Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сфери економічної глобалізації

2. Тенденції розвитку сучасної світової фінансової системи

Висновок

ВСТУП

Сучасний розвиток світової економіки відзначається цілою низкою тенденцій, які, у свою чергу, безпосередньо впливають на розвиток міжнародних фінансів.

По-перше, сучасна світова економіка характеризується підвищенням ролі науково-технічного прогресу, інформатизацією та комп'ютеризацією. Використання новітніх інформаційних технологій стало визначальним фактором розвитку міжнародної фінансової системи. Учасники фінансових ринків користуються глобальними базами даних, інтегрованими системами управління та здійснення платежів. Нині прийняття фінансових рішень базується на складному економіко-математичному моделюванні, статистичному аналізі, методах математико-статистичного прогнозування. Розширюються можливості застосування інформаційних технологій у різних секторах міжнародних фінансів, а саме в торгівлі фінансовими деривативами та цінними паперами, у фінансовому менеджменті та управлінні ризиками учасників ринків та ін. Вже можна говорити про існування “віртуальної економіки”, оскільки зараз поширеними є Інтернет - магазини, платежі через комп'ютерні мережі тощо.

По-друге, загострюються проблеми оточуючого середовища. Останнім часом питання світової економіки стає все більш актуальним. Промислово розвинені країни, провідні транснаціональні компанії вже певний час намагаються розв'язувати екологічні проблеми, але до цього часу вони вирішувалися, в основному, за рахунок перенесення шкідливого виробництва у віддалені регіони світу. Сьогодні постає питання створення нових технологій виробництва, очищувальних споруд тощо, що, безсумнівно, є дорогим та тривалим процесом.

По-третє, міжнародна економіка зараз знаходиться під вагомим впливом геополітичних змін. Сьогоднішній політичний та економічний устрій світу характеризується домінуючою роллю США, процесом створення Європейського Союзу, посиленням ролі міжнародних організацій тощо.

Однією з основних характерних сучасної світової економіки є інтернаціоналізація та глобалізація світового господарства. Під інтернаціоналізацією розуміють зближення національних економік шляхом посилення промислової співпраці та взаємозалежності міжнародного товарообігу, руху капіталів, робочої сили, взаємного впливу на економічні процеси в країнах та регіонах. Глобалізація - це процес накопичення структурних зрушень та поетапного формування органічно цілісного, взаємопов'язаного та взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно поєднані фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв'язками, значно, глибшими, ніж на попередніх етапах. Основою глобалізації стала інтернаціоналізація не обміну, а виробництва. Тобто глобалізація - це вищий етап інтернаціоналізації всіх факторів виробництва, коли система міжнародних економічних відносин охоплює всі національні економіки, зміцнюючи економічну цілісність світу.

1. СФЕРИ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

глобалізація інтернаціоналізація фінансовий інформаційний

Виділяють декілька сфер економічної глобалізації: міжнародна торгівля товарами, послугами та технологіями, міжнародний рух факторів виробництва (прямі інвестиції та робоча сила) та міжнародні фінансові операції (позики та кредити, валютні операції, операції з цінними паперами та похідними фінансовими інструментами).

Глобалізація характеризується поєднанням вільного руху фінансового капіталу та врегульованого руху трудових ресурсів. Конкуренція держав на міжнародних ринках капіталу призводить до поступового зниження рівня контролю та оподаткування іноземного капіталу з боку.

Фінансова глобалізація - це найвагоміша складова світової економічної глобалізації. Дослідники ще й досі не дали чіткого визначення фінансової глобалізації. До позитивних наслідків фінансової глобалізації відносять можливість для індивідуальних підприємців захистити себе від валютних та процентних ризиків, швидке пристосування до фінансових, що виникають у результаті, наприклад, нафтових криз, гарантованість певної фінансової дисципліни в економічній поведінці, шляхом запобігання проведенню урядами інфляційної політики та політики нарощування фінансової заборгованості. Всесвітньо відомий фінансист Джордж Сорос вважає, що глобалізація є бажаною подією в багатьох відношеннях, оскільки створювати багатство приватному підприємництву вдається краще, ніж державі, глобалізація пропонує такий ступінь індивідуальної свободи, що його не здатна гарантувати жодна окрема держава. Глобалізація примусила певні країни поліпшити ефективність своїх економік чи зменшити роль уряду в економіці. Але деякі фахівці вважають, що фінансова глобалізація може призвести до руйнівних процесів через те, що криза в одній країні миттєво переходить на певні регіони світу або світову економіку в цілому. Існуючий рівень світових ринкових механізмів недосконалий та нестабільний, він не може виконувати роль глобального регулятора, оскільки спекулятивні методи дії ринкових гравців - це властивість ринку. Наднаціональні методи регулювання фінансових потоків неадекватні можливостям впливати на них носіями глобалізації, а саме ТНК (транснаціональними корпораціями), міжнародними фінансовими організаціями, крупними індивідуальними, дії яких можуть призвести країну або регіон до фінансового хаосу. Крім того, велика кількість людей постраждала від глобалізації, не отримавши соціального захисту. Ринкам добре вдається створювати багатство, проте вони не призначені для задоволення інших соціальних потреб. Нераціональна погоня за прибутком може завдати шкоду довкіллю і вступити в конфлікт з іншими соціальними цінностями. Міжнародна торгівля та глобальні фінансові ринки не здатні перейматися такими соціальними потребами, як збереження миру, зменшення рівня бідності, захист довкілля, умови праці, права людини, - тим, що зазвичай називається “суспільним товаром”.

Світова фінансова мережа, що виникла внаслідок фінансової глобалізації, зараз пов'язує провідні фінансові центри світу, такі як Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Цюріх, Амстердам, Париж, Франкфурт, Гонконг, Багамські острови і деякі інші. Лондон є провідним євровалютним ринком, Токіо та Цюріх мають активні ринки іноземних облігацій, інші міжнародні фінансові центри виконують різноманітні функції, що пов'язані зі світовими потоками капіталу. Зміцнення зв'язків між цими центрами сприяло фінансовій революції, ключовими аспектами якої є: глобальна присутність міжнародних фінансових інститутів, міжнародна фінансова інтеграція та швидкий розвиток фінансових інновацій.

Глобалізація сприяє підвищенню конкуренції, у тому числі й фінансової конкуренції між країнами. Ця конкуренція тисне на уряди країн, сприяє зменшенню втручання держави в економіку та лібералізації міжнародного руху капіталу. Міжнародна фінансова інтеграція пов'язана з уникненням бар'єрів між внутрішніми та міжнародними фінансовими ринками та розвитком численних зв'язків між цими секторами ринку. Крім того, прискоренню та посиленню процесу глобалізації сприяють технологічні інновації. Так, за допомогою засобів зв'язку зріс темп реалізації міжнародних угод, потоки капіталу та інформації проходять швидше, телекомунікації допомагають банкам залучати заощадження з депозитних пулів усього світу, банки можуть укладати угоди через систему СВІФТ.

Тобто нині сучасний розвиток світової економіки та міжнародних фінансів характеризується низкою тенденцій, у тому числі поширенням використання інформаційних технологій у фінансовому секторі, загостренням екологічних проблем, посиленням впливу геополітичних змін, постійним розвитком та поглибленням процесів інтернаціоналізації та глобалізації. Такий розвиток міжнародних фінансів зумовлює зростання попиту та пропозиції на нові ефективні міжнародні фінансові інструменти. Фінансовий ринок та банківська система України не можуть лишатися осторонь, оскільки ефективність їх роботи на міжнародних фінансових ринках багато в чому буде залежати від здатності українських установ, підприємств, органів регулювання економікою оперативно реагувати на стрімкі, постійні зміни ситуації на цих ринках.

2. Тенденції розвитку сучасної світової фінансової системи

Для сучасної світової фінансової системи, як раніше зазначалося, характерна глобалізація. Багато фінансових фірм, а також фірм, зайнятих у виробництві й торгівлі, пов'язують перспективи свого розвитку зараз з поширенням діяльності до світового масштабу. У наш час світова фінансова мережа охоплює сотні тисяч транснаціональних і міжнародних фінансово-промислових груп, транснаціональні банки та страхові компанії, ринки цінних паперів, електронні системи банківських розрахунків і т. ін. Завдяки мережі Інтернет фондовий і валютний ринки об'єдналися в єдиний глобальний фінансовий простір.

Фінансова діяльність стає все більш інтегрованою. Унаслідок сучасного процесу глобалізації, розвитку спільного європейського ринку, зростання ринку євровалюта, посилення ролі транснаціональних корпорацій, низки фінансових та нафтових криз, міжнародної кризи заборгованості, розпаду комуністичної системи СРСР (а відтак - і самого СРСР) і країн Східної Європи та їх переходу до ринкового господарства змінилося саме фінансове середовище. У світі посилився рух міжнародних капіталів. Багато країн, що розвиваються, скасовують обмеження, які регулюють фінанси й торгівлю.

Що ж істотно змінилося у світовій фінансовій системі за останні роки? Тенденції розвитку та змін можна поділити на такі категорії:

- спекулятивність фінансового сектору;

- орієнтація інвесторів на сектори світового ринку з підвищеною дохідністю;

- незалежність фінансової системи від державного контролю та регулювання;

- неконтрольованість світової фінансової системи. Розглянемо кожну тенденцію детальніше. Спекулятивність фінансового сектору сьогодні виявляється в тому, що 90 % операцій на фондових біржах світу не пов'язані з торгівлею й довгостроковими операціями. Тобто це означає, що світова фінансова система значною мірою стала самодостатньою. Гроші “робляться” з нічого - за допомогою гри на фінансових ринках у глобальному чи національному масштабах. Тобто головною проблемою цієї тенденції розвитку є те, що через спекулятивний характер функціонування глобальних фінансових ринків сформувалися величезні потоки “світових грошей”, які є неконтрольованими. Вони виникають не через потреби виробництва, торгівлі, інвестування чи споживання. Головним їх джерелом є торгівля грішми.

Зі щоденного обсягу валютних угод, який перевищує 1 трлн 150 млрд дол., лише 10 % справді опосередковують рух реальних товарів і капіталів. Щорічна різниця між брутто і нетто обсягами міжбанківських операцій у 80-х роках становила понад 880 млрд дол. Річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-15 разів перевищує масштаби світової торгівлі, тобто сягає приблизно 150 трлн дол. Зростання фіктивного капіталу й спекулятивні дії в цій сфері значно ускладнюють дотримання рівноваги між найважливішими сферами світового господарства. Свідченням цього є низка взаємопов'язаних спалахів фінансово-економічної кризи в Південно-Східній Азії (1997 p.), Росії та Бразилії (1998 p.).

Другою тенденцією розвитку світового фінансового ринку є орієнтація інвесторів на сектори світового ринку з підвищеною дохідністю. Тобто зараз інвестори надають перевагу регіонам з підвищеною дохідністю та покидають регіони з жорстким регулюванням, низькою нормою прибутку, інтенсивнішою конкуренцією. Відтак мобільність капіталу зростає. Висока мобільність, чітка орієнтованість та диверсифікація потоків капіталу сприяють кращій структуризації світової фінансової системи. Переорієнтація потоків капіталу, у свою чергу, дає змогу диверсифікувати ризики за рахунок змін у міжнародних портфелях. Завдяки інформаційним технологіям і фінансовим інноваціям оптимальне керівництво та управління ризиком за короткий час зробили сучасне управління портфелем досить витонченою справою: ризики оцінюють, розподіляють, лімітують, об'єднують у нові, ефективніші комбінації. Підвищення дохідності активів сприятиме прискоренню темпів економічного зростання, а інтеграція фінансових ринків - суттєвому поліпшенню добробуту суспільства.

Висновок

Актуальність даної теми полягає в тому, що сьогодні є очевидним, що фінансова наука постійно поглиблює своє розуміння фінансової системи, її структури тощо. Якщо в середині ХХ ст. більшість радянських науковців ототожнювали поняття «фінансова система» з поняттям «державні фінанси», тог в умовах інтеграції фінансового сектору України у світовий економічний простір в українській науці і практиці має утвердитися ринковий підхід до трактування фінансової системи, характерний для західної літератури. Адже хоча фінансові системи в різних країнах складалися в процесі еволюції суспільств протягом тривалого часу, вони практично однакові у всіх країнах. В наших умовах економічної нестабільності обґрунтована структуризація фінансової системи істотно впливає на ефективність фінансової діяльності.

Будівництво незалежної держави неможливе без створення власної фінансово-грошової системи. При провідній ролі Національного банку України у напрямі демонополізації виробництва з метою поліпшення існуючих економічних відносин сформована широка мережа банківських установ. Введена національна грошова одиниця. Проте демонополізація фінансової системи, небачене швидке розширення мережі комерційних банків відбувалося стихійно, без належної законодавчої бази і надійного контролю з боку держави. В результаті сфера банківської діяльності створила умови для численних зловживань. Постійний випуск не підкріплених реальними товарами грошей (емісія) впродовж 1992-1995 рр. набуває некерованого характеру і приводить до гіперінфляції. Силові методи монетарної політики 1996-99 рр. в умовах безперервного спаду виробництва приводять до кризи неплатежів, хронічних невиплат заробітних плат і пенсій.

Показником кризи системи державних фінансів стала деформація податкової системи. Колосальна кількість і розміри платежів зрештою приводили, з одного боку, до штучного згортання виробничої і комерційної діяльності, а з іншої - до тінізації економіки. Велика кількість комерційних структур всіляко ухилялися від сплати податків, приховували доходи. Не допомагало і формування багатотисячної армії податкових інспекторів, обов'язкове введення касових апаратів. Неоднозначно можна трактувати і новий Податковий кодекс, який все ж не є найоптимальнішим.

Фінансова сфера держави продовжує знаходитися в кризовому стані. Його подолання можливе тільки за умови цілого комплексу ринкових реформ, покликаних забезпечити входження України до складу розвинених держав Провідна роль у фінансовій системі держави належить підсистемі фінансів підприємницьких структур. Тут створюється основна частка валового внутрішнього продукту держави. У підприємницьких структурах зосереджені значні фонди фінансових ресурсів, проте в розрізі окремих підприємств кошти розміщені нерівномірно, тому можливості їх розширення й розвитку неоднакові. Нерівномірність фінансового забезпечення деяких підприємств за рахунок власних ресурсів пов'язана як з внутрішніми факторами, так із зовнішніми.

До числа внутрішніх факторів належать собівартість продукції, її якість, рівень організації виробництва тощо. До зовнішніх - система оподаткування, ліцензування, насиченість ринку товарами певної групи, платоспроможність покупців. Держава, використовуючи фінансові методи, може регулювати темпи і пропорції розвитку окремих галузей економіки для цього використовується насамперед податковий механізм. Надаючи податкові, вона сприяє збільшенню власних фінансових ресурсів підприємств, розширенню їхніх фінансових можливостей. Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, держава може створювати сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна запроваджувати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення офшорних зон, технополісів, спеціальних економічних зон тощо.

Найзначніші можливості щодо використання фінансів підприємств для розвитку економіки закладені в удосконаленні організації та управління на самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпосередньо на підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні немає досвіду управління фінансами підприємств на рівні виробничої структури в умовах ринку.

Створення повноцінного фінансового ринку потребує прискореного розвитку ринку кредитів і ринку грошей. Надалі ці напрямки матимуть сприятливі умови для свого удосконалення й активніше впливатимуть на стабілізацію фінансового стану в державі.

Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну. Так, наприклад, при недоліках в організації фінансової діяльності підприємницьких структур, їхньої збитковості зменшуються надходження до бюджетної системи, централізованих позабюджетних фондів, страхових і резервних фондів. Це звужує фінансові можливості держави, зумовлюючи дефіцит бюджету. Дефіцит бюджету може призвести до зростання інфляції і державного боргу, що негативно позначиться на діяльності всіх учасників фінансового ринку.

Щодо фінансової безпеки малого і середнього бізнесу і в тому числі економіки України розвивалася і розвиваються під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників сукупна дія яких поки що недостатньо впливає на формування нових економічних відносин на зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання, особливо на малий і середній бізнес. Слід зазначити, що економіка дедалі більше залежить від бізнесу, тобто економічна діяльність спрямована на отримання прибутку.

Отже фінансова система є життєво важливою в економіці та суспільства та виступають запорукою нормальної життєдіяльності.

Размещено на Allbest.ru