Зміна економічних відносин, реструктуризація економіки та інші чинники сприяють, з одного боку, появі дедалі більших резервів працездатного населення, а з іншого, наявність таких резервів є основою для подальшого розширення виробництва, розвитку нових галузей. Для того, щоб встановити шляхи раціонального використання резервів праці, необхідно виявити не тільки їх кількісні, але й якісні параметри (віковий, освітній та професійний склад). Важливе значення при цьому має професійно-кваліфікаційний рівень незайнятого населення і виявлення потреби господарства у працівниках різних спеціальностей, тобто попит і пропозиція на робочу силу.

Потреба у працівниках різних галузей господарства на 1.01.2005 р. в Україні становила 166.5 тис. осіб, найбільше - у промисловості. Але попит і пропозиція робочої сили не є збалансованими ні за професіями, ні за регіонами. Співвідношення між попитом і пропозицією працівників на ринку праці у регіонах України показує таблиця 3.3.

Найбільше навантаження працівників на одне вільне робоче місце спостерігається у тих областях, які мають невисокий рівень диверсифікації виробництва, в яких ринкові перетворення в економіці відбуваються повільно (Івано-Франківська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська та ін., див. табл.3) [21, c.168-173].

В сучасних умовах важливою проблемою, яка постала перед працересурсним потенціалом, є припинення його виснаження та забезпечення найбільш економічно ефективної його зайнятості (на відміну від забезпечення повної зайнятості у період планової економіки). Її вирішення не передбачає повністю ліквідації безробіття, бо наявність безробіття у певних межах (1-3%) стимулює певним чином виробництво. Необхідне створення механізму підвищення рівня і ефективності зайнятості трудових ресурсів, регулювання ринку праці та ін.

В умовах переходу економіки до ринкових відносин важливою є проблема підвищення якості робочої сили. Велика кількість працівників втратили високу кваліфікацію внаслідок тривалого простоювання підприємств, багато із них змінили професію, або виїхали на заробітки за кордон. А значна частина тих, що здобувають вищу та середню професійну освіту, зовсім не працевлаштовані. Із країни, яка відзначалася донедавна одним із найвищих показників освіченості населення, Україна поступово зійде до рівня відсталих країн, якщо не буде здійснено реформування економіки.

На 1.01.2002 р. у господарстві країни працювало 21.5% працівників із вищою освітою, найвища частка таких людей - у науці (51.2%), освіті (44.6%), державному управлінні (48.9%), інформаційно-обчислювальному обслуговуванні (40.9%), культурі (30.5%) та ін. Найнижча частка спеціалістів з вищою освітою - у сільському господарстві (5.8%), житловому господарстві (8.5%), транспорті (12.7%).

Внаслідок невисоких розмірів зарплат та несвоєчасного їх виплачування у підприємствах та установах державного сектора економіки значна частина працівників (причому висококваліфікованих) переходять на роботу у інші галузі, займаються невиробничою діяльністю (торговельним бізнесом та ін.), поступово втрачаючи свою кваліфікацію. Цьому сприяє також міграція "умів” - висококваліфікованих спеціалістів, науковців - за межі України.

Дефіцит робочої сили вже зараз гальмує розвиток економіки - з кожним роком все сильніше це відчувається. За три останніх роки число вакансій у промисловості України зросло втричі. Це легко пояснюється ситуацією, коли під час реформ у країні сформувалася нова сфера зайнятості - у дрібному бізнесі й індивідуальній діяльності, що охопила, за різними оцінками, не менше 20 відсотків трудових ресурсів. Кадровий дефіцит спостерігається на кожному другому підприємстві, що відроджується.

Ще більш ускладнює ситуацію цілком сформований сектор ринку праці за кордоном. Позитивною тенденцією тут є повернення працездатних громадян з-за кордону та міграція населення з інших країн. За даними Держкомстату України, з початку цього року понад 9 тис. громадян (в тому числі й працездатного віку) прибули до України, та понад 5 тис. вибули. З початком літа ця тенденція може значно змінитися, адже не секрет, що робота за кордоном у більшості випадків сезонна. До того ж статистика - лише офіційна. Не секрет, що головна проблема сучасної української міграції - нелегали, котрі до офіційної статистики не входять. Лідерами з міграції за кордон, згідно з даними Держкомстату, продовжують залишатися західні регіони, де один з найменших показників зайнятості населення в Україні - це Рівненська та Закарпатська області. А от лідерами за числом прибулих громадян є Вінницька, Харківська, Київська та Донецька області - традиційно одні з найрозвинутіших областей України. Абсолютним рекордсменом тут є Одеська область - попри розвиток промисловості, це ще й значна частина зайнятості в портах, на морі, та всьому, що з ними пов'язано.

Економічне зростання 2008 року, хоч і поступове, створило умови для підвищення доходів населення - в першу чергу, заробітної плати та збільшення її частки у сукупних доходах. Проте через низькі стандарти оплати загальний рівень доходів залишається низьким. Низький рівень трудових доходів та їх невиправдана диференціація неминуче призводять до кризи мотивації трудової діяльності, наслідком якої стає низька трудова активність, неповне використання трудового потенціалу, зниження ролі праці та її повне чи часткове виключення з основних життєвих цінностей. До всього додається ще й високе податкове навантаження, що не стимулює ані роботодавців, ані, власне, саму робочу силу.

Залишаються низькими, невідповідними загальносвітовій практиці показники, що характеризують частку заробітної плати у ВВП та собівартості продукції.

Таблиця 3.3

Рівень зарплати у ВВП в зарубіжних країнах Державний комітет статистики України - http: //www.ukrstat.gov.ua/

Досить гострими продовжують залишатися міжгалузеві співвідношення у рівнях оплати праці. Належність до певної сфери діяльності створює співвідношення в оплаті праці. Насправді ж оплата має залежати від якості та результатів праці, як показує світова практика.

Відповідно до специфіки регіональних економічних комплексів, зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Вже зараз амплітуда коливань становить 100% від середнього по країні рівня в деяких галузях.

Наприклад:

3.3 Співпраця українських профспілок з МОП

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.

Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.

Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.

Конвенція Міжнародної організації праці (1988 р.) про сприяння зайнятості й захисту від безробіття передбачає, що держави, які до неї приєдналися, всіма відповідними засобами здійснюватимуть політику сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості.

Зайнятість населення України має забезпечуватися шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

З метою забезпечення зайнятості населення в Україні передбачено комплекс заходів, серед яких найважливіші такі:

інвестиційні та податкові заходи, спрямовані на раціональне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності трудових ресурсів, заохочення підприємництва, створення нових технологій, нових малих підприємств, застосування гнучких режимів праці (скороченого робочого дня, роботи дома та ін.), що сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;

забезпечення прав та інтересів працівників через удосконалення законодавства про зайнятість населення і працю, створення сприятливих умов на виробництві;

проведення аналітичних і наукових досліджень економічної структури і прогнозування змін у якості й розподілі робочої сили;

регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині залучення і використання іноземної робочої сили на основі квотування й ліцензування, а також забезпечення своїм громадянам права працювати за кордоном;

сприяння (з боку підприємств, установ і організацій усіх форм власності) при потребі створенню додаткових робочих місць, а також поліпшенню умов праці в суспільному виробництві.

У реалізації цих заходів особливе місце належить державним і територіальним програмам зайнятості населення, державним службам і фонду сприяння зайнятості, відповідним координаційним комітетам за участю профспілок, власників підприємств.

На вересень 1998 p. Україна завершила приєднання шляхом ратифікації лише до 28 конвенцій Ради Європи і протоколів до них, а також заявила про приєднання шляхом підписання ще до 9 конвенцій, хартій і протоколів до них.

Україна як держава - член СНД є учасницею багатосторонніх угод, деякі з яких включають регулювання трудових відносин, прав людини і громадянина в трудовій і соціальній сферах. Наприклад, угода, прийнята державами - членами СНД, про співпрацю в галузі трудової міграції і соціального захисту трудящих-мігрантів (1994 p.) [29,c.54-57].

Україна також є учасницею значного числа двосторонніх міждержавних угод щодо регулювання відносин у галузі праці й соціальній сфері. Так, у 1993 p. укладена угода "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян Російської Федерації і України, що працюють за межами своїх держав", у 1996 p. аналогічна угода укладена між урядами України та Республіки Білорусь, у 1997 p. укладена угода між урядом України та урядом Чеської Республіки про взаємне працевлаштування громадян України та громадян Чеської Республіки.

Членом МОП Україна є з 1954 року. Але не зважаючи на своє більш ніж чотирьох десятилітнє перебування у цій орієнтації, вона ратифікувала лише 45 із більш ніж 170 конвенсій, розроблених і прийнятих МОП, які стосуються різних сторін трудової діяльності, визначають необхідні заходи соціального захисту. Однією з причин такого становища є перехідний характер періоду, який переживає Україна. Гостра криза не дає змоги в нинішніх умовах віднайти необхідні кошти для того, щоб забезпечити дотримання світових стандартів у таких питаннях як соціальне страхування, медичне обслуговування, гарантії праць тощо. Тим часом саме в галузі соціальної демократії Україні належить ще чимало зробити, щоб вийти на рівень розвинутих країн. Для того, щоб швидше досягти відчутного прогресу в трудовому законодавстві і соціальному захисті трудящих, досвід такої впливової міжнародної організації, як МОП, може стати досить ефективним знаряддям.

Прийнято вважати, що в своїй сукупності конвенції та рекомендації МОП створюють Міжнародний Кодекс Праці. МКП охоплює такі питання, як тривалість робочого часу, охорона материнства, соціальне забезпечення, нічна праця жінок, охорона праці підлітків, міграція у пошуках роботи, інспекція праці, ліквідація примусової праці, право працівників створювати свої професійні організації, рівна оплата жіночої праці, взаємовідносини між трудящими і організацією, охорона праці моряків, рибаків і т.д.

З метою розширення демократичних засад і підвищення відповідальності профспілкових органів за виконання вимог Статуту ФПУ, забезпечення єдності дій членських організацій організаційна діяльність ФПУ здійснюватиметься шляхом:

оптимізації структурної побудови профспілок і зміцнення членських організацій, запровадження інституту представників профспілок в організаційних ланках профспілок;

сприяння об'єднавчим процесам у профспілках;

залучення до профспілок і до роботи в їхніх виборних органах молоді, жінок, представників основних професій, забезпечення представництва профспілкових організацій та об'єднань у вищих за рівнем виборних органах відповідно до їх чисельності та повноти сплати членських внесків;

посилення координації дій всеукраїнських профспілок і територіальних об'єднань організацій профспілок, приведення їх статутів (положень) до норм, що не суперечать Статуту ФПУ;

збільшення:

чисельності профспілок - шляхом сприяння створенню первинних організацій на підприємствах, в установах різних форм власності, транснаціональних компаніях, залучення до профспілкового членства працюючих, студентської та учнівської молоді;

членства в ФПУ - за рахунок здійснення заходів щодо залучення до лав Федерації інших профспілок та об'єднань, які діють в Україні, у тому числі запровадженням транзитного членства; надання допомоги щодо створення нових профспілок;

розробки й реалізації конкретних заходів щодо посилення мотивації профспілкового членства.

Міжнародна діяльність ФПУ спрямовуватиметься в першу чергу на:

вивчення міжнародного досвіду профспілкової діяльності з метою запровадження західноєвропейської моделі соціального захисту, заснованої на соціальному діалозі;

інтеграцію в міжнародний профспілковий рух, щоби спільно протистояти негативним наслідкам глобалізації світової економіки;

поглиблення співпраці з Міжнародною конфедерацією вільних профспілок і відповідними федераціями глобальних профспілок, Європейською конфедерацією профспілок, Загальною конфедерацією профспілок, Міжнародною організацією праці [38, c. 206-208].

Отже, на мою думку, головна проблема сьогоднішнього ринку праці - низька вартість робочої сили. Говорячи простіше, на ринку існує і попит, і пропозиція вакансій, але лише декілька процентів передбачають заробітну плату понад 2 тисячі гривень,20 % передбачають платню розміром з дійсну мінімальну зарплату, гарантовану державою, решта - варіюються. Це й ускладнює їх комплектацію кадрами - такі дані за 2008 рік.

Наразі ж сам ринок праці в Україні перебуває в стані становлення і лише йде до того, аби керуватися економічними законами та важелями.

Висновки до розділу 3