Механізми інституційного забезпечення розвитку українсько-польського транскордонного регіону

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія наук України

Інститут регіональних досліджень

Спеціальність: 08. 10.01 - Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Механізми інституційного забезпечення розвитку українсько-польського транскордонного регіону

Куцаб-Бонк Катажина

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН Укра-їни.

Науковий керівник:доктор економічних наук,

Мікула Надія Анатоліївна,

Інститут регіональних досліджень

НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мокій Анатолій Іванович,

Комерційна академія, проректор

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Максимчук Максим Віталійович,

Інститут регіональних досліджень НАН України, докторант

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил НАН України, відділ комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил, м. Київ

Захист відбудеться 27 лютого 2006 року об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 27 січня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За сучасних умов розширення ЄС до західних кордонів України підвищується значення скоординованого, спільного розвитку польсько-українського транскордонного регіону. Поглиблення транскордонного співробітництва відкриває нові можливості для активізації господарської діяльності на периферійних територіях й підвищення їх конкурентоспроможності шляхом об`єднання зусиль та мобілізації природно-ресурсного потенціалу сусідніх територій. Сучасна парадигма регіональної політики ЄС зумовила необхідність розробки спільних концепцій територіального розвитку транскордонних регіонів Європи шляхом формування відповідних механізмів їх інституційного та фінансового забезпечення.

Наприкінці минулого століття проявилася значна зацікавленість вчених до проблематики регіонального розвитку, зокрема, транскордонного співробітництва. Велику увагу цим проблемам приділили польські вчені - З.Горжеляк, П. Еберхардт, Р.Федан, Т. Коморніцкі, T. Лієвські, З. Макєла, M. Ростішевскі, А.Стасяк, З.Зьоло та українські: П.Бєлєнький, З.Бройде, В.Будкін, Б.Буркінський, О.Вишняков, С.Гакман, М. Долішній, В. Євдокименко, Є.Кіш, М. Козоріз, М.Лендьел, Н.Луцишин, П.Луцишин, В.Ляшенко, Ю. Макогон, М.Мальський, A.Мельник, В. Мікловда, Н.Мікула, A. Moкій, В.Пила, С. Пирожков, С. Писаренко, Чужиков В.І. та ін.

Польсько-український регіон хоча й має значну історію транскордонної співпраці і у 2005 році завершена розробка Стратегії спільного розвитку чотирьох областей (Підкарпатського і Люблінського воєводств та Волинської і Львівської областей), проте механізм його інституційного забезпечення не розроблений, а фінансування базується лише на програмах допомоги ЄС. Використання цих коштів є недостатньо ефективним з огляду на обсяги та їх розподіл за адміністративно-територіальними одиницями. З метою підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу суміжних прикордонних територій, своєчасного виявлення та вирішення спільних проблем, координованості розвитку обох частин транскордонного регіону постала необхідність системного дослідження останнього, аналізу існуючих механізмів інституційного та фінансового забезпечення територіального розвитку і розробки відповідних рекомендацій щодо їх удосконалення в умовах розвитку транскордонного співробітництва.

З цього погляду здійснене дослідження механізмів інституційного та фінансового забезпечення розвитку польсько-українського транскордонного регіону є актуальним та має важливе значення для реалізації інтеграційної стратегії і зростання якості життя населення прикордонних регіонів Польщі та України.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукового напряму Інституту регіональних досліджень НАН України, в рамках наукової теми "Розвиток ринкової інфраструктури в умовах глобалізації та регіоналізації економіки" (номер державної реєстрації 0102U000426). Крім того, робота пов'язана з прикладними дослідженнями, що використовувалися в практиці господарювання та планування розвитку транскордонних регіонів на українсько-польському кордоні: „Розробка Стратегії економічного та соціального розвитку Львівської області до 2011 року" (номер державної реєстрації 0103U004869), „Розробка концепції стратегічного розвитку системи транскордонного співробітництва Львівської області із Підкарпатським та Люблінським воєводствами Республіки Польща" (номер державної реєстрації 0103U004998),

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є удосконалення механізмів інституційного забезпечення розвитку польсько-українського транскордонного регіону.

Досягнення зазначеної мети зумовило визначення та вирішення наступних завдань:

визначення польсько-українського транскордонного регіону і його основних характеристик та специфіки;

уточнення та адаптація категорійного апарату;

узагальнення світового досвіду інституційного забезпечення транскордонного співробітництва, зокрема, діяльності єврорегіонів;

аналіз сучасного стану розвитку міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Польщі та в Україні, його інституційного і фінансового забезпечення;

дослідження діяльності міжнародних регіональних структур та їх ролі у фінансовій підтримці міжнародного співробітництва регіонів;

розробка методичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів інституційного забезпечення співпраці регіонів Польщі та України;

розробка рекомендацій щодо вибору основних шляхів створення сприятливих умов для формування інвестиційного капіталу у транскордонному регіоні;

розробка пропозицій щодо формування механізмів надання фінансової підтримки спільним інвестиційним проектам у транскордонному регіоні.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку польсько-українського транскордонного регіону.

Предметом дослідження є механізми інституційного забезпечення розвитку польсько-українського транскордонного регіону.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стали регіональна економіка, зокрема, теорія транскордонного співробітництва, теорії інституціального розвитку, конкурентних переваг, міжнародної економіки та міжнародної інтеграції, стратегічного та проектного управління. В основі дослідження лежить системний підхід.

У процесі наукового дослідження використано методи порівняльно-статистичного, структурно-функціонального та SWOT-аналізу, експертних оцінок, соціологічних досліджень, логічного узагальнення результатів тощо.

Основними джерелами інформації стали законодавчі акти та статистична звітність Ради Європи, Європейського Союзу, Польщі та України. Окрім того, використовувались матеріали воєводських та обласних органів влади. транскордонне співробітництво польський український

У роботі використано праці західноєвропейських, польських та українських авторів з проблем регіонального розвитку, транскордонного співробітництва, матеріали спеціальних видань у рамках програм Ради Європи, ЄС, Асамблеї європейських регіонів, періодичні видання, результати соціологічних опитувань.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше:

- запропонована концепція інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону, яка базується на використанні органу транскордонного співробітництва як інтегратора функцій господарюючих суб`єктів по обидва боки кордону;

- розроблені науково-методичні підходи до формування механізмів інституційної та фінансової підтримки розвитку транскордонного регіону, які охоплюють загальноєвропейський, національний, регіональний та локальні рівні.

удосконалено:

- зміст понятійно-термінологічного апарату інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону, під яким розуміються основні та допоміжні (сприяючі) організації та структури, що забезпечують координованість дій суміжних прикордонних територій та реалізують завдання їх спільного розвитку як своєрідної територіально-суспільної системи. Це дало можливість більш змістовно визначити завдання відповідних інституцій у забезпеченні розвитку транскордонного регіону і забезпечити моніторинг їх реалізації.

- класифікацію інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону за наступними ознаками: масштабності (загальноєвропейський, національний, регіональний та локальний рівні); територіальному (що діє в межах однієї територіально-адміністративної одиниці чи спільне для декількох територій); щодо рівня компетенції прийняття рішень і джерел фінансування, а також галузевої спрямованості, що дало можливість системно визначити потребу у тих чи інших структурах.

знайшли подальший розвиток:

- розмежування функцій різних інституцій у системі фінансового забезпечення розвитку транскордонного регіону;

- обґрунтування методичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів інституційного та фінансового забезпечення стратегії розвитку транскордонного регіону.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає у поглибленні знань щодо інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці науково-методичних рекомендацій щодо формування механізмів інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону у системі регіональної політики ЄС.

Прикладний характер результатів дослідження проявляється у наступному. Матеріали дисертаційного дослідження були використані у діяльності Підкарпатського воєводства (довідка від 27.01.2005 року), Львівської обласної державної адміністрації, у практичній частині спецкурсу теорії маркетингу (територіальний маркетинг) у Вищій школі фахової освіти у м. Ярославі (довідка 1 dz. PWSZ від 25.11.2005 року), а також у діяльності підприємства „Spolka Cywilna “Transpex” (довідка від 06.09.2005 року).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові досягнення, представлені у дисертації, та наукова новизна, що виноситься на захист, є результатом власних осмислень і наукових досягнень автора. Це стосується також наукових праць, що використані автором у дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на наукових конференціях, у т.ч. міжнародних: "Стратегія охорони довкілля і пам'яток культури на Розточчі" (Любачув - Горелець Здруй, Польща, грудень 2001), "Транскордонна співпраця в умовах трансформації економіки" (Ярослав, Польща, червень 2002); "Підкарпаття як прикордонний регіон Євросоюзу" (Ярослав, Польща, 2004) та семінарі: "Проблеми міжрегіональної та транскордонної співпраці" (Львів, 2002-2003, 2005).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових робіт загальним обсягом 2,9 др. арк., всі особисто автора.

Обсяг та структура наукової роботи. Структура наукової роботи містить вступ, три розділи, проміжні висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел та додатки. Дисертація викладена на 165 сторінках комп'ютерного тексту, містить 16 таблиць, 15 рисунків та карт. Список використаних джерел включає 128 найменувань.

Основний зміст дисертації

У першому розділі „Науково-методичні основи розвитку транскордонних регіонів" подаються основні положення сучасних економічних теорій та концепцій просторового розвитку транскордонного регіону, що стали базою структурно-функціонального дослідження його інституційного забезпечення. З огляду на визначення польсько-українського транскордонного регіону як нового об`єкту регіонального планування суміжних прикордонних регіонів сусідніх держав, здійснюється класифікація його інституційного забезпечення (рис. 1). Підкреслюється, що транскордонне співробітництво в умовах розвитку інтеграційних процесів робить можливим об'єднання зусиль суб`єктів господарювання та управління прикордонних територій для вирішення спільних проблем транскордонного регіону, а також підвищення ефективності використання їх ресурсного потенціалу.

Рис.1. Інституційне забезпечення розвитку транскордонного регіону

Це зумовлює необхідність проведення відповідної організаційної роботи щодо інституційного та фінансового забезпечення розвитку транскордонного регіону та співробітництва у його межах.

Базуючись на основних положеннях регіональної економіки, зокрема, теорії транскордонного співробітництва, сучасною парадигмою яких є пріоритет людини та намагання забезпечити якісний рівень проживання населення по обидва боки кордону, розкрито сутність інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону. Під ним розуміються основні та допоміжні (сприяючі) організації та структури, що забезпечують координованість дій суміжних прикордонних територій та реалізують завдання їх спільного розвитку як своєрідної територіально-суспільної системи. До основних структур відноситься орган транскордонного співробітництва (єврегіо, єврорегіони, міжнародні асоціації прикордонних територій тощо). Узагальнення світового досвіду діяльності таких структур показало, що основна їх роль полягає у розробці стратегії, спільного бачення розвитку транскордонного регіону, визначенні пріоритетів та забезпеченні їх джерелами фінансування, а також подальшого здійснення моніторингу реалізації завдань.

Виявлено, що форми та ступінь інституціалізації транскордонних контактів залежать між іншим від: відношення компетенції регіональної влади і влади органів місцевого самоврядування співпрацюючих сторін, зовнішньої і внутрішньої “відкритості” територій кооперації, що означає здатність до трансформації всередину регіональних структур організації та управління, а також можливості впливати на оточення і напрацювання взірцевих розв'язань існуючих проблем; активності прикордонної зони і “перепускної здатності” кордону, що її розділяє, наприклад чисельність функціонуючих прикордонних переходів; глибини “проникнення” транскордонного співробітництва, яка є тим більшою, чим сильніші різноплощинові контакти (інституції, організації, мешканці), які б охоплювали якнайширший обсяг співробітництва.

З правової точки зору у Польщі існують дві системи формалізації транскордонного співробітництва: самоврядування, у якому створення структур транскордонного співробітництва є наслідком ініціативи місцевих громад та їх органів самоврядування; цей тип формалізації співробітництва переважає на західному і частині південного прикордоння; адміністративно-самоврядний, характеризується активною співучастю у процесі формалізації транскордонного співробітництва регіональних, центральних або місцевих влад. Цей тип формування підстав співробітництва переважає на південно-східному і східному прикордонні. Суттєве включення до співробітництва урядового чинника (а саме Міністерства закордонних справ, Уряду Ради Міністрів) а також воєводських органів управління на цих територіях є наслідком передусім політичної специфіки партнерів співробітництва.

Форма транскордонного, єврорегіонального співробітництва має такі характерні риси: вищий ступінь інституціалізації структур транскордонного співробітництва (наприклад, зібрання Рад єврорегіонів, секретаріатів, робочих груп тощо); пов'язані зі спеціальними міжнародними та національними організаціями координації транскордонного співробітництва, зокрема участь у рамках Співдружності європейських прикордонних регіонів (СЄПР). Специфічним характером формування єврорегіону є, по можливості, першість місцевих та регіональних ініціатив, порівняно з урядовими.

У польській практиці єврорегіонального співробітництва в процесі інституціоналізації існуються дві моделі взаємодії регіональної влади та органів місцевого самоврядування, а саме: перший використовується частіше, зокрема на західному кордоні, це формування з польського боку кордону на першому етапі цільового союзу гмін (наприклад Співдружності польських гмін “Єврорегіону Ниса”), який реєструється у польському суді на основі Права на формування союзів і наступне підписання порозуміння і формування єврорегіональної структури з подібним союзом адміністративних утворень партнера або партнерів з закордону. Таку модель було використано при формуванні єврорегіонів: Ниса, Справа-Ниса-Бубр і Pro Europa Viadrina; другий - це формування надкордонного міжнародного союзу - за участю центральної влади, який має спільний для сторін співробітництва статут. Прикладом такого способу “згори” провести інититуціалізацію транскордонного співробітництва був процес формування Карпатського Єврорегіону. За результатами наших досліджень, в Україні має місце лише другий тип формалізації транскордонного співробітництва, що говорить про низький рівень розвитку громадянського суспільства, незначну кількість громадських організацій, особливо на селищному та районному рівнях.

Сучасний етап розвитку польсько-українського прикордоння характеризується фрагментарним рівнем транскордонного співробітництва, територіальні органи влади по обидва боки кордону не достатньою мірою координують свою діяльність, що призводить до неузгодженості дій, зокрема у просторовому розвитку транскордонного регіону, природоохоронних заходах тощо. Таким чином було уточнено зміст понять єврорегіональне співробітництво і єврорегіон, які можна визначити наступним чином: інституціоналізований формальний союз, що укладений між державними організаціями або органами місцевого самоврядування, або неформальний, утворений професійними або навіть науковими спілками для співробітництва прикордонних територій; умова сусідських прикордонних регіонів про транскордонне співробітництво; локальна інституціалізація транскордонного співробітництва з повним визнанням державних кордонів, прав та обов'язків в країнах, що беруть участь у формуванні даного єврорегіону; надкордонна структура, яка уречевлює співдружність адміністративних зв'язків всіх територій, що входять до його складу з метою зав ємного співробітництва; надкордонна організація, рамки якої визначені через подібність проблем, тісноту стосунків, а також готовність до кооперації більшості місцевих утворень (одиниць) та інституцій. При такому розумінні суті основних структур транскордонного регіону, до допоміжних (сприяючих) структур слід віднести агенції регіонального розвитку, інфраструктуру оточення бізнесу, підприємства та організації, створені з метою управління спільними об`єктами інфраструктури, водними ресурсами тощо. Всі ці структури функціонують незалежно, проте доцільно в основних структурах транскордонного регіону мати необхідну інформацію щодо їх діяльності.

У другому розділі "Організаційно-економічні механізми формування та розвитку інституційного забезпечення транскордонного регіону" автор аналізує рівень інституційного розвитку польсько-українського транскордонного регіону, і його взаємозв`язок з обсягами фінансової підтримки. При подібних загальних характеристиках щодо території (17.9 тис.км2 - Підкарпатське воєводство та 21,8 тис.км2 - Львівська область), проживаючого населення (2.1 та 2,6 млн. ос. відповідно), приблизно рівні частки у ВВП кожної з країн, обидві частини транскордонного регіону значно відрізняються за рівнем інституційного розвитку. Так, у Підкарпатському воєводстві втричі більше зареєстровано господарюючих суб`єктів, ніж у Львівській області (142,7 тис. од. проти 52 тис. станом на 2004 рік),

У 1990-1999 рр. фінансова допомога Польщі реалізовувалася лише у рамках одного фонду (PHARE) в обсягах 2,034 млн. євро. Натомість з 2000 р. засоби допомоги перераховувалися вже через три фонди, серед яких найменшу долю мав SAPARD. У 2000-2003 рр. Польща отримала загалом майже 4,0 млрд. євро, тобто у два рази більше, ніж протягом 1990-1999 рр. (табл.1)

Таблиця 1.

Величина фінансової допомоги, виділеної для Польщі

млн. євро

	1990-1999	2000	2001	2002	2003	2000-2003	1990-2003
PHARE	2.034	484	468	452	459	1.863	3.897
ISPA	-	351	354	350	340	1.395	1.395
SAPARD	-	172	175	180	182	709	709
Разом	2.034	1.007	997	982	981	3.967	6.001

Джерело: Складено на підставі інформації Представництва Європейської Комісії у Польщі

Сумарний обсяг укладених контрактів у 1995-2002 рр. за програмами PHARE становив у Підкарпатському воєводстві 47,4 млн. євро. Це склало 4,1% коштів, виділених всім воєводствам взагалі. У перерахунку на кількість мешканців Підкарпаття посідає 9 місце серед інших воєводств Польщі. Виявлено, що у таких галузях як: громадське управління, наука і освіта, внутрішній ринок, сільське господарство, транспорт, природне середовище інституції Підкарпатського воєводства отримують на 1/3 менше коштів, ніж повинні б, враховуючи територію воєводства та кількість населення.

Обсяги чергових розподілів коштів регіональних програм і програм прикордонного співробітництва СВС, а також частка Підкарпатського воєводства у цьому розподілі, на фоні загальної кількості коштів фонду Phare наведена у таблиці 2. Таблицю складено на основі опрацювання матеріалів До розподілу коштів програми 2000 р. Підкарпатське воєводство брало участь у національних регіональних і транскордонних програмах отримуючи 4,4% коштів, при чому в сфері регіональних програм воно мало 11% загальної кількості фінансування, не беручи при цьому участі у транскордонних програмах. На повітовому рівні найбільше коштів було виділено Бескидському повіту. На наступних місцях йдуть повіти: Ряшівський, Кросненський, Мєлєцький, Перемишльський, Стальововольский і Тарнобжезький. За винятком Бескидського повіту (колишній Леський та Бескидський), всі інші повіти, які отримали у перерахунку на кількість мешканців найбільші кошти, це осередки, що пов'язані з найбільшими міськими поселеннями воєводства. Чотири із них були до 1998 р. центрами воєводств, що безперечно позитивно впливало на можливості отримувати кошти через воєводські інституції, що розташовувалися у цих містах. Від 1999 р. це використовує місто Ряшів. Висока у представленому рейтингу позиція Бескидського повіту пояснюється відносно великими коштами, які були спрямовані туди (туристичні території), що при незначній кількості постійних мешканців дає високий рейтинговий показник.

Значна частина фінансової допомоги ЄС спрямовується через єврорегіони, що пов'язане з політикою Європейського Союзу по відношенню до нових членів, а також до нових сусідів. Функціонування єврорегіонів стало для 10 держав, прийнятих до ЄС у травні 2004 р. дуже важливим полігоном набуття досвіду майбутнього співробітництва в рамках Євросоюзу. Прикордонні території які були гірше розвинуті, отримали реальний шанс, щоб здолати різницю, а досвід у сфері даного співробітництва є важливим досвідом для органів місцевого самоврядування в контексті вмінь вишукувати допомогу фондів і використання її для благоустрою територій. Цей важливий досвід має у майбутньому принести позитивні наслідки щодо більш ефективного використання фінансових засобів Євросоюзу і є також необхідним для українських органів місцевого самоврядування.

Залучення широких верств населення та суб'єктів господарювання до використання можливостей транскордонного співробітництва через досконале інституційне забезпечення транскордонного співробітництва, зумовлює проведення значної організаційної роботи щодо розширення мережі агентств регіонального розвитку, передусім, на районний та селищний рівень, створених на різних правових засадах та формах власності. Здійснене узагальнення діяльності існуючих інституцій у польсько-українському транскордонному регіоні з огляду на обсяги залучення інвестицій та інших коштів на територію, дало можливість виявити недоліки їх роботи. Хоча на першому місці стоїть чинник - нестабільність та нестача законодавчої бази (27% опитаних), до основних відносяться: відсутність системного, (а не фрагментарного), науково-методичного супроводу розвитку транскордонного співробітництва, слаба координованість та взаємна поінформованість інституцій щодо існуючих напрацювань, виявлених спільних проблемах і намічених заходах їх вирішення.

Таблиця 2

Регіональні і транскордонні програми в рамках розподілу коштів PHARE

у 1990-2003 рр., тис. євро

Розподіл по роках	Phare загалом	Регіональні і транскордонні програми	Регіональні програми	Програма Прикордонного співробітництва	у т.ч. СВС Польща-Німеччина	Регіональні і транс-кордонні програми Підкарпатського воєводства	Процентна доля воєводства у розподілі коштів регіональних і транскордонних програм
1990	164,1	0	x	x	x	0	x
1991	197,0	0	x	x	x	0	x
1992	216,7	76,7	76,7	x	x	0	x
1993	225,0	0	x	x	x	0	x
1994	199,8	58,8	0	58,8	55,0	9,6	16,3%
1995	157,0	68,0	15,0	53,0	49,0	2,6	3,8%
1996	228,6	122,9	69,9	53,0	49,0	0,6	0,5%
1997	147,9	67,4	15,4	52,0	49,0	4,5	6,7%
1998	195,2	62,0	9,0	53,0	49,0	0	0,0%
1999	303,0	54,7	16,7	38,0	32,0	4,9	9,0%
1990-1999	2 034,1	510,3	202,7	307,8	283,0	22,2	4,4%
2000	484,4	186,0	130,0	56,0	44,0	25,2	13,5%
2001	468,4	241,0	185,0	56,0	44,0	19,3	8,0%
2002	451,7	227,4	171,4	56,0	44,0	10,8	4,7%
2003	459,0	225,5	169,5	56,0	44,0	14,9	6,6%
2000-2003	1 863,5	879,9	655,9	224,0	176,0	70,2	8,0%
Разом	3 897,6	1 390,2	858,4	531,8	459,0	92,4	6,6%

Джерело: Складено на підставі інформації UKIE “Програми нових орієнтирів Phare, що реалізуються у Польщі”, Варшава, 2003 та інформації, що містилася в описах програм Phare, реалізованих у Підкарпатському воєводстві.

Так, розроблена Стратегія спільного розвитку чотирьох областей польсько-українського транскордонного регіону не має передбаченого інституційного забезпечення її реалізації, намічені програми та заходи не узгоджені з відповідними регіональними стратегіями, а відтак їх виконання залежить від ініціативності та активності розробників. Вкрай необхідна також об`єднана інформаційна система транскордонного регіону і транскордонного співробітництва, де, окрім необхідної статистичної та іншої інформації, можна отримати дані щодо можливостей фінансової, консультативної та іншої допомоги. 10% респондентів зауважують, що низький технічний рівень прикордонної інфраструктури значно ускладнює розвиток співробітництва. Для вирішення цієї проблеми доцільно прискореними темпами впроваджувати інформаційно-комунікаційні технології для обслуговування потоків через кордон.

Серед позитивних моментів розвитку транскордонного співробітництва по 24% респондентів відмічають можливості обміну досвідом у різних сферах діяльності, культурний та освітній розвиток, 16% - створення громадських зв`язків, 13% - активізацію органів місцевого самоврядування. І лише 7% вказує на можливість отримання додаткових коштів з фондів ЄС, що зумовлює необхідність здійснення відповідних організаційних заходів з цього питання.

До позитивних моментів слід також віднести те, що лише 8% респондентів серед мешканців транскордонного регіону не бажає і не бачить перспектив розвитку співробітництва.

У третьому розділі "Основні шляхи удосконалення інституційного забезпечення транскордонного співробітництва" автор акцентує увагу на необхідності підвищення організаційного рівня діяльності структур Карпатського єврорегіону, розвитку інфраструктури оточення бізнесу та громадських організацій. Запропоновано структурно-функціональні схеми інституційного забезпечення в організаційному розрізі за наявності та відсутності органу транскордонного співробітництва як інтегратора послуг у прикордонні. Ці структури повинні відігравати основну роль у системі інституційного та фінансового забезпечення розвитку польсько-українського регіону (рис.2).

	=>

Рис.2. Орган транскордонного співробітництва як інституційний інтегратор послуг у транскордонному регіоні

Оцінюючи стан функціонування Карпатського Єврорегіону зроблено висновок, що за сучасних умов він діє тільки для дуже обмеженого кола соціальних груп.

На противагу іншим євро регіонам, зокрема Єврорегіону Ниса, Карпатський Єврорегіон не співпрацює з регіональними управліннями статистики, бібліотеками чи академічними осередками. Єврорегіон Про Європа Віадріна має спільну науково-дослідну базу у Слубіцах (Collegium Polonicom), яку сформували Познанський Університет ім. А.Міцкевича та Європейський Університет Віадріна у Франкфурті над Одером, де розповсюджуються знання про Польщу та країни Східної Європи. Підтвердженням даного стану є факт, що у бібліотечному зібранні Управління статистики у Перемишлі можна без проблем ознайомитися з багатьма позиціями діяльності інших єврорегіонів, разом з тим відчувається брак сучасних публікацій і видань, пов'язаних з роботою Карпатського Єврорегіону.

Звідси виникає потреба проведення безпосередніх маркетингових досліджень, що пропагують в опосередкований або безпосередній спосіб єврорегіональну діяльність. Необхідно також виробити однотипні норми і стандарти туристичного та інфраструктурного обслуговування на терені Карпат у контексті інституційного забезпечення діяльності Єврорегіону. Слід більш ефективно використовувати логотип Карпати, який асоціюється з природними та антропогенними достоїнствами, екологічно чистим середовищем, наявністю бальнеологічних засобів.

Зміна локалізації Бюро Карпатського Єврорегіону з Кросно до Ряшева повинна принести співмірну користь у контактах між громадою та Єврорегіоном. Створення міцного, розташованого у центрі і легкодоступного для мешканців і гостей Прикарпаття Бюро Єврорегіону у Ряшеві є позитивним рішенням. Слідом за цим повинен завершитися процес децентралізації і розподіл деяких управлінських рішень на філії чи секретаріати Єврорегіону, які б знаходилися в повітах та місцевостях. Такий спосіб децентралізації зробив би можливим активізацію єврорегіональних ініціатив на повітовому чи гмінному рівні. Це необхідно здійснити і українській стороні.

Західноєвропейські країни, які підписали Шенгенську Угоду в сфері візової політики, є прикладом для того, що можна не включатися негайно і повністю до таких угод. Тому в рамках єврорегіону необхідно прийти до формування власної політики перетину кордонів, малого прикордонного руху, щоб з часом прийти до цілком вільного руху осіб. Прикладом можуть бути вирішення подібних проблем Великобританією, яка спростила отримання дозволу на в'їзд на Британські Острови до індивідуального рішення працівника прикордонної служби.

“Перепускна здатність” кордонів стосується тисяч людей, що їх перетинають, яким вона дає змогу перебороти взаємні, історично вкорінені упередження, стереотипи та неприязнь. Саме такими були досягнення дев'яностих років ХХ ст., тобто свобода подорожувати по території Східної і Центральної Європи, і вони не можуть бути просто ліквідованими. Це є одним з головних завдань і викликів, що стоять перед Карпатським Єврорегіоном. Іншим видом діяльності є пропаганда Карпатського єврорегіону, яка може реалізуватися, зокрема, через встановлення інформаційних знаків на головних комунікаційних магістралях, де біля назви Підкарпатського воєводства, буде розміщуватися інформація “Вітаємо в Карпатському Єврорегіоні”. Особа, яка перетинатиме межу воєводства автоматично в'їжджає на територію діяльності Карпатського Єврорегіону, побачить логотип, це буде її схиляти до пошуку ширшої, більш посередньої інформації про діяльність цієї співдружності, наприклад у вигляді інформаційних проспектів та буклетів з наведеною інформацією про контакти з бюро Єврорегіону, допомогою у встановленні контактів для розвитку транскордонного співробітництва чи циклічних імпрезах. Розповсюдження такого типу буклетів повинно відбуватися при роботі автозаправних станцій, торговельних закладів, туристичних бюро чи бюро подорожей. У цей спосіб ми будемо представляти логотип, який помалу, автоматично стане фірмовим знаком, однозначно асоційованим зі всіма визначними місцями даної території.

Оцінюючи дотеперішню працю і досягнення Єврорегіону, слід пам'ятати, що він діє у специфічних геополітичних умовах, що постійно змінюються, що змушує його до вироблення нових методів співробітництва, які раніше не існували на територіях інших єврорегіонів. Крім соціально-економічних бар'єрів у державах, що входять до складу єврорегіону, належить розвивати та удосконалювати господарську інфраструктуру, використовувати природний та демографічний потенціал. Це співробітництво повинно відбуватися при значній участі органів місцевого самоврядування, що уможливить більш повне використання європейських структурних фондів, головними реципієнтами допомоги яких є прикордонні області та органи місцевого самоврядування. Стягнення більшої кількості цільових фінансових засобів на теренах Прикарпаття повинно сприяти інтенсифікації його розвитку.

Завданням єврорегіональних бюро як понаднаціональних інституцій повинно бути надання широкої правової допомоги, через навчання кадрів та спеціалістів союзного права, які б вміли використовувати можливості, що випливають з приналежності Польщі до Європейського Союзу та сусідства з Європейським Союзом у випадку України.

Значна увага у роботі приділена обґрунтуванню твердження, що створення інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону впливає на формування транскордонних кластерів у різних галузях і дозволяє підвищити ефективність використання природно-ресурсного, науково-виробничого та інфраструктурного потенціалу, що є по обидва боки кордону. Для цих кластерів характерні переваги як зовнішньої, так і внутрішньої взаємодії суб`єктів.

За результатами досліджень запропонований перелік сфер діяльності, який вказує на головні напрями розвитку співпраці:

1. У природному середовищі діяльність у рамках співробітництва спрямована на охорону довкілля, обмеження всіх форм антропогенного впливу та раціональне використання природних ресурсів.

2 У просторовому розвитку найважливішою діяльністю є підготовка території і узгодження планів розселення та розміщення об'єктів господарювання з врахуванням вимог і тенденцій облаштування території, прийнятих у ЄС.

3. Транспортно-комунікаційна стратегія спирається на створення сприятливого внутрішньо- і зовнішньорегіонального комунікаційного доступу, забезпечення транзитних функцій та відповідного обслуговування подорожуючих.

4. Особливо виділяється сфера сприяння та підтримки розвитку місцевого бізнесу, інфраструктури оточення бізнесу, сприяння розвитку транскордонної співпраці тощо.

5. У сільському господарстві та інших галузях агробізнесу допомога розвитку транскордонної співпраці охоплює такі ж галузі, як і в несільськогосподарському підприємництві з особливим наголосом на розвиток інфраструктури та інституційних форм обслуговування співпраці.

6. Широкі можливості транскордонного співробітництва існують в туризмі та рекреації. Можливим є розширення зовнішнього ринку через використання рекреаційного ресурсу цього регіону.

7. У сфері науки та інноваційної діяльності існують широкі можливості розвитку транскордонного співробітництва, яку можна виразити в двох групах цілей: зростання спільних досліджень і наукових обмінів та їх інституціоналізація; створення системи досліджень українсько-польського прикордоння як потенціалів майбутньої співпраці.

8. У суспільній сфері, пріоритетне значення має активізація транскордонних контактів, як культурних та освітніх, так і приватних.

Висновки

1. Інституційне забезпечення розвитку транскордонного регіону відіграє важливу роль у здійсненні узгодження загальноєвропейських, національних та регіональних інтересів та забезпеченні бази стратегічного бачення розвитку суміжних прикордонних територій.

2. Функції інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону полягають у стимулюванні координованості дій територіальних органів влади та господарюючих суб`єктів у виявленні та вирішенні спільних проблем, створенні умов для залучення коштів на фінансування транскордонних проектів та моніторинг реалізації останніх.

3. Дієвим чинником підвищення ефективності інституційного забезпечення є використання органу транскордонного співробітництва як інтегратора послуг у транскордонному регіоні, що значно зменшить трансакційні видатки для партнерів і підвищить ефективність співпраці.

4. Розвиток інституційного забезпечення доцільно здійснювати шляхом формування спільних структур, передусім інформаційно-просвітницького, інноваційно-інвестиційного спрямування. Значна частка інституцій повинна формуватися для забезпечення системи управління та фінансування спільними об`єктами транскордонного регіону, наприклад, водними ресурсами, природо- захисними територіями, мостами, іншими інфраструктурними елементами.

5. Спільна стратегія розвитку транскордонного регіону повинна стати основою для підготовки проектних пропозицій щодо отримання фінансової підтримки з структурних фондів ЄС та інших міжнародних організацій. Інформація про підготовлені заявки та проекти, що реалізуються у регіоні, повинна бути розміщена на веб-сторінці основних інституцій транскордонного регіону.

6. Удосконалення механізму інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону доцільно здійснювати на основі використання кластерного підходу, елементами якого будуть суб`єкти господарювання по обидві сторони кордону. У цьому випадку можна досягнути значного ефекту використання наявного ресурсного, науково-виробничого та інфраструктурного потенціалу і при активізації інтеграційних процесів досягти нівелювання наявності кордону.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Kucab-Bak K. Przedsiebirczosc podstawa konkurencyjnosci malych i srednich podmiotow gospodarczych w przygranicznym regionie podkarpackim // Jaroslaw: Uwarunkowania spoleczno - ekonomiczne transgranicznych regionow lwowskiego i podkarpackiego, 2001. - S. 343-351 (0,5 д.а.) (Куцаб-Бонк К. Підприємництво - основа конкурентності малих і середніх суб`єктів господарювання в прикордонному Підкарпатському регіоні. // Соціально-економічні умови підкарпатсько-львівського транскордонного регіону. - Ярослав: Державна вища школа фахової освіти в Ярославі, 2001. - С. 343-351)

2. Kucab-Bak Katarzyna. Mozliwosci rozwoju spoleczno-gospodarczego w przygranicznym regionie podkarpackim // Lubaczow: Problemy ochrony srodowiska przyrodniczego i dziedzictwa kulturowego na pograniczu Polsko-Ukrainskim. Region Roztocza. Tom II. 2001. - S. 129-137 (0,6 д.а.) (Куцаб-Бонк К. Можливості соціально-економічного розвитку в прикордонному Підкарпатському регіоні. // Проблеми охорони природного середовища і культурної спадщини на Польсько-Українському прикордонні. Регіон Розточчя. Том II. - Любачів: Державна вища школа фахової освіти в Любачеві, 2001. - С. 129-137).

3. Куцаб-Бонк К. Природні багатства Підкарпатського воєводства для розвитку прикордонної туристики. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Зб. наук. праць. Вип. 6 (XXXVII) - Львів: НАН України. Інститут регіональних досліджень, 2002. - С. 148-152 ( 0,4 д.а.).

4. Kucab-Bak Katarzyna. Turustyka i atrakcyjnosc turystyczna czesci polskeej euroregionu karpackiego // Jaroslaw: Podkarpacie jako region przygraniczny Unii Europejskiej. VIII Miedzynarodowa Konferencja Naukowa w Jaroslawiu. 2004. - S. 225-241 (0,9 д.а.). (Куцаб-Бонк К. Туризм і туристична привабливість польської частини Карпатського єврорегіону. - Підкарпаття як прикордонний регіон Євросоюзу. VIII Міжнародна наукова конференція в Ярославі. Ярослав: Державна вища школа фахової освіти в Ярославі, 2004. - С. 225-241).

5. Куцаб-Бонк К. Концептуальне забезпечення українсько-польського транскордонного співробітництва. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Статистичне оцінювання соціально-економічних явищ: методологічні підходи. Зб. наук. пр. Вип. 4 - Львів: НАН України. Інститут регіональних досліджень, , 2004. - С. 149-155 ( 0,5 д.а.).

Анотація

Куцаб-Бонк К. Механізми інституційного забезпечення розвитку українсько-польського транскордонного регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2006.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних положень та розробці методичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону на польсько-українському прикордонні.

Доведено, що в умовах розширеного ЄС організація відповідного інституційного забезпечення розвитку транскордонного регіону як територіальної суспільної системи сприяє підвищенню ефективності використання природно-ресурсного потенціалу території і вирішенню спільних проблем.

Запропоновано структурно-функціональні схеми інституційного забезпечення в організаційному розрізі за наявності та відсутності органу транскордонного співробітництва як інтегратора послуг у прикордонні.

Ключові слова: транскордонний регіон, інституційне забезпечення, транскордонне співробітництво.

Аннотация

Куцаб-Бонк К. Механизмы институционного обеспечения развития украинско-польского трансграничного региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 - Размещение производительных сил и региональная экономика / Институт региональных исследований НАН Украины. - Львов, 2005.

Актуальность исследования состоит в том, что отсутствие научных основ организации институционного обеспечения развития трансграничного региона как территориального общественного образования обусловило фрагментарное, несистемное и неэффективное использование возможностей трансграничного сотрудничества в современной условиях региональной политики ЕС.

Цель исследования состоит в обосновании теоретических положений и разработке методических рекомендаций относительно усовершенствования механизмов институционного обеспечения развития трансграничного региона.

В работе усовершенствован терминологический аппарат, в частности, конкретизировано понятие "институционное обеспечение трансграничного региона и трансграничного сотрудничества" как экономических категорий, сущность которых состоит в реализации задач совместного и координированного развития национальных подсистем трансграничного региона на основе согласования общеевропейских, национальных и региональных интересов. Это позволило уточнить роль и функции органа трансграничного сотрудничества как структуры, разрабатывающей и реализующей общую стратегию развития трансграничного региона и как интегратора услуг, обеспечивающего потребности субъектов хозяйствования по обе стороны границы.

Усовершенствовано классификацию институционного обеспечения по следующим признакам: масштабности (общеевропейский, национальный, региональный и локальный уровни); территориальному (действующего в рамках одной территориально-административной единицы или совместные для нескольких территорий); относительно степени централизации /децентрализации принятия решений и источников финансирования, а также отраслевой принадлежности, дающие возможность системно определить потребности в тех или иных структурах.

В работе обосновано положение, что создание институционного обеспечения развития трансграничного региона оказывает содействие формированию кластеров с использованием ресурсного, научно-производственного и инфраструктурного потенциала, размещённого по обе стороны границы, для которых характерны преимущества как внешнего, так и внутреннего взаимодействия субъектов.

Ключевые слова: трансграничный регион, институционное обеспечение, трансграничное сотрудничество.

Summary

Kutsab-Bonk K. The mechanisms institutional provision Ukrainian-polish transborder region development. The Manuscript.

The thesis for the Doctor of Philosophy degree (economic sciences) on a speciality 08.10.01 - Allocation of productive forces and regional economy / Institute of regional researches of the NAS of Ukraine. - Lviv, 2006.

The thesis is devoted to substantiation of theoretical positions and to elaboration of methodical recommendations concerning the improvement of the mechanisms of institutional provision of transborder region development on Ukrainian-polish frontier.

It is proved, that in conditions of expanded EC the organization of appropriate institutional provision of transborder region development as territorial social system promotes increase of effectiveness of nature and resources territory potential use and common problems solution.

The structural and the functional schemes of institutional provision from organizational aspect if the transfrontier cooperation body as transborder service integrator is available or absent are proposed.

Key words: transborder region, institutional provision, transfrontier co-operation.

Размещено на Allbest.ru

...