Зовнішньоторговельні зв’язки України з Китаєм

Важливу роль у двосторонній торгівлі відіграє українсько-китайська Міжурядова комісія з питань торговельно-економічного співробітництва (Комісія). На сьогоднішній день відбулося шість засідань Комісії, почергово у Києві та Пекіні (у 1994, 1995, 1997, 1998, 2000 і 2001 рр.). З 2000 року головою української частини Комісії є Перший заступник Державного секретаря міністерства економіки та з питань європейської інтеграції А.Гончарук. Китайську частину Комісії очолює заступник Міністра зовнішньої торгівлі та економічного співробітництва КНР Чжоу Кежень. Аналіз діяльності Комісії свідчить, що вона є одним з дієвих чинників, які сприяють поглибленню двосторонніх торговельно-економічних відносин між двома країнами.

Асоціація українсько-китайського співробітництва (АУКС) створена у 2008 р. у відповідь на зацікавленість Посольства КНР в Україні як профільна недержавна організація, що покликана всебічно сприяти діяльності китайських компаній, підприємств та організацій на українському ринку. З іншого боку, нагальним завданням асоціації є просування та підтримка інтересів українських компаній та підприємств на китайському ринку, а також створення сприятливих умов для гуманітарних та культурних обмінів між двома країнами.

Наглядову раду АУКС очолює один з найавторитетніших українських дипломатів Анатолій Зленко, який протягом багатьох років був міністром закордонних справ України. До складу Наглядової ради асоціації входять керівники профільних міністерств і відомств України, а також Посол України в КНР Юрій Костенко.

Для здійснення своїх завдань асоціація об'єднала зусилля низки українських компаній, що посідають лідерські позиції у своїх галузях та спроможні надавати суб'єктам українсько-китайського співробітництва якісні банківські, юридичні, транспортно-логістичні, рекламно-маркетингові та інші послуги.

Зокрема, це авіакомпанія «Аеросвіт», яка поєднує надійним авіаційним сполученням Україну та Китай, юридична фірма «Василь Кісіль і партнери» - визнаний лідер юридичних послуг в Україні, що має сталий міжнародний авторитет, комерційний банк «VAB Банк» - один з п'яти найбільших комерційних банків України.

АУКС підтримує постійні робочі контакти з Посольством України в КНР та Посольством КНР в Україні та активно сприяє всім заходам дипломатичних представництв двох країн щодо налагодження та розвитку дієвої співпраці у всіх галузах.[Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.aucc.org.ua - Асоціація українсько-китайського співтовариства

Україна і Китай надають важливого значення взаємодії у рамках міжнародних організацій. Існує чимало питань, з яких позиції сторін близькі, або збігаються: протидія гегемонізму і політиці сили у міжнародних відносинах, ядерне роззброєння, реформа системи ООН, боротьба з міжнародною злочинністю і тероризмом тощо. Дві країни надають підтримку одна одній у роботі комітетів і комісій ООН. Свідченням високого рівня двосторонньої співпраці стала підтримка Китаєм кандидатури України на виборах до непостійних членів РБ ООН на 2000-2001 роки.

Активно розвивається міжпарламентське співробітництво між двома країнами. У Верховній Раді України та Всекитайських Зборах народних представників створені і функціонують групи Дружби, які очолюють відповідно М.Павловський і Гань Цзиюй.

Регулярність політичного діалогу забезпечується консультаціями між зовнішньополітичними відомствами України і КНР на рівні заступників міністрів закордонних справ двох країн. На сьогоднішній день відбулося сім раундів двосторонніх консультацій: два у Києві (березень 1996 р., квітень 1997 р. та лютий 2002 р.) та п'ять у Пекіні (квітень і грудень 1994 р., грудень 1996 р., грудень 1997 р. та листопад 1999 р.). Відбулося два раунди консультацій між консульськими та договірно-правовими департаментами МЗС.

Під час офіційного візиту до КНР міністра закордонних справ України А.М.Зленка у січні 2002 р. досягнуто домовленості про регулярне проведення консультацій між територіальними департаментами, департаментами політичного аналізу та інформації.

Між двома країнами задекларовані відносини конструктивного партнерства. У квітні 2001 року під час візиту до Києва міністр закордонних справ КНР Тан Цзясюань підкреслив, що двосторонні відносини набули характеру стратегічного партнерства. Китай був першою країною, яка надала Україні гарантії ядерної безпеки у зв'язку з відмовою нашої держави від ядерної зброї.

У липні 2001 року під час другого державного візиту Голови КНР Цзян Цземіня лідерами двох країн підписана Спільна декларація про дружбу і всебічне співробітництво у ХХІ столітті, в якій китайська сторона підкреслила, що гарантії ядерної безпеки Україні не мають часових обмежень.

Цю позицію було ще раз підтверджено в ході візиту в КНР міністра закордонних справ України А.М.Зленка у січні 2002 р. Тоді ж сторони домовилися розпочати роботу щодо укладання великого політичного Договору про дружбу і співробітництво.

Після розпаду СРСР почався новий період у розвитку ділових зв'язків між Китаєм та Україною.

За цей час було закладено договірно-правову базу їх майбутнього співробітництва. У даному зв'язку необхідно згадати двосторонні візити на вищому рівні, у ході яких було підписано більш як 60 важливих документів про співробітництво у різних сферах. В основному за ці роки створено інфраструктуру двосторонніх відносин, яка включає ряд важливих компонентів.

1. Активно працюють посольства двох країн, а також міжурядова змішана Комісія з торговельно-економічного співробітництва, яка вже провела по черзі 6 засідань у Пекіні та Києві.

2. Функціонують такі міжвідомчі двосторонні комісії, як Комісія з науково-технічного співробітництва і Комісія з співробітництва у космічній галузі, які успішно сприяють розвиткові українсько-китайського співробітництва за галузевою ознакою.

3. Розвиваються міжпарламентські зв'язки на рівні парламентських груп дружби та розширюються зв'язки громадських організацій, у першу чергу, товариства «Україна - Китай» і Китайського товариства дружби з народами зарубіжних країн, а також Пекінської асоціації українознавства.

4. Налагоджуються міжрегіональні контакти, результатом яких стало побратимство більш як 15 областей України та провінцій КНР, а також великих міст двох країн; формуються прямі торговельно-економічні зв'язки між підприємствами і компаніями двох країн.

5. Стає помітним обмін між українськими та китайськими ВНЗ і науковими установами як на міждержавному, так і на регіональному рівнях. Важливого значення набуває культурний обмін творчими колективами, художніми та іншими виставками, а також двосторонній туризм, який останнім часом дедалі більше позбавляється однобокого «човникового» бізнес-туризму. Гайдуков Л. Основна на сьогодні тенденція : Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи // Політика і час. - 2001. - № 7. - C. 57-61

Оцінюючи роботу у цьому напрямі, можна сказати, що на сьогодні вже створено всі необхідні передумови для взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва і взаємодії за всіма найважливішими напрямами. Це відповідає вимозі глобалізації світової економіки, коли мирне співіснування та спільний розвиток стають стратегією для всіх країн. Більшість з них розглядають прогрес своїх економік та підвищення їх ефективності як гарантії національної безпеки і прагнуть вирішувати будь-які міждержавні суперечності та конфлікти шляхом взаємних поступок. КНР однією з перших у світі визнала незалежність України і сприяла наданню відповідних гарантій у зв'язку з її відмовою від ядерної зброї. Політична заінтересованість двох країн у підтримці власних зусиль щодо зміцнення свого становища у світовому співтоваристві підкріплювалася активною підтримкою одна одної як постійних членів Ради безпеки ООН.

Послідовна і принципова підтримка Україною позиції КНР у так званому «тайванському питанні» та «питанні про права людини», у свою чергу, сприяла виведенню двосторонніх політичних відносин на рівень стратегічного партнерства. А це створювало міцну базу для розвитку взаємних економічних зв'язків.

Між Китаєм та Україною встановилося рівноправне довірче партнерство, спрямоване на стратегічну взаємодію у XXI ст. Нині політичні відносини між двома країнами розвиваються за висхідною, що, безумовно, стимулюватиме і розвиток економічного співробітництва. Позитивні результати досягнуті також з точки зору міжнародного поділу праці, забезпечення взаємних економічних інтересів. Динаміка і структура торговельно-економічних відносин між Китаєм та Україною нині набувають характеристик географічної, промислової та технологічної взаємодоповнюваності. Переваги української економіки пов'язані з наявністю потужної хімічної, металургійної та авіакосмічної індустрії. Китай же залишається країною, що розвивається, з відносною відсталістю у цих галузях промисловості.

Хоча слід підкреслити, що у Китаю є чимало своїх технологічних переваг, пов'язаних з легкою і текстильною промисловістю, культивуванням, збиранням та переробкою сільськогосподарських продуктів, з виробництвом агроустаткування. Все це сьогодні може бути використано для пожвавлення економіки України. Гайдуков Л. Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи. //Політика і час. -2001. - №7.

Найбільш показовою для розвитку двосторонніх зв'язків є, насамперед, динаміка взаємної торгівлі.

Стає очевидним, що подальший розвиток торгівлі між Китаєм та Україною вимагає удосконалення структури товарообороту. Основними товарами експорту з України до Китаю були чорні метали, продукція машинобудування, електротехнічне обладнання. У незначній кількості експортувалися до Китаю також продукція вітчизняного приладобудування, вироби елементної бази радіоелектронної промисловості, медична апаратура, спеціальна техніка.

У структурі китайського експорту до України, в основному займали місце товари народного споживання, вироби легкої та текстильної промисловості, взуття, мінеральні добрива (карбонат магнію), тютюнова сировина, машини та електротехнічні товари, а також вогнетривкі матеріали (магнезит).

Це означає, що нинішній стан двосторонньої торгівлі значною мірою не відображає реальних можливостей, попиту і потенціальної економічної вигідності взаємних відносин.

Існує ще одне коло проблем - це незначний обсяг і нераціональна структура двосторонніх інвестицій. Сьогодні в Україні створено більш як 1 тис. підприємств з китайським капіталом. Є підприємства, які виробляють побутову електроніку, займаються переробкою зерна. Проте більшість підприємств з китайським капіталом - це невеликі комерційні фірми, створені у таких швидкоокупних галузях, як торгівля і сфера послуг (численні магазини, ресторани, фотосалони та ін.). Факторами, які стримують китайські інвестиції у виробничі галузі української економіки, є більш висока (порівняно з Китаєм) собівартість виробництва в Україні та недосконалість її інвестиційного законодавства.

Щодо інвестицій України в економіку Китаю, то тепер у Китаї поки що діють лише декілька спільних підприємств за участю українського капіталу. Серед них такі, як СП «Юаньлікє» з виробництва опалювальної апаратури та мінікотельних, спільна база комерціалізації українських науково-технічних досягнень у місті Шеньчжен та ін.

Українські фірми і підприємства також виявили особливий інтерес до будівництва великих об'єктів у галузі енергетики, спорудження метрополітенів та інших об'єктів транспортного будівництва, металургійних підприємств, але поки що не взяли в цьому помітної реальної участі.

Існують і деякі інші проблеми у торговельно-економічному співробітництві між двома країнами.

Сюди належить віднести недосконалість форми розрахунків, перевезень і ринкової інфраструктури, договірно-правової бази та практики регулювання питань мит і оподаткування, низьку ефективність заходів щодо взаємного захисту та заохочення інвестицій, а також надто повільне вирішення відповідними судами і арбітражними установами господарських спорів між підприємствами обох країн. Таку ситуацію можна пояснити існуванням ще одного ряду причин. Насамперед, це пов'язано з тим, що великі та середні підприємства наших країн ще не відіграють провідної ролі у взаємній торгівлі, хоча вони, як відомо, і є основою національних господарств. Маючи відносно сучасну техніку, багатий виробничий досвід, кваліфікований персонал і випускаючи продукцію порівняно високої якості, вони, проте, поки що не займають відповідних позицій у торговельно-економічному співробітництві та істотно не впливають на нього.

Сюди необхідно віднести політичну та економічну нестабільність в Україні, наявність у її економічному і соціальному житті численних проявів корупції та сваволі, труднощі у платежах з імпорту, існування знецінення гривні - все те, що не стимулює інтерес великих китайських підприємців та інвесторів.

- І у Китаї, і в Україні ще існують упередження та помилкові думки відносно двосторонніх торговельних відносин. Деякі китайські бізнесмени, не розбираючись глибоко в суті справи, роблять акцент виключно на українські «безлад», «економічну кризу» та «торговельні ризики», ігноруючи при цьому великі потенціальні можливості двосторонньої торгівлі. Окремі фірми, які зазнали невдач у своєму першому досвіді торгівлі на ринках України, заражують відповідним «страхом» інших підприємців. А існуюче в Україні уявлення про Китай як про виробника низькоякісних товарів народного споживання, у свою чергу, спонукає до тотального бойкоту імпорту китайських товарів.

Вирішити перелічені проблеми можна шляхом узгодження дій сторін за такими основними напрямами:

- удосконалення форми розрахунків у ВКВ при взаємній торгівлі, поліпшення фінансування і банківського обслуговування;

- удосконалення товарної структури та подальше розширення міждержавних зв'язків;

- вирішення транспортної проблеми;

- поєднання торгівлі з інвестиційною діяльністю;

- посилення ролі державного регулювання торговельно-економічного співробітництва між Китаєм та Україною у виробленні прийнятних правил «гри» та підвищення відповідальності за виконання партнерами взятих зобов'зань.

Китаю та Україні слід було б уже прийняти програму довгочасного стратегічного партнерства, яка б відображала такі моменти. Насамперед, Китай та Україна повинні будувати свої відносини відповідно до своїх реальних економічних можливостей, національної безпеки та економічної вигоди. Адже у наш час з розвитком світового господарства, посиленням глобалістичних тенденцій економічна безпека займає найголовніше місце у відносинах між державами. Вона повинна включати правильну оцінку ролі двосторонніх торговельно-економічних відносин при розробці стратегії ринкового плюралізму, у тому числі - подолання орієнтації на короткостроковий період і закріплення курсу на довгостроковий розвиток китайсько-українського торговельно-економічного співробітництва. У програмі слід повніше врахувати труднощі у розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва для розкриття реальних можливостей ринкового потенціалу обох країн та його подальшого підвищення у процесі ринкових трансформацій економік.

Китай та Україна вже створили нову формулу взаємовідносин - рівноправне довірче партнерство, спрямоване на стратегічну взаємодію. З вступом у XXI ст. перспективи розвитку китайсько-українського співробітництва ще більше розширяться. Цьому сприятиме ряд об'єктивних факторів:

- по-перше, посилення взаємодоповнюваності економічних структур обох країн на тривалу перспективу;

- по-друге, переваги географічного положення Китаю та України у стратегічному відношенні створюють обом країнам хороший шанс для розвитку торговельно-економічного співробітництва;

- по-третє, поглиблення реформ і відкритості в обох країнах створюватиме необхідні сприятливі внутрішні умови для розширення двосторонніх торговельно-економічних відносин.

Ринкові трансформації неминуче прискорюватимуть процес входження національних економік Китаю та України у світову співдружність, а також підштовхуватимуть до подальшого розвитку двостороннього співробітництва. Економічному розвиткові Китаю дедалі більше потрібні технології та сучасний досвід управління. У цьому плані у українських підприємств є широкі можливості для розширення спільного виробництва, а також продажу своїх машин і устаткування на китайському ринку. Наприклад, у даний час у Китаї динамічно розвивається будівництво в енергетичній та машинобудівній галузях, а Україна володіє великим потенціалом у цих галузях, має передове проектування і досвід будівництва.

У Китаї також йде спорудження метрополітенів, а Україна у цьому напрямі може встановити технічне співробітництво з Китаєм. Великі перспективи для обох країн існують у мирному освоєнні космічного простору, проведенні конверсії, реконструкції металургії, енергетики та інших сфер важкої індустрії, особливо у китайському виробництві. Китаю сьогодні потрібні турбіни, генератори, насоси, компресори та інше устаткування, яке виготовляється в Україні. Твердження французького економіста Мішеля Пебро про те, що відкритість, свобода торгівлі - це найбільш сприятливе правило гри для лідируючої економіки", повністю відповідає вимогам формування стратегії лідируючої економіки Китаю та лібералізації курсу його майбутньої торгової політики. Стратегічно воно відповідає й основним напрямам розвитку України, яка намагається найближчим часом стати членом COT.

Сьогодні економічна реформа в Китаї вступила у розгорнутий етап розвитку. Країна перебуває у фазі різнобічної індустріалізації та стрімкого розвитку промисловості, а тому, природно, потребує машин і технічного устаткування для відновлення виробництва та сфери сільського господарства. Це потенціально посилює попит на такі основні експортні товари України, як механічні машини, а також електротехнічне і хімічне обладнання, які є певною мірою дефіцитними у Китаї.

Великі можливості та перспективи пов'язані з розширенням співробітництва наших країн у напрямі спільного використання ресурсів. При багатих сировинних і сільськогосподарських ресурсах, сприятливих географічних і кліматичних умовах в Україні можна створювати підприємства, засновані на національному та спільному капіталі, з метою ефективного використання ресурсів і випуску на цій основі товарів особистого споживання, особливо - масового попиту. Все це не тільки сприятиме задоволенню національного ринкового попиту в Україні, а й дозволить освоювати ринки «третіх» країн. Крім того, прискорений розвиток економіки Китаю посилює попит на природні ресурси. Ця тенденція спостерігатиметься і в Україні, коли трансформаційні процеси наберуть більш динамічного характеру. Тому і для Китаю, і для України взаємовигідно буде спільно освоювати ресурси в Україні за допомогою прямих китайських інвестицій.

Істотну роль у механізмі співробітництва підприємств і русі капіталів можуть відіграти спільні підприємства. Хоча співробітництво у цій сфері почалося, все ж розвиток СП відбувається повільно порівняно з економічними можливостями і темпами розвитку зовнішньої торгівлі у двох країнах.

Поки що існують лише 29 СП з китайським капіталом у 5,4 млн. дол., працюють вони в обмеженій сфері (в основному це малі об'єкти і сервіс, а не важливі виробничі об'єкти). Крім того, варто збільшити інвестування капіталу в об'єкти з великою взаємодоповнюваністю. Нині обидві країни мають можливості запозичати одна у одної необхідні ресурси для поповнення своїх, і у першу чергу - взаємно надавати комплектне обладнання та технологію. Зрозуміло, що умови як для даних процесів, так і для інвестицій в Україну поки що ще не дозріли, що ускладнює економічне і технічне співробітництво між двома державами. Тому китайська сторона правильно розуміє існування цієї проблеми в Україні.

Серйозного розвитку потребують правова сфера та впорядкування договірних відносин між суб'єктами торговельно-економічного співробітництва.

У даному плані Уряд України має удосконалювати роботу щодо створення інституціональних структур, доцільних для ринкової економіки і розширення сфер зовнішньоекономічної діяльності. Експерти МВФ в Україні з цього приводу зазначають: щоб дати українським та іноземним підприємствам упевненість у створенні та розширенні бізнесу і запобігти їх втягуванню до тіньової економіки, необхідна проста і "прозора" регулятивна система.

Особливо необхідно удосконалювати механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю і підвищення рівня ділового співробітництва, одночасно посилюючи роботу законодавчих органів для запобігання шахрайству та збуту підроблених і низькосортних товарів, сприяти формуванню високої репутації підприємств і товарів.

Протягом минулого року товарообіг України з Китаєм сягнув $2,2 млрд., що на 40 % перевищує позаторішній показник. Аналізуючи тенденції двостороннього товарообігу між Україною і Китаєм, наші фахівці висловлюють припущення, що у нинішньому році він сягне $3 млрд.

Розділ 3. Проблеми і перспективи співробітництва України з Китаєм

3.1 Механізми розширення зовнішньої торгівлі України з Китаєм

Хотілось би окремо зупинитися на конкретних кроках, які необхідно зробити Україні для досягнення якісно нового етапу в зовнішньоторговель- них відносинах із Китаєм. Насамперед необхідно розвивати політичний діалог на найвищому рівні, створювати позитивний імідж України всередині ділових кіл Китаю. Слід дотримуватися принципу «одного Китаю» і китайського суверенітету над Тайванем, здійснювати підтримку принципу невтручання у внутрішні справи держави. Потрібно також зосередитись на меті збільшення інвестицій з Китаю у виробничу сферу України. Найбільш перспективними для китайських капіталовкладень є транспортна та портова інфраструктура, енергетична сфера, розроблення природних ресурсів, авіаційна та машинобудівна галузі. Важливо також активізувати науково-технічне співробітництво та підтримувати зростання двосторонньої торгівлі в традиційних сегментах (металургія, агропромисловий комплекс, хімічні та сировинні матеріали), і водночас, збільшувати в українському експорті питому вагу високотехнологічної продукції та продукції з високим ступенем перероблення. Погорєлова І. Сучасні українсько-китайські відносини: історія становлення та роз-

витку / І. Погорєлова // Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. - 2010. - № 19 (206). - С. 127-132.

З урахуванням можливостей експортоорієнтованих галузей української економіки, а також потреб китайського ринку, подальша оптимізація структури товарообігу між Україною та КНР вбачається у нарощуванні поставок до Китаю продукції таких галузей: авіаційна промисловість, енергетична галузь, машинобудування, оборонно-промисловий комплекс, сучасні військові технології, металургійна галузь, транспортна сфера. В умовах глобалізації КНР репрезентує унікальну модель економічного розвитку. Найважливіший результат реалізації «китайської моделі» - високі темпи економічного зростання і випереджаючий ривок у промисловому виробництві, що становить практичний інтерес і для України. Україна може використовувати досвід КНР, адже більше десятиліття тому Китай був виключно сільськогосподарською країною, а на сьогодні має найпривабливішу для інвесторів економіку в світі. Отже, незважаючи на те, о для України пріоритетним напрямом зовнішньої політики є Євросоюз, не-обхідно пам'ятати, що Китай поступово стає економічною наддержавою. Пен Ван. Транформація торговельних відносин України з КНР в умовах глобалізації

світової економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Київський НУ ім. Тараса Шевченка. - К., 2008. - 20 с.

Вирішити перелічені проблеми можна шляхом узгодження дій сторін за такими основними напрямами:

- удосконалення форми розрахунків у ВКВ при взаємній торгівлі, поліпшення фінансування і банківського обслуговування;

- удосконалення товарної структури та подальше розширення міждержавних зв'язків;

- вирішення транспортної проблеми;

- поєднання торгівлі з інвестиційною діяльністю;

- посилення ролі державного регулювання торговельно-економічного співробітництва між Китаєм та Україною у виробленні прийнятних правил «гри» та підвищення відповідальності за виконання партнерами взятих зобов'язань.

Китаю та Україні слід було б уже прийняти програму довгочасного стратегічного партнерства, яка б відображала, на наш погляд, такі моменти. Насамперед, Китай та Україна повинні будувати свої відносини відповідно до своїх реальних економічних можливостей, національної безпеки та економічної вигоди. Адже у наш час з розвитком світового господарства, посиленням глобалістичних тенденцій економічна безпека займає найголовніше місце у відносинах між державами. Вона повинна включати правильну оцінку ролі двосторонніх торговельно-економічних відносин при розробці стратегії ринкового плюралізму, у тому числі - подолання орієнтації на короткостроковий період і закріплення курсу на довгостроковий розвиток китайсько-українського торговельно-економічного співробітництва. У програмі слід повніше врахувати труднощі у розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва для розкриття реальних можливостей ринкового потенціалу обох країн та його подальшого підвищення у процесі ринкових трансформацій економік.

Ринкові трансформації неминуче прискорюватимуть процес входження національних економік Китаю та України у світову співдружність, а також підштовхуватимуть до подальшого розвитку двостороннього співробітництва. Економічному розвиткові Китаю дедалі більше потрібні технології та сучасний досвід управління. У цьому плані у українських підприємств є широкі можливості для розширення спільного виробництва, а також продажу своїх машин і устаткування на китайському ринку. Наприклад, у даний час у Китаї динамічно розвивається будівництво в енергетичній та машинобудівній галузях, а Україна володіє великим потенціалом у цих галузях, має передове проектування і досвід будівництва.

У Китаї також йде спорудження метрополітенів, а Україна у цьому напрямі може встановити технічне співробітництво з Китаєм. Великі перспективи для обох країн існують у мирному освоєнні космічного простору, проведенні конверсії, реконструкції металургії, енергетики та інших сфер важкої індустрії, особливо у китайському виробництві. Китаю сьогодні потрібні турбіни, генератори, насоси, компресори та інше устаткування, яке виготовляється в Україні. Твердження французького економіста Мішеля Пебро про те, що «відкритість, свобода торгівлі - це найбільш сприятливе правило гри для лідируючої економіки», повністю відповідає вимогам формування стратегії лідируючої економіки Китаю та лібералізації курсу його майбутньої торгової політики. Стратегічно воно відповідає й основним напрямам розвитку України, яка намагається найближчим часом стати членом COT.

Торговельно-економічне співробітництво між Китаєм та Україною повинне розвиватися до такого рівня, який би збігався з економічними потенціалами обох країн. І тому треба реально об'єднувати їх зусилля, а не лише бажання удосконалювати співробітництво. Уже тепер потрібна реальна стратегічна програма довгострокового розвитку торговельно-економічного співробітництва, яка б сприяла структурним зрушенням і формуванню експортних потенціалів. При цьому варто не тільки спільно завойовувати сьогоднішній ринок, а й передбачати майбутній. Нині експортно-імпортна торгівля двох сторін помітно розвивається, але її питома вага у загальній сумі торгівлі України та Китаю ще невелика. А вона може бути значно більшою, оскільки економічні структури обох країн мають багато передумов для взаємодоповнення, особливо в індустріальних і переробних галузях. Експерти вважають, що найближчим часом взаємна торгівля може зрости до 3-4 млрд. дол.

На основі аналізу стану економічної структури та рівня науково-технічного потенціалу обох країн, тенденцій їх подальшого розвитку, на нашу думку, варто формувати та закріплювати співробітництво у таких галузях. Насамперед, необхідно встановити співробітництво у сфері новітніх технологій. В Україні є порівняно потужна науково-технічна основа і різноманітні види сучасних виробництв у хімічній, електротехнічній та інших галузях промисловості. Особливо помітні провідна роль науково-технічної сфери, її переваги і вплив на випуск продукції у ряді галузей виробничої сфери. Йдеться про такі відомі всьому світові галузі, як машинобудування та суднобудування, авіаційна техніка і порошкова металургія. Китай заінтересований у переданні Україною окремих видів авіакосмічної, металургійної, машинобудівної, хімічної та інших технологій, композиційних матеріалів і т. п.: продукти високих технологій України йому використовувати простіше, доступніше і економніше, ніж аналогічні продукти західних країн, оскільки устаткування і його структура в Україні більше відповідають рівню розвитку техніки та управління в Китаї.

Сьогодні економічна реформа в Китаї вступила у розгорнутий етап розвитку. Країна перебуває у фазі різнобічної індустріалізації та стрімкого розвитку промисловості, а тому, природно, потребує машин і технічного устаткування для відновлення виробництва та сфери сільського господарства. Це потенціально посилює попит на такі основні експортні товари України, як механічні машини, а також електротехнічне і хімічне обладнання, які є певною мірою дефіцитними у Китаї.

Великі можливості та перспективи пов'язані з розширенням співробітництва наших країн у напрямі спільного використання ресурсів. При багатих сировинних і сільськогосподарських ресурсах, сприятливих географічних і кліматичних умовах в Україні можна створювати підприємства, засновані на національному та спільному капіталі, з метою ефективного використання ресурсів і випуску на цій основі товарів особистого споживання, особливо - масового попиту. Все це не тільки сприятиме задоволенню національного ринкового попиту в Україні, а й дозволить освоювати ринки «третіх» країн. Крім того, прискорений розвиток економіки Китаю посилює попит на природні ресурси. Ця тенденція спостерігатиметься і в Україні, коли трансформаційні процеси наберуть більш динамічного характеру. Тому і для Китаю, і для України взаємовигідно буде спільно освоювати ресурси в Україні за допомогою прямих китайських інвестицій.

3.2 Напрями підвищення ефективності торговельної політики України з Китаєм

Хотілось би окремо зупинитися на конкретних кроках, які необхідно зробити Україні для досягнення якісно нового етапу в зовнішньоторговельних відносинах із Китаєм. Насамперед необхідно розвивати політичний діалог на найвищому рівні, створювати позитивний імідж України всередині ділових кіл Китаю. Слід дотримуватися принципу «одного Китаю» і китайського суверенітету над Тайванем, здійснювати підтримку принципу невтручання у внутрішні справи держави.

Потрібно також зосередитись на меті збільшення інвестицій з Китаю у виробничу сферу України. Найбільш перспективними для китайських капіталовкладень є транспортна та портова інфраструктура, енергетична сфера, розроблення природних ресурсів, авіаційна та машинобудівна галузі. Важливо також активізувати науково-технічне співробітництво та під- тримувати зростання двосторонньої торгівлі в традиційних сегментах (металургія, агропромисловий комплекс, хімічні та сировинні матеріали), і водночас, збільшувати в українському експорті питому вагу високотехнологічної продукції та продукції з високим ступенем перероблення. З урахуванням можливостей експортоорієнтованих галузей української економіки, а також потреб китайського ринку, подальша оптимізація структури товарообігу між Україною та КНР вбачається у нарощуванні поставок до Китаю продукції таких галузей: авіаційна промисловість, енергетична галузь, машинобудування, оборонно-промисловий комплекс, сучасні військові технології, металургійна галузь, транспортна сфера.

В умовах глобалізації КНР репрезентує унікальну модель економічного розвитку. Найважливіший результат реалізації «китайської моделі» - високі темпи економічного зростання і випереджаючий ривок у промисловому виробництві, що становить практичний інтерес і для України. Україна може використовувати досвід КНР, адже більше десятиліття тому Китай був виключно сільськогосподарською країною, а на сьогодні має найпривабливішу для інвесторів економіку в світі.

Отже, незважаючи на те, що для України пріоритетним напрямом зовнішньої політики є Євросоюз, необхідно пам'ятати, що Китай поступово стає економічною наддержавою. Китай і Україна мають цілком реальні шанси для якісного і кількісного поліпшення взаємовигідного широкомасштабного співробітництва насамперед у названих вже пріоритетних галузях. Звідси випливає нагальна необхідність істотних корективів щодо втілення в життя «китайського вектора». Курнишова Ю. Актуальні засади формування стратегічного партнерства України і КНР / Ю. Курнишова // Аналітична доповідь. - К. : Вид-во Нац. ін-ту стратегічних дослі-джень. - 2010. - 236 с.

Таким чином, треба мати на увазі, що українсько-китайські відносини можуть успішно розвиватися лише за умови доброго усвідомлення Україною, що Китай реалізує один з небагатьох наших зовнішніх резервів швидкого нарощування експортних можливостей за рахунок продукції машинобудування, ракетно-космічної, суднобудівної промисловості, ядерної та теплової енергетики, продукції ВПК. Найбільш перспективними є види співробітництва, які дають змогу поєднувати продаж Україною високотехнологічної продукції й технологій з розвитком відповідного виробництва в Китаї. Саме з урахуванням цієї обставини можна, на думку фахівців, сміливо прогнозувати співробітництво, яке враховує імперативи XXI ст.

Істотну роль у механізмі співробітництва підприємств і русі капіталів можуть відіграти спільні підприємства. Хоча співробітництво у цій сфері почалося, все ж розвиток СП відбувається повільно порівняно з економічними можливостями і темпами розвитку зовнішньої торгівлі у двох країнах.

Поки що існують лише 29 СП з китайським капіталом у 5,4 млн. дол., працюють вони в обмеженій сфері (в основному це малі об'єкти і сервіс, а не важливі виробничі об'єкти). Крім того, варто збільшити інвестування капіталу в об'єкти з великою взаємодоповнюваністю. Нині обидві країни мають можливості запозичати одна у одної необхідні ресурси для поповнення своїх, і у першу чергу - взаємно надавати комплектне обладнання та технологію. Зрозуміло, що умови як для даних процесів, так і для інвестицій в Україну поки що ще не дозріли, що ускладнює економічне і технічне співробітництво між двома державами. Тому китайська сторона правильно розуміє існування цієї проблеми в Україні.

Серйозного розвитку потребують правова сфера та впорядкування договірних відносин між суб'єктами торговельно-економічного співробітництва. У даному плані Уряд України має удосконалювати роботу щодо створення інституціональних структур, доцільних для ринкової економіки і розширення сфер зовнішньоекономічної діяльності. Експерти МВФ в Україні з цього приводу зазначають: щоб дати українським та іноземним підприємствам упевненість у створенні та розширенні бізнесу і запобігти їх втягуванню до тіньової економіки, необхідна проста і «прозора» регулятивна система.

Особливо необхідно удосконалювати механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю і підвищення рівня ділового співробітництва, одночасно посилюючи роботу законодавчих органів для запобігання шахрайству та збуту підроблених і низькосортних товарів, сприяти формуванню високої репутації підприємств і товарів.

Протягом минулого року товарообіг України з Китаєм сягнув $2,2 млрд., що на 40 % перевищує позаторішній показник. Аналізуючи тенденції двостороннього товарообігу між Україною і Китаєм, наші фахівці висловлюють припущення, що у нинішньому році він сягне $3 млрд.

Висновки

Більшість проблем, так само як і успіхів, економічного співробітництва України з Китаєм пов'язана із самою структурою експорту. Основний обсяг експорту приходиться на сировину та ненайсучасніші технології, які недорого коштують на міжнародному ринку, а тому Китаю, як країні, що розвивається є вигідним купувати їх у нас за найнижчими цінами. Отже, на короткий строк попит на ці статті експорту Україні забезпечений. Плідним є й співробітництво у сфері ремонту та модернізації застарілої техніки, а також підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.

Але така співпраця не буде довгостроковою, оскільки розвиток технологій у Китаї та переорієнтування їх на власні сили невдовзі має спричинити відмову від подібної української продукції на користь власного виробника. Тому необхідно змінити структуру експорту з переважання первинної сировини та застарілої техніки на переважання нової техніки й технології, товарів високого рівня переробки, різних послуг. І оскільки Китай проявляє зацікавленість саме у наукових розробках українських вчених та інженерів, то необхідність інвестицій у розвиток науки та техніки в Україні є очевидним та надійним засобом для затвердження позицій нашої держави на китайському ринку та світових ринках взагалі.

Китай та Україна вже створили нову формулу взаємовідносин - рівноправне довірче партнерство, спрямоване на стратегічну взаємодію. З вступом у XXI ст. перспективи розвитку китайсько-українського співробітництва ще більше розширяться. Цьому сприятиме ряд об'єктивних факторів:

- по-перше, посилення взаємодоповнюваності економічних структур обох країн на тривалу перспективу;

- по-друге, переваги географічного положення Китаю та України у стратегічному відношенні створюють обом країнам хороший шанс для розвитку торговельно-економічного співробітництва;

- по-третє, поглиблення реформ і відкритості в обох країнах створюватиме необхідні сприятливі внутрішні умови для розширення двосторонніх торговельно-економічних відносин.

Китай і Україна мають цілком реальні шанси для якісного і кількісного поліпшення взаємовигідного широкомасштабного співробітництва насамперед у названих вже пріоритетних галузях. Звідси випливає нагальна необхідність істотних корективів щодо втілення в життя «китайського вектора» зовнішньої політики України.

На основі аналізу стану економічної структури та рівня науково-технічного потенціалу обох країн, тенденцій їх подальшого розвитку, на нашу думку, варто формувати та закріплювати співробітництво у таких галузях. Насамперед, необхідно встановити співробітництво у сфері новітніх технологій. В Україні є порівняно потужна науково-технічна основа і різноманітні види сучасних виробництв у хімічній, електротехнічній та інших галузях промисловості. Особливо помітні провідна роль науково-технічної сфери, її переваги і вплив на випуск продукції у ряді галузей виробничої сфери. Йдеться про такі відомі всьому світові галузі, як машинобудування та суднобудування, авіаційна техніка і порошкова металургія. Китай заінтересований у переданні Україною окремих видів авіакосмічної, металургійної, машинобудівної, хімічної та інших технологій, композиційних матеріалів і т. п.: продукти високих технологій України йому використовувати простіше, доступніше і економніше, ніж аналогічні продукти західних країн, оскільки устаткування і його структура в Україні більше відповідають рівню розвитку техніки та управління в Китаї.

Торговельно-економічне співробітництво між Китаєм та Україною повинне розвиватися до такого рівня, який би збігався з економічними потенціалами обох країн. І тому треба реально об'єднувати їх зусилля, а не лише бажання удосконалювати співробітництво. Уже тепер потрібна реальна стратегічна програма довгострокового розвитку торговельно-економічного співробітництва, яка б сприяла структурним зрушенням і формуванню експортних потенціалів. При цьому варто не тільки спільно завойовувати сьогоднішній ринок, а й передбачати майбутній. Нині експортно-імпортна торгівля двох сторін помітно розвивається, але її питома вага у загальній сумі торгівлі України та Китаю ще невелика. Експерти вважають, що найближчим часом взаємна торгівля може зрости до 3-4 млрд. дол.

Незважаючи на те, що між Китаєм та Україною існують деякі проблеми та перешкоди у торговельно-економічному співробітництві, у спільній виробничій діяльності та інших сферах, воно має стратегічний характер і, як вказувалося, повинне розвиватися до такого рівня, який би відповідав рівню економічного потенціалу обох країн та їх бажанню йти назустріч одна одній. У XXI ст. Китай та Україна йтимуть поруч як партнери у досягненні нової якості економічного розвитку і зростання добробуту своїх народів. Таким чином, треба мати на увазі, що українсько-китайські відносини можуть успішно розвиватися лише за умови доброго усвідомлення Україною, що Китай реалізує один з небагатьох наших зовнішніх резервів швидкого нарощування експортних можливостей за рахунок продукції машинобудування, ракетно-космічної, суднобудівної промисловості, ядерної та теплової енергетики, продукції ВПК. Найбільш перспективними є види співробітництва, які дають змогу поєднувати продаж Україною високотехно-логічної продукції й технологій з розвитком відповідного виробництва в Китаї. Саме з урахуванням цієї обставини можна, на думку фахівців, сміливо прогнозувати співробітництво, яке враховує імперативи XXI ст.

Незважаючи на те, що між Китаєм та Україною існують деякі проблеми та перешкоди у торговельно-економічному співробітництві, у спільній виробничій діяльності та інших сферах, воно має стратегічний характер і, як вказувалося, повинне розвиватися до такого рівня, який би відповідав рівню економічного потенціалу обох країн та їх бажанню йти назустріч одна одній. У XXI ст. Китай та Україна йтимуть поруч як партнери у досягненні нової якості економічного розвитку і зростання добробуту своїх народів.

Список використаних джерел

1. Величко В. Розробка теоретичних засад перехідної економіки Китаю та їх регіональний аспект // Економіка України. - 2009. - №7. - с.49-63.

2. Гайдуков Л. Основна на сьогодні тенденція : Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи // Політика і час. - 2001. - № 7. - C. 57-61. двосторонній торговельний економічний

3. Гайдуков Л. Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи. //Політика і час. -2001. - №7.

4. Єпіфанов А. Регіональна економіка : Навч. посіб. для студ. вуз./ Анатолий Єпіфанов, Іван Сало; Авт. передм. І.І.Лукінов. -2-ге вид.. -К.: Наук. думка, 2000. -341 с.

5. Коваль Я. Регіональна економіка : Навчальний посібник/ Ярослав Коваль, Ірина Антоненко,; М-во освіти і науки України, НАНУ, Рада по вивченню продуктивних сил України, Нац. аграрний ун-т України та ін.. -Київ: ВД "Професіонал, 2005. -268 с.

6. Курнишова Ю. Актуальні засади формування стратегічного партнерства України і КНР / Ю. Курнишова // Аналітична доповідь. - К. : Вид-во Нац. ін-ту стратегічних досліджень. - 2010. - 236 с.

7. Литвин В. Україна і Китай в історичних зв'язках. //Голос України: газета ВРУ. - 2004. - №53 (3303).

8. Літвін І.А., Українсько-китайське співробітництво: від стагнації до прориву // Зовнішні справи. - №11-12, 2010. - С. 32-36.

9. Менг Хін. Українсько-китайські відносини наприкінці ХХ - початку ХХІ століття : Дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005. - 181арк. - Бібліогр.: арк. 162-181.

10. Михеев В. Китай: новые компоненты стратегии развития // МЭ и МО. - 2004. - № 7. - с. 48-56.

11. Мозиас П.М. Китай в период мирового кризисна: бенефициар, жертва или виновник? // Вопросы экономики. - 2010. - №9. - с.93-114.

12. Осташ І. Київ - Пекін: кроки разом // Голос України. - 2001. - 3 квітня. - C. 10.

13. Пен Ван. Транформація торговельних відносин України з КНР в умовах глобалізації світової економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Київський НУ ім. Тараса Шевченка. - К., 2008. - 20 с.

14. Погорєлова І. Сучасні україно-китайські відносини: історія становлення та розвитку // Історія. Філософія. Релігієзнавство. - 2010. - №3-4. - с.7-11.

15. Погорєлова І. Сучасні українсько-китайські відносини: історія становлення та роз-витку / І. Погорєлова // Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. - 2010. - № 19 (206). - С. 127-132.

16. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран. Учебник. - СПб.: Изд-во В.А.Михайлова, 2000. - с. 387-402.

17. Прогноз розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України до 2010 року // Автошляховик України. -2004. -№ 1. - С. 6-8.

18. Торговельні зв'язки України із зарубіжними країнами // Вісник податкової служби України. -2002. -№ 42. - С. 29-31.

19. Фей Ж. Китайсько - українські торговельно - економічні відносини на порозі XXI ст. // Економіка України. - 2001. - № 12. - C. 71-75.

Размещено на Allbest.ru