Історіографічний огляд діяльності шкіл національних меншин правобережної України у кінці ХІХ - на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru

Уманськиий державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Історіографічний огляд діяльності шкіл національних меншин правобережної України у кінці ХІХ - на початку ХХ століття

Юрченко Віталій Русланович аспірант кафедри педагогіки та освітнього менеджменту



Анотація

У статті розглянуто та охарактеризовано історіографічні джерела в яких висвітлено особливості становища шкіл національних меншин Правобережної України у кінці ХІХ на початку XX століття. Проаналізовано праці дослідників часів царату та науковців сьогодення, які займалися вивченням питання освітнього процесу та шкільництва національних спільнот даного регіону.

Розглянуто ідеологію владного режиму та його основні чинники, що впливали на освітню політику Російської імперії. Визначено особливості державних інституцій регіону, їхню нормативно-правову базу, яка визначала становлення сфери освіти, яка зазвичай ігнорувала та пригнічувала права національних меншин, які проживали на українських землях. Встановлено, що основною метою владного центру було асимілювати етноси, які проживали на території України та пристосувати їх до єдиного навчального процесу не дивлячись на їх походження та віросповідання. Результатом такої політики була підпільна діяльність учителів, які проводили навчальний процес зазвичай в домашніх умовах.

Проведене комплексне дослідження джерел та дано оцінку науковій спадщині різних періодів дослідження. З'ясовано, що царський уряд в даний історичний період спеціально забороняв займатися вивченням питання шкільництва нацменшин, а наукові доробки даного питання не досліджувались та не вивчались, а згадувались лише в контексті загальної історії. Детальний розгляд та глибоке вивчення даної наукової проблематики лише розпочалося вже за час незалежності України.

Отже, стаття присвячена огляду основних праць, що стосуються освітніх проблем національних меншин кінця ХІХ до національно- визвольних змагань українського народу на початку XX століття.

Проаналізовано історіографію представників народів, які проживали на території України. Детально розглядаються існуючі напрямки в українській історіографії і виокремлюються головні аспекти, які потребують ще ретельного дослідження та вивчення джерел які стосуються даної проблеми дослідження. національний меншини правобережний

Ключові слова: національні меншини, Правобережна Україна, історіографія, шкільництво, освітня діяльність, школи національних меншин.



Yurchenko Vitaly Ruslanovych graduate student of the Department of Pedagogy and Educational Management, Uman State Pedagogical University named after Pavel Tychyna, Uman

HISTORIOGRAPHIC REVIEW OF THE ACTIVITIES OF SCHOOLS OF NATIONAL MINORITIES IN RIGHT-BANK UKRAINE IN THE LATE NINETEENTH AND EARLY TWENTIETH CENTURIES

Abstract

The article examines and characterizes historiographical sources, which highlight the peculiarities of the situation of schools of national minorities in Right-Bank Ukraine in the late nineteenth and early twentieth centuries. The works of researchers of the tsarist era and scientists of today, who were engaged in the study of the educational process and schooling of the national communities of this region, are analyzed.

The ideology of the ruling regime and its main factors influencing the educational policy of the Russian Empire are considered. The features of the state institutions of the region, their regulatory framework, which determined the formation of the sphere of education, which usually ignored and suppressed the rights of national minorities living on Ukrainian lands, are determined. It is established that the main goal of the power center was to assimilate ethnic groups living on the territory of Ukraine and adapt them to a single educational process, regardless of their origin and religion. The result of this policy was the clandestine activities of teachers, who usually conducted the educational process at home.

A comprehensive study of the sources was carried out and an assessment of the scientific heritage of different periods of research was given. It is found that the tsarist government in this historical period specifically forbade the study of the issue of schooling of national minorities, and the scientific achievements of this issue were not investigated or studied, but were mentioned only in the context of general history. A detailed consideration and in-depth study of this scientific problem has only begun since the independence of Ukraine.

Thus, the article is devoted to a review of the main works related to the educational problems of national minorities in the late nineteenth century to the national liberation struggle of the Ukrainian people at the beginning of the twentieth century. The historiography of representatives of the peoples who lived on the territory of Ukraine is analyzed. The existing trends in Ukrainian historiography are considered in detail and the main aspects that require careful research and study of sources related to this research problem are highlighted.

Keywords: national minorities, Right-Bank Ukraine, historiography, schooling, educational activities, schools of national minorities.



Постановка проблема. У теперішніх умовах, коли Україна інтенсивно розвивається як демократична держава, не дивлячись на непростий період її існування, перед нею постають нагальні завдання щодо забезпечення всіх прав і свобод громадян. Значну частину населення незалежної України складають представники національних меншин - поляки, євреї, німці та інші національності, які через свою мовну та культурну відмінність потребують особливого ставлення та вивчення становлення свого народу в контексті буття нашої держави.

Проблематика педагогічного досвіду національних меншин, зокрема їх мирного співіснування з титульним етносом, не лише не втратила свою значущість, а й посідає одне з головних місць у освітніх питаннях розвитку країни.

Кінець ХІХ і початок ХХ століть увійшли в історію України як час вирішальних змін у всьому суспільстві. В цей час відбувалися активні соціальні процеси, пов'язані зі швидким темпом промислового розвитку, що у свою чергу, спричинило зміни в освіті: розширилася мережа початкових та середніх шкіл навчальних закладів, з'явилися нові типи навчальних закладів (реальні школи, професійні навчальні заклади), вдосконалювалися зміст, методи та форми їх роботи. В цей час формується розгалужена система освітніх установ, що спричинило формуванні складу науково-педагогічних фахівців. Створювалося багато навчальних закладів для національних меншин, які в основному були приватними, що дозволило їх лідерам реалізовувати свої власні методи та розробки в освітньому процесі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історіографія яка стосується діяльності шкіл національних меншин Російської імперії на Правобережжі України у кінці ХІХ на початку ХХ століття має свої особливості дослідження. Історіографічний огляд свідчить, що окремі її аспекти зазвичай епізодично відображені в численних наукових працях.

В українській та зарубіжній науці відсутні історико-педагогічні дослідження, які б всебічно висвітлювали політику Російської імперії щодо національних меншин та зокрема їх освітнього процесу на Правобережжі України наприкінці XIX - на початку ХХ ст.

Одним із головних завдань освітньої політики щодо національних меншин стало впровадження рідної мови у навчально-виховний процес, розвиток мережі національних шкіл, дитячих садків, будинків- інтернатів, збільшення контингенту учнів.

Історіографічний пошук джерельної бази показав, що на всіх етапах реформування освіти національних меншин зазначеного періоду, вчені різних наукових сфер, учителі, освітні керівники оприлюднювали присвячені даній проблематиці свої праці, котрі розглядаємо як джерела, та відповідно праці, які визначаємо як історіографічні.

Таким чином, метою статті є дослідження історіографічних праць, які стосуються проблеми діяльності шкіл національних меншин Правобережної України у кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Виклад основного матеріалу. Питання становлення та функціонування, матеріально-технічного, методологічного та кадрового забезпечення професійно-педагогічних закладів для національних меншин на Правобережній України в кінці XIX - початку XX століття не були комплексно досліджені та висвітлені належним чином.

Історіографічний доробок дослідників, які тією чи іншою мірою вивчали цю тему, можна умовно поділити на три групи: 1) праці дореволюційних авторів (ХІХ - початок ХХ ст.); 2) дослідження, які побачили світ у радянський період; 3) науковий доробок сучасних українських і закордонних вчених [16, с. 13].

Кожен етап історіографічного процесу відзначається своєю особливою змістовою наповненістю, що пояснюється впливом ідеологічних чинників і перебігом суспільно-політичних процесів як у краї, так і загалом у країні, до складу якої входило Правобережжя.

Історіографію досліджуваної теми кількісно та якісно значно збагатили польські, єврейські, німецькі та чеські науковці, які, починаючи з початку ХІХ ст., які заклали підвалини вивчення шкільництва нашого краю.

Отже, у роботі проаналізовано процес становлення освіти поляків, євреїв, німців, чехів у ХІХ - на початку ХХ століття, розкрито напрями й етапи розвитку початкової, середньої та вищої освіти цих національних меншин. За матеріалами історичної літератури та архівних джерел дослідниками здійснено системний аналіз змісту та структури навчально-виховного процесу в середніх і вищих навчальних закладах.

Джерельну та документальну базу досліджуваної теми заклали ще чиновники «нової російської адміністрації» ще у ХІХ столітті. Вони не тільки досліджували загальний стан регіону, а й узагальнили досвід місцевих адміністрацій щодо залучення на територію імперії іноземних переселенців. У цьому контексті заслуговує на увагу діяльність офіцерів Генерального штабу царської армії щодо вивчення ресурсів Російської імперії в цілому та її окремих губерній.

Чимало інформації про етноси Правобережжя знаходимо у дослідженнях інших російських науковців. Зокрема, проблеми адаптації поляків Правобережжя до нових суспільно-політичних реалій розглянуті у низці досліджень В. Шульгіна [12, с.187].

Щодо проблеми становлення й розвитку в Україні освітніх закладів національних меншин у кінці XIX - початку XX століття, заслуговують на увагу дослідження науковців таких як: М. Авдієнко [1], О. Бистрицька, О. Войналович, А. Глинського, Я. Кацанова [4], М. Марчук, С. Очеретко, Б. Чирко в яких автори досліджують питання організації освіти національних меншин даного періоду. У своїх працях вони приділяли багато уваги становленню та розвитку початкових та середніх загальноосвітніх закладів.

Потрібно зазначити, що дослідники зверталися й звертаються до освітнього питання національних меншин й до сьогодні. Так, історіографію становища польської національної меншини в даний період вивчали І. Кривошея А. Кондрацький, І. Лісевич, В. Палієнко та інші. Проте найбільший внесок у дослідження цієї проблеми зробив французький вчений Даніель Бовуа. Його праці викликали жваву наукову дискусію в Європі, США, Росії, про що свідчить поява понад тридцяти п'яти рецензій у польських, французьких, англійських, американських, українських і російських наукових і громадсько- політичних виданнях. У своїх працях автор зосередив увагу на трикутнику польсько-російсько-українських взаємин на Правобережжі України у ХІХ - на початку ХХ ст. Зокрема у першій книзі «трилогії» проаналізовано систему освіти, що склалася у ХІХ ст. [16].

Автор у своїй широкій джерельній базі відобразив механізм «колонізаційної політики», яку проводила шляхта в освітній галузі Правобережної України, Білорусії та Прибалтики, показав активізацію асиміляторської політики російського царизму, наслідком якої стала повна ліквідація польських шкіл у 30-х рр. ХІХ ст. Таким чином, Бовуа яскраво описав боротьбу російського царизму з польським шкільництвом як з одним з останніх бастіонів збереження етнічної ідентичності. Виходячи з цього, автор робить спробу дослідити політику російської влади щодо польського шкільництва на досліджувальній території в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Варто зазначити, що з 80-х рр. ХІХ ст. у селах Правобережної України з ініціативи Й. Анжейовського та Л. Янковського при маєтках польських поміщиків та римокатолицьких костьолах почали виникати таємні польські школи.

Також організаторами польських шкіл в цей час були представники різних прошарків польського населення Правобережної України. Серед них були як великі землевласники та аристократи (князь Ф. Радзивілл, графи Ходкевичі, граф К. Красицький, княжна

А. Радзивілл), так і прості селяни (К. Соколовський, В. Осташевський) і навіть цілі трудові колективи (Гулевичівський склозавод Луцького повіту Волинської губернії). А також католицьке духовенство.

Дозвіл російського уряду на відкриття приватних польських навчальних закладів у 1905 році активізував шкільне будівництво. Однак, уже з 1907 року представниками царської адміністрації організовуються постійні перевірки польських навчальних закладів з метою виявлення і закриття тих, в яких навчалося менше 20-ти учнів. Тільки на території Правобережжя до 1911 року було закрито 287 подібних шкіл.

Заслуговує розгляду монографія Н. Сейко «Польське шкільництво на Волині -Житомирщині у ХІХ - першій половині ХХ ст.» (2002), у якій дослідниця, аналізуючи особливості польської освіти, подає класифікацію підручників і навчально-методичної літератури у польських навчальних закладах на початку ХІХ століття [16].

Проблеми становлення та розвитку вже єврейської освіти в Україні порушено в наукових розвідках сучасних дослідників: Я. Хонігсмана та

Наймана «Євреї України: короткий нарис історії» (1992),

Орлянського «Євреї в Україні в 20-ті-30-ті роки ХХ століття: соціально-політичний аспект» (2000), Н. Кротік «Становлення і розвиток єврейської освіти в Україні (20-30 рр. ХХ ст.)» (2007), О. Овчаренко «Тенденції розвитку єврейської освіти в Україні (кінець ХІХ - початок ХХІ століття) (2013) та ін. [2, с.24].

Неоднозначний погляд на освітні процеси євреїв на Правобережжі можна знайти у працях С. Ґольдемана, О. Наймана, І. Самарцева. Чималий пласт наукових досліджень України в цілому належить О. Суліменку, Ю. Луцькому, Ї. Гофману та іншим. Надзвичайно цінними є фонди центральних та обласних архівів у Вінниці, Житомирі, Києві. Чи не найкраще сутність досліджуваної епохи передає тогочасна періодика

У монографії О. Іващенко та Ю. Поліщука «Євреї Волині (кінець ХУШ - початок ХХ століття)» (1998) здійснено спробу дослідити історію євреїв Волині в кінці ХУШ - на початку ХХ століття. Євреї - одна із найчисельніших меншин України. Після українців з кінця ХУІІІ століття євреї за чисельністю посідали друге місце. У 134 містах налічувалося майже два мільйони євреїв, які внесли у культуру свої освітні традиції, елементи побуту та ремесел. У зазначеному дослідженні здійснено аналіз діяльності приватних і громадських єврейських навчальних закладів, а з другої половини ХІХ століття і установ державних. Доречно зазначити, що серед викладацького складу були іноземні вчені-педагоги, які доклали багато зусиль для здійснення просвіти єврейської молоді [15].

З цього приводу Рудницькі Н.В. зазначає, що дослідження єврейської освіти сягає ХІХ-ХХ ст., коли цій проблемі присвячували свої праці відомі єврейські просвітителі М. Моргулін, І. Оршанський, С. Дубнов, Демидов Сан-Донато. М. Моргулін в монографії «До історії освіти російських євреїв» зупинився на ключових проблемах, показав роль державних органів, функції яких зводилися в основному до обмежень. Він зупинився на ролі в процесі становлення єврейської освіти тодішнього міністра освіти С. Уварова, єврейського просвітителя Лілієнталя, діяльність яких і торкається також євреїв, що проживали на території України. Для розуміння суспільно-політичного становища народів Росії немало зробили в своїх узагальнюючих працях М. Грушевський, М. Гершензон, М. Драгоманов, В. Ключевський, Г. Соловйов. Свій вклад у дослідження освіти та культури зробила історико-етнографічна комісія при Товаристві розповсюдження освіти серед євреїв, пізніше етнографічне товариство, яке очолив відомий історик, публіцист і громадський діяч С. Дубнов [18].

На початку ХХ ст. над єврейською тематикою продовжували працювати М. Миш, Г. Сліозберг. Понад двісті досліджень історії єврейського народу Російської імперії присвятив Ю. Гессен. Важливою подією у науковому житті євреїв стало видання 16-титомної єврейської енциклопедії, де на значному фактологічному матеріалі висвітлюється історія євреїв окремих регіонів імперії, зокрема Волині, Київщини, Поділля [2, с.25].

Низку збірників і наукових праць з зазначеної тематики підготував Інститут юдаїки. Серед численних досліджень, які присвячувалися єврейському населенню Правобережжя, виділимо «Нариси з історії та культури євреїв України». У праці детально висвітлено процес формування «смуги осілості», особливості розселення представників цього етносу в українських губерніях, соціально-економічний стан, громадсько-політичне та культурне життя.

У журналі «Вісник товариства просвіти євреїв» найчастіше публікували статті Я. Ейгера, Х. Каздана, Д. Маггіда, І. Шульковського у яких висвітлено результати критичного аналізу стану навчально- виховної роботи в традиційній єврейській школі, охарактеризовано специфіку її фінансування й матеріально-побутового забезпечення, кваліфікаційний рівень викладачів, пропозиції щодо влаштування навчальних закладів нового типу [22].

Щодо чеського та німецького населення Правобережжя, науковці здебільшого зосередилися на вивченні господарського та культурного життя представників цих національних меншин - І. Агасієв та І. Заславський, які проаналізували процес переселення та облаштування чехів та німців на території краю. У низці статей Г. Шпиталенко охарактеризувала передумови та причини переселення чехів на Правобережжя України, зокрема Волинь, особливості їх розселення, господарського та духовного життя, показала ступінь їх впливу на соціально-економічний і культурний розвиток регіону [20].

Особлива заслуга в історіографічному наповненні цієї проблематики належить членам Товариства чехів Волині. Зокрема, у 1995 р. ними складена «Історична мапа чеських поселень Волині», де охарактеризовано регіони компактного проживання колоністів упродовж ХІХ - початку ХХ ст., їх господарську діяльність.

Особливий інтерес викликає праця Я. Вацуліка, в якій автор на значному масиві чеських архівних документів відтворив особливості перебігу еміграції чехів на територію Волині, а також фрагментарно охарактеризував соціально-економічне та культурно-релігійне життя колоністів [20].

Відновлення незалежності України у 1991 р. сприяло зростанню національної свідомості населення, значно підвищило інтерес науковців до історії шкільництва національних меншин, які проживали в Україні в досліджувальний період. Як наслідок, упродовж 1990-х рр. побачила світ низка досліджень українських і російських вчених, в яких відобразилися загальні проблеми освітнього розвитку України.

Серед сучасних досліджень окресленої проблеми насамперед варто також відзначити колективну монографію «Національні меншини України у XX столітті: політико-правовий аспект», а також праці таких науковців, як О. Буравський, О. Калакура, І. Міронова, І. Монолатій та ін. [8, с.68].

Таким чином, домінуючі на різних етапах і певних напрямах та течіях української історіографії, науково-теоретичні підходи й ідейно- політичні стереотипи зумовлювали загальну динаміку осмислення політики Російської імперії на Правобережжі України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Однак, незважаючи на доволі значну кількість досліджень, питання політики російського царату щодо національних меншин Правобережжя і сьогодні належно не висвітлене в історичній літературі, є потреба у заповнені низки «білих плям», його складових частин.

У другій половині ХІХ ст. освітня політика Російської імперії на Правобережжі України продовжувала досліджуватися у двох структурно- тематичних ракурсах: у загальних працях та дослідженнях, у яких Правобережний край виступає окремим об'єктом історичних досліджень. Нового рівня осмислення проблематики досягнуто у роки незалежності України, передусім завдяки залученню до наукового обігу нових джерельних матеріалів і підготовці наукових робіт на нових методологічних засадах.



Висновки

Отже, в досліджувальний період російський царизм, як бачимо й надалі проводив політику обмеження й, зрештою, знищення шкільництва національних меншин на Правобережній Україні. Інтенсивність її реалізації часто була різною, й залежала вона як від ситуації в регіоні, так і від людей, які визначали та проводили цю політику. Певне її послаблення мало місце на початку ХХ століття, коли царизм під тиском революційних подій 1905-1907 рр. змушений був дещо послабити національний гніт так званих «інородців». Проте це тривало недовго.



Література

Авдієнко М. О. Народна освіта на Україні. ЦСУ УСРР. Харків : Урядова друкарня ім. Фрунзе, 1927. 101 с.

Бакуліна Н. Єврейська освіта в Україні: проблеми, тенденції, розвиток. «Штетл» як феномен єврейської історії : матеріали конф., 30 Волині. Житомир : «Волинь», 1998. Т. 18. С. 23-26.

Васильчук В. Німці в Україні. Історія і сучасність (друга половина ХVШ - початок ХХІ ст.). Київ, 2004. С. 54-59.

Відродження шкіл національних меншин на Україні (із фондів музею) / за ред. Кирпач А. І., Тригубенко В. В., Ліханова І. Г. Київ : Педагогічний музей України. Крижопіль друк, 1993. 32 с.

Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. Київ : Видавництво «Гілея», 2017. Вип.127 (12). 124 с.

Кацанов Я. Масова освіта на Україні. Харків, 1932. 42 с.

Кошолап О. Ф. Розвиток польської освіти на території Поділля в ХІХ початку ХХ століття. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія. 2011. Вип. 2. С. 84-93.

Лазарович М. В., Лазарович Н. А. Національні меншини України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.: освітній контекст. Наука, освіта, суспільство: реалії, виклики, перспективи: зб. матеріалів конференції. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2019. Т1. С. 67-69.

Найман О. Я. Історія євреїв України. Київ : Ін Юре, 2003. 140 с.

Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії (кінець XVIII - початок ХХ ст.). Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. 432 с.

Національні меншини України в політичних процесах ХХ - ХХІ століть: стан і проблеми дослідження / авт. кол.: Котигоренко В. О. (керівник), та ін. Київ : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2020. 624 с.

Національні меншини України у XX столітті: політико-правовий аспект / М. Панчук та ін. Київ, 2000. 357 с.

Павленко В. В. Розвиток освіти на Волині: напрями історико-педаго- гічного дослідження. Становлення та розвиток науково-педагогічних шкіл: проблеми, досвід, перспективи: зб. наук. праць / за ред. В. Кременя, Т. Левовицького. Житомир: вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2012. 692 с.

Погуляєв О. І. Національні меншини Правобережної України напередодні Української революції. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Вид. Нац. ун-у «Острозька академія», 2016. Вип. 25. С. 65-72.

Поліщук Ю. М. Національні меншини Правобережжя України у контексті етнічної політики Російської імперії (кінець XVIII - початок ХХ ст.). Київ, 2012. 432 с.

Поліщук Ю., Суліменко О. Німці Волині в кінці ХVIII - на початку ХХ століття: політико-правовий аспект. Житомир, 2004. С. 120.

Поляки в російській імперії (кін. ХVШ - поч. ХХ ст.). Огляд сучасної польської історіографії. Науковi записки. Збїрник праць молодих вчених та астрантт. Т. 16. К., 2008. С. 159-179.

Рудницька Н. В. Становлення та розвиток системи освіти євреїв на Волині у XIX - на поч. XX ст. автореф. дис... канд. іст. наук. Запоріжжя, 2002. С. 261

Сейко Н. А. Польське шкільництво на Волині-Житомирщині у ХІХ - поч. ХХ століття : [монографія]. Житомир : ЖДПУ, 2001. 226 с.

Суліменко О. Г. Німці Волині (кін. ХVШ - поч. ХХ ст.) : автореф. дис... канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України». Київ, 2002. 25 с.

Філоненко О. В. Організація освіти національних меншин у центральному регіоні України в кінці ХІХ - початку ХХ ст. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. Вип. 122. С. 374-382.

Феллер М. Єврейська педагогічна традиція і сучасність. Єврейська історія та культура в Україні : матеріали конф., 2-5 верес. 1996 р. Київ : «Джойнт», 1997. С. 299-301.



References

Avdienko, M. O. (1927). Narodna osvita na Ukrayini [Public education in Ukraine]. Government Printing House named after Frunze [in Ukrainian].

Bakulina, N. (1998). Yevreys'ka osvita v Ukrayini: problemy, tendentsiyi, rozvytok [Jewish education in Ukraine: problems, trends, development]. «Shtetl» as a phenomenon of Jewish history. (Vols. 23-26). Zhytomyr: «Volyn» [in Ukrainian].

Vasylchuk, V. (2004). Germans in Ukraine. Nimtsi v Ukrayini. Istoriya i sucha nist' (druhapolovyna 18 -pochatok 20 st.) [History and modernity (the second half of the 18th - the beginning of the 21st century)]. Kyiv [in Ukrainian].

Kirpach, A. I. (1993). Vidrodzhennya shkil natsional'nykh menshyn na Ukrayini (iz fondiv muzeyu) [Revival of schools of national minorities in Ukraine (from the museum's funds)]. Kyiv: Pedagogical Museum of Ukraine [in Ukrainian].

Vashkevich, V. M. (2017). Hileya: naukovyy visnyk. Zbirnyk naukovykh prats [Gilea: scientific bulletin. Collection of scientific papers]. Kyiv : «Gilea» Publishing House. 127 (12). 124. [in Ukrainian].

Katsanov, Ya. (1932). Masova osvita na Ukrayini [Mass education in Ukraine]. Kharkiv [in Ukrainian].

Kosholap, O. F. (2011). Rozvytok pol's'koyi osvity na terytoriyi Podillya v ХІХ pochatku ХХ stolittya [The development of Polish education in the territory of Podillia in the 19th and early 20th centuries]. Scientific notes of Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsyubynskyi. Ser. Pedagogy and psychology. 2. 8493. [in Ukrainian].

Lazarovych, M. V., Lazarovych, N. A. (2019). Natsional'ni menshyny Ukrayiny naprykintsi ХІХ - na pochatku ХХ st.: osvitniy kontekst [National minorities of Ukraine at the end of the 19th and the beginning of the 20th centuries: educational context]. Science, education, society: realities, challenges, prospects: coll. materials of the conference. Vinnytsia: «TVORY» LLC. 1. 67-69. [in Ukrainian].

Naiman, O. Ya. (2003). Istoriya yevreyiv Ukrayiny [History of the Jews of Ukraine]. Kyiv : In Yure [in Ukrainian].

Natsional'ni menshyny Pravoberezhzhya Ukrayiny u konteksti etnichnoyi polityky Rosiys'koyi imperiyi (kinets' XVIII - pochatok ХІХ st.) [National minorities of the Right Bank of Ukraine in the context of the ethnic policy of the Russian Empire (late 18th - early 20th centuries)]. Kyiv : IPiEND named after I. F. Kuras of the National Academy of Sciences of Ukraine [in Ukrainian].

Kotygorenko, V. O. (2020). Natsional'ni menshyny Ukrayiny v politychnykh protsesakh ХХ - XXI stolit': stan i problemy doslidzhennya [National minorities of Ukraine in the political processes of the XXth - ХХІ st centuries: state and problems of research]. Kyiv : IPiEND named after I. F. Kuras NAS of Ukraine [in Ukrainian].

Panchuk, M. (2000). Natsional'ni menshyny Ukrayiny u XX stolitti: polityko- pravovyy aspekt [National minorities of Ukraine in the ХХ th century: political and legal aspect] Kyiv : [in Ukrainian].

Pavlenko, V. V. (2012). Rozvytok osvity na Volyni: napryamy istoryko- pedahohichnoho doslidzhennya [Development of education in Volyn: directions of historical and pedagogical research]. Formation and development of scientific and pedagogical schools: problems, experience, prospects: coll. of science works. Zhytomyr: department of ZhDU named after I.Franka [in Ukrainian].

Pogulyaev, O. I. (2016). Natsional'ni menshyny Pravoberezhnoyi Ukrayiny naperedodni Ukrayins'koyi revo [National Minorities of Right-Bank Ukraine on the Eve of the Ukrainian Revolutiolyutsiyi]. Scientific notes of the National University «Ostroh Academy». Series «Historical Sciences». Kind. National Ostroh Academy University. 25. 65-72 [in Ukrainian].

Polishchuk, Yu. M. (2012). Natsional'ni menshyny Pravoberezhzhya Ukrayiny u konteksti etnichnoyi polityky Rosiys'koyi imperiyi (kinets' XVIII - pochatok ХХ st.) [National minorities of the Right Bank of Ukraine in the context of the ethnic policy of the Russian Empire (end of the 18th - beginning of the 20th century)]. Kyiv [in Ukrainian].

Polishchuk,Yu., Sulimenko, O. (2004). Nimtsi Volyni v kintsi 18 - na pochatku 20stolittya: polityko-pravovyy aspekt [The Germans of Volhynia at the end of the 18th - at the beginning of the 20th century: political and legal aspect]. Zhytomyr [in Ukrainian].

Polyaky v rosiys'kiy imperiyi (kin. 18 - poch. 20 st.). Ohlyad suchasnoyi pol's'koyi istoriohrafiyi [Poles in the Russian Empire (late 18th - early 20th centuries). Review of modern Polish historiography]. Scientific notes. Collection of works of young scientists and graduate students. 16. 159-179 [in Ukrainian].

Rudnytska, N. V. (2002). Stanovlennya ta rozvytok systemy osvity yevreyiv na Volyni u XIX - na poch. XX st. [Formation and development of the Jewish education system in Volyn in the XIX- at the beginning 20th century]. autoref. Dis... Cand. history of science Zaporizhzhia [in Ukrainian].

Seiko, N. A. (2001). Pol's'ke shkil'nytstvo na Volyni-Zhytomyrshchyni u 19 - poch. 20 stolittya [Polish schooling in Volhynia-Zhytomyr region in the 19th century - beginning 20th century]. Zhytomyr [in Ukrainian].

Sulimenko, O. G. (2002). Nimtsi Volyni (kin. 18 - poch. 20 st.) [Nimtsi Volhynia (end of the 18th - beginning of the 20th century)]. autoref. thesis... candidate history Sciences: spec. 07.00.01 «History of Ukraine». Kyiv [in Ukrainian].

Filonenko, O. V.(2013). Orhanizatsiya osvity natsional'nykh menshyn u tsentral'nomu rehioni Ukrayiny v kintsi 19 - pochatku 20 st [Organization of education of national minorities in the central region of Ukraine at the end of the 19th - beginning of the 20th century].. Proceedings. Series: Pedagogical sciences. Kirovohrad: RVV KDPU named after V. Vinnichenko [in Ukrainian].

Feller, M. (1997). Yevreys'ka pedahohichna tradytsiya i suchasnist' [Jewish pedagogical tradition and modernity]. Jewish history and culture in Ukraine: materials of the conference, Kyiv : «Joint» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...