Макроекономічні аспекти участі України в Організації чорноморського економічного співробітництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук україни

інститут світової економіки і міжнародних відносин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

МАКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ УЧАСТІ УКРАЇНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ЧОРНОМОРСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Спеціальність: Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Хоманець Володимир Анатолійович

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні процеси глобалізації характеризуються формуванням цілісної й, водночас, різнорівневої системи світових господарських зв'язків, одним з важливих вимірів яких є регіональний. Формування регіональних економічних систем обумовлено об'єктивними чинниками й завданнями, які стоять перед національними економіками, насамперед - необхідністю протистояння загрозам глобалізації, що мають своїм наслідком поляризацію країн, поглиблення розриву в рівнях їхнього економічного розвитку. Це вимагає створення адаптованих до її вимог регіональних економічних альянсів, здатних забезпечити країнам стабільність та усталеність розвитку, використання національних конкурентних переваг, приведення параметрів національних економічних систем у відповідність до світових стандартів, нарощування економічного потенціалу, необхідного для подальшого розвитку національних економік на достатній ресурсній базі, вирішення проблеми їхньої реструктуризації на основі використання світового досвіду ефективної реалізації такого потенціалу, що має допомогти їм стати конкурентоспроможними у глобальному середовищі.

У контексті цих завдань, важливим здобутком регіоналізації уявляється створення взаємопов'язаних економічних комплексів у межах групи держав, здатних збудувати первинні підвалини інтеграційної взаємодії, орієнтованої на поліпшення національних макроекономічних параметрів розвитку, та сформувати фінансово-економічні основи для інноваційної перебудови національних економік. Такі комплекси, перш за все, дозволяють вирішувати внутрішньогосподарські проблеми, не прив'язуючи національні держави до чітко визначеної моделі соціально-економічного розвитку (ринкової чи адміністративно-командної) або певного політико-економічного вектору. Саме ці обставини мають братися до уваги при формуванні внутрішніх та зовнішніх стратегій розвитку української економіки і саме вони обумовлюють участь України в Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), а відтак - визначають актуальність обраної теми дослідження, покликаного оцінити принципи функціонування цього регіонального утворення, класифікувати основні позитивні й негативні наслідки участі України в ньому та сформулювати засади вдосконалення його організаційно-економічної структури у відповідності до національних інтересів нашої країни.

Актуальність роботи обумовлена, також, недостатнім рівнем вивчення обраної проблеми, відсутністю комплексного всебічного аналізу сучасного стану та перспектив розвитку ОЧЕС, складністю, з одного боку, процесів внутрішньої трансформації економік більшості країн-учасниць, а з іншого - реалізації їхньої стратегії поступової конвергенції та згодом - і загальноєвропейської інтеграції.

Аналізу співробітництва в рамках ОЧЕС в контексті загальносвітових трансформаційних процесів присвячена низка наукових робіт відомих вітчизняних та зарубіжних авторів, в яких висвітлювались як загальні проблеми та особливості розвитку міжнародних інтеграційних економічних відносин у глобальному середовищі, так і безпосередньо проблематика регіональної інтеграції транзитивних економік. Серед них велике теоретико-методологічне значення мають праці таких західних учених-економістів, як А. Вебер, Д. Вільямсон, Д. Гакс, А. Інотаї, А. Клінк, М. Кауфман, П. Кругман, П. Ліарговас, М. Портер, Дж. Стігліц, Дж. Сакс, Дж. Сорос, Я. Тімберген, Р. Хадсон. У країнах пострадянського простору дослідженню даної теми присвячені роботи, в яких йдеться про необхідність трансформування геополітичної стратегії, формування засад економічної безпеки транзитивних країн, зокрема таких авторів, як Л. Глухарьов, О. Гранберг, В. Жарков, П. Казаков, Л. Капустін, В. Загашвілі, К. Зубков, Б. Лавровський, А. Нєкіпєлов, Я. Самодєлкін, М. Сейфуллаєва, Л. Стровський, Є. Обмінський, Р. Хасбулатов, Н. Черкасов, С. Яшин та ін. Серед вітчизняних вчених - дослідників проблематики регіоналізації слід назвати Л. Бакаєва, В. Будкіна, О. Білоруса, І. Бураківського, В. Єременка, А. Кредісова, Г. Курочкіна, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, О. Михайловську, В. Новицького, В. Оніщенка, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, В. Савчука, В. Сіденка, А. Філіпенка, С. Харічкова, В. Чужикова.

Проте в науковій літературі не знайшли достатнього висвітлення проблеми комплексного дослідження наслідків співробітництва країн у рамках ОЧЕС, механізмів його впливу на параметри національних економік, зокрема на макроекономічні показники розвитку національної економіки України. Недостатня увага приділялась і вивченню багатого досвіду ринкових трансформацій, часто успішному завдяки участі в таких регіональних утвореннях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках розробки наукової тематики Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, зокрема в контексті підготовки наступних науково-дослідних тем:

- „Дослідження змін у світогосподарських відносинах, визначення механізму забезпечення товарної та регіональної диверсифікації і реструктуризації зовнішньоторговельних зв'язків, їх впливу на торговий баланс України” (державний реєстраційний № 0197U014990);

- „Дослідження ефективності діючої моделі інтеграції України в систему міжнародного поділу праці та розробка рекомендацій по приведенню її у відповідність з національними інтересами та тенденціями глобалізації і лібералізації світових господарських відносин” (державний реєстраційний № 0199U000514).

Мета і завдання дослідження.

Метою даної дисертації є комплексний аналіз та оцінка ефективності інтеграційної взаємодії України з країнами - членами ОЧЕС, її впливу на динаміку макроекономічних показників розвитку національної економіки, оптимальних умов та дієвих інструментів взаємовигідного партнерства країн - членів ОЧЕС для максимального використання їхнього економічного потенціалу.

Виходячи з мети дослідження в роботі поставлені наступні завдання:

- розкрити сучасну природу регіоналізації, витоки й генезис інституційної структури ОЧЕС з визначенням об'єктивних умов та перспектив розвитку інтеграційних процесів у регіоні;

- проаналізувати параметри інституційного та економічного середовища інтеграційної взаємодії країн - членів ОЧЕС та ефективність діяльності його управлінських органів і визначити напрямки оптимізації їхньої структури;

- визначити ступінь спорідненості між країнами інтеграційної економічної взаємодії та інституційної структури ОЧЕС та Євросоюзу та визначити можливості поступового переходу до формування єдиної інтегрованої Європи. Здійснити оцінку впливу співробітництва в рамках ОЧЕС на покращення внутрішньо-економічної ситуації в країнах-членах і на реалізацію стратегії загальноєвропейської інтеграції;

- розкрити асиметричний характер розвитку процесів економічного співробітництва держав Чорноморського регіону, тенденції еволюції угруповання і на цій основі сформулювати принципи, основні форми й механізми поглиблення інтеграційної взаємодії України з країнами - членами ОЧЕС;

- з'ясувати алгоритм кореляційної залежності між еволюцією форм інтеграційної взаємодії країн ОЧЕС та макроекономічними показниками розвитку національної економіки України;

- встановити рівень відповідності організаційно-інституційних параметрів ОЧЕС потребам гармонізації економічних інтересів країн цього угрупування, зокрема - розвитку господарського комплексу.

Об'єктом дослідження є регіональні інтеграційні процеси в рамках діяльності макроекономічного регіонального угрупування - Організації чорноморського економічного співробітництва - в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є макроекономічні цілі участі України в регіональній економічній структурі, механізми та інструменти співробітництва українських державних інституцій та інтеграційних структур у діяльності ОЧЕС і шляхи їхнього вдосконалення, ступінь їхнього опосередкованого (через формування системи інтеграційної взаємодії в рамках ОЧЕС) впливу на макроекономічну ситуацію в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становив широкий спектр загальнонаукових та спеціальних економічних методів пізнання, що застосовувалися відповідно до конкретних завдань дослідження, зокрема використовувався історично-логічний, системно-структурний підхід до аналізу економічних процесів, метод наукової абстракції, діалектичний метод пізнання, методи статистичного, логічного, емпіричного аналізу та експертних оцінок.

Своєрідність фактологічної бази дослідження зумовлена складністю обраної тематики, її новизною, недостатністю вивчення інтеграційних процесів в ОЧЕС. Більшість суто тематичних матеріалів знайшли відображення тільки в довідкових документах, офіційних статистичних та періодичних виданнях, частина яких вперше вводиться до наукового обігу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в комплексному дослідженні закономірностей механізмів функціонування й розвитку ОЧЕС, а також участі України в цій організації. Зокрема, в дисертації:

Вперше:

- теоретично доведено, що регіональна інтеграційна взаємодія є, з одного боку, відповіддю на загрози й виклики глобалізації, які полягають у подальшому поглибленні розриву між домінуючими країнами та країнами, що знаходяться на периферії економічного розвитку, а з іншого - підсистемою глобальної інтеграційної архітектури;

- зокрема обґрунтовано положення, що поряд з глобальними принципами, які визначають процеси регіоналізації в рамках ОЧЕС діють специфічні принципи-стимули, такі як потреба у створенні системи колективної економічної безпеки, забезпечення можливості реалізації національного економічного потенціалу та національних економічних інтересів в умовах транзитивної економіки, зацікавленість у переході від індустріального типу відтворення до інноваційних зрушень у структурі національної економіки;

- сформульовано макроекономічні цілі та кінцеву мету регіональної інтеграції в рамках ОЧЕС, основу яких становлять: належність до єдиного транспортного коридору та взаємна залежність й пов'язаність транспортних систем і виробничої інфраструктури, необхідність нагромадження фінансових ресурсів для реструктуризації економіки, гармонізація попиту (споживчого і на інвестиційні ресурси) та пропозиції. Дані положення відрізняються від існуючих системним характером і базуються на доцільності номенклатурної диверсифікації та вибіркового стимулювання технологічно авангардних імпорт заміняючи виробництв на етапі формування інноваційних секторів економіки, що, зокрема, вимагає координування інноваційної стратегії держав - членів ОЧЕС та їхніх господарюючих суб'єктів;

- розроблено авторську методику дослідження й виявлено алгоритми кореляційної залежності між еволюцією форм інтеграційної взаємодії країн ОЧЕС та макроекономічними показниками розвитку національної економіки країн - членів ОЧЕС, що дало змогу виявити пріоритетну роль інноваційних проектів у формуванні кумулятивної моделі інтеграційної взаємодії.

Отримали подальший розвиток:

- концепція регіонального співробітництва в рамках ОЧЕС, згідно якої загальні тенденції регіоналізації у світовій економіці детермінують потребу повноформатної структури співробітництва в рамках даного утворення (на мікро, макроекономічному, інституційному рівнях), що створить умови для розгортання коопераційних зв'язків. Це повинно забезпечуватися взаємодією державних і парламентсько-законодавчих органів, оновленням інституційної політики ОЧЕС, формуванням новітніх фінансово-кредитних інструментів, структуризацією підприємницької взаємодії;

- обґрунтування положення щодо позитивного впливу, що його спричинює участь України в ОЧЕС, на розвиток макроекономічних процесів через формування сприятливого середовища для підприємницької діяльності, залучення кредитних ресурсів під реалізацію багатосторонніх проектів та програм співробітництва, формування погоджених між державами регуляторних механізмів. На базі опрацьованої автором методики підтверджено розрахунками та конкретизовано коло макроекономічних показників, які знаходяться у прямій та опосередкованій залежності від розвитку форм інтеграційної взаємодії країн - членів ОЧЕС;

- конкретні форми адаптації ОЧЕС до сучасних глобальних політико-економічних процесів, які відбивають динаміку розвитку регіону і полягають в інтенсифікації діалогу з ЄС, як у галузевому вимірі, так і в пошуку політичного формату, в поширенні діяльності Організації на нові сфери, пов'язані з питаннями економічної безпеки. Зокрема, автором розкрито їх відповідність сучасним пріоритетам України у сфері зовнішніх політичних та економічних зв'язків, що орієнтовані на використання синергії багатовекторності інтеграційних процесів та інноваційний за змістом економічний прорив;

- рекомендації щодо активної участі України в процесах інституційного та економіко-структурного оновлення шляхів та механізмів розбудови ОЧЕС, що вимагає підвищення ефективності взаємодії на рівні виконавчих органів, визначення пріоритетних сфер співробітництва з урахуванням стану й перспектив структурних реформ у національних економіках країн-учасниць і впливу форм багатостороннього співробітництва на динаміку макроекономічних показників;

Удосконалено:

- методику формування оптимальної інституційної структури ОЧЕС та посилення ролі України як суб'єкта цього регіонального утворення з метою активізації впливу на прийняття рішень та лобіювання національних інтересів;

- комплексну системну класифікацію причинно-наслідкових зв'язків між зміною пріоритетів у виборі форм регіонального інтеграційного співробітництва і характером набутих конкурентних переваг. Автором запропоновано систему протидії небажаному розвитку інтеграційних зв'язків за моделлю взаємно заміщення трудових первинних виробництв, яка полягає у формуванні засад спільної інноваційної стратегії розвитку країн - членів ОЧЕС.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що основні положення, викладені автором у дисертаційній роботі, доведені до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій, які можуть бути використані у процесі подальшого формування зовнішньоекономічних пріоритетів України в реалізації міжнародної інтеграційної політики у контексті національних економічних інтересів.

Пропозиції автора щодо української сторони сфер співробітництва в ОЧЕС та удосконалення координаційної ролі Міністерства закордонних справ України в цьому процесі використані при підготовці позиційних матеріалів до засідань Ради міністрів закордонних справ країн - членів ОЧЕС та формулюванні загальних засад роботи міжвідомчої координаційної групи зі співробітництва України в ОЧЕС (довідка №5/17-63 від 21.12.2005 р.). Низка пропозицій стосовно вдосконалення процедур прийняття та реалізації рішень робочих органів ОЧЕС, а також просування проектів України враховані Постійним Міжнародним Секретаріатом Організації (довідка №BSEC/С.2005.31 від 29.12.2005 р. за підписом заступника Генерального секретаря ОЧЕС).

Основні теоретичні положення та висновки дисертації використано в навчальному процесі при викладанні дисциплін „Міжнародна економіка”, „Міжнародні стратегії економічного розвитку”, „Міжнародна економічна діяльність України” у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації та виносяться на захист, отримані автором особисто. Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях „Чорноморсько-Каспійський регіон: умови та перспективи розвитку” (Київ, 26-28 червня 1998 р.) та „Європейська інтеграція як інструмент реформ в країнах Чорноморського регіону” (Одеса, 28 вересня 2005 р.). Основні положення та висновки дисертації використовувалися також при підготовці вказівок та позиційних матеріалів делегаціям України для участі в засіданнях ОЧЕС, пропозицій до річної програми діяльності Уряду в розділі „Зовнішньо-економічне співробітництво та галузеве співробітництво”, плану заходів по реалізації президентської програми „10 кроків назустріч людям”, у засіданні міжвідомчої робочої групі зі співробітництва України в рамках ОЧЕС (29 листопада 2005 р.), що проводилась на доручення Кабінету Міністрів України.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором в 11 працях, у тому числі 10 статтях у провідних наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належить особисто дисертанту, становить 6,7 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 194 стор., список використаних джерел налічує 162 найменування. Дисертація містить 6 рисунків на 6 стор., 2 таблиці на 2 стор., 26 додатків на 42 стор.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методологічну базу і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих автором результатів.

У першому розділі „Регіональні утворення в умовах глобалізації економічного розвитку” досліджено сучасні процеси регіональної інтеграції та передумови економічного регіоналізму, які, з одного боку, покликані захистити національні економіки від негативних викликів глобалізації, а з іншого - є першим кроком на шляху формування глобальної економіки. Показано, що регіоналізація світового господарства є однією із провідних тенденцій у світовому господарстві. Автором виокремлено нові фактори, що є рушійною силою регіональної інтеграції, теоретично апробовано дворівневий механізм регіональної інтеграції, відображена відмінність між потужними угрупуваннями (ЄС, НАФТА, АСЕАН) та новими субрегіональними ініціативами.

За результатами проведеного в розділі аналізу процесів формування й діяльності такого типу могутніх угрупувань, як ЄС, НАФТА, АСЕАН, підтверджено, що в їхньому розпорядженні знаходяться орієнтовані на глобальну конкуренцію механізми регулювання й координації за певних відмінностей організаційного оформлення (зона вільної торгівлі, митні, економічні та валютні союзи). Водночас, розвиваються традиційні і створюються нові регіональні та субрегіональні угрупування країн, які безпосередньо не впливають на глобальну конкуренцію, хоча їхній розвиток багато в чому зумовлюють зовнішні фактори інтеграції. Вони мають інші, локальні, цілі й використовують відповідні інтеграційні механізми.

Аналіз інтеграційної моделі ОЧЕС доводить, що вона є органічною частиною загальноєвропейського економічного процесу. Чинниками, які перешкоджають ОЧЕС стати врівень із цими угрупуваннями, є суттєві розбіжності в соціально-економічній та інституційній будові країн, не специфічна для їхніх економік, і зокрема відсутність умов її гомогенізації в рамках угрупування, неможливість передачі частини суверенітету наднаціональним керівним інституціям, неможливість підпорядкування економічного розвитку єдиній стратегії, породжувана різноплановістю економічних інтересів.

На сучасному етапі процеси регіональної інтеграції все активніше охоплюють країни, що розвиваються, а також транзитивні країни, і створення ОЧЕС стало реалізацією цієї тенденції. При цьому, регіональні об'єднання таких країн мають характерні конкретні відмінності. Так, первинними мотивами формування ОЧЕС була необхідність усунення перешкод у використанні транспортних артерій та вирішення екологічних проблем, а основною ознакою функціонування організації - превалювання двосторонніх зв'язків над багатосторонніми. Феномен ОЧЕС полягає в тому, що це перше велике інтеграційне угруповання країн пост конфронтаційного етапу розвитку, яке поєднало держави, які до останнього часу розвивались, орієнтуючись на принципово різні економічні й політичні моделі.

Класифіковано низку факторів, які визначають подальшу життєздатність ОЧЕС, а саме:

- прагматичний підхід, що припускає врахування базових економічних інтересів країн-учасниць з особливим акцентом на специфічні умови й потреби країн з перехідною економікою;

- орієнтація на розробку конкретних проектів співробітництва в найважливіших галузях економіки (транспорті, зв'язку, енергетиці, торгівлі, сільському господарстві, туризмі, захисті навколишнього середовища), до виконання яких поряд з державними органами залучаються підприємницькі кола;

- розвиток як двосторонніх, так і багатосторонніх зв'язків в економічній сфері, що дозволяє реалізовувати проекти співробітництва на субрегіональному рівні;

- різноманіття інститутів, що залучаються до програм співробітництва (уряди, парламенти, приватний сектор, місцева влада, фінансові установи, наукові співтовариства, неурядові організації тощо);

- відкритість ОЧЕС європейському оточенню та всьому світові, бо економічне співробітництво в регіоні не тільки не перешкоджає, а й сприяє розвиткові зв'язків країн-членів із третіми сторонами і співробітництву з іншими регіональними угрупованнями й ініціативами. Окрім того, нині застосовуються механізми регіональної інтеграції, які впроваджуються одночасно на двох рівнях: на рівні окремих компаній та на міждержавному рівні, що надає інтегративній взаємодії усталеного характеру.

Аналіз співробітництва ОЧЕС з Євросоюзом, зокрема ролі двосторонніх Угод про партнерство та співробітництво з ЄС, доводить, що загалом ставлення ЄС до ОЧЕС знаходиться в щільній залежності від процесу розширення самого Євросоюзу. Уже існуючі моделі регіонального співробітництва, які Європейський Союз активно підтримував (Барселонський процес, Центральноєвропейська ініціатива, Рада держав Балтійського моря, Пакт стабільності для Південно-Східної Європи тощо), можуть бути перенесені на ОЧЕС. Поряд з тим, в рамках ОЧЕС відбувається апробація механізмів інтеграційної взаємодії країн-учасниць за стандартами ЄС та відпрацьовуються інституційні структури, які об'єктивно супроводжують та забезпечують таку взаємодію.

З огляду на місце ОЧЕС у глобальній системі світових господарських зв'язків, а також на базові економічні засади ОЧЕС, між країн інтеграція в регіоні має розвиватись поетапно, з урахуванням специфіки економік та інтересів країн-учасниць. Серед першочергових завдань причорноморського співробітництва мають залишатися створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів, розширення мережі виробничої кооперації та спільних інвестицій, а також формування інфраструктури бізнесу, спорудження спільними зусиллями об'єктів інфраструктури, модернізація чи створення нових транспортних комунікацій. З урахуванням сучасних технологічних процесів слід вживати спільних заходів у розбудові регіонального інформаційного простору, ліквідації науково-технічної відсталості, особливо у створенні об'єднаних комп'ютерних мереж для повноцінної інтеграції у світове інформаційне поле. Також мають опрацьовуватися схеми інноваційно-орієнтованого розвитку національних економік, що забезпечить їхню гемогенізацію.

Другий розділ „Економічні параметри і основні напрямки співробітництва країн в рамках Організації чорноморського економічного співробітництва” присвячено аналізу інституційної структури ОЧЕС, принципів і макроекономічних складових співробітництва країн - членів ОЧЕС та механізмів реалізації її стратегічних завдань.

Для детального дослідження інтеграційних механізмів було застосовано проблемний підхід та розглянуто їх у міжурядовому, міжпарламентському, бізнесовому, банківському та академічному вимірах. Комплексний аналіз свідчить, що за час існування ОЧЕС країнам-членам вдалося не тільки чітко визначити цілі та принципи її діяльності, форми участі та співробітництва з нею, що відповідають вимогам і викликам глобалізації, а й створити ефективні багатовимірні механізми її функціонування. Провідною їхньою особливістю є використання, поряд з виконавчими органами Організації, системи дочірніх органів ОЧЕС. І якщо формування, координація, фінансування та контроль за діяльністю перших здійснюється країнами-членами на міжурядовому рівні, то останні є самостійними організаціями, які мають власні бюджети та виконують свої функції, дотримуючись при цьому принципів та цілей ОЧЕС і формуючи середовище розвитку інтеграційної взаємодії країн-учасниць.

Основні напрямки співробітництва ОЧЕС охоплюють практично весь комплекс співпраці між країнами-членами на багато та двосторонньому рівні. При цьому, проведений аналіз лише частини з них свідчить, що пріоритетність надається напрямкам, які створюють умови для національного економічного розвитку. Особливої актуальності останнім часом набули інфраструктурні напрямки співробітництва, такі як забезпечення транзиту енергоносіїв територією країн - членів Організації, а також розбудова європейських транспортних коридорів в регіоні ОЧЕС.

Міжурядовий вимір ОЧЕС реалізується через порівняно розвинуту і демократичну систему її виконавчих органів, механізмами затвердження рішень інституцією більш високого рівня. Парламентська Асамблея ЧЕС повноцінно забезпечує законодавчу підтримку для досягнення цілей та принципів ОЧЕС, а Ділова рада фактично стала бізнес-складовою співробітництва і поряд з її фінансовою структурою - ЧБТР - є дієвим органом координації підприємницьких ініціатив, генерування проектів співробітництва в регіоні.

Діяльність Міжнародного центру Чорноморських досліджень (академічний вимір) довела спроможність провадити наукові дослідження з метою пошуку найбільш оптимальних моделей реалізації рішень ОЧЕС, зокрема в галузі економіки, промисловості та технологій. При цьому, її діяльність орієнтована на формування інноваційних складових розвитку національних економік.

Важливим є підвищення ролі інституту країни - координатора робочих органів ОЧЕС, який має відігравати ключову роль в реалізації проектів в рамках ОЧЕС. Цей інститут від часу запровадження в 1998 р. так і не став визначальним у розвитку галузевого співробітництва. У зв'язку з цим, актуальними є пропозиції щодо перегляду відповідних положень в напрямку розширення повноважень країни-координатора. Підтверджено дієвість діючого в країнах - членах ОЧЕС механізму міжвідомчих робочих груп та надані конкретні пропозиції діяльності такої міжвідомчої робочої групи в Україні.

У другому розділі роботи розкривається багаторівневий інструментарій забезпечення розвитку багатосторонньої співпраці в рамках ОЧЕС. В якості основних інструментів виступають допоміжні органи ОЧЕС - Робочі групи та її Регіональні галузеві центри. Виокремлено роль Фонду розвитку проектів та ЧБТР. Проведено порівняльну оцінку сучасності рівня інституційного розвитку ОЧЕС з Радою баренцево-євроарктичного регіону та Радою держав Балтійського моря.

З метою визначення принципових напрямків економічного співробітництва країн в рамках ОЧЕС застосовано аналіз макроекономічні чинників інтеграційної взаємодії та апробовано нову методику оцінки кореляційного зв'язку між макроекономічними показниками та зміною пріоритетів у формах такої взаємодії. Аналіз впливу розвитку інтеграційних процесів на базові макроекономічні показники країн-членів ОЧЕС здійснювався за допомогою лінійної регресійної моделі наступного виду:

y_j = a_ij * x_ij

Де:

y_j - показник темпу росту ВВП;

x_ij - фактори, що визначають рівень інтеграційної взаємодії;

a_ij - регресійні коефіцієнти.

При проведенні розрахунків в якості таких факторів розглядалися темпи зростання різних видів транспортних перевезень між країнами ОЧЕС, динаміка доходів від використання наявної виробничої інфраструктури, збільшення обсягів інвестицій та товарообігу між цими країнами, обсягів поставок енергетичних ресурсів (нафти, газу) тощо.

Здійснення розрахунків за запропонованою моделлю з використанням динамічних рядів згаданих факторів за останні 10 років показали наявність невисокого рівня кореляції між розвитком форм інтеграційної взаємодії країн ОЧЕС та макроекономічними показниками розвитку національних економік цих країн. Це, на думку автора, свідчить про недостатній рівень розвитку інтеграційних процесів в ОЧЕС на сучасному етапі й обумовлює необхідність пошуку нових, більш прогресивних форм такої інтеграції.

Загальні тенденції регіоналізації у світовій економіці детермінують потребу повноформатної структури співробітництва в рамках даного утворення (на мікро, макроекономічному, інституційному рівнях), що створює умови для розгортання коопераційних зв'язків, які є основою інтеграції.

У цьому контексті йдеться про формування моделі інтеграційної взаємодії, реалізація якої не суперечитиме подальшим намірам країн інтегруватися в єдину Європу. Започаткування цієї моделі співробітництва доцільно покласти на інституції, які відповідають за реалізацію регіональних проектів багатосторонньої співпраці. Механізми впливу таких інституцій на процес формування підвалин кооперації детально описуються у даному розділі.

У третьому розділі „Реалізація національних економічних інтересів України в Організації чорноморського економічного співробітництва” здійснено комплексне дослідження нових напрямків співробітництва України з країнами - членами ОЧЕС, його диверсифікації та проблеми стандартів колективної економічної безпеки. Проаналізовано макроекономічні очікування України від участі в ОЧЕС та ступінь їхньої реалізації, досліджено новітні форми взаємодії та їхню ефективність щодо формування усталеної системи багатосторонньої співпраці як інструмента удосконалення цього утворення, його наближення до європейських стандартів економічної взаємодії.

Застосування лінійної регресійної моделі, апробованої в попередньому розділі, дозволило визначити форми багатостороннього співробітництва України, чинники макроекономічної стабілізації української економіки та змоделювати нові напрямки розвитку співробітництва України з країнами ОЧЕС в контексті завдань європейської інтеграції.

У процесі еволюції, з метою реалізації спільних заходів, направлених на подолання існуючих і нових викликів та загроз в регіоні, ОЧЕС поширила рамки своєї діяльності на такі сфери, як проблеми безпеки та стабільності в регіоні, боротьба з організованою злочинністю, подолання наслідків стихійних лих природного та техногенного характеру й надання допомоги тощо. Роль наднаціональних регіональних груп і союзів у розв'язанні зазначених проблем, які напряму взаємопов'язані із економічною безпекою, стає життєвою необхідною.

Пріоритетні для України в ОЧЕС програми спрямовані на розвиток інфраструктури регіонального економічного співробітництва, проекти створення спільної транспортної мережі країн - членів ОЧЕС, поєднання електроенергетичних мереж, прокладання лінії оптико-волоконного зв'язку. На базі аналізу практичних аспектів участі України в проектах ОЧЕС доведено, що Україна зацікавлена в реалізації в рамках ЧЕС проектів щодо модернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для прийняття нафти й газу, здійснення наукових досліджень спільно з іноземними фірмами щодо використання нетрадиційних джерел енергії, технічного переозброєння металургійних підприємств та багатосторонньої програми виробництва електронної техніки для різних галузей народного господарства.

На основі аналізу діяльності робочих органів ОЧЕС та участі в них українських структур з метою більш ефективного використання Україною можливостей ОЧЕС сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення інституціональної структури управління економічною діяльністю в рамках ОЧЕС та посилення ролі України у цих процесах.

Аналіз тенденції розвитку регіонального товарообігу країн - членів ОЧЕС дозволяють автору зробити низку узагальнень, що визначають перспективи адаптації української економіки до європейських стандартів. Для більшості країн Чорноморського регіону торгівля з партнерами по ОЧЕС не посідає чільного місця в загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту і, відповідно, не є безумовним пріоритетом зовнішньоекономічної політики. З метою посилення ролі цього макроекономічного чинника автор пропонує програму структурної координації торговельних зв'язків, в основу якої має бути покладений принцип кумулятивного інноваційного розвитку. Разом з тим, дослідження структури та динаміки зовнішнього товарообігу України з країнами світу та країнами - членами ОЧЕС (окремо - з Росією) дозволило обґрунтувати положення про стабілізуючу роль обміну товарами та послугами в рамках цього утворення щодо загальної динаміки даного макроекономічного показника. Зокрема, на тлі різкого падіння темпів приросту загальних обсягів зовнішнього товарообороту (з 31,7% у 2004 р. до 18,1% у 2005 р., в тому числі з країнами ОЧЕС - відповідно з 35,6%. до14,6 % за рахунок скорочення обсягів торгівлі з Росією), а також не зважаючи на падіння темпів приросту ВВП України у 2005 р. в порівнянні з 2004 (з 12,1% до 2,6%), вдалося зберегти загальну позитивну динаміку його абсолютних показників (Див. мал.) та забезпечити сталу динаміку платіжного балансу. Укладено автором на основі оперативних даних НБУ.

Малюнок - Динаміка показників зовнішнього товарообігу товарів та послуг України (2001-2005 рр.):

Структура товарообігу свідчить про розподіл держав регіону на експортерів енергоносіїв та їх імпортерів. Лише сільськогосподарська продукція також може певною мірою розглядатися як предмет спеціалізації. Це свідчить про те, що між країнами - членами ОЧЕС ще не склався раціональний поділ праці, який є необхідною складовою розвитку регіонального ринку. Окрім того, обмеженість номенклатури продукції та незбалансованість товарообміну, значна питома вага продукції паливно-енергетичного сектору й видобувної галузі виступають природною перешкодою на шляху лібералізації зовнішньоторговельних режимів у регіоні. Це стосується насамперед країн, які спеціалізується на експорті таких товарів і сприймають процес лібералізації як однобічне відкриття власного ринку.

Україна має побудувати адекватну систему зовнішньоекономічних пріоритетів щодо окремих країн згідно зі специфікою власних національних інтересів. Відповідні інтереси України в Чорноморському регіоні багато в чому збігаються з інтересами Туреччини. Ці дві великі чорноморські держави можуть координувати свою діяльність і, поєднуючи зусилля, формувати напрямки та забезпечувати динаміку розвитку всієї системи ОЧЕС.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі в контексті вирішення проблеми реалізації національних економічних інтересів запропонована модель підвищення ефективності участі України в регіональних економічних угрупуваннях, зокрема в ОЧЕС. Вона базується на наступних висновках.

1. Участь України в регіональних інтеграційних об'єднаннях зумовлена транзитивним характером її економіки, яка, з одного боку, вимагає захисту від загроз і викликів глобалізації, а з іншого - потребує включення до світового економічного простору на паритетних умовах, що може бути досягнень завдяки посиленню національного економічного потенціалу та набутим інтеграційним зв'язкам.

2. Геоекономічне становище України визначає для неї пріоритетність збалансованих відносин між Заходом і Сходом та орієнтацію на європейську інтеграцію. У цьому контексті Україні необхідно здійснити комплексну концептуальну оцінку своїх економічних інтересів та визначити їхнє коло, яке може бути реалізоване завдяки участі в ОЧЕС, визначити прийнятний рівень інтеграції у структурі цієї організації, практичні шляхи досягнення очікуваних результатів та можливі наслідки. Відправною точкою прийняття рішень має стати досягнення європейських стандартів макроекономічної ситуації в країні та переведення економіки на новітню інноваційну базу розвитку. Саме тому в ОЧЕС Україною робиться наголос на необхідності розгортання інноваційних проектів, зокрема - програм, спрямованих на розвиток інноваційної виробничої інфраструктури регіонального економічного співробітництва, проектів створення спільної транспортної мережі країн-учасниць, поєднання електроенергетичних мереж, прокладання лінії оптико-волоконного зв'язку, тощо. Правильність даного курсу підтверджується розрахунками залежностей, проведених автором.

3. Інтереси України в ОЧЕС полягають в адаптації останньої до сучасних реалій та спрямуванні її діяльності завдяки використанню існуючих інституційних механізмів (у т. ч. міжурядових, міжпарламентських, банківських, бізнесових, академічних) на посилення європейських інтеграційних процесів, економічного розвитку та забезпечення економічної безпеки в регіоні. Водночас, перспективи для нашої країни полягають у досягненні конкретних результатів в окремих сферах співробітництва (транспорт, енергетика, зв'язок, туризм, охорона навколишнього середовища, наука та технології) за рахунок використання можливостей Фонду розвитку проектів ОЧЕС та взаємодії з ЧБТР. При цьому, формуючи власну інтеграційну політику, Україні необхідно визначитися з відповідними середньо та довгостроковими пріоритетами, виходячи з сучасних умов ефективного функціонування національної економіки.

4. Необхідною передумовою підвищення ефективності роботи ОЧЕС є проведення розпорядчих та виконавчих механізмів ОЧЕС у відповідність до умов, які будуть визначатися не поточними завданнями, а вимогами наступних періодів, що дозволить Організації оперативно вирішувати весь комплекс проблем, пов'язаних із активізацією співробітництва в регіоні, реагувати на виникнення нових викликів та загроз, сприяти економічному розвитку як регіону в цілому, так і кожної країни-члена. Задля посилення впливу Доцільно заручатися підтримкою з боку США, які отримали статус спостерігача в Організації. У той самий час, посилення ОЧЕС відповідатиме інтересам України лише в разі зростання її впливу на процеси функціонування та розвитку Організації.

5. У Чорноморському напрямку Україна, зокрема, може проявити свій зовнішньоекономічний потенціал на ринках регіону, оскільки відносини в рамках СНД позначені виразним домінуванням російських інтересів та відсутністю дієвих механізмів вирішення економічних і політичних проблем та розвитку співробітництва. ОЧЕС може стати міцною основою для співпраці України з країнами Чорноморського регіону, проте й досі частка торговельного обороту з державами - членами ОЧЕС у загальному зовнішньоторговельному обороті України залишається порівняно невеликою.

6. Значення країн Чорноморського регіону як торговельних партнерів визначається мірою кореляції змін обсягів загального торговельного обороту держав і обороту на внутрішньо-регіональному рівні. Географічний розподіл товарних потоків показує, що зовнішня торгівля країн - учасниць ОЧЕС значною мірою орієнтується на економічно розвинуті країни - члени ОЕСР, насамперед - Європейського Союзу. Останні займають провідні позиції в зовнішньоторговельному обороті переважної більшості країн - членів Організації. При цьому, переорієнтація товаропотоків на країни - члени ОЕСР не сприяє розвитку регіонального ринку країн-учасниць. У ряді випадків питома вага партнерів по ОЧЕС у загальному товарообігу не тільки не збільшилася за час існування цієї регіональної ініціативи, а навіть скоротилася. Наприклад, в зовнішньоторговельному балансі України частка Євросоюзу зросла за рахунок пропорційного зменшення операцій із країнами СНД.

7. В ОЧЕС слід бачити передусім важливий міжнародно-правовий інструмент розвитку всього спектру відносин між країнами регіону. У більш широкому загальноєвропейському контексті ОЧЕС достатньо обґрунтовано розглядається Україною як джерело взаємодії державних та підприємницьких структур, що забезпечує розвиток співробітництва країн-членів у напрямку повноцінного входження в економічних та правовий простір континенту. Це один з провідних критеріїв ефективності діяльності ОЧЕС та корисності участі в ньому України.

8. Існує кореляційна залежність між макроекономічними показниками розвитку національної економіки і формами інтеграційної взаємодії: щільність зв'язку між цими показниками зростає в залежності від того, наскільки інноваційними є форми економічної співпраці. Це має націлювати Україну на запровадження інноваційних стратегій розвитку і інтеграційного партнерства.

9. Окремі ініціативи України в рамках ОЧЕС є досить важливими і провинні бути віднесені в актив її зовнішньоекономічної діяльності. Разом з тим, масштабність та стратегічне значення цих ініціатив явно не адекватні завданню підвищення ролі та місця України в системі ОЧЕС та в його діяльності. Як потужна держава серед учасників ОЧЕС, з позиції її потенційних економічних можливостей, Україна має виступати з широкомасштабними ініціативами, реалізація яких мала б не тільки загально-регіональне значення, а й визначала б сприятливі для України зміни загальноєвропейського економіко-правового клімату.

10. Незважаючи на проблеми, які значно уповільнюють процес інтеграції в Чорноморському регіоні, співробітництво як на двосторонній, так і на багатосторонній основі продовжує розвиватися. За параметрами інтеграційних процесів ОЧЕС відрізняється від Європейської спільноти. Країни ОЧЕС не можуть ставити за мету створення відповідних структур політичного типу - йдеться лише про сприятливий клімат для підприємництва та формування системи вільної торгівлі в регіоні. Але і в такому вигляді ця організація сприяє розбудові системи європейської безпеки та створює великі можливості для економічного розвитку країн Чорноморського і Балканського регіонів. економічний регіональний інтеграція

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хоманець В.А. Нові можливості у Чорноморському регіоні // Зб. наук. праць Української академії зовнішньої торгівлі „Зовнішня торгівля: проблеми та перспективи”. Вип. 1. - Харків: „Акта”, 1997. - С. 74-82.

2. Хоманець В.А. Необхідність впровадження режиму вільної торгівлі між країнами - учасницями ЧЕС // Зб. наук. праць УАЗТ „Зовнішня торгівля: проблеми та перспективи”. Вип. 2. - К.: УАЗТ, 1998. - С. 87-99.

3. Хоманець В.А. ЧЕС - набуття нового досвіду // Зовнішня торгівля. - 1998. - № 2-3. - С. 34-38.

4. Хоманець В.А. Підсумки 12-ої наради міністрів закордонних справ країн-учасниць ЧЕС // Зовнішня торгівля. - 1998. - №4. - С. 86-87.

5. Кононенко А.П., Хоманець В.А. ЧЕС від минулого досвіду до нових реалій // Зовнішня торгівля. - 1998. - №1. - С. 32-45.

6. Хоманець В.А. Чорноморський Банк Торгівлі та Розвитку відчиняє двері для бізнесу // Зовнішня торгівля. - 1999. - № 1-2. - С. 85-89.

7. Хоманець В.А. План действий по созданию зоны свободной торговли ЧЭС // Зовнішня торгівля. - 1999. - № 1-2. - С. 86-89.

8. Хоманець В.А. Інформація про чергове засідання Ради міністрів закордонних справ країн - учасниць ОЧЕС // Зовнішня торгівля. - 2000. - №2. - С. 92.

9. Хоманець В.А. Інституційний розвиток Організації чорноморського економічного співробітництва // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). - К., 2005. - №5. - С. 6-13.

10. Хоманець В.А. Сучасні напрямки адаптації Організації чорноморського економічного співробітництва до процесів створення цілісної Європи // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). - К., 2005. - №6. - С. 66-79.

11. Хоманець В.А. Чорноморське Економічне Співробітництво - складова Європейського простору // Матеріали міжнародної конференції „Чорноморсько-Каспійський регіон: умови та перспективи розвитку” (м. Київ, 26-28 червня 1998 р.). - К.: Центр близькосхідних досліджень. - 1998. - С. 65-69.

Размещено на Allbest.ru