Криза Єврозони

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

План

Вступ

1. Витоки кризи

2. Проблеми єврозони

3. Причини виникнення світової фінансової кризи

4. Початок економічного спаду в Євросоюзі

5. Фінансова криза в Японіі і Південній Кореї

6. Падіння металургії

7. Фінансовий вплив і перелякані інвестори

8. На грані виживання

9. Як послабити вплив кризи

Висновки і рекомендації

Список використаної літератури

Вступ

Нинішня фінансова криза - це криза не лише геоекономічного, а й геополітичного устрою світу, який сформувався в останні десятиріччя. Політичне та економічне облаштування світу не може розглядатися відокремлено: відповідні сегменти світоустрою, взаємодіючи, доповнюють одне одного. А відтак, слід вести мову не лише про кризу світової економіки, а й про геополітичну кризу. Світова фінансова криза у багатьох своїх визначеннях відбиває насамперед суперечності нинішньої системи геополітичних відносин. Генетика зростаючої розбалансованості глобальної економіки базується саме на зазначеній основі.

Про виникнення глобальної економічної кризи в 2008 році свідчило падіння показників ряду економічних індикаторів по всьому світу. Втрати у фінансовому секторі й скорочення числа торговельних відносин викликали зниження росту і навіть падіння ВВП у розвинутих країнах: у ІІ кварталі 2008 р. проти І кварталу ВВП знизився у єврозоні в цілому - на 0,2%, у Німеччині на 0,5%, у Японії на 2,4%. Про виникнення кризи свідчили і високі ціни на нафту, що викликали як підвищення цін на продукти харчування (через залежність виробництва харчових продуктів від цін на паливо-мастильні матеріали та використання продуктів рослинництва, етанолу та біодизеля для виготовлення альтернативного палива) так і глобальну інфляцію; іпотечна криза в США, що призвела до банкрутства великих інвестиційних та комерційних банків з гарною репутацією в різних країнах світу; поширення безробіття та ймовірність глобальної рецесії.

1. Витоки кризи

Загальновідомий випадок, коли в усьому звинувачують уряди країн: вони позичали й витрачали забагато протягом сприятливих років після введення в 1999-му євро. Тоді у 2007-2008 роках спалахнула фінансова криза, спричинившись до того, що борги цих урядів стали для них непосильними. У випадку Греції - це доволі точна картина. Але щодо решти країн єврозони, то це суперечить наявним даним. Наприклад, іспанський та ірландський уряди фактично мали великі профіцити бюджету в середині минулого десятиліття. Тим часом німецький парламент був значним позичальником, оскільки перебував серед тих кабінетів, які першими порушили тривідсотковий маастрихтський критерій (згодом закріплений у Пакті про стабільність і зростання), і продовжував нехтувати правилами протягом п'яти років.

Попри неправильну поведінку ФРН, на час початку фінансової кризи, до боргу німецького уряду ринки ставилися як до тихої гавані. Водночас Мадрид і Дублін, усупереч своїй ощадливості, опинились у групі PIIGS (Португалія, Італія, Ірландія, Греція та Іспанія), до яких ринки ставилися з тривогою або яким прямо відмовлялися надавати позики. Здається, фіскальні вимоги, визначені в Пакті про стабільність, мали невелику цінність для уникнення кризи. Натомість ринки зосередили увагу на глибоких рецесіях і дефіцитах бюджетів, що виникли в Іспанії та Ірландії після 2008 року, а відтак і зараз виявляють незначний інтерес до їхньої попередньої ощадливості. фінанси криза іпотека єврозона

Але якщо не надмірні урядові запозичення, то що ж таки спричинило кризу?

У період, що передував запровадженню євро, відсоткові ставки в країнах PIIGS неухильно знижувалися до такого самого рівня, як у Німеччині. Ринки передчували усунення валютних ризиків і різниць в оплаті праці між різними членами єврозони, а також припускали, що кожен уряд у ній буде таким самим кредитоспроможним, як і наступний. Кожен із цих чинників означав, що впродовж майже 10 років, аж до кризи 2008-го, вартість позик для урядів країн PIIGS буде практично такою самою, як і для Німеччини.



Однак, попри спокусу дешевого боргу, уряди тримались. В Італії, Іспанії та Ірландії офіційне співвідношення боргу і ВВП фактично впало в 1999-2007 роках. Лише в Греції та Португалії урядові борги таки помітно зросли. Однак значно важливішим протягом цього часу стало накопичення боргів приватним сектором - домашніми господарствами та нефінансовими корпораціями. В Іспанії, яка є найпоказовішим прикладом, за роки підйому й до краху 2008-го борги приватного сектору зросли на 120 відсоткових пунктів ВВП - до рівня вищого, ніж два ВВП. Лише в Німеччині складова боргів приватного сектору була практично відсутня.

Велику частку накопичених приватним сектором боргів спричинили мильні бульбашки в секторі нерухомості, які були подібними до тих, які можна було спостерігати у США та Великій Британії. У період до кризи ціни на житло зросли вчетверо й досягли найвищої позначки в Ірландії, утричі в Іспанії та у два з половиною рази в багатьох інших європейських країнах, включно з Францією. Попри це, вартість його квадратного метра в Європі ще має впасти повсюди майже настільки, як і в США. Зростання цін на житло супроводжувалося зростанням обсягу іпотечних кредитів та позик на фінансування спекулятивного будівництва. Знову Німеччина була основним винятком - можна сказати, що німецької бульбашки в житловому секторі не існувало.

На жаль, накопичення боргу та мильні бульбашки в секторі нерухомості є лише частиною проблеми в країнах PIIGS. Протягом сприятливих років, тобто до 2008-го, ці країни також відчули значне збільшення витрат на робочу силу. Помітні обсяги запозичень і витрат стимулювали зростання й підтримували безробіття на низькому рівні. Це заохочувало профспілки вимагати вищих заробітних плат у країнах PIIGS. Збільшення оплати праці випереджало збільшення продуктивності в цих країнах. Водночас так звані реформи Гарца на ринку праці та серія національних угод про її оплату між профспілками, представниками промисловості та урядом допомогли стримати зростання витрат за цією статтею в Німеччині.



Як наслідок німецькі працівники дістали солідну відносну цінову перевагу над іншими працівниками в межах єврозони. Це відобразилося в зростанні активного сальдо поточного платіжного балансу Німеччини та від'ємних сальдо поточних платіжних балансів інших країн єврозони. Завдяки їхній відносній перевазі німці продали й заробили більше, ніж витратили. І навпаки - держави PIIGS купили й витратили більше, ніж заробили. Оскільки спалахнула криза, країнам із дефіцитом було дуже важко повернути конкурентоспроможність заробітної плати порівняно з німцями. Вони не мали змоги провести девальвацію своїх валют. Крім того, їм дуже складно координувати зниження оплати праці у своїх економіках. Згадані країни опинилися у складній ситуації із завищеними заробітними платами в переоціненій валюті, тоді як Німеччина користується зовсім протилежними обставинами. Грецька економіка, наприклад, все ще витрачає на 10% більше, ніж заробляє, попри чотири роки рецесії, спричиненої значними скороченнями витрат приватного та державного секторів.



Раніше економіки країн PIIGS могли управляти валютним дефіцитом (інакше кажучи, надлишковими витратами), оскільки їхні банки могли позичити різницю. Фактично німецькі банки повертали в оборот величезні надлишки, отримані німецькою економікою, шляхом надання їх у позику банкам країн PIIGS. Проте з 2008-го і, особливо з 2010-го, європейські банки не хотіли давати позик один одному. Виникали побоювання, що банки PIIGS зазнають жахливих втрат, що перевищать ті, які можуть бути покриті їхніми капітальними резервами, і навіть більші ніж ті, що можуть бути покритими урядами PIIGS. І, що ще важливіше, є побоювання, що країни PIIGS можуть вийти з зони євро і девальвувати свої знову відновлені валюти. У цьому разі будь-які позики, надані даним країнам, перестануть підлягати сплаті у євро.



Внаслідок цього в Єврозоні виникла банківська криза, що проявилася в надмірному збільшенні балансу Європейського центрального банку (ЄЦБ). Банки більше не хочуть кредитувати один одного, тому ЄЦБ фактично діє як надійний посередник, надаючи банкам екстрені кредити та забираючи від них надлишкові депозити. З часом загальний напрям кредитування в єврозоні, тобто від країн з профіцитом, таких як Німеччина та Нідерланди, до країн з дефіцитом (країни PIIGS і Франція) також відобразився у балансі ЄЦБ. Станом на лютий 2012 року Центральний банк Німеччини (Бундесбанк) позичив через ЄЦБ €550 млрд іншим національним центральним банкам єврозони. Бундесбанк дедалі більше ризикує зазнати втрат, якщо така країна, як Греція зі своїм центральним банком вийде з Єврозони. Таке кредитування з боку Бундесбанку робить значно більше, ніж заміняє банківські позики приватного сектору. Воно також уможливлює відплив капіталу з країн PIIGS. У Греції з кінця 2009 року депозити домогосподарств і корпорацій скоротилися на 30%, оскільки пересічні греки бояться, що їхня валюта вийде із зони євро.

2. Проблеми єврозони

Хоча напруженість на фінансовому ринку значно спала (відтоді, як наприкінці минулого року голова ЄЦБ Маріо Драгі озвучив інформацію про "закулісну" допомогу ЄЦБ банкам країн PIIGS через надання трирічних кредитів), базові проблеми єврозони - надлишкові борги, дефіцити бюджетів, завищені витрати на оплату праці, відсутність торгівельної рівноваги, політичні розбіжності - нікуди не зникли. Єврозона переживає низку серйозних дилем, які все ще мають бути вирішені.

Позичальники проти кредиторів. Чи підлягають сплаті борги? Якщо ні, то хто понесе витрати? Зараз увага перемістилась від грецького уряду до державного боргу Португалії та іпотечного боргу Іспанії.

Сувора економія проти зростання. Чи можуть домогосподарства, банки та уряди усі разом водночас скоротити свої борги без занурення економіки у глибоку рецесію? Чи слід відкласти запровадження суворої економії уряду, допоки не будуть дотримуватись домогосподарства суворої економії? Чи слід Німеччині надавати більшу допомогу шляхом збільшення її урядових видатків?

Імпортери проти експортерів. Як країни PIIGS повернуть конкурентоспроможність без скорочення витрат на оплату праці? Якщо вони скоротять зарплати, як домогосподарства повернуть свої борги? Чи слід витратам на оплату праці в Німеччині зростати більшими темпами, щоб послабити конкурентоспроможність Німеччини у цьому питанні? Якщо так, чи це не суперечитиме інфляційній політиці ЄЦБ?

Солідарність проти дисципліни. В яких обсягах члени єврозони мають надавати один одному фінансову підтримку? Чи слід Німеччині просто надавати кредити, або ж краще забезпечити прямі фіскальні трансфери, наприклад, у вигляді загальноєвропейського страхування від безробіття або шляхом банківського страхування? Чи слід Німеччині інвестувати у інфраструктуру країн PIIGS? Як це має зробити Німеччина, щоб уникнути при цьому формування культури залежності серед країн PIIGS, як у Східній Німеччині чи на Півдні Італії?

Європа проти націй. Чи є ЄС легітимним у процесі забезпечення довгострокового, централізованого вирішення проблем єврозони? Чи є хтось, хто може достовірно рекомендувати загальне для Європи вирішення цієї кризи? Якщо європейські демократичні інституції будуть зміцнені, щоб підтримати свою легітимність (наприклад, забезпечити пряме обрання президента Європейської комісії), як держави, які не вводили євро, зокрема Велика Британія, впишуться у цю структуру?

Ринки проти виборців: Чи впевнені фінансові ринки, що політики мають дозвіл та підтримку виборців, необхідні для вирішення багатьох проблем єврозони? Якщо ринки починають сумніватися, що є рішення, яке водночас є реальним з погляду фінансів і прийнятним для виборців, криза цілком може посилитись знову.

3. Причини виникнення світової фінансової кризи

У 2000-х роках спостерігався бум споживання, що супроводжувався неухильним зростанням цін на сировину - після Великої депресії товарів споживання в 1980-2000 роках. Але в 2008 році ціни багатьох товарів, особливо нафти і продуктів харчування (агфляція), досягли такого рівня, що стали наносити відчутний економічний збиток. У січні 2008 року ціни на нафту перевищили $ 100 за барель. 11 липня 2008 ціна нафти марки WTI досягла рекордних за всю історію $ 147,27 за барель, після чого почалося зниження - до $ 61 24 жовтня того ж року і до $ 51 в листопаді. Харчові та паливні кризи обговорювалися в липні на 34-му саміті Великої вісімки.

Скоротився попит на автомобілі: в серпні 2008 року продаж автомобілів в Європі скоротився на 16%, в США у вересні продажі автомобілів знизилися на 26%, в Японії - на 5,3% . Це призвело до скорочення виробництва металу і скорочення робочих місць в автопромі та суміжних галузях.

Існує безліч думок щодо причини виникнення світової фінансової кризи. Зупинимося на деяких із них:

· криза стала наслідком незбалансованого розвитку "Нової економіки". Вартість деривативів (похідних фінансових інструментів) перевищила вартість світового ВВП у рази. Нова економіка, стала для найбільших світових держав локомотивом зростання економіки, для прикладу в США реальний сектор (промисловість, сільське господарство) складає 20% ВВП, решту становлять послуги, зокрема фінансові;

· мірилом багатства у світі стала нерухомість, тому велика кількість людей інвестувала в неї кошти, а банки і фінансові компанії підігріті попитом роздавали іпотечні кредити всім охочим, що призвело до кризи боргових зобов”язань та зникнення інвестиційних банків і іпотечних облігацій;

· глобалізація економічного розвитку, призвела до швидкого поширення кризи від США до інших країн. Розвиток міжнародної торгівлі, створення сучасної валютної системи і відкриття ринків для капіталів, призвело до інтенсивного переміщення капіталу в країни з більшим індексом дохідності, при перших ознаках кризи інвестори відкликали капітал до країн з меншим рівнем ризиковості, що спричинило негативні наслідки для країн рецепієнтів;

· глибокі структурні диспропорції у реальному секторі, що вилились у надперевиробницво у деяких галузях світового господарства,(там існує надлишок потужностей і робочих місць). ТНК (транснаціональні корпорації) змогли підвищити продуктивність праці без технологічних інновацій, за рахунок мобільності факторів виробництва та спекуляцій з доданою вартістю на високотехнологічних товарах.

· фінансова криза в країнах світу

4. Початок економічного спаду в Євросоюзі

У єврозоні в цілому промислове виробництво впало на 1,9 відсотка у травні, це найбільше падіння з часів кризи 1992року. Продажі європейських автомобілів у травні впали на 7,8% в порівнянні з травнем попереднього року. Обсяг роздрібних продажів упав на 0,6% у червні порівняно з травнем і на 3,1% в порівнянні з попереднім роком. Німеччина була єдиною країною з чотирьох найбільших економічних систем в єврозоні, яка зареєструвала збільшення виробництва в липні, хоча розмір приросту і різко знизився. У другому кварталі обсяг економіки єврозони зменшився на 0,2 відсотка.

У Данії спад ВВП склав 0,6% у першому кварталі 2008 року. Естонія показала спад 0,9% у другому кварталі після 0,5% у першому, в результаті країну поглинула рецесія. У Латвії падіння на 0,2% у другому кварталі після 0,3% у першому, у результаті також сталася рецесія. Швеція показала нульове зростання в другому кварталі. Економіка Європейського Союзу скоротилася на 0,1% у другому кварталі.

Ірландія протягом першого кварталу 2008 року повідомила про скорочення ВВП на 1,5%, це був рекордний спад з 1983 року. Проте Центральний статистичний офіс Ірландії повідомив про зростання ВНП близько 0,8%, в Ірландії уряд вважає ВНП більш точною ознакою визначення стану економіки. ВВП Ірландії скоротився в другому кварталі на 0,5%, в результаті Ірландія увійшла в рецесію.

Іспанська будівельна компанія Martinsa-Fadesa оголосила про банкрутство, оскільки їй не вдалося рефінансувати заборгованість в 5,1 млрд євро. У другому кварталі ціни на нерухомість в Іспанії впали на 20 відсотків. У регіоні Кастилія - Ла-Манча не продано приблизно 69% всіх будівель, побудованих за минулі три роки. Deutsche Bank спрогнозував 35-відсоткове падіння цін на нерухомість в Іспанії.

Хоча Іспанія уникла спаду в першій половині 2008 року, рівень безробіття в країні збільшився на 425,000 за останній рік, досягши 9,9%. Продажа автомобілів в Іспанії впала на 31% у травні. Спад виробництва досяг 5,5% у травні. Зниження роздрібної продажі в Іспанії досягло 7,9% у червні в порівнянні з попереднім роком. У червні продаж продуктів харчування знизився на 6,8% . За повідомленням асоціації іспанських виробників автомобілів ANFAC, продаж нових автомобілів в липні впав на 27,5% в порівнянні з попереднім роком. У другому кварталі економіка Іспанії зросла на 0,1%, що є найнижчим показником за 15 років.

У Німеччині роздрібна продажа впала на 1,4% у червні 2008 року. У другому кварталі німецька економіка показала спад на 0,5 відсотка.

В Італії Fiat оголосив про закриття заводів і тимчасове звільнення на заводах в Турині, Мельфі, Імолі і Сицилії. Італійська економіка скоротилася на 0,3% у другому кварталі 2008року.

У Нідерландах обсяг промислового виробництва в травні впав на 6%.

Інші члени єврозони зустріли спад в їхній економіці в другому кварталі: французька економіка скоротилася на 0,3%; економіка Фінляндії знизилася на 0,2%, Нідерланди показали нульове зростання в другому кварталі.

28 вересня, нідерландсько-бельгійський банк Fortis був частково націоналізований з готівковим вливанням від країн Бенілюксу, складових € 11200 млн. У червні, компанія оголосила про розпродаж зі знижкою активів, щоб одержати € 5 мільярдів, для поліпшення ліквідності організації. Однак, цього виявилося недостатньо.

Криза у Великобританії, на думку політичних оглядачів, сприяла восени 2008 року значному зростанню рейтингу прем'єр-міністра Г. Брауна, дії якого, були спрямовані на порятунок банківської системи, стимулювання бізнесу та попиту і отримали схвалення як в Британії, так і у керівництва інших країн. 23 січня 2009 національне статистичне відомство Великобританії повідомило про те, що в четвертому кварталі 2008 року ВВП Великобританії скоротився на 1,5% в порівнянні з попереднім кварталом, що означало офіційне входження британської економіки Великобританії в рецесію: падіння ВВП у четвертому кварталі 2008 року склало 1,5%, у третьому кварталі того ж року зниження склало 0,6% .

На початку грудня 2008 року Статистичне управління Євросоюзу повідомило, що ВВП єврозони в третьому кварталі 2008 року знизився на 0,2%, як і в попередньому кварталі: європейська економіка ввійшла в період рецесії вперше за 15 років.

За даними Євростату, опублікованими в лютому 2009 року, промислове виробництво в Євросоюзі у грудні 2008 року знизилося на 11,5% у річному вираженні і на 2,3% в порівнянні з листопадом, в єврозоні - на 12% і 2,6% відповідно, що є абсолютним рекордом: подібного не спостерігалося з 1986 року, коли почала вестися загальноєвропейська статистика.

5. Фінансова криза в Японіі і Південній Кореї

16 жовтня - ціна нафти на біржі в Нью-Йорку вперше за 14 місяців опустилася нижче 70 дол. США за барель. Парламент Японії схвалив план стимулювання економіки країни, що передбачає виділення 18 млрд. дол.. США на прийняття термінових заходів з надання допомоги споживачам, компаніям і фермерам у зв'язку з поглибленням світової фінансової кризи. На Токійській біржі відбулося найглибше падіння за 20 років: на закритті торгів індекс "Nikkei" втратив 11,41% і опустився до позначки 8458,45 пункту, знизившись на 1089,02 пункту на тлі побоювань фінансової кризи.

19 жовтня - уряд Південної Кореї прийняв екстрений пакет антикризових заходів, який передбачає, що держава гарантує погашення зовнішньої заборгованості банків на суму 100 млрд. дол. США. Поряд з цим, центральний Банк Кореї оголосив про рішення з метою підвищення ліквідності додатково викинути на ринок суму, еквівалентну 30 млрд. дол. США із золотовалютних резервів.

Криза в зоні євро спричинила рецесію в європейських країнах. Греція, Іспанія, Італія, Португалія та інші переходять у режим жорсткої економії, що б'є по рівню споживання товарів, зокрема українських. Крім того, українські банки залежні від своїх стратегічних партнерів у Європі, яких поглинула криза. Їх мало цікавлять "дочки" в центральній та східній Європі, оскільки своїх проблем достатньо. Все це створює низку проблем для економіки держави.

Є кілька способів через які криза у зоні євро може впливати на Україну. Один з них - прямий економічний. Економіка України сьогодні є досить залежною від спроможності інших країн купувати наші продукти.

6. Падіння металургії

Близько половини ВВП країни становить експорт товарів закордон. Обсяг торгівлі з єврозоною займає 20% валового продукту. Тому сповільнення економічного зростання Європи провокує зниження попиту і цін на основні експортні товари України.

"Вплив кризи дуже великий. Це видно по тенденціях, які проявилися впродовж чотирьох місяців цього року, у порівнянні з чотирма місяцями минулого року, в частині нашого виробництва. По суті маємо нульове зростання в промисловості - близько 0,7%. Значна частина галузей взагалі пішла в мінуси. Ми не очікуємо економічного зростання", - розповів iPress президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.

Значну частку українського експорту становить металургія. Ціни на сталь сьогодні падають в усьому світі. Для прикладу, квадратна сталева заготовка знизилася в ціні приблизно на $20 - до $580 доларів за тонну. Ціни на сляби знизилися на близько $30 - до $550 доларів за тонну.

Економіка України за підсумками року зросте на 1,5-2%, - Сугоняко

Водночас виготовлення однієї квадратної заготовки та сляби коштує металургійним підприємствам України $522 і $534 відповідно.

Імпорт сталі до країн зони євро у першому кварталі цього року знизився на третину (до 3,5 млн тонн). Аналітики очікують, що реальне споживання сталі в країнах ЄС у 2012 році впаде ще на 1,5%.

Відповідно, за січень-травень 2012 року, українські підприємства скоротили виробництво сталі на 4,4% - до 14,044 млн тонн (у порівнянні з аналогічним періодом минулого року). Виробництво загального прокату в січні-травні поточного року знизилося ще більше - на 9% (до 12,479 млн. тонн).

За словами Олександра Сугоняка, економічне зростання в Україні за підсумками року складе 1,5-2%, хоча влада має оптимістичніший прогноз - на рівні 3,9%. І одною з причин є зниження споживання українського товару на зовнішніх ринках.

Стимулів для розвитку зони євро сьогодні немає. Країни входять в режим економії, що не передбачає росту економіки. Навіть якщо в наступному році кризові країни показуватимуть незначний ріст, то ця територія надалі залишатиметься зоною ризику для українських експортерів.

7. Фінансовий вплив і перелякані інвестори

При сьогоднішній ситуації на світових ринках державі, банкам та компаніям складніше позичати гроші закордоном.

Ще один спосіб, через який Україна відчуває вплив кризи у Європі - фінансовий сектор. В країні існує багато банків, інвесторами яких є закордонний, часто європейський, партнер. На щастя, ця сфера є більш диверсифікованою і немає таких потенційних загроз, яких варто остерігатися, для прикладу, Румунії чи Болгарії, де значна частина сектору - грецькі банки.

Європейські банки після кризи переглянули свої стратегії. Деякі вийшли з ринку, а деякі вирішили сконцентруватися на окремих сегментах. Однак говорити про те, що банки будуть якось масово вкладати капітал, не можна, оскільки макроекономічна ситуація в Україні невизначена.

"Банки обережні з такою активною діяльністю. Але загрози поширення кризи через банківський сектор незначні", - зауважує Дмитро Сологуб.

Водночас керуючий партнер інвестиційної компанії "Капітал таймс" Ерік Найман вважає, що розвиток банків з європейським капіталом зупиниться. Менш активна банківська діяльність спричинить повільний ріст економіки. Економіст передбачає зріст за підсумками року на рівні 2-2,5%.

"І цей ріст швидше пов'язаний з дуже низьким рівнем інфляції, ніж безпосередньо з ростом економіки", - зазначив Ерік Найман.

"Кредитори сьогодні перелякані, - доповнює виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, - Вони скоріш за все намагатимуться врятувати власні банки в зоні євро і значно менше будуть підтримувати дочірні компанії в центральній і східній Європі".

За словами аналітика, це породжує ще одну проблему - неможливість рефінансування боргів українського приватного сектору. Бізнес має багато боргів і значна їх частина потребує постійного заміщення іншими позиками.

8. На грані виживання

Країна і бізнес сьогодні перейшли у стан виживання. Мало хто думає про якийсь розвиток, а більше зосереджений на тому, як залишитися на плаву. Це стосується як і виробничого сектору, так і фінансового, вважає Олександр Сугоняко.

"Банки сьогодні не думають про зростання і зрозуміло чому. Економіка в поганому стані. Вона не може і не хоче зростати так як би це мало відбуватися. Ми не вийшли на докризовий рівень. По суті ми знаходимося в кризі", - зазначає він.

Бізнес боїться брати кредити, - Сологуб

Нормального, платоспроможного попиту на довгострокові кредити сьогодні немає, позики у валюті не видаються, а брати довготерміновий кредит у гривнях доволі складно. Бізнес не ризикує позичати гроші.

"Компанії невпевнені в тому, як буде розвиватися попит на їх продукцію. Підприємці невпевнені, чи є їм сенс брати п'ятирічні кредити чи семирічні і починати якісь більші проекти тощо", - зазначає банкір Дмитро Сологуб.

Серед найближчих тенденцій очікується зменшення притоку капіталу до України. Західні інвестори не будуть збільшувати кредитування економіки, а також зменшуватиметься притік коштів в напрямку експорту.

Є колосальна конкуренція, яку створює зона євро, за ресурс прямих іноземних інвестицій. Інвестори загалом в світі не дуже хочуть вкладати гроші в інші економіки.

"Вони намагаються знайти тихі гавані для себе, а інвестування в ринки, що розвиваються може бути для них проблематичними. Притік іноземних інвестицій в Україну буде знижуватися", - зазначає Олег Устенко.

Подібна ситуація спостерігається, за його словами, і в боротьбі за кредити міжнародних фінансових структур, зокрема МВФ. Гроші фонду сьогодні отримує Греція, Іспанія претендує на допомогу, і не виключено, що Італія подаватиме заявку на отримання ресурсу від валютного фонду. А ресурс там обмежений, тому Україна також може мати проблеми з отриманням грошей від МВФ.

9. Як послабити вплив кризи

За словами Олександра Сугоняка, Україні потрібно думати над збільшенням внутрішнього попиту на власні товари, зокрема на металургію. Поки левову частку ВВП становить експорт - будь, які сповільнення економік країн світу відбиватиметься на Україні.

Як ніколи сьогодні варто освоювати ринки збуту країн Південної Америки та Близького сходу, які мають потенціал і можуть бути вагомим споживачем українських товарів.

Україні потрібно зменшити дефіцит держбюджету, але це складно зробити через політичний аспект, - Устенко

Ще один спосіб стати більш незалежним від закордонних ринків - виведення бізнесу з тіні.

"У нас колосальний тіньовий сектор економіки, який, за різними оцінками, може становити більше 50% ВВП країни. Якщо виводити тіньовий сектор економіки в світло, можна залучити додатковий ресурс", - відзначає Олег Устенко.

За його словами, в країни є і можливість менше залежати від закордонних грошей. Для цього потрібно зменшити дефіцит держбюджету, що відкине необхідність виходити на зовнішні ринки для залучення капіталу.

"Однак економічно це може виглядати логічно і правильно, але політично - це складно зробити, особливо коли країна знаходиться на піку політичного циклу", - зауважив експерт.

Крім того, ситуацію виправить покращення бізнес-клімату, що додасть підприємцям впевненості та можливість інвестувати у власний розвиток. Без таких змін структури економіки, Україна продовжуватиме бути чутливою до змін на зовнішніх ринках і будь-які рецесії в сусідів неодмінно впливатимуть на економіку.

Криза в єврозонi досягла критичної точки, i європейськi лiдери мають продовжувати рух у бiк повнiшого валютного та економiчного союзу, щоб подолати кризу й уникнути серйозних наслiдкiв для свiтової економіки. Так вважають експерти Мiжнародного валютного фонду. У щорiчному оглядi економiки єврозони МВФ наголошує на необхiдностi збереження ключової ролi Європейського центрального банку при вирiшеннi боргових проблем регiону. Прiоритетом на сьогоднi директори МВФ назвали максимально швидке створення банкiвського союзу. Вони схвалили плани ЄС щодо гнучкого використання антикризових європейських фондiв, додавши, що ЄЦБ також має продовжити надання пiдтримки, зокрема надання лiквiдностi фiнансовому сектору та викуп цiнних паперiв. Крiм того, МВФ не виключає доцiльностi подальшого пом'якшення грошово-кредитної полiтики в єврозонi.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) попередив про серйозні наслідки поглиблення кризи в єврозоні для світової економіки, порекомендувавши Євросоюзу урізати бюджетні витрати і вжити заходів щодо бюджетної інтеграції.

В оприлюдненій на сайті МВФ доповіді про транскордонний вплив п'яти системних світових економік (єврозона, США, Японія, Великобританія, Китай - "Spillover Report") фонд говорить про високі ризики зниження обсягів світового виробництва внаслідок кризи єврозони.

При цьому МВФ відзначає, що глобальна економіка поки що лише незначно постраждала від кризи в Європі.

У разі погіршення ситуації на ринку цінних паперів і зниження темпів економічного розвитку в єврозоні, фахівці МВФ допускають можливість скорочення її валового внутрішнього продукту на 5% за найближчі два роки.

При цьому американська економіка може скоротитися на 2%, а японська - на 1%.

У разі поглиблення кризи фонд прогнозує різкий стрибок дохідностей держоблігацій і корпоративних бондів у всіх країнах єврозони, а також скорочення споживчого попиту на тлі ослаблення довіри.

Згідно з доповіддю, проблеми фінансового ринку єврозони найперше вдарять по країнах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи.

Виходом з кризової ситуації МВФ називає банківський союз, бюджетну інтеграцію, поетапне скорочення бюджетних витрат, а також кредитне стимулювання.

У доповіді не згадано про економіку України.

Як повідомляв УНІАН, у квітні МВФ погіршив прогноз зростання валового внутрішнього продукту України до 3% з 4,8%. У 2013 році зростання українського ВВП очікується на рівні 3,5%. Інфляція в 2012 році очікується на рівні 7,9%, а в 2013 році - 5,9%.

Минулого місяця МВФ знизив прогноз зростання світової економіки в 2012 році до 3,5% з попередньої оцінки в 3,6%, а в 2013 році - до 3,9% з 4,1% у зв'язку з борговою кризою в Європі, що триває, і охолодженням економік Китаю та Індії.

Головною проблемою сучасного європейського простору, що безпосередньо впливає на ситуацію довкола України, є загострення фінансово-економічних питань в країнах ЄС. За оцінками Європейської комісії, загальний валовий внутрішній продукт країн єврозони у 2012 році скоротиться на 0,4 %, а всього ЄС - на 0,3 % від ВВП. При цьому найгірший стан справ зафіксований у Греції, Італії, Іспанії, Португалії, Ісландії, Румунії, Угорщині та Словенії, які фактично і внесли основний негатив в економіку ЄС. Зокрема, у 2012 році передбачається скорочення ВВП Греції на рівні 3 %; Італії - 2,3 %, Іспанії - 1,4 %, Угорщини - 1,2 %, Словенії - 2,2 %.

Лідери Європейського Союзу - ФРН, Великобританія та Франція, а також деякі інші країни, зокрема, Норвегія, Швеція, Фінляндія і Польща у порівняно кращому стані, хоча і їм несолодко. Так, зниження споживчих індексів основних європейських партнерів ФРН призвело до скорочення обсягів німецької зовнішньої торгівлі та, відповідно, до падіння бюджетних доходів країни. Зокрема, лише у вересні 2012 року цей показник скоротився на 3,4 %, тобто до 91,7 млрд. євро (найбільше скорочення з листопада 2009 року). Падіння ВВП Франції, починаючи з 2008 року, становило близько 4 %, а частка країни у світовому експорті скоротилася з 5 % до 3 %. Загалом це призвело до суттєвих негативних наслідків як для окремих країн ЄС, так і в цілому для Європейського Союзу. Це насамперед стосується критичного зростання державних боргів низки країн ЄС (в першу чергу - Греції), що реально загрожує їм дефолтом та, відповідно, порушенням всієї фінансової системи Європейського Союзу.

В свою чергу, зазначене загрожує розпадом всієї єврозони. Достатньо лише провідним членам ЄС відмовитися від спільної європейської валюти, дбаючи про власну фінансову стабільність, або примусово виключити країни з найбільш проблемними економіками з єдиного європейського валютного поля. Розрив чинних фінансових зв'язків між країнами ЄС неминуче спровокує подальшу стагнацію європейської економіки та призведе до глибокої кризи Європейського Союзу. Виникне реальна загроза політичного розколу ЄС на підґрунті зазначених проблем.

Фактично елементи такого сценарію вже мають місце і викликають справжнє занепокоєння керівництва Європейського Союзу, яке намагається вжити термінових заходів для подолання кризових процесів. До антикризових заходів вдаються також і окремі країни ЄС.

Що передбачається в такому випадку? Запроваджується широкий запобіжний комплекс організаційного, економічного, фінансового та політичного характеру, який включає кілька основних напрямів, що визначаються їх практичним змістом та формами реалізації.

Так, на рівні Європейського Союзу є домовленість про скорочення бюджетних видатків в країнах-членах ЄС, що знизить їх державний борг, а також про створення фінансових фондів (резервів) для надання допомоги країнам з найбільш важким фінансово-економічним станом. Цей процес контролюватиме Європейська комісія з правом застосовувати санкції проти порушників фінансової дисципліни в рамках ЄС. При цьому одним із основних донорів резервних фондів ЄС є ФРН, у якої досить міцні фінансово-економічні позиції.

Щодо власних антикризових заходів країн-членів ЄС, то вони включають: економію коштів (насамперед, за рахунок зниження рівнів фінансування оборонних та соціальних програм); підвищення податків; залучення іноземних кредитів та інвестицій з країн, які у відносно стабільнішому економічному положенні, зокрема КНР; розширення торгівельно-економічного співробітництва за межами Європейського Союзу, в т. ч. з КНР, Індією, країнами Південної Америки та Росією.

За оцінкою європейських експертів, такі заходи вже дали змогу створити передумови для виходу Європейського Союзу з фінансово-економічної кризи. Щоправда, виникає низка інших проблем як ситуативного, так і довготривалого характеру.

Наприклад, примусове скорочення соціальних видатків в країнах ЄС (в т. ч. скорочення зарплат, пенсій і пільг) та підвищення податків викликало спротив у населення, поширило антивладні настрої та масові акції протесту. Соціально-політична обстановки в ряді європейських країн загострилась, висуваються вимоги про відставку урядів.

Водночас поглиблення соціальних проблем в країнах ЄС поширює серед населення радикальні, націоналістичні та сепаратистські настрої, а також зростає недовіра громадян до Європейського Союзу.

Наприклад, серед політикуму Румунії поширюються ідеї відродження "Великої Румунської держави"; до складу парламенту Угорщини входить націоналістична партія "Рух за кращу Угорщину"; зміцнюються позиції у парламенті Греції партії націоналістичного спрямування "Золотий світанок". Такі дії вже ускладнили ситуацію довкола Молдови, загострилися угорсько-румунські та угорсько-словацькі відносини через підтримку Угорщиною сепаратистських рухів серед угорських меншин в Румунії та Словаччині.

Зростають сепаратистські настрої також і серед населення "старих" членів Європейського Союзу. Так, прояви сепаратизму демонструють Каталонія в Іспанії, Шотландія у Великобританії та Фландрія у Бельгії. Рушійними силами даних процесів виступають націоналістичні партії, що, зокрема, входять до складу місцевих парламентів Каталонії (партія "Конвергенція і союз") та Фландрії (партія "Новий фламандський альянс").

Ускладнюються стосунки між відносно стабільними країнами-членами ЄС та їх партнерами по організації, у яких більш складний фінансово-економічний стан. У політичних колах ФРН, Франції та Великобританії, наприклад, вже навіть посилюється невдоволення необхідністю виділяти кошти для "порятунку" деяких кризових європейських економік. Так, під час ухвалення нового фінансового плану ЄС на 2014-2020 роки в ході саміту Європейського Союзу 22-23 листопада 2012 року нові члени організації отримали значно менше коштів на програми "вирівнювання ЄС", ніж у попередні роки.

Ускладнюються відносини і між провідними країнами-членами ЄС. В основному через розбіжності у підходах щодо вирішення фінансово-економічних проблем Європейського Союзу (зокрема, випуск євробондів). Крім того, Франція і Великобританія занепокоєні посиленням позицій ФРН, як основного донора європейських стабілізаційних фондів. Адже таким чином Берлін дістає значно більші можливості для свого впливу на загальну політику ЄС.

Такі дії так чи інакше призводять до зростання відцентрових процесів в Європейському Союзі. І ось вже певні політико-економічні сили Великобританії порушують питання щодо виходу країни з ЄС. Водночас, через внутрішньополітичні причини уряди деяких країн ЄС намагаються спочатку вирішити питання соціального забезпечення власного населення, а вже потім виконувати вимоги Європейської комісії скорочувати свої бюджетні видатки, що, зрозуміло, не може не поглиблювати внутрішньо-організаційні суперечності. Тут варто згадати відмову Польщі та Румунії приєднуватися до єврозони до того часу, поки фінансово-економічна ситуація в Європейському Союзі не стабілізується.

Загострення фінансово-економічних проблем ЄС знижує і оборонний потенціал Європейського Союзу, а також можливості реалізації спільної європейської безпекової політики. Так, скорочення оборонних видатків країнами ЄС вже ускладнило роботу Європейського оборонного агентства та проведення миротворчих і антипіратських операцій Європейського Союзу, а також пригальмовує заходи зі створення та набуття оперативної готовності європейськими батальйонними тактичними групами.

Такі проблеми ЄС активно використовуються іншими країнами у своїх власних цілях. Насамперед це стосується Китаю та Росії, що мають свої принципово важливі інтереси в Європі. КНР, до речі, сьогодні є основним інвестором країн ЄС і вже вклав у їх економіку понад 120 млрд. дол. США, отримуючи стійкий доступ до європейських ринків та технологій, в тому числі у військовій сфері. Цікавлячись китайськими кредитами та інвестиціями, низка європейських країн вже порушила питання перед Європейською комісією щодо відміни санкцій ЄК на постачання зброї до КНР, які були запроваджені після розстрілу китайськими військами студентських демонстрацій у 1989 році.

Незважаючи на загострення власних фінансово-економічних проблем (збільшення дефіциту державного бюджету внаслідок зниження доходів від експорту нафти та газу), активну інвестиційну політику в Європі проводить також і Росія. Вона прагне розширити свою присутність в основних галузях європейської економіки, насамперед в енергетиці, транспорті та зв'язку, сподіваючись посилити свій вплив на політику Європейського Союзу та НАТО, в тому числі на пострадянський простір. В контексті останнього питання Росія використовує тези "послаблення" та "можливого розпаду ЄС" для дискредитації процесів європейської інтеграції країн колишнього СРСР. А на противагу подаються пропозиції приєднатися до Євразійського союзу під егідою Російської Федерації. При цьому застерігається, що це - "безальтернативна перспектива" подальшого державного розвитку колишніх радянських республік, і доводиться про "марність вступу до ЄС" країн колишнього соціалістичного блоку, бо вони "лише втратять від цього".

Одночасно робляться спроби повернути під свій російський вплив країни Балтії, Центрально-Східної та Південно-Східної Європи (як максимум), внести вірус розколу між "новими" та "старими" членами Європейського Союзу (як мінімум).

Реально ж ситуація в Європейському Союзі зовсім не фатально катастрофічна. Як вже зазначалося, всупереч всім негараздам заходи керівництва ЄС з подолання фінансово-економічної кризи дають свої результати. Так, згідно з прогнозами Європейської комісії, після нинішнього падіння, у 2013 році очікується відновлення позитивних темпів розвитку єврозони на 0,2 % та в цілому ЄС - на 0,4 % (в т. ч. ФРН - на 0,8 % та Франції - на 0,4 %). Ознаки наведених тенденцій вже спостерігаються. Зокрема, у 2012 році дефіцит зовнішньої торгівлі ЄС скоротився до 7 млрд. євро (з близько 40 млрд. євро у 2011 році). Це стало наслідком зростання експорту послуг, який має значний профіцит на рівні близько 38 млрд. дол. США (у 2011 році цей показник становив близько 30 млрд. дол. США). Крім того, спостерігається збільшення обсягів прямих інвестицій в економіки країн Європейського Союзу.

Певна позитивна динаміка відновилася також в деяких економічних галузях ЄС, в тому числі капітальному та житловому будівництві Іспанії, Португалії та Італії, які до цього часу вважалися найбільш проблемними європейськими країнами. Це сприяє зростанню внутрішнього споживчого попиту, який, за прогнозами Європейської комісії, може збільшитись на 1,4 % у 2013 році.

Позитивні тенденції спостерігаються і у банківській сфері Європейського Союзу. Так, провідні європейські банки оголосили про свою готовність розпочати повернення запозичень, які були отримані ними у Європейського центрального банку для відновлення свого фінансового стану на загальну суму 1 трлн. євро. Зокрема, до 200 млрд. євро (20 % від загальної боргової суми) можуть бути виплачені вже на початку 2013 року. Крім того, більшості країн ЄС (в т. ч. найбільш проблемній Греції) вдалося скоротити свої бюджетні видатки, що, зокрема, дозволило Італії та Іспанії взагалі відмовитись від додаткових кредитів європейських фінансових інституцій.

Виходячи з зазначеного, Європейська комісія прогнозує зниження середнього бюджетного дефіциту країн-членів ЄС з 3,6 % від ВВП у 2012 році, до 3,2 % від ВВП у 2013 році, а для країн-членів єврозони - з 3,3 % до близько 2,9 %. Зрозуміло, що це зменшить і державні борги європейських країн.

Наведені позитивні тенденції демонструють, що є реальні передумови для подолання кризових процесів в ЄС та відновлення динамічного розвитку Європейського Союзу, як однієї з найбільш потужних та найбільш ефективних політико-економічних організацій у світі. Отож обраний курс європейської інтеграції України має всі підстави вважатися вірним.

Висновки і рекомендації

Сучасна світова фінансова криза стала викликом для економіки багатьох країн світу. Господарюючі суб'єкти опинилися в непередбачуваній ситуації, що було пов'язано, передусім, зі специфічним характером розвитку самої кризи, яка з фінансової практично перетворилася на економічну.

Щодо наслідків, то їх надзвичайно важко прогнозувати через неадекватні дії світової спільноти, щодо механізмів подолання світової кризи. Безумовно криза привела до спаду обсягів міжнародної торгівлі, скорочення світового ВВП, зменшення ролі фінансового сектору у економіці. Загальновідомо, що економічному зростанню притаманно, що після фази спаду, наступає фаза росту. Проте у сучасних умовах надзвичайно важко спрогнозувати значення цього. Лідируючі економіки світового господарства не готові до глибоких структурних реформ, планують вихід з кризи завдяки поповненню ліквідності фінансового сектору, через вливання живих грошей в економіку, проте це не відверне, а тільки відстрочить структурну кризу у світовій економіці.Попередня фінансова система відходить у минуле, оскільки є відірваною від реальної економіки і спирається на застарілий технологічний уклад. Під час цієї кризи відбудеться глобальний перерозподіл власності за рахунок зменшення величезних обсягів віртуального капіталу, банкрутства долучених до нього банків, стрімкого падіння основних світових валют. Процес супроводжуватиметься скуповуванням реальних активів фінансово потужнішими компаніями. Зменшиться світове енергоспоживання і споживання загалом, що призведе до тимчасового падіння цін на нафту й газ.

Трансформаційні процеси в ЄС є проявом глобального економічного та інформаційного розвитку. Кризові явища в єврозоні були значним чином зумовлені особливостями її економічної та інституційної організації, зокрема, наявністю умов для вільного руху капіталу та відсутністю координованості політики в інших секторах економіки.

Дотепер заходи у сфері економічного врядування в ЄС були практично безрезультативними через свій рекомендаційний характер та відсутність юридичного зобов'язання держав-членів ЄС дотримуватися їх. Кризові явища в єврозоні та ЄС загалом створили сприятливі політичні умови для здійснення глибинних інституційних перетворень в сфері європейської інтеграції. Зокрема, залежність держав ЄС від фінансової допомоги з ЄСМ схиляє їх до виконання умов Фіскального пакту.

На даний момент більшість політичних лідерів ЄС вважає поглиблення інтеграції головною запорукою забезпечення майбутнього економічного зростання Євросоюзу та попередження виникнення кризових явищ в майбутньому. В цьому контексті започаткування єдиної фіскальної політики є суттєвим прогресом на шляху економічної інтеграції в ЄС.

Кризові явища в ЄС сприяли посиленню впливу країн, що виявилися найбільш конкурентноздатними в поточній економічній ситуації. Найбільшим впливом наразі користується Німеччина, яка в свою чергу ставить за мету подальше просування ЄС на шляху економічної та політичної інтеграції.

Необхідність пошуку додаткових ресурсів для економічного зростання стимулює ЄС продовжувати інтеграційний проект в тому числі і в географічному розширенні, саме тому Європейський Союз зацікавлений у розширенні власної присутності в Україні.

Фінансові ринки розколюють єврозону, і перспектива знаходження рішення для подолання боргової кризи в регіоні здається дуже віддаленою, заявив президент Федерального резервного банку (ФРБ) Сент-Луїса Джеймс Баллард.

В інтерв'ю газеті The Wall Street Journal Дж. Баллард зазначив, що за час тижневої поїздки по Європі він переглянув свою оцінку шансів прийняття європейськими лідерами підсумкового рішення, яке поклало б край кризі.

За словами голови ФРБ Сент-Луїса, його очікування, що країни єврозони зможуть знайти вихід з положення, знизилися.

"Інвестори розколюють Європу незалежно від того, що вирішують європейські політики. Можливо, розкол уже відбувся", - зазначив він.

Виступаючи у вівторок в Лондоні, Дж. Баллард заявив, що очікує помірного зростання американської економіки в другій половині цього року, незважаючи на негативні наслідки європейської кризи, яка залишається головною проблемою для США.

Ці слова підкреслюють, що в США серйозно стурбовані ситуацією в єврозоні. За словами Дж. Балларда, топ-менеджери американських компаній, з якими він зустрічався в ході поїздки по Європі, більше не ведуть розмов про інвестиції в єврозону, як це було п'ять років тому, а сфокусовані лише на окремих країнах регіону.

"Ми спостерігаємо дезінтеграцію, спровоковану поведінкою ринків, і це, на мою думку, дуже неприємна проблема для єврозони і Євросоюзу", - зазначив він.

Європейська інтеграція України має залишатися пріоритетом зовнішньо- та внутрішньополітичних зусиль держави оскільки вона є інструментом модернізації та засобом подолання технологічної та економічної відсталості країни. У внутрішньополітичній сфері назріла потреба для здійснення послідовних кроків. Необхідно виявити політичну волю та забезпечити державне сприяння виконанню поточних домовленостей з ЄС, зокрема у сфері виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Євроінтеграційна політика України сьогодні є предметом підвищеної уваги з боку суспільства та досить часто страждає від інформаційного викривлення. Враховуючи продовження технічної роботи над Угодою про асоціацію та ЗВТ між Україною та ЄС (УА) та з метою уникнення політизації цього процесу, необхідно забезпечити належний експертний інформаційний супровід темі парафування, підписання та ратифікації УА. Всім центральним органам державної влади потрібно докласти максимальних зусиль для створення належного інституційного забезпечення імплементації положень УА.

Трансформаційні процеси в Європейському Союзі відкривають сьогодні нові можливості для зовнішньої політики України. Трансформація ЄС актуалізує, по-перше, зміщення центрів прийняття рішень в ЄС; по-друге, оновлення форматів взаємодії між ЄС з одного боку та світовими потугами з іншого. Зокрема, додаткової уваги з боку України вимагає розвиток відносин між ЄС і Росією.

Для того щоб вповні скористатися новими можливостями Україна потребує оновлення стратегії у відносинах з ЄС та з окремими державами-членами ЄС. Враховуючи неоднозначність прогнозів щодо майбутнього розвитку ЄС, Україні доречно застосовувати принцип короткострокового стратегічного планування зовнішньої політики на європейському напрямку.

Україні доцільно також врахувати важливість двосторонніх відносин з державами-членами ЄС. Пріоритетним тут має стати пошук шляхів налагодження та зміцнення двостороннього діалогу з Німеччиною, стан якого на сьогоднішній день можна охарактеризувати як незадовільний. Німеччина зацікавлена в українському ринку, який має для неї значний потенціал і може стати вагомим чинником економічної інтеграції України з ЄС. Німеччина очікує від України чіткого бачення, а головне конкретних цілеспрямованих дій на шляху модернізації держави та економічної інтеграції з ЄС.

Враховуючи досвід держав "периферії ЄС" Україна має бути готова до того, що зняття протекціоністських бар'єрів між нею та ЄС матиме для країни позитивний ефект лише у випадку достатньої конкурентоспроможності національної економіки. В цьому контексті корисним для України може бути досвід європейських країн з підвищення конкурентноздатності в умовах економічної інтеграції через реформування соціально-економічної сфери.

Список використаної літератури

1. Lenta.ru 25.08.2012 "Американцы тормозят ипотеку у себя дома"

2. Lenta.ru 13.03.2012 "Одну из крупнейших ипотечных компаний США выгнали с биржи"

3. Lenta.ru 22.03.2012 "Ипотечные банкротства в США добрались до надежных заемщиков"

4. Lenta.ru 07.08.2012 "Ипотечный кризис США затронул Deutsche Bank и JPMorgan"

5. http://www.k2kapital.com/news/fin/477695.html Продажи автомобилей в Японии в сентябре снизились

...