Зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ДАРИНА ВАСИЛІВНА КУШЕРЕЦЬ

Спеціальність 08.05.01 - світове господарство і міжнародні

економічні відносини

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Румянцев Анатолій Павлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, професор кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Каленюк Ірина Сергіївна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри міжнародної економіки кандидат економічних наук, доцент Чоботюк Олександр Іванович, Київський університет ринкових відносин, завідувач кафедри маркетингу

Провідна установа Донецький національний університет MOН України, кафедра міжнародної економіки.

Захист відбудеться “ 25 ” вересня 2006 р. о “14⁰⁰” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий “ 23 ” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. У процесі трансформації українського суспільства в постіндустріальне важлива роль належить інноваційному потенціалу України. Адже інтелект нації, її освіта і наука стають не лише головною продуктивною силою розвитку, а й основою її цілісності, соборності, чинником забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку, основним її соціально-економічним багатством. Усе це зумовлює потребу не лише в теоретичному осмислені ролі інноваційного потенціалу як важливого чинника швидкого нарощення економіки України, а й в розробці форм, методів, інструментів, які забезпечують його ефективну реалізацію й посилення потужностей, зокрема, використовуючи важелі зовнішньоекономічного механізму розвитку.

Однак у вітчизняній економічній літературі є ще багато невизначеностей стосовно ефективного використання механізму взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації загалом та підключення національної економіки до інтелектуального живлення від світового інноваційного простору зокрема. Цим обумовлюється актуальність дослідження проблеми зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України як чинника її економічного та соціального поступу.

Серед наукових праць, в яких досліджуються загальні питання зовнішньоекономічного механізму розвитку, вплив міжнародних чинників на механізм зовнішньоекономічної інноваційної діяльності, необхідно відзначити роботи таких зарубіжних учених: К. Айгінгера, А. Бранденбургера, Ф Вірсеми, М. Делягіна, Дж. Зисмена, П. Кругмана, М. Портера.

Вивченню інноваційної моделі розвитку економіки, впливу інновацій на економічне зростання, продуктивність праці, стратегій та механізмів формування інноваційних конкурентних переваг присвячені роботи М. Абрамовіца, В. Баумоля, М. Бунчука, С. Глазьєва, Е. Денісона, А. Дагаєва, Ч. Едквіста, Ч. Джонсона, Н. Іванової, Л. Канторовича, Б. Лундвала, Г. Менша, Р. Нельсона, Й. Парка, Н. Розенберга, П. Ромера, Б. Санто, Д. Сахала, Р. Солоу, С. Стерна, Б. Твісса, С. Уінтера, Р. Фостера, К. Фрімена, Дж. Фурмана, Н. Шелюбської, Ф. Шерера, Й. Шмуклера, Й. Шумпетера та ін.

Сучасні тенденції інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, питання забезпечення високого конкурентного статусу вітчизняної економіки, формування ефективної зовнішньоекономічної стратегії на основі інноваційної моделі економічного розвитку відображені в дослідженнях вітчизняних науковців: В. Александрової, Л. Антонюк, Ю. Бажала, О. Білоруса, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губського, О Гребельника, М Дудченка, Я. Жаліла, І. Каленюк, Б. Кваснюка, Н. Краснокутської, Г. Климка, А. Кредісова, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, С. Мочерного, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А. Поручника, І. Пузанова, А. Рум'янцева, В. Семиноженка, В. Сіденка, А. Сухорукова, А. Філіпенка, В. Філіпова, О. Чобатюка, О. Шнипка, Т. Щедріної та ін.

Разом з тим, у роботах вітчизняних та зарубіжних учених багато аспектів цієї, наукової проблеми висвітлені недостатньо. Зокрема, немає ґрунтовних комплексних наукових досліджень механізму розвитку інноваційного потенціалу взагалі та зовнішньоекономічної її складової зокрема. Більш конкретизовано треба вивчити основні характеристики та властивості світових інноваційних моделей в їх динаміці. Докладного дослідження потребують проблема оцінки впливу екзогенних чинників на зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу, оптимізація зовнішньоекономічного механізму в процесі включення високотехнологічних галузей в систему СОТ.

Актуальність та висока науково-практична значущість системного дослідження зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу, його впливу на формування та ефективне використання конкурентних переваг з метою забезпечення стійкої конкурентної позиції країни на світових ринках обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до програм наукових досліджень кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин „Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 01БФ048-01), та „Інтеграційна стратегія України в європейський економічний простір” (номер державної реєстрації 01БФ048-06), які є складовою наукових досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” і Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексний аналіз на базі новітніх економічних концепцій природи та ролі зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України в забезпеченні національної конкурентоспроможності, вивчення сучасних механізмів формування конкурентних переваг країн на інноваційній основі, а також розробка перспективних напрямів нарощування інноваційного потенціалу та посилення інноваційної спроможності економіки України.

Виходячи з мети дослідження, у дисертаційній роботі поставлені такі завдання:

розкрити сучасну природу та визначити сутність і компоненти зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу;

дослідити основні складові функціонування механізму зовнішньоекономічного розвитку інноваційного потенціалу України: інституціонально-економічну, фінансово-кредитну та нормативно-правову в контексті забезпечення тотальності інноваційних процесів та формування високої інноваційної спроможності національної економіки;

провести порівняльний аналіз сучасних світових інноваційних моделей використання зовнішньоекономічного механізму, а також залучених ними стратегій стимулювання інноваційної діяльності та формування належного інтелектуального потенціалу;

дослідити шляхи оптимізації зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України в стратегії формування конкурентних переваг економіки України на основі інноваційної моделі її розвитку;

визначити шляхи модифікації зовнішньоекономічного механізму в процесі включення високотехнологічних галузей України в систему СОТ;

виявити можливості міжнародної науково-технічної кооперації в стратегії застосування зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України та високотехнологічного офшорного аутсорсингу і його впливу на розвиток інноваційного потенціалу.

Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічні відносини в інноваційній діяльності в умовах глобалізації світових ринків.

Предметом дослідження є зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу України та його вплив на зростання національної економіки.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої у дисертації мети було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження, а саме: метод абстрагування та системного підходу (при побудові зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу у підрозділі 1.1); метод аналізу та синтезу ( при виявленні екзогенних чинників зовнішньоекономічного механізму, які впливають на формування національної інноваційної стратегії у підрозділі 1.2, а також у підрозділі 2.1 при дослідженні інституційно-економічного забезпечення інтеграції України у світовий інноваційний простір); метод кількісного та якісного порівняння (при ідентифікації світових інноваційних моделей використання зовнішньоекономічного механізму у підрозділі 1.3, та у підрозділі 2.2. при дослідженні фінансово-кредитної складової зовнішньоекономічного механізму); метод індукції та дедукції при розробці шляхів оптимізації зовнішньоекономічного механізму у розділі 3.1 і 3.2); метод математичного моделювання ( при формування оцінки перспектив офшорного аутсорсингу в системі зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу у підрозділі 3.3).

Джерельною та статистичною базами дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Постанови Верховної Ради України, матеріали Державного комітету статистики України, Центру документації ЄС та бібліотеки-депозитарію Світового банку в Академії державного управління при Президентові України, Директорату з питань підприємництва при Європейській Комісії, Комісії з промислової конкурентоспроможності при Президентові США, Національного наукового фонду США, Організації економічного співробітництва і розвитку, Всесвітнього економічного форуму, монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані у ході вирішення завдань, поставлених у дисертаційному дослідженні, полягають у такому:

вперше:

запропоновано парадигму „зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу”, яка, по-перше, базується на системній характеристиці економічних форм, принципів, методів, інструментів та ієрархічному структуруванні елементів зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу; по-друге, відображає еволюцію теоретичних підходів стосовно побудови концепції державної підтримки інноваційної сфери через зовнішньоекономічний механізм; по-третє, визначає факторну детермінацію зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу, конкретизацію впливу екзогенних (зовнішніх) чинників на досліджуваний механізм;

розкрито концептуальні засади оптимізації зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу в умовах випереджаючих інноваційних процесів з можливим використанням високотехнологічного офшорного аутсорсингу на теренах України. Розроблена економіко-математична модель формування оцінки перспектив міжнародного (офшорного) аутсорсингу, яка обґрунтовує його вплив на зростання заробітної плати, перманентного оновлення технологій у високотехнологічних стратегічних галузях, стимуляцію виробництва інноваційної продукції й забезпечення дієвості зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу;

отримали подальший розвиток:

пріоритети основних напрямків зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу, які забезпечують ефективність інноваційної політики країн-лідерів з виокремленням його складових: інституційно-економічної (формування сучасної інфраструктури, комерціалізації наукових розробок, інституційне забезпечення розвитку науково-технічної кооперації), фінансово-кредитної (пряме бюджетне фінансування, податкові пільги, прискорена амортизація, кредитування і страхування) та нормативно-правової (правові норми підтримки інноваційного потенціалу, що визначають та регулюють значну частину міжнародного економічного співробітництва у сфері інноваційного капіталу, основи державної політики науково-технічної та інноваційної діяльності тощо);

шляхи модифікації зовнішньоекономічного механізму в процесі включення високотехнологічних галузей України в систему СОТ, що передбачають вихід України в уніфікований міжнародно-правовий простір, який спирається на ГАТТ, ГАТС, ТРІМс і ТРІПС ГАТТ - Генеральна угода з тарифів і торгівлі; ГАТС - Генеральна угода з торгівлі послугами; ТРІМс - пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи; ТРІПС - торговельні аспекти прав інтелектуальної власності., узгодження національних зовнішньоекономічних режимів з нормами і правилами СОТ, що, у свою чергу, підвищить довіру до нашої країни з боку торговельних партнерів і сприятиме збільшенню інвестицій і дієвості фінансово-кредитного елементу зовнішньоекономічного механізму інноваційного потенціалу, а також посилить інституційно-економічну та нормативно-правову основу галузей високих технологій;

удосконалено:

стратегічний підхід до формування міжнародної науково-технічної кооперації з використанням зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу, що передбачає застосування поетапної пріоритетності науково-технічного співробітництва, врахування сумісності потенційних країн-партнерів, можливостей взаємодії потенціалів кожної із національно важливих високотехнологічних галузей в інноваційному просторі світових господарств;

визначення сутності категорії „зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу”, яка відрізняється від існуючих системною характеристикою її проявів у ринковому, виробничому та соціальному аспектах і визначається як система форм, методів та інструментів, за допомогою яких досягається включення окремих підприємств, організацій, регіонів, країн в світовий інноваційний простір, та міжнародний науково-технологічний обмін.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дисертаційного дослідження теоретичні положення та розроблені практичні рекомендації мають важливе значення для національної економіки, оскільки вони можуть бути використані як теоретико-методологічна база для розробки ефективного механізму інноваційної та зовнішньоекономічної політики України.

Практичне значення одержаних результатів підтверджується довідками Міністерства науки і освіти України, Державного департаменту інтелектуальної власності (довідка № 17-311 від 15.03.2006); Департаментом інновацій та трансферу технологій (довідка № 3-145 від 26.05.2006), Київської державної адміністрації (довідка № 042/11/4-2184 від 28.03.2006). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовувались у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Економіка і зовнішньоекономічні зв'язки України”, „Світова економіка”, „Конкурентна політика ЄС” та „Міжнародні економічні відносини” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 230-34 від 21.06.2006 ).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, наведені в дисертації та публікаціях з питань формування зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу, автор одержав особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, її теоретичні та практичні висновки і рекомендації були оприлюднені в доповідях і обговорювались на науково-теоретичній конференції молодих учених Інституту міжнародних відносин (м. Київ, 24-25 квітня 2003 р.), міжнародній науково-теоретичній конференції „Механізми співпраці України з міжнародним фінансовими інституціями” (м. Київ, 20 листопада 2003 р.), науково-практичній конференції „Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины” (м. Сімферополь, 25 грудня 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 10 березня 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Towards sustainable economic development of Ukraine under globalization” (м. Київ, 29 березня 2005 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції (м. Ялта, 9-12 листопада 2005 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено у 11 наукових публікаціях, із них 8 - у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій 4,3 друк. арк..

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури (250 найменувань) на 23 сторінках та додатків на 4 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації - 198 сторінок, у тому числі 11 таблиць на 8 сторінках, 21 рисунок на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано предмет, об'єкт, мету та завдання дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 „Теоретичні основи аналізу зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу” узагальнюються теоретико-методологічні підходи. Досліджуються природа та сучасний стан системи зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу.

Застосовуючи вербальний аналіз, виокремлено форвардні елементи системи, встановлено взаємозв'язки між ними, проведено ієрархічне структурування елементів та їх належність до різних рівнів. За своїм змістом, зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу є складноорганізованою системою, органічною сполукою зовнішньоекономічного механізму і власне інноваційного потенціалу з гетерогенним, не однотипним складом її елементів (рис. 1).

Докладно проаналізована структурна модель елементів інноваційного потенціалу, до якого входять наука, освіта, сфера використання та впровадження результатів наукового дослідження, фінансова складова інноваційного забезпечення, інформаційно-комунікативна сфера та зв'язок.

Рис. 1. Концептуальна схема зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України

У розділі всебічно представлена концептуальна схема зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України. Кожен із зазначених вище елементів зовнішньоекономічного механізму є також окремою системою. Першочергово вони формуються і забезпечуються всередині країни і є внутрішніми імпульсами розвитку, але в процесі їх подальшого власного удосконалення, а також під дією зовнішньоекономічних подразників вони трансформуються в підсистеми зовнішньоекономічного механізму. Внутрішньогосподарський механізм розвитку інноваційного потенціалу, виконуючи властиві йому функції, поступово модифікується в залежність від зовнішньоекономічних чинників, проникаючи на всі рівні регулювання економіки, що склалися в процесі історичного розвитку світового господарства.

У роботі теоретично обґрунтовано, що зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу є відкритою системою, і досягти тривалого процесу розвитку вона може лише за умов так званої рухомої рівноваги - перманентного припливу імпульсів ззовні. Тому інноваційний потенціал будь-якої країни, а особливо тієї, яка переходить на інноваційну модель розвитку, постійно зазнає впливу світового інноваційного простору та зовнішніх збурень. Під тиском екзогенних факторів модифікується й зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу. Вищезазначена думка підкріплюється теоріями відомих економістів та вчених, таких, як Р. Солоу, Х. Ченері, Х. Домар, К. Льюїс, П. Ромер та М. Портер. На основі їх положень автор здійснив спробу науково систематизувати та конкретизувати вплив екзогенних (зовнішніх) чинників на зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу загалом і запропонував таку концептуальну схему факторної детермінації розвитку досліджуваного механізму (рис. 2).

Рис. 2. Зовнішньоекономічна факторна детермінація розвитку інноваційного потенціалу

У розділі комплексно проаналізовано низку моделей інноваційного розвитку, які належать до більш раннього періоду постіндустріального суспільства, - модель перенесення (“пасивного навчання” [passive learning]), модель запозичення (“активного навчання” [active learning]) і модель нарощування (власне інноваційна [innovation]) та пізніших (національна, індійська та ізраїльсько-скандинавська моделі). Значну увагу приділено дослідженню моделей інноваційної політики країн світової „тріади” (США, ЄС, та Японії). Такий підхід дав можливість ідентифікувати світові інноваційні моделі використання зовнішньоекономічного механізму інноваційного потенціалу і встановити пріоритети реалізації національного інноваційного потенціалу, які полягають в адаптації міжнародних систем стандартів якості, у просуванні нових товарів на світові ринки.

У розділі 2 „Основні напрями функціонування зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України” автор аналізує інституційно-економічні, фінансово-кредитні та нормативно-правові складові зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу, докладно досліджує їх економічні форми, принципи, методи та інструменти.

На концептуальному рівні доведено, що інституціонально-економічні, фінансово-кредитні та нормативно-правові складові зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу забезпечують вертикальне перетікання інновацій і швидке зростання інноваційного потенціалу. Чільне місце в системі зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу належить інституціонально-економічній складовій, яка включає органічну сукупність економічних форм, принципів, методів, інструментів тощо, зорієнтованих на інституційний розвиток інноваційного потенціалу країни. Докладно проаналізовані сучасні інституційно-економічні форми: технопарки, технополіси, науково-промислові комплекси різних видів, міжфірмові стратегічні альянси, національні інноваційні інституції, які спрямовані на розвиток міжнародних зв'язків, міжнародні організації (ЮНЕСКО, ВОІВ ВОІВ - Всесвітня організація інтелектуальної власності. тощо), організації, які відповідають за реалізацію окремих міжнародних програм.

Проведене дослідження інституційно-економічного забезпечення інтеграції України у світовий інноваційний простір засвідчило, що цей механізм реалізовується лише на 40%. Слабкими в цьому відношенні виявились суб'єкти мікрорівня, де функціонують венчурні фірми та стратегічні альянси. Порівнюючи з розвинутими країнами, практично немає малого інноваційного бізнесу. Не кращим чином відзначається ситуація на макрорівні. Досі на законодавчому рівні не визначена ситуація з технопарками та технополісами, національні інноваційні інституції представлені лише у вигляді НАН України, а інноваційних фондів, як таких, взагалі не існує. Не використовуються повною мірою можливості гіперрівня, який надає широкі можливості інтеграції на світовий інноваційний простір через співробітництво з країнами колишнього СРСР, з Європейським Союзом і рядом інших країн. Нині співробітництво в НДДКР виглядає одновекторно спрямованим переважно на країни СНД, входження в Європейський інноваційний простір не ставиться на рівень національних пріоритетів розвитку економіки. Слабкі масштаби співробітництва з рядом новоіндустріальних держав, де доступ до ринків високотехнологічної продукції міг би бути легшим. Багато невизначеностей залишається і на глобальному рівні. Одним із таких колізійних питань залишається вступ до СОТ, який, на нашу думку, змінив би структуру експорту в бік підвищення частки високотехнологічної продукції (рис. 3).

Рис. 3. Інституційно-економічний механізм розвитку інноваційного потенціалу України МРН - Міжнародна рада з науки; МАНП - Міжнародна асоціація наукових парків.

У роботі зазначено, що розвиток інноваційної діяльності від окремого підприємства до держави в цілому - передбачає створення й ефективне функціонування чіткої системи фінансування на всіх стадіях інноваційного циклу. Фінансова політика в НДДКР може бути успішною за наявності відповідного фінансово-кредитного механізму її реалізації, тобто певних методів і важелів впливу на різні сторони інноваційної діяльності. У розділі термінологічно акцентовано увагу саме на фінансово-кредитний, а не на фінансовий механізм інноваційного розвитку. Автор визначив дві основні форми фінансово-кредитного механізму інноваційної діяльності - це фінансово-кредитне забезпечення і фінансово-кредитне регулювання. До першої форми належать такі елементи, як державні асигнування, власні кошти суб'єктів господарювання, кредитні ресурси, іноземні інвестиції, венчурний капітал; до другої - створення пільгових умов, надання субсидій, сприятлива податкова політика для підприємств, які впроваджують прогресивну техніку і технології, а також здійснюють науково-дослідну діяльність.

У дисертації доведено, що потенційно потужними учасниками інноваційної діяльності можуть виступати кредитні спілки, пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страхові компанії тощо. Але домінантна роль у цьому процесі належить комерційним банкам, які шляхом акумуляції та перерозподілу значних обсягів короткострокових коштів мають можливість спрямовувати частину цих коштів на високовартісні довгострокові інноваційні проекти.

Аналіз діяльності провідних українських комерційних банків засвідчив, що, незважаючи на значний обсяг здійснюваних кредитних операцій, ступінь залучення банків до інноваційної діяльності нині перебуває на незадовільному рівні. Категорію “інноваційний” банки застосовують переважно для характеристики власного використання прогресивних банківських технологій, а не для відзначення напряму кредитування.

Незважаючи на те, що податкові пільги є головним напрямом застосування фінансових методів управління інноваціями, до цього питання варто ставитись обережно. Так, з одного боку, для України сприятлива податкова політика є надзвичайно важливою, тому що, сподівання на пряме фінансування є проблематичним з причин дефіцитності бюджету. А з другого боку, пропоновані нашим урядом податкові стимули не можуть забезпечити необхідних обсягів фінансування. Як відомо, на початкових етапах НДДКР взагалі не приносять ніяких прибутків; така діяльність є, по суті, збитковою, тому застосування податкових пільг на нинішньому етапі не сприятиме досягненню поставлених цілей.

З цього приводу в роботі проведений порівняльний аналіз діяльності фінансових структур західних країн. Зокрема, виявлено, що, незважаючи на жорстке регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній та пенсійних фондів з боку держави, в розвинених країнах вони є самостійними, активними учасниками процесу фінансування інноваційної діяльності, хоча і поступаються масштабами комерційним банкам. В Україні, попри номінальне зростання показників страхового ринку, функція страхових компаній, як фінансового джерела інновацій, залишається нереалізованою. Це аналогічно стосується і функціонування в Україні пенсійних фондів.

Важливим фінансовим джерелом інноваційної діяльності є використання механізму венчурного фінансування. Більш як 50-річний період розвитку венчурного підприємства в розвинутих країнах світу дає багатий матеріал для аналізу і значно ускладнює його, оскільки кожна країна має свої особливості в організації такої діяльності та власні проблеми, які намагається розв'язати. Так, індустрія венчурного капіталу в Європі відрізняється від американського аналога за двома основними параметрами. По-перше, на відміну від США, які інвестують венчурний капітал у нові технології, в Європі венчурні інвестиції вкладаються переважно в розвинуті сектори промисловості, транспорту та зв'язку. По-друге, головними інституціональними інвесторами європейського венчурного капіталу (за винятком Великобританії та Польщі) є банки. А у США - це пенсійні фонди, страхові компанії, спонсори і приватні особи.

В роботі доведено, що в США існує контроверсійна залежність між обсягом венчурних інвестицій в інновації і динамікою темпів зростання ВВП, що призводить до стохастичного реагування венчурного капіталу на економічну ситуацію в країні. Так, обсяги венчурних інвестицій після різкого злету в 1999 р. - 62,8, а потім в 2000 р. - 105,8 млрд. дол. різко знизилися до 37,9 - у 2001 році під час економічного спаду, потім до 7,7 млрд. дол. у 2002 році, до 11 млрд. дол. у 2003 році, і до 9 млрд. дол. у 2005 році (рис.4 ), що викликало кон'юнктурні флуктуації в ВВП США.

Рис. 4. Обсяг венчурних інвестицій в інновації та динаміка змін ВВП США

Дослідженням встановлено, що в Європі, на відміну від США, подібна синхронізація в динаміці ВВП та обсягів венчурних інвестицій характеризується іншими параметрами ( рис. 5 ).

Рис. 5. Обсяги венчурних інвестицій в інновації та темпи змін ВВП Великобританії ¹

¹ Половина обсягів венчурних інвестицій в Європі припадає на Великобританію, тому для порівнянь з динамікою ВВП на рис. 5. відображені зміни валового внутрішнього продукту саме Великобританії.

Такий компаративний аналіз розвитку венчурної індустрії, яка по-різному реагує на специфіку національної економіки, дає підстави стверджувати, що в Україні потрібно виробити власні механізми розвитку та регулювання національного венчурного інвестування в інновації.

У роботі проаналізовано нормативно-правову складову зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу. Аналіз правової бази зарубіжних країн засвідчує, що у сфері інновацій одночасно функціонують десятки законів, а правові норми підтримки інноваційного потенціалу зосереджуються в багатьох актах різних галузей законодавства. Кожна держава по-своєму комбінує таку їх кількість, щоб підтримати і забезпечити інноваційні переваги власної економіки. Заслуговує на увагу досвід нормативно-правого забезпечення США в таких сферах, як інтелектуальна власність на світовому ринку (США стали першою державою, яка вжила заходів для захисту інтелектуальної власності і нині її законодавча база в цій сфері залишається найбільш розвиненою); нормативно-правова підтримка малого та середнього підприємства; правова захищеність венчурного підприємства, до якої належить низка законодавчих актів; державне регулювання трансферу технологій.

Порівнявши національну законодавчу базу з країнами - лідерами інноваційного розвитку, ми визначили, що Україна має основи законодавчої системи для розвитку інноваційного потенціалу, а отже, і науково-технічної та інноваційної діяльності. Однак національне законодавство інноваційної сфери ще не стало важливим міжнародним інструментом у розв'язанні проблеми зростання і оптимального функціонування інноваційного потенціалу. Проблема полягає у поліпшенні, вдосконаленні законодавства та забезпеченні його реалізації, а також в гармонізації національного законодавства відповідно до угод СОТ та норм Європейського Союзу.

У розділі 3 „Оптимізація зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України” розроблено комплекс рекомендацій щодо оптимізації зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України. Оцінені можливі перспективи та наслідки взаємодії високотехнологічних галузей України

з СОТ. Здійснено аналіз передумов ефективного запровадження Україною міжнародного науково-технічного співробітництва. У роботі науково обґрунтовано значення високотехнологічного офшорного аутсорсинга в установлені дієвості зовнішньоекономічного механізму і на основі його аналізу (аутсорсингу) розроблена концептуальна модель удосконалення цього механізму, яка ґрунтується на економіко-математичних розрахунках. Відмінною рисою розділу є те, що він базується на дослідженні трьох високотехнологічних галузях України: авіаційної промисловості, фармацевтичної галузі, сфери інформаційних технологій.

Проведене дослідження взаємодії високотехнологічної галузі (авіаційної промисловості) зі Світовою організацією торгівлі дало підстави для визначення позитивних та негативних наслідків від такої участі. І все ж, аналіз свідчить про перспективність для України застосування оптимістичного сценарію реалізації зовнішньоекономічного механізму високотехнологічних галузей в процесі приєднання до СОТ. Позитивний ефект від участі проявиться на національному рівні в усіх трьох складових зовнішньоекономічного механізму: інституційно-економічній, нормативно-правовій і фінансово-кредитній.

Так, інституціонально-економічний аспект функціонування високотехнологічних галузей економіки буде позначено всебічним розширенням ринків та всієї ринкової інфраструктури в результаті взаємодії з відповідними інституціями СОТ, підвищиться інституційна основа галузей високих технологій, отримає поштовх для розвитку малий і середній інноваційний бізнес внаслідок забезпечення чесної конкуренції шляхом усунення недобросовісної торговельної практики.

Набуде нових якісних змін і нормативно-правова форма високотехнологічних галузей України завдяки отриманню правової основи для усунення дискримінаційних заходів, що застосовуються найбільшими державами в торгівлі з Україною (Україна отримає вихід в уніфікований міжнародно-правовий простір, що спирається на ГАТТ, ГАТС і ТРІПС) і узгодження національних зовнішньоекономічних режимів з нормами і правилами ГАТТ/СОТ, що, у свою чергу, підвищить довіру до нашої країни з боку торговельних партнерів і в кінцевому підсумку сприятиме збільшенню іноземних інвестицій і дієвості третього елементу зовнішньоекономічного механізму - фінансово-кредитного.

Фінансово-кредитне забезпечення конкурентоспроможності високотехнологічних галузей потребує вливання прямих іноземних інвестицій і міжнародних кредитів, які направляються переважно в стабільні і політично відкриті економіки, де правила гри є прозорими, а невизначеність з приводу можливих у майбутньому змін у політиці максимально знижено. У тих рамках, в яких інвестиції спрямовано на експортне виробництво чи на доступ до міжнародних ринків, імпортуючи при цьому проміжні витратні матеріали і капітальне устаткування, правила СОТ і механізми врегулювання суперечок можуть допомогти переконати інвесторів у тому, що політичний режим у країні залишається відкритим.

Отже, вступ і членство в СОТ дадуть Україні унікальну можливість для консолідації і просування політики лібералізації торгівлі і підвищення зацікавленості внутрішніх галузей промисловості до тих можливостей, що існують для експорту товарів на світові ринки. Особливо важливо в цьому зв'язку використовувати членство в СОТ для проникнення саме перспективних, високотехнологічних галузей промисловості на міжнародні ринки, а не сільськогосподарської чи сировинної продукції, що нині є суттєвим напрямом розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.

На основі узагальнення зарубіжного досвіду доведено, що виважена науково-технічна кооперація в інноваційній сфері є вагомим елементом системи зовнішньоекономічного механізму, який стимулює інтеграцію країни у світовий інноваційний простір, підвищує конкурентоспроможність вітчизняної продукції на зовнішніх ринках, збільшує експорт високотехнологічної й наукомісткої продукції, регулює технологічний обмін, скорочує технологічну відсталість країни.

Зазначається важливість застосування підходів поетапної пріоритетності науково-технічного співробітництва як міжгалузевого (з країнами та регіонами), так і внутрішньогалузевого. Це дасть можливість консолідувати необхідний мінімум ресурсів, перевірити ефективність чинних угод, міжгалузевих зв'язків та наявних інфраструктур, а у випадку розбалансування - ефективно корегувати їх структури й удосконалювати механізми, форми та інструменти.

У дисертації окремий параграф присвячений аутсорсингу, який посідає чільне місце в оптимізації зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу. Аутсорсинг характеризується як потенційно реальна можливість модифікації досліджуваного механізму.

Обґрунтовано, що Україна володіє достатнім потенціалом і має сприятливі умови для розвитку аутсорсінгу в ІТ сфері. Так, нині провідною складовою експорту ІТ-продукції (40-50%) є запровадження в практику аутсорсингу та офшорного програмування. Клієнтами українських компаній є, зокрема, Boeing, Daimler-Chrysler, General Electric, Citibank, NASA. Обсяг ринку послуг ІТ-аутсорсинга в 2004 році склав приблизно 90 млн. доларів, в 2005 р. - біля 500 млн. доларів. За прогнозами на 2006 р. очікуване зростання економіки галузі складе близько 25-30% за рік. Це найвищий показник для всієї економіки України, що свідчить про великі можливості цієї індустрії. Завдячуючи аутсорсингу ІТ-галузь стала серйозним фактором в українській економіці - її частка у ВВП вже перевищила 7%.

У роботі розроблена концептуальна модель оцінювання перспектив офшорного аутсорсингу високотехнологічних галузей (ПОАВГ) у системі зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу. Модель базується на твердженні, що офшорний аутсорсинг (ОА) і інноваційний потенціал галузі (ІПГ) знаходяться в діалектичній єдності. Показники офшорного аутсорсингу (ОА) характеризується низкою властивостей (табл. 1): ціновою різницею (Ц), якістю виконаних робіт (Я), технічним облаштуванням (Т), володіння кадрами іноземної (англійської) мови (М). В системі ІПГ виділено три її складові: наукову і науково-технічну (Н); виробничу (В); комерційну або іміджову (І).

Оцінка перспектив офшорного аутсорсингу, з одного боку, вказує на майбутній науково-технічний прогрес (ОАН), збільшення інноваційного виробництва (ОАВ) і забезпечення іміджу галузі (ОАІ), а з другого - на широкомасштабне використання цінового, якісного, технологічного та мовного потенціалу галузі і країни (ЦПГ, ЯПТ, ТПГ, МПГ).

Рис. 4. Концептуальна модель формування офшорного аутсорсингу в системі зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу (на прикладі ІТ-галузі)

Модель побудована на основі сформованого економіко-математичного апарату, який дав змогу описати економічні процеси модифікації офшорного аутсорсингу в системі зовнішньоекономічного механізму. Виходячи з розрахунків, які проведені згідно з запропонованим підходом встановлено, що офшорний аутсорсинг вплине на зростання заробітної плати, приведе до оновлення технологій в стратегічних галузях, простимулює виробництво інноваційної продукції та в кінцевому підсумку забезпечить дієвість зовнішньоекономічного механізму.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення ролі зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України та вироблено основні підходи його удосконалення як важливого чинника конкурентних переваг національної економіки. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу дійти висновків, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методичне та науково-практичне значення.

1. Зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу становить систему форм, методів та інструментів, за допомогою яких досягається включення окремих підприємств, організацій, регіонів, країн у світовий інноваційний простір та міжнародний науково-технічний обмін. Показниками зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу є міжнародна науково-технічна кооперація, взаємодія зі Світовою організацією торгівлі, використання міжнародних фінансово-кредитних важелів підтримки інноваційної діяльності, застосування високотехнологічного офшорного аутсорсингу, дотримання світових стандартів якості, адаптація економіки до зовнішніх збурень тощо.

2. Використання зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу опирається на різні моделі стосовно ролі й співвідношення держави та бізнесу у фінансуванні та забезпеченні НДДКР, стимулюванні розвитку інноваційних інфраструктур, забезпеченні нормативно-правової бази. Універсальним підходом забезпечення високого рівня інноваційної спроможності України має стати ефективна, різнобічна інноваційна політика, стрімкий розвиток системи технологічних посередників та своєчасне фінансування інноваційного розвитку економіки, що базується на поєднанні приватного фінансування НДДКР з розгалуженою системою державного стимулювання інноваційного процесу. Успішна реалізація інноваційного потенціалу залежить не лише від розвитку зовнішньоекономічної інноваційної діяльності, а й від власної національної моделі інноваційного розвитку, її втілення в усі сфери трудової діяльності.

3. Зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу є відкритою системою, умовою розвитку якої є перманентний приток екзогенних імпульсів, зовнішніх шоків. Під тиском цих екзогенних чинників здійснюється інноваційне насичення, яке комулятивно впливає на зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу. Взаємодія економіки країни з екзогенними чинниками є нагальною. Причиною гальмування національного інноваційного розвитку часто-густо є брак абсорбації нових тенденцій інноваційного розвитку, несвоєчасне реагування на потенційні загрози та неадекватне (і несвоєчасне) сприймання економікою динаміки наявних змін.

4. Формування зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу суттєвим чином залежить від методів поширення інновацій. В Північній Америці ( США, Канада) перевага надається поширенню інновацій за методом „ланцюгової реакції”: від великих до менших міст країни. Тому, в цих країнах важливу роль у поширенні інновацій відіграють світові інноваційні центри типу Силіконової долини у Каліфорнії, архітектурна мережа транснаціональних компаній (ТНК), яка об'єднує інноваційну діяльність у великих і малих містах. У Європейському союзі перевага надається ефекту “впливу найближчого сусіда”, який забезпечив створення в ЄС єдиного інноваційного простору. Третій метод поширення інновацій - „вертикальний переток інновацій”. Його широко застосовують Японія, Південна Корея, Китай та Індія.

Кожний з цих методів має свої переваги і може застосовуватись в Україні як в загальнодержавному, так і в регіональному вимірах. Але для України, як країни з перехідною економікою, адекватнішим є метод вертикального перетоку інновацій, що забезпечує інтенсивне зростання інноваційного капіталу.

5. Основними складовими функціонування зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу є комплексом організацій, методів та інструментів, які формують умови створення, нагромадження, поширення та промислового використання науково-технічних знань у країні. Це система з трьох діалектично поєднаних елементів: інституціонально-економічного забезпечення інтеграції України у світовий інноваційний простір (формування сучасної інфраструктури комерціалізації наукових розробок, інституційне забезпечення розвитку науково-технічної кооперації), фінансово-кредитної підтримки конкурентоспроможності національного інноваційного потенціалу (пряме бюджетне фінансування, податкові пільги, прискорена амортизація, кредитування і страхування) та нормативно-правового супроводження використання міжнародних факторів розвитку національного інноваційного потенціалу України (правові норми підтримки інноваційного потенціалу, що визначають та регулюють значну частину міжнародного економічного співробітництва у сфері інноваційного капіталу та основи державної політики у науково-технічній діяльності).

6. Розповсюдження норм, правил і стандартів СОТ на національні високотехнологічні галузі забезпечать загальний позитивний інтегральний ефект. Зокрема підвищиться інституційна основа галузей високих технологій, отримає поштовх для розвитку малий і середній інноваційний бізнес внаслідок забезпечення чесної конкуренції шляхом усунення недобросовісної торговельної практики. Удосконалиться нормативно-правовий механізм високотехнологічних галузей України, внаслідок виходу в уніфікований міжнародно-правовий простір, що спирається на ГАТТ, ГАТС і ТРІПС. Узгодження національних зовнішньоекономічних режимів з нормами і правилами ГАТТ/СОТ, у свою чергу, підвищить довіру до нашої країни з боку торговельних партнерів. Це приведе до збільшення іноземних інвестицій і дієвості третього елементу зовнішньоекономічного механізму - фінансово-кредитного. Отже, вступ і членство в СОТ дадуть Україні унікальну змогу для консолідації і просування політики лібералізації торгівлі і підвищення зацікавленості внутрішніх галузей промисловості до тих можливостей, що існують для експорту товарів на світові ринки. Особливо важливо в цьому зв'язку використовувати членство в СОТ для проникнення саме перспективних, високотехнологічних галузей промисловості на міжнародні ринки, а не лише сільськогосподарської чи іншої сировинної продукції, що нині є суттєвим напрямом розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.

7. Потенційні можливості міжнародної науково-технічної кооперації в стратегії зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу України залежать від ефективності використання й розвитку державою зовнішніх і внутрішніх передумов високотехнологічного виробництва, від врахування сумісності потенціалів країн-партнерів, правильно оцінених пріоритетів співробітництва та від сформованого системного підходу до розв'язання нагальних проблем і своєчасного задоволення потреб. Механізм поглиблення міжнародної взаємодії в цьому напрямі буде ефективним за умов послідовної орієнтації на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу, що дасть змогу своєчасно консолідувати необхідний мінімум ресурсів, перевірити ефективність чинних угод, міжгалузевих зв'язків та наявних інфраструктур, а у випадку розбалансування - ефективно коригувати їх структури, удосконалювати механізми, форми та інструменти.

8. У системі оптимізації зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу чільне місце належить високотехнологічному аутсорсингу. Аутсорсинг є одним з вагомих чинників зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу. Україна володіє достатніми можливостями, які можуть забезпечити високотехнологічний офшорний аутсорсинг і, який здатний успішно розвиватись на національних теренах. Офшорний аутсорсинг вплине на зростання заробітної плати, приведе до оновлення технологій в стратегічних галузях, стимулюватиме виробництво інноваційної продукції та в кінцевому підсумку забезпечить дієвість зовнішньоекономічного механізму розвитку інноваційного потенціалу, що виявлено за допомогою економіко-математичного методу. В розвитку аутсорсингу чільне місце посідає його підтримка з боку держави. Тому було б доцільно на державному рівні, з одного боку, започаткувати національну ініціативу для створення галузей офшорного аутсорсингу, а з другого - підкріпити її державною стратегію, концепцією, програмами.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

інноваційний потенціал офшорний аутсорсинг

1. Кушерець Д.В. Електронна торгівля як чинник економічного розвитку країни // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - 2001. - № 26. - С. 258-261.

2. Кушерець Д.В. Економічне забезпечення захисту інтелектуального потенціалу України // Збірник наукових праць Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2003. - № 39. - С. 350-357.

3. Кушерець Д.В. Міжнародна інтеграція в системі чинників національної економічної безпеки // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - 2003. - № 43. Частина ІІ. - С. 163-164.

4. Кушерець Д.В. Передумови та особливості формування інноваційного потенціалу України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - 2004. - № 49. Частина ІІ. - С. 151-154.

5. Кушерець Д.В. Регіональні орієнтири інноваційного розвитку України // Збірник наукових праць Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2004. - № 41. - С. 129-140.

6. Кушерець Д.В., Румянцев А.П. Новий міжнародний економічний порядок // Українська дипломатична енциклопедія: У2-х т. - К.: Знання України, 2004. - Т.2. - С. 193.

7. Кушерець Д.В. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України // Економіка та держава. - 2005. - №10. - С.16-22.

8. Кушерець Д.В. Зовнішньоекономічні чинники нагромадження інноваційного потенціалу України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - 2005. - № 51. Частина ІІ. - С. 133-136.

9. В інших виданнях:

10. Кушерець Д.В. Регіональні особливості економічного забезпечення захисту інтелектуального потенціалу України // Всеукраинская межвузовская науч.-практ. конф. „Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины” Таврический Национальный университет им. В.И. Вернадского,. г. Сімферополь, 25 декабря 2003. - С. 216-218.

11. Кушерець Д.В. Вплив спільних підприємств на розвиток національного інноваційного потенціалу в умовах глобалізації // Всеукраинская науч.-практ. конф. „Проблемы управления предпринимательством в современных условиях”, г. Ялта, 9-12 ноября 2005. Ч.1. - 80 с. - С. 71-72.

12. Кушерець Д.В. Світовий досвід як фактор розвитку інноваційного потенціалу України // Междун. науч.-практ. конф. „Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации”, 8 апреля 2005. - С.129-130.

АНОТАЦІЯ

Кушерець Дарина Василівна. Зовнішньоекономічний механізм розвитку інноваційного потенціалу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2006.