Сільське господарство Аргентини

Сільське господарство відіграє винятково важливу роль як каталізатор розвитку ринкової економіки Аргентини. Ринкова економіка - це одне з найвидатніших досягнень світової цивілізації, це природне середовище людства і взаємодії товаровиробників, середовище, якому притаманні певний порядок і саморегуляція завдяки дії основного закону - попиту і пропозиції. В розвитку економіки Аргентини ця галузь, враховуючи її масштаби, може відіграти (і вже частково відіграє) виключно важливу роль завдяки своїм специфічним властивостям. Так, сільське господарство Аргентини сьогодні є висококонкурентною галуззю, оскільки в ній діє багато незалежних підприємств, що виробляють переважно ті самі товари. Це і є тією першопричиною, що породжує високу конкурентність між сільськими товаровиробниками і водночас ставить заслін будь-якому монополізму в аграрній сфері. В результаті створюється ринкове середовище, що стимулює розвиток також в інших секторах економіки [24].

Сільське господарство Аргентини є основою розвитку обробної, хімічної, машинобудівної, харчової промисловості. Більшість галузей хімічної промисловості базується на місевій сільськогосподарській сировині. Особливо розвинуте виробництво фармацевтичних продуктів із відходів м'ясохолодобійної промисловості. Славиться Аргентина і високою якістю парфумерних виробів, заснованих на різноманітності рорслинних масел. Різноманітністю продукції відрізняється хімічний завод в Кампані, котрий є найбільшим в країні із виробництва мінеральних добрив. [17, 87].

На основі місцевої сільськогосподарської сировини розвивається текстильна промисловість - провідна галузь промисловості Аргентини. Вона повністю базується на власній сировині. Розвинуті вовняна, бавовняна, лляна підгалузі, що мають провідне значення. Одна із найбільш типових і розповсюджених галузей, сировиною для яких слугує сільськогосподарська продукція - шкіряно-взуттєва промисловість. ЇЇ розвитку сприяє багата сировинна база. Взуття, яке випускається в Аргентині - експортна продукція. Її цінують за високу якість, м'якість та еластичність. Також Аргентина - одни із провідних світових експортерів шкіряної сировини.

Харчова промисловість - традиційно найбільш розвинута галузь - зберігає свою провідну роль. Вона базується на багатій і різноманітній сільськогосподарській сировині. Характерна особливість арентинськї харчової промисловості - її висока експортність. Особливе місце серед експортних галузей посідає м'ясохолодобійна промисловість. За масштабами і рівнем розвитку цієї специфічної для країни галузі Аргентина виділяється серед усього світу. Вона належить до числа найбільших світових виробників і експортерів м'яса, головним чином, свинини.

Сучасна м'ясохолодобійна промисловість виросла із «саладерос» (солілен) - перших промислових підприємств Аргентини із переробки продуктів тваринництва, що виробляли м'ясо, шкіру, жир. Саладерос проіснували майже до кінця ХІХ ст., коли більша їх частина була закрита. Виник новий тип підприємств - «фригорифік», що включає процеси від забою худоби до виробництва різноманітних м'ясопродуктів, головним чином охолодженої яловичини, яка стала основним предметом вивозу із Аргентини. Фригрофіки були першими підприємствами в аргентинській промисловості.

Сучасні великі м'ясохолодобойні підприємства здійснюють складний процес виробництва: забій худоби, розділування туш, виробництво м'яса і різноманітних м'ясопродуктів, а також побічних продктів. Технологічні процеси, як правило, механізовані. Виробляють охолоджене і морожене м'ясо, ковбаси, консерви, маргарин, кісткову муку. На експорт йде, передусім, охолоджене і морожене м'ясо. Для отримання охолодженого м'яса використовуються породи нежирної худоби, вирощеної на покращених пасовиськах. Таке м'ясо відрізняється кращими смаковими якостями у порівнянні із замороженим м'ясом, але термін його зберігання менший. Аргентинське охолоджене м'ясо високо цінується на світовому ринку. Широко використовуються відходи м'ясохолодобойної промисловості, особливо для виробництва фармацевтичних продуктів.

В портових містах Патагонії м'ясохолодобійні виробляють баранину. Ця галузь в значно більшому ступені контролюється іноземним капіталом.

Із інших галузей харчової промисловості, сировиною для яких є сільськогосподарська продукція, експортне значення мають борошномельна, маслобійна,виробництво олій (соняшникової, оливкової) і виноробство. Аргентина посідає 4-те місце в світі (після Франції, Іспанії, Італії) за виготовленням виноградних вин (більше 20 млн. гкл). Переважно на внутрішній ринок країни орієнтується цукрова, плодово-овочева, консервна промисловість [13, 92].

Отже, Аргентина належить нових індустріальних країн, в яких промисловість за валовим продуктом значно випереджає сільське господарство. Однак останнє було і залишається основною експортною галуззю країни, відіграє найсуттєвішу роль у становленні та розвитку її економіки. Для розвитку сільського господарства в Аргентині є надзвичайно сприятливі природні передумови - величезні рівнинні території Платська низовина, плато Патагонії, височини передгір'їв Анд, різноманітні агрокліматичні та ґрунтово-рослинні ресурси. Сільське господарство Аргентини багатогалузеве з переважанням тваринництва над рослинництвом. Воно повністю забезпечує населення майже всіма видами основних продовольчих продуктів (вирощується і широкий набір культур тропічних і помірних широт). Переважаючий тип спеціалізації сільського господарства - товарне виробництво зерна та м'яса. В рослинництві Аргентини головне місце посідають старі, традиційні культури експортного значення - зернові і маслини. Основна зернова культура - пшениця. Економіка Аргентини значною мірою пов'язана з економікою інших країн світу, залежить від реалізації своєї продукції на світовому ринку, від імпорту багатьох товарів з інших країн світу, перш за все, розвинутих. В експорті провідне місце займають продукція сільського господарства і харчової промисловості, зокрема зерно, борошно, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, тваринний сир і масло, вовна, шкіра.

РОЗДІЛ ІV. ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В АРГЕНТИНІ

4.1 Прогноз розвитку сільського господарства в Аргентині

Сьогодні аргентинське сільське господарство переживає кризову ситуацію, спровоковану економічними, політичними та кліматичними факторами. Сильна посуха, якої не було протягом останніх 100 років, сильно вдарить по сільському господарству у багатьох частинах Аргентини. Очікується значне скорочення зернової і м'ясної продукції. Сільські асоціації підрахували, що виробництво зерна скоротиться на 39 %, буде втрачено 1,5 млн. голів худоби. Як наслідок скоротиться виробництво м'ясомолочної продукції та іншої сільськогосподарської продукції.

Заходи, які застосовує уряд Крістіни Фернандес, включають поставку кормів худобі, але фермери відмічають, що допомога є недостатньою з огляду на масштаби лиха. В даний час уряд скеровує дії урядів провінцій щодо покращення ситуації. Засухою охоплені південні провінції Ріо-Негро, центральні провінції Ла-Пампа і Кордова, схід і північ - провінції Буенос-Айрес, Антре-Ріос, Санта-Фе, Коррієнтс, Чако, Формоса і Сантьяго-дель-Естеро. Всього нею охоплено 600000 мІ регіону, який вважається одним із найбільш родючих сільськогосподарських районів світу [25].

Губернатор Чако Хорхе Капітаніч передбачив, що в його провінції сільськогосподарської продукції буде вдвічі менше, ніж у минулому 2008 р. Відсутність опадів спровокувала скорочення посівів пшениці і соняшнику у цьому регіоні. Серед виробників кукурудзи в Ентре-Ріос збитки оцінюються у більше ніж 80 %. Оголошено надзвичайний стан у провінціях Чако, Ентре-Ріос і Санта-Фе, який дає фермерам шестимісячний мораторій на податкові заборгованості та відстрочку щомісячних платежів.

Хоча рівень опадів у 10 провінціях, що являють собою «сільськогосподарське серце» Аргентини був недостатнім протягом усього 2008 р. ситуація набула ще більш гострого характеру в останні декілька місяців. У північній частині провінції Санта-Фе за літо 2009 р. було втрачено 300000 голів великої рогатої худоби, а та, що залишилась, виживає в надзвичайно складних умовах. Окрім того, ситуація ускладнюється тим, що більшість тварин вагітні.

Головним серед останніх є збільшення експортного мита на сою та зернові. Окрім того, глобальна фінансова криза, що виникла в Сполучених Штатах Америки, спровокувала падіння цін на сировинні товари на світових ринках. Ціна сої, наприклад, доходила більше ніж 600 дол.США за тону у 2008 р., впала на половину. Прогнозується її значне зменшення до кінця поточного року.

Але сьогодні найгострішою проблемою є клімат. Згідно доповіді Національного інституту сільськогосподарських технологій Аргентини, засуха призвела до катастрофічного падіння врожаїв пшениці. Врожай 2009 р. був найнижчим за останні 30 років, і все вказує на те, що національне виробництво кукурудзи, сої та соняшнику також буде значно нижче, ніж в останні роки.

Хоча інститутом не було представлено дані по іншим культурам, окрім пшениці, врожаї котрої вже були зібрані, сільські асоціації підготували свої прогнози, згідно яких врожаї інших зернових складуть 15 млн тонн. у порівнянні із 22 млн тонн. у минулому сезоні. Врожай соєвих вже скоротився з 47 до 37 млн тонн В результаті фермери зазнають збитків, які оцінюються щонайменше у 7 млрд дол., а дохід від податків на експорт буде знижений. Окрім того, посуха в Аргентині і Бразилії, які сукупно охоплюють 50 % світового попиту на соєві, стимулює зростання цін на Чиказькій продовольчій біржі та на інших глобальних ф'ючерсних біржах. Підвищення цін є закономірною реакцією на падіння сільськогосподарського виробництва в Аргентині [26].

У скрутному становищі опинилися також і виробники вина. Причиною цього є падіння світових цін на зазначену продукцію. Виробництво кукурудзи також знизиться - прогнозується зниження із 22 до 14 млн тонн Посівна площа під кукурудзою скоротилася на 22 %. Врожайність втрачено також через відсутність інвестицій у мінеральні добрива і інші технології. Відсутність достатніх інвестицій також позначилась і на врожайності на територіях, на котрі засуха вплинула менш згубно.

Ситуація ускладнюється тим, що керівники сільськогосподарського сектору перебувають у конфлікті із урядом країни. У березні 2008 р Президент оголосила про різке збільшення податку на експорт олійних культур. Податок із ковзкою шкалою реагує на рівень світових цін - падіння останніх провокує скорочення податку. Конфлікти розгорівся у той період, коли ціна на міжнародних ринках була рекордно високою, і податок на експорт сої мав збільшитись із 35 до 44 %. Активісти Аргентинської сільської асоціації ініціювали страйки серед сільськогосподарських виробників, що тривали 4 місяці. Уряд був змушений відступити, тому що становище, яке ускладнювалось несприятливими природними умовами, різко негативно позначалося на популярності Президента та його уряду.

Отже, сьогодні сільське господарство Аргентини переживає кризову ситуацію, спричинену економічними, політичними та кліматичними факторами. Уряд Аргентини повинен докласти зусиль для мінімізації впливу кліматичних проблем на сільське господарство країни.

4.2 Напрямки покращення ситуації в сільському господарстві Аргентини

На жаль, відносна макроекономічна стабільність у Аргентині виявилась тимчасовою, а нинішні економічні негаразди загрожують підірвати сільськогосподарський прогрес. Для покращення ситуації у сільськогосподарському секторі Аргентини необхідно узагальнити певний досвід виходу із попередніх світових криз. Зокрема, доцільним є посилення регулюючої функції держави, збільшення її фінансових ресурсів, розширення експортних можливостей капіталу.

Найбільший вплив на розвиток сільськогосподарського виробництва матимуть зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства. Державні витрати в межах можуть здійснюватись у наступних напрямках:

· наукові дослідження, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування;

· ветеринарні і фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування;

· сприяння збуту сільгосппродукції, включаючи збирання, обробку і розповсюдження ринкової інформації;

· вдосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд) за виключенням операційних витрат на її утримання;

· утримання стратегічних продовольчих запасів, внутрішня продовольча допомога;

· забезпечення гарантованого доходу сільгоспвиробникам, удосконалення землекористування тощо;

· підтримка доходів виробників, не пов'язана з видом і обсягом виробництва;

· охорона навколишнього середовища;

· програми регіонального розвитку.

· дотації на продукцію тваринництва і рослинництва;

· дотації на племінне тваринництво;

· дотації на елітне насінництво;

· дотації на комбікорми;

· компенсація частини витрат на міндобрива і засоби захисту рослин;

· компенсації частини витрат на енергоресурси;

· цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною і ринковою ціною на сільгосппродукцію;

· пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету, списання боргів;

Найважливішим завданням для країни є поліпшення їхньої інфраструктури збуту та транспортування сільськогосподарської продукції. За останнє десятиріччя приватні та державні інвестиції сприяли поліпшенню залізничного транспорту та автошляхів, що сприяло залученню в економіку 60 млн га родючих земель на північному сході Аргентини. Проте, незважаючи на досягнуті успіхи, витрати на транспортування з основних виробничих регіонів Аргентини до портів у 2-3 рази вищі, ніж у США [24].

Значна частина людства завжди небезпідставно піклувалася про задоволення своїх споживчих потреб екологічно чистими продуктами харчування, вирощеними без застосування у технологічному циклі компонентів, які є шкідливими для здоров'я або потенційно можуть загрожувати здоров'ю людей. До шкідливих компонентів технології відносять, у першу чергу, пестициди та мінеральні добрива, а до потенційних, загрозу для здоров'я людини від яких нині важко прогнозувати. До них належить. у першу чергу, продукція від генетично модифікованих рослин.

Незважаючи на швидке зростання, органічна індустрія становить дуже малий відсоток від загального обсягу сільськогосподарського виробництва і торгівлі. Частина споживачів у розвинених країнах купує екологічно чисту продукцію за цінами, які на 40 - 50% і більше перевищують ціни на продукцію, виготовлену за традиційними технологіями. Оскільки сільське господарство Аргентини орієнтоване на експорт, доцільним є запровадження «органічного сільського господарства» з метою підвищення конкурентноздатності продукції на світовому ринку. В умовах, коли трансгенна продукція вартує дешево і користується усе ж таки значним попитом, можливо зайняти певну нішу на ринку «чистої» продукції, тим самим забезпечивши неохоплену категорію споживачів [24].

Таким чином, аргентинське сільське господарство переживає кризову ситуацію, спровоковану економічними, політичними та кліматичними факторами.

Очікується значне скорочення зернової і м'ясної продукції. Сільські асоціації підрахували, що виробництво зерна скоротиться на 39%, буде втрачено 1,5 млн. голів худоби. Як наслідок скоротиться виробництво м'ясомолочної продукції та іншої сільськогосподарської продукції. Найбільший вплив на розвиток сільськогосподарського виробництва матимуть зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства. Державні витрати в межах можуть здійснюватись у наступних напрямках: наукові дослідження, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування; ветеринарні і фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування; сприяння збуту сільгосппродукції, включаючи збирання, обробку і розповсюдження ринкової інформації; вдосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд) за виключенням операційних витрат на її утримання.

Отже, нинішні економічні та кліматичні проблеми загрожують підірвати сільськогосподарський прогрес Аргентини. Найбільший вплив на розвиток сільськогосподарського виробництва матимуть зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства. Покращення інфраструктури збуту та транспортування сільськогосподарської продукції є важливим компонентом підвищення економічного потенціалу Аргентини.

ВИСНОВКИ

Сільське господарство світу має давню історію. Продукти рослинництва і тваринництва з давніх часів були головним продуктом харчування, і посідають одне із провідних місць у раціоні сучасної людини. У структурі сільського господарства вирізняють дві основні галузі - рослинництво і тваринництво. У свою чергу, рослинництво за видом продукції, що виробляється, поділяється на ряд галузей: зернове господарство, виробництво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, плодівництво, польове кормо виробництво. Що стосується способу виробництва окремих культур, то до складу рослинництва входять такі галузі: рільництво, овочівництво, баштанництво, плодівництво, ягідництво та луківництво. Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство з козівництвом, птахівництво та ін.

Аргентина належить нових індустріальних країн, в яких промисловість за валовим продуктом значно випереджає сільське господарство. Однак останнє було і залишається основною експортною галуззю країни, відіграє найсуттєвішу роль у становленні та розвитку її економіки. Для розвитку сільського господарства в Аргентині є надзвичайно сприятливі природні передумови - величезні рівнинні території Платська низовина, плато Патагонії, височини передгір'їв Анд, різноманітні агрокліматичні та ґрунтово-рослинні ресурси. Сільське господарство Аргентини багатогалузеве з переважанням тваринництва над рослинництвом. Воно повністю забезпечує населення майже всіма видами основних продовольчих продуктів (вирощується і широкий набір культур тропічних і помірних широт). Переважаючий тип спеціалізації сільського господарства - товарне виробництво зерна та м'яса. В рослинництві Аргентини головне місце посідають старі, традиційні культури експортного значення - зернові і маслини. Основна зернова культура - пшениця. Економіка Аргентини значною мірою пов'язана з економікою інших країн світу, залежить від реалізації своєї продукції на світовому ринку, від імпорту багатьох товарів з інших країн світу, перш за все, розвинутих. В експорті провідне місце займають продукція сільського господарства і харчової промисловості, зокрема зерно, борошно, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, тваринний сир і масло, вовна, шкіра.

Аргентинське сільське господарство переживає кризову ситуацію, спровоковану економічними, політичними та кліматичними факторами. Сильна посуха, якої не було протягом останніх 100 років, сильно вдарить по сільському господарству у багатьох частинах Аргентини. Очікується значне скорочення зернової і м'ясної продукції. Як наслідок скоротиться виробництво м'ясомолочної продукції та іншої сільськогосподарської продукції. Найбільший вплив на розвиток сільськогосподарського виробництва матимуть зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства. Державні витрати в межах можуть здійснюватись у наступних напрямках: наукові дослідження, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування; ветеринарні і фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування; сприяння збуту сільгосппродукції, включаючи збирання, обробку і розповсюдження ринкової інформації; вдосконалення інфраструктури (будівництво шляхів, електромереж, меліоративних споруд) за виключенням операційних витрат на її утримання; утримання стратегічних продовольчих запасів, внутрішня продовольча допомога; забезпечення гарантованого доходу сільгоспвиробникам, удосконалення землекористування тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Безуглий В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. / В. Безуглий. - К.: Академія, 2007. - 701 с.

2. Галушко В. Економіка світового сільського господарства / В. Галушко. - К.: Знання, 1996. - 384 с.

3. Голиков А. Вступ до економічної і соціальної географії / А. Голиков, Я. Олійник, А. Степаненко. - К.: Либідь, 1996. - 320 с.

4. Греков С. До питання про історичні аспекти розвитку сільського господарства як одного із соціально-економічних чинників розвитку сільського земельного потенціалу / С. Греков // Наук. вісн. ВДУ. - 2005. - № 3. - С. 156 - 160.

5. Дабагян Э. Аргентина: векторы перемен / Э. Дабагян // Лат. Америка. - 2004. - № 5. - С. 4 - 18.

6. Дітчук І. Географія: відповіді на питання екзаменаційних білетів: 11 клас / І. Дітчук, О. Заставецька. - Тернопіль: Підручники&Посібники, 1999. - 128 с.

7. Доломан Е. Динаміка сільськогосподарської конкуренції: уроки політики для інших держав: Бразилія та Аргентина подають приклад. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukragroportal.com.

8. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. / Під ред. А. Голікова, О. Дейнеки. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 464 с.

9. Каспрук В. Аргентина після кризи: як живеться на власних ресурсах / В. Каспрук // Дзеркало тижня. - 2004. - 4 груд. С. 4.

10. Коваленко Н. Экономика сельского хозяйства: Курс лекций / Н. Коваленко. - М.: Ассоциация авторов и издателей Тандем, 1999. - 448 с.

11. Кулікова І. Ефективність ресурсів виробництва продовольчого рослинництва в умовах сталого розвитку економічного регіону / І. Кулікова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №6. - С.108 - 110.

12. Кушнір І. Тенденції аграрного виробництва країн - основних виробників сільськогосподарської продукції / І. Кушнір // Економіка АПК. - 2004. - № 4. - С. 124 - 129.

13. Лажнік В. Особливості сучасного індустріального розвитку Аргентини / В. Лажнік // Наук. вісн. ВДУ. - 2007. - № 2. - С. 118 - 126.

14. Липец Ю. География мирового хозяйства: Учеб. пособие / Ю. Липец, В. Пуляркин, С. Шлихтер. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 400 с.

15. Максаковский В. Географическая картина мира: 230 каналов углубления к курсу «Экономическая и социальная география мира» (11 класс). В 3 ч. Ч. 2. Региональеая характеристика мира. - Ярославль: Верхняя Волга, 1998. - 559 с.

16. Малкова Н. В поисках модели экономического сотрудничества /Н. Малкова // Лат. Америка. - 1999. - № 10. - С. 30 - 36.

17. Пимонова Р. Аргентина / Р. Пимонова. - М.: Мысль, 1987. - 107 с.

18. Пістун М. Географія агропромислових комплексів / М. Пістун, В. Гуцал, Н. Проводар. - К.: Либідь, 1997. - 200 с.

19. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / За ред. С. Дорогунцова. - К.: КНЕУ, 2005. - 988 с.

20. Рой М. Аргентина долає кризу / М. Рой // Політика і час. - 1994. - № 12. - С. 52 - 55.

21. Романова З. Аргентина в лабиринте рыночно-либеральных проблем / З. Романова // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - № 10. - С. 55 - 64.

22. Рылько Д. Мировая аграрно-продовольственная система / Д. Рылько // Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - № 8. - С. 31 - 37.

23. Сельское хазяйство Аргентины. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.inta.gov.ar.

24. Сільське господарство Бразилії та Аргентини: тенденції та перспективи розвитку. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ers.usda.gov/ .

25. Сільське господарство Аргентини: туга за часами достатку. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ipsnews.

26. Сільське господарство Аргентини: найсильніша посуха за 100 років. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ipsnews. Слав'юк Р. Економіка сільського господарства: Підручник / Р. Слав'юк. - Луцьк: Вежа, 1999. - 188 с.

27. Страны и народы: Америка: Южная Америка / Под ред. Ю. Бром лея. - М.: Мысль, 284 с.

28. Топалов А. Регіональні аспекти ефективного розміщення сільськогосподарських культур / А. Топалов // Економіст. - 2005. - №1. - С. 40 - 41.

29. Фоминых Д. Аргентинцев призывают есть менше мяса / Д. Фоминих // Эхо планеты. - 2006. - № 14. - С. 20 - 21.

30. Юрківський В. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни / В. Юрківський. - К.: Либідь, 2001. - 408 с.

Додаток А.1

Динаміка виробництва олії та бавовни в Аргентині *

Додаток А.2

Динаміка виробництва м'яса *

* Складено за [24].

Размещено на Allbest.ru