За січень-жовтень 2009 року обсяги імпорту перевищили обсяги експорту на 626 167 тис. дол. США (42,8 %); обсяги імпорту в порівнянні з відповідним періодом 2008 року зменшилися на 946 206 тис. дол. США (39,3 %), обсяги експорту зменшилися на 452 149 тис. дол. США (35,1%).

Бавовняна промисловість для виробництва тканини є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1% всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішками синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнопрядильний комбінат), Нововолинську ( бавовняна фабрика ) , Полтаві ( прядильна фабрика), Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі ( ткацькі фабрики ), Нікополі (ниткова фабрика).

Вовняна промисловість - одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловасть. Вона виробляє 7% усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Бонуславі, Кременчузі, Донецьку, Лубнах, у Луганську - тонкосуконна фабрика, Чернігові -камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі - вовнопрядильна фабрика.

У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закарпатської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природній шовк-сирець. Вона виробляє 20,5% усіх тканин України. Шовкова промисловість зосереджена у Києві, де виробляють карпадишен і крепжоржет з натурального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини зі штучного і синтетичного волокон, у Луганську - маланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський період. Вона випускає 7,3% тканини на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини ( волокна конопель ) , використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї галузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Частину продукції експортують.

Рис.1. Розміщення підгалузей текстильної промисловості

Із загального числа підприємств текстильної промисловості понад 140 здійснюють зовнішньоекономічну діяльність: експортують свою продукцію до країн Європи і СНД - в основному чоловічий та жіночий верхній одяг, костюми, блузки, сорочки, а також одяг промислового призначення, нижню білизну, рукавиці, рукавички. Структура експорту швейної галузі представлена на діаграмі 1.1.

Найбільші поставки українського текстилю здійснювалися до Німеччини - 40%, до Франції - 9%, Польщі та Італії - по 7%, Нідерландів та Угорщини - 5%. У 2007 р. найбільше було експортовано костюмів і спідниць жіночих, костюмів і штанів чоловічих, пальт і курток жіночих.[5]

Всього за 2007 р. текстильної продукції було експортовано на суму 561,8 млн USD.

Виробництво швейної галузі представлено різноманітним випуском продукції: різні текстильні і шкіряні головні убори, головні убори із штучного і натурального хутра, верхній одяг - пальта, куртки, кожушки з штучного хутра і текстилю, піджаки, костюми, одяг для дітей, нижня білизна, рукавиці.

Більша частина потреб українських споживачів в текстильному одязі задовольняється завдяки імпорту. Майже половина поставок - з Китаю.

Трикотажна промисловість

Експортно-імпортна ситуація в трикотажній промисловості трохи відрізняється від швейної.

Найбільша кількість швейних виробів (в грошовому вираженні) в 2007 р. поставлялася до Данії (23%), оскільки саме з цією країною укладено найбільше договорів, що регламентують роботу за давальницькою схемою. Близько17% виробів поставлялось до Німеччини, 13% - Литви, 12% - Угорщини, 8% - Росії, 7% - Італії, по 6% до Польщі і Франції (діаграма 1.1).[5]

Найбільше було експортовано тенісок, майок та іншої натільної білизни; светрів і пуловерів; костюмів і спідниць жіночих; сорочок і жіночих блузок.

Всього за 2007 р. було експортовано товарів швейної промисловості на суму близько 133,3 млн USD.

Як і текстильних виробів, на ринку представлено дуже багато імпортних трикотажних виробів. При цьому практично половина всього імпорту швейної продукції припадає на Китай. Найбільше було імпортовано: колготок, панчіх, шкарпеток, гольфів; светрів і пуловерів; тенісок і майок.[16]

Рис.2 - Частка експортної продукції зарубіжних країн в текстильній промисловості

Виробництво трикотажу в Україні представлено такими видами одягу, як нижній трикотаж (футболки, теніски, близько 24 млн шт.), верхній трикотаж (светри, кофти, пуловери, близько 10 млн шт.). Також виробництво було направлено на випуск панчішно-шкарпеткових виробів, спортивного одягу та одягу для дітей.

Трикотажною промисловістю України вироблено в 1995 р. 27 млн шт. трикотажних виробів. За 1985 - 1995 pp. виробництво зменшилось в 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, Донецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмельницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). У Харкові, Житомирі, Чернівцях, Львові, Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики.

Швейна промисловість розміщена у районах споживання, здебільшого у великих населених пунктах, оскільки перевезти тканини і нитки для неї економічніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об'єднання і фірми, серед них такі відомі, як київське виробниче об'єднання швейної промисловості "Україна", львівська фірма "Маяк", Харківська швейна фабрика ім. Ю. Д. Синякова та ін. Швейна промисловість донедавна на 90% задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію.[16]

Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Основна сировина для неї - природна шкіра свійських, диких і морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів ( штучної шкіри, гуми ), парусини, вовни ( для валяного взуття ), тканини суттєво збагатило й доповнило сировинну базу * взуттєвого виробництва. Крім того, із шкіри виготовляють одяг, шорно-сідельні та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. На розміщення шкіряного виробництва і центри м'ясної промисловості, а також традиційні способи й види вичинки шкіри.

У взуттєвому виробництві велику роль відіграють процеси механізації та машинобудування для шкіряно-взуттєвого виробництва. Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м'які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість - стара галузь виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василькові ( Київська обл.), Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірозамінники в Одесі.

Сучасна взуттєва промисловість України перетворена на велику механізовану галузь. Старі взуттєві фабрики у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Херсоні реконструйовано; у Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові, Запоріжжі й Мукачеві збудовано нові великі підприємства. Всього в Україні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об'єднання і підприємства. Найбільші шкіряні виробничі об'єднання - у Бердичеві ("Світанок"), Івано-Франківську, Києві; взуттєві виробничі об'єднання - у Луганську, Львові (" Прогрес"), Харкові, Кривому Розі, Хмельницьку.

Для шкіряно-взуттєвої промисловості важливо удосконалювати діючу і створювати нову, високоефективну технологію шкіряновзуттєвого і дубильноекстрактового виробництва; освоювати матеріали з поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостям; механізувати та автоматизувати виробничі процеси.

2. Правове обґрунтування можливості здійснення даної зовнішньоекономічної угоди

Законодавча база

Порядок оподаткування операцій з експорту та імпорту, зокрема порядок оподаткування таких операцій податком на додану вартість (ПДВ), регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПКУ), а саме: відповідно до п. 1.2 ст. 1 ПКУ правила оподаткування товарів чи послуг, переміщених через митний кордон України, визначаються ПКУ (крім оподаткування ввізним (імпортним) та вивізним (експортним) митом, яке регулюється Митним кодексом України від 11.07.2002 р. № 92-IV (далі - МКУ) та іншими нормативними актами з митної справи.

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

1) подання митному органу документів, які засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

ПДВ не сплачується відповідно до підп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, а саме: операції з експорту товарів (супутніх послуг) оподатковуються за нульовою ставкою, якщо їх експорт підтверджено митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно зі ст. 193 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) основна ставка - 20% (а з 01.01.2014 р. - 17%);

б) 0% (нульова ставка).

Операції, зазначені у ст. 185 ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в абз. «а» п. 193.1 ст. 193 ПКУ, яка є основною.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства (ст. 195 ПКУ).

Тарифне регулювання

Вивізне (експортне) мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України згідно наступних законів України:

Закон України від 07.05.96 № 180/96-ВР „Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину”;[3]

Починаючи з 1 січня року, що настає після вступу України до Світової організації торгівлі, передбачено поетапне зниження експортного мита кожного року на відповідний відсоток, а саме:

Відповідно до останнього абзацу статті 1 Закону України від 10.09.99 № 1033-XIV „Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур”, починаючи з 1 січня 2007 року, ставка вивізного (експортного) мита на насіння олійних культур, види яких визначені у цій статті, щороку зменшується на 1 відсотковий пункт до значення 10 відсотків. У зв'язку з цим експорт з України зазначених в статті 1 Закону України від 10.09.99 № 1033-XIV насіння деяких видів олійних культур з 1 січня 2009 року необхідно обкладати за ставками вивізного мита - 13% (у відсотках митної вартості товару).

Митні процедури з даним товаром

Митний тариф України базується на міжнародно-визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи з урахуванням інтересів національних товаровиробників.

Так за результатами засідання Митно-тарифної ради 22.04.2009 (протокол № 75) було схвалено пропозицію щодо збільшення рівня ставок ввізного мита на електричні провідники до 10 % з метою підтримки вітчизняних підприємств-виробників кабельної продукції.[1]

Зазначену норму у встановленому порядку внесено до проекту Закону України “Про внесення змін до Митного тарифу України”[2]

Захист інтересів національних товаровиробників на зовнішніх ринках:

Чинні антидемпінгові, антисубсідійні та спеціальні заходи щодо української продукції.

Особливості та умови транспортування

Тканини та штучні вироби для перевезення упаковують: у жорстку тару (дощані та фанерні ящики); у напівжорстку тару (пресовані кіпи із застосуванням дощечок і планок); у м'яку тару (пресовані кіпи без дощечок і планок, тюки, баули, тканинні мішки, рогожані мішки, рулони). У жорсткій тарі (ящиках) слід перевозити: бавовняні тканини з розрізним ворсом; льняні махрові тканини та махрові штучні вироби.; хустки та покривала камвольні; шовкові тканини із натурального ат штучного шовку, тканини ворсових груп, штучні вироби, тканини та вироби, що упаковані в коробки та целофанові пакети.

В тюках перевозять бобрик, штучне хутро, ворсисті ковдри.

Всі інші тканини та штучні вироби слід перевозити в кіпах (напівжорстких із застосуванням дощечок та планок бо м'яких без їх застосування). Під час упакування тканин та штучних виробів у жорстку тару ящики слід обтягувати з торців металевою стрічкою, яку скріплюють «в замовк» із застосуванням розміщених на кінцях стрічки хомутиків. При упаковці в напівтверду упаковку кипи потрібно покривати зі всіх сторін одним шаром пакувального паперу і одним шаром пакувальної тканини так, щоб повністю зберегти вкладення кипи від забруднення, псування, утрати зовнішнього вигляду. При м'якій упаковці кипи покривають двома шарами пакувального паперу, одним шаром пакувальної тканини і обтягують металевою стрічкою з прокладкою під стрічку вздовж периметра кипи картон

товщиною 3-4мм і шириною не менше, ніж 60мм.

З метою захисту від впливу атмосферних явищ виробів, що належать до товарів народного споживання (паперові вироби, одяг, взуття, тканини, шкіра, фольга, іграшки, галантерея), вони обов'язково повинні бути обгорнуті в водонепроникну упаковку, а також щільний пакувальний картон або інший відповідний матеріал. Загалом упаковка повинна забезпечити цілість виробів, не допускати попадання на вироби атмосферних опадів, сонячних променів і пилу.

Упакування - це процес розміщення продукції в упаковці (тарі).

До упаковки ставляться такі вимоги:

- вид упаковки має відповідати особливостям вантажу;

- упаковка має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням

вантажно-розвантажувальних робіт;

- упаковка має відповідати кліматичним умовам;

- упаковка може виконувати рекламні цілі.

При виборі упаковки потрібно враховувати відстань, тривалість, можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з іншими вантажами.

Характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги.

Вантаж повинен бути упакований Вантажовідправником згідно вимог Перевізника навіть у випадку, якщо вантаж наданий до перевезення в упаковці заводу виробника

3. Зовнішньоекономічний контракт

Контракт № 777/11

Київ “1” травня 2013

ТОВ “Кобзар”, надалі “Покупець”, в особі директора Шпарук Марія Андріївна, з одного боку, та фірма „Марафон”, надалі “ Продавець”, в особі директора Петренко Сергій Петрович, - з другого боку , уклали цей Контракт у такому:

Предмет контракту

Продавец продав, а Покупець купив (надалі - товари), перераховані у Додатку №1 до даного Контракту, та який є його невід'ємною частиною, на суму 50440 длр. США на умовах СІР Варшава.

Ціна та загальна сума контракту

Загальна сума Контракту, яка включає вартість експортного упакування та маркування, складає 50440 длр. США.

Якість товару

Якість товару підтверджуватись Сертифікатом про якість підприємством-виробником.

Строк та дата поставки

Поставка товару за даним Контрактом повинна бути здійснена протягом 10 днів з моменту повідомлення Покупця про надходження на рахунок продавця.

Датою поставки вважається дата прибуття вантажу на умовах СІР Варшава.

При отримані від Покупця письмової заяви про зміни будь-яких позицій у Специфікації до даного Контракту в період дії даної Специфікації, Продавець залишає за собою право перегляду як ціни, так і строків поставки, викликаного внесенням змін з боку Покупця.

Умови платежу

Оплата вартості Товару здійснюється шляхом 100% передоплати вартості товару.

Днем оплати вважати день списання коштів з рахунку Покупця.

Всі витрати, які пов'язані з проведенням взаємних розрахунків та платежів, несе Покупець.

Гарантії

Продавець гарантує, що поставлений за цим Контрактом товар виготовлений згідно із стандартами країни-виробника. У підтвердження цього Продавець надає Покупцю Сертифікат якості виробника.

Строк гарантії становить 12 місяців з дати поставки кожної партії товару.

Покупець зобов'язаний надати Продавцю претензії як щодо якості, так і щодо кількості товару протягом 14 днів з дати поставки товару.

Покупець зобов'язаний скласти та передати Продавцю підтверджений Торговою палатою Рекламаційний акт, із якого будуть виявлені характер дефекту, день його виявлення та причина.

Форс-мажор

Обставини форс-мажору (пожежа, повінь, землетрус та інші природні лиха, військові дії, ембарго на експорт та імпорт, інші обставини, які не залежать від сторін) спів розмірно відсувають строки поставки, оскільки вони значною мірою впливають на виконання у строк Контракту або його частини.

Продавець протягом доби повідомляє Покупця про початок та закінчення обставин форс-мажору, причому повідомлення про наявність та тривалість обставин форс-мажору повинно бути підтверджено Торговою палатою. При невиконанні Контракту понад 2 місяців Покупець має право анулювати весь Контракт або його частину.

Арбітраж

Будь-яка суперечка, що виникає за цим договором або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд у арбітражному порядку.

Арбітраж повинен складатися із трьох суддів, мати місце у Стокгольмі (Швеція) (або інша нейтральна держава), мова документів, рішення арбітрів тощо - англійська, регулювання та тлумачення Контракту - за допомогою положень Шведського права.

Інші умови

Всі додатки до даного Контракту є його невід'ємною частиною. З моменту підписання даного Контракту усі попередні переговори та листування за ним втрачають силу.

Права та обов'язки Сторін за даним контрактом не можуть бути передані будь-якій фізичній чи юридичній особі без письмової згоди обох Сторін. Контракт набуває сили з дати його підписання.

Відповідальність сторін

Продавець обов'язується поставляти товар згідно Специфікації в обговорені вище строки та гарантує якість, упаковку та дійсність відвантажених документів та необхідних сертифікатів.

Всі обов'язки , які пов'язані з митним оформленням вантажу на території Польщі лягають на Покупця

Юридичні адреси та банківські реквізити сторін

Покупець ТОВ “REACH ”

______________________________________________________________________________________________________________________________

Продавець “ Бородянка ”

_______________________________________________________________________________________________________________________________

Здійснено в Києві “1” березня 2013 р.

Продавець Покупець

Фірма«Мальвіна» ТОВ “Сніжинка”

Директор Директор

Сагайдачний П.Г. Ахметова Р.І.

Головний бухгалтер Головний бухгалтер

Герман А.А. Крефтоф А.В.

4. Оцінка ефективності запропонованого проекту

Техніко економічне обґрунтування зовнішньоторговельної угоди наведено в таблиці

Техніко - економічне обґрунтування зовнішньоторговельної угоди з експорту лляної тканини

Отже провівши наступні розрахунки можна сказати, що ефективність даної угоди експорту лляної тканини з України є досить високою, адже рентабельність угоди складає 18%. Для більш точного визначення ефективності запропонованої угоди необхідно провести коефіцієнтний аналіз. Для проведення коефіцієнтного аналізу необхідно визначити коефіцієнт ефективності експорту товару (1) та альтернативний коефіцієнт ефективності експорту (2).

Для того, щоб експорт товару був ефективний, необхідно, щоб експортний доход перевищував експортні витрати. Експорт товару доцільний, якщо експортний прибуток перевищує внутрішній прибуток підприємства від продажу товару усередині країни. Експортний прибуток дорівнює експортному доходу за винятком експортних витрат, а внутрішній прибуток - внутрішньому доходу за винятком собівартості товару. При цьому внутрішній дохід-це гривневий виторг від продажу товару, призначеного на експорт, в Україні.

(1)

де:

Е е б - базовий коефіцієнт ефективності експорту;

Ве - виторг від експорту;

См - собівартість товару;

Тв - транспортні витрати;

Ов - організаційні витрати.

(2)

де:

Е е а - альтернативний коефіцієнт ефективності експорту;

Вв - внутрішній виторг (виторг від продажу товару у середині країни);

інші елементи є аналогічними елементами формули (1).

Значення коефіцієнтів ефективності експорту наведено в таблиці

Значення коефіцієнтів ефективності експорту

Отже на основі проведеного коефіцієнтного аналізу можна сказати, що зовнішньоекономічний контракт на експорт лляної тканини є ефективним, тому що базовий коефіцієнт експорту та альтернативний коефіцієнт ефективності експорту більше одиниці. А це означає, що прибуток від реалізації шовку на зовнішньому ринку є вищім ніж прибуток від реалізації такої ж партії цукру на внутрішньому ринку. Також необхідно зазначити, що при реалізації даної угоди експортні витрати перевищують експортний дохід.

Отже використання запропонованої угоди є доцільним тому що згідно з даними коефіцієнтного аналізу, угода є ефективною.

Висновки

Отже на Основі проведеного коефіцієнтного аналізу можна сказати, Що зовнішньоекономічній контракт на експорт лляної тканини є ефективна, ТОМУ ЩО базовий коефіцієнт експорту та альтернативний коефіцієнт ефективності експорту Більше одиниці. А Це означає, Що прибуток від реалізації лляної тканини на зовнішньому Ринку є досить високим. Також необхідно зазначити, Що при реалізації даної угідь експортні витрати перевищують експортний Дохід.

Продаж лляної тканини на експорт Почаїв збільшуватися цього року за рахунок пожвавлення продажу в Росію, Білорусію. Лляна промисловість забезпечує частину споживачів тканинами побутового та технічного призначення, що вирізняються високою міцністю. Це, перш за все, брезент, пожежні рукави, сировина для взуттєвої промисловості. Лляні тканини застосовуються як технічні у поліграфічній промисловості, деяких галузях машинобудування.

Окрім того, лляні тканини потрібні для виготовлення одягу, білизни тощо. В Україні діє повний цикл виробництва та переробки льону, функціонує понад ЗО льонозаводів. Лляні тканини виробляють у Житомирі, Рівному -- на великих комбінатах, а також на Коростенській та Марчихіно-Будській фабриках. Україна є експортером льоноволокна. Такі Тенденції пояснюються здебільшого різницею в ціні Між по-русски и російською продукцією. Так, українські лляні тканини, його призначення та постачається на експорт, позиціюється у Середньому низько цінових сегментах. Це підтверджують Фінансові Вінницький національний - виторг експортерів лляної тканини у вересні зріс лише на 11%.

По обсязі виробництва лляні тканина на порядок уступають бавовняним. На долю лляних тканин приходиться усього лише близько 6% загального обсягу виробництва різних тканин. Ці тканини мають величезне народногосподарське значення. Гігієнічні властивості льону унікальні, вони забезпечують збереження здоров'я і комфорт людини. Ця тканина незамінна для багатьох видів виробів технічного і побутового значення, завдяки високим естетичним властивостям і зносостійкості.

З лляних тканин здавна виготовляють постільну, натільну і столову білизну, тому що вони характеризуються високою стійкістю до прань, міцністю, вологовбиральними властивостями і сорбційною здатністю, стабільної повітря- і паропроникністю. Завдяки своїй відмінній теплопровідності вони незамінні для пошиття літнього одягу, сорочок, платтів, блузок і інших виробів.

Мала електризованість, висока міцність, твердість, термостійкість, а також збереження перерахованих властивостей у процесі експлуатації зробили широким застосування лляних тканин і для виготовлення тарних, і технічних виробів.

80% загального обсягу виробництва лляних тканин складають напівлляні тканини.

За обробкою лляні тканини випускають вареними, суворими, кислованими (зі збереженням натурального кольору льону), білими, напівбілими, набивними, гладкофарбованими і строкатими. При використанні суміші волокон, що по-різному сприймають барвник (наприклад з лавсанового і лляних) можуть бути отримані тканини з меланжевим ефектом.

За призначенням лляні тканини можна розділити на наступні групи: одежні, білизняні, технічні, декоративні і пакувальні.

На сьогоднішній день частка побутових тканин складає приблизно 40%, пакувальних - близько 40% і технічних - 20%.

Список використаних літературних джерел

1. Господарський кодекс України, Київ, 2004., 208 с. (с 187-197)

2. Декрет КМУ «Про єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993р. №4-93

3. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19

4. лютого 1993 . № 15-93

5. «Україна у цифрах у 2004 році» Державний комітет статистики України за редакцією Осауленка О.Г., Київ 2005. (с. 143, 149)

6. Закон України „Про умови розвитку вітчизняних підприємств текстильної галузі". - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2004

7. Статистичний щорічник України за 2004 рік: Статистичний збірник. - Головне управління статистики. - 2005. - 485с.

8. Жданов А., Киров В. Очерки истории текстильной промышленности // Экономист. - 2001. - №12. - С.64-66

9. Бенюк Н.В. Пути ближайшего развития текстильной промышленности Украины // Економіст. - 2005. - № 8. - С.60-65.

10. Яроменко В. Размещение отраслей текстильной промышленности // Проблемы теории и практики управления. - М. - 2004. - № 2. - С.44-50.

11. Яновський Р.К. Інтеграція текстильної промисловості у світове господарство // Экономист. - 2005. - №12. - С.64-66

12. Огляд стану текстильної галузі / Е.М. Айзенштейн, В.Н. Єфремов. / / Текстильна промисловість. - 2002. - № 10.

13. Світовий ринок текстильної сировини: погляд у майбутнє / Ж.В. Євдокимова, С. Н. Вотчінікова. / / Ринок легкої промисловості. - 2003. - № 28.

14. Аналіз текстильної промисловості / В.В. Жіветін, Т.Н. Кудрявцева. / / ЛегПромБізнес-Директор. - 2002. - № 1.

15. Бутас Н.В. Вдосконалення формування витрат на підприємствах текстильної підгалузі / Н.В. Бутас // Економіка та управління підприємствами. - 2008. - №12. - с. 72-76.

16. Світовий ринок товарів і послуг Товарна структура ред.. А.А. Назаракі К. 2003

17. Капкаев А. Легкая промьшленность Украины// ЛегПромБизнес-Директор. -2005. --№7.-С. 12-14.

18. Виробництво льоноволокна та його використання / [І.П. Карпець, А.Ф. Скорченко, Л.А. Чурсіна та ін.]. - К.: Нора-Прінт, 2002. - 128с.

19. Сисоєнко І.А. Вплив інтеграційних процесів на розвиток льонопереробної галузі / І.А. Сисоєнко // Легка промисловість. - 2007. - № 4. - С. 42-43.

Размещено на Allbest.ru