Аналіз змін зовнішньополітичного курсу Іспанії в 2004 році

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз змін зовнішньополітичного курсу Іспанії в 2004 році

Актуальність теми наукового дослідження зумовлена необхідністю визначення зовнішньополітичних інтересів Іспанії на сучасному етапі історичного розвитку. Аналізуючи геостратегічний та геополітичний виміри зовнішньої політики нового соціалістичного уряду Іспанії, що прийшов до влади в 2004 р. необхідно узагальнити та виокремити головні домінанти подальшого міжнародного розвитку держави. Для Іспанії важливість дослідження атлантичного чинника обумовлюється вирішенням дилеми: закріпитися у фарватері американської зовнішньої політики, чи приєднатися до табору прихильників багатополюсного світу. Іспанія держава, що є водночас європейською і атлантичною; країною, що пережила військову диктатуру і тепер у своєму несамовитому прагненні демократії та лібералізації є королівством. Такі неповторні історичні трансформації роблять Іспанію безмежно цікавою для пізнання і аналізу.

Головним завданням та метою наукового дослідження є здійснення комплексного аналізу нових тенденції в зовнішній політиці Іспанії та зміни міжнародних позицій королівства у 2004 р. у зв'язку із зміною влади в країні.

Головну роль у зміні зовнішньополітичних пріоритетів Іспанії була зміна влади: від консерваторів до соціалістів в 2004 p.

Прем'єр-міністром Іспанії з травня 1996 по квітень 2004 pp. був Xoce Марія Аснар від Народної Партії. Політичний курс Аснара називають «новим консерватизмом», на відміну від консерватизму Франсиско Франко. Економічний спад, що став очевидним в 1992 p., за влади соціалістів, став вже неприпустимим в 1993 p., коли невпинно зростало безробіття і скоротилося виробництво. Соціалісти втрачали минулий авторитет. Цілком очікувано, на виборах 1996 р. перемогу одержала Народна партія, а соціалісти ІСРП (Іспанська соціалістична робітнича партія) отримали друге місце. X. М. Аснар став Прем'єр-міністром Іспанії, змінивши на цій посаді соціаліста Феліпе Гонсалеса Маркеса і сформувавши уряд консерваторів.

У передвиборчій програмі Xoce Марії Аснара, кандидата від Народної партії Іспанії, фігурували такі основні пункти, які він згодом втілив у життя:

- забезпечення економічної стабільності;

- модернізація індустрії Іспанії;

- реформа системи оподаткування;

- створення професійної оплачуваної армії за контрактом;

- скорочення державного адміністративного апарату;

- боротьба з корупцією;

- боротьба із тероризмом та баскським сепаратизмом.

Ключовими міжнародними позиціями X. М. Аснара, як Прем'єр-міністра були: Аснар був одним з перших європейських політиків, що виступив на підтримку політики Росії, направленою на боротьбу із сепаратизмом та тероризмом на території Чечні. Також, Іспанія досі не визнала незалежність Косова і Метохії. Цілком очікувано від держави, яка розподілена на 17 провінцій, виражати підтримку соборності інших держав, коли виникають сепаратистські настрої серед їх автономії, районів чи країв. На відміну від України та ще 150 держав світу, X. М. Аснар офіційно не визнавав і не визнає досі державу Палестина. Відповідно, Іспанія не має з Палестиною дипломатичних зносин, лише генеральну делегацію, у складі делегації від Європейського Союзу[7].

Критика Куби, як комуністичної держави, яка досі застосовує репресії з політичним підтекстом та має нелюдські умови ув'язнених за ґратами. Включення СІЛА Куби до списку держав, що покривають та спонсорують міжнародний тероризм нарівні з Іраном та Суданом, ще більше спонукало Народну партію до відверто негативного ставлення до Куби.

На противагу цьому, X. М. Аснар має тісні та розгалужені зв'язки із Ізраїлем[9]. В червні 2010 p. X. М. Аснар очолив міжнародну неурядову організацію «Ініціатива друзів Ізраїля>>[8], разом із провідними європейськими та світовими політичними лідерами Алехандро Толедо (колишній президент Перу), Марсело Пера (філософ і колишній президент італійського Сенату), Вацлав Гавел (колишній президент Чехії), Фіамма Ніренштейн (італійська письменниця і політичний діяч) та інші[9].

Належить відмітити, що 14-15 вересня 2010 p. X. М. Аснар прибув з візитом до США, де офіційно закликав приєднатися до Ініціативи. До того ж, Аснар різко розкритикував політику адміністрації Президента США Барака Обами, назвавши нинішню позицію Америки розтратою досягнень попереднього уряду. Тим не менш, з огляду на те, що уряд Б. Обами виставляє Ізраїлю певні умови, на яких США готові надавати допомогу, коли всі попередні президенти підтримували державу безкорисно, висловлювання X. М. Аснара вбачаються більш ніж справедливими.

Головною метою новоутвореної організації виступають: боротьба із делегітимізацією держави Ізраїль в своїх та інших державах; публічна демонстрація солідарності з ізраїльською стороною, як із тисячолітнім народом, який законно і виправдано прагне мирно жити на своїй національній батьківщині; підтримка Ізраїлю в усіх сферах загрози, в тому числі на кордонах, які є бар'єром проти терористів та ворогів.

He можна оминути питання Ірану в цьому контексті. З одного боку, головною метою організації «Ініціатива друзів Ізраїля» є збереження і підтримка релігійної, моральної і культурної іудео-християнської спадщини, як запоруки ліберального і демократичного західного суспільства в державі Ізраїль. Проте, існує і другорядна мета Іран та вираження його претензій на статус регіонального гегемона. Величезною загрозою для всього світу постає іранське ядерне озброєння, яке неможливо контролювати. 4 березня 2003 р. іспанський парламент проголосував за підтримку США з питання проведення військової операції в Іраку більшістю в 163 голоси з 350 можливих. X. М. Аснар з самого початку конфлікту в Іраку дотримувався різкої позиції США, по відношенню до режиму Саддама Хусейна. Аснар виражав свою підтримку Сполученим Штатам з самого початку конфлікту, як і Прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер.

Слід підкреслити, що останнім часом Іспанію виводили з відносного дипломатичного штилю, в якому вона знаходилася на той час, такі міжнародні події:

11 реальна підтримка Іспанією Америки, а не поглядів ЄС, зокрема щодо іракської проблеми. Приєднання Іспанії до Антитерористичної коаліції, яка була утворена восени 2001 р. задля допомоги США у боротьбі проти тероризму. Коаліція могла б бути більш дієвою, якби не американська домінанта. Суттєвим було б створити симетричну структуру обміну інформації та ефективну координацію діяльності розвідувальних служб США та ЄС; 11 допомога США в боротьбі Іспанії з терористичною групою ETA (баск. ETA, Euskadi TaAskatasuna «Країна басків і свобода») після подій 11 вересня 2001 в Нью-Йорку і Вашингтоні, задля відвернення можливої терористичної загрози на території Іспанії;

- дипломатична діяльність Іспанії на Близькому Сході: невизнання Держави Палестина, підтримка Ізраїлю, як єдиної демократичної країни на Близькому Сході, напружені відносини з Іраном через його ядерне озброєння, втручання в Ірак, проти волі іспанців, які виходили на мітинги[1].

- союз Xoce Марії Аснара с Джорджем Бушем і Tоні Блером виштовхав на узбіччя традиційно домінуючу французько-німецьку вісь впливу. Аснар вважав, що політика Німеччини і особливо Франції не відповідає іспанським інтересам і перешкоджає посиленню ролі Іспанії в Європі і світі. Сусідніх близьких іспанцям держав, така дружба підбадьорила зокрема Португалію та Італію, які завжди відчували себе ущемленими під великими та могутніми Францією та Німеччиною. Тому на той час це надавало Іспанії впевненості у своїх діях[3].

Така бурхлива міжнародна діяльність напередодні іспанської передвиборчій кампанії викликала різку реакцію невдоволення. Незвиклий до активних змін народ, ще не оговтався після диктатури і ізоляціоністського життя, тож не підтримував міжнародні позиції Аснара. Якщо в січні 2003 р. 61% населення виступили проти участі Іспанії у військовій операції проти Іраку, то в березні того ж року, це були вже 92%. До того ж, 86% з них вважали, що ці дії взагалі ніяким позитивним чином не вплинуть на боротьбу із міжнародним тероризмом [2, с. 25].

Проте, важливо нагадати, за яких обставин правоцентричний уряд втратив владу в 2004 р. Ключовими стратегічними помилками Аснара були:

- По-перше, X. М. Аснар був вірним прибічником боротьби адміністрації Президента США Буша з тероризмом і членом сил антитерористичної коаліції, які вторглися до Іраку. Для розколу коаліції, в якій Іспанія грала важливу роль, терористам необхідно було добитися зміни іспанського уряду. І вони добилися цього без великих зусиль, за допомогою одного, але страшного теракту, що забрав життя понад 200 чоловік (ще понад 1000 були поранені). Теракт проти пасажирських поїздів в Мадриді 11 березня 2004 р., як раз перед виборами, які були намічені на 14 березня 2004 р. свого роду «американське іспанське 11 вересня

2001 р.>>. Цей теракт назвали найстрашнішим терактом за всю історію Європи, і він був покликаний показати іспанцям, що їх чекає, якщо вони не змусять свій уряд відмовитися від участі в антитерористичній коаліції і вивести свої війська з Іраку. Іспанці негайно здалися і привели до влади уряд соціалістів під керівництвом Xoce Луїса Сапатеро, що обіцяв вивести війська з Іраку;

- По-друге, Аснар поспішив звинуватити баскських сепаратистів в організації цього теракту не дивлячись на брак доказів, які б підтверджували цю точку зору. Коли стало ясно, що теракт 11 березня 2004 р. був справою рук не басків, а терористів Апь-Каїди, іспанці виразили недовіру Аснару. Певною мірою через його неспроможність захистити народ. До того ж через його емоційні гарячні звинувачення та невиправдану критику «своїх» іспанських басків, коли справжня вина була на тих, кого він сам зробив своїм ворогом, зблизившись із США і направивши війська до Іраку проти волі народу.

Враховуючи вищезазначені обставини, на виборах 14 березня 2004 р. більшу довіру отримали соціалісти. X. М. Аснара на посту Прем'єр-міністра змінив лідер ІСРП Xoce Луїс Родрігес Сапатеро. Під час XV з'їзду Народної партії в жовтні 2004 р. новим головою партії був вибраний Маріано Рахой, який очолив опозицію соціалістам, що прийшли до влади.

Отже, Хосе-Марія Аснар став головою уряду Іспанії після двох термінів правління соціаліста Філіпа Гонсалеса, при якому атмосферу ентузіазму, властиву диктаторським для поста режимам, порушувала фінансова криза. Аснар обіцяв центристсько-консервативне правління і виконав своє слово. У роки правління Народної партії (1996-2004 ррЛ були проведені процеси проти корупційних інстанцій і окремих осіб, винних в незаконних фінансових операціях. І, в цілому, Іспанія стала відповідати європейським нормам. Після драматичних подій 11 вересня 2001 p., війни і проблем, пов'язаних з відновленням Іраку, Іспанія стала грати активнішу роль в міжнародній політиці, ніж та, до якої іспанці звикли.

Перемогу на виборах 2004 р. отримала ІСРП, за цю партію проголосувало 42,6% населення або 10,9 млн. іспанців. Порівняно із виборами 2000 р. Народна партія втратила лише 600 тис. голосів. Проте, соціалісти отримали 164 місця у конгресі депутатів, у нижній палаті Кортесів. Народна партія отримала 148 місць, її підтримало 37,6% населення 9,5 млн. іспанців [2, с. 29].

Перші стратегічні кроки Xoce Луїса Родрігеса Сапатеро на посаді Прем'єр-міністра Іспанії були чітко соціальної спрямованості:

- проект бюджету на 2005 р. передбачав 50,2% витрат на соціальні потреби;

- вперше в історії Іспанії 16 міністерських місць були рівно розподілені між чоловіками та жінками, до того ж першим заступником X. Л. Сапатеро стала жінка Mapia Тереса Фернандес де ла Вега, а міністром оборони Карме Чакон;

- підтвердив свій намір вивести війська з Іраку вже влітку, як він і обіцяв під час передвиборної кампанії, до речі ще до вищезгаданих терактів. Іспанський військовий контингент в Іраку налічував 1300 військовослужбовців (з них загинули 11 осіб). Контингент входив в бригаду «Плюс ультра» разом з військами Гондурасу, Сальвадору і Нікарагуа. Остаточне рішення про виведення військ було прийняте конгресом 13 травня 2004 p. Іспанські війська були виведені з Іраку протягом 15 днів [6, с. 176; 2, с. 136];

- проблема ETA. В цій галузі X. Л. Сапатеро зробив швидкі та успішні кроки. В жовтні 2004 р. іспанські спецслужби діючи разом із французькими заарештували на півдні Франції голову організації разом із двадцятьма його спільниками та конфіскували арсенали із зброєю. Після цього протягом 2004-2006 рр. ще було кілька вибухів на території Іспанії, проте людських жертв вже не було [2, с. 40];

- реформа провінцій. Уряд консерваторів завжди різко відмовляв 17 автономіям у будь яких реформуваннях або поправкам до Конституції 1978 p. X. Л. Сапатеро вирішив надати провінціям, і здебільшого Країні Басків та Каталонії, бажані для них повноваження в такому обсязі, щоб це не суперечило збереженню державної соборності;

- в економічній модернізації держави X. Л. Сапатеро здебільшого продовжував здобутки Аснара, лише вводячи поточні корективи (до початку фінансової кризи 2008 p.);

- проблема нелегальних мігрантів для Іспанії гостріша за всі інші країни Європи. За 2003 р. обсяг нелегалів 594 тис. осіб, і це рекорд в Європі. Це є чинником, який все більше поглиблює поліетнічну та поліконфесійну проблему в Іспанії. X. Л. Сапатеро в 2005 р. видав Закон про проживаючих осіб в Іспанії без права громадянства, згідно якого частина нелегальних мігрантів, яка довго проживає в Іспанії і не мала правопорушень змогла легалізуватися і отримати кращі умови проживання. Це стимулювало людей реєструватися і сплачувати податки державі. До того ж, нелегальні мігранти позбавлялися права на страйки[4];

- легалізація одностатевих шлюбів та лобіювання змін до Конституції, щодо рівного права престолонаслідування між чоловіками та жінками;

- створення ініціативи «Альянс цивілізацій» в 2005 р. на 59 Генеральній Асамблеї ООН. Головною метою ініціативи поставлена активізація міжнародних дій проти екстремізму за допомогою налагодження міжнаціонального, міжкультурного і міжрелігійного діалогу і взаємодії. Альянс надає особливої уваги на зменшення напруги між західним і ісламським світами та врегулюванню Ізраїльсько-Палестинського конфлікту.

Ключові міжнародні позиції X. Л. Сапатеро, як представника ІСРП на посаді Премєр-міністра Іспанії:

- військово-політичні. Сапатеро залишив іспанський військовий контингент на Гаїті (110 громадянських гвардійців) та у Афганістані (1040 військовослужбовців). Принциповою відмінністю від іракської кампанії була відповідність міжнародним правовим нормам, та прагнення допомоги тим народам, які перебувають у кризі;

- зміна вектору зовнішньої політики від СІЛА на Європу. На відміну від моделі зовнішньої політики консервативної партії Аснара, яка характеризувалася пріоритетом трансатлантичних стосунків, X. Л. Сапатеро надав пріоритету у відносинах із CC та Франції і Німеччини. Вже в вересні 2004 р. лідер Іспанії зустрівся із президентом Франції Жаком Шираком та канцлером Німеччини Герхардом Шрьодером. Протягом цієї зустрічі він наголосив на тому, що обидві країни є для Мадриду найважливішими союзниками. Сапатеро заявив про необхідність спільних дій на міжнародній арені по створенню єдиної та сильної Європи та створення вісі Берлін-Париж-Мадрид;

- відносини з Марокко. Ця країна є традиційно першою, до якої наносять візит голови урядів після перемоги на виборах. Тут розташовані життєво важливі інтереси Іспанії, Сеутата Мелілья [2, с. 42,128]. В 2002 р. під час правління X. М. Аснара відносини загострилися через конфлікт на нейтральному острові Перехіль в Гібралтарському проливі. Тоді за допомогою США конфлікт був розв'язаний. Наразі Сапатеро наголосив на необхідності повернутися до глобальної і збалансованої політики у відношенні Марокко, назвавши його першою привілейованою зоною. Але разом з тим, взяти під контроль імміграцію і демографічний тиск, використовуване Марокко, на іспанські міста, розташовані на африканській території, використовуючи митницю, як інструмент тиску і створення проблем. Поки що, X. Л. Сапатеро протягом візиту до Марокко наголошував на регіональному рівні вирішення проблеми, не виносячи це на глобальний рівень, залучаючи ООН [2, с. 129];

- латиноамериканський напрям. Уряд Аснара розривався між дружбою із Північною Америкою та холодними відносинами із Південною. Сапатеро в свою чергу, налагоджує відносини із країнами Центральної та Південної Америки, зокрема в питаннях прав людини, боротьбою із бідністю і соціальною допомогою. Прем'єр-міністр Іспанії виступає за інтереси Латинської Америки у ЄС, зокрема по економічним зв'язкам між CC та МЕРКОСУР (Mercado Com n del Sur спільний ринок країн Південної Америки). Згодом, головуючи в CC в 2010 p., Сапатеро влаштував Саміт ЄС-Латинська Америка та ще декілька стратегічно важливих для цього регіону форумів. На них розглядалися питання економіки, фінансів, захисту прав людини та покращення товарообігу між МЕРКОСУР та ЄС;

- кубинське питання. Аналізуючи вищезгадану позицію X. М. Аснара, то X. Л. Сапатеро має таке саме різко негативне відношення до Куби. Все це відноситься з глобальних викликів та загроз, тож виходить за рамки регіональних вподобань, як до країни, що не поважає прав людини і прикриває міжнародний тероризм. Народна партія подала правлячим соціалістам доклад, про те що там знаходиться осередок ETA та колумбійських терористів. Але наразі через брак однозначних доказів діло не можна просувати далі. Згодом, коли Сапатеро в 2010 р. головував в CC він намагався вибудувати діалог із Кубою, скориставшись тим, що він зможе це зробити не одноосібно, а через ЄС. Головною метою він ставив допомогу постраждалим від репресії, не зациклюючись на критиці режима Р. Кастро;

- палестино-ізраїльський конфлікт. X. Л. Сапатеро не має таких яскравих вподобань у цьому конфлікті, як Аснар, тому наголошує на тому, що ця криза повинна врегулюватися, дотримуючись міжнародного права та прав людини. Іспанський лідер виступає за мирне співіснування двох суверенних держав, і за пропозицією сирійського президента Башара Асада, готовий виступити посередником у врегулюванні цієї кризи. Як і Аснар, Сапатеро вважає стратегічно важливим якнайскоріше допомогти вирішити цей конфлікт, через історичні зв'язки іспанців із арабами та допомогти Ізраїлю, як молодій демократичній державі із найдавнішим народом.

Керуючись вищевикладеним, автор робить акцент на істотній зміні зовнішньополітичної стратегії Іспанії та принципів поведінки країни на міжнародній арені.

Головними змінами, проаналізованими в даній роботі є:

- зміна тяжіння від CIIIA до ЄС. Різкий відхід від проамериканської політики в стратегічних питання; перехід від атлантизму до європолітики; кардинальний поворот від фобії французько-німецьких відносин, до заяви цих двох країн, як основних партнерів і друзів Іспанії; успішне головування в X. Л. Сапатеро в ЄС у першій половині 2010 p.;

- зміна військово-політичної позиції, щодо Іраку. Негайне виведення 1300 військового контингенту з гарячої точки стало великим кроком. Головним фактором стала помста Аль-Каїди, що спричинила теракт 11 березня 2004 р. Це по новому позиціонувало Іспанію на міжнародній арені, як миролюбну і справедливу державу;

- взято під контроль терористичну баскську організацію ЕТА. Протягом перших місяців свого правління Сапатеро ліквідував ватажка угрупування;

- більш поміркованою стала позиція уряду щодо Близькосхідного конфлікту. Об'єктивне відношення до обох суб'єктів конфлікту

- було проведено реформування соціального сектору, виділення більших коштів з бюджету на потреби народу, нелегалів, гомосексуалів, мігрантів;

- було пом'якшено діалог із Марокко, особливо після останніх суперечок навколо острова Перехіль. Налагоджено діалог по митним питанням.

Деякі позиції залишилися незмінними, якими і були при головуванні в уряді Іспанії Народної партії: зокрема, позиція до Куби, до Латинської Америки, продовжуються економічні модернізації започатковані X. М. Аснаром. Марокко традиційно залишається на своєму преференційному рівні відносин з Іспанією.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі спонукають до визначення стратегії X. Л. Сапатеро, щодо боротьби проти світової фінансової кризи, яка суттєво зачепила Іспанію. І питання фінансової допомоги від ЄС, які вже отримали Ісландія, Греція та Ірландія залишається відкритим для уряду соціалістів. Очевидно, що Іспанія потребує капіталовкладень та грошових позик, проте аналітики спираються на думку, що якщо вже і Іспанія не зможе здолати кризу самостійно то євро просто перестане бути твердою, стабільною і впливовою валютою в світі.

До того ж хотілося б зробити акцент на сучасних викликах та загрозах, з якими Іспанії, як і іншим країнам доводиться стикатися. Цікаве місце іспанського посередництва у Ізраїльсько-Палестинському конфлікті та наскільки корисною зможе стати там Іспанія.

зовнішньополітичний геополітичний уряд міжнародний

Размещено на Allbest.ru