Досвiд розвитку продовольчого господарства Угорщини в умовах ринкової економiки та можливостi його використання в Українi

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Індекс УДК 333(439+477)

Спеціальність 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Досвід розвитку продовольчого господарства Угорщини в умовах ринкової економіки та можливості його використання в Україні

Егрі Імре

Київ-1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Наукові керівники:

- доктор економічних наук Алмаші Олександр Калманович, Закарпатський агропромисловий інститут УААН

- кандидат економічних наук Передрій Олександр Самійлович, завідувач Ужгородського відділу Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти:

- академік УААН, доктор економічних наук, професор Трегобчук Валентин Михайлович, завідувач відділу Інститут економіки НАН України

- Савчук Віктор Іванович, доцент кафедри економічної теорії та управління народним господарством Київськогно університету імені Тараса Шевченка

Провідна організація - Ужгородський державний університет, м. Ужгород, кафедра економіки, менеджменту та маркетингу

Захист відбудеться 17 грудня 1998 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: м. Київ-30, вул. Леонтовича, 5, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Автореферат розісланий " 15 " листопада 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук Хахлюк А.М.

Анотації

Егрі Імре. Досвід розвитку продовольчого господарства Угорщини в умовах ринкової економіки та можливості його використання в Україні.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Київ, 1998.

У дисертації аналізується роль і місце продовольчого господарства Угорщини у розвитку економіки країни у 80-90-х рр. ХХ ст., досліджуються другий і третій блоки агропромислового комплексу Угорщини - сільське господарство та харчова промисловість в умовах переходу до ринкової економіки.

В роботі досліджено процес інтеграції виробництва кінцевої продукції продовольчого господарства з точки зору його ефективності, а також враховуючи виключно високий агроекологічний потенціал України - перспективи його більш ефективного використання. В роботі узагальнюється угорський досвід (як позитивні, так і негативні результати) розвитку продовольчого господарства країни.

Ключові слова: продовольче господарство, інтеграція, ринкова економіка, другий та третій блоки агропромислового комплексу, сільське господарство.

Эгри Имре. Опыт развития продовольственного хозяйства Венгрии в условиях рыночной экономики и возможность его использования в Украине.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - Мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. Киев, 1998.

В диссертации анализируется роль и место продовольственного хозяйства Венгрии в развитии экономики страны в 80-90-х гг. ХХ ст., исследуются второй и третий блоки агропромышленного комплекса Венгрии - сельское хозяйство и пищевая промышленность в условиях перехода к рыночной экономике.

В работе исследован процесс интеграции производства конечной продукции продовольственного хозяйства с точки зрения его эффективности, а также учитывая исключительно высокий агроэкологический потенциал Украины - перспективы его более эффективного использования. В работе обобщается венгерский опыт (как положительные, так и отрицательные результаты) развития продовольственного хозяйства страны.

Ключевые слова: продовольственное хозяйство, интеграция, рыночная экономика, второй и третий блоки агропромышленного комплекса, сельское хозяйство.

Egry Іmre. The Experіence of development of Food Economy іn Hungary іn Condіtіons of Market Economy and Possіbіlіty of іts Applіcatіon іn Ukraіne.

Dіssertatіon competіng for the scіentіfіc degree of Candіdate of Economіcal Scіences іn specіalіty 08.05.01 - World Economy and Іnternatіonal Economіcal Relatіons. Іnstіtute of World Economy and Іnternatіonal Relatіons of Natіonal Academy of Scіences of Ukraіne. Kyіv, 1998.

The role and the place of food economy of Hungary іn the development of country's economy іn 80-90іes of the XX century are beіng analіzed, the second and the thіrd blocks of the agroіndustrіal complex of Hungary - agrіculture and food іndustry іn condіtіons of transіtіon to market economy are іnvestіgated.

Іn the thesіs the process of іntegratіon of productіon the fіnal product of productіon economy are examіned from the poіnt of vіew of іts effectіveness as well as the perspectіves of more effectіve use іn Ukraіne, takіng іnto account іts exceptіonally hіgh agroecologіcal potentіal.

The Hungarіan experіence (posіtіve and negatіve results as well) of food economy development іs generalіzed.

Key words: food economy, іntegratіon, market economy, second and thіrd blocks of agroіndusrіal complex, agrіculture.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Після розпаду Радянського Союзу західні експерти однозначно високо оцінювали економічний потенціал незалежної України, в тому числі й агроекологічний. Дійсно, природно-кліматичні умови для виробництва агропродовольчих продуктів сприяють, поряд із забезпеченням потреб населення у продуктах харчування за рахунок власного виробництва, створенню експортних фондів продукції сільського господарства та харчової промисловості. Друге питання полягає в тому, що агроекологічний потенціал України, на думку автора дисертації, використовується недостатньо, з низьким ефектом.

Аналогічне положення спостерігається і в Угорщині. Досягнення у розвитку аграрної сфери у країні у 1970-1980-х роках отримали всесвітнє визнання. По ряду показників - врожайність окремих сільськогосподарських культур, продуктивність худоби та птиці, виробництво на душу населення зерна, м'яса - Угорщина займала одне з перших місць не тільки в Європі, але й у світі. У 1980-х роках більше 1/3 виробленої продукції сільського господарства експортувалося в свіжому або переробленому виді. Із зміною політичного курсу - в результаті перших вільних виборів у 1990 році в Угорщині сформувався правоцентристський уряд - форсування деколективізації в аграрній політиці сільського господарства дало зворотний ефект. Виробництво сільськогосподарської продукції у 1990-1995-х роках скоротилося більш ніж на 30%, харчової промисловості - на 20%. Зрозуміло, що спад було визвано також через втрату стійкого ринку збуту продовольчої продукції у зв'язку з розпадом РЕВ. Однак, не можна не брати до уваги ряд інших обставин. Деколективізація сільського господарства по контрибуційних сертифікатах, поряд з паюванням громадського майна сільськогосподарських підприємств, привела до формування у масовому масштабі карликових, неефективних одноосібних господарств. Приватизація підприємств харчової промисловості цілого ряду галузей проводилася з порушенням інтересів громадян Угорщини, західні інвестори, які придбали не тільки контрольний пакет акцій, але й 100% акцій в окремих випадках, одержали монопольне право з випливаючими звідси наслідками.

Продовольче господарство окремих країн - другий та третій блоки агропромислового комплексу, є об'єктом досліджень українських вчених. Разом з тим необхідно відмітити те, що в наукових працях автор дисертації не зустрічав достовірних висновків відносно нового етапу розвитку виробництва агропродовольчих продуктів у країнах Центрально-Східної Європи. За результатами досліджень, проведених в представленій дисертації, вірогідно, стане можливим дати обґрунтовану оцінку розвитку продовольчого господарства Угорщини та зробити відповідні висновки щодо уникнення аналогічних помилок, які були допущені в сусідній країні при переході до ринкових відносин.

Мета та завдання дослідження. В дисертаційній роботі на основі теоретичних аспектів процесу формування продовольчого господарства в конкретній країні, а саме, в Угорщині, в історичному плані детально розглядаються ті основні моменти, які є характерними для умов перехідного періоду до ринкових відносин.

Відповідно до мети роботи поставлені слідуючі завдання:

- виявити закономірність та ефективність використання теоретичних розробок при формуванні продовольчого господарства;

- визначити місце продовольчого господарства в економіці Угорщини;

- дослідити процес інтеграції виробництва кінцевої продукції продовольчого господарства з позиції його ефективності;

- визначити ті моменти у розвитку продовольчого господарства Угорщини в період переходу до ринкових відносин, які можуть бути використані в Україні.

Об'єктом дослідження є другий та третій блоки агропромислового комплексу Угорщини - сільське господарство та харчова промисловість, з певним урахуванням проблем реалізації агропродовольчих продуктів.

Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методичною основою дослідження є об'єктивна економічна наука, яка розкриває взаємозв'язок між теоретичними розробками та фактичним процесом розвитку одного з важливих комплексів народного господарства. В дисертаційній роботі використані монографічний метод, статистичні групування, методи математичного аналізу тощо.

Автор дисертації при дослідженні проблем розвитку продовольчого господарства в теоретичному плані та відповідно до даного процесу в Угорщині використав роботи українських вчених О.К. Алмаші, В.І. Бойка, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, В.В. Шепи, В.В. Юрчишина, угорських вчених Й. Бенета, Р. Бургера, Б. Фазекаша, Ф. Фекете, З. Лакнера, Я. Мартона, Л. Неймети, Д. Варги, І. Сюча та інших.

Статистичну базу дослідження складають збірники Центрального статистичного Управління Угорщини, матеріали інституту аграрної економіки та інформатики Академії наук Угорщини (Інститут взяв на себе функції розформованого Статистичного і аналітичного центру Міністерства сільського господарства і продовольства Угорщини), матеріали регіональних досліджень по розвитку продовольчого господарства.

Наукова новизна та результати досліджень, отримані особисто автором, які виносяться на захист:

- обґрунтовані як економічні, так і політичні, аспекти пріоритетного розвитку продовольчого господарства Угорщини, при цьому встановлено вплив зміни політичного курсу на хід та напрями розвитку;

- вперше робиться спроба комплексного дослідження другого та третього блоків агропромислового комплексу - продовольчого господарства Угорщини в умовах переходу до ринкових відносин;

- проведене в роботі дослідження ефективності інтеграції виробництва агропродовольчих продуктів виявило нові, в значній мірі відмінні від періоду до 1990 року, моменти та форми інтеграції в сільському господарстві в цілому, й в продовольчому господарстві зокрема.

Практичне значення дисертаційної роботи, поскільки вона виноситься на захист в Україні, полягає в представленні органам управління та координації агропромисловим комплексом України інформації щодо наявних проблем виробництва агропродовольчих продуктів в перехідний період до ринкових відносин та про можливі шляхи подолання цих проблем.

Апробація результатів дисертації. Автор дисертації брав й тепер бере участь у розробці концепцій розвитку економіки Саболч-Сатмар-Берег області Угорщини, де використовувалися результати його досліджень в частині ефективного використання агроекологічного потенціалу регіону. Результати досліджень по дисертаційній роботі знайшли відображення в публікаціях в Угорщині та Україні, доповідалися на регіональних та міжнародних конференціях. Апробація дисертації відбулася на засіданні Ужгородського відділу Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України 24 квітня 1998 р.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків; списку використаної літератури, . Всього обсяг роботи - 144 сторінки. Робота містить в собі 17 таблиць.

Основний зміст роботи

У першій главі дисертаційної роботи розглядаються теоретичні аспекти формування продовольчого господарства - другого та третього блоків агропромислового комплексу окремих країн. Автор роботи не заперечує правильність включення в продовольче господарство сфери торгівлі агропродовольчими продуктами в період планової економіки - торгівля за тих суспільних відносин дійсно була в єдиній ланці й в значній мірі регулювалася державою як за обсягом, так і за ціноутворенням. Однак, в період переходу до ринкових відносин на передній план виступає споживча вартість товару - сільськогосподарські підприємства, одноосібні селянські господарства, підприємства харчової промисловості працюють на попит, й вони, виробники агропродовольчої продукції, в значній мірі відірвані від попередньо запланованого шляху проходження продукції до споживача. Таким чином, торгівлю можна розглядати як окрему сферу економіки країни.

В дисертаційній роботі дається невеликий історичний аналіз розвитку виробництва агропродовольчих продуктів в Угорщині в період після другої світової війни. Тут основний акцент робиться на політичних аспектах пріоритетного розвитку продовольчого господарства країни, які яскраво проявилися після подій 1956 року. Угорська Соціалістична робоча партія, яка прийшла до влади, правильно визначилась в тому, що умовою консолідації суспільства є продовольче забезпечення населення. Разом з тим, пріоритетний розвиток продовольчого господарства мав також і економічний аспект. Досвід Угорщини показує, що при складних економічних умовах, зрозуміло, при наявності високого агроекологічного потенціалу країни, форсування виробництва агропродовольчої продукції при створенні відповідних умов може вивести народне господарство з кризового стану.

В другому розділі першої глави детально досліджується період після зміни політичного курсу в 1990 році. Угорська модель соціалістичного сільського господарства, заснована на виробництві продукції рослинництва та тваринництва у великих сільськогосподарських підприємствах державного й кооперативного сектора галузі і в інтегрованих держгоспами й кооперативами господарствах населення, яка була основним досягненням всесвітньо визнаних успіхів продовольчого господарства Угорщини в 1970-1980-х роках, практично перестала існувати. Аграрна політика правоцентристського уряду, який прийшов до влади за результатами виборів у 1990 році, в основу розвитку сільського господарства поклав деколективізацію галузі, в результаті чого в масовому порядку (понад 1,5 млн.) формувалися низькопродуктивні одноосібні господарства. В галузях харчової промисловості так звана "дика приватизація" також дала зворотний ефект. Разом з тим слід відмітити, що лівоцентристський уряд, який прийшов до влади після вільних виборів у 1994 році, був не в змозі виправити становище, не маючи послідовної аграрної політики. Одночасно майбутній вступ Угорщини до європейських економічних структур - Європейський Союз - висуває нові, до цього часу ще мало вивчені вимоги щодо виробництва агропродовольчих продуктів у країні.

Місце продовольчого господарства в економіці окремих країн характеризується участю у створенні валового внутрішнього продукту. В Угорщині воно становило в 1991 році 14,2%, у тому числі сільське господарство - 8,6%, харчова промисловість - 5,6%, а в 1994 році відповідно - 11,5%, 6,4%, 5,1%, тобто частка продовольчого господарства зменшилась. Однак, враховуючи те, що в 1980-х роках при повному забезпеченні потреб населення в продуктах харчування на високому рівні за рахунок власного виробництва, в Угорщині більше 1/3 виробленої продукції експортувалося у свіжому або переробленому вигляді, участь продовольчого господарства в зовнішньоторговому обороті дає повну уяву про значення його для народного господарства країни.

За даними таблиці 1 можна встановити, що частка продовольчого господарства в експорті в 1986-1990-х роках становила 21,2%, в імпорті - всього лише 7,3%, в 1995 році - відповідно - 22,0 і 5,9%, тобто обсяги вивозу агропродовольчих продуктів за даний період зросли, збільшилась його частка в експорті при зменшенні питомої ваги в імпорті. Необхідно відмітити, що активне сальдо експорту-імпорту агропродовольчих продуктів у 1992-1995-х роках, якщо повністю не могло компенсувати необхідний імпорт енергоносіїв, сировини і т.п., то набагато знизило дефіцит зовнішньоторгового балансу країни.

Справедливо буде відмітити, що в 1996-1997-х роках частка продукції продовольчого господарства в експорті Угорщини зменшилась при переважаючому вивозі продукції машинобудування і точної механіки (дався взнаки результат приватизації за участю іноземних інвесторів, проте це тема інших досліджень).

У другому розділі першої глави були розглянуті політичні аспекти зміни курсу за результатами перших вільних виборів у 1990 році, коли до влади прийшов правоцентристський уряд і коли аграрна сфера була віддана коаліційному партнеру - переможцю партії Угорського Демократичного Форуму, Партії дрібних селян. Згаданий раніше розвал угорської моделі сільського господарства був, на думку автора дисертації, основною причиною різкого спаду виробництва сільськогосподарської продукції у 1991-1995 роках (таблиця 2).

Розрахунки в дисертаційній роботі свідчать про те, що ефективність виробництва продукції рослинництва й тваринництва в одноосібних господарствах нижча показників кооперативів і держгоспів, які збереглися, а також показників нової організаційної форми в сільському господарстві - господарських товариств.

Окремий розділ в дисертаційній роботі присвячений проблемам розвитку харчової промисловості в період переходу до ринкових відносин. За доступними автору матеріалами вдалося встановити тенденцію надходження іноземних інвестицій в цю галузь. У цілому за результатами проведеної приватизації в 1991-1995-х роках у підприємствах харчової промисловості частка іноземного капіталу становила 53%, господарських товариств, засновниками яких є лише громадяни Угорщини - 21%, приватна власність громадян Угорщини - 7,6%, інша (інших юридичних осіб) - 6,1%, у державній власності залишилось всього 12,3%. Однак, іноземні інвестиції в харчову промисловість надходять нерівномірно - окремі високорентабельні галузі, наприклад маслоробна промисловість перейшли повністю до рук іноземців, у той час як іноземні капіталовкладення у мукомельну й м'ясну промисловості мінімальні (таблиця 3).

Щодо методів приватизації в галузях харчової промисловості, то слід відмітити, що в Угорщині також спостерігається тенденція, як і в інших окремих постсоціалістичних країнах, викупу підприємства його колишнім керівництвом. Разом з тим, у таких випадках нові власники точно знають потенційні можливості підприємства, і, що саме головне, володіють знаннями для забезпечення ефективного функціонування придбаного об'єкта.

Найскладнішим завданням у процесі дослідження було встановлення ефективності інтеграції окремих ланок виробництва і переробки агропродовольчих продуктів. Проблема в тому, що чітка система збору статистичних даних в Угорщині, на жаль, зруйнована, а частина приватизованих підприємств харчової промисловості відмовляється подавати звітність про свою діяльність.

Проблема розвитку інтеграційних зв'язків у продовольчому господарстві Угорщини в нових умовах за останні роки розглядалася у працях ряду угорських вчених. Автор дисертації приєднується до позицій, згідно з якими роль інтегратора повинна будуватися на принципі всеохоплюючої координації всього процесу виробництва й переробки сільськогосподарських продуктів. Разом з тим, на сучасному етапі розвитку продовольчого господарства Угорщини слід розрізняти масштабні інтеграції. З одного боку, інтеграторами виступають мультинаціональні фірми, які в змозі координувати виробництво агропродовольчих продуктів не тільки в межах окремих регіонів або всієї країни, але й всього континенту. На другому полюсі знаходяться інтегратори регіонального мікро- й мезомасштабу, координуюча діяльність яких обмежується виробництвом продукції для задоволення потреб, в основному, одного регіону. В дисертаційній роботі наведені конкретні приклади про різні масштаби, характерні для окремих галузей сільськогосподарського виробництва зокрема, й для виробництва агропродовольчих продуктів у цілому.

Зрозуміло, що кінцевою метою розвитку інтеграції по двох блоках продовольчого господарства між виробництвом і переробкою сільськогосподарської сировини є підвищення ефективності виробництва агропродовольчих продуктів. Але невтішні результати розвитку сільського господарства Угорщини в 1990-х роках, безумовно, були похідними, оскільки, з одного боку, необдумане зруйнування чіткої системи структури аграрної сфери країни, як уже згадувалось, фактична ліквідація угорської моделі сільського господарства, а з другого боку виникнення ножиць - переважаючий ріст цін на промислові матеріали, які використовуються в сільському господарстві, порівняно з ростом цін на продукцію рослинництва й тваринництва, що реалізується.

Таблиця 1. Частка продовольчого господарства в зовнішній торгівлі Угорщини

Таблиця 2. Виробництво сільськогосподарських продуктів у 1991-1995 рр. (млн. форинтів у порівняльних цінах 1991 р.)

Таблиця 3. Іноземний капітал у харчовій промисловості (% статутного фонду)

Таблиця 4. Індекси цін у сільському господарстві (1990 р.=100,0%)

Зрозуміло, що розкриття аграрних ножиць негативно вплинуло й на виробництво продукції харчової промисловості - подорожчання сільськогосподарської сировини призвело до росту собівартості, а разом з цим і цін на продовольчі продукти, що утруднює їх реалізацію. Постає питання, чи зможе розвиток інтеграційних зв'язків протистояти даній тенденції. агропромисловий продовольство угорщина харчовий

Прогнозувати перспективи розвитку агропродовольчого господарства Угорщини дуже непросте завдання. З великою впевненістю можна стверджувати, що відновлення угорської моделі сільського господарства нездійсненне. Одноосібний сектор сільського господарства, сформований за результатами аграрної політики правоцентристського уряду, який прийшов до влади в 1990 році, малоефективний, все більше одноосібних господарств стають банкрутами. Такий стан впливає на розвиток інтеграційних зв'язків виробництва агропродовольчих продуктів, де інтегратором виступає або сільськогосподарське підприємство, що збереглося, або підприємство харчової промисловості, важко налагодити довгострокові виробничі зв'язки з проблематичними партнерами. Всезагальна приватизація харчової промисловості за участю іноземного капіталу сприяє ефективній діяльності окремих її галузей. Однак на сьогодні панує, можна сказати дика зацікавленість окремих ланок виробництва кінцевої продукції в підвищенні ефективності - прибутковості своєї діяльності.

Окремою статтею досліджень можуть стати проблеми майбутнього вступу Угорщини до європейських економічних структур - Європейський Союз. Оскільки переговори почнуться тільки в 1998 році, вона не є темою цієї дисертації і лише в заключенні дається посилання на деякі аспекти майбутнього періоду.

Висновки

За результатами проведених у дисертації досліджень можна зробити такі узагальнюючі висновки:

1. Пріоритетний розвиток продовольчого господарства в Угорщині визначається її високим агроекологічним потенціалом. Слід відмітити, що Угорщина в минулому була аграрною, й стрімка соціалістична індустріалізація на початку 50-х років, яка внесла певні зміни в структуру народного господарства, не перетворила Угорщину в країну "заліза і металу" - проголошену програмою "керуючої і направляючої" партії. Відсутність сировинних ресурсів промисловості й та обставина, що потреба в енергоносіях на 70-80% задовольняється імпортом, визначила основу для збереження позиції продовольчого господарства (табл.1 і 2 дисертації визначають місце продовольчого господарства в економіці Угорщини).

2. Результати проведених досліджень як угорських, так і деяких українських учених, а також автора дисертації свідчать про те, що і в складних економічних та політичних умовах пріоритетний розвиток сільського господарства країни (зрозуміло, при наявності агроекологічного потенціалу) й галузей промисловості по переробці сільськогосподарської сировини може бути досить ефективним. При цьому в Угорщині вже в середині 1960-х років, тобто до реформи 1968 року, саме в сільському господарстві й харчовій промисловості були запроваджені окремі елементи ринкової економіки. Це і відміна обов'язкового виконання державних замовлень по реалізації сільськогосподарської продукції, існування багатоканальної системи постачання сільськогосподарських підприємств засобами виробництва, невтручання органів влади у діяльність виробників агропродовольчих продуктів.

3. Формування угорської моделі соціалістичного сільського господарства вже в середині 1960-х років стало предметом детального дослідження вченими. Слід відмітити, що проведені розрахунки свідчать про те, що фондомісткість виробництва в сільськогосподарських підприємствах Угорщини - при такому ж високому рівні виробництва сільськогосподарських продуктів (урожайність культур, продуктивність худоби і птиці тощо) - в 6 разів була нижчою від показників фермерських господарств Західної Європи. Розвиток інтеграційних зв'язків, з одного боку, між сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення (яке займало до 15% сільськогосподарських угідь, але виробляло, завдяки їх інтеграції, 1/3 продукції сільського господарства), з другого, між виробниками сільськогосподарської продукції і промисловістю по переробці сільськогосподарської сировини, сприяв ефективному функціонуванню всього вертикуму виробництва агропродовольчих продуктів.

4. За результатами досліджень впливу зміни політичного курсу в 1990 році на розвиток продовольчого господарства в цілому й на аграрну сферу Угорщини зокрема, можна зробити ряд важливих висновків. Перш за все, позиція автора дисертації: примусова деколективізація сільського господарства з політичних мотивів (мається на увазі розвал чіткої структури організаційних форм - великомасштабного в сільськогосподарських підприємствах й дрібного в господарствах населення) є таким же економічним злочином, як і насильницька колективізація (колективізацію в Угорщині в 1959-1961-х роках не можна вважати насильницькою хоча б через те, що в період колективізації зростало виробництво продукції рослинництва й тваринництва). Спад обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в 1990-1996-х роках більш ніж на 30% був викликаний як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. Втрату стійкого ринку збуту масових продуктів - зернових, худоби на забій, рівень виробництва яких в Угорщині відповідав світовим стандартам, у зв'язку з розпадом РЕВ, безумовно, можна віднести до об'єктивних причин. Зрозуміло, що основний принцип - земля належить тому, хто її обробляє, - є правильним. Разом з тим, не можна погодитися з політикою коаліційного уряду, який прийшов до влади за результатами виборів у 1990 році, спрямованою на пріоритетний розвиток одноосібного господарювання. Результат відомий, в масовому порядку були створені на угіддях розформованих держгоспів й сільськогосподарських кооперативів непродуктивні одноосібні господарства, які вже в 1994 році займали 27,2% усіх сільськогосподарських угідь країни. Тут автор повинен зробити відступ. Відомо, що в 1997 році в Інституті аграрної економіки УААН відбувся успішний захист кандидатської дисертації по проблемах земельної реформи в Угорщині, хоча й з інших аспектів, тому автор вважає недоцільним аналізувати їх результати. Але повинен відмітити, що всупереч окремим твердженням, ефективність використання основного засобу виробництва в землеробстві - угідь в сільськогосподарському обробітку, про це свідчать наведені в дисертації розрахунки, в однооосібних господарствах нижче показників сільськогосподарських підприємств, які збереглися. Відносно нових організаційних форм, що виникли після зміни політичного курсу, тут слід звернути увагу на ефективне функціонування господарських товариств, що займали в 1994 році всього лише 13,6% всіх угідь по країні. Не викликає сумніву, що аналогічні організаційні форми виробництва, які сприятливі для підприємництва, мали б більші перспективи в сільському господарстві України.

5. В дисертаційній роботі окремий розділ присвячено проблемам розвитку харчової промисловості в умовах переходу до ринкової економіки. Тут треба відмітити одну обставину. Угорщина є лідером серед постсоціалістичних країн по залученню іноземних інвестицій. На душу населення вони становлять майже 1,5 тисячі доларів США, у той час, як, наприклад, в Чехії, Польщі - менше тисячі доларів США. Ряд галузей, що переробляють сільськогосподарську сировину, вже повністю знаходяться у руках іноземців, і саме ці галузі функціонують успішно, наприклад, маслоробна промисловість. Автор дисертації, повертаючись до реорганізації організаційних форм сільськогосподарського виробництва, вважає, що приватна власність на землю відповідає умовам ринкової економіки, але власниками основного багатства країни мають бути тільки громадяни Угорщини (зрозуміло, що приватна власність на землю передбачає регульований, як у більшості країн Західної Європи, земельний обіг, тобто можливість купівлі-продажу земель). Трохи інше становище з приватизацією об'єктів харчової промисловості. Іноземні інвестори вкладають свій капітал лише у прибуткові галузі. Якщо частка іноземного капіталу в підприємствах харчової промисловості становить всього 53% (у державній власності залишилось 12,3%, у власності угорських господарських товариств - 21,0%, у приватній та іншій власності - 13,7%), то, як вже вказувалося маслоробна промисловість повністю перейшла до рук іноземців. Дуже велика частка іноземного капіталу в пивоварній й горілчано-виробній промисловості. У той же час іноземці - тут маються на увазі не тільки національні фірми, але й мультинаціональні - майже не беруть участі у приватизації тих галузей, продукція яких у минулому мала збут на східному ринку - мукомельної, м'ясної. Тут виникає запитання, причому політичного характеру: Захід чи навмисне не підтримує виробництво продукції, яка після втрати східного ринку може стати конкурентоспроможною на західному ринку, чи вважає доцільним розвивати галузі, продукція яких при відповідному оформленні може бути реалізована з високим прибутком як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Ця проблема може виникати й в Україні при збільшенні потоку іноземних інвестицій.

6. Враховуючи обставини, що склалися, в дисертаційній роботі особлива увага приділяється питанням розвитку інтеграційних процесів у продовольчому господарстві. В цьому плані слід відмітити, що виробничі системи, характерні для угорського сільського господарства в минулому, організаційні форми впровадження у виробництво прогресивних технологій, частково припинили свою діяльність, частково перетворилися в акціонерні товариства (місце головного господарства зайняла рада засновників - акціонерів товариства). Це питання може цікавити й Україну, оскільки, як відомо автору, в окремих областях України в минулому успішно функціонували виробничі системи в різних галузях сільського господарства. В розвитку даної теми слід звернути увагу на реорганізацію відомої й за межами Угорщини виробничої системи КІТЕ в селі Надудвар. В цілому можна констатувати, що в умовах переходу до ринкових відносин загострюється боротьба між інтегратором виробництва кінцевої продукції й інтегрованими об'єктами співробітництва, особливо, якщо інтегратором є підприємство харчової промисловості, за максималізацію своїх прибутків, де, як правило, домінують його інтереси. Наведений приклад реорганізації виробничої системи КІТЕ в акціонерне товариство, на думку автора дисертації, може стати еталоном захисту інтересів виробника сільськогосподарської сировини й представляє інтерес при реорганізації аграрної сфери в Україні.

7. Особливу зацікавленість представляє підготовка Угорщини, в тому числі й наступна реорганізація продовольчого господарства країни, до вступу в європейські економічні структури - Європейський Союз (дата початку переговорів щодо вступу вже визначена - початок 1998 року). Серед п'яти держав, які отримали запрошення на переговори, економіка Угорщини (за результатами досліджень, проведених експертами ЄС), найбільш відповідає вимогам вступу.

Відносно аграрної сфери, на перший план виступає забезпечення конкурентоспроможного виробництва продукції сільського господарства, що не виключає, з одного боку, реорганізацію одноосібного сектора галузі для створення товаровиробляючих фермерських господарств, а з другого, призупинення виробництва в регіонах, де природні умови дозволяють вести ефективне вирощування сільськогосподарських культур без значного дотування виробництва. Коло проблем по вступу Угорщини до Європейського Союзу вимагає детального дослідження. У дисертаційній роботі метою досліджень було визначення вихідного становища продовольчого господарства країни для вступу в європейські економічні структури. Враховуючи, як уже відмічалося неодноразово, виключно високий агроекологічний потенціал України, автор дисертації не виключає можливості підключення у перспективі аграрної сфери незалежної України до західноєвропейських економічних структур (мається на увазі не просто зовнішня торгівля агропродовольчими продуктами, але й більш тісне співробітництво). В цьому плані сучасне становище продовольчого господарства Угорщини, актуальні проблеми переходу до ринкових відносин можуть стати орієнтиром хоча б з метою недопущення аналогічних помилок, які мали місце в сусідній країні в період після 1990 року.

Автор дисертації, громадянин Угорської Республіки, при проведенні досліджень по темі дисертаційної роботи виявив ряд моментів у розвитку продовольчого господарства, які до цього часу не отримали достатнього висвітлення. При цьому дозволив собі акцентувати увагу на негативних результатах реорганізації аграрної сфери Угорщини, які можуть зацікавити вчених України.

Публікації по темі дисертації

1. Земельна реформа в країнах Центрально-Східної Європи//Економіка АПК. - 1996. -N4.-С.79-85. (у співавторстві з Алмаші О.К., Балян А.В., Семененко І.С.) (текст автора 79-82).

2. Продовольче господарство Угорщини//Проблеми економічного та соціального розвитку регіону і практика наукового експерименту.-1996.-Вип.12.-С.16-17. (у співавторстві з Алмаші О.К., Лакнер Золтан) (текст автора 18-19).

3. Приватизація в харчовій промисловості (Угорщини)//Проблеми економічного та соціального розвитку регіону і практика наукового експерименту.-1996.-Вип.12.-С.16-17.

4. Харчова промисловість Угорщини в умовах переходу до ринкової економіки//Економіка АПК.-1997.-N7.-С.85-89.

5. Інтеграційна діяльність підприємств харчової промисловості Саболч-Сатмар-Берег області Угорщини//Проблеми економічного та соціального розвитку регіону і практика наукового експерименту.-1997.-Вип.13.

6. Egy fejlхdйsі alternatіva//Szabolcs-Szatmбrі Szemle.-1988.-N.3.-S.254-256. (Альтернативи розвитку).

7. Іparі vбllalkozбsok//Tбrsadalmі-gazdasбgі Helyzetkйp Szabolcs-Szatmбr-Bereg Megye 1995.І. Nyіregyhбza. - 1995.-S.207-211. (Промислове підприємництво).

8. Vбllalkozбsі цvezet.//Tбrsadalmі-gazdasбgі Helyzetkйp Szabolcs-Szatmбr-Bereg Megye 1995.ІІІ.Nyіregyhбza. - 1995.-S.113-132. (Зона підприємництва).

Kцvetkeztetйsek йs lehetхsйgek //Tбrsadalmі-gazdasбgі Helyzetkйp Szabolcs-Szatmбr-Bereg Megye 1995. ІІІ. Nyіregyhбza. - 1995.-S.199-206. (tбrsszerzх Hegedьs Lбszlу). (Висновки і можливості), (текст автора 202-206).

Іnnovбcіуs parkok // A Bessenyeі Gyцrgy Tanбrkйpzх Fхіskola Tudomбnyos kцzlemйnyeі 13/F. Nyіregyhбza. - 1996. - S.303-312. (Інноваційні парки).

11. Vertіkбlіs іntegrбcіу az йlemіszergazdasбgban//Tбrsadalmі-gazdasбgі Helyzetkйp Szabolcs-Szatmбr-Bereg Megyйben 1996.Nyіregyhбza. -1996.-S.61-65. (Вертикальна інтеграція в продовольчому господарстві).

Az йlelmіszergazdasбg vertіkбlіs іntegrбcіуja//XXXVІІІ Georgіkon Napok. Іntegrбcіу az agrбrgazdasбgban. Keszthely, 1996. Szeptember 12-13.-S.21. (Продовольче господарство - інтеграція вертикальна).

A magyar gyьmцlcsvertіkum fejlesztйsйnek nйhбny gazdasбgstratйgіaі kйrdйse // A Magyar Tudomбnyos Akadйmіa Szabolcs-Szatmбr-Bereg Megyeі Tudomбnyos Testьlete 1997 йvі Tudomбnyos ьlйsйn elhangzott elхadбsok цsszefoglalуі. Nyіregyhбza. - 1997. - S.1-14. (tбrsszerzх Lakner Zoltбn). (Деякі питання економічної стратегії розвитку угорського вертикуму фруктів), (текст автора 7-14).

Размещено на Allbest.ru