Документи з біометричними елементами захисту та електронним носієм в структурі державної інформаційної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОКУМЕНТИ З БІОМЕТРИЧНИМИ ЕЛЕМЕНТИ ЗАХИСТУ ТА ЕЛЕКТРОННИМ НОСІЄМ В СТРУКТУРІ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

А. Лисенко

22.11.2010 р. у Брюсселі на саміті "Україна-ЄС" обговорювався План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України і на виконання якого був прийнятий Указ Президента України від 22.04.2011 р. N494/2011 "Про Національний план з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України". Даним документом передбачається розроблення нових зразків документів, що мають містити електронний носій з біометричною інформацією про особу. Такими документами мають бути: дипломатичний та службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ біженця для виїзду за кордон та інші.

На цей час існує різноманітна нормативно-правова база, якою регулюються питання виготовлення та використання документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Зокрема це: "Положення про номенклатуру бланків цінних паперів і документів суворого обліку, що виготовляються за ліцензією Міністерства фінансів України" затверджене Постановою Км України від 19.04.1993 р. №283, "Положення про паспорт громадянина України", затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-XII; "Правила оформлення і видачі службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб свідоцтва про належність до громадянства України", затверджене Постановою КМ України від 14.04.2004 р. № 491; Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"; "Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", затверджене Указом Президента України від 28.10.1993 р. № 491/93; "Правилами оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України", затверджене Постановою КМ України від 17.07.2003 р. №1111; "Положенням про проїзний документ дитини", затверджене Указом Президента України від 07.09.1994 р. № 503/94; "Положенням про дипломатичний паспорт України" та "Положення про службовий паспорт України", затверджені Указом Президента України від 26.02.1998 р. №153/98; "Про посвідчення особи моряка", затверджене Указом Президента України від 05.06.1993 р. № 194/93; "Положенням про посвідчення члена екіпажу', затверджене Указом Президента України від 13.09.1994 р. № 522/94; "Положенням про посвідчення особи на повернення в Україну", затверджене Постановою КМ України від 12.08.1994 р. № 553 та іншими нормативно-правовими актами окремих міністерств.

На XV саміті "Україна - ЄС", який проходив у Києві 19.12.2011 р. сторони заявили, що безвізовий режим із Європою становить стратегічне завдання для України. Це політична складова проблеми, яка змушує владу держави впроваджувати документи, які б відповідали міжнародним стандартам. Зовсім інший аспект цього питання знаходиться в національній, інформаційній, економічні та соціальній площині.

На виконання прийнятих Україною зобов'язань, Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3692-VI від 06.09.2011р. "Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України" (вето Президента України) та проект закону, що очікує розгляду № 8178 від 01.03.2011 р. "Про основні засади надання пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій з використанням електронних соціальних карток", які значно розширюють коло документів з біометричними елементами захисту та з електронним носієм безконтактного доступу до них. Це викликало негативну реакцію в першу чергу серед фахівців, які вбачають в цьому загрозу конституційним правам людини і громадянина, загрозу національній, економічній, інформаційній безпеці держави, лобіювання інтересів приватних комерційних структур.

Відповідно до Закон України № 3692-Vl документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також її спеціальний соціальний статус, за їх функціональним призначенням поділяються на два види:

а) міжнародні документи необхідні для виїзду за кордон, які виготовляються на паперовій основі: паспортна картка; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України;

б) документи, що надають пільги та підтверджують спеціальний статус особи, які виготовляються на полімерній основі: соціальне посвідчення; посвідчення застрахованої особи; пенсійне посвідчення; посвідчення особи з інвалідністю; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця для виїзду за кордон; дозвіл на працевлаштування (п.1, ст.8).

Цей перелік не є вичерпним, а тому законами України можуть встановлюватись й інші документи, що посвідчують особу та її спеціальний статус.

На законодавчому рівні також визначаються форма, зміст, обсяг інформації в цих документів та ступінь її захисту від несанкціонованого доступу та дій (випадкових чи навмисних), що призводять до їх незаконної модифікації, розкриття чи знищення. Відповідно до п.3 ст.9 закону №3692-VI, у випадках, встановлених законами України, у зазначені документи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів, може бути внесена додаткова змінна інформація, а саме: про місце реєстрації, про сімейний стан, про відмову від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків, про видачу приватизаційних паперів, про додаткові біометричні дані, про інформацію, яка забезпечує захист даних в безконтактному електронному носієві тощо.

Для кожного виду документів законодавчо передбачені різноманітні елементи системи захисту від підробки (ст.9, ст.10 закону №3692-VI). Бланки документів на паперовій основі, як документи суворого обліку та звітності, повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. На цей час основними елементами захисту бланків державних документів є: відповідна якість паперу та наявність в його складі органічних чи синтетичних мікроволокон, які по різному люмінесціюють в ультрафіолетових променях; різноманітні водяні знаки та скриті зображення; металізовані чи синтетичні смуги безпеки з мікродруком чи голографічними елементами захисту; планшети; використання для друку різноманітних спеціалізованих фарб (люмінесцентні, магнітні, іридисцентні, металізовані, оптично змінювані тощо); різноманітні способи друку реквізитів документів (високий, плоский, глибокий та їх різновиди, офсетний друк, орловський друк, мікродрук, двосторонній друк, перфораційний друк тощо); використання графічних елементів захисту (гільйоширувальні рамки, орнаменти, асюре, віньєтки - як елементи декору, захисна фонова сітка тощо); спеціальні елементи захисту - особливі покриття паперу (плівки у вигляді голограм, кінеграм, піксельграм, металізовані геометричні фігури різної форми з багатопозиційними "райдужними" зображеннями, тощо Указ Президента від 15.11.2000р. №1239/2000 "Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами", Постанова КМУ від 05.07.2002 р. №932 "Про затвердження переліку документів і груп товарів, які підлягають захисту голографічними елементами", Постанова КМУ від 15.03.2006 р. №324 "Про внесення змін до переліку документів, які підлягають захисту голографічними елементами, та їх державних замовників" та інші щодо використання голографічних захисних елементів - скасовані.). Сукупність окремих елементів захисту становить відповідну систему захисту документів від повної або часткової підробки, які водночас використовуються і для контролю дійсності таких документів.

Виготовлятись такі документи повинні за єдиними стандартами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Уповноважених суб'єктів, і лише на спеціалізованих державних підприємствах, які мають відповідну ліцензію та відповідають вимогам Міжнародної організації цивільної авіації ІСАО. Документи на паперовій основі у формі книжечки можуть мати від 8 до 64 сторінок, які пронумеровані друкарським способом із дотриманням вимог законодавства та фіксацією на останній сторінці порядкового номера бланка, відповідним чином прошиті, на всіх паперових сторінках та на нижній частині обкладинки повинні мати ще й серію та номер документа, які виконані за технологією лазерної перфорації. Між лівим форзацом (обкладинкою) та першою паперовою сторінкою розміщується спеціальний бланк, на якому розміщується персоналізована інформації, яка виконується багатокомпонентним захисним друком, який містить символ електронного документа, зображення Малого Державного Герба України. Це - сторінка даних про особу, власника документа. Вона виготовлена із спеціального матеріалу, який технологічно призначений для внесення персональної інформації і водночас забезпечує ототожнення особи за допомогою технологій лазерного гравіювання та лазерної перфорації. За допомогою цифрової камери, електронним способом фіксується зображення обличчя особи, яке закріплюється на сторінці даних за технологією лазерного гравіювання. Під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном, таким чином "відцифрований" образ особи дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації та утворює своєрідну зону візуального контролю дійсності документа. В окремих випадках, визначених законом, можливе вклеювання фотокартки до таких документів.

На цій сторінці розміщується також зона внесення біометричної та іншої інформації про особу, передбаченої даним законом, та її зчитування за допомогою технічних засобів з метою установлення тотожності даної особи за сукупністю інформації, яка зберігається в даному документі. Наприклад, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (п.4, ст.13 Закон України № 3692-VI) складається з м'якої обкладинки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій інформації, 32 сторінок та сторінки даних. Електронний носій інформації - чип радіочастотної ідентифікації (RFID), інформація з якого може бути зчитана не лише картрідером (засобом зчитування інформації з чипа), але й дистанційно - з літака чи супутника. Такі технічні можливості є в державах Європейського Союзу, є вони і в України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 17.09.2008 р. №834 в Україні створюється Державна інтегрована інформаційна система забезпечення управління рухомими об'єктами, складовою частиною якої є Система координаційно-навігаційного забезпечення України, яка формується спеціалістами Державного космічного агентства України. Відповідно з використанням цих систем, можливий безконтактний доступ до інформації, яка зберігається на електронному чипі чи електронному файлі конкретної особи в державній інформаційній системі (ДІС) та фіксація пересування документа разом з його власником в часі та просторі. Великобританія, яка мала надійну систему захисту інформації до своїх баз даних, на цей час відмовилась від безконтактного способу доступу і перейшла лише на контактний спосіб доступу до інформації за допомогою картрідера. Ми йдемо своїм шляхом, чи тим куди нас направляє ЄС?

На законодавчому рівні (п.7, ст.13) визначено, яка інформація має вноситись до паспорта. Це: назва держави; назва документа; тип документа; код держави; номер документа; прізвище, ім'я, по-батькові особи; громадянство; дата народження; порядковий номер запису в державній ідентифікаційній системі (ДІС) відповідає номеру ідентифікаційного коду платника податку; стать; місце народження; дата видачі документа; орган, що видав документ (код); дата закінчення строку дії документа; відцифрований образ особи; відцифрований підпис особи, які розміщуються переважно на сторінці даних та в електронному носієві інформації.

До біометричних елементів захисту документів, які водночас є й найбільш інформативними ознаками, за якими ототожнюється особи власника документа, відносяться "відцифровані": зображення обличчя; папілярних візерунків; райдужної сітківки ока та його кровоносних судин; графічного зображення власноручного підпису. Водночас, в таких документах, на наш погляд, краще мати не графічне зображення "відцифрованого" підпису, а динамічний електронний цифровий підпис.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про цифровий електронний підпис" (ВВР, 2003, №36, ст.276), "це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору документа або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається на документ за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа". Це своєрідна електронна печатка підпису конкретної особи, в якій в електронному вигляді зафіксовані основні параметрами графічних зображень елементів підпису та взаємне їх розміщення в просторі по вертикалі й горизонталі. Ці біометричні дані є індивідуальними для кожної особи, стійкими, відносно незмінними протягом тривалого часу та суттєво відрізняються від аналогічних властивостей інших осіб.

У документах осіб, які в установленому законодавством України порядку визнані недієздатними, "відцифрований" підпис в документи не вноситься, а особам, які не досягли чотирнадцятирічного віку та особам із фізичними вадами - вноситься за їх бажанням. Водночас слід зазначити, що підписи хоч і є стійкими графічними зображеннями, які відображають динамічний стереотип рухів, але кожний наступний підпис відрізняється від попереднього в межах варіативності рухової навички, а тому надійність захисту документа таким "відцифрованим" підписом може бути недостатньою саме через варіативність підписів. Такий підпис в конкретному статичному варіанті його фіксації цифровою камерою, як і електронний цифровий підпис є своєрідною електронною печаткою підпису. В звичному варіанті - це факсиміле, печатка підпис, якою може скористатись будь-хто. Більш ефективною може бути електронна фіксація параметрів підпису (темп, натиск, розміри елементів підпису та їх взаємне розміщення, тощо) в процесі реалізації динамічного стереотипу рухів. Середньо статистична величина цих параметрів могла б стати основою для ототожнення особи за параметрами динамічного стереотипу рухів при виконанні власноручного підпису. Лише в цьому випадку такий біометричний захист може бути дійсно ефективним. В іншому випадку, "відцифроване" зображення статичного підпису можна зробити з будь-якого справжнього підпису і навіть якщо цей підпис не буде відповідати всім параметрам попереднього, який внесений в документ, то це не значить, що цей підпис несправжній. Крім того, просте статичне зображення "відцифрованого" підпису мало чого варте оскільки його можна отримати будь-яким способом: шляхом технічної підробки, електрофотографічного копіювання чи комп'ютерного монтажу тощо. Лише фіксація динамічних параметрів рухової навички при виконанні власноручних підписів може надійно захистити документ від підробки та несанкціонованого доступу до персональної інформації, оскільки іншою людиною ці властивості рухової навички практично неможливо відтворити. Розробниками такий варіант захисту документів та доступу до персоніфікованих даних в самому документі та електронному файлі ДІС не передбачається, тому що їм потрібний доступ до інформації без згоди на це конкретної особи власника документа, а тому така база даних нічим не відрізняється від криміналістичних обліків, які створюються і використовуються для пошуку злочинців при розслідуванні карних справ слідчими. Хто і як буде користуватись цією базою даних питання риторичне, а тому захист персоналізованої інформації від несанкціонованого доступу, використання та поширення набуває особливої ваги, про що і свідчить Закон України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 р. № 2297-VI, який почав діяти з 01.09.2011 р.

Паспортна картка (ст.12), посвідчення члену екіпажу (ст.17), соціальне посвідчення (ст.20) та інші документи, що посвідчують спеціальний статус особи, виготовляються із полімерних матеріалів у формі картки. Вони наділені такими ж властивостями, що й закордонні паспорти, тобто відповідають міжнародним стандартам ІСАО (Міжнародної організації цивільної авіації), містять безконтактний електронний носій інформації про особу та номер бланка. Фізичні властивості цього матеріалу дозволяють використовувати при виготовленні карток різноманітні технології - від термо- друку до лазерного гравіювання. На безконтактний електронний носій записується інформації про пред'явника документа, у тому числі біометрична, а також можуть бути активовані персональні додатки - соціальний та платіжний. Відповідно до ст. 20 закону №3692-VI, на лицьовій стороні картки соціального посвідчення інформація розміщується у такій послідовності: назва держави; назва центрального органу виконавчої влади; назва документа; прізвище, ім'я, по-батькові особи; порядковий номер запису в ДІС; "від цифровані" образ особи та її підпис. На зворотному боці картки зазначається назва та код органу, де зареєстровано інформацію про особу та дата реєстрації.

Зазначені в п.1, ст.8 закону №3692-VI документи, що посвідчують спеціальний статус особи і мають біометричну систему захисту та радіочастотний чип безконтактного доступу до них, не можуть бути використані для виїзду за кордон, оскільки ні План дій з лібералізації візового режиму з ЄС, наданий Україні, ні Указ Президента України від 22.04.2011 р. №494 не передбачають внесення персональних даних власника документа на безконтактний електронний носій в зазначені вище документи. Отже ці документи створюються під державну інформаційну систему (ДІС) реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування, правовому регулюванні якої присвячений розділ ІІІ в Законі України №3692-VI.

Нормативно-правові засади створення державної інформаційної системи "ЄДАПС-ДІС" містяться, відповідно, у постанові КМУ від 20.01.1997 р. "Про затвердження Концепції створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи (ЄДАПС)" та у розпорядженні КМУ від 17.06.2009 р. № 711-р "Про схваленні Концепції розвитку Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування (ДіС)".

Відповідно до ст.33 закону №3692-VI, державна інформаційна система - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, обробки і використання визначеної цим законом інформації про видані особі документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, з забезпеченням її ідентифікації. Структурно ДІС функціонує як єдина система, що складається з Головного та резервного обчислювальних центрів, Державного центру персоналізації документів та вузлів Уповноважених суб'єктів (ст.34).

Належне функціонування ДІС забезпечується Головним розпорядником ДІС через Уповноважений орган шляхом використання уніфікованих програмно-технічних комплексів. Головний розпорядник ДІС забезпечує накопичення, актуалізацію, перевірку інформації та надає дозвіл на персоналізацію документів, заявки на отримання яких надходять захищеними каналами зв'язку від Уповноважених суб'єктів (ст. 35).

Головний обчислювальний центр ДІС, як центральна база даних про осіб та документи, що вже видані, в хронологічному порядку забезпечує накопичення та зміну персоналізованої інформації та забезпечує її збереження шляхом дублювання в Резервному обчислювальному центрі ДіС.

Відповідно до ст. 36 закону №3692-VI, до державної інформаційної системи (ДІС) обов'язково вноситься така інформація про особу: прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи; дата народження; місце народження; стать; дата внесення інформації про особу до ДІС; відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших законних представників; відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України; реквізити документів, що видані особі (серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ, строк дії документа); відомості про смерть особи або про визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; "відцифрований" зразок підпису особи; "від-цифрований" образ особи; додаткова змінна інформація, що передбачена ч.3 ст.9 цього закону. Якщо окремі персональні дані про особу відсутні, то вноситься відмітка про це, а інформація, що зазнавала змін, зберігається у попередній редакції з відповідною приміткою, як допоміжна інформація ДІС. Забороняється вносити до ДІС інформацію, не передбачену цим законом та використовувати її у спосіб, несумісний з цим законом.

Таким чином в базі даних ДІС акумулюються персональні дані як громадян України, так і іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні. Персоналізовані дані вносяться до ДІС за порядковим номером, який є таким же, як і ідентифікаційний код (номер) платника податків фізичної особи. Цей "порядковий номер запису в ДІС", згідно даного закону, обов'язково записується на безконтактний електронний носій. Окрім того, закон забороняє, а Кабінет Міністрів передбачає внесення додаткової інформації до бази даних. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. №132-р (із змінами і доповненнями) інформацію до бази даних ДІС надають: органи реєстрації актів цивільного стану (Мін'юст України); дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном (МЗС України); служба громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (МВС України); адміністрації вищих навчальних закладів (МОН України); органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори (Державний департамент України з питань виконання покарань); військові комісаріати (Міноборони України); пункти пропуску через державний кордон (Адміністрація Держприкордонслужби України); суди загальної юрисдикції (Державна судова адміністрація України).

Крім того, відповідно до ст.9 проекту Закону №8178 від 01.03.2011 р. "Про основні засади надання пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій з використанням електронних соціальних карток" автоматизований реєстр створюється з метою ведення єдиного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги, послуги, виплати та інші соціальні гарантії, з метою накопичення, зберігання, актуалізації та використання інформації про фізичних осіб, які мають таке право, про види, розміри і строки надання фізичним особам цих пільг, а також про документи, що підтверджують таке право.

Реєстр ведеться на електронних носіях із забезпеченням його сумісності і взаємодії з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави (п.4 ст.9).

Враховуючи, що статтями 20-23 закону №3692-VI передбачено внесення до переліку документів, що підтверджують громадянство України ще й документів, що посвідчують особу та її спеціальний статус - соціального посвідчення, посвідчення застрахованої особи, пенсійного посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю створюються умови для внесення до бази даних ДІС ще й додаткової персональної інформації про: стан здоров'я особи; розмір страхових внесків; надання пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій з використанням електронних соціальних карток.

Згідно з Концепцією створення Єдиного державного реєстру фізичних осіб, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 р. №1500, персональна інформація буде долучатися до електронного файлу-справи конкретної особи у хронологічному порядку, а при внесенні змін - попередня інформація зберігається.

Отже, крім даних від вказаних вище 8 міністерств і відомств до Головного обчислювального центру ДІС (Положення про Головний обчислювальний центр ДІС було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 р. № 573) може надходити також додаткова персональна інформація на кожного громадянина - власника електронної картки: про товари, куплені за допомогою електронної картки: де, коли, скільки товару куплено; про проїзд на громадському транспорті за допомогою картки: скільки разів на день, напрямки маршруту, час посадки і висадки з транспорту; про оплату комунальних платежів: за квартиру, за воду, за газ і електроенергію, а також про наявність комунальних боргів; про отримані в банках кредити та про стан їх повернення; про об'єкти нерухомості, про транспортні засоби, що знаходяться у власності; про наявність полісу соціального медичного страхування; про стан здоров'я Згідно з даними в Єдиній системі обліку інформації охорони здоров'я. Єдина система обліку інформації охорони здоров'я України запроваджується відповідно до ст. 6 проекту Закону України "Про фінансування охорони здоров'я та обов'язкове соціальне медичне страхування в Україні" (реєстр. № 4744 від 30.06.2009 р.). Законопроект включено до порядку денного постановою Верховної Ради України від 01.02.2011р. № 2951-VI..

Таким чином, Закон України №3692-VI від 06.09.2011 р. "Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України" і проект Закону України №8178 від 01.03.2011 р. "Про основні засади надання пільг, послуг, виплат та інших соціальних гарантій з використанням електронних соціальних карток" взаємопов'язані між собою, а тому персональна інформація про кожного громадянина України чи іноземця, буде надходити до державної інформаційної системи в повному обсязі і зберігатись там не тільки протягом життя людини, але й визначений термін після смерті людини, а можливо й довічно, як архівний матеріал. Вражаюча уяву інформаційна база персоналізованих даних, яка може бути використана по різному в залежності від поставленої мети.

Як вже зазначалось, персоналізована інформація, яка записана на безконтактних електронних носіях відповідних документів та в електронних файлах ДІС, може бути зчитаною дистанційно за допомогою глобальних навігаційних супутникових систем. Такі можливості у держав Європейського Союзу та інших є, а тому їх компетентні органи отримають доступ до персональної інформації, яка буде зберігатись в державній інформаційній системі України. Це справа часу та технічних можливостей, які постійно удосконалюються.

Крім того, аналіз структурної будови державної інформаційної системи (ДІС) та її взаємодія з базами даних інших інформаційних систем свідчить про можливість приєднання в майбутньому до Шенгенської інформаційної системи (SIS) в якості її структурного елемента.

Отже, фінансові витрати кожного громадянина держави за обов'язкове отримання вказаних в Законі України №3692-VI документів та доступ до інформаційної бази даних ДІС компетентних органів - це і є особистий та державний "внесок" за безвізовий в'їзд окремих громадян України до окремих держав Європейського Союзу. Наші компетентні органи будуть знати все і про всіх громадянин в державі, а компетентні органи інших держав так само знатимуть все: хто до них в'їжджає, що робить, де знаходиться, як пересувається і т.д., а також отримають необмежене поле діяльності для аналітичних досліджень державних служб щодо стану та вірогідного розвитку держави на найближче майбутнє та на віддалену перспективу.

Отже, сучасні інформаційні технології передбачають, що аналіз і обробка інформації в електронних документах може здійснюватись в автоматичному режимі та відповідно до розроблених цільових комп'ютерних програм. З кримінально-правової та криміналістичної точки зору такі інформаційні можливості використання персоніфікованих електронних документів вивчені мало, що може сприяти зловживанню як службових осіб, так і злочинців.

А тому Президент України, як гарант Конституції, наклав вето на цей закон, зазначивши, що прийнятий Верховною Радою України 23 вересня 2011 року Закон України "Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України" не може бути підписаний, оскільки:

> несе ризики порушень конституційних прав громадян та гарантій цих прав, загальновизнаних прав особи, засадничих підвалин існування демократичної правової держави, якою є Україна;

> порушує взяті Україною міжнародні зобов'язання, є кроком назад на шляху впровадження європейських та міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини, виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України;

> не забезпечує безпеку громадян;

> призведе до невиправданого суттєвого збільшення бюджетних витрат, негативно позначиться на бюджеті кожної сім'ї;

> низка пропонованих Законом новацій не відповідає нагальним потребам сьогодення, є необґрунтованою та неприйнятною.

Виходячи з вищевикладеного, Закон України "Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України" не може бути взятий до виконання. Тож пропоную Верховній Раді України його відхилити. (rada.gov.ua Президент України Пропозиції до Закону України "Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України").

паспорт дипломатичний громадянин документ

Література

1. Інтернет портал // www: rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru