Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 339.924

АРАБО-АФРИКАНСЬКІ КРАЇНИ У СВІТОВІЙ СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ: ІНТЕГРАЦІЙНІ СПРЯМУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЯМАНІ ХУССЕЙН МУСА ХУССЕЙН

Донецьк - 2008

АНОТАЦІЯ

Ямані Хуссейн Муса Хусейн. Арабо-африканські країни у світовій системі господарювання: інтеграційні спрямування і перспективні моделі розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню і розробці науково-практичних рекомендацій щодо участі арабо-африканських країн у системі світового господарства.

Досліджено теоретичні основи розвитку світової економіки, сутність, види і напрямки розвитку міжнародної економічної інтеграції, вплив інтеграційних процесів на розвиток економік країн.

Проаналізовано включення арабо-африканських країн до світового господарства, досліджено участь арабо-африканських країн в міжнародному розподілі праці, здійснено економіко-математичний аналіз розвитку арабо-африканських країн.

Запропоновано напрямки розвитку арабо-африканських країн як регіонального інтеграційного утворення, визначено перспективні моделі участі арабо-африканських країн в міжнародному розподілі праці.

Ключові слова: світове господарство, арабо-африканські країни, міжнародна економічна інтеграція, міжнародний розподіл праці, регіональна інтеграція.

АННОТАЦИЯ

Ямани Хуссейн Муса Хуссейн. Арабо-африканские страны в мировой системе хозяйствования: интеграционные устремления и перспективные модели развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2008.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию и разработке научно-практических рекомендаций относительно участия арабо-африканских стран в системе мирового хозяйства.

Исследованы теоретические основы развития мировой экономики, сущность, виды и направления развития международной экономической интеграции, влияние интеграционных процессов на развитие экономик стран. Разработана классификация факторов влияния на развитие международного разделения труда. Усовершенствованы подходы к поредению приоритетных направлений развития международной экономической интеграции. Разработано определение современного мирового хозяйства.

Проанализировано включение арабо-африканских стран в мировое хозяйство, исследовано участие арабо-африканских стран в международном разделении труда, осуществлен экономико-математический анализ развития арабо-африканских стран.

Осуществлен кластерный анализ арабо-африканских стран по макроэкономическим показателям, по уровню внутрирегиональной торговли. Произведено ранжирование стран по индексу развития человеческого потенциала, осуществлен анализ внешнеэкономической деятельности арабо-африканских стран, анализ взаимной торговли между странами Магриба и ЕС, предложена классификация арабо-африканских стран по уровню благосостояния населения. Проанализирована возможность использования арабо-африканскими странами моделей «догоняющего развития» и «инновационного развития».

Предложены направления развития арабо-африканских стран как регионального интеграционного образования, определены перспективные модели участия арабо-африканских стран в международном разделении труда.

Сформулированы общесистемные условия (ограничения), которые необходимо учитывать при разработке стратегии развития арабо-африканского макрорегиона. Разработан алгоритм оценки инвестиционной привлекательности территориальных интеграционных образований.

Ключевые слова: мировое хозяйство, арабо-африканские страны, международная экономическая интеграция, международное разделение труда, региональная интеграция.

THE SUMMARY

Yamani Hussein Musa Hussein. The Arabic African countries in the World System of Management: Aspirations of Integrations and Perspective Models of Development. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.02 - The World Economy and the International Economic Relations. - Donetsk National University of the Ministry of Education and a Science, Donetsk, 2008.

Dissertation work is devoted theoretical base and to development of scientific and practical recommendations in relation to participating of the Arabian African countries in the system of world economy.

Explored theoretical bases of development of world economy, essence, kinds and directions of development of international economic integration, influencing of processes of integrations on development of economies of countries.

Including of the Arabian African countries to the world economy is analysed, explored participating of the Arabian African countries in the international division of labor, the economic-mathematical analysis of development of the Arabian African countries is carried out.

Directions of development of the Arabian African countries are offered as regional integration education, the perspective models of participation of Arabian African countries are certain in the international division of labor.

Keywords: world economy, Arabian African countries, international economic integration, international division of labor, regional integration.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжнародна економіка є складним системним утворенням, яке всебічно охоплює багатогранні процеси розвитку країн світового співтовариства. Джерелом розвитку міжнародної економіки є її внутрішні суперечності, які діють як на рівні окремих складових, так і притаманні міжнародній економіці як цілісному господарському явищу. Саме у їх розв'язанні шляхом пошуку нових форм оптимального поєднання та раціонального використання матеріальних, науково-технічних, трудових та фінансових ресурсів країн світового співтовариства проявляються переваги сукупного потенціалу міжнародної економіки та визначаються орієнтири її розвитку.

Традиційні форми розвитку міжнародних зв'язків піднімаються на інтеграційний рівень. В рамках інтеграційної взаємодії відбувається гармонізація основних напрямків економічної політики зацікавлених країн - інвестиційної, валютної, соціально-економічної тощо. Реалізація заходів і проектів в рамках інтеграційних процесів обумовлює перехід міжнародної економіки до вищого стану розвитку на регіональному рівні.

Разом з тим, арабські країни Африки знаходяться на різних стадіях соціально-економічного розвитку - доіндустріальній і індустріальній, - що відповідає різним типам економіки - неринковому і ринковому відповідно, і ускладнює узгодження спільних рішень в рамках міжнародної економічної взаємодії.

Дослідженню проблем розвитку світової економіки і міжнародної економічної інтеграції присвячено праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених: В. Андрійчука, Б. Балаша, Е. Бенуа, В. Будкіна, І. Бураковського, В. Геєця, А. Голікова, Б. Губського, А. Кредісова, П. Кругмана, А. Крюгера, П. Ліндерта, Д. Лукьяненка, Ю. Макогона, М.К. Мейера, Ж. Моне, В. Новицького, Ю. Пахомова, М. Портера, А. Поручника, Д. Рікардо, П. Робсона, А. Ругмана, А. Сміта, Я. Тінбергена, А. Філіпенка, Е. Хекшера, В. Шинкаренка, Ю. Шишкова, О. Шниркова та ін.

Незважаючи на глибину сучасної наукової думки щодо передумов включення країн в процеси міжнародної економічної інтеграції, питання визначення напрямків і формування механізмів інтеграційної взаємодії для країн з різним рівнем економічного розвитку, арабо-африканських країн зокрема, залишаються недостатньо дослідженими.

Вищезазначене обумовило вибір теми дисертаційної роботи, постановку мети і задач дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків науково-дослідної роботи кафедри міжнародних економічних відносин Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за держбюджетними темами: «Державне регулювання об'єктивно обумовлених процесів відкритої економіки України в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації - 0106 V 005827), у рамках якої автором проведено аналіз потенціалу взаємного зовнішньоекономічного співробітництва України і арабо-африканських країн; «Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного і виробничого потенціалу України» (номер державної реєстрації - 0104U000676) - здійснено дослідження моделей економічного розвитку країн.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в удосконаленні теоретичних основ і розробці науково-практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічних умов включення країн арабо-африканського регіону до світових інтеграційних процесів на рівноправних засадах і визначенні перспективних моделей розвитку країн регіону.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі задачі:

- дослідити теоретичні основи розвитку світової економіки;

- проаналізувати сутність, види і напрямки розвитку міжнародної економічної інтеграції;

- дослідити вплив інтеграційних процесів на розвиток економік країн і міжнародний розподіл праці;

- проаналізувати включення арабо-африканських країн до світогосподарських процесів;

- дослідити участь арабо-африканських країн в міжнародному розподілі праці;

- здійснити економіко-математичний аналіз розвитку арабо-африканських країн;

- запропонувати напрямки розвитку арабо-африканських країн як регіонального інтеграційного утворення;

- визначити перспективні моделі економічного розвитку арабо-африканських країн в контексті міжнародної економічної інтеграції.

Об'єктом дослідження є участь арабо-африканських країн в системі світового господарства.

Предметом дослідження є організаційно-економічні засади інтеграційної взаємодії країн арабо-африканського регіону, методичні і практичні аспекти включення даної групи країн до системи міжнародного розподілу праці.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи виступають положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених в області дослідження проблем розвитку світової економіки, міжнародної економічної інтеграції, міжнародного розподілу праці.

У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: метод узагальнення і системного аналізу (при дослідженні міжнародних економічних відносин як системи економічних явищ), метод порівняльного аналізу (для визначення напрямків розвитку арабо-африканських країн як регіонального інтеграційного утворення), методи статистичного аналізу (для дослідження включення арабо-африканських країн до системи міжнародного розподілу праці); систематизації (для дослідження впливу інтеграційних процесів на розвиток економік країн), економіко-математичного аналізу (для аналізу розвитку арабо-африканських країн в системі світового господарства) та ін.

У ході дослідження використано Закони і нормативні документи держав північної Африки, нормативні документи інших держав, резолюції міжнародних економічних організацій. Інформаційну основу дослідження становлять статистичні дані ООН, СОТ, ЄС, офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в поглибленні існуючих теоретичних положень щодо умов і організаційно-економічних засад розвитку процесів міжнародної економічної інтеграції і розробці науково-практичних рекомендацій щодо включення країн арабо-африканського регіону до системи міжнародного розподілу праці.

Конкретні наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у такому:

вперше:

запропоновано створення на Півночі Африки макрорегіону з повномасштабною структурою виробничих сил, для чого арабо-африканским країнам необхідно подолати значні розходження в рівнях соціально-економічного розвитку, подолати несприйнятливість до науково-технічного прогресу, сформувати власну дослідницьку базу і перейти до інтенсивного типу зростання, подолати зовнішню залежність в отриманні капіталів і технологій, а також неспроможність розвивати виробництво без зростання обсягів експорту;

розроблено алгоритм оцінки інвестиційної привабливості територіальних інтеграційних утворень, який базується на розробці прогнозів майбутнього економічного зростання на території інтеграційного угруповання, майбутньої рентабельності інвестиційних проектів, майбутньої нестабільності в регіоні, використання якого створює можливості територіальної диверсифікації для інвесторів, підвищує гарантію ефективності інвестицій, дозволяє розробляти інвестиційну стратегію компаній на тривалу перспективу;

удосконалено:

класифікацію факторів впливу на розвиток міжнародного розподілу праці, яка, на відміну від існуючих, містить такі класифікаційні ознаки: природно-географічні (природно-кліматичні умови, природні ресурси країни, освоєння території країни, чисельність населення, економіко-географічне розташування країни); соціально-економічні (чисельність робочої сили в країні, рівень розвитку НТП, рівень розвитку управління, масштаб та серійність виробництва, виробнича та соціальна інфраструктура, особливості історичного розвитку, напрями розвитку зовнішньоекономічних зв'язків); фактори НТП (рівень економічної диверсифікації виробництва, рівень темпів морального зношення обладнання, рівень та обсяги НДДКР, оптимальні розміри підприємства з точки зору вимог НТП, економічна вигідність функціонування підприємств);

підходи щодо визначення пріоритетних напрямків розвитку міжнародної економічної інтеграції, а саме обґрунтовано, що інтеграція, з одного боку, - це процес розвитку глибоких зв'язків між національними економіками, створення міжнародних господарських комплексів, які охоплюють близькі за рівнем розвитку держави; а з іншого - процес свідомого регулювання економічних зв'язків між національними економіками, в результаті якого структурні зрушення в охоплених нею державах мають тенденцію до виникнення більш ефективних пропорцій, що дозволило запропонувати створення на інтеграційній основі макрорегіону на Півночі Африки;

отримали подальшого розвитку:

понятійний апарат міжнародної економіки: під сучасним світовим господарством запропоновано розуміти багаторівневу територіально-галузеву систему, що ієрархічно і динамічно розвивається, засновану на міжнародному розподілі праці, в якій здійснюється безперервний процес виробництва, розподілу, обміну і споживання благ і послуг;

теоретико-методологічні підходи щодо аналізу передумов і факторів розвитку процесів міжнародної економічної інтеграції, що мають місце на сучасному етапі, а саме на основі дослідження існуючих моделей розвитку країн Північної Африки доведено, що вирішальна роль у створенні критичної величини соціально-економічних зрушень в арабо-африканських країнах належить людському капіталу, його здатності здійснювати модернізацію економіки і суспільства.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці науково-практичних положень і рекомендацій щодо визначення напрямків економічного розвитку арабо-африканських країн і шляхів включення країн регіону до процесів міжнародної економічної інтеграції.

Результати дослідження використано: Головним управлінням зовнішньоекономічних зв'язків та європейської інтеграції Харківської обласної державної адміністрації (довідка №01-06/23 від 15.01.2008р.) - результати оцінки економічного потенціалу та структури експорту Марокко, Алжиру, Тунісу, Лівії, Єгипту); Посольством Палестини в Україні (довідка №UN/03/08 від 14.01.2008р.) - для дослідження стану палестино-українських відносин; а також при підготовці рекомендацій XIV Міжнародного науково-практичного семінару «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект», які було направлено Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України, а також обласним державним адміністраціям з метою включення до програм науково-технічного розвитку регіонів.

Результати досліджень, що містяться в дисертації, також використано в навчальному процесі Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна МОН України (довідка №13/4002 від 10.01.2008р.) - при викладанні курсу «Світова економіка» для студентів спеціальностей «Міжнародна економіка» та «Туризм».

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно і знайшли відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались і отримали схвалення на міжнародних науково-практичних семінарах і конференціях: «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (Донецьк - Святогірськ, 2008), «Стратегія економічного розвитку України: тенденції, пріоритети, перспективи» (Харків - 2006р.), «Сучасні проблеми науки та освіти» (Алушта - 2005р.).

Публікації результатів дослідження. За темою дослідження опубліковано 11 наукових робіт загальним обсягом 4,95 д.а., з яких особисто автору належить 3,84 д.а., у тому числі у наукових фахових виданнях 3 роботи загальним обсягом 1,2 д.а., з яких особисто автору належить 1,05 д.а.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи включення країн до системи світового господарства» досліджено теоретичні основи розвитку світової економіки, сутність, види і напрямки розвитку міжнародної економічної інтеграції, вплив інтеграційних процесів на розвиток економік країн і міжнародний розподіл праці.

Дослідження теоретичних основ розвитку світової економіки (з позицій концепції трьох світів, концепції системного підходу, концепції центру і периферії, концепції політичної противаги) дозволило встановити, що у системі світового господарства за останні роки відбулись значні зміни: вплив світогосподарських процесів стає потужним чинником розвитку національних економік, посилюється взаємозв'язок і взаємозалежність між різними структурами світової економіки, змінюються суб'єкти світогосподарської взаємодії, зростає їх кількість. Поряд з національними господарствами, суб'єктами світогосподарської взаємодії є виробничо-інвестиційні комплекси (у вигляді ТНК), міжнародні організації, регіональні організації, інституційні інвестори, неурядові організації, різноманітні фонди і інтеграційні угруповання. Економічне середовище міжнародної економіки об'єднує мега-, макро-, мезо- та мікрорівні, світогосподарські відносини пов'язують їх у цілісну суперечливу систему. Змінився об'єкт світогосподарської взаємодії. Товар (продукт), як за формою, так і за змістом, якісно трансформувався від найпростіших форм (одиничний товар) до найскладніших комбінацій (товар - група), на цій основі виникли вищі товарні форми: товар - об'єкт, товар - програма.

На основі проведеного дослідження під сучасним світовим господарством запропоновано розуміти багаторівневу територіально-галузеву систему, що ієрархічно і динамічно розвивається, засновану на міжнародному розподілі праці, в якій здійснюється безперервний процес виробництва, розподілу, обміну і споживання благ і послуг.

Головними критеріями структуризації міжнародної економіки є рівень розвитку національних економік, форми міжнародних економічних відносин та їх регулювання, регіональні інтеграційні угруповання, об'єкти світового ринку. При цьому стратегія економічного розвитку арабо-африканських країн базується на таких основних принципах: всебічна трансформація економіки і суспільства; ринкова спрямованість економічних перетворень; експортна орієнтація національних економік; імпорт капіталу і технологій з розвинутих країн; покращення умов для міжнародної торгівлі, доступу на національні фінансові ринки; регулювання демографічних процесів.

Таким чином, дослідження теоретичних основ розвитку світової економіки дозволило констатувати, що процес формування міжнародної економіки як цілісної системи не завершено, при цьому розвиток міжнародної економіки виступає як незворотна закономірна зміна її змістовних складових та якісних параметрів в напрямі їх покращення та удосконалення. Важливою детермінантою розвитку міжнародної економіки є поступове структурне зближення національних господарств за найважливішими загальноекономічними пропорціями, адаптація їх галузевих і міжгалузевих структур в рамках міжнародної економічної інтеграції. Особлива роль в даному процесі належить регіональній інтеграції, зміст якої полягає в тісному, органічному переплетенні національних економік країн, що компактно розташовані в певному регіоні.

В результаті дослідження сутності, видів і напрямків розвитку міжнародної економічної інтеграції обґрунтовано, що даний процес необхідно розглядати не тільки з позицій хронологічного (поетапного) розвитку, але і з позиції логіки налагодження функціональних взаємозв'язків, базуючись на єдності історичного і логічного підходів в процесі економічного розвитку. Зроблено висновок, що інтеграція, з одного боку, - це процес розвитку глибоких зв'язків між національними економіками, створення міжнародних господарських комплексів, які охоплюють близькі за рівнем розвитку держави; а з іншого - процес свідомого регулювання економічних зв'язків між національними економіками, в результаті якого структурні зрушення в охоплених нею державах мають тенденцію до виникнення більш ефективних пропорцій. Одночасно інтеграційне угруповання сприяє зростанню добробуту не тільки членів угруповання, але і третіх країн за рахунок дії мультиплікативного ефекту.

Запропоновано класифікацію факторів впливу на розвиток міжнародного розподілу праці за рядом ознак: природно-географічні фактори; соціально-економічні фактори; фактори науково-технічного прогресу.

Вищевикладене зумовлює необхідність здійснення багатофакторного і багатоваріантного аналізу з метою виявлення взаємозв'язку окремих елементів світогосподарської системи відповідно до предмету дослідження і напрямків змін, що відбуваються, дослідження сутності процесів і явищ в регіоні, їх причинно-наслідкових зв'язків.

У другому розділі “Сучасний стан соціально-економічного розвитку арабо-африканських країн і моделі їх можливого економічного зростання» проаналізовано включення арабо-африканських країн до світогосподарських процесів, досліджено моделі розвитку арабо-африканських країн, здійснено економіко-математичний аналіз розвитку арабо-африканських країн.

Арабо-африканські країни, які характеризуються територіальною близькістю, одночасно мають значні розходження за рівнем соціально-економічного розвитку і ступенем економічної взаємодії зі світовим господарством та країнами регіону.

Здійснений кластерний аналіз за макроекономічними показниками арабо-африканських країн (1 кластер - Туніс, Лівія, Алжир, 2 кластер - Єгипет, Марокко, 3 кластер - Судан, Сомалі, Мавританія, Коморські острови, Джібуті), а також відповідно до класифікації Ю.П.Грицака, дозволив зробити наступні висновки: 1) всі країни регіону (за винятком Лівії) належать до країн, що розвиваються, рівень їх соціально-економічного розвитку і доходів є нижчим за середньосвітові показники; 2) існує значна диференціація макроекономічних показників між країнами регіону; 3) серед арабо-африканських країн на даному етапі розвитку відсутня країна - лідер, як це мало місце в інших регіонах світу (наприклад, в Південно-Східній Азії), нестабільність політичного становища перешкоджає проникненню в національні економіки іноземного капіталу і інвестицій.

Зовнішньоекономічній діяльності і розвитку зовнішньоторговельної інтеграції арабо-африканських країн перешкоджає значна диференціація рівня їх соціально-економічного розвитку. На основі класифікації арабо-африканських країн за рівнем доходів, ступенем фінансової заборгованості здійснено ранжування країн за індексом розвитку людського потенціалу (табл.1).

Таблиця 1 Ранжування арабо-африканських країн за індексом розвитку людського потенціалу

№ п/п	Страны	ІРЛП	ВВП на душу населення, дол. США
1	Лівія	0,794	7570
2	Туніс	0,745	6760
3	Алжир	0,704	5760
4	Єгипет	0,653	3810
5	Марокко	0,620	3810
6	Комори	0,530	1690
7	Судан	0,505	1820
8	Мавританія	0,465	2220
9	Джібуті	0,454	1990
10	Сомалі
	Арабські країни в цілому	0,651	5069

Здійснений кластерний аналіз за рівнем внутрішньорегіональної торгівлі дозволив виділити в сукупності арабо-африканських країн чотири кластери: 1) Туніс; 2) Алжир; 3) Лівія; 4) Єгипет, Марокко, Мавританія, Судан. На перші три кластери припадає 68% регіонального зовнішньоторговельного обороту північно-африканських країн, в тому числі на Туніс - 26,2%, Алжир - 22,3%, Єгипет - 19,0%. На четвертий кластер припадає лише 32% внутрішньорегіонального зовнішньоторговельного обороту. При тому, що позитивна динаміка внутрішньорегіонального зовнішньоторговельного обороту спостерігається у всіх арабо-африканських країнах, окрім Судану, взаємна торгівля в групі країн, що розглядається, має нестабільну структурну динаміку. Слід відзначити відносно незначний обсяг внутрішньорегіональної зовнішньої торгівлі найбільшої країни Північної Африки Єгипту, на який припадає біля 15% сумарного значення показника, що обумовлено найменшою диверсифікацією його експорту серед країн регіону.

Аналіз зовнішньоекономічної діяльності арабо-африканських країн свідчить, що взаємна торгівля країн становить незначну частину від обсягів торгівлі з країнами ЄС. При цьому спостерігається асиметрія інтересів євро-магрибської інтеграції: Євросоюз розглядає інтеграцію з північно-африканськими країнами як тривалий процес (до 2010р. планується створення зони вільної торгівлі), північно-африканські країни прагнуть більш швидкого розвитку процесу економічної інтеграції з метою отримання фінансово-економічної допомоги, новітніх технологій і капіталу, полегшеного доступу на ринки товарів і робочої сили ЄС. При цьому рівень і характер торговельно-економічних відносин окремих арабо-африканських країн з Європейським Союзом суттєво розрізняються.

Аналіз взаємної торгівлі між країнами Магрибу і ЄС з використанням матричного методу, в результаті якого побудовано усереднені матриці взаємного (попарного) зовнішньоторговельного обороту і зовнішньоторговельного сальдо країн ЄС і Магрибу, а також усереднені ранжовані ряди попарних зовнішньоторговельних взаємодій (перші 20 пар країн) (табл. 2) показав, що до цього переліку входять лише 4 країни Магрибу і 8 країн ЄС. На перші п'ять зовнішньоторговельних пар припадає 46,4% сумарного зовнішньоторговельного обороту.

Табл. 2 Усічені ранжовані ряди попарних зовнішньоторговельних взаємодій

	Пари країн	Частки взаємної торгівлі, %
1.	Лівія - Італія	11,1

На основі проведеного аналізу запропоновано поняття ядра країн мінімальної неодиничної розмірності, на яке припадає максимальний обсяг взаємної торгівлі, застосування якого дозволило виділити два ядра взаємної торгівлі між країнами ЄС і Магрибу: 1) Італія, Франція, Лівія, Алжир - 29,6% сумарного обсягу взаємної торгівлі; 2) Італія, Франція, Німеччина, Лівія, Алжир - 36,7%.

На основі аналізу участі країн Магрибу і Єгипту в інтеграційних об'єднаннях північно-африканські країни класифіковано за рівнем інтеграції з арабськими і промислово розвинутими країнами: високий рівень - Туніс, Марокко; середній рівень - Єгипет, Алжир, Мавританія; низький рівень - Лівія.

Таким чином, для переважної частини арабо-африканських країн найбільш прийнятною стратегією інтеграційних спрямувань є реалізація цілей і завдань, що постають на перших етапах регіонального інтеграційного процесу. Потреба в інвестиціях для розвитку технологій, НДДКР, вкладень в людський капітал, трудові навички та ін. обумовила необхідність одночасно з регіональною інтеграцією створення відкритого зовнішньоторговельного режиму і сприятливого інвестиційного клімату для більш активного включення національних економік арабо-африканських країн до світового господарства.

Зовнішньоторговельній інтеграції арабо-африканських країн, є слабкий розвиток їх транспортної інфраструктури. Для розвитку транспортної мережі в Північній Африці в найближчі 10 років необхідно, за різними оцінками, від 65 до 195 млрд. дол.

Суттєво впливають на національну безпеку і безпеку в регіоні в цілому проблеми бідності і соціальної нерівності. З використанням даних щодо розподілення доходів 136 країн світу здійснено порівняльний аналіз бідності і соціальної нерівності на основі розрахунку коефіцієнтів Лоренса і Джині з використанням методів багатомірного аналізу, запропоновано використання інтегрального країнового показника соціального добробуту населення I_i, що включає як рівень доходів населення, так і рівень соціальної нерівності. На основі зазначених стандартизованих змінних розроблено класифікацію арабо-африканських країн за рівнем соціального добробуту населення (табл.3). Зроблено висновок, що вирішальна роль у створенні критичної величини соціально-економічних зрушень в арабо-африканських країнах належить людському капіталу, його здатності здійснювати модернізацію економіки і суспільства.

В системі міжнародного розподілу праці арабо-африканські країни спеціалізуються на виробництві первинного укладу економіки - видобуток сировинних ресурсів (фосфоритів), енергоносіїв (нафти і природного газу), сільськогосподарської продукції (бавовна). При цьому між країнами регіону і високорозвинутими країнами світу встановився режим нееквівалентного обміну - розвинуті країни штучно підтримують низькі ціни на сировинні товари арабо-африканських країн, в той час як ціни на технології і промислові вироби, що імпортуються досліджуваною групою країн, суттєво завищені. Завищено також вартість фінансових послуг і обслуговування боргових зобов'язань.

Табл. 3 Класифікація арабо-африканських країн за рівнем соціального добробуту населення

Інтервал зміни інтегрального показника Ii	Рівень соціального добробуту населення країни	Країни
0 Ii 13	низкий	Судан
13 Ii 23	средний	Марокко, Мавритания, Алжир
23 Ii 1	высокий	Тунис, Ливия, Египет

Аналіз можливостей використання арабо-африканськими країнами різних моделей розвитку (моделі «наздоганяючого» розвитку, моделі інноваційного розвитку) показав, що вони є непридатними для використання в регіоні: модель «наздоганяючого» розвитку є малопридатною для практичного використання внаслідок низького рівня соціально-економічного розвитку досліджуваної групи країн і відсутності країни - лідера в регіоні; модель інноваційного розвитку - внаслідок вимог щодо високого рівня науково-технічного потенціалу і необхідності значних капіталовкладень, яким країни регіону не відповідають. Для використання елементів зазначених моделей необхідним є створення на інтеграційній основі макрорегіону з повномасштабною структурою виробничих сил, для чого арабо-африканским країнам необхідно подолати значні розходження в рівнях соціально-економічного розвитку, подолати несприйнятливість до науково-технічного прогресу, сформувати власну дослідницьку базу і перейти до інтенсивного типу зростання, подолати зовнішню залежність в отриманні капіталів і технологій, а також неспроможність розвивати виробництво без зростання обсягів експорту.

У третьому розділі “Перспективні моделі розвитку арабо-африканських країн в контексті міжнародної економічної інтеграції» запропоновано напрямки розвитку арабо-африканських країн як регіонального інтеграційного утворення, визначено перспективні моделі участі арабо-африканських країн в міжнародному розподілі праці.

Процеси економічної інтеграції в арабо-африканському регіоні відбуваються як на регіональній, так і на глобальній основі. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що стосовно даного регіону пріоритетним має стати розвиток інтеграційних процесів на регіональному рівні зі створенням цілісного регіонального господарського комплексу - макрорегіону - з національними і міждержавними органами управління.

Безальтернативність даного висновку підтверджується аналізом цілей інтеграційної політики Європейського Союзу стосовно країн Північної Африки (як об'єднання, з яким у арабо-африканських країн існують найбільш тісні економічні зв'язки): збереження і розширення північно-африканського ринку для товарів, що надходять з ЕС; максимальне використання паливно-сировинних ресурсів країн Північної Африки і сприяння їх більш глибокій інтеграції до світового ринкового простору тощо.

Розвиток інтеграційних процесів на півночі Африки з метою формування макрорегіону з повномасштабною структурою виробничих сил має відбуватись через:

- співробітництво національних господарств;

- ліквідацію бар'єрів у русі товарів, послуг, капіталу, робочої сили між країнами регіону;

- зближення ринку кожної окремої країни з метою утворення єдиного (спільного) ринку;

- стирання відмінностей між економічними суб'єктами, що належать до різних держав;

- скасування будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів в кожній з національних економік та ін.

При визначенні стратегії розвитку арабо-африканського макрорегіону і виробленні інституційної бази регіоналізації необхідним є врахування ряду загальносистемних умов (обмежень):

1) країни повинні мати близькі кількісні (технологічна озброєність) і якісні (економічний рівень технології) ендогенні характеристики;

2) при об'єднанні вони повинні створювати повномасштабний регіональний виробничий комплекс;

3) розмір ринків має бути достатнім для збуту продукції, що випускається всередині регіону;

4) вкладення в розвиток суб'єктів господарювання мають здійснюватись за єдиним критерієм (економічний рівень технології), що забезпечує максимальну ефективність поточних вкладень не тільки для власників, але й для регіону.

За даних умов в основу перспективної інтеграційної моделі розвитку арабо-африканського макрорегіону з ядром, що включає відносно розвинуті країни Магрибу (Марокко, Туніс, Алжир, Лівія) і Єгипет, доцільно покласти синтез моделей «наздоганяючого розвитку», технологічних систем (технодинаміки), конкурентних переваг і кластерів М.Потрера і афрорегіонів, що конструюються на основі досвіду створення єврорегіонів.

Для забезпечення умов сталого розвитку регіонів необхідними є розробка і реалізація нової політики інвестування макрорегіону, що сприятиме гармонійному поєднанню інтересів макрорегіону в цілому і інтересів окремих країн, ефективному використанню природно-ресурсного, людського і виробничого потенціалів з урахуванням особливостей кожної країни, історичних, фінансових, соціальних умов тощо.

Оцінку привабливості новоутвореного макрорегіону для потенційних інвесторів запропоновано здійснювати за відповідним алгоритмом (рис.4). Використання даного алгоритму відкриває можливості територіальної диверсифікації для інвесторів, підвищує гарантію ефективності інвестицій. Поряд із більшою обґрунтованістю, здійснення такої оцінки дозволяє розробляти інвестиційну стратегію великих компаній і фірм на тривалу перспективу, узгоджувати дану стратегію з потенціалом регіональних споживчих ринків, враховувати можливий період реалізації проектів на окремих територіях макрорегіону.

інтеграційний африка зовнішньоекономічний міжнародний

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу науково-методичного обґрунтування створення регіонального інтеграційного угруповання за участю країн Північної Африки і розробки науково-практичних рекомендацій щодо рівноправного включення арабо-африканських країн до системи міжнародного розподілу праці.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.

1. Процес формування міжнародної економіки як цілісної системи не завершено, у системі світового господарства відбуваються значні зміни: вплив світогосподарських процесів стає потужним чинником розвитку національних економік, посилюється взаємозв'язок і взаємозалежність між різними структурами світової економіки, змінюються суб'єкти світогосподарської взаємодії, зростає їх кількість; розвиток світогосподарських відносин призвів до виникнення вищих товарних форм: товар - об'єкт, товар - програма.

2. В результаті проведеного дослідження під сучасним світовим господарством запропоновано розуміти багаторівневу територіально-галузеву систему, що ієрархічно і динамічно розвивається, засновану на міжнародному розподілі праці, в якій здійснюється безперервний процес виробництва, розподілу, обміну і споживання благ і послуг; під інтеграцією - по-перше, процес розвитку глибоких зв'язків між національними економіками, створення міжнародних господарських комплексів, які охоплюють близькі за рівнем розвитку держави; по-друге, процес свідомого регулювання економічних зв'язків між національними економіками, в результаті якого структурні зрушення в охоплених нею державах мають тенденцію до виникнення більш ефективних пропорцій.

3. Розроблено класифікацію факторів впливу на розвиток міжнародного розподілу праці за такими класифікаційними ознаками: природно-географічні (природно-кліматичні умови, природні ресурси країни, освоєння території країни, чисельність населення, економіко-географічне розташування країни); соціально-економічні (чисельність робочої сили в країні, рівень розвитку НТП, рівень розвитку управління, масштаб та серійність виробництва, виробнича та соціальна інфраструктура, особливості історичного розвитку, напрями розвитку зовнішньоекономічних зв'язків); фактори НТП (рівень економічної диверсифікації виробництва, рівень темпів морального зношення обладнання, рівень та обсяги НДДКР, оптимальні розміри підприємства з точки зору вимог НТП, економічна вигідність функціонування підприємств).

4. Стратегія економічного розвитку арабо-африканських країн в системі світового господарства базується на таких основних принципах: всебічна трансформація економіки і суспільства; ринкова спрямованість економічних перетворень; експортна орієнтація національних економік; імпорт капіталу і технологій з розвинутих країн; покращення умов для міжнародної торгівлі, доступу на національні фінансові ринки; регулювання демографічних процесів.

5. Аналіз включення арабо-африканських країн до світогосподарських процесів дозволив зробити наступні висновки: 1) всі країни регіону (за винятком Лівії) належать до країн, що розвиваються, рівень їх соціально-економічного розвитку і доходів є нижчим за середньосвітові показники; 2) існує значна диференціація макроекономічних показників між країнами регіону; 3) серед арабо-африканських країн на даному етапі розвитку відсутня країна - лідер, як це мало місце в інших регіонах світу, нестабільність політичного становища перешкоджає проникненню в національні економіки іноземного капіталу і інвестицій.

6. Найбільш активно розвиваються міжнародні економічні зв'язки країн арабо-африканського регіону з країнами Європейського Союзу: взаємна торгівля арабо-африканських країн становить незначну частину від обсягів торгівлі з країнами ЄС. При цьому спостерігається асиметрія інтересів євро-магрибської інтеграції: Євросоюз розглядає інтеграцію з північноафриканськими країнами як тривалий процес, північноафриканські країни прагнуть більш швидкого розвитку процесу економічної інтеграції з метою отримання фінансово-економічної допомоги, новітніх технологій і капіталу, полегшеного доступу на ринки товарів і робочої сили ЄС. На основі проведеного аналізу запропоновано поняття ядра країн мінімальної неодиничної розмірності, на яке припадає максимальний обсяг взаємної торгівлі, застосування даного поняття дозволило виділити два ядра взаємної торгівлі між країнами ЄС і Магрибу: 1) Італія, Франція, Лівія, Алжир - 29,6% сумарного обсягу взаємної торгівлі; 2) Італія, Франція, Німеччина, Лівія, Алжир - 36,7%.

7. В системі міжнародного розподілу праці арабо-африканські країни спеціалізуються на виробництві сировинних ресурсів (фосфоритів), енергоносіїв (нафти і природного газу), сільськогосподарської продукції (бавовна). При цьому між країнами регіону і високорозвинутими країнами світу встановився режим нееквівалентного обміну - розвинуті країни штучно підтримують низькі ціни на сировинні товари арабо-африканських країн, в той час як ціни на технології і промислові вироби, що імпортуються останніми, вартість фінансових послуг і обслуговування боргових зобов'язань, суттєво завищені.

8. Стосовно арабо-африканських країн пріоритетним має стати розвиток інтеграційних процесів на регіональному рівні зі створенням цілісного регіонального господарського комплексу - макрорегіону - з повномасштабною структурою виробничих сил, для чого арабо-африканським країнам необхідно подолати значні розходження в рівнях соціально-економічного розвитку, несприйнятливість до науково-технічного прогресу, сформувати власну дослідницьку базу і перейти до інтенсивного типу зростання, подолати зовнішню залежність в отриманні капіталів і технологій, а також неспроможність розвивати виробництво без зростання обсягів експорту. В основу перспективної інтеграційної моделі розвитку арабо-африканського макрорегіону доцільно покласти синтез моделей «наздоганяючого розвитку», технологічних систем (технодинаміки), конкурентних переваг і кластерів М.Потрера і афрорегіонів (на основі досвіду створення євро регіонів).

9. Розвиток інтеграційних процесів на півночі Африки з метою формування макрорегіону з повномасштабною структурою виробничих сил має відбуватись через: співробітництво національних господарств; ліквідацію бар'єрів у русі товарів, послуг, капіталу, робочої сили між країнами регіону; зближення ринку кожної окремої країни з метою утворення єдиного (спільного) ринку; стирання відмінностей між економічними суб'єктами, що належать до різних держав; скасування будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів в кожній з національних економік та ін..

10. Потреба в інвестиціях для розвитку технологій, НДДКР, вкладень в людський капітал, трудові навички та ін. обумовила необхідність одночасно з регіональною інтеграцією створення відкритого зовнішньоторговельного режиму і сприятливого інвестиційного клімату в макрорегіоні. Оцінку привабливості новоутвореного макрорегіону для потенційних інвесторів запропоновано здійснювати за розробленим алгоритмом оцінки інвестиційної привабливості територіальних інтеграційних утворень. Зроблено висновок, що необхідною є розробка і реалізація нової політики інвестування макрорегіону з метою забезпечення умов сталого розвитку арабо-африканських країн і більш активного включення національних економік до світового господарства.

Публікації автора за темою дисертації

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Ямани Х.М. Хуссейн. Модели экономического развития как механизм подъема производительных сил арабо-африканских стран // Вісник Харківського національного університету імені Каразіна. Економічна серія. - Харків: 2007. - №786. - С. 184-186 (0,4 д.а.).

2. Ямани Х.М. Хуссейн. Арабо-Африканские страны и Украина: потенциал для взаимного внешнеэкономического сотрудничества // Вісник Харківського національного університету імені Каразіна. Економічна серія. - Харків: 2006. - №743. - С.186-188 (0,4 д.а.).

3. Ямани Х.М. Хусейн, Московкин В.М. Оценка транспортного потенциала арабо-африканских стран на основе построения интегральных и синтетических показателей // Вісник Харківського національного університету імені Каразіна. Економічна серія. - Харків: 2005. - №650. - С.266-268 (0,4 / 0,25 д.а.).

Особистий внесок здобувача: розраховано інтегральний та синтетичний показники транспортного потенціалу арабо-африканських країн та здійснено їх порівняльний аналіз.

Публікації в інших виданнях:

1. Хуссейн М.Х. Ямани. Арабо-африканские страны: классификации, уровни развития и участия в процессе африканской интеграции // Бизнес Информ. - Харьков, 2007. №6. - С.33-36 (0,4 д.а.).

2. Хуссейн М.Х. Ямани, Московкин В.М., Д.И. Тюпа. Внешнеторговый потенциал арабо-африканских стран и барьеры на пути межарабской внешнеторговой интеграции // Бизнес Информ. - Харьков, 2006. - №12- С.30-36 (0,54 / 0,3 д.а).

Особистий внесок здобувача: проаналізовано чинники економічного і соціального характеру, що перешкоджають регіональній інтеграції арабо-африканських країн.

3. Хуссейн М.Х. Ямани. Арабо-африканские страны и ВТО: анализ торговой политики // Актуальні проблеми міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу. Матеріали студентської наукової конференції. - Харків, 2006. - С.80-82 (0,2 д.а.).

4. Хуссейн М.Х. Ямани. Матричный анализ взаимной торговли стран Магриба // Вестник Международного Славянского университета. Серия «Экономические науки». - Харьков, 2005. - Том 8, № 1-2. - С.21-24 (0,45 д.а.)

5. Хуссейн М.Х. Ямани, Московкин В.М., Тюпа Д.И. Матричный анализ взаимной торговли между странами Магриба и ЕС // Бизнес Информ. - Харьков, 2005. - № 5-6.- С. 14-21 (0,63 / 0,25).

Особистий внесок здобувача: здійснено розрахунок обсягів торгівлі між країнами Маг рибу і ЄС.

6. Хуссейн М.Х. Ямани, Московкин В.М., Бригит М.М. Юсеф. Количественная оценка состояния социального благополучия населения стран Среднего Востока и Северной Африки // Бизнес Информ. - Харьков, 2005. - № 7-8.- С.30-36 (0,59 /0,25 д.а.).

Особистий внесок здобувача: здійснено розрахунок інтегрального показника соціального добробуту країн арабо-африканського регіону.

7. Хуссейн М.Х. Ямани. Уровень интеграции североафриканских стран с арабскими и промышленно развитыми странами // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 6-ї міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції. - Алушта, 2005 р. - С.66 (0,2 д.а.).

8. Хуссейн М.Х. Ямани. Развитие партнерства североафриканских стран с ЕС и ВТО // Бізнес Информ. - Харьков, 2004. - № 9-10. - С. 28-32 (0,4 д.а).

Размещено на Allbest.ru

...