Атрибути посткризисного суспільства

Проблема філософської рефлексії суспільства, що поступово, крок за кроком, долає системну кризу, є актуальною і цікавою для наукових розвідок усіх часів й особливо для сьогодення. Дотичними до досліджуваної теми є наукові розвідки З. Бжезінського та деяких інших авторів.

Можна констатувати, що в посткризовому суспільстві лібералізм як принцип соціального облаштування поступово втрачає свою домінуючу позицію. Відірване від реальності і штучне зростання «фінансової економіки» згубно позначилося на темпах розвитку світового співтовариства. Досить сказати, що в результаті цього розрив між розвиненими і країнами, що тільки розвиваються, не тільки не скоротився, але навпаки збільшився при загальному падінні рівня соціальної підтримки в усіх частинах світу, включаючи розвинені країни. Можна стверджувати, що як у кризових, так і посткризових умовах сподівання на невидиму руку ринку все виразніше демонструють свою ущербність. Ультраліберальний капіталізм себе дискредитував, і світ шукає нову ринкову соціальну модель. Протягом останніх двох десятиліть хід глобалізації збігався з підйомом англосаксонської моделі капіталізму вільного ринку. Ринок триумфував над державою.

Тепер баланс між ними зрушується в бік державного і міждержавного регулювання, причому не тільки в сфері фінансів. Aлe останні саміти «Великої двадцятки» свідчать про егоїстичні кроки окремих супердержав вирішувати в цей нелегкий час лише свої проблеми. Tак, підчас саміту G20 у Сеулі з'ясувалось, що США здійснили напередодні емісію на $600 млрд., щоб стимулювання зростання власної економіки. Це провокує торговельні і валютні війни, а також веде до постійного обміну докорами між США, ЄC та Китаєм. C побоювання, що, як і після Великої депресії 1930-х років, країни створять бар'єри для вільної торгівлі, ускладнивши тим самим відновлення економіки, необхідне для виходу з кризи. Можна констатувати те, що вже виявила криза: неспроможність економічної моделі, орієнтованої на Сполучені Штати, вивести світ с кризового стану. Поки американці будуть і далі споживати в існуючих обсягах, а решта світу не купуватиме їхніх товарів, бо китайські, німецькі і японські дешевші, проблема не розв'яжеться і напруженість буде зберігатися. Економія видатків з боку населення призвела до споживання китайських підробок відомих брендів.

Так, китайські дешеві підробки приносять США мільярдні збитки щорічно - біля 250 млрд. доларів. Це обумовлює зростання економіки Китаю і більш тяжкий вихід з кризисного стану економіки інших країн. Зазначимо, що членами «двадцятки» є Австралія, Аргентина, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія і Європейський союз. На країни «Групи двадцяти» припадає понад 85% світового ВВП, у них проживає понад 60% населення світу.

І небувала фінансова криза, і посткризисний період загострили проблеми міжнаціональної взаємодії у суспільствах, особливо у великих мегаполісах, в яких, з одного боку, титульна національна громада не прагнула інтегрувати мігрантів, а з іншого боку - самі мігранти з неприпустимою зневагою ставилися до традицій і цінностей приймаючих суспільств та міст. Хвиля соціальних протестних виступів і міжнаціональних конфліктів прокотилася по країнах Європи, подібні прояви виникли і в Росії, нагадавши про зростаючу дистанції між проектами інтеграції та громадськими очікуванням. Ці протести зумовили небезпечні локальні кризи надвиробництва, що також супроводжувалися процесами деіндустріалізації розвинених країн внаслідок перенесення промисловості в трудонадлишкових регіони Півдня і Сходу з метою підвищення ефективності реальної економіки. І якщо в період кризи втрату зайнятості й погіршення умов життя населення сприймало більш спокійно, то посткризовий невиправдне очікування покращення умов життя викликало буйний протест, особливо серед молоді.

Світ має потребу в новому мультилатеризмі. Тому йде інтенсивне вдосконалення старої та пошук нової моделі облаштування соціального простору. В зв'язку з цим інтенсивно розробляються та артикулюються нові ідеологічні комплекси та переформатуються вже існуючі. Вважається, що модерні ідеології - лібералізм, консерватизм та соціалізм, - як і деякі похідні від них, відображали інтереси соціальних верств не одне десятиліття і неабияк полегшили процеси брендування та ярликування. Але сучасні політичні процеси свідчать, що, з огляду на традиційні визначення зазначених вище ідеологій, вони є анахронічними для практики. Пропонується такий перелік наявних і загально розповсюджених зараз у світі ідеологій як: - соціал-демократія; - неоконсервативна ідеологія; - корпоративизм-; фундаментализм; анархо-синдикалізм. Слушною є і думка, що чотири альтернативні глобальні ідеології будуть розвиватися в посткризисному суспільстві, а саме: неолібералізм, космополітизм, альтерглобалізм, і Діалог між цивілізаціями. Поява нових барв в ідеологічному оформленні посткризисного суспільства має різну векторну спрямованість - від спалаху партій ліворадикальних, регіональних, етнічних та націоналістичних спрямувань до класично консервативної позиції.

Зміна стилю життя сучасної людини в посткризисний період характеризується посиленням раціоналізації, обережності і завбачливості в усіх напрямках її економічно-трудової і соціальної активності. Пережитий шок фінансових труднощів зумовив певну часову стриманість в споживанні, в організації дозвілля, в реалізації життєвих проектів. Спокійніше сприймається блиск гламура, спрощується ділова складова життєдіяльності людини, акцентується цінність розвинутості організаційної свідомості людини - вміння людиною за допомогою організаційних ідей, знань, норм поведінки, почуттів впливати на процеси утворення, вдосконалення іі відносин з навколишнім світом, на упорядкування структур повсякденності. Розвивається, як і в часи сталого розвитку суспільства, прагнення до стильової завершеності або стильової досконалості образу життя та іміджу особи. Криза реальних взаємовідносин як відголосок фінансово - економічних потрясінь ще більш занурила людину у віртуальний простір. Новітні комунікаційні технології дозволяють людині знайти «втіху» в віртуальних розвагах, розширяють межі її життєвого світу, можливості реалізації власного потенціалу навіть в умовах відсутності реальних підстав для цього. Елементи віртуального життя увійшли в повсякденне буття людини, особливо яка пережила кризисні негаразди. Віртуальний досвід збагачує особистість знаннями і вміннями, формує більш широке коло ділових, професійних та міжособистісних стосунків.

Підсумовуючи зазначимо, що вихід з найглибшої з часів Другої світової війни рецесії здійснюється повільно, посткризисне становище сучасного соціуму фрагментарне, ймовірне повернення будь в який час окремих спалахів фінансово-економічних негараздів. Ane світове товариство бажає зменшити системні ризики від фінансових ігор і запобігти повторенню кризи. Подолання світовою спільнотою кризи значною мірою залежить від активності в цьому напрямку супердержав та їх об'єднань. Посткризовий формат світового порядку не може більше спиратися виключно на неоліберальні принципи організації суспільного життя і, зокрема, економіки, в силу того, що реальність не відповідає домінуючій ідеології економічного егоїзму, що обумовлює пошуки нових моделей соціального облаштування.

країна розвинений міжнаціональний посткризисний

Размещено на Allbest.ru