Міжнародне співробітництво кооперативних організацій у процесі європейської інтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Міжнародне співробітництво кооперативних організацій у процесі європейської інтеграції України

Тернопіль - 2007

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Одним із стратегічних пріоритетів розвитку економіки України є інтеграція у всесвітньогосподарські зв'язки, яка зумовлює як позитивні, так і негативні соціальні та економічні наслідки. Тому наукове обґрунтування стратегії, тактики, форм та методів реалізації вітчизняної інтеграційної моделі є актуальним та важливим у процесі трансформації економіки і суспільства.

У сукупності форм міжнародної інтеграції зростає вагомість міжнародного кооперативного руху. Кооперація є ефективною моделлю господарювання і спроможна істотно активізувати розвиток таких галузей економіки, як сільське господарство, громадське харчування, торгівля, туризм, посилити мотивацію населення до підприємницької діяльності і, таким чином, забезпечити соціальноорієнтоване економічне зростання. Про це свідчить досвід розвинених країн Європи, де кооперативні організації охоплюють більше третини ринку у внутрішній торгівлі, сфері послуг, харчовій промисловості, сільському та лісовому господарстві, рибальстві, банківській сфері. У зв'язку з цим істотно зростає роль інтеграції кооперативного сектора вітчизняної економіки у світове та європейське господарство, використання його потенціалу для забезпечення соціально-економічного розвитку країни, активізації міжнародного співробітництва. З іншого боку, структурна перебудова, реформа системи управління, адаптація до ринкових умов функціонування, розвиток інституційної інфраструктури системи кооперації України у процесі міжнародної економічної інтеграції також набуває особливої актуальності.

Концептуальні засади міжнародної економічної інтеграції України, її секторально-регіональних компонент висвітлено у працях О.Білоруса, В. Будкіна, О. Власюка, З. Варналія, А. Гальчинського, В. Гейця, І. Гладій, Я. Жаліла, Д. Лук'яненка, А. Мельник, В. Новицького, Ю. Пахомова, С. Писаренко, А. Поручника, Є. Савельєва, О. Сохацької, А.Філіпенка, В. Чужикова. У той же час, існує потреба у подальших системних дослідженнях етноісторичних, соціально-психологічних, економічних та політичних засад вдосконалення вітчизняної моделі інтеграції з використанням європейського досвіду кооперативного співробітництва.

Науково-прикладні засади співпраці кооперативних організацій як ефективного напряму міжнародної соціально-економічної інтеграції та невід'ємного елемента світового господарства досліджуються С. Адамкою, Дж.Бірчолом, Р. Девісом, Д. Маврогіанісом, Я. Макферсоном, Х. Мюнкнером, І.Фішером, І. Юхашем. Сутнісні характеристики кооперації, її соціально-економічний зміст та специфічні організаційні форми і моделі розкриті у працях М. Баліна, Ш.Жіда, М. Кондратьєва, Р. Оуена, Ф. Райффайзена, М. Туган-Барановського, Д. Чаянова. Важливі аспекти адаптації кооперативного сектора до ринкових умов висвітлені вітчизняними дослідниками кооперації М. Аліманом, В. Андрійчуком, В. Апопієм, С. Бабенком, Г. Башняниним, Я. Гончаруком, В.Зіновчуком, С. Злупком, А. Мокієм, С. Семівим, В. Сторожук.

Проте, незважаючи на наявність значного наукового доробку, недостатньо досліджені можливості зовнішньоекономічної діяльності споживчої кооперації для прискорення європейської інтеграції, потребує поглиблення системний аналіз досвіду трансформації кооперативного руху і міжнародного кооперативного співробітництва в країнах Європи та окреслення напрямів його адаптування у нашій країні. Вказаним обумовлена актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі регіональної політики Національного інституту стратегічних досліджень у межах наукового проекту «Проект щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України» (номер державної реєстрації 0105U001186). Пропозиції щодо використання можливостей міжнародної кооперативної співпраці як інструменту поглиблення транскордонного співробітництва були використані при підготовці підрозділу «Транскордонне співробітництво в умовах європейської інтеграції України» розділу V Експертної доповіді «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2006 році».

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування стратегії і тактики активізації співробітництва між кооперативними організаціями України та країн ЄС у процесі євроінтеграції.

Вказана мета передбачає вирішення таких завдань:

- провести системно-структурний аналіз категорій «інтеграція» та «кооперативний рух» для виявлення специфічних характеристик взаємозв'язку між ними;

- адаптувати теоретичні моделі міжнародної економічної інтеграції до умов перехідної економіки для визначення ролі міжнародного співробітництва кооперативних організацій у цих моделях;

- виявити геополітичні передумови і соціально-економічні чинники моделі інтеграції України в ЄС та обґрунтувати доцільність кооперативного співробітництва у процесі євроінтеграції;

- узагальнити тенденції розвитку, досвід трансформації та міжнародної інтеграції кооперативних систем європейських країн та дати оцінку можливості його адаптування у нашій країні;

- виявити визначальні фактори інтеграції кооперативного сектора економіки України в європейську економічну систему;

- обґрунтувати стратегічні пріоритети, інституційні засади, організаційно-економічні засоби та розробити програмні заходи поглиблення співробітництва між кооперативними організаціями України і країн ЄС.

Об'єктом дослідження є процес інтеграції в Європейський Союз економіки України, зокрема її кооперативного сектора.

Предметом дослідження є міжнародне співробітництво кооперативних організацій України та країн ЄС.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано методи системно-структурного аналізу та теоретичного узагальнення (при дослідженні категорій «інтеграція» та «кооперативний рух»), синтезу та порівняльного аналізу (для дослідження теоретичних моделей економічної інтеграції та їх адаптивності до умов перехідної економіки), історико-логічний метод (для вивчення особливостей розвитку міжнародного кооперативного руху в світовому господарстві), функціонально-системний підхід та метод критичного аналізу (для виявлення геополітичних передумов та соціально-економічних чинників євроінтеграції України), графічний метод (при дослідженні тенденцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності споживчої кооперації України) та економіко-математичні і статистичні методи: розрахунок мультиплікаторів моделі Манделла-Флемінга, RCA-аналіз, кластерний аналіз (для обґрунтування стратегії і тактики реалізації пропонованої моделі економічної інтеграції України з країнами ЄС у географічному та галузевому вимірах), метод головних компонент (для визначення факторів прискорення розвитку міжнародного співробітництва системи споживчої кооперації України).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-розпорядчі акти з питань економічної політики, розвитку вітчизняного кооперативного руху, зовнішньої політики, документи Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Національного банку України, Центральної спілки споживчих товариств України. У роботі використані також офіційні публікації та аналітичні звіти Організації Об'єднаних Націй, Європейської комісії, Міжнародного кооперативного альянсу, Європейського бюро Міжнародного кооперативного альянсу, довідкова і монографічна література, матеріали експертних оцінок та власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо використання міжнародного кооперативного співробітництва як форми поглиблення європейської інтеграції України.

Основні результати, які характеризуються науковою та практичною новизною, полягають у такому:

вперше:

- виявлено характерні особливості взаємозв'язку між процесами глобалізації, інтеграції та кооперативного руху, які полягають у пом'якшенні негативних наслідків глобалізації світового господарства для зростання національних економік та посиленні її позитивних ефектів з допомогою міжнародної співпраці кооперативних організацій і розвитку кооперативного руху;

- розроблено модель міжнародного кооперативного співробітництва з окресленням принципів її запровадження, мети (забезпечення спільних державних та приватних інтересів), інструментів (міжнародні проекти, співробітництво згідно угод між Україною та ЄС, діяльність спільних підприємств, гармонізація законодавства), ресурсного забезпечення (сировинні, виробничі, фінансові, організаційні, кадрові, наукові ресурси), а також очікуваних результатів (розширення торгівлі; зростання ефективності кооперативного господарювання; структурна перебудова агропромислового комплексу; збільшення обсягів зарубіжних інвестицій, трансферу технологій; використання зарубіжних моделей підприємництва);

удосконалено:

- визначення категорії «міжнародна економічна інтеграція» як системи різноманітних форм довготривалого співробітництва суб'єктів різних галузей та секторів економіки з метою забезпечення спільних державних, суспільних та підприємницьких інтересів з доповненням цих форм співпрацею кооперативних організацій;

- стратегічні пріоритети інтеграції кооперативних організацій України та країн ЄС у географічному, галузевому і повидовому вимірах, засоби трансформації існуючої торговельної моделі співпраці в інвестиційно-інноваційну та напрями поглиблення співробітництва з міжнародними організаціями щодо підтримки кооперативного руху;

отримали подальший розвиток:

- адаптація моделей міжнародної економічної інтеграції до умов країн з перехідною економікою, зокрема обґрунтовано важливе місце кооперативного співробітництва як доповнюючого напряму інтеграції у класичних теоріях ринкової школи та в моделях Р. Солоу, «багатошвидкісної Європи», регіонально-секторальної інтеграції;

- модель Манделла-Флемінга для двох країн, доповненням її функцією коінтеграційної макроекономічної рівноваги і, на цій основі, виявлені передумови максимізації економічного ефекту від євроінтеграції (висока мобільність капіталу; сильний ефект добробуту; значні обсяги державних видатків, внутрішніх інвестицій та споживання);

- механізми державного регулювання розвитку споживчої кооперації України та її ефективної інтеграції у світове господарство, зокрема, розроблено концептуальні засади та програмні заходи поглиблення її участі в міжнародному кооперативному співробітництві.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні прикладних рекомендацій для використання переваг міжнародного співробітництва між кооперативними організаціями як доповнюючого напряму секторально-регіональної моделі інтеграції України в ЄС.

Результати дослідження перспектив поглиблення співпраці споживчої кооперації України з європейськими кооперативними організаціями як чинника прискорення євроінтеграції використано при підготовці матеріалів до Експертної доповіді «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2006 році» та аналітичних матеріалів Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові до Секретаріату Президента України (довідка №2/3-8 від 7.02.2007 р.).

Рекомендації щодо використання міжрегіонального кооперативного співробітництва як інструмента євроінтеграції використані головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації при розробці програмних документів щодо розвитку споживчого ринку області (довідка №40-40-1-619 від 1.03.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції «Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин» (м. Київ, 2004 р.), ХІ, ХІІ, XIII міжнародних науково-практичних семінарах «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк, 2005 р., 2006 р., 2007 р.), міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми теорії і практики кооперативного руху» (Російська Федерація, м. Енгельс, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку» (м. Чернівці, 2005 р.), науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Львівської комерційної академії «Актуальні проблеми економічного зростання, духовного відродження і стратегічного розвитку України в умовах глобалізації» (м. Львів, 2005 р.), VIII міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики» (м. Київ, 2005 р.), І, ІІ та ІІІ міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції» (м. Луцьк, 2005 р. та 2006 р., м. Львів, 2007 р.), міжнародному форумі «Як досягти ринкового успіху в сфері культури» (Республіка Польща, м. Стальова Воля, 2006 р.), ІV міжнародній науковій конференції «Проблеми та перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках ОЧЕС» (Болгарія, м. Свіштов, 2006 р.), VII міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку транзитивної економіки: інноваційність, стійкість, глобалізація» (Республіка Білорусь, м.Мінськ, 2007 р.), конференції «Ольвійський Форум - 2007: Україна в геоекономічному просторі» (м. Миколаїв, 2007 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано у чотирнадцяти наукових статтях (вісім опубліковано автором одноосібно), у тому числі одинадцять статей у фахових виданнях і три - у інших виданнях загальним обсягом 6,4 д. а. (особистий внесок дисертанта - 4,75 д. а.).

Структура та обсяг роботи. Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Дисертаційна робота обсягом 212 сторінок, у тому числі 158 сторінок основного тексту, та 15 додатків на 34 сторінках. У тексті розміщено 10 таблиць на 10 сторінках та 21 рисунок на 21 сторінці. Список використаних джерел містить 224 найменування, з яких на 200 є посилання.

інтеграція європейський кооперативний країна

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку інтеграційних процесів в умовах глобалізації» проведено системно-структурний аналіз категорій «інтеграція» та «кооперативний рух», адаптовано теоретичні моделі міжнародної економічної інтеграції до умов країн з перехідною економікою, а також виявлено генезу засад та ролі кооперативного руху в умовах глобалізації світового господарства.

На основі аналізу підходів до визначення поняття «інтеграція» у роботі сформульовано авторське трактування «міжнародної економічної інтеграції» як системи різноманітних форм довготривалого співробітництва суб'єктів різних галузей та секторів економіки з метою забезпечення спільних державних, суспільних та підприємницьких інтересів з доповненням цих форм співпрацею кооперативних організацій.

Узагальнюючи характеристики категорій «глобалізація», «інтеграція» та «кооперативний рух», можна зробити висновок про їх тісний взаємозв'язок та взаємовплив (рис. 1). Взаємозв'язок обумовлюється тим, що негативні процеси, викликані глобалізацією світового господарства, посилюють роль кооперативних організацій у підвищенні рівня зайнятості, забезпеченні рівних прав усім членам кооперативів, гарантуванні якості наданих послуг і товарів. Позитивні ефекти глобалізації сприяють розвитку кооперативного руху та актуалізують його участь у глобалізованому світовому господарстві. Конвергенція країн з різними рівнями економічного розвитку, кращий поділ праці між країнами, удосконалення механізму розподілу ресурсів стають передумовами економічної інтеграції, у тому числі і міжнародного кооперативного співробітництва. У свою чергу, міжнародна інтеграція та розвиток кооперативного руху пом'якшують негативні наслідки глобалізації світового господарства та посилюють її позитивні ефекти.

Дослідження інтеграційних моделей на предмет їх відповідності умовам країн з перехідною економікою виявило, що найбільш адаптивними є положення прихильників ринкової школи, згідно з якими орієнтація на результати (посилення конкуренції та підвищення ефективності господарювання) обумовлює вибір напрямів та методів інтеграції. Саме міжнародне кооперативне співробітництво відповідає засадам ринкової школи економічної інтеграції, насамперед тому, що кооперативи різних країн співпрацюють задля подолання «фактора обмеженості», внаслідок чого набуваються порівняльні переваги. По-друге, результатом міжнародного співробітництва стає посилення інтегральної конкурентоспроможності кооперативних організацій порівняно з вітчизняними суб'єктами інших форм власності та господарювання. По-третє, економічна інтеграція на основі міжнародного співробітництва кооперативних організацій здатна сприяти підвищенню добробуту населення країн, що інтегруються, завдяки реалізації спільних державних та приватних інтересів, особливо у соціальній сфері.

З метою виявлення необхідних передумов для одержання позитивного впливу інтеграції на макроекономічні показники країни з малою відкритою економікою, у роботі розширено класичну модель Манделла-Флемінга для двох країн (рівняння 1-3) функцією коінтеграційної макроекономічної рівноваги (рівняння 4). Введення цього рівняння дозволило обґрунтувати доцільність інтеграції України в ЄС та визначити макроекономічні передумови досягнення позитивних ефектів, про що йдеться у розділі 2.

Y = C (Y - T, r) + I (r) + G + CA (q, Y, Y*), (1)

M / P = L (Y, r), (2)

CA (q, Y, Y*) + k (r - r*) = 0, (3)

Y* - Y = CA (q, Y, Y*), (4)

де Y - національний дохід; C - приватне споживання; T - рівень податків на доходи фізичних та юридичних осіб; r - процентна ставка в країні; I - приватні інвестиції; G - урядові видатки; CA - сальдо поточного рахунку; q - реальний обмінний курс; Y* - дохід в країнах-партнерах; M - сукупна пропозиція грошової маси; P - рівень цін; L - попит на гроші; k - коефіцієнт мобільності капіталу.

У сучасних геоекономічних умовах міжнародний кооперативний рух дає відповідь на виклики глобалізації, адже: (1) кооперативи створюють робочі місця у депресивних секторах економіки та регіонах; (2) функціонуючи переважно у сільській місцевості, кооперативи пом'якшують диференціацію соціально-економічного розвитку сільських та міських поселень; (3) як прямі бенефіціари члени кооперативів особисто зацікавлені у розвитку та підвищенні інноваційної компоненти конкурентоспроможності своєї продукції; (4) кооперативні організації за сприяння Міжнародного кооперативного альянсу відіграють вагому роль у соціально-економічних системах країн; (5) кооперативи є найбільш стійкими і гнучкими формами господарювання в умовах трансформаційних та структурних криз, орієнтуючись, головним чином, на задоволення потреб своїх членів.

У другому розділі «Міжнародне співробітництво кооперативних організацій як форма інтеграції України до ЄС» узагальнено геополітичні передумови та соціально-економічні чинники вітчизняної євроінтеграційної моделі, проаналізовано досвід трансформування і міжнародної інтеграції кооперативних організацій країн Європи та виявлено визначальні фактори інтеграції кооперативного сектора економіки України.

Об'єктивні та суб'єктивні чинники уповільнення процесу євроінтеграції зумовлюють необхідність пошуку альтернативних напрямів і форм його поглиблення та інтенсифікації, зокрема у формі доповнюючої секторально-регіональної моделі інтеграції України в ЄС. Така модель повинна будуватись з урахуванням очікуваних позитивних та негативних наслідків для країни від вступу в ЄС, стану її готовності до повної або часткової інтеграції і, з іншого боку, - реальної зацікавленості усіх країн-членів ЄС у вступі України до цього мегарегіонального економічного угрупування.

Емпіричний аналіз потенційних ефектів від різних векторів економічної інтеграції України, а також розраховані мультиплікатори пропонованої у роботі розширеної моделі Манделла-Флемінга для двох країн функцією коінтеграційної макроекономічної рівноваги дозволяють стверджувати про значні переваги інтеграції з ЄС (збільшення обсягів інвестицій; покращання сальдо поточного рахунку; зростання національного доходу та обсягів внутрішніх заощаджень; структурні зміни у торговельному балансі; покращання добробуту населення).

Проте фактори, що характеризують неготовність України до вступу в ЄС (низький рівень конкурентоздатності продукції, підприємств і національної економіки загалом (згідно «Звіту про глобальну конкурентоздатність 2006-2007» Всесвітнього економічного форуму, Україна посідає у рейтингу 78-е місце зі 125-и країн світу за індексом глобальної конкурентоздатності); неефективна структура українського експорту, що обумовлює незначну частку торгівлі з країнами ЄС; недосконалість інституційної бази та структурної побудови економіки; високий рівень залежності економіки від імпорту сировини та енергоносіїв із країн СНД; політична невизначеність та несконсолідованість суспільства щодо вектора зовнішньополітичної стратегії), дозволяють стверджувати про тривалість періоду, необхідного для приведення параметрів розвитку соціально-економічної системи держави у відповідність до вимог ЄС. Загалом, показники розвитку вітчизняної економіки відповідають лише двом з шести вимог до країн-кандидатів на вступ в ЄС.

Що стосується потенційних позитивних наслідків від євроінтеграції, то вступ України в ЄС не означає негайного підвищення якості життя та розвитку економіки - євроінтеграція повинна бути не ціллю, а засобом підвищення добробуту населення та економічного зростання. Крім того, очікувані економіко-інституційні ефекти від вступу в ЄС (нові можливості для прискорення економічного зростання, пов'язані з посиленням інвестиційної активності, кількісним і якісним збагаченням фізичного та людського капіталу, збільшенням обсягу трансферу технологій) можна досягти і від інтеграції у формі поглиблення взаємовигідного співробітництва, а не обов'язково внаслідок повної інтеграції.

Отже, внутрішня соціальна, економічна та політична неготовність нашої держави до набуття «повного» членства в ЄС, негативна динаміка розвитку зовнішньоекономічних відносин з країнами ЄС після його розширення у 2004 р. (погіршення сальдо торговельного балансу до -4,8 млрд дол. США у 2006 р., уповільнення темпів приросту обсягів сукупного зовнішньоторговельного обороту з 46,6% у 2003 р. до 23,9% у 2006 р., зменшення частки країн ЄС у сукупному експорті та зміна структури імпорту на користь країн-нових членів ЄС), обумовлюють необхідність використання секторально-регіональної моделі взаємовигідного співробітництва. Тобто, нашій країні доцільно використовувати переваги від часткової інтеграції: інтегруватися посекторально з окремими країнами Євросоюзу, у яких присутній об'єктивний інтерес до співробітництва з Україною і співпраця з якими є вигідною для розвитку як конкретної галузі зокрема, так і розвитку національної економіки загалом.

На основі розрахунку індексів порівняльних переваг України на ринках країн ЄС та кластерного аналізу у роботі зроблено висновок про доцільність співпраці кооперативних організацій України: з Великобританією, Данією, Німеччиною, Францією, Швецією, Словаччиною, Угорщиною, Польщею у сільському господарстві; з Австрією, Німеччиною, Польщею у сфері банківських послуг; з Польщею, Угорщиною, Словаччиною у секторі малого та середнього підприємництва; з усіма країнами ЄС в сфері туризму та інвестиційного співробітництва. У сукупності це забезпечить найбільший позитивний вплив на динаміку обсягів ВВП країни та покращання структури зовнішньої торгівлі.

Кооперативна форма власності і господарювання є невід'ємною частиною сучасного господарства більшості держав. У світі діє близько 1 млн кооперативних організацій понад 120 видів, що об'єднують близько 760 млн осіб. Дослідження місця і ролі кооперативного сектора в економіці країн ЄС виявило низку особливостей, серед яких: (1) тенденція до збільшення обсягів діяльності кооперативів третинного сектора (у сфері торгівлі, туризму, банківському секторі); (2) значні ринкові частки та важливе місце кооперативів у національній економіці загалом (у сільському господарстві ринкова частка кооперативів в Ірландії, Голландії, Фінляндії, Італії складає від 50 до 100%; у лісовому господарстві - 60% у Швеції і 31% у Фінляндії; у сфері банківських послуг - до 35% у Франції, Фінляндії, Австрії, Німеччині; споживчі кооперативи займають 35,5% обсягу ринку у Фінляндії, 20% - у Швеції); (3) збільшення кількості членів кооперативів та осіб, які обслуговуються, і зменшення кількості кооперативів через їх об'єднання в потужні кооперативні спілки, союзи, асоціації; (4) поглиблення міжнародного співробітництва; (5) активізація державного сприяння розвитку кооперації; (6) диверсифікація діяльності кооперативів; (7) сприяння кооперативних організацій країн ЄС-15 та міжнародних організацій розвитку кооперативного сектора в економіці нових членів ЄС.

Кооперативний сектор економіки України базується на системі різноманітних кооперативів, ядром яких є чотири види кооперації: сільськогосподарська, споживча, кредитна та в сфері послуг. З усіх підсистем кооперативного сектора споживча кооперація є найбільш структурованою і організаційно оформленою. Цей вид кооперації функціонує як цілісна соціально-економічна система, його діяльність є достатньо диверсифікованою і охоплює гуртову та роздрібну торгівлю, заготівлі, виробництво, будівництво, транспорт, освіту, надання послуг та зовнішньоекономічну діяльність. Проте, якщо до 1990 р. система споживчої кооперації була, по суті, монополістом у закупівлі та експорті сільськогосподарської продукції, то з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності в Україні за останні п'ятнадцять років зовнішньоторговельний оборот скоротився у п'ять разів за загальної тенденції до його збільшення загалом по країні.

Узагальнюючи результати проведених досліджень, можна зробити висновок про певні негативні тенденції у розвитку міжнародної діяльності системи споживчої кооперації України: недостатня участь в міжнародних кооперативних об'єднаннях для налагодження економічних зв'язків, активізації інвестиційної діяльності; обмеження співпраці з кооперативними організаціями зарубіжних країн разовими угодами; скорочення ресурсної бази традиційної номенклатури експорту; несистемність зовнішньоекономічної діяльності внаслідок недосконалого стратегічного планування розвитку цієї сфери; незначна кількість спільних підприємств у системі споживчої кооперації; недовикористання можливостей розвитку діяльності у сфері послуг, особливо у галузі туризму, у фінансово-кредитній сфері, при співпраці з зарубіжними кооперативними організаціями; недостатня участь у міжнародних програмах обміну досвідом та налагодження міжнародних коопераційних зв'язків.

Враховуючи результати економетричного дослідження факторів розвитку зовнішньоекономічної діяльності, а також результати SWOT-аналізу міжнародної інтеграції системи споживчої кооперації України, можна стверджувати про доцільність оптимізації структури організацій і підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, збільшення капітальних вкладень у виробництво споживчих товарів, нарощування обсягів заготівельного обороту, підвищення рівня кваліфікації спеціалістів з менеджменту та міжнародного маркетингу, а також використання науково обґрунтованих методів налагодження співробітництва із зарубіжними партнерами. Підвищення рівня ефективності діяльності кооперативних підприємств та організацій на внутрішньому ринку стане основою посилення конкурентоспроможності на зовнішніх ринках і можливостей співробітництва з зарубіжними партнерами.

Третій розділ роботи «Стратегія розвитку міжнародного співробітництва кооперативних організацій у процесі європейської інтеграції України» присвячений обґрунтуванню стратегічних пріоритетів поглиблення кооперативного співробітництва України з країнами ЄС, інституційних засад стимулювання міжнародної кооперативної інтеграції та розробці програм співпраці.

На основі виявлених у роботі особливостей міжнародної інтеграції країн з перехідною економікою, генези міжнародного кооперативного руху в сучасних умовах, проблем його адаптації до викликів глобалізації, чинників формування євроінтеграційної моделі України, стану та перспектив розвитку вітчизняної кооперації, у дисертації запропонована кооперативна модель економічної інтеграції. Розроблена модель є комплексною системою різних форм міжнародного кооперативного співробітництва у різних галузях господарства, метою якої є забезпечення спільних державних та приватних інтересів. Перспективна модель євроінтеграції повинна будуватися з урахуванням принципів, окреслених у попередніх розділах дослідження: забезпечувати зближення національних економік, сталі цілеорієнтовані довгострокові відносини, рівноправне партнерство, співпрацю для досягнення соціальних цілей.

Інструментами досягнення окресленої мети повинні стати співпраця в межах міжнародних проектів, співробітництво згідно домовленостей, закріплених в угодах між Україною та ЄС, у формі спільного підприємництва, гармонізація законодавства, імплементація європейських стандартів і норм провадження бізнесу. Така інтеграція може здійснюватися як на рівні кооперативного сектора національних економік загалом, так і в розрізі окремих видів економічної діяльності (сільське господарство, громадське харчування, торгівля, туризм тощо), окремих кооперативних підприємств та організацій, їх об'єднань.

Реалізація розробленої у роботі моделі співробітництва забезпечується комплексом ресурсів: сировинних (гарантоване постачання сільськогосподарської продукції); виробничих (321 хлібозавод і пекарня, 201 підприємство з виробництва ковбас і копченостей, 121 скотозабійний пункт, 37 консервних заводів, 49 підприємств з сушіння, соління та іншої переробки овочів і фруктів, 138 - з виробництва безалкогольних напоїв, 133 - з переробки риби, 146 - з виготовлення непродовольчих товарів, тари, торговельного обладнання); фінансових (власні кошти споживчої кооперації, кошти пайовиків, кошти з державного та місцевих бюджетів, іноземні та вітчизняні інвестиції, ресурси програм технічної допомоги, банківські кредити, кошти зарубіжних партнерів споживчої кооперації); організаційних (апарат Укоопспілки, облспоживспілок, об'єднання «Укоопзовнішторг», а також спеціалізовані робочі групи та комісії з конкретних питань зовнішньоекономічної діяльності при взаємодії з науковими, освітніми установами і підрозділами державної влади, іншими вітчизняними та зарубіжними підприємствами); кадрових (понад 121 тис. працівників, з них 13% загальної кількості з повною та базовою вищою освітою та 33% - з неповною вищою освітою); соціальних (позитивне відношення до кооперації населення та органів державного управління), інфраструктурних (понад 120 заготівельно-збутових баз, 3,5 тис. заготівельних пунктів, майже 25 тис. продовольчих магазинів, 600 ринків); науково-інноваційних (спеціалісти у галузі міжнародного кооперативного співробітництва у кооперативних вищих навчальних закладах).

З урахуванням ресурсного забезпечення стратегічними пріоритетами поглиблення міжнародного кооперативного співробітництва повинні стати: укладання угод для усунення бар'єрів взаємної торгівлі з кооперативами інших країн; розвиток та раціоналізація господарських зв'язків для виходу на зовнішні ринки; реалізація програм цільового пошуку партнерів для конкретних інвестиційних проектів; узгодження зусиль з кооперативними організаціями країн Центральної та Східної Європи щодо оптимізації структури виробництва і розміщення виробничих потужностей; розвиток прикордонної торгівлі через встановлення прямих торговельних зв'язків кооперативних організацій і підприємств районної ланки з іноземними партнерами; створення міжрегіональних кооперативних об'єднань за прикладом скандинавських кооперативів; формування системи інформаційного та маркетингового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Наголосимо, що ефективність реалізації кооперативної моделі інтеграції значною мірою залежить від державної політики підтримки цього процесу. До пріоритетних завдань органів державного управління у розвитку кооперативного сектора та його інтеграції у європейський економічний простір доцільно віднести: (1) підвищення рівня платоспроможності сільського населення через збільшення доходів та заміну натурального обміну сільськогосподарською продукцією на товарно-грошовий; (2) відображення у національних стратегічних програмних документах заходів підтримки кооперативного сектора відповідно до принципів і завдань, проголошених ООН та Міжнародним кооперативним альянсом; (3) створення для споживчої кооперації спеціального режиму найбільшого сприяння (за прикладом Франції, Італії, Швеції, Іспанії) шляхом часткової компенсації високих витрат обігу, субсидіювання діяльності, пов'язаної з обслуговуванням малозахищених верств населення, компенсації відсотків за кредити; (4) надання державної підтримки розвитку системи споживчої кооперації, покращання доступу до зовнішніх ринків і джерел фінансування; (5) сприяння розвитку інноваційної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності системи споживчої кооперації; (6) створення Державної агенції розвитку кооперативів (за прикладом Великобританії) з метою стимулювання кооперативного руху через надання юридичної допомоги кооперативним організаціям, підготовку рекомендацій урядовим установам з питань кооперації, розробку інвестиційних та інноваційних проектів на кооперативній основі; (7) проведення наукових досліджень з проблем розвитку кооперативів, їх взаємодії між собою та участі у міжнародному кооперативному русі.

Висновки

У дисертаційній роботі розв'язано науково-прикладне завдання імплементації моделей міжнародної економічної інтеграції до умов країн з перехідною економікою з використанням міжнародного кооперативного співробітництва як напряму євроінтеграції та розробки стратегії розвитку співпраці кооперативних організацій України та країн ЄС. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Сучасний етап розвитку світового господарства обумовлює залежність місця окремої країни у світовій економічній системі від її зовнішніх зв'язків та міжнародної інтеграції. Беручи до уваги ресурси та географічне положення України, а також геоекономічні та геополітичні чинники, необхідно прискорити утвердження ринкової економіки та структурних перетворень для зміцнення конкурентних позицій у глобальній економіці. У дисертації доведено, що цьому може сприяти секторально-регіональна модель зовнішньоекономічної інтеграції, оскільки така форма інтеграції, з одного боку, відповідає сучасним тенденціям розвитку міжнародної економіки, а, з іншого, - здатна забезпечити модернізацію соціально-економічної системи і реалізацію національних інтересів України.

2. Для умов посттрансформаційного періоду найбільш адаптивними, як показано у роботі, є теоретичні положення ринкової школи щодо інтеграції, яким відповідає міжнародне співробітництво кооперативних організацій (подолання «фактора обмеженості» і набуття порівняльних переваг; посилення інтегральної конкурентоспроможності; підвищення добробуту населення і реалізація соціальних функцій). З іншого боку, світовий досвід діяльності кооперативних організацій доводить їх важливу роль у розвитку економіки, особливо під час трансформаційних та структурних криз. Кооперативний сектор сприяє формуванню багатоукладності національної економіки, зростанню рівня конкурентності ринкового середовища, розширенню масштабів економічної діяльності, поєднанню особистих, колективних і суспільних інтересів. У соціальній сфері місія кооперативного сектора спрямована на забезпечення зайнятості і пом'якшення соціальної дискримінації сільського населення, соціальний захист кооператорів, соціальну перебудову та інтеграцію села у національну економіку, зміцнення демократичних основ суспільства.

3. Економетричний аналіз потенційних ефектів від економічної інтеграції України з країнами ЄС, а також розраховані мультиплікатори розширеної моделі Манделла-Флемінга для двох країн функцією коінтеграційної макроекономічної рівноваги доводять значні переваги інтеграції з ЄС (збільшення обсягів інвестицій; покращання сальдо поточного рахунку; зростання національного доходу та обсягів внутрішніх заощаджень, структурні зміни у торговельному балансі). Використання цієї моделі дозволяє окреслити обов'язкові макроекономічні передумови (висока мобільність капіталу, плаваючий обмінний курс, сильний ефект добробуту, значні обсяги державних видатків, внутрішніх інвестицій та внутрішнього споживання) досягнення перерахованих вище позитивних ефектів. Проведений аналіз об'єктивних і суб'єктивних чинників уповільнення процесу євроінтеграції обумовлює доцільність застосування секторально-регіональної інтеграційної моделі, модифікованої кооперативною компонентою співробітництва з обґрунтуванням географічних та галузевих пріоритетів на основі розрахунку індексу порівняльних переваг і кластерного аналізу.

4. Кооперативні організації та підприємства займають вагоме місце у економіках країн ЄС, особливо у третинному секторі, сільському та лісовому господарстві, на ринку товарів споживання. Спостерігаються тенденції до диверсифікації сфер кооперативного господарювання, об'єднання кооперативів в потужні асоціативні утворення за істотної державної підтримки. Для вітчизняної кооперації, як показало дослідження, при збереженні її потужності як цілісної системи спостерігаються й негативні тенденції недовикористання можливостей міжнародного кооперативного співробітництва.

5. У роботі показано, що з використанням інтеграційних зв'язків кооперативних організацій України та європейських країн, можна досягти таких позитивних ефектів, як: розширення торгівлі; зростання ефективності діяльності вітчизняного кооперативного сектора; структурна перебудова окремих галузей, особливо агропромислового комплексу; збільшення обсягів зарубіжних інвестицій, трансферу технологій; посилення національної конкурентоспроможності, зокрема легального сектора економіки; вирішення соціальних завдань; пом'якшення соціально-економічної дискримінації сільського населення.

6. Дослідження ресурсного потенціалу системи споживчої кооперації України (сировинних, виробничих, фінансових, організаційних, кадрових ресурсів) дозволяє окреслити стратегічні пріоритети поглиблення кооперативного співробітництва, напрями співпраці з міжнародними інституціями та завдання державної підтримки реалізації пропонованої моделі кооперативного співробітництва, узгодженої з принципами та завданнями Міжнародного кооперативного альянсу і ООН щодо підтримки кооперативного руху в глобальному середовищі.

7. Комплекс програмно-цільових засобів державного сприяння реалізації моделі включає: відображення у національних стратегічних і тактичних програмах розвитку заходів підтримки кооперативного сектора відповідно до принципів і завдань, проголошених ООН та Міжнародним кооперативним альянсом; створення для споживчої кооперації спеціального режиму найбільшого сприяння шляхом часткової компенсації високих витрат обігу; субсидіювання діяльності, пов'язаної з обслуговуванням малозахищених верств населення, компенсації відсотків за кредити; сприяння розвитку інноваційної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності системи споживчої кооперації; створення Державної агенції розвитку кооперативів з метою стимулювання кооперативного руху через надання юридичної допомоги кооперативним організаціям, підготовку рекомендацій урядовим установам з питань кооперації, розробку інвестиційних та інноваційних проектів на кооперативній основі.

Размещено на Allbest.ru