Румунія та євроінтеграція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Факультет міжнародних відносин

Кафедра країнознавства і міжнародних відносин

Індивідуальна робота

Румунія та євроінтеграція

Зміст

1. Реалізація євроінтеграції Румунії

2. Наслідки вступу Румунії до ЄС

3. Перспективи європейської інтеграції Чорноморського регіону після приєднання до ЄС Румунії

Список використаних джерел

1. РЕАЛІЗАЦІЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ РУМУНІЇ

22 грудня 1989 року, повсталий народ Румунії повалив режим Ніколає Чаушеску. Самого диктатора та його дружину на католицьке Різдво заарештували та розстріляли за вироком військового трибуналу.

16 грудня 1989 року у румунському місті Тімішоара почалися виступи на захист пастора Ласло Токеша, якого комуністична влада хотіла позбавити парафії. Для придушення заворушень влада використала військових - було вбито понад сотню маніфестантів. Реакція народу була подібна до випрямлення пружини, яку тривалий час стискали. Уже 22 грудня повстанці зайняли будівлю ЦК Компартії. Чаушеску та його дружина втекли на гелікоптері, який чекав їх на даху, але їх швидко спіймали і 25 грудня після вироку військового трибуналу розстріляли.

Румунські події стали єдиною кривавою революцією на східноєвропейському просторі кінця 80-х років. Цим вони відрізняються від “оксамитових” революцій в інших країнах. Керівник української редакції Всесвітньої служби Радіо Румунія Василь Каптару пов'язує такий розвиток подій з особливою жорстокістю тоталітарного режиму Чаушеску: “Можливо, це тому, що румунська комуністична влада була особливо жорстокою. В останні роки комунізму люди одержували світло, газ і тепло лише по кілька годин на день. Телебачення демонстрували теж лише по 2-3 години, а хліб можна було купити лише по картках. І це тому, що Чаушеску хотів будь-якою ціною віддати всі борги Румунії достроково”.

Після кривавого повалення кривавого диктатора темп реформ у Румунії був набагато повільнішим, ніж, наприклад, у Польщі, Чехії та Угорщині. Та попри повільність, процес очищення тривав доволі послідовно. Сьогодні країна вже є членом НАТО і з 2007 року стане членом ЄС. Василь Каптару пояснює феномен цього поступу послідовністю стратегічного напрямку політики Румунії: “Головним пріоритетом всіх посткомуністичних урядів було повернення до лави демократичних держав, від яких країна була відірвана внаслідок ялтинської зустрічі керівників трьох держав. Усі уряди, незалежно від політичного кольору та партійної доктрини, підтримали євроатлантичні та європейські прагнення Румунії, а румуни є найбільшими єврооптимістами поміж країн Центральної та Східної Європи. Так само ще на початку 90-х років комуністична партія була офіційна заборонена”.

Послідовність та чітку визначеність стратегічного напрямку розвитку називає головною причиною євроінтеграційного успіху Румунії і український експерт - директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко. Він підкреслює, що саме цих рис забракло Україні, хоча стартові умови останньої на шляху до Європи були кращими за румунські: “У 1991 році Україна мала вищий рівень розвитку і вищий рівень соціальних стандартів, ніж Румунія. Але протягом 10-15 років реформ Румунія не тільки наздогнала, але й значно випередила Україну. Сьогодні там, скажімо, рівень зарплати в півтора-два рази вищий, ніж в Україні. Це тому, що в Румунії політики дискутували дуже гостро - і про зміст економічних реформ, і про велику власність. І були там проблеми з корупцією, і залишаються значними. Однак там ніколи не було дискусій з приводу стратегічного вибору щодо ЄС і НАТО. А ми, як бачимо, досі там, де були 15 років тому і ще не зробили свого вибору”.

Румунія разом з Болгарією стали 26-м та 27-м членами ЄС вже 1-го січня 2006 року. Оскільки, Європейська Комісія дала “зелене світло” на вступ Румунії і Болгарії до Європейського Союзу, визнаючи, що ці дві країни досягли великого успіху на дорозі до членства в ЄС. Отже, у січні 2007 року Румунія і Болгарія стає членами ЄС.

Чи ці країни були дійсно готові бути членами ЄС?

Войчєх Бородзіч, експерт з Центру міжнародних відносин:

Мені здається, що, якщо Європейська Комісія прийняла таке рішення, то відповідно до певних вимог Європейської Комісії ці країни готові увійти до складу ЄС. Не потрібно забувати, що це країни, які все-таки мають багато внутрішніх проблем, які не зміцнюватимуть Європейський Союз. Ці проблеми будуть скоріше тягарем для Європейського Союзу. Болгарія і Румунія мають великий рівень безробіття, багато громадян цих країн будуть шукати працю в старих країнах-членах ЄС. Це призведе до того, що старі члени ЄС будуть ще більше остерігатись емігрантів. І це все може призвести до нових напружень всередині ЄС.

Але переговори з Румунією і Болгарією тривали кілька років і тут справа полягає ще у певній політичній обіцянці, якої потрібно дотриматись.

Тобто, говорили, що можуть бути певні проблеми після розширення ЄС. Проте, керівник Європейської Комісії Жозе Мануел Баррозу у вівторок сказав, що приєднання двох країн до ЄС повинно навпаки зміцнити впливи ЄС. Європейський Союз зможе відігравати більшу роль. Про які впливи і роль у такому випадку йдеться?

Войчєх Бородзіч : Мені здається, що йдеться про збільшення ролі ЄС на Балканах. Але тут можна посперечатись з керівником Європейської Комісії. Його ствердження було скоріше політичною демонстрацією, тому що ані Болгарія, ані Румунія не є великими країнами, важливими для Європи. Тому тут є певна проблема. Я думаю, що Європейська комісія зробила політичну заяву, щоб не викликати у журналістів бажання ставити компроментуючі питання щодо членства Болгарії чи Румунії у ЄС.

Не потрібно забувати, що ЄС має також внутрішні проблеми, на які він завжди звертає увагу. Це проблеми з Європейською конституцією, це брак певних процесів, які впливають на прийняття рішення, гальмують роботу Унії як цілого організму. Для ЄС, маючи у своєму складі двадцять п'ять країн важко буде приєднати ще дві нові держави. А якщо подумати про число тридцять, то ситуація стає ще складнішою. Тобто, тут Україна повинна чітко демонструвати своє бажання і навіть, якщо її не буде про це просити ЄС, то Україна повинна сама пристосовувати свої стандарти, право до європейських норм, оскільки насамперед Україна повинна бути зацікавлена у членстві в ЄС.

Офіційно переговори про вступ до ЄС було завершено ще в грудні 2005 року. Однак, згідно з процедурою, своє слово ще має сказати Європарламент. Напередодні вирішального голосування - тут відбулися дебати щодо вступу цих двох країн до Євросоюзу. Депутати здебільшого висловилися за прийняття Румунії та Болгарії до ЄС, утім - не обійшлося й без критики.

Насамперед зростало занепокоєння у випадку Румунії. Нещодавня доповідь Єврокомісії докладно проілюструвала, що пережитки режиму Чаушеску міцно викорінилися в країні: судді та прокурори досі є політично залежними, економіка й надалі переплітається з мафіозними структурами, а влада так і не змогла побороти корупцію.

Усе це - спостереження з минулого, контраргументував новообраний румунський президент Траян Башеску:

“Це є помилкова точка відліку. Ця точка відліку базується на тому, що було в Румунії до президентських виборів 2004 року. Якщо ж ви нині поглянете на те, що відбувається в Румунії, ви переконаєтеся, що тепер існує політична воля нинішнього уряду ефективно боротися з корупцією”.

Башеску, впевнений у собі глава держави, ставив все на те, щоб дата вступу Румунії не була відтермінована. Відстоюючи готовність нинішньої румунської влади до компромісу, він обіцяє втілити необхідні реформи до кінця 2006 року. Водночас він виступає проти висунення будь-яких нових умов для його країни.

Деякі європарламентарі та представники Єврокомісії висловлюють занепокоєння, уявляючи, яка вибухова суміш може утворитися з корумпованої румунської бюрократії у поєднанні з майбутніми брюссельськими мільярдними субвенціями. Якщо Румунія стане повноцінним членом спільноти, країна матиме право на отримання близько 20 мільярдів євро з європейського бюджету. Президент Башеску заспокоює:

“Один з найважливіших пунктів - це те, що підприємства, які мали тісні контакти з колишнім румунським урядом, жодних грошей з бюджету не отримуватимуть. І я можу вас запевнити, що наша лояльність у цьому питанні дорівнює нулю”.

2. НАСЛІДКИ ВСТУПУ РУМУНІЇ ДО ЄС

євроінтеграція румунія чорноморський

1 січня 2007 року Румунія стала членом ЄС, даючи європейському простору найбільш оптимістичних європейських громадян. Здійснені попередніми роками опитування постійно виявляли, що євро-оптимізм тих 22 мільйонів румунів був на високому рівні. Чи залишилась такою ж довіра румунів в установи ЄС, за рік після вступу до цієї організації? Соціолог Думітру Санду каже, що так. “З цієї точки зору, у 2007 році румуни є такими як і в 2006-му. Зміни належать лише тренду. Практично, люди знали ще з 2005-2006 рр., що вступ в ЄС має відбутись, a тенденція позитивного сприймання власної ситуації позначена, головно, оптимізмом була явною в 2006 році. Згодом настав 2007 рік. Тут речі прояснились. Маємо, так само, висхідну позитивну тенденцію для певного типу задоволення що стосується життя та розглядання нинішнього моменту у порівнянні з минулим. Іншими словами, пересічний румун каже “На цьому році я живу краще ніж минулого року”. Якщо запитуєш його, взагалі, “Яким є його життя?“ то він задоволений.”

Якщо європейські установи користувались необумовленою довірою румунів, речі були трохи відмінними щодо стосується установ з Румунії. За винятком Церкви та Війська, ставлення до румунських установ є скоріше негативним, їх сприймали, взагалі, як неефективними та корумпованими. Чи змінилось щось за цей перший рік в ЄС? Що вказують недавні соцопитування? Знов Думітру Санду: “Відчувається відносне зменшення довіри до системи судочинства у 2007 році, у порівнянні з минулим роком. Ми знаходимось у тій самій ситуації як і минулими роками, коли довіра румунів до національних установ є меншою ніж довіра до міжнародних установ. Я маю на увазі данні останнього барометру громадської думки Фундації Сорос з Румунії від жовтня 2007 року. Такими є мажорні тенденції духовного стану щодо установ. Зрозуміло, якщо розглядати поверхово, то не відчувається що справи дуже змінились у 2007-му році у порівнянні з 2006 роком, але якщо розглядати глибше тоді дізнаємось, що, насправді, відчувається зростаючий позитивний тренд у зв'язку зі сприйманням власного життя, але негативний тренд в оцінені румунських національних установ. Я сказав румунські установи, взагалі, а це є не зовсім коректно. Бо по відношенню до системи судочинства - румун стає все критичнішим, по відношенню до уряду - ні. Утім, взагалі, ставлення є негативним. Існують різні течії громадської думки, що розподілені по прошарках населення. Молоді міщани є найбільш динамічним сегментом румунського суспільства. Довіра у майбутнє, підприємницька орієнтація у них більш присутні ніж в інших верствах населення. На протилежному боці, максимального невдоволення, стоять літні особи, зокрема селяни.”

У статистиках вказується, що велике число румунів вирішили працювати закордоном. Йдеться десь про 10% населення. Ми запитали соціолога Думітру Санду чи після входження нашої країни в ЄС, підвищилась і кількість румунів, які працюють закордоном. “Визначення кількісних параметрів про це у нас не має. Можливо, у порівнянні з 2006 роком кількість осіб, які працюють закордоном, підвищилась. Однак, основна зміна, що сталась восени 2007 року щодо цих проблем, зокрема події в Італії, підняли ряд запитань. Я гадаю, що не йдеться про кількість румунських працівників закордоном, а зокрема про якість цих людей. З іншого боку, якщо дивитись на те, що відбувається з грошима, заробленими закордоном, то ми починаємо розуміти деякі речі. Всі ми знаємо, що певна частина грошей зароблених закордоном використовується для побудови помешкань. У найбідніших регіонах країни можна бачити позитивні наслідки цієї міграції. Безперечно, існує ряд негативних наслідків що стосується дітей, які залишаються самими вдома, що стосується здоров'я, показників злочинності тощо. Але їх необхідно розглядати взагалі.”

За 18 років від революції, що призвела до повалення комуністичного режиму, у списках найпоганіших, але й найкращих лідерів, колишній диктатор Ніколає Чаушеску посідає перше місце. Хто вважає його позитивним лідером? Думітру Санду: “Наголос не ставиться на літні особи, а на бідні. Це не є ідеологічною реакцією. Зараз в румунському суспільстві існують сегменти, які є набагато біднішими ніж за комуністичний період. Ці люди складають дві третини з тих, хто вважає Чаушеску добрим лідером. Одна третина мають особисту ситуацію, вони не є літніми особами, не є бідними, а є, просто-на-просто, людьми незадоволеними способом функціонування теперішніх румунських установ. Вислів “Чаушеску був найкращим” є для них формою протесту у зв'язку з функціонуванням теперішніх державних установ.”

Дві найновіші країни ЄС мають докласти більших зусиль для боротьби проти корупції і здійснення реформи судової системи та правоохоронних служб. Крім того, Болгарія має забезпечити прозорий механізм використання коштів ЄС. Про це йдеться у серії доповідей Європейської Комісії про поступ Болгарії та Румунії після їхнього вступу до Європейського Союзу, опублікованих 23 липня.

За словами президента Європейської Комісії Жузе-Мануеля Баррозу, “ці доповіді є перевіркою реальності - вони свідчать про те, що уряди обох країн мають докласти більших зусиль для здійснення судової реформи, боротьби проти корупції, а у ситуації з Болгарією - ще й боротьби проти організованої злочинності”.

“Доповіді свідчать, що у Болгарії та Румунії успішно запроваджені відповідні інституції та системи, однак урядам обох країн треба досягти конкретних результатів у розслідуванні, завершенні та судовому розгляді справ щодо корупції та організованої злочинності на високому рівні”, - наголосив голова Європейської Комісії.

Оцінюючи ситуацію в Румунії, Комісія говорить про “змішану картину”: з одного боку, запроваджено основні елементи ефективної системи боротьби проти корупції; з іншого - рішення щодо проявів корупції на високому рівні „залишаються великою мірою заполітизованими”. Водночас, стверджує Комісія, хоча в Румунії досягнуто поступу в реалізації судової реформи, необхідно забезпечити набагато більшу відповідальність за здійснення корупційних дій на високому рівні.

Ще одним з аспектів діяльності Румунії в рамках ЄС є те, що Президенти Польщі та Румунії Лех Качинський і Траян Бесеску підписали 7 жовтня 2009 року в Бухаресті Декларацію про стратегічне партнерство між країнами. “Стратегічне партнерство стосується співпраці між двома країнами у сфері безпеки, енергетики, регіонального розвитку, сільського господарства, транспорту, кліматичних змін та інших цілей”, - заявив після підписання документу Т. Бесеску.

Водночас Л. Качинський підкреслив, що “ця Декларація є продовженням традиційно добрих польсько-румунських відносин”.

У документі Варшава та Бухарест зобов'язуються активно підтримувати процес розширення ЄС. Зокрема в документі відзначається, що обидві країни всіляко підтримуватимуть переговорний процес щодо вступу до Спільноти Хорватії та Туреччини, а також потенційних кандидатів до членства - України та Молдови.

Крім того, країни задекларували свою готовність до співпраці в енергетичному секторі в рамках спільного європейського ринку. “Європейська енергетична безпека є одним із пріоритетів політики Польщі та Румунії. Обидві країни висловлюють готовність співпрацювати на рівні ЄС з метою підготовки та впровадження спільної енергетичної політики”, - йдеться у декларації.

Варшава та Бухарест висловили підтримку створенню південного енергетичного коридору, який безпосередньо з'єднає ЄС з басейном Каспійського моря та Близьким Сходом. Пріоритетом у рамках цього проекту визнано будівництво газопроводу “Набукко”.

3. ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ ПІСЛЯ ПРИЄДНАННЯ ДО ЄС РУМУНІЇ

Загальна характеристика проблеми.

На початку ХХI століття регіон Чорного моря набуває нового якісного значення. На сьогодні спостерігаються дві головні тенденції в регіоні: формування нового балансу сил, який спирається на питання безпеки та вплив США, Євросоюзу та Росії; формування нової енергетичної та торгівельно-транспортної вісі “Європа - Кавказ - Азія”.

Зміна геополітичного середовища в регіоні, яка пов'язана з такими факторами, як розширення НАТО та ЄС, посилення російського, турецького та китайського чинників, упровадження Європейської політики сусідства для більшості чорноморських країн та приєднання до ЄС Румунії та Болгарії, так само, як і гострота питання забезпечення безпеки на кордонах ЄС, стали підґрунтям для створення концепції Великого Чорноморського регіону (the Wider Black Sea region).

Однією з головних підстав для її появи є стійка та розповсюджена тенденція розширення Чорноморського регіону до Чорноморсько-Каспійського, Чорноморсько-Середземноморського, Чорноморсько-Каспійсько-Балтійського регіонів, що наочно демонструє динамічність та відкритість цієї міжнародної системи, а також взаємозалежність країн. Додатковим чинником на цьому напрямку є той факт, що Чорноморський регіон досі є частиною так званої “дуги нестабільності”, яка починається на Балканському півострові та простягається до Афганістану.

Вихід ЄС до узбережжя Чорного моря після приєднання Румунії та Болгарії кардинально змінює положення двох держав у регіоні, а також може стати основоположним чинником для посилення інтеграційних тенденцій в Чорноморському регіоні та поглиблення взаємодії з Європейським Союзом.

Позиції Румунії щодо європейської інтеграції Чорноморського регіону.

Румунія розглядає себе як частину НАТО і ЄС, як міст у торговій і енергетичній сферах та в якості бар'єру для транснаціональних загроз з Чорноморського регіону або регіонів, зв'язаних з ним. Румунія активно прагне стати частиною процесів, які спрямовані на вирішення існуючих і можливих проблем, і, у той же час, побоюється ризику залишитися один на один із загрозами, що можуть виникнути в результаті виходу НАТО і ЄС до Чорного моря. Для того, щоб уникнути цього, Бухарест останнім часом намагається розвивати регіональні ініціативи та активізувати регіональну співпрацю чорноморських країн при підтримці європейських і євроатлантичних структур.

Основними інтересами Румунії в регіоні є: закріплення за собою статусу регіонального лідера; активна участь в економічних проектах, які направлені на розвиток демократії, безпеки і стабільності в регіоні; підтримка та розвиток ініціатив щодо розвитку транспортної, енергетичної та комунікаційної інфраструктури; підвищення екологічної безпеки, розвитку торгівлі, туризму, науки і технології; поглиблення регіонального співробітництва в рамках ОЧЕС, ГУАМ, Чорноморського форуму, Blackseafor; розвиток тісніших відносин між ЄС і регіональними структурами.

Основними напрямами реалізації своїх цілей Румунія вважає:

- посилення ролі та значення ОЧЕС як основи для досягнення відповідності стандартам ЄС;

- вирішення конфліктів у регіоні, боротьба з транскордонною та організованою злочинністю, нелегальною міграцією, контрабандою зброї та торгівлею людьми для забезпечення безпеки на своїх кордонах, які є південно-східними кордонами ЄС;

- формування зони вільної торгівлі між ЄС і країнами Чорноморського регіону;

- розробка проектів електричних і комунікаційних систем і розвиток альтернативних нафто- та газопроводів, а також транспортних маршрутів з Каспійського басейну через Чорне море до Європи відповідно до західноєвропейських стандартів;

- розширення співробітництва між дунайськими і чорноморськими країнами у сфері туризму, захисту навколишнього середовища, транспорту й торгівлі.

З метою реалізації власних інтересів Румунія робить активні кроки. У сфері безпеки в 2004 р. Румунія оголосила про створення Ініціативи чорноморської прикордонної безпеки (the Black Sea Border Security Initiative) в Бухаресті, до якої приєдналися інші держави. Також робиться акцент на посиленні відносин з Республікою Молдова для залучення до процесу врегулювання придністровського конфлікту, а також демократичної консолідації та дотримання прав людини. Велике значення в румунській зовнішній політиці надається співпраці з країнами Південно-Східної Європи в рамках Процесу Південно-Східного Співробітництва (the South East European Cooperation Process, SECP) й Ініціативи Південно-Східного Співробітництва (the South East European Cooperation Initiative, SECI) за рахунок Регіонального центру SECI, розташованого в Бухаресті.

У сфері економічного розвитку регіону Румунія ініціювала створення європейської Робочої групи високого рівня і залучення до її роботи Фонду розвитку ОЧЕС для спільної розробки та реалізації регіональних проектів у сфері енергетики, транспорту, комунікацій і захисту навколишнього середовища при підтримці Європейської Комісії та Європейського інвестиційного банку.

Основні напрями інтеграції ЄС в чорноморські регіональні процеси.

Головними сферами інтересів ЄС в регіоні є ті напрями, що були зазначені в документі “Чорноморська синергія” (“The Black Sea Synergy - a new regional cooperation initiative”). Важливими структурно-формуючими аспектами сучасної європейської стратегії відносно Великого Чорноморського регіону, на які розраховують більшість країн басейну Чорного моря та які можуть позитивно вплинути на динаміку регіонального співробітництва, є наступними.

По-перше, посилення співробітництва з існуючими регіональними організаціями з метою реалізації спільних проектів та поглиблення регіональної єдності (ОЧЕС, ОДЕР-ГУАМ, СДВ) та активна співпраця з регіональними інститутами (DABLAS, Black Sea and Danube Commissions, Black Sea Strategic Action Plan) з питань захисту навколишнього середовища.

По-друге, залучання ЄС до реалізації пріоритетних чорноморських програм за допомогою фінансової підтримки ЄБРР, Європейського інвестиційного банку та приватних фондів. Серед актуальних проектів слід назвати розвиток транспортної, енергетичної та телекомунікаційної інфраструктури (TACIS, TRACECA, INOGATE, BlackSea PETra, Baku Process).

По-третє, розвиток транскордонного співробітництва, особливо в межах створеного єврорегіону “Чорне море”, яке набуває нового значення після приєднання до ЄС Румунії та Болгарії. Наступними напрямами посилення регіонального співробітництва на тлі євроінтеграційних процесів є: розвиток та посилення демократичних інститутів і верховенство закону в країнах регіону; просування довгострокової стабільності та вирішення, у першу чергу, “заморожених” конфліктів завдяки механізму регіонального співробітництва, яке стане підвалинами для зміцнення взаємної довіри та подолання існуючих перешкод на шляху до остаточного миру; боротьба з організованою злочинністю, корупцією і тероризмом, торгівлею людьми та розповсюдження зброї, у тому числі питання міграції та прикордонного контролю. Ще одним важливим напрямом є забезпечення в цих умовах стабільного постачання енергоресурсів для Європи, що Болгарія та Румунія декларують серед головних для просування Чорноморського регіону ближче до Європи.

Альтернативні варіанти розвитку інтеграційних процесів та перспективи України.

Україна розглядає інтеграційні процеси в Чорноморському регіоні як один з головних пріоритетів своєї зовнішньої політики, що відповідає також і положенням Стратегії національної безпеки. Входження до ЄС Румунії та Болгарії, з одного боку, розширює можливості для регіонального співробітництва й тіснішої взаємодії з ЄС, що відповідає українським інтересам. З другого боку, ці дві держави стають основними інструментами реалізації інтересів ЄС і лідерами інтеграційних процесів у регіоні, що призведе до значного зниження впливу України в регіоні та істотно послабить її перспективи стати регіональним лідером.

З метою найефективнішої реалізації інтересів і можливостей України слід розглянути наступні альтернативи розвитку інтеграційних процесів у регіоні.

Альтернатива 1. Включення країн Чорноморського регіону в нову хвилю розширення ЄС було б апогеєм залучення держав Чорного моря до загальноєвропейських інтеграційних процесів і максимально повно відповідало б інтересам всіх країн. Проте такий варіант розвитку подій видається малоймовірним як у середній, так і в довгостроковій перспективі, оскільки існують чинники, які знижують інтеграційні перспективи регіону: слабкість демократичного розвитку, етнічна напруженість, сепаратизм, низьке економічне зростання, наявність невирішених конфліктів, низка загроз безпеці (від тероризму до організованої злочинності, нелегальної міграції та торгівлі зброєю і людьми). Додатковими чинниками, які зменшують шанси реалізації цієї альтернативи, є:

- інертність ЄС як системи, що призводить до тривалого бюрократичного процесу вироблення узгодженої позиції, у тому числі й у питанні прийняття єдиної стратегії відносно Великого Чорноморського регіону;

- різниця в рівнях розвитку країн регіону в демократичній і економічній сферах;

- збереження пріоритетності двосторонніх відносин, конкуренції та диференціації між країнами;

- посилення тенденцій ісламізму в Туреччині;

- зміна політики Росії в регіоні, яка направлена на закріплення за собою статусу енергетичного центру в широкому регіоні.

Альтернатива 2. Збереження розділення країн регіону на групи потенційних членів, партнерів і сусідів. Очевидно, що політика Європейського Союзу в Чорноморському регіоні, який включає значну кількість різнорідних держав, збережеться у форматі розширеного співробітництва з різними групами: членами ЄС, країнами-кандидатами, країнами-партнерами та іншими державами, які хочуть розвивати співпрацю з ЄС. Цей підхід дозволить об'єднаній Європі успішно вирішувати як внутрішні проблеми, пов'язані з останніми розширеннями й політичною трансформацією, так і регіональні питання. Важливим моментом у напрямі розширення регіонального співробітництва стане пом'якшення факту відсутності реальних перспектив членства деяких чорноморських країн, у першу чергу, - України.

Альтернатива 3. Розвиток відносин у рамках регіональних структур. Розвиток даного варіанту подій, нарівні з попереднім, видається найвірогіднішим у найближчій перспективі. Він стане доповненням до розвитку двосторонніх міждержавних відносин та відносин з ЄС і дозволить об'єднати ресурси всіх країн для максимально ефективної реалізації регіонального співробітництва. Участь Євросоюзу в регіональних проектах дозволить підвищити роль структури в регіоні та підсилити інтеграційні тенденції, забезпечивши вплив ЄС у регіоні та ефективнішу реалізацію інтересів об'єднаної Європи.

Альтернатива 4. Закриття кордонів Євросоюзу для Чорноморського регіону в процесі регіональної інтеграції з ЄС. Стратегічні інтереси ЄС на даний момент дуже тісно пов'язані з розширенням сфер взаємодії з Чорноморським регіоном, у тому числі й в у питаннях запобігання загрозам безпеки та послабленню існуючих викликів, які виходять з площини «м'якої» безпеки. Отже, розвиток такого сценарію можливий тільки в умовах появи або різкого посилення аспектів, пов'язаних з безпосередньою загрозою безпеці країн Європейського Союзу.

Альтернатива 5. Посилення конфронтації за вплив у Чорноморському регіоні в рамках трикутників США - ЄС - Росія або НАТО - ЄС - Росія. Така тенденція на сьогодні є одним з головних процесів у Чорноморському регіоні. Також великий вплив на країни розширеного Чорноморського регіону здійснює Туреччина. Усе більше зростає значення китайського чинника в розбудові системи взаємовідносин у регіоні. Беручи до уваги той факт, що сфери впливу засновані на базі конкретних інтересів і стратегічних аспектах, слід чекати, що боротьба за вплив у регіоні може привести, у першу чергу, до посилення інтеграційних тенденцій з ЄС, оскільки Росія не бачить загрози своєму політичному впливу внаслідок цього процесу. Також можна чекати посилення позицій НАТО як важіль, протидіючий або стримуючий зростаючий вплив Росії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коріна К., Манта Х. Румунія через рік після вступу до ЄС [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.rri.ro/arh-art.shtml?lang=12&sec=35&art=8089

2. Максименко І. Перспективи європейської інтеграції Чорноморського регіону після приєднання до ЄС Болгарії та Румунії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/February/7.htm

3. Розширення ЄС: на черзі Румунія та Болгарія [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.ieac.org.ua/index.php?id=5&ch_id=22&ar_id=3010&as=0

Размещено на Allbest.ru