Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Основні документи
• 2. Передумови та початок введення військ до Афганістану
• 3. Зміна ситуації з приходом Б. Обами
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Характер дій Міжнародних сил сприяння безпеки (ISAF) та США (далі - коаліційні сили) в Ісламській Республіці Афганістан усе більше набуває цивільних рис і спрямовується на стабілізацію оперативної обстановки невійськовими методами. Прийняті стратегії та оперативні плани щодо Афганістану передбачають збільшення частки цивільної складової у діяльності коаліційних сил, а їх оперативні спроможності у подальшому мають зазнати суттєвих змін. Це обумовлюється зростанням людських втрат серед особового складу коаліційних сил (у порівнянні з 2005 р. чисельність загиблих збільшилася майже на 300%), корегуванням системи операцій, зменшенням серед громадян держав Європи та Америки прихильників військової присутності в Афганістані, наслідками проведених антитерористичних операцій на півдні і півночі країни, підсумками Лондонської конференції щодо проблем Афганістану, результатами проведених Ллойї Джирги та Кабульської конференції [5, 23].

На сьогодні в Афганістані для коаліційних сил та NTM-A головними завданнями є підготовка сил безпеки Афганістану до набуття ними необхідних оперативних спроможностей, тимчасове збільшення угруповання коаліційних сил, поступова передача відповідальності за безпеку в провінціях підрозділам афганської армії і поліції та поетапне виведення військових контингентів. Скорочення чисельності коаліційних сил в Афганістані було визначено Президентом США, рішеннями Лондонської конференції та засідання міністрів оборони держав-членів НАТО в Таллінні. З оголошенням намірів про згортання військової присутності в Афганістані, все частіше акцент робиться на невійськових методах стабілізації обстановки.

1. Основні документи

Керівництво сайту Wikileaks готує до публікації документи про військову операцію в Афганістані, які перебувають в його розпорядженні.

Про це повідомив представник Wikileaks Джуліан Ассандж.

За словами Ассанджа, у Wikileaks є ще близько 15 тисяч секретних документів, які поки недоступні широкому колу інтернет-користувачів.

Представник Wikileaks не назвав точної дати публікації, проте запевнив, що всі документи точно з'являться в інтернеті.

Перша добірка службових документів, які стосуються всіх аспектів проведення операції союзників в Афганістані з січня 2004 по грудень 2009 року, була опублікована на сайті Wikileaks в кінці липня. За заявами представників сайту, добірка включає більше 90 тисяч документів. Її основу складають рапорти американських командирів різного рівня про проведення операцій, що описують подробиці бойових дій та їх наслідки.

Представник оборонного відомства США 26 липня заявив, що Пентагон поки не визначив розмір нанесеного збитку публікацією і продовжує внутрішнє розслідування і пошук того, хто передав документи стороннім [1, 14].

Раніше за підозрою в цьому під варту було узято колишнього співробітника армійської розвідки в Багдаді Бредлі Меннінга, проте документи, що стосуються останнього періоду війни, були, можливо, передані іншою особою. Глава Пентагону Роберт Гейтс попросив ФБР приєднатися до розслідування.

5 серпня міністерство оборони США зажадало від сайту Wikileaks негайно повернути відомству ці неопубліковані документи.

Раніше в цьому місяці про свою причетність до появи секретних даних про війну в Афганістані, що опубліковані на Wikileaks, заявила шведська інтернет-компанія PRQ, що надає послуги web-хостингу. Незважаючи на увагу ЗМІ до публікації, офіційні особи, представники збройних сил та експерти не вважають, що опубліковані документи можуть завдати шкоди обороноздатності США.

Пентагон зажадав від авторів проекту WikiLeaks негайно повернути близько 15 тисяч документів про війну в Афганістані, зміст яких ще не було оприлюднено, повідомляє Reuters з посиланням на офіційного представника оборонного відомства США Джефа Моррелла.

Він заявив, що єдиною "прийнятною" поведінкою WikiLeaks в ситуації з витоком "афганського досьє" є повернення і негайне видалення всіх документів, що потрапили до авторів проекту. Моррелл, як передає AFP, підкреслив, що публікація близько 75 тисяч документів про військову операцію в Афганістані вже поставила під загрозу безпеку американських солдат, їх союзників і мирних жителів, які співпрацюють зі США [2, 32].

Перша порція секретних документів була опублікована на сайті WikiLeaks 26 липня. Згодом керівник проекту Джуліан Ассанж пообіцяв розкрити ще близько 15 тисяч документів, однак вони до цих пір не з'явилися на сайті. Ассанж розповів, що до публікації ці документи необхідно відредагувати, щоб не ставити під загрозу життя згаданих у них осіб.

Раніше представники "Талібану" пообіцяли ретельно вивчити викладений архів і "покарати" американських інформаторів. За деякими даними, у вже опублікованих матеріалах згадуються імена десятків афганців, які співпрацюють з коаліційними військами.

Незабаром після публікації "афганського досьє" Пентагон почав розслідування витоку документів. Визначений перший підозрюваний - ним виявився рядовий першого класу Армії США Бредлі Меннінг, обвинувачений також у публікації відеозапису авіаудару по Багдаду на WikiLeaks.

Варто відзначити, що важливість опублікованих документів неодноразово ставилася під сумнів. Так, джерела в Пентагоні відзначали, що серед всього архіву є тільки один секретний документ з низьким рівнем секретності. Президент США Барак Обама визнав, що публікація може пошкодити військової операції в Афганістані, але зауважив, що ніяких сенсаційних відомостей у документах немає. Стантом на 26.07.2010 на чотирьох сайтах стали доступними таємні матеріали з війни в Афганістані, а саме на wikileaks.org, The Guardian, Spiegel.de та The New York Times . Об'єм величезний, але як повідомляється на wikileaks.org, ще 15 000 документів буде опубліковано пізніше, щоб, за проханням джерела, зменшити завдану шкоду [2, 46].

У заяві радника президента США з питань національної безпеки генерала Джеймса Джонса витік інформації названо "безвідповідальним" і сказано, що оприлюднення секретних даних про війну в Афганістані "може поставити під загрозу життя американців і наших партнерів".

Мова йде про документи, опубліковані інтернет-ресурсом Wikileaks і передруковані провідними світовими часописами одночасно в трьох країнах - британською Guardian, американською New York Times і німецьким журналом Der Spigel. Ці документи містять досі не оприлюднену інформацію про загибель в Афганістані цивільного населення.

Цей вилив секретної інформації став чи не найбільш масштабним в історії США.

Загалом із документів, що потрапили до рук журналістів, постає невтішна картина: сили коаліції програють війну в Афганістані, військові вбивають сотні мирних мешканців, а правда про це приховується, кількість нападів з боку талабів зростає, а командування сил НАТО не довіряє Пакистану.

Згідно з документами, зміст яких розголошено в пресі, таліби отримали доступ до ракет із теплонаведенням, які можна перевозити в різні місця і використовувати для нападів на літаки.

За словами кореспондента Бі-Бі-Сі, Білий Дім розлючений витоком, що здатний завдати серйозної шкоди репутації адміністрації США.

Крім того, з документів випливає, що блок НАТО підозрює Пакистан і Іран у тому, що розвідки обох країн таємно надають допомогу афганським талібам.

Як пише Guardian, секретні документи докладно описують ціну низку випадків, які подають вояків НАТО в негарному світлі і які військові кола напевне воліли б не розголошувати.

"Ці безвідповідальні витоки не повпливають на наші зобов'язання щодо розширення партнерства з Афганістаном і Пакистаном", - зазначається в заяві генерала Джонса.

З документів випливає, що сили коаліції використовували безпілотники, керовані з військової бази в Неваді, щоби вистежувати і вбивати талібів; що міжнародні сили нібито мають затаємничені "чорні" підрозділи, які полюють за лідерами талібів, щоби їх "убити чи захопити".

Газета New York Times особливо акцентує той момент, що виходячи із секретних документів, пакистанські розвідувальні служби допомагали талібам, хоча Пакистан отримує від США понад мільярд доларів допомоги на стабілізацію регіону.

Британська Guardian зазначає, що ці документи "переважно складені молодшими офіцерами на основі даних, отриманих інформаторами і афганськими чиновниками".

Guardian додає, посилаючись на високопоставленого американського відставного розвідника, що старші офіцері розвідки США вважали ці звіти сумішшю "чуток, нісенітниць і застарілих даних" і не передавали їх на вищий рівень командування.

В офіційній заяві Білого Дому сказано, що картина хаосу, яку змалювали опубліковані секретні документи, могла мати місце до початку реалізації нової стратегії щодо Афганістану, запропонованої Бараком Обамою.

"Важливо звернути увагу на те, що документи стосуються періоду між 2004 і 2009 роками", - сказано в заяві адміністрації США [4, 21].

Сайт Wikileaks опублікував секретні документи уряду США, в яких йдеться про повідомлення, які надсилали американські посольства по всьому світу до Вашингтона.

Згідно з повідомленнями преси, обсяг опублікованих матеріалів набагато більший за загальний розмір викладеної інформації про Афганістан і оприлюднених документів про Ірак.

В опублікованих документах держдепартаменту містяться відомості про те, що представники деяких арабських держав, зокрема король Саудівської Аравії, закликали США напасти на Іран, щоб покінчити з його ядерною програмою.

У повідомленнях, відправлених до Вашингтона, також йдеться про:

- Запевняння про зв'язки російської влади з організованою злочинністю.

- Надзвичайно близькі відносини прем'єр - міністра Володимира Путіна з його італійським колегою Сильвіо Берлусконі.

- Спроби Ірану переобладнати північнокорейські ракети для використання у ролі ракет далекого радіуса дії.

- Небезпеку того, що пакистанські ядерні матеріали можуть бути використані для виробництва ядерної зброї.

- Американських чиновників, яким наказували стежити за керівництвом ООН.

- Корупцію в уряді Афганістану, який підтримує Захід. Побоювання посилилися, коли стало відомо про високопоставленого чиновника, який нібито віз за кордон у своєму багажі понад 50 млн. доларів готівкою.

- Невдалі спроби США запобігти постачанню зброї з Сирії ліванському "Хезболлі"

- Перемови, присвячені закриттю американської в'язниці на Гуантанамо, зокрема дипломатам Словенії нібито пропонували прийняти звільненого в'язня в обмін на зустріч з американським президентом Бараком Обамою.

- Дискусії американських і південнокорейських чиновників про можливе об'єднання двох Корей - у тому випадку, якщо відбудеться повний розвал КНДР.

- Критику британських політиків, зокрема прем'єр-міністра Девіда Кемерона.

Матеріали, оприлюднені Wikileaks, готуються опублікувати провідні західні газети. Британська Guardian присвятила їм на своєму сайті цілий розділ. Крім того, 250 тисяч документів були передані американській New York Times, німецькому журналу Spiegel, іспанській El Pais і французькій Le Monde.У неділю Державний департамент США закликав засновника сайту Wikileaks Джуліана Ассанджа утриматися від публікації нової серії секретних документів, оскільки це, на думку Вашингтона, може поставити під загрозу тисячі життів. У своєму листі юрист Держдепу Харолд Кох також просить Ассанджа знищити копії секретних матеріалів у його базі даних і повернути документи владі США.На цьому тижні в Wikileaks повідомили, що в розпорядженні сайту опинилися секретні дані, що майже в сім разів перевищують за обсягом ті 400 тисяч документів Пентагону, які сайт опублікував у жовтні. Сайт не повідомив точну дату публікації цих даних. Проте очікують, що перші витоки можуть почати з'являтися вже в неділю [5, 16].

Джуліан Ассандж раніше заявляв, що влада США боїться бути притягнутою до відповіді за факти, які розкриють після публікації. Очікують, що серед нових матеріалів -- документи, що стосуються відносин США з іншими країнами, а також конфіденційні висловлювання американських дипломатів щодо таких держав, як Австрія, Великобританія, Ізраїль, Канада, Росія й Туреччина.

Високопоставлений американський чиновник заявив, що Ассандж пропонував перемови щодо деякої редактури публікованих матеріалів.

"Ми не будемо брати участі в перемовах щодо подальшої публікації або розповсюдженні незаконно отриманих секретних документів американського уряду", -- відповів йому на це Кох.

У листі Коха йдеться, що під ударом опиняться тисячі осіб -- від журналістів до борців за права людини і блогерів. Журналісти повідомляють, що подібний крок дуже нетиповий для американської влади і свідчить про їхню стурбованість наслідками публікації.

2. Передумови та початок введення військ до Афганістану

Колишній голова центрального командування збройних сил США генерал Томмі Френкс, виступаючи в понеділок у Центрі Кеннеді у Вашингтоні з лекцією, що приурочена до першої річниці початку війни в Іраку, зробив сенсаційне зізнання: американські військові почали підготовку до операції в Афганістані ще до трагедії 11 вересня 2001 . Це означає, що теракти в Нью-Йорку і Вашингтоні стали лише приводом для вже підготованої глобальної антитерористичної кампанії [2, 101].

На думку спостерігачів, виступ генерала Френкса стало частиною передвиборної кампанії президента Буша. "У першу річницю війни в Іраку адміністрація президента США намагається переконати населення в тому, що рішення про початок війни в Іраку було виправданим, - сказав кореспонденту виданню один з вашингтонських експертів .- Примітно, що колишній генерал Френкс, так само як кандидат у президенти від демократів Джон Керрі, воював у В'єтнамі. Якщо припустити, що за виступом генерала варто передвиборний штаб президента, то розрахунок очевидний: якщо вже слухають ветерана Керрі, то точно будуть слухати і ветерана Френкса".

Генерала Френкса, що вийшов у відставку в липні минулого року, і справді слухали з великим інтересом. Не потребує уявлення, він був тим не менш представлений аудиторії як "батько солдатам" і "хороший сім'янин з Техасу". Він з'явився на сцені в елегантному сірому костюмі і дві години поспіль говорив без папірця. Початок виступу не віщувало сенсації.

"Коли я вперше зустрівся в Джорджем Бушем, - згадував Томмі Френкс, - президент вже знав, що я і його дружина Лора закінчували одну школу, і він сказав мені про це. Я відповів:" Так, це так, пане президент. Але я за нею не доглядав". Зал засміявся. Потім Томмі Френкс як би ненароком згадав, що щойно пообідав з Дональдом Рамсфельдом. "Ми хороші приятелі, - сказав генерал .- Рамсфельд робить важливу і важку роботу для країни".

А потім генерал пустився в спогади про свою участь у війні з міжнародним тероризмом. І розповів те, про що до цього багато хто тільки здогадувався. Виявилося, що центральне командування збройних сил США почало підготовку до висадки в Афганістані ще до того, як міжнародний тероризм завдав удару по Америці.

"В кінці серпня 2001 року, - сказав Томмі Френкс, - я провів таємну зустріч з главою пакистанської розвідки. А трохи пізніше полетів на зустріч з президентом Мушаррафом. Тоді нас дуже хвилювала ситуація в Афганістані. До речі, там нам дуже допомогли росіяни. Я їм вдячний. Ми звернулися до них по допомогу, щоб зрозуміти, як кинути 260 тис. чоловік в піски і не втратити 15 тис. з них. Росіяни нам все пояснили. Так ось, 11 вересня, коли ми приземлилися для дозаправки, один з моїх підлеглих підійшов до мене і попросив включити телевізор. Я побачив те, що бачили всі ви: це був момент, коли другий літак врізався в башту ВТЦ. Після цього мені подзвонив Рамсфельд і запитав, де я перебуваю. Я відповів. 'Ти не там, де ти повинен бути ', - сказав він ".

До речі, за словами Томмі Френкса, він якимось дивним чином передбачив трагедію 11 вересня, і тому є свідки. За чотири дні до цього він виступав в одній з військових частин. "Що не дає вам спати вночі?" - Запитав його якийсь сержант. "Картина однієї башти ВТЦ у Нью-Йорку, що падає на іншу", - відповів генерал.

"Прилетівши в той день у Вашингтон, - продовжив Томмі Френкс, - я доповів міністру оборони, що плану вторгнення в Афганістан у мене немає. Ми його не готували. Я пообіцяв Рамсфельду підготувати план до 31 жовтня 2001 року".

"Я згоден з тими, хто вважає, що в Афганістані ще багато що належить зробити. Але ми дали 26 млн. афганців шанс жити вільно, і я вдячний своїй країні за це", - підсумував Томмі Френкс свою розповідь про афганську кампанії. За три дні до нового, 2002 року генерал Френкс полетів на зустріч з президентом Бушем на його ранчо в Кроуфорд, до Техасу. На цей раз він віз план операції в Іраку. "Президент запитав, чи влаштовує мене самого цей план. Я відповів, що не влаштовує". Виходячи з першого варіанту плану, США повинні були розмістити в Іраку близько 500 тис. військовослужбовців. На думку генерала Френкса, "на це знадобилося б не менше півроку". У результаті Томмі Френкс і його підлеглі 14 місяців готували новий план. "Ми вважали важливим захистити інфраструктуру Іраку: воду і нафтові свердловини - тисячу на півдні і близько шестисот на півночі. Крім того, ми всіляко намагалися уникнути багатотисячних втрат серед мирного населення. Також для нас було важливо, щоб диктатор не зміг використати свої ракети проти Ізраїлю , Бахрейну, Саудівської Аравії, Туреччини та інших сусідів Іраку ".

На запитання президента, чи влаштовує генерала новий варіант плану, той відповів позитивно. І цей план був прийнятий до виконання. На думку Томмі Френкса, операція в Іраку була проведена чудово і історики "будуть згадувати про неї тисячу років". "Я щасливий, коли поряд з розмовами про те, що рішення про війну в Іраку була помилковою і зараз ми розплачуємося за авантюризм, я бачу на газонах перед будинками таблички з написом: 'Ми підтримуємо наші війська', - сказав генерал .- Це справжня демократія. Я впевнений на 100%, що та ціна, яку ми платимо за цю війну, виправдана цілями, які ми хочемо досягти ".

Томмі Френкс нагадав присутнім про вибухи в Мадриді і сказав, що поклав квіти біля посольства Іспанії в Вашингтоні. "Успіх терористів породжує успіх, - сказав він. - Ми повинні сконцентруватися на війні з тероризмом незалежно від того, яка адміністрація прийде до влади в Білому домі" [3, 43].

На думку генерала, США повинні подвоїти зусилля для створення "коаліції прихильників". Зокрема, залучення нових країн до участі в іракському врегулюванні позбавить "ворогів демократії в Іраку можливості звинувачувати у всьому США". Радикальне угрупування Талібан прийшло до влади після падіння уряду доктора Наджібули під час жорстокої боротьби за владу між бандами, завдяки фінансовій допомозі Америки, підтримки Саудівської Аравії і всебічного сприяння Пакистану. Дуже швидко ця маленька група, отримавши з боку Америки постачання найсучаснішою зброєю та поповнюючись прихильниками руху з числа різних угруповань моджахедів і учнів пакистанських медресе, перетворилася на потужну військово-політичну силу, яка виступала проти війни. У 1994 році, захопивши місто Кандагар, таліби проголосили власний уряд і отримали широку, претендуючи на світову, популярність. У 1996 році таліби встановили свій контроль над Кабулом, а потім і над усією країною. Хоча були противники талібів, які чинили опір і намагалися створювати опозиційну коаліцію. Але порядок у лавах нової влади був залізний, а форма управління країною забезпечувала зростання фінансової та військової потуги Руху Талібан [3, 17].

На території, що підконтрольна талібам, панував мир і стабільність при жорстокому середньовічному шаріатському законі. Поступово вкрай жорстокий режим управління талібів почав підбурювати народ і своїх союзників на Заході. Однак крім засудження політики керівництва Талібану ніяких дій проти нього Вашингтоном не робилося. Більш того, за свідченнями американських ЗМІ, представники руху мали можливість відвідувати США, де зустрічалися з американськими чиновникам і, в тому числі з майбутнім президентом США Дж. Бушем.

Все змінилося після терактів 11 вересня 2001 року. США назвали У. бен Ладена, одного зі спонсорів Руху Талібан, організатором теракту і зажадали від талібів його екстрадиції. Після того як таліби погодилися з вимогами Вашингтону, президентом Дж. Бушем був обраний варіант військового вторгнення в Афганістан в надії на те, що бомбардування території Афганістану змусять талібів укласти угоду з США. Після більш ніж місячного бомбардування Афганістану раптово вночі таліби без бою залишили Кабул, зосередивши сили в Кандагарі. А через 3 дні режим талібів канув у минуле.

Але головне завдання вторгнення в Афганістан не було виконане. Америці все ще не вдається зловити «терориста № 1» і його сподвижників. Минуло більше 7 років з моменту вторгнення в Афганістан, протягом яких США та сили НАТО не змогли забезпечити мир і стабільність в країні, хоча адміністрація США постійно збільшує свій військовий контингент в Афганістані.

Одночасно в пресі все частіше з'являється інформація про те, що жертвами американських військових замість талібів стають мирні жителі.

Намагаючись уникнути прямих зіткнень з бойовиками і вимушених втрат, командування МССБ використовує масовані бомбардування населених пунктів, що призводить до значних жертв серед мирного населення. Авіаційні удари наносяться на основі неперевіреної інформації, ці дії не узгоджуються з афганською владою.

Згідно з даними березневої доповіді 2008 року генерального секретаря ООН жертвами бойових дії в 2007 році в Афганістані стали понад 8000 осіб. Тільки в березні 2008 року в результаті натовських авіанальотів в області Гарамсер провінція Гільменд загинули 57 людей, в основному діти, жінки і люди похилого віку. Очевидці підтверджують, що в населених пунктах, які піддавалися бомбардування, талібів не було. Крім того, НАТО завдавало удар по мітингах, мирних демонстраціях, весільних святах. Подібних прикладів достатньо. Американці кожен захід, будь то збори або весілля, вважають за місце збору талібів і бойовиків «Аль-Каїди». Талібом може бути представлений будь-який житель, якщо він не сподобався американцям [3, 29].

У вересні 2006 року, коли керівництво НАТО заявило, що в провінції Гільменд знищено 1500 бойовиків-талібів, один із жителів села, де відбувалися події, в інтерв'ю канадському кореспонденту газети «Франс Прес» сказав, що в цій трагедії загинули 24 людини з числа його родичів: сини, онуки, жінки. На початку 2008 року в провінції Хост американські війська вбили сім'ю з 8 чоловік, в тому числі 2 дітей.

Офіційні представники НАТО стверджують, що знищуються бойовики Талібану та Аль-Каїди. Очевидці ж доводять зовсім інше, наводячи приклади самоуправства американських офіцерів і солдатів: затримання та арештів людей, самовільних обшуків в будинках. Відверте недотримання норм культури, релігійних традицій і звичаїв народу Афганістану створюють серйозні проблеми для американців.

Щоденні масові вбивства мирного населення Афганістану називаються боротьбою з міжнародним тероризмом, тому американцям дозволено порушувати міжнародні закони про військові дії і права людини. Тому Вашингтон наполягає на непідсудність своїх солдатів за скоєні ними злочини.

Президент Хаммід Карзай під час свого візиту до Лондона в січні 2008 року в ході прес-конференції сказав, що число жертв серед мирних жителів не прийнятно і серйозно ускладнює не просту ситуацію в Афганістані. Питання надання допомоги у навчанні та оснащенні афганської армії, наважувалося в перші роки вторгнення американців, в теперішні час «стоїть на місці».

Їм було запропоновано НАТО замість збільшення власних військ на території Афганістану зосередити зусилля на навчанні, постачанні та посиленні національної армії і поліції ІРА. Однак за минулий рік серйозних зрушень у створенні боєздатної афганської армії не сталося.

Багаторазові вимоги народу і глави держави Хамміда Карзая про припинення бомбардувань населених пунктів і доріг, нанесення ударів по автомобільним колонам американці також залишили без уваги.

Складається враження, що командування військ США в Афганістані забуло про ті цілі, які вони переслідували, починаючи цю кампанію. І як наслідок дії американських військових в республіці все більше починають нагадувати окупацію з усіма її характерними рисами: жорстокістю до мирного жителям, непропорційним застосуванням сили і презирством до місцевих традицій [2, 15].

3. Зміна ситуації з приходом Б. Обами

Афганський народ повинен сам піклуватися про свою безпеку. Таку думку висловив президент США Барак Обама під час прес-конференції з прем'єр-міністром Індії Манмоханом Сингхом. Про це повідомляє Associated Press.

При цьому американський президент вказав, що США прагнуть завершити свою місію в цій країні.

Адміністрація Б. Обами активно виробляє нову стратегію по веденню бойових дій в Афганістані. Особливо гостро обговорюваним питанням тут є можлива відправка в цю країну додаткового контингенту з 40 тис. військовослужбовців США. Очікується, що незабаром Б.Обама обнародує дані плани.

У складі міжнародного контингенту військ НАТО в Афганістані знаходяться 68 тис. американських військових. Всього чисельність угрупування налічує 100 тис. військових.

За 2008 р. в Афганістані було убито близько 1 тис. 140 мирних жителів, втрати військ НАТО склали 286 чоловік. Жовтень 2008 року став найкривавішим місяцем для американської армії в Афганістані. За 27 днів в цій країні загинули 55 військовослужбовців, що є гіршим показником за всі 8 років війни.

Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен закликав союзні країни до збільшення чисельності військ в Афганістані, не чекаючи рішення президента США Барака Обами щодо введення до Афганістану близько 40 тис. нових військовослужбовців. Збільшення чисельності військ, військового оснащення і інших ресурсів в Афганістані НАТО розглядає в рамках нової програми NATO Training Mission по підготовці поліцейських сил Афганістану. Передбачається, що програма допоможе значно розширити чисельність афганської армії і підняти її рівень.

Незважаючи на те, що деякі союзники заявили, що вони направлятимуть підкріплення, більшість країн НАТО досі ухилялися від ухвалення однозначних рішень.

Американський президент Барак Обама оголосив про своє рішення в стислі терміни направити до Афганістану військові підкріплення чисельністю 30 тис. солдатів і одночасно призначив час початку догляду - липень 2011 року. У США вважають, що саме це рішення, що базується на «іракських рецептах» Джорджа Буша, перетворило цей конфлікт у «війну Обами». Американці планують повністю піти з Афганістану до завершення нинішнього президентського терміну Обами (тобто до кінця 2012 року).

У своєму виступі у Вест-Пойнті військової академії, що готує офіцерські кадри для армії (сухопутних військ) США, Обама наголосив про своє рішення з перегляду американської стратегії в Афганістані, де ведуться вже 8 років військові дії коаліційних сил на чолі з США і поки не приносять видимого ефекту . «Афганістан не є ще одним В'єтнамом», - запевнив Обама курсантів і всю аудиторію загально американських каналів телебачення. Судячи по його словам, різниця полягає в тому, що таліби, проти яких воюють коаліційні війська, не є національним рухом і не перемагають, а лише «набрали темп» у бойових діях. Відповідно мова не йде про небезпеку швидкого падіння нинішнього режиму в Кабулі. При належній підтримці та правильній політиці він з часом зможе сам взяти на себе відповідальність за безпеку в країні.

Подібні коментарі, так само як сам факт виступу Обами не в Білому домі, а у військовій академії, що направляє своїх випускників на поле бою, на думку спостерігачів, спрямований на те, щоб протидіяти настроям незадоволеності в США ходом військових дій. За даними останнього опитування громадської думки, проведеного за замовленням CNN / Opinion research company, нині на підтримку війни в Афганістані висловлюються лише 45% опитаних, у той час як на початку війни у 2001 році військові дії підтримували 90% респондентів.

«Як верховний головнокомандувач я прийшов до висновку, що в наших національних інтересах направити до Афганістану додатково 30 тисяч американських солдатів. Через 18 місяців наші війська почнуть повертатися додому. Це ті сили, які необхідні нам, щоб взяти у свої руки ініціативу в той час, як ведеться створення афганських ресурсів, здатних забезпечити відповідальне виведення наших військ з Афганістану », - оголосив Обама [3, 25].

Відомо, що напередодні цього виступу американський президент близько години спілкувався в режимі телеконференції з президентом Афганістану Хамідом Карзаєм. Досягнуті в ході цієї бесіди домовленості дозволили Обамі оголосити, що Кабул вживе заходів до поліпшення роботи афганських владних структур, зі складу яких будуть видалені «неефективні і корумповані елементи».

Американські ЗМІ додають деякі деталі, що розкривають план Обами, що розроблявся близько трьох місяців. Відзначається, що Обама пішов по шляху, рекомендованому командувачем військами США і НАТО в Афганістані генералом Стенлі Маккрісталом. З урахуванням військ, обіцяних Вашингтону країнами НАТО (5-7 тис. осіб), що направляються підкріплення близькі до запиту Маккрістала (40 тис. осіб). Виходить, відзначає CNN, що чисельність американських військ в Афганістані наблизиться до розмірів радянського контингенту, що воювали в цій країні (в даний час там перебувають 68 тис. американських військових).

Обама помітно скоротив терміни перекидання військ в порівнянні з тим, як їх планував Пентагон. Перші частини повинні прибути в країну до нинішнього Різдва, останні - до серпня. За оцінками експертів, напрям підкріплень до Афганістану обійдеться американській скарбниці в 30 млрд. дол. Повідомляється також, що до бюджету Пентагону вже включені суми для оплати переходу бойовиків-талібів на бік Кабула.

Як оголосив американський президент, американські війська почнуть повертатися на батьківщину з Афганістану вже в липні 2011 року. Роз'яснюючи його наміри, американські ЗМІ повідомляють, що Білий дім розраховує на повернення основної частини американських військ до часу завершення нинішнього президентського терміну Обами - до кінця 2012 року або принаймні до січня 2013 року.

В американських політичних колах неоднозначно зустріли рішення Обами. Так, його головний суперник на президентських виборах сенатор-республіканець Джон Маккейн вважає, що талібам вигідно знати, коли Білий дім має намір відкликати свої війська. «Війни виграють, зламавши волю противника, а не призначенням дати свого відходу», - заявив Маккейн. У той же час деякі законодавці-демократи висловлюються за те, щоб утриматися від посилки підкріплень і просто назвати дату відходу США з Афганістану. При цьому чинниками ризику вони вважають не тільки плани швидкого виведення військ з Афганістану, але і розрахунок на швидке зміцнення режиму, очолюваного Карзаєм.

Висновки

Таким чином, саме цивільно-військове співробітництво та пов'язана з цим реалізація проектів у економічній та соціальній сферах стають головним невійськовим аспектом стабілізації обстановки в Афганістані.

Список використаних джерел

1. Апанович О. Зовнішня політика США // Урядовий кур'єр. - 2010.

2. Загайко П.К. Новітня всесвітня історія. Київ, 2010.

3. Огієнко І. Зовнішня політика США. - К., 2009.

4. Петренко І. Зовнішня політика США // Урядовий кур'єр. - 2010.

5. Копержинський К. Новітня всесвітня історія. Київ, 2010.

6. Мицько І.З. Зовнішня політика США. - К., 2009.

7. Шумовський П. Зовнішня політика США. - К., 2009.

8. Яворівський К. Зовнішня політика США. - К., 2009.

Размещено на Allbest.ru