Міграційні процеси за умов глобалізації (соціально-філософський аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міграційні процеси за умов глобалізації (соціально-філософський аспект)

Кривенко Ю.І.

В даний час зміни, викликані глобалізаційними процесами, зачіпають різні сторони суспільного життя: від сімейних стосунків до форм державного устрою. Міграція як явище, історично властиве людям, також набуває нових форм і характеру. He випадково все частіше можна почути твердження, що виразником суті нашої епохи є кочівник, що всі люди, незалежно від своєї культури, можуть мігрувати і що найважливішим чинником сучасності, що має історичне минуле від початку існування людства, стає постійна схильність людей до переміщень. Сьогодні міграція є глобальним явищем. Практично всі держави виявляються втягнутими в міграційні процеси, від них залежать їх економічний і політичний стан, культурне життя, і навіть цілісність. Міграційні потоки разом з інформаційними і економічними потоками грають справляють істотний вплив на структуру і систему державних і світових суспільних стосунків; їх взаємодія сьогодні породжує ряд питань і проблем, вирішення яких часто можливо лише на міжнародному та міждисциплінарному рівні.

Міграційні процеси обумовлені як об'єктивними факторами - специфічними історичними і національними умовами життя країн, їх культурною своєрідністю, економічними особливостями, діями пануючої політичної еліти, тощо - так і суб'єктивними обставинами, багато з яких мають непередбачуваний та суперечливий характер. Метою соціально-філософського підходу до проблем міграцій є вироблення загальної концепції розуміння міграційних процесів. В умовах суперечливого сприйняття феномену міграції і, в той же час, підвищення мобільності людей в сучасному суспільстві, саме соціальна філософія дозволяє виробити конструктивні методологічні принципи вивчення соціальних рухів. Tаким чином, соціально-філософське дослідження стає теоретичною підставою для різних трактувань і стосунків до міграційної рухливості людей.

Проблеми розвитку світових міграційних процесів викликали значний інтерес багатьох учених. Так, у роботах П.Кругмана, П.Стокера, Дж.Саймона, С.Кастла, В.Кларка, В.Хьюго, М.Тодаро, К.Макконнелла,О.Тоффлера знайшли відображення проблеми управління міграційними потоками. З'ясуванню теоретичних проблем міграційних процесів та їх кількісній оцінці присвячені наукові розробки вчених країн СНД - Ж.Зайончковської, Т.Заславської, А.Кирєєва, Г.Овчиннікова, І.Цапенко. Окремі соціально-економічні аспекти міграційних процесів досліджені українськими вченими: В.Будкіним, О.Грішновою, М.Долішнім, Ф.Заставним, Б.Лановиком, Е.Лібановою, О.Малиновською, Т.Петровою,

О.Лозняком, А.Поручником, М.Романюком, А.Румянцевим, В.Савчуком,

С.Сіденко, А.Філіпенком, О.Хомрою, І.Школою та ін.

На думку деяких вчених сучасна міграція по значенню впливу на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний простір порівнянна з «великим переселенням народів». Однак на відміну від попередніх історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, природні й соціальні умови життя людей) та умови міграцій (швидкість, інтенсивність потоків), але і їх спрямованість; якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея «завоювання», «дифузії»), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися - переважає скупчення переселенців у промислових центрах.

Однією з найважливіших сучасних тенденцій міжнародної міграції є глобалізація світових міграційних потоків, тобто задіяність в них майже всіх країн світу. Під її впливом спостерігається трансформація міграційних процесів, які набувають нових рис, підсилюють свій вплив на політичну, соціально-економічну і духовну сфери життя суспільства. Основними наслідками цього процесу є розподіл праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і більш залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів суб'єктів, що інтегруються [1].

Окрім історичних та економічних чинників, що обумовили інтенсифікацію сучасних міграційних потоків, слід назвати і політичні фактори, такі як урегулювання багатьох політичних конфліктів, що протягом десятиріч підтримували роз'єднання світового господарства, зокрема, «холодна війна», система апартеїду в Південній Африці, нестабільна ситуація на Близькому Сході. Велике значення має зміна стратегій розвитку, що відбуваються в сучасному світі, а саме: відмова від принципів автаркії; опора на власні сили країн з перехідними економіками; перехід від політики жорсткого протекціонізму країн, що розвиваються, до політики відкритої економіки; реформи в країнах Латинської Америки, Південної Азії і Близького Сходу та ін.

He останню роль у збільшенні міграційних потоків грає демографічна ситуація, яка склалася на сьогодні у світі. Зростання населення світу було і залишається безпрецедентним за всю його історію: його чисельність зросла з 2,5 млрд. чоловік в середині XX століття до 6,1 млрд. в його кінці. В той самий час природний приріст населення в країнах так званого «золотого мільярду» (Європи, Північної Америки, Канади та Австралії) неухильно зменшується. Згідно прогнозу Відділу OOH з питань населення від 2010 до 2050 року Німеччині, наприклад, знадобиться 487 тис, мігрантів щорічно,

Франції - 109 тис., а в цілому ЄС -1,6 млн. чоловік. Ane очевидно, що темпи приросту населення у світі значно перевищують потреби у робочій силі вище перерахованих держав. Поки що максимальне сальдо міграції належить Північній Америці - щорічно 1,4 млн. чоловік. За нею слідує Європа - 1,1 млн. У Океанії - лише 103 тис. чоловік. При розгляді кількості мігрантів, що приймаються, на 1000 місцевого населення картина дещо інша: у Північній Америці на кожну 1000 населення доводиться 4,2 мігранта, в Океанії - 3,2, а в Європі - 1,5 мігранта [2].

На сьогодні найбільша кількість мігрантів знаходиться в Європі - 64 млн., в Азії - 53 млн., в Північній Америці - 45 млн. Протягом 2000-2005 рр. найбільш розвинені регіони приймали 2,6 млн. мігрантів щорічно, або 13,1 млн. за цей період.

Так, за даними Глобальної комісії з міжнародної міграції, яка функціонує при ООН, у 2007 р. у світі налічувалось близько 200 млн міжнародних мігрантів, ураховуючи лише тих, які мешкали за межами свої батьківщини понад рік. Для порівняння, ця кількість мігрантів еквівалентна чисельності усього населення такої країни, як Бразилія [3].

Існує широко поширене думка про те, що сучасна міжнародна міграція виникає не через нестачу економічного розвитку, а через недорозвиненості самої країни. Джерелом найбільшого числа мігрантів є не найбідніші країни світу, а найбільша кількість мігрантів приходить не з бідних районів і общин. Так, наприклад, і у Мексиці, і в Китаї районами походження міжнародних мігрантів є ті, які знаходяться у стадії швидкого економічного розвитку. Саме структурні трансформації суспільства створюють і розширюють ринки, що постачають найбільшу кількість мігрантів в світі. Згідно теорії світових систем залучення країн, що розвиваються, до світової ринкової економіки і проникнення в них ринкових стосунків ведуть до руйнування традиційних систем соціальних зв'язків [4]. Це викликає появу нових, мобільних співтовариств з колишніх сільських жителів, які переміщаються в міста і не знаходячи там роботи виїжджають до інших країн, як правило, приєднуючись до спільнот з представників свого етносу, що там проживають, і, як наслідок, формують транснаціональні міграційні потоки (табл. 1.1) [5]. глобалізація міграція соціальний економічний

Глобалізація трудової міграції приводить до того, що відбувається сегментація ринку праці в приймаючих країнах і виділення видів робіт, якими переважно зайняті мігранти. В результаті в індустріально розвинених країнах складається специфічний розподіл праці, в якій мігранти займають, як правило, непрестижні робочі місця, що не вимагають високої кваліфікації, з важкими умовами праці і низькою заробітною платою. Подібний розподіл праці приводить надалі до формування такого економічного режиму, який все більше і більше стає залежним від праці мігрантів.

Сьогодні, коли економіка набуває все більш глобального характеру, часто міграція надає можливості в плані працевлаштування, що сприяє безпрецедентному збільшенню потоку мігрантів. Міжнародні міграційні переміщення надають істотну економічну, соціально-культурну і демографічну дію на направляючі, транзитні і приймаючі райони Транзитні і приймаючі райони стикаються з труднощами в регулюванні потоків міграції і інтеграції мігрантів в життя суспільства. Направляючі зони втрачають кваліфіковану робочу силу. Розвиток імміграції дозволяє країнам-реципієнтам економити великі засоби на підготовці кадрів. По деяких оцінках, в результаті «притоку мізків» з інших країн СПІАзаоща- дили лише у сфері освіти і наукової діяльності за період з 1965 по 1990 р. не менше 15 млрд. дол. Зростаюча заклопотаність з приводу тероризму змусила багато країн підвищити заходи безпеки на своїх межах, внаслідок чого збільшилася незаконна міграція, перш за все шляхом незаконного перевезення людей і торгівлі ними.

У новій доповіді Всесвітнього банку підкреслюється, що засоби, що перераховуються мігрантами з-за кордону, сприяють скороченню бідності, поліпшенню здоров'я дітей, підвищенню відвідуваності шкіл, а також притоку інвестицій. У міру інтернаціоналізації суспільного розвитку все більш значне місце в нім займає міграція населення і трудових ресурсів, а в її рамках - міграція висококваліфікованих фахівців (наукових кадрів). У 90-х г.г. XX ст. кожен шостий мігрант був дослідником, інженером або лікарем, кожен третій - службовцем. Міжнародна мішація фахівців за післявоєнний період склала у всьому світі величину близько 2 млн. чоловік. Збільшене значення науки в соціально-економічному розвитку перетворило інтелектуальну працю на найважливіший ресурс і чинник стійкого розвитку і безпеки. По суті, сформувався глобальний феномен інтелектуальної міграції [6].

В останні роки почали говорити про так звану демографічну глобалізацію, що вносить свої зміни в якісні характеристики населення планети, його стратифікацію:

глобалістська еліта людства - вузька складова населення, що включає тих представників світової еліти, чий добробут пов'язується з глобалізаційними процесами, космополітична за своїм мисленням;

глобалістська пределіта - це прошарок, який складається з людей, котрі за своїм способом життя і мислення ідентифікується з представниками глобалистської еліти, але при цьому поступаючись за масштабом і розмахом своєї діяльності. Це високомобільні працівники, чия діяльність ніяк не обмежується національними рамками і пов'язана з транснаціональними інститутами;

прошарок населення, що тим чи іншим чином залучається в процес глобалізації, але в національних рамках. Це молодший менеджерський склад і робітники транснаціональних компаній, люди, зайняті в туристичному бізнесі, міжнародній інфраструктурі, ті, що обслуговують іноземні компанії;

прошарок населення, що має достатньо високий рівень життя і пов'язаний з тим сегментом економіки своїх країн, що глобалізований мінімальною мірою;

решта частина людства, яка безпосередньо не виходить на рівень глобалізованої економіки, хоч опосередковано залежать від неї [7].

У доповіді фахівців та експертів Фонду населення OOH (UNFPA) «Міжнародна міграція та цілі розвитку на тисячоліття» (2005 р.) акцентується увага на швидкому зростанні кількості мігрантів у високорозвинених державах світу відносно країн, які розвиваються; високій концентрації чисельності мігрантів притаманній невеликій кількості країн (три чверті мігрантів зі всього світу перебувають у 28 країнах, а кожен п'ятий перебуває у СІЛА); стійкій тенденції до збільшення чисельності мігрантів-жінок, частка яких у загальній кількості становить близько 49 %; перебуванні всіх держав світу під впливом міжнародної міграції, більшість з яких можуть бути класифіковані як країни «походження, транзиту і призначення» [8].

Наслідки міжнародної міграції виявляються в різних сферах: політичною, соціальною, економічною, культурно-психологічною та інших. Більш того, ці наслідки мають і позитивний і негативний характер, стаючи, таким чином, джерелом суперечностей і конфліктів, створюючи виклики і погрози безпеці. Посилення світових господарських зв'язків і міграційних процесів, нові завдання економічного розвитку, негативні демографічні тенденції і проблеми безпеки примушують уряди різних країн світу розробляти нову міграційну політику, ухвалювати нові закони об імміграції і поправки до існуючих законів. У світовій економіці є держави, зацікавлені в значному притоку трудових ресурсів, - Австралія, Нова Зеландія, Канада. Тут реалізуються спеціальні імміграційні програми, розраховані на широкомасштабне залучення фахівців з-за кордону, які також включають подальшу допомогу в адаптації на ринку праці (вивчення мови, вдосконалення професійних навиків тощо).

Як зазначається у Світовому економічному та соціальному огляді за 2004 p., який був проведений ООН, загалом більшість держав світу не були тривалий період часу виключно країною еміграції чи країною імміграції. Протягом 1950-2000 pp., за оцінками фахівців цієї організації, лише сім країн (США, Франція, Канада, Австралія, Кот-д'Івуар, Швеція, Ізраїль) забезпечували додатній потік міжнародних мігрантів, а в шістнадцяти спостерігалася стійка тенденція до еміграції населення (Індія, Індонезія, Бангладеш, Мексика та ін.) [9]. При цьому довгострокові тренди міжнародної міграції значною мірою обумовлювались економічними та політичними подіями, які відбувались у певних країнах чи регіонах. Тим самим, набуваючи глобальних масштабів, міжнародні потоки міграції починаючи з 1970-х рр. характеризуються диверсифікацією як за основними групами країн, так і за найбільшими регіонами світу (табл. 1.2) [8].

За типом державної імміграційної політики, держави можна умовно поділити на три групи: «класичні»; «гостьові»; «заборонні».

«Класичні» з погляду імміграції країни - США, Канада, Австралія - які заохочують постійну, а не тимчасову міграцію, вирішують возз'єднання сімей, надають постійним мігрантам громадянство. До тієї ж групи можна віднести і Швецію. Ця політика «відкритих дверей» припускає, проте, певну селекцію якості робочої сили, чітке планування необхідних об'ємів і професійно-кваліфікаційної структури міграційних потоків.

Інша група, куди входять, наприклад, Франція, Нідерланди і Великобританія. Тут правила прийому іммігрантів строго, перевага віддається жителям колишніх колоній, хоча вирішується возз'єднання сімей і є можливість отримати постійне громадянство.

Країни, які намагаються реалізувати строго «гостьову» модель міграції, - Німеччина, Швейцарія, Бельгія, тут заохочується тільки тимчасова міграція, забороняється практика «возз'єднання сімей», використовуються дуже строгі критерії натуралізації. Іноземець, що отримав робочу візу, після закінчення роботи зобов'язаний виїхати з країни і наступного разу може звертатися за дозволом на в'їзд тільки по закінченню встановленого терміну - можливо, ще через два-три роки. Tаку політику, можна охарактеризувати як «заборонну».

Але якої б моделі імміграційної політики дотримувалася та або інша країна, загальною проблемою для всіх залишається нелегальна імміграція, яка продовжує зростати у всьому світі, не дивлячись на жорсткий контроль «приймаючих» держав. За даними міжнародної міграційної служба

OOH вважає, що на незаконному ввезенні іммігрантів злочинні організації заробляють до 7 млрд. дол. щорічно, дослідники наводять іншу цифру - 12 млрд. дол. [10]. Це обумовлено як розвитком процесів глобалізації, які супроводяться зростанням мобільності населення і все більшого числа людей в міжнародному переміщенні, так і зростанням обмежень і заборон на шляху легальних форм міграції в багатьох країнах, найпривабливіших для мігрантів. Ситуація в значній мірі ускладнюється тим, що потоки міжнародної міграції залишаються важко контрольованими і введення обмежувальних заходів відносно легальних мігрантів, зазвичай супроводяться лише зростанням масштабів нелегальної міграції.

Крім того в 2004 році Європейською Радою була прийнята так звана Гаагська програма розрахована на декілька років роботи у сфері юстиції, свободи та безпеки, в ній визначався план дій щодо активізації боротьби проти нелегальної міграції по ряду широких напрямків політики: безпека кордонів, нелегальне працевлаштування, повернення та співробітництво з третіми країнами.

Останніми роками уряди багатьох держав усвідомівши недостатню ефективність заборонних заходів регулювання, намагаються упроваджувати деякі елементи політики, властиві для країн класичної міграції, а також приймати міри, які б сприяли соціально-економічному розвитку бідних країн та регіонів.

Отже, міжнародна міграція являє собою інтегральний аспект глобального процесу економічних, соціальних і технологічних зрушень та впливає на всі сторони розвитку суспільства, будь то потітика або економіка, демографічні процеси або національні стосунки, ідеологія або релігія.

Сучасний світовий міграційний процес за своїм змістом і масовості істотно відрізняється від аналогічних процесів попередніх сторіч. Пов'язуючи глобалізацію з міграційними процесами, що відбуваються|походять| в світі, слід зазначити, що|слід відзначити , що| глобалізація створює нові, ширші можливості для міграції населення. В світі створюються умови, при яких відбувається небачене збільшення масштабів економічних процесів міжнародного обміну, що не визнають меж світової економіки. Сучасні міграції несуть в собі могутній конфліктогенний потенціал, створюючи проблеми безпеки національної держави, сприяючи формуванню і розширенню діаспорних общин, порушуючи сталу етнокультурну структуру приймаючих країн.

Найважливішими характерними рисами нової міграційної ситуації в світі, стали:

- безпрецедентне розширення масштабів міжнародної міграції і формування своєрідної «нації мігрантів»;

- розширення географії міжнародних міграцій, залучення до орбіти світових міграцій практично всіх країн і територій світу;

- зміна структури міграційних потоків відповідно до потреб глобального ринку праці;

- визначальне значення економічної і, перш за все, трудовій міграції;

- неухильне зростання нелегальної імміграції;

- збільшення масштабів і розширення географії вимушених міграцій;

- зростання значущості міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу і, перш за все, приймаючих країн;

- суперечність між національним і транснаціональним регулюванням міграційних потоків [11].

Tаким чином, в соціальному просторі XXI століття міграція стає одним

із способів виживаності не тільки людини, але й багатьох країн, в тому числі високорозвинених, які хоча й намагаються протистояти їй, але не можуть обійтися без імпорту робочої сили, інтелектуального потенціалу, залучення населення дітородного віку для вирішення демографічної кризи і т. п. Тому дослідження механізмів впливу мірації на соціум є задачею, яка потребує детального вивчення.

- включаючи лише Бельгію, Францію, Німеччину, Італію, Люксембург, Швейцарію [5] - за даними Глобальної комісії з міжнародної міграції.

*** - за винятком Вірменії, Азербайджану, Грузії, Казахстану, Киргизії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану.

— за винятком Білорусі, Естонії, Латвії, Литви, Молдови, Росії, України [8].

Список використаних джерел

1. Todaro P. and Maruszko L. Illegal migration and U.S. immigration reform: a conceptual framework // Population and Development Review. - 1987. - №

2. -P.101-114.

3. Zimmermann K. Tackling the European migration problem // Journal of Economic Perspectives. - 1995. - №. 9(2). - P.45-62.

4. Дуглас З.М. На шляху до всеосяжної моделі міжнародної міграції // Міграція і розвиток. - M., 2007.

5. World Migrant Stock: The 2007 Revision Population Database // http://esa. un.org/migration.

6. Доповідь Генерального Секретаря ООН 39-ої сесії комісії ООН по народонаселенню і розвитку «Моніторинг населення світу» // World population monitoring, focusing on international migration and development) 04.04.2006 p. // Офіційний сайт ООН // www.un.org/russian.

7. Roig Vila M. International migrations and globalization International and regional migration trends. Population Division, United Nations. - New York, 2002. // www.sela.org./ public-html /AL2K/.

8. Papastergiadis N. TheTurbulenceofMigration. Globalization, Deterritorialization und Hybridity. - Cambridge: Polity Press, 2000.

9. World Migration 2005: Costs and Benefits of International Migration. - Geneva: International Organization for Migration, 2005. - 494 p.

10. Міхєєв В. Добро подарувати в Европу на заробітки // Звістки. - 2000, 22 травня.

11. Великобританія готова прийняти 100 тис. іммігрантів // Незалежна газета. - 2000, 6 вересня.

12. Тураєв А.В. Глобальні проблеми сучасності. - М.: JIoroc, 2001.

Размещено на Allbest.ru