охороною історико-культурних пам'яток, керував бібліотекою Реферату Міністерства шкільництва та народної освіти [11, с. 206-207].

Повноваження шкільного реферату в Ужгороді встановлювались Інструкцією Міністерства шкільництва та народної освіти (№ 9090 від 13 жовтня 1925 р.), відповідно до якої шкільному реферату надавалося право самостійного вирішення всіх питань, що не потребують погодження або рішення профільного Міністерства в Празі. Міністерство шкільництва та народної освіти залишало за собою право призначати шкільних інспекторів і визначати їх наглядові округи, відкривати державні школи, коригувати вчительські місця, націоналі-зувати недержавні і будувати державні школи, надавати субвенції недержавним шкільним установам, затверджувати на посаду вчителів, схвалювати зміст посібників, підручників і навчальних програм та ін. [12, с. 3].

Першим завідувачем шкільного реферату Підкарпатської Русі було призначено чеха за національністю Й. Пешека (1872-1924) (чеськ.: Ministersky rada Josef Pesek, prvn prednosta skolskeho referatu v Uzhorode), який перебував на посаді з 1919-го по 1924-ий роки. Питаннями управління освітою краю в період перебування в складі Чехословацької Республіки займалися:

* др. А. Гразділ (чеськ.: Ministersky rada Dr. Ant. Hrazdil, prednosta skolskeho referatu /1924-1929/);

* Й. Шімек (чеськ.: Vrchni odborovy rada Josef Simek, prednosta skolskeho referatu /1924-1929/);

* др. В. Славік (чеськ.: Ministersky rada Dr. Vaclav Slavik, prednosta referatu MSANO /1930-1934/);

* В. Кліма (чеськ.: Vrchni odborovy rada Viktor Klima, prednosta referatu MSANO /1934-1936/);

* Ф. Хмелар (чеськ.: Vrchni odborovy rada Frantisek Chmelar, prednosta referatu /1936-1938/);

* Я. Вондрачек (чеськ.: Vrchni skolni rada Jan Vondracek, prvn zemsky skolni inspektor zeme Podkarpatoruske /1928-1937/) [13, с. 14-20].

Зауважимо, що серед посадовців нема представників місцевої інтелігенції й кожен із призначених перебував на займаній посаді в краї переважно нетривалий період.

На основі аналізу статистичних даних Державного архіву Закарпатської області, довідково-статистичних видань розвитку освіти та шкільництва Підкарпатської Русі можемо зробити висновок, що з початку 1920-их років у краї спостерігається зростання кількості закладів освіти, класів, учнів, учителів, бібліотек, скорочення кількості неписьменних тощо. Проте державна політика ЧСР в галузі освіти була спрямована на долучення населення краю до чеської нації, оскільки за цей період кількість закладів освіти із чеською (на законодавчому рівні як державною) мовою навчання суттєво зросла. Зауважимо, що дослідники часто називають цей процес «чехізацією» освітньої та низки інших галузей краю і вказують на його цілеспрямованість та ефективність [4, с. 355], [14, с. 109]. У тогочасних періодичних виданнях часто простежується невдоволеність населення такими діями.

Досліджуючи процес нормативно-правового врегулювання освітньої сфери Чехословацькою Республікою в міжвоєнний період (1919-1938), слід зауважити, що уряд приймав закони, постанови і розпорядження для подолання відмінностей в освіті та з метою її уніфікації. Так, відповідно до статті 2 Закону «Про створення незалежної Чехословацької держави» № 11 від 28 жовтня 1918 р. (Zakon ze dne 28. rijna 1918, c. 11 Sb. z. a n., o znzem samostatneho statu ceskoslovenskeho) тимчасово залишалися в дії всі прийняті в попередні періоди закони і розпорядження [15], зокрема: в Чехії, Моравії, Сілезії - австрійські, а в Словаччині та Закарпатському краї - угорські. На це вказує А. Волошин у праці «Вступ до организаціі народного школьництва в республиці Чехословацкой» (1932), надаючи перелік діючих освітніх законів [16, с. 1].

Аналіз освітнього законодавства чехословацького періоду розпочнемо із Закону № 189 від 3 квітня 1919 року щодо відкриття народних шкіл та приватних закладів освіти (Zakon ze dne 3. dubna 1919, c. 189 Sb. z. a n., o skolach narodmch a soukromych dstavech vyucovatich a vychovavacich). Так, створення народної школи передбачалося в населеному пункті, де в середньому за останні три роки нараховувалося не менше 40 дітей школоповинного віку за умови, що тут не було державної школи з мовою викладання, яка б відповідала рідній мові дітей цього населеного пункту (§ 1).

У § 2 зазначено, що якщо в населеному пункті заплановано створення державної школи (або ж до набуття чинності згаданого закону така була створена), яка відповідатиме умовам, зазначеним у § 1, і яку відвідуватимуть щонайменше 400 дітей, то це дозволятиме розмежувати хлопців та дівчат і відкрити окремі державні горожанські школи або ж коедукаційну (тут: сумісне навчання і виховання хлопців та дівчат - уточнення Ч. С.). Якщо ж горожанську школу протягом трьох років відвідуватимуть щонайменше 300 дітей, то її доцільно розділити на дві окремі школи відповідно за гендерною ознакою учнів. Дітям, що проживають на відстані більше 4 км від закладу освіти, гарантуватимуть можливість навчання, якщо наповнюваність класу не перевищуватиме 80 учнів; у разі перелімітування буде дозволено створити філію (§ 3). У § 10 констатовано, що всі приватні заклади перебувають у підпорядкуванні державної адміністрації і зобов'язані дотримуватися вимог державних законодавчих документів. У § 11 передбачалася можливість створення приватних шкіл за умови дотримання всіх державних вимог. У даному параграфі зафіксовано, що свідоцтва, видані приватними закладами освіти, рівноправні з державними. Міністерство шкільництва та народної освіти залишало за собою право відмови у відкритті такої школи, якщо це в інтересах суспільства, або ж закриття будь-якого діючого освітнього закладу. Згідно із § 15 Закон набрав чинності в Чехії, Моравії, Сілезії в день його оприлюднення (тут: 15 квітня 1919 р. - уточнення Ч. С.), а дата набуття чинності закону на території Словаччини буде оприлюднена відповідним розпорядженням [17, с. 263-264]. Він надав можливість створення мережі чеських шкіл на етнічно змішаних прикордонних територіях, де мешкало переважно німецькомовне населення. Проте цей Закон на території Словаччини так і не було введено в дію [18, с. 6-7].

Постановою уряду Чехословацької Республіки № 495 від 26 серпня 1919 року (тут: оприлюднено 2 вересня 1919 року -

уточнення Ч. С.) було введено складання службової присяги вчителями народних та горожанських (муніципальних) шкіл. Документ визначав текст (§ 1) і процедуру її проведення (§ 2) (Nanzem vlady republiky Ceskoslovenske ze dne 26. srpna 1919, c. 495 Sb. z. a n., o sluzebni pnsaze ucitelstva skol obecnych a obcanskych (mesfanskych)) [19, с. 699-700]. Зазначимо, що вчителі краю масово відмовлялися це робити. Тому було прийнято Закон № 103 від 12 лютого 1920 року (тут: оприлюднено 25 лютого 1920 року - уточнення Ч. С.) (Zakon ze dne 12. hnora 1920, c. 103 Sb. z. a n., o sluzebrnm slibu ucitelstva skol obecnych a obcanskych), який зобов'язував усіх педагогів народних і горожанських шкіл, які згідно з Постановою уряду ЧСР № 495 від 26 серпня 1919 року, не склавши службової присяги, перебувають на займаній посаді, упродовж місяця таки виконати свій обов'язок (§ 1). Текст службової обітниці суттєво не змінився, але якщо в Постанові йде мова про складання присяги (sluzebni prisaha), то в Законі - обітниці (sluzebni slib). У § 2 зазначено, що ті вчителі, які не складуть службової обітниці у вказаний термін, втратять займану посаду і всі права на виплату компенсації, пенсії тощо [20, с. 173]. Зауважимо, що в публікації «Школьное діло и просвіщеніе на Подк. Руси» (1936) завідувач Реферату Міністерства шкільництва та народної освіти в Ужгороді В. Кліма (тут: роки перебування на посаді: 1934-1936 - уточнення Ч. С.) так згадує про ці події: «...изъ числа тогдашняго учительства на территоріи

Подкарпатской Руси (674) только 379 учителей выполнили служебную присягу. Остальные отказались отъ службы и либо переселились въ Мадьярію, либо остались здісь, выжидая, какъ разовьется ситуація» (тут: цитовано мовою оригіналу - уточнення Ч. С.) [21, с. 102].

Архівні джерела засвідчують недостатню кількість учителів у краї в міжвоєнний період. Так, у листі-зверненні завідувача шкільного реферату до Президента автономної директорії Підкарпатської Русі читаємо: «Въ виду недостатка учителей треба допустити священниковъ учити въ народныхъ школахъ по всЬмъ предметамъ, гді учителя нЬтъ. Треба жебы эти священники учили дітей въ духі народнамъ - русинскомъ. За учительску працу будуть доставати зачаткову основну платню народнаго учителя безъ добавокъ, окремъ своей платни

священической» (тут: цитовано мовою оригіналу - уточнення Ч. С.) [22, арк. 1]. В іншому листі-зверненні завідувача шкільного реферату до Президента автономної директорії Підкарпатської Русі знаходимо прохання про створення п'ятимісячних курсів для чеської інтелігенції [23, арк. 1]. Зауважимо, що одним зі шляхів подолання проблеми забезпечення освітніх закладів краю педагогічними кадрами було прийняття урядом рішення щодо нострифікації дипломів, задля чого шкільний відділ Цивільного управління Підкарпатської Русі в Ужгороді видав Розпорядження «О нострификаціях учительских дипломов» від 29 березня 1921 року за № 4416, згідно з яким учителі, які отримали диплом зарубіжної вчительської семінарії «...и хочуть получити учительску посаду при школах в ческослов. републиці довжни сложити наново повный испыт учительской способности перед дакотрою домашною комисіею» (тут: цитовано мовою оригіналу - уточнення Ч. С.) [24, с. 3]. Випробування учительських здібностей передбачало складання комплексного фахового екзамену в письмовій та усній формах: «Письменный испыт є з педаґоґики, з выкладового языка (под тым розумієся и литература), исторіі, ґеографіі, природопису, физики и из численя и ґеометріі. Устный испыт складаєся з наведеных предметов, а окрем того испьітаєся: практичный выступ, наука о родном краю, красопис, рисованє, релиґія, спів, ґимнастика» (тут: цитовано мовою оригіналу - уточнення Ч. С.) [25, с. 122]. У згаданому

розпорядженні також було зазначено, що вчителі угорськомовних шкіл, які і надалі тільки там хочуть працювати, складатимуть іспит мовою викладання, а з русинської - як із обов'язкової дисципліни. Ці випробування проводилися при вчительських семінаріях.

Важливим у контексті врегулювання питань управління сферою освіти стало прийняття Закону № 292 від 9 квітня 1920 року (Zakon ze dne 9. dubna 1920, с. 292 Sb. z. a n., jimz se upravuje sprava skolstvi), що регламентував систему управління освітою в державі через посилення ролі Міністерства шкільництва та народної освіти (§ 1). Зокрема, законом затверджувалося безпосереднє підпорядкування Міністерству шкільництва та народної освіти закладів вищої, середньої та професійної освіти, а також народних шкіл національних меншин, особливо тих, які були відкриті після прийняття Закону № 189 від 3 квітня 1919 року (§ 2). У § 38 зазначено, що набуття чинності даного Закону в Словаччині частково або повністю буде визначено окремо, а в § 39 йшлося про те, що управління освітою на Підкарпатській Русі регламентуватиметься іншими нормативними актами [26, с. 624-628]. Уже 6 листопада 1920 року уряд Чехословацької Республіки прийняв

Постанову № 605 «Про місцеві шкільні ради та міські шкільні комітети (для шкіл національних меншин)» / Nanzern vlady republiky Ceskoslovenske ze dne 6. listopadu 1920, c. 605 Sb. z. a n., o mistnich radach skolnich a o mistnich vyborech skolnich (pro skoly mensinove). Постанова доповнювала Закон № 292 від 9 квітня 1920 року, який порушував питання управління освітою, але на Словаччину її

(постанови) дія не поширювалась (§ 21) [27, с. 1521-1525]. 9 квітня 1920 року було прийнято Закон № 306 «Про тимчасове врегулювання правового статусу вчителів державних народних та горожанських шкіл» / Zakon ze dne 9. dubna 1920, c. 306 Sb. z. a n., kterym se prechodne

upravup pravrn svazky ucftelstva na verejnych skolach obecnych a

obecanskych. Зауважимо, що одразу в статті 1 зазначено, що цей закон стосується трьох земель держави: Чехії, Моравії, Сілезії [28, с. 701-702], відповідно його зміст не є актуальним у контексті нашого дослідження.

13 липня 1922 року було прийнято Закон № 226 «Про внесення змін та доповнень до законів про народну та горожанську школи», т. зв. «Малий шкільний закон» (Zakon ze dne 13. cervence 1922,

c. 226 Sb. z. a n., jmz se mem a doplnuji zakony o skolach obecnych a obcianskych), що, відповідно, вніс зміни до чинних на той час освітніх законодавчих актів (тут: австрійських, угорських - уточнення Ч. С.). Основною метою прийняття даного Закону була уніфікація шкільної системи історичної Чехії та Словаччини. У § 20 було вказано, що його дія не поширюється на територію Підкарпатської Русі. Документ визначив перелік обов'язкових предметів для народних (§ 1) і горожанських (§ 2) шкіл, до факультативних дисциплін було введено вивчення чехословацької мови для освітніх закладів з іншою мовою викладання. Закон передбачав, що, за рішенням Міністерства шкільництва та народної освіти, чехословацька мова для будь-якого освітнього закладу може бути визначена як обов'язковий предмет. Згідно з «Малим шкільним законом» вводилося обов'язкове восьмирічне навчання. Проте на території Словаччини ця норма почала діяти з 1927-1928 н. р., адже для її реалізації необхідно було вирішити питання забезпечення шкіл педагогічними кадрами (§ 12). Закон передбачав посилення міри покарання для батьків, діти яких несистематично відвідували школу (§ 14), а також надав можливість звільнення дітей від обов'язкового вивчення релігії за умови письмової заяви батьків (§ 3) [29, с. 1003-1007]. Зауважимо, що саме про це нововведення згадує А. Волошин у праці «Вступ до организаціі народного школьництва в республиці Чехословацкой» (1932): «Так зв. малый шк. закон (226/1922) позволяє, щобы родичі могли жадати звольненє детины од науки религіЬ, завданєм просьбы перед записами. Але до Подкарп. Руси той закон не односится» (тут: цитовано мовою оригіналу - уточнення Ч. С.) [16, с. 14].

24 червня 1926 року чехословацьким урядом було прийнято Закон № 104 щодо уточнення заробітної плати та вислуги вчителів народних та горожанських шкіл, т. зв. «Учительський закон» (Zakon ze dne 24. cervna 1926, с. 104 Sb. z. a n., o hprave platovych a sluzebrnch pomern ucitelstva obecnych a obcanskych skol (Ucitelsky zakon)), згідно з яким на постійну посаду вчителя могла претендувати тільки та особа, яка пропрацювала на тимчасовій посаді впродовж трьох років (чеськ.: cekatelska doba - термін очікування - уточнення Ч. С.) (§ 2). [30, с. 479-490]. Імплементація Закону (абзац 2, § 1) передбачала затвердження урядом ЧСР розпорядження «Про службові стосунки вчителів народних та горожанських шкіл (Службова прагматика вчителів народних шкіл)» від 14 вересня 1928 року № 162 / Vladrn nanzern ze dne 14. zan 1928, c. 162 Sb. z. a n., o sluzebrnm pomeru ucitelstva obecnych a obcanskych (mesfanskych) skol (Sluzebni pragmatika ucitelstva narodnich skol), що стосувалося вчителів народних і горожанських шкіл Чехії, Моравії та Сілезії, а також вчителів спеціальних державних освітніх закладів для глухонімих або для сліпих, вихователів державних закладів інтернатного типу [31, с. 999].

Частина VII «Перехідні положення» - стосувалася питань освіти Словаччини і Підкарпатської Русі, а саме:

* кваліфікаційних комісій (§§ 153-157),

* дисциплінарних комісій (§§ 158-161),

* перехідні положення до § 149 і § 150 (§ 162).

У § 154 зазначено, що кваліфікаційна комісія для вчителів Підкарпатської Русі засновується:

* при крайовому уряді Підкарпатської Русі (шкільний реферат) в Ужгороді;

* при кожному шкільному інспектораті;

* комісія складається з п'яти членів, рішення приймають більшістю голосів.

У § 155 вказано:

1. Членами кваліфікаційної комісії, заснованої при шкільному рефераті крайового уряду Підкарпатської Русі в Ужгороді, є:

* завідувач реферату або його заступник, який одночасно є головою комісії;

* представник інспекційної комісії реферату;

* один із референтів адміністративних шкільних справ;

* двоє вчителів спорідненого зі вчителем, який проходить процедуру кваліфікації, фаху.

2. Слід призначити заступників усім членам комісії, крім голови.

3. Членів і заступників кваліфікаційних комісій при шкільному рефераті крайового уряду Підкарпатської Русі в Ужгороді призначає Міністерство шкільництва та народної освіти або відповідний орган влади на початку кожного року.

4. Якщо учитель, який є членом кваліфікаційної комісії, проходить кваліфікацію, то його замінює заступник.

У § 156 було визначено, що:

1. Членами кваліфікаційних комісій, створених при шкільних інспекторатах у Словаччині та Підкарпатській Русі, є:

* шкільний інспектор або його заступник, призначений Міністерством шкільництва та народної освіти, який є одночасно головою комісії;

* дві особи, які мають педагогічну освіту; це можуть бути представники державних установ, що компетентні в освітніх питаннях, або з числа професорів середніх і фахових шкіл.

2. Членів і заступників кваліфікаційних комісій призначає Міністерство шкільництва та народної освіти або відповідний орган влади на початку кожного року.

3. Необхідно призначити заступників усім членам комісії, крім голови.

4. Якщо учитель, який є членом кваліфікаційної комісії, проходить кваліфікацію, то його замінює заступник.

У §§ 159-160 зазначено, що дисциплінарна комісія для Підкарпатської Русі створюється при крайовому уряді (шкільному рефераті) в Ужгороді. Головою комісії є завідувач реферату; заступників голови комісії призначає міністр шкільництва та народної освіти. Термін дії членів комісії - три роки. У розпорядженні підкреслюється їх незалежність і процесуальна самостійність. У спірних питаннях голос голови комісії є вирішальним. До складу комісії входять: голова (тут: завідувач реферату - уточнення Ч. С.) або його заступник, двоє висококваліфікованих фахівців, представник інспекційного шкільного органу та педагогічний фахівець зі спеціальності, дотичної до справи, що розглядає дисциплінарна комісія (§ 161). У розпорядженні вказано, що до моменту створення комісій розгляд питань належить до компетенції завідувача шкільного реферату краю (§ 162) [31, с. 1023-1024].

Варто зазначити, що саме про функціонування згаданих комісій читаємо в публікації «Школьное діло и просвіщеніе на Подк. Руси» (1936) завідувача Реферату Міністерства шкільництва та народної освіти в Ужгороді В. Кліми: «При школьномъ рефераті даліе учреждена квалификаціонная комиссія для школьныхъ инспекторовъ и апелляціонная квалификаціонная комиссія. При немъ равнымъ образомъ дійствуета дисциплинарная комиссія для всего учительства народныхъ школъ» (тут: цитовано мовою оригіналу - уточнення Ч. С.) [21, с. 105].

Варто зауважити, що у період між двома світовими війнами Чехословацька Республіка приймала законодавчі акти, спрямовані на подолання відмінностей у сфері освіти між регіонами новоствореної держави (тут: Чехія, Моравія, Сілезія, Словаччина та Підкарпатська Русь - уточнення Ч. С.). Однак політичні, соціально-економічні, культурні розбіжності, які існували між землями республіки, ускладнювали й сповільнювали процес уніфікації, особливо на території Закарпатського краю. Саме цим, на нашу думку, пояснюється зволікання уряду щодо введення в дію у Підкарпатській Русі ряду нормативно-правових актів. Документи фондів Державного архіву Закарпатської області підтверджують, що керівництво Чехословацької Республіки тільки в 1938 році підготувало законопроєкт, який стосувався поширення дії окремих освітніх законів на цій території. Так, передбачалось введення в чинність з 1938-1939 н. р. на Підкарпатській Русі нормативно-правового документа, відомого під назвою «Малий шкільний закон» (№ 226 від 13 липня 1922 р.). Архівні джерела засвідчують, що цей законопроєкт викликав невдоволення в частини населення, адже він, зокрема, не зобов'язував вивчати релігію в школах [32]. Варто зазначити, що у втілення згаданих задумів внесли значні корективи події Другої світової війни. Відповідно до рішень Мюнхенської конференції та Першого Віденського арбітражу (2 листопада 1938 р.) Чехословацька Республіка була змушена передати Угорщині частину території Словаччини і Підкарпатської Русі, де більшість населення становили угорці. 9 листопада 1938 року угорська армія ввійшла до Берегова, а 10 листопада - до Мукачева та Ужгорода [2, с. 184]. І вже в другій половині березня 1939-го угорські війська цілком зайняли територію Підкарпатської Русі. Тож, в історії краю почався новий етап, зумовлений зміною державної приналежності.

Висновки

Результати дослідження, що викладені у статті, отримано на основі аналізу історичних джерел та наукових розвідок із визначеної тематики, що уможливлює перегляд та вивчення особливостей нормативно-правового регулювання питань освіти у період входження краю до складу Чехословацької Республіки. Загалом, можна констатувати, що перебування Підкарпатської Русі (Закарпаття) у складі ЧСР - це етап системних трансформаційних змін у сфері освіти регіону, зумовлених суспільно-політичними, соціально-економічними та культурологічними детермінантами. Перспективи майбутніх розвідок у даному напрямі вбачаємо, насамперед, у дослідженні питань освітньої політики Чехословацької Республіки на Підкарпатській Русі в зарубіжній історіографії.

Література:

1. Конституція України : від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР : станом на 1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 28.05.2024).

2. Закарпаття 1919-2009 років: історія, політика, культура : україномовний варіант українсько-угорського видання / під ред. М. Вегеша, Ч. Фединець; редкол. : Ю. Остапець, Р. Офіцинський, Л. Сорко, М. Токар, С. Черничко; відп. за вип. М. Токар. Ужгород : Поліграфцентр «Ліра», 2010. 720 с.

3. Маґочій П.-Р. Народ нивыдкы : ілустрована історія карпаторусинов / потовмачив по русинськы В. Падяк. Ужгород : Выд-во В. Падяка, 2007. 120 с.

4. Нариси історії Закарпаття / ред. кол. : І. Гранчак, Е. Балагурі, І. Грицак, В. Ілько, І. Поп : історія. Ужгород : видавництво «Закарпаття», 1995. Том ІІ (19181945). 663 с.

5. Кірсенко М. Сен-Жермен і Тріанон: передумови та наслідки (до сторіччя

Паризької мирної конференції). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Міжнародні відносини. Київ : ВПЦ «Київський

університет», 2019. № 1(49). С. 8-13.

6. Sbirka zakonu a nanzern statu ceskoslovenskeho. Rocrnk 1920. Castka XXVI. Praha : Statni tiskarna, 1920. pp. 255-267.

7. Sbirka zakonu a nanzeni statu cesko-slovenskeho. Rocnik 1938. Castka 109. Praha : Statni tiskarna, 1938. pp. 1199-1200.

8. Sbirka zakonu a nanzeni statu Ceskoslovenskeho. Rocnik 1920. Castka ХХІХ. Praha : Statni tiskarna, 1920. pp. 291-306.

9. Sbirka zakonu a nanzeni statu ceskoslovenskeho. Rocnik 1920. Castka LXIH. Praha : Statni tiskarna, 1920. pp. 786-797.

10. Sbirka zakonu a nanzeni statu ceskoslovenskeho. Rocnik 1926. Castka 45. Praha : Statni tiskarna, 1926. p. 396.

11. Державний архів Закарпатської області. Путівник / Державна архівна служба України; гол. упоряд. : М. Марканич. Ужгород : Карпати, 2018. Т. 1 : Фонди дорадянського періоду. 744 с.

12. Pesina, J. Skolstvi na Podkarpatske Rusi v pritomnosti. Praha : Tiskarna Statniho nakladatelstvi, 1933. 51 p.

13. Stojan, F. Representacrn sbornik veskereho skolstvi na Podkarpatske Rusi pri pnlezitosti 20 leteho trvani CSR. 1918-1938. Presov : Stehrova knihkupectvo, n. d. 292 р.

14. Фізеші О. Й. Початкова школа на Закарпатті (друга половина ХІХ - початок ХХІ ст.) : монографія. Ужгород : МДУ, 2015. 528 с.

15. Sbirka zakonu a nanzern statu ceskoslovenskeho. Rocrnk 1918. Castka II. Praha : Statni knihtiskarna, 1918. p. 9.

16. Волошин А. Вступ до организаціЬ народного школьництва в республицЬ Чехословацкой. Ужгород : Типографія «Школьная помощь», 1932. 23 с.

17. Sbirka zakonu a nanzeni statu Ceskoslovenskeho. Rocnik 1919. Castka XL. Praha : Statni tiskarna, 1919. pp. 263-264.

18. Popely Gy. A magyar iskolaugy kalvariaja (Cseh)Szlovakiaban 1918-1945. A (cseh)szlovakiai magyar muvelodes tortenete 1918-1998 / szerk. : Filep T. G., Toth L. Budapest : ISTER Kiado, 1998. pp. 5-93.

19. Sbirka zakonu a nanzeni statu Ceskoslovenskeho. Rocnik 1919. Castka CI. Praha : Statni tiskarna, 1919. pp. 699-700.

20. Sbirka zakonu a nanzeni statu Ceskoslovenskeho. Rocnik 1920. Castka XIX. Praha : Statni tiskarna, 1920. p. 173.

21. Клима В. Школьное дЬло и просвЬщеніе на Подк. Руси. Подкарпатская Русь за годы 1919-1936 / Настоящій сборникъ редактировалъ комитетъ подъ предсЬдательствомъ д-ра Эдмунда С. Бачинскаго. Ужгородъ, 1936. С. 101-105.

22. Листування з головнокомандуючим військовими силами Підкарпатської Русі генералом Еннок про допуск попів до викладання всіх предметів в школі і про порядок оплати за викладання Закону Божого. 1919-1920. ДАЗО (Держ. архів Закарпат. обл.). Ф. 28. Реферат освіти Підкарпатської Русі, м. Ужгород. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 1-3.

23. Переписка з Міністерством освіти і Ужгородською вчительською семінарією про організацію при ній вчительських кадрів. 1919-1920. ДАЗО (Держ. архів Закарпат. обл.). Ф. 28. Реферат освіти Підкарпатської Русі, м. Ужгород. Оп. 2. Спр. 53. Арк. 1-40.

24. О нострификаціях учительских дипломов : Розпорядженя школьного оддЬла цивильноЬ управы ПодкарпатскоЬ Руси з дня 29. марта 1921, ч. 4416. Урядовый Втстник школьного оддтла цивильное управы Подкарпатскот Руси / редакцією школьного оддЬла. Ужгород : Накладом школьного оддЬла цивильноЬ управы, 1922. Рочник II. (1921/22). Число 1. С. 3.

25. Испыты для учительства народных школ : Розпоряженє з дня 23. авґуста 1923, ч. 19.792. Урядовый Втстник школьного оддтла цивильнот управы Подкарпатскот Руси / редакцією школьного оддЬла. Ужгород : Накладом школьного оддЬла цивильноЬ управы Подк. Руси, 1923. Рочник III. Число 6. С. 120-123.

26. Sbirka zakonu a nanzeni statu Ceskoslovenskeho. Rocnik 1920. Castka LIV. Praha : Statni tiskarna, 1920. pp. 624-628.

27. Sbirka zakonu a nanzeni statu ceskoslovenskeho. Rocnik 1920.

Castka CXXVIQ. Praha : Statni tiskarna, 1920. pp. 1521-1525.

28. Sbirka zakonu a nanzeni statu ceskoslovenskeho. Rocnik 1920. Castka LVI. Praha : Statni tiskarna, 1920. pp. 701-702.

29. Sbirka zakonu a nanzeni statu ceskoslovenskeho. Rocnik 1922. Castka 80. Praha : Statni tiskarna, 1922. pp. 1003-1007.

30. Sbirka zakonu a nanzeni statu ceskoslovenskeho. Rocnik 1926. Castka 52. Praha : Statni tiskarna, 1926. pp. 479-490.

31. Sbirka zakonu a nanzeni statu ceskoslovenskeho. Rocnik 1928. Castka 54. Praha : Statni tiskarna, 1928. pp. 999-1024.

32. Протест «Центральной канцелярии обороны веры» в Ужгороде против введения в жизнь законопроэкта «Малый школьный закон» на Подкарпатской Руси. 19 липня 1938 р. - 3 вересня 1938 р. ДАЗО (Держ. архів Закарпат. обл.). Ф. 151. Правління Мукачівської греко-католицької єпархії, м. Ужгород. Оп. 18. Спр. 1295. Арк. 1-15.

References:

1. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine] (June 28, 1996). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254K/96-Bp#Text [in Ukrainian].

2. Vehesh, M., & Fedynets, Ch. (Eds.). (2010). Zakarpattia 1919-2009 rokiv: istoriia, polityka, kultura [Transcarpathia 1919-2009: history, politics, culture]. Uzhhorod : Polihraftsentr «Lira» [in Ukrainian].

3. Magocsi, P. R. (2007). Narod nyvydky [The People From Nowhere]. Uzhhorod : Vyd-vo V. Padiaka [in Ruthenian].

4. Hranchak, I., Balahuri, E., Hrytsak, I., Ilko, V., & Pop. I. (Eds.). (1995). Narysy istorii Zakarpattia [Essays on the history of Transcarpathia]. (Vol. II). Uzhhorod : vydavnytstvo «Zakarpattia» [in Ukrainian].

5. Kirsenko, M. (2019). Sen-Zhermen i Trianon: peredumovy ta naslidky (do storichchia Paryzkoi myrnoi konferentsii) [Saint-Germain and Trianon: prerequisites and consequences (to the centenary of the Paris Peace Conference)]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriia: Mizhnarodni vidnosyny - Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. International relations, 1(49), 8-13 [in Ukrainian].

6. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and

regulations of the Czechoslovak state]. (1920). Part XXVI. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

7. Sbirka zakonu a narizeni statu cesko-slovenskeho [Collection of laws and

regulations of the Czecho-Slovak state]. (1938). Part 109. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

8. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and

regulations of the Czechoslovak state]. (1920). Part ХХІХ. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

9. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and

regulations of the Czechoslovak state]. (1920). Part LXTTT. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

10. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1926). Part 45. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

11. Derzhavnyi arkhiv Zakarpatskoi oblasti. Putivnyk /The State Archive of the Transcarpathian Region. Guide]. (2018). (Vol. 1). Uzhhorod : Karpaty [in Ukrainian].

12. Pesina, J. (1933). Skolstvi na Podkarpatske Rusi v pritomnosti [Modern education of Subcarpathian Rus]. Praha : Tiskarna Statniho nakladatelstvi [in Czech].

13. Stojan, F. (n. d.). Representacni sbornik veskereho skolstvi na Podkarpatske Rusi pri prilezitosti 20 leteho trvani CSR. 1918-1938 [Representative compilation of the state of education in Subcarpathian Rus on the occasion of the 20-year existence of Czechoslovakia]. Presov : Stehrova knihkupectvo [in Czech].

14. Fizeshi, O. Y. (2015). Pochatkova shkola na Zakarpatti (druha polovyna XIX - pochatok XXI st.) [Elementary school in Transcarpathia (second half of the 19th - beginning of the 21st century)]. Uzhhorod : MDU [in Ukrainian].

15. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1918). Part TT. Praha : Statni knihtiskarna [in Czech].

16. Voloshyn, A. (1932). Vstup do orhanyzatsii narodnoho shkolnytstva v respublytsi Chekhoslovatskoi [Introduction to the organization of public schooling in the Czechoslovak Republic]. Uzhhorod : Typohrafiia «Shkolnaia pomoshch» [in Ruthenian].

17. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1919). Part XL. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

18. Popely, Gy. (1998). A magyar iskolaugy kalvariaja (Cseh)Szlovakiaban 1918-1945 [Trials of Hungarian-language education in (Czech) Slovakia 1918-1945]. T. G. Filep, & L. Toth (Eds.) A (cseh)szlovakiai magyar muvelodes tortenete 1918-1998 - History of Hungarian culture in (Czechoslovakia) 1918-1998. (pp. 5-93). Budapest : ISTER Kiado [in Hungarian].

19. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1919). Part CI. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

20. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1920). Part XIX. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

21. Klyma, V. (1936). Shkolnoe dilo y prosvishchenie na Podk. Rusy [School meals and education in Subcarpathian Rus]. E. S. Bachynskyi (Ed.). Podkarpatskaia Rus za hody 1919-1936 - Subcarpathian Rus 1919-1936. (pp. 101-105). Uzhhorod : n. p. [in Ruthenian].

22. Lystuvannia z holovnokomanduiuchym viiskovymy sylamy Pidkarpatskoi Rusi heneralom Ennok pro dopusk popiv do vykladannia vsikh predmetiv v shkoli i pro poriadok oplaty za vykladannia Zakonu Bozhoho [Correspondence with the commander- in-chief of the military forces of Subcarpathian Rus, General Ennok, about the admission of priests to teach all subjects at school and about the procedure of payment for teaching the Law of God]. (1919-1920). DAZO (State Archive of the Transcarpathian Region). Foun 28. Abstract of education of Subcarpathian Rus, Uzhhorod, opis 1, file 22, f. 1-3 [in Ruthenian].

23. Perepyska z Ministerstvom osvity i Uzhhorodskoiu vchytelskoiu seminariieiu pro orhanizatsiiu pry nii vchytelskykh kadriv [Correspondence with the Ministry of Education and the Uzhhorod Teacher's Seminary on the organization of teaching staff at it]. (1919-1920). DAZO (State Archive of the Transcarpathian Region). Foun 28. Abstract of education of Subcarpathian Rus, Uzhhorod, opis 2, file 53, f. 1-40 [in Czech and in Ruthenian].

24. O nostryfykatsiiakh uchytelskykh dyplomov : Rozporiadzhenia shkolnoho oddila tsyvylnoi upravy Podkarpatskoi Rusy z dnia 29. marta 1921, ch. 4416 [On nostrification of teacher diplomas : Decree of the school department of the Civil Administration of Subcarpathian Rus dated March 29, 1921 No. 4416]. (1922). Uriadovyi Vistnyk shkolnoho oddila tsyvylnoi upravy Podkarpatskoi Rusy - Government Bulletin of the School Department of the Civil Administration of Subcarpathian Rus. (Yearbook II (1921/22), No. 1), (p. 3). Uzhhorod : Nakladom shkolnoho oddila tsyvylnoi upravy Podk. Rusy [in Ruthenian].

25. Yspyty dlia uchytelstva narodnykh shkol : Rozporiazhenie z dnia 23. avgusta 1923, ch. 19.792 [Examinations for teachers of public schools : Decree of August 23, 1923 No. 19 792]. (1923). Uriadovyi Vistnyk shkolnoho oddila tsyvylnoi upravy Podkarpatskoi Rusy - Government Bulletin of the School Department of the Civil Administration of Subcarpathian Rus. (Yearbook III, No. 6), (pp. 120-123). Uzhhorod : Nakladom shkolnoho oddila tsyvylnoi upravy Podk. Rusy [in Ruthenian].

26. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1920). Part LIV. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

27. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1920). Part CXXVIII. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

28. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1920). Part LVE Praha : Statni tiskarna [in Czech].

29. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1922). Part 80. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

30. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1926). Part 52. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

31. Sbirka zakonu a narizeni statu ceskoslovenskeho [Collection of laws and regulations of the Czechoslovak state]. (1928). Part 54. Praha : Statni tiskarna [in Czech].

32. Protest «Tsentralnoi kantselyarii oboroni veri» v Uzhgorode protiv vvedeniya v zhizn zakonoproekta «Malii shkolnii zakon» na Podkarpatskoi Rusi [Protest of the “Central Chancellery for the Defense of Faith” in Uzhhorod against the implementation of the draft law “Small School Law” in Subcarpathian Rus]. (July 19, 1938 - September 3, 1938). DAZO (State Archive of the Transcarpathian Region). Foun 151. Board of the Mukachevo Greek Catholic Diocese, Uzhgorod, opis 18, file 1295, f. 1-15 [in Czech and in Ruthenian].

Размещено на Allbest.ru

...