Формування глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 339.9.012.23

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ПРОДУКЦІЄЮ

Білозір Лариса Миколаївна

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Луцишин Зоряна Орестівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут міжнародних відносин,

професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Циганкова Тетяна Михайлівна,

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, завідувач кафедри міжнародної торгівлі

кандидат економічних наук

Гайдуцький Андрій Павлович,

Національний банк України, помічник заступника Голови

Захист відбудеться “31” березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розіслано “ 28 ” лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

запропоновано авторське трактування категорії “глобальна регуляторна політика у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією”, яку слід розглядати як сукупність механізмів, принципів, заходів, норм та інструментів, спрямованих на лібералізацію торгівлі сільськогосподарською продукцією, зменшення втручання держав у регулювання аграрного виробництва й підпорядкування системі функціонування світової торгівлі, за допомогою яких досягається економіко-нормативний вплив на процеси розвитку глобальної торговельної системи з метою зменшення штучних викривлень у виробництві, включення окремих регіонів, країн у торгівлю на світовому аграрному ринку, забезпечення сталого розвитку сільських територій та вирішення проблем продовольчої безпеки;

розкрито концептуальні засади оптимізації системи формування регуляторної політики доступу до світових ринків сільськогосподарської продукції на основі розрахунку середніх величин і медіан та їх порівняльного аналізу шляхом групування зв'язаних та застосовуваних тарифних ставок по агрегованих товарах й регіонах, що дало можливість всебічно проаналізувати відмінності тарифного захисту в країнах-членах СОТ, аргументувати необхідність зниження зв'язаних тарифів, сформувати нові засади глобальної регуляторної політики;

здійснено оцінку витрат бюджетних коштів України у порівнянні з іншими країнами та розроблено економіко-математичну модель формування оцінки ефективності та дієвості застосування державної бюджетної підтримки та підтримки ринкової ціни з використанням множинного регресійного аналізу за допомогою економіко-статистичної програми Eviews 5.1. Це дало можливість обґрунтувати вплив бюджетних витрат на стимулювання обсягів сільськогосподарського виробництва і зробити висновок про визначальну роль саме ринкових та структурних заходів субсидування у перебудові державної підтримки сільського господарства в Україні;

отримали подальший розвиток:

дослідження методологічних підходів до визначення ефективності внутрішньої підтримки сільського господарства країн-членів СОТ та України шляхом розрахунку показників, що оцінюють рівень державної підтримки аграрного сектора. Частка більшості викривлювальних форм підтримки виробництва та торгівлі сільськогосподарською продукцією поступово скорочується: така тенденція свідчить про планомірне відкриття національних ринків і зменшення частки неприпустимих у світовій практиці (в рамках СОТ) заходів підтримки у регулюванні торгівлі сільгосппродукцією та спрямування державної політики підтримки та субсидування виробників продукції на розбудову ринкової інфраструктури, впровадження нових технологій та інновацій в аграрному секторі.

шляхи реформування глобальної системи регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в країнах-членах СОТ, що передбачають: суттєве поліпшення доступу до ринку, скорочення всіх форм експортних субсидій, істотне зменшення внутрішньої підтримки, що здійснює деформаційний ефект на торгівлю та виробництво, враховуючи процес сучасних переговорів у рамках СОТ та рекомендації щодо удосконалення механізмів державної регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією, які ґрунтуються на врахуванні світового досвіду та багатофункціональних особливостях сільського господарства;

удосконалено:

стратегічний підхід до формування змішаної регуляторної політики, де ринковому механізму саморегуляції відведено виконання магістральної функції регулятора торгівлі, а державне регулювання доповнює його за наявності третього суб'єкта впливу на економіку - розвинених інституційних форм соціально-економічної самоорганізації, що передбачає серйозну трансформацію та реформування з метою підвищення ефективності регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією. Глобальна регуляторна політика базується переважно на багатосторонніх домовленостях в рамках ГАТТ/СОТ, а державна регуляторна політика поступово модифікується залежно від міжнародних чинників, проникаючи на всі рівні регулювання торгівлі аграрною продукцією;

класифікацію основних методів і принципів регуляторної політики та інституційних форм регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією на різних ієрархічних рівнях з урахуванням галузевої специфіки, нерівномірності регіонального розміщення аграрного виробництва, суперечливого процесу глобалізації агропродовольчих ринків та сталого розвитку сільських територій;

структуру бюджетного класифікатора видатків на сільське господарство загального фонду Державного бюджету України відповідно до категорій внутрішньої підтримки сільського господарства в рамках ГАТТ/СОТ. Запропоновано основні напрями оптимізації структури витрат державного бюджету за рахунок скорочення програм непрямої бюджетної підтримки та заміни деталізації по продуктах деталізацією за напрямами підтримки в межах кожної із програм.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в процесі дисертаційного дослідження теоретичні положення і практичні рекомендації можуть бути використані Міністерством економіки та Міністерством аграрної політики України під час розробки ефективних механізмів регуляторної політики, державних програм оптимізації зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією, нормативно-правових актів щодо митно-тарифного регулювання та державної підтримки сільського господарства.

Практична цінність одержаних результатів підтверджується довідками Міністерства аграрної політики, департаментом розвитку аграрного ринку та департаментом зовнішньоекономічного співробітництва (№19-1/638 від 24.09.2007 та №37-12-16/15437 від 24.09.2007), Інституту аграрної економіки УААН (№02/454a від 12.09.2007). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовувались у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка і зовнішньоекономічні зв'язки України” та “Міжнародні економічні відносини” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (№301-34 від 03.09.2007).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, наведені в дисертації та публікаціях з питань формування глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі аграрною продукцією, автор одержав особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи доповідалися на захисті дослідницької роботи “Agricultural Trade Policy Issues and Challenges of Ukrainian Membership in the WTO”, яку автор захищав під час навчання у Міжнародному інституті менеджменту в рамках програми “Master of Business Administration” (м. Брюсель, Бельгія, IMI 02294, 13 вересня 2004 р.), а також на восьми конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин” (м. Київ, 18-19 листопада 2004 р.), Міжнародній науковій конференції “Towards sustainable economic development of Ukraine under globalization” (м. Київ, 29 березня 2005 р.), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна торгівля у контексті Євроінтеграції: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 27 травня 2005 р.), XIV Міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи” (м. Київ, 19-20 жовтня 2006 р.), VІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів” (м. Київ, 12 травня 2006 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (м. Київ, 3 березня 2006 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції “Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации” (м. Сімферополь, 20-21 квітня 2006 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 2 березня 2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових статей, у тому числі 6 одноосібних, у наукових фахових виданнях і 4 тез виступів за результатами участі у конференціях загальним обсягом 4,2 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (260 найменувань) на 20 сторінках та додатків на 24 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації - 207 сторінок, у тому числі 11 таблиць та 18 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано предмет, об'єкт, мету та завдання дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 „Теоретичні засади формування глобальної регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією” узагальнено теоретичні та методологічні підходи, досліджено природу та з'ясовано особливості сучасної системи формування глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Внаслідок проведеного системного аналізу виокремлено основні складові глобальної регуляторної політики, встановлено взаємозв'язки між ними, проведено ієрархічне структурування елементів, виявлено їхню належність до різних рівнів. За своїм змістом глобальна торговельна регуляторна політика в аграрній сфері є складноорганізованою системою, органічним поєднанням механізмів формування глобальної торговельної системи регулювання і власне торгівлі сільськогосподарською продукцією з гетерогенним, різнотипним складом її елементів. Систему формування глобальної регуляторної політики сільськогосподарської торгівлі за характером організації в ній елементів і їхніх зв'язків коректно подати як структуру, до елементного складу якої входять: механізм регулювання доступу до світового аграрного ринку; застосування внутрішньої підтримки в сільському господарстві; скасування експортних субсидій у регулюванні світової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Першочергово механізми формуються і забезпечуються всередині країни і є внутрішніми імпульсами формування державної регуляторної політики, але в процесі їх подальшого власного удосконалення, а також під дією зовнішньоекономічних та глобальних чинників вони трансформуються в підсистеми глобальної регуляторної політики торгівлі сільгосппродукцією. Внутрішня політика поступово модифікується в залежності від зовнішніх чинників, проникаючи на всі рівні регулювання торгівлі аграрною продукцією, що склалися в процесі історичного розвитку світового господарства. Детально проаналізований механізм формування системи глобальної регуляторної політики торгівлі сільгосппродукцією дав можливість з'ясувати, що оптимізація дії механізму регуляторної політики залежить від якості співвідношення ринкового механізму саморегуляції та державного регулювання, а державне втручання, бажано, щоб спиралось на м'які інструменти регулювання, які мають обмежену дію і не деформують виробництво та торгівлю.

У роботі теоретично обґрунтовано, що оптимальний механізм регуляторної сільськогосподарської політики є відкритою системою і досягти тривалого процесу розвитку вона може лише за умов так званої „рухомої рівноваги” - перманентного притоку імпульсів ззовні. Тому аграрне виробництво і торгівля будь-якої країни (а особливо тієї, в якої частка сільського господарства у ВВП та зайнятості в аграрному секторі перевищують 10%) в умовах вступу до ГАТТ/СОТ зазнають впливу реформування торгівлі сільськогосподарською продукцією, а також суперечностей світового масштабу у цій галузі. Під тиском екзогенних факторів модифікується й національна регуляторна політика торгівлі аграрною продукцією.

У розділі комплексно проаналізовано низку інституційних форм забезпечення формування регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією, таких як аграрні підприємства, галузеві організації і міжгалузеві об'єднання, національні інституції регулювання аграрних ринків, недержавні регіональні міжпрофесійні об'єднання сільгоспвиробників, які забезпечують формування самостійної і самодостатньої регуляторної політики, транснаціональні продовольчі корпорації (ТНПК), регіональні організації (ЄС, НАФТА, СНД), міжнародні організації (ЮНКТАД, ОЕСР, ФАО), організації, які відповідають за реалізацію окремих програм та глобальна торговельна система ГАТТ/СОТ, у рамках якої формується світова регуляторна політика у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією.

У розділі 2 „Механізми формування глобальної сільськогосподарської регуляторної політики” проаналізовано складові глобальної регуляторної політики: систему регулювання доступу до ринку сільськогосподарської продукції, механізм застосування внутрішньої підтримки та експортних субсидій у сільському господарстві і їх ефективність, а також вплив реформування механізмів регулювання торгівлі аграрною продукцією на глобальну торговельну систему з урахуванням їх економічних форм, принципів, методів та інструментів.

Проведене дослідження впливу тарифних і нетарифних інструментів на формування системи доступу до ринку сільгосппродукції в країнах-учасниках ГАТТ, на момент підписання угоди про СОТ, та країнах-членах після Уругвайського Раунду, показало, що застосовувані тарифні ставки в основному були набагато нижчими від остаточного зв'язаного тарифного рівня, навіть з урахуванням поетапного тарифного скорочення на 36%. На основі оцінки застосування правил доступу до ринку у регуляторній політиці країн-членів СОТ та повного всебічного аналізу сільськогосподарських тарифних ставок у 119 із 150 країн-членів СОТ проведено агрегування по регіонах й товарних групах та доведено, що аграрні ринки цих країн характеризуються надзвичайно високими тарифними ставками, де тарифи, для вдосконалення умов доступу до світового аграрного ринку, могли б бути значно знижені. Аналіз тарифних позицій на сільськогосподарську продукцію дає можливість зробити низку важливих висновків. По-перше, є очевидною тарифна ескалація певних товарних рядів як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. По-друге, у 7 із 12 регіонів тарифи на перероблену продукцію перевищують тарифи на сировину в більшості наведених прикладів. По-третє, зовсім незначна кількість проаналізованих товарних середніх величин та медіан за результатами Уругвайського та Дохійського раундів є нижчою за 5% глобальної середньої величини у промисловості, що характеризує магістральну тенденцію до високого рівня захисту світового аграрного ринку. Таким чином, проблема високих тарифів стосується майже кожного регіону, адже значна частина товарних груп по регіонах має високі тарифи, що перешкоджає вільній торгівлі у рамках СОТ. Високий рівень захисту сільськогосподарських товарів у формі тарифів залишається головним фактором, що обмежує світову торгівлю і спричиняє підвищення світових цін.

Незважаючи на те, що правила СОТ потребують обов'язкового скорочення заходів державної аграрної політики, які негативно впливають на ефективність міжнародної торгівлі, у запасі у держави зостається доволі широкий спектр дієвих ринкових заходів щодо підтримки аграрного сектора. Саме „зелена” та „cиня скриньки” - це дозволені субсидії, на які не поширюються вимоги щодо їх скорочення. Акцент у сфері глобальної сільськогосподарської регуляторної політики переміщується з постачання й адміністративного регулювання ринком на більш глобальний підхід до ролі сільського господарства в економіці сільської місцевості шляхом зміни регуляторної політики, спрямованої на зменшення штучних викривлень у торгівлі. Перевага повинна віддаватися прямій підтримці доходу як більш прозорому й цілеспрямованому механізму регуляторної політики. Майже у всіх досліджуваних країнах ОЕСР спостерігаються позитивні зрушення реформування політики внутрішньої підтримки сільгоспвиробників. У той час, коли трансферти виробникам скорочуються, спостерігається зростання бюджетних трансфертів на загальні послуги у сільському господарстві, таких як дослідження, розвиток інфраструктури, маркетинг та просування сільськогосподарської продукції.

На основі проведеного аналізу рівня внутрішньої підтримки сільського господарства країн ОЕСР - членів СОТ, за допомогою методів кількісної оцінки рівня державної підтримки сільського господарства, зокрема PSE (показник підтримки виробника) та похідних від нього, відстежено певне покращення в напрямі лібералізації заходів підтримки, з більшою часткою доходів, які формуються шляхом державного регулювання торгівлі аграрною продукцією. Довгостроковий тренд відображає поступову зміну структури підтримки у країнах-членах СОТ, значний відхід від трансфертів споживачів до бюджетних платежів та зміну співвідношення різних видів бюджетних платежів, що надавалися виробникам.

Частка ринкової підтримки ціни, платежів, що базуються на виробництві та засобах виробництва, разом скоротилася з 91% загального значення підтримки виробників по ОЕСР у 1986-1988 рр. до 69% у 2004-2006 рр. Отже, зміни в структурі підтримки є позитивними для досягнення довгострокових цілей щодо реформування і скорочення більшості заходів підтримки, що деформують виробництво та торгівлю. Дослідження структури підтримки в аналізі показника PSE дало змогу з'ясувати, що найбільш викривлювальними формами захисту внутрішнього ринку є три категорії внутрішньої підтримки: заходи, пов'язані з підтримкою виробництва, що обмежують ступінь впливу світових ринків на прийняття рішень щодо внутрішнього виробництва і торгівлі; платежі, пов'язані з закупівлею засобів виробництва, що також значно впливають на виробництво; експортні субсидії, які найбільше суперечать принципу справедливої конкуренції й викривлюють торговельні потоки.

Політика підтримки виробництва у сільському господарстві у країнах-членах СОТ впливає не тільки на витрати національних споживачів та платників податків, а й на конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції інших країн, включаючи країни, що розвиваються. Захист внутрішнього ринку є регресивним щодо найбідніших, для яких витрати на їжу складають більшу частину їхніх доходів, на відміну від ТНПК, що отримують, в свою чергу, вигоду за рахунок споживачів продукції. Отже, можемо констатувати, що реформування аграрної політики в країнах ОЕСР повинно бути спрямоване на зміщення акцентів у підтримці, що надається виробникам. Заходи, пов'язані з виробництвом або засобами виробництва, які стимулюють або обмежують виробництво, все ще домінують у більшості країн та, за вимогами СОТ, вважаються такими, що здійснюють негативний вплив на ефективне використання природних ресурсів. Країнам необхідно надалі докладати значних зусиль для забезпечення прозорої внутрішньої підтримки, яка здійснювалася б в межах державних програм, не передбачала б підтримки, спрямованої на розвиток виробництва, та була б гнучкою щодо змінюваних глобальних пріоритетів.

Як показав аналіз внутрішньої підтримки в країнах СОТ, основним аргументом на користь реформування є те, що значні субсидії аграрного сектора у розвинутих країнах призводять до величезних економічних втрат, а саме, перевиробництва сільськогосподарської продукції чи навпаки, та перешкоджають розвитку справедливої конкуренції. Тому нова Угода про сільське господарство в кінцевому підсумку повинна повністю обмежити адміністративні заходи і таким чином поступово дозволити глобальному аграрному ринку функціонувати відповідно до ринкових механізмів, а не за правилами „конкуренції субсидій”.

Поточні переговори з питань сільського господарства в рамках Дохійського раунду потерпають від відсутності спільного бачення й мотивацій для суттєвих реформ окремих потужних груп на чолі з США та Кернською групою, з одного боку, ЄС, з другого боку, та країн, що розвиваються (групою Г-20), з третього. У неперервному процесі реформ дебати виникають переважно у зв'язку з експортними субсидіями та неторговими аспектами, тому необхідними є питання скасування прямих експортних субсидій, що здійснюють подвійний вплив на торгівлю (оскільки призводять одночасно до скорочення попиту і підвищення пропозиції в країні, яка застосовує субсидії), а також тарифних бар'єрів.

У розділі 3 „Імплементація принципів світової регуляторної політики в аграрний сектор України” розроблено комплекс рекомендацій щодо оптимізації механізмів регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією, забезпечення сталого розвитку та продовольчої безпеки сільських територій України. Оцінено можливі перспективи і наслідки взаємодії державної регуляторної політики України з правилами та нормами глобальної торговельної системи ГАТТ/СОТ, в рамках якої формується глобальна регуляторна політика торгівлі аграрною продукцією.

Для зменшення ризиків надлишкової лібералізації національного аграрного ринку України необхідно зберігати баланс між можливістю доступу на ринок імпортної продукції, захистом вітчизняного виробника і поповненням державного бюджету за рахунок митних платежів. Україні потрібно реструктуризувати політику внутрішньої підтримки аграрного сектора відповідно до умов СОТ, оскільки у нинішньому форматі вона не сприяє реалізації конкурентних переваг сільського господарства України, стратегічних цілей розвитку і розбудови стабільного й конкурентоспроможного на зовнішніх ринках аграрного сектора та створенню для цього відповідних економічних умов. Тому одним із важливих пріоритетів має стати розроблення ефективної державної політики підтримки і субсидування виробників сільськогосподарської продукції відповідно до вимог ГАТТ/СОТ, спрямованої на розбудову ринкової інфраструктури, впровадження нових технологій та інновацій.

Аналіз ефективності політики підтримки сільського господарства, яка проводиться в Україні та країнах-членах ОЕСР, показав, що у 2004-2007 рр. бюджетні платежі сільськогосподарським виробникам в Україні дещо збільшилися, проте внаслідок негативної підтримки ринкової ціни, що простежується практично у всьому досліджуваному періоді (окрім 1997-1998 та 2005 рр.), показник PSE залишається незначним. Таким чином, значна негативна підтримка ринкової ціни не компенсується виплатами з бюджету, і в результаті має місце не підтримка а оподаткування виробників, що дає змогу зробити висновок про неефективне витрачання бюджетних коштів.

Для визначення ефективності застосування внутрішньої підтримки, кількісної оцінки впливу бюджетних платежів та підтримки ринкової ціни на виробництво сільськогосподарської продукції в Україні було розроблено економіко-математичну модель з використанням множинного регресійного аналізу за допомогою економіко-статистичної програми Eviews 5.1. При розробці моделі враховувалися дві групи факторів, що мають вплив на загальний обсяг сільськогосподарського виробництва: внутрішні, залежні від державної регуляторної політики підтримки сільського господарства, та зовнішні, не залежні від політики регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією - такі як погодно-кліматичні умови. У першій економетричній специфікації моделі було використано статистичні дані щодо обсягу виробництва сільськогосподарської продукції й ВВП та розраховано за методологією ОЕСР абсолютні показники підтримки в реальних вимірах. Однак внаслідок того, що впродовж 1990-2007 рр. в Україні була досить значна інфляція, застосування номінальних вимірів показників може створювати штучні залежності між факторами моделі. З метою уникнення неточностей, спричинених неврахуванням інфляційних процесів, запропоновано використання другої специфікації моделі, у якій номінальні обсяги виробництва трансформовано в реальні виміри.

Перша економетрична специфікація моделі така:

Sagri = C1+C2 Ч Sbudi+C3 Ч Smpsi+C4 Ч (Smpsi-Smpsi-1)+C5 Ч Gdyri+C6 Ч Trd,

де: Sagr і - частка сільськогосподарського виробництва у ВВП (у номінальних вимірах);

Sbudі - частка бюджетних платежів у ВВП в і-ому році;

Smpsі - частка підтримки ринкової ціни у ВВП в і-ому році;

Gdyr і - умовна змінна, залежна від природно-кліматичних умов (дорівнює 1 при “врожайних”, 0 - “неврожайних” роках);

Trd - зростаючий ряд, дорівнює 1 для 1990 р., 2 для 1991 р. і т.д.

Згідно з результатами економетричної специфікації математичної моделі, бюджетні платежі позитивно та статистично значуще впливають на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції. Так, збільшення їхньої ваги на 1% ВВП призводить до зростання обсягу сільськогосподарського виробництва на 0,64%. Однак аналіз показників підтримки в Україні свідчить, що державна підтримка сільського господарства в абсолютних та відносних цифрах не перевищує 1,3% ВВП, а збільшення бюджетних платежів у ВВП на 1% потребує значних коштів. У зв'язку з цим, пропонується здійснювати переорієнтацію регуляторної політики зі спрямуванням бюджетних коштів на заходи, що не підлягають скороченню, а саме, підтримку загальних послуг: на дослідження та розвиток сільських територій, поліпшення інфраструктури, інспекційні послуги тощо.

Для більшості сільськогосподарської продукції велика негативна підтримка ринкової ціни не компенсується виплатами із бюджету, і в результаті має місце не підтримка, а оподаткування виробників. Збільшення розриву між внутрішніми та довідковими цінами внаслідок менших цін на сільгосппродукцію у порівнянні з цінами на світовому аграрному ринку, які спостерігаються з 1999 року в Україні, нівелює бюджетні платежі та PSE, здійснюючи негативний вплив на виробництво. Водночас, на відміну від бюджетної підтримки, MPS (показник ринкової підтримки ціни) має постійно зростати, аби мати позитивний вплив на виробництво сільськогосподарської продукції. Однак цей показник із досліджуваного періоду був позитивним лише у 2005 р., а у 2007 р. спрогнозовано його від'ємне значення внаслідок адміністративного регулювання цін в Україні та відносно низьких цін на сільськогосподарську продукцію у порівнянні зі світовими. Таким чином, занижені ціни на аграрну продукцію в Україні призводять до неефективного витрачання бюджетних коштів, а ціни на національному аграрному ринку, внаслідок адміністративного регулювання, часто підтримуються на рівні нижчому від рівноважних (ринкових), на відміну від країн СОТ - членів ОЕСР, де спостерігається протилежна тенденція (див. рис. 4).

Щодо природно-кліматичних умов, то вони суттєво і статистично значуще впливають на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції: позитивно - при сприятливому кліматичному факторі, негативно - при несприятливих природних умовах. Внаслідок скорочення частки сільського господарства у загальному обсязі виробництва товарів, через більш динамічний розвиток та зростання інших секторів економіки, часовий тренд має від'ємний значущий вплив і зменшує частку обсягу сільськогосподарського виробництва у ВВП на 0,9% щороку.

Загальні статистичні тести свідчать про вагомість регресії у розробленій нами моделі. Так, коефіцієнт детермінації (R2) склав 0,96; скоригований коефіцієнт детермінації - 0,94; Коефіцієнт Фішера (F-statistic) - 45,7.

Друга економетрична специфікація моделі, покликана враховувати вплив на реальний випуск, така:

Ragri = C 1+C 2 Ч Rbudi + C 3 Ч (RbudiЧGdyri) + C 4 Ч (RmpsiЧGdyri),

де: Ragri - реальний обсяг сільськогосподарського виробництва (частка сільськогосподарського виробництва у ВВП, помножена на реальний ВВП у цінах 2005 р.);

Rbudi - реальна бюджетна підтримка;

Rmpsi - реальна підтримка ринкової ціни;

Gdyri - умовна змінна, залежна від природно-кліматичних умов (дорівнює 1 при “врожайних”, 0 - “неврожайних” роках).

Обидва внутрішні параметри (реальна бюджетна підтримка та реальна підтримка ринкової ціни) позитивно і статистично вагомо впливають на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції. Водночас вплив збільшення на 1% державної бюджетної підтримки має у 4 рази більший ефект на виробництво аграрної продукції у порівнянні зі збільшенням на 1% підтримки ціни. Важливо зазначити, що вплив державної підтримки у врожайні роки (коефіцієнт Rbud*Gdyr) має додатковий позитивний (проте статистично неістотний) вплив на обсяг сільськогосподарського виробництва, що свідчить про більш вагоме значення погодно-кліматичних умов порівняно з бюджетною підтримкою у виробництві сільськогосподарської продукції.

Таким чином, проведений множинний лінійний регресійний аналіз із подальшою математичною оцінкою адекватності моделей дозволив встановити, що розроблені моделі добре пояснюють взаємозв'язок та важливість впливу визначених нами факторів на показник обсягу сільськогосподарського виробництва у 1991-2006 р. і можуть надалі використовуватися при оцінці впливу абсолютних показників підтримки виробників, розрахованих за методологією ОЕСР, на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції з метою оцінки ефективності заходів підтримки виробників.

Поточна політика державного субсидування в Україні не відповідає сучасним вимогам, механізми і форми субсидування не створюють стимулів розвитку, а часто породжують протилежний результат, оскільки цілі допомоги здебільшого мають нетривалий локальний характер, а в структурі допомоги переважають заходи, що викривлюють торгівлю чи виробництво. В Україні необхідно розширювати використання таких заходів, як розвиток кредитної системи, системи страхування, експортної інфраструктури, інформаційної й консультаційної служб для сільського господарства.

Зміни українського бюджетного класифікатора повинні бути спрямовані на підвищення прозорості й цілеспрямованості видатків, а також розширення дозволеної “зеленої скриньки”, для реалізації якої Україна має достатній простір. Пропонуються два основні напрями зміни бюджетного класифікатора: необхідно переорієнтувати класифікатор у бік вимог бюджетування, спрямованого на результат; зміни, проведені у цих напрямах, повинні дозволити виділити заходи “зеленої” і “бурштинової скриньок” для цілей СОТ. З урахуванням необхідності внесення таких змін розроблено й запропоновано структуру бюджетного класифікатора видатків на сільське господарство. Зазначені зміни не тільки сприятимуть більш ефективному бюджетному плануванню в сільському господарстві, але й підвищать авторитет нашої країни в очах партнерів по СОТ та ОЕСР; це також сприятиме результативності переговорів у світлі останніх процесів реформування глобальної регуляторної політики в аграрній сфері. Зважена бюджетна політика підтримки, спрямована на модернізацію сільського господарства і розвиток його інфраструктури, дозволить в умовах членства України в СОТ забезпечити необхідну конкурентоспроможність та захищеність аграрного сектора.

В цілому слід зазначити, що державна регуляторна політика у сфері сільського господарства потребує серйозної трансформації й реформування з метою підвищення її ефективності. Запровадження в національному законодавстві принципів та правил СОТ щодо політики субсидування сільського господарства сприятиме ефективному реформуванню державної підтримки, а в перспективі - його розвитку.

ВИСНОВКИ

сільськогосподарський торгівля регуляторний політика

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення ролі глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією як важливого чинника зростання відкритості світового аграрного ринку та вироблено основні підходи до її вдосконалення. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу дійти висновків, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

Під глобальною регуляторною політикою у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією слід розуміти підпорядкування відповідної сукупності механізмів, принципів, норм, заходів та інструментів, спрямованих на лібералізацію та зменшення втручання держав у діяльність усіх інституційних форм регулювання торгівлі, системі функціонування світової торгівлі сільськогосподарською продукцією. За допомогою вказаних засобів досягається економіко-нормативний вплив на процеси розвитку глобальної торговельної системи з метою уникнення штучних викривлень у торгівлі та включення окремих регіонів, країн у торгівлю сільськогосподарською продукцією на світовому аграрному ринку, забезпечення сталого розвитку сільських територій, а також вирішення проблем глобальної продовольчої безпеки. Акцент у регуляторній політиці торгівлі сільськогосподарською продукцією поступово переміщується з організаційно-адміністративного управління ринком на фінансово-економічний у поєднанні з більш глобальним підходом до ролі сільського господарства в економіці сільської місцевості.

Оптимальним механізмом формування регуляторної політики в глобальній економіці у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією є діалектична взаємодія ринкового механізму саморегулювання, державного регулювання та наддержавного регулювання на мета- і глобальному рівнях. Процеси глобалізації й тенденції регіоналізації, яким властива циклічність, визначають особливості як уніфікації заходів регулювання в сільському господарстві та спрощення доступу до ринків сільськогосподарської продукції, так і поступовий перехід до спільних ринкових механізмів окремих угруповань країн.

У світовій теорії і практиці вироблено два основні принципи торговельної політики, які проявляються в протекціонізмі та лібералізації. На сучасному етапі доцільність модифікації державного регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією зумовлена необхідністю врахування новітніх тенденцій до зменшення рівня митно-тарифного протекціонізму, значного звуження арсеналу нетарифних засобів впливу держави, спрямованих на підтримку конкурентоспроможності національних товаровиробників та виходу їх на міжнародні ринки. Економічна доцільність державного регулювання сільськогосподарської торгівлі зумовлена потребою економіко-нормативного впливу на процеси його розвитку з метою адаптації суб'єктів господарювання до зміни макроекономічних параметрів країни, усунення дестабілізуючої дії кон'юнктурних і сезонних коливань аграрного ринку, пом'якшення природно-кліматичних, екологічних та інших специфічних для галузі ризиків.

На основі оцінки застосування правил доступу до ринку в регуляторній системі країн-членів СОТ та повного всебічного аналізу сільськогосподарських тарифних ставок у 119 із 150 країн-членів СОТ встановлено, що аграрні ринки цих країн характеризуються надзвичайно високими тарифними ставками. Для вдосконалення умов доступу до світового аграрного ринку тарифи на сільськогосподарську продукцію варто було б значно знизити. Внаслідок зіставлення тарифних середніх величин у сільському господарстві з глобальним тарифним середнім у промисловості виявлено глобальну тенденцію до захисту світового аграрного ринку, - про це свідчить дуже незначна кількість проаналізованих товарних середніх величин та медіан, які є нижчими від глобальної середньої у промисловості. Таким чином, проблема високих тарифів стосується майже кожного регіону, адже значна частина товарних груп по регіонах має високі тарифи, що перешкоджає вільній торгівлі в рамках системи ГАТТ/СОТ. Високий рівень захисту сільськогосподарської продукції у формі тарифів залишається головним фактором, який обмежує світову торгівлю і спричиняє підвищення світових цін.

Внаслідок проведеного ґрунтовного аналізу рівня внутрішньої підтримки сільського господарства країн-членів СОТ, що входять до ОЕСР, за допомогою методів кількісної оцінки рівня державної підтримки сільського господарства відслідковано покращення в напрямі лібералізації політики внутрішньої підтримки в країнах-членах ОЕСР з більшою часткою сільськогосподарських доходів, які формуються шляхом державного регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією. Проте, заходи пов'язані з стимулюванням або обмеженням виробництва, які за вимогами СОТ вважаються такими, що викривлюють світову торгівлю, все ще домінують в більшості країн, здійснюючи негативний вплив на ефективне використання ресурсів.

Проведені розрахунки показників ефективності регуляторної політики торгівлі сільськогосподарською продукцією для України у порівнянні з іншими країнами дали змогу встановити, що поточна політика державного субсидування в Україні не відповідає сучасним вимогам, механізмам та формам субсидування, не створює стимулів розвитку, а часто породжує протилежний результат, оскільки призначення допомоги здебільшого виявляється короткостроковим і вузько спрямованим, а в структурі допомоги переважають заходи, що викривлюють торгівлю чи виробництво.

З урахуванням того, що класифікація витрат українського бюджету не зовсім відповідає критеріям, які були визначені розвиненими країнами з ринковою економікою й знайшли відображення в Угоді про сільське господарство, нами проведено уніфікацію зведених даних щодо бюджетного фінансування заходів підтримки сільського господарства відповідно до останніх тенденцій формування глобальної регуляторної політики, продемонстровано віднесення видатків на сільське господарство функціональної класифікації видатків загального фонду Державного бюджету України відповідно до категорій внутрішньої підтримки сільського господарства в рамках ГАТТ/СОТ. Як показує світова практика формування глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією, в Україні необхідно розширювати використання таких заходів, як розвиток кредитної системи, системи страхування, експортної інфраструктури, інформаційної й консультаційної служб для сільського господарства.

Зміцнення позицій України на світовому аграрному ринку значною мірою залежить від ефективності сільськогосподарської регуляторної політики держави, сформованої відповідно до принципів та механізмів глобальної регуляторної політики. Приєднання України до глобальної торговельної системи ГАТТ/СОТ передбачає не тільки відкриття ринків, а й можливість одночасного застосування комплексу виважених заходів щодо підтримки та захисту національних виробників, гармонізацію українського законодавства з вимогами та нормами СОТ.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Білозір Л.М. Проблеми підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських виробників України в контексті вступу до СОТ // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 66. Частина II. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2007. - С. 185-191.

2. Білозір Л.М. Аналіз основних наслідків та принципів приєднання України до системи ГАТТ/СОТ: сільськогосподарський аспект // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 56. Частина II. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. - С. 215-221.

3. Білозір Л.М. Деякі аспекти до вимог ГАТТ/СОТ щодо лібералізації і протекціонізму у сфері зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією // Економіка АПК: міжнародний науково-виробничий журнал. - 2005. - №8. - С.146-154.

4. Кучер Л.М. Особливості регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в умовах СОТ // Економіка АПК: міжнародний науково-виробничий журнал. - 2005. - №5. - С. 144-151.