Дипломатична функція міжнародних громадських організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломатична функція міжнародних громадських організацій

До міжнародних громадських (неурядових) організацій відносяться такі організації, які засновані не на підставі міжурядових домовленостей та діють не тільки у межах однієї держави. Це можуть бути професійні, спортивні, релігійні, екологічні, гуманітарні об'єднання. Вони функціонують відповідно до своїх установчих документів, але при цьому їх діяльність не спрямована на здобуття прибутку [І.с.258].

Згідно Європейській конвенції про визнання право суб'єктності міжнародних неурядових організацій, що була прийнята у 1986 p., міжнародна неурядова організація повинна відповідати наступним вимогам: мати некомерційну суспільно-корисну мету міжнародного значення; бути заснованою документом, що регулюється внутрішнім законодавством держави-учасниці; здійснювати свою діяльність як мінімум на території двох держав-учасниць; мати зареєстрований офіс на території держави-учасниці а управлінські і контрольні органи в цій або в іншій державі-учасниці[2] .

Й. Циганков відміну міжнародних неурядових організацій від міжурядових організацій, вбачає в тому, що це, як правило, не територіальні утворення, бо їх члени не є суверенними державами. Вони відповідають трьом критеріям: міжнародний характер складу і цілей; приватний характер засновництва; добровільний характер діяльності [3,с. 182].

За визначенням І. Малкіної, міжнародна неурядова організація це створена не на підставі міжурядової угоди, а на підставі засновницьких документів, зареєстрованих відповідно до національного законодавства однієї держави, форма об'єднання представників громадськості різних країн світу, об'єднаних єдиною внутрішньою метою, відповідною духу і принципам статуту OOH і нормам міжнародного права, що не переслідує в своїй діяльності здобуття прибутку і комерційних цілей та функціонує на території більш ніж двох держав [4.С.7].

Є. Кузнецова, зазначаючи, що сучасне міжнародне право так і не виробило єдиного загальновизнаного визначення неурядової організації, виділяє декілька критеріїв, яким такі організації повинні відповідати. По-перше, організація повинна мати некомерційний характер. Проте, формально некомерційні організації, об'єднуючі представників бізнесу, що лобіюють комерційні інтереси, признаються як неурядові організації і Радою Європи, і ООН. По-друге, організація не повинна використовувати або пропагувати насильницькі методи. Відповідно, не признаються неурядовими організаціями визвольні рухи, воюючі або повсталі сторони і інші озброєні угрупування, навіть якщо їх дії легітимні по міжнародному праву. І нарешті, організація не повинна брати участь в політиці з метою досягнення влади. Даний критерій виключає з круга неурядових організацій всілякі політичні партії і опозиційні об'єднання. Проте міжнародні об'єднання політичних партій, таких, як Ліберальний Інтернаціонал, Соціалістичний Інтернаціонал, Міжнародний союз демократів, на загальну думку, є неурядовими організаціями. Таким чином, робить висновок Є. Кузнецова, в першому наближенні неурядову організацію можна визначити як некомерційне, ненасильницьке об'єднання людей, що не має на меті досягнення влади [5] .

Міжнародні громадські (неурядові) організації в їх сучасному вигляді виникли в Європі та Північній Америці. Передвісником їх створення міжнародних вважаються міжнародні багатосторонні зустрічі різних видів конгреси, конференції тощо. У XIX ст. число конференцій, конгресів та інших міжнародних зустрічей різко збільшилося, а отже, зміцнилися міжнародні неурядові зв'язки. Оскільки зростав масштаб міжнародного співробітництва і міжнародних проблем, відбувалася подальша інституалізація міжнародних неурядових контактів. Першими міжнародними неурядовими організаціями у соціальнополітичній галузі були, здебільшого, релігійні, професійні, просвітницькі, пацифістські і наукові. Організації створювалися як для самостійної діяльності, так і для здійснення впливу на уряди [6,с.165-166].

Проте різке зростання ролі міжнародних громадських організацій спостерігається в останні десятиліття XX століття, що насамперед пов'язується з розширенням глобалізаційних процесів. Так, Л. Чернявська доводить, що основою концептуально-методологічного та теоретичного підходу до вивчення міжнародних неурядових організацій як суб'єктів світової політики в умовах глобалізації є, насамперед, теоретичні дослідження політичної глобалізації і спричинених нею змін у світовій політиці. Адже саме глобалізація зумовила переструктурування всього світового політичного простору, перехід політичної системи світу у якісно нову фазу свого розвитку, яка характеризується відходом від біполярної структури міжнародних відносин до постановки проблеми нового цілісного світового порядку створення нових, глобальних за своєю природою децентралізованих інститутів. Досліджуючи провідні тенденції світової політики, зумовлені процесами глобалізації, Л. Чернявська визначає три основні тенденції, що вплинули на активізацію неурядових акторів:

• тенденція до розмивання кордонів між внутрішньою і зовнішньою політикою і економікою і поряд з цим втрата державами монополії на роль вершителя долі міжнародної політики;

• розширення кола безпосередніх учасників політичних відносин;

• демократизація світового політичного процесу [7,с.8].

Д. Урсін, погоджуючись з думкою про те, що зростання впливу неурядових організацій в міжнародних відносинах пов'язано із закінченням «холодної війни», виокремлює й інші чинники такого зростання. По-перше, громадські організації є альтернативою урядам у вирішенні складних проблем (по суті, ці організації приватні, проте по цілях публічні); по-друге, вони діють більш гласно (Інтернет, електронна пошта); і, по-третє, у фінансовому відношенні вони зміцнилися і стали працювати більш професійно [8,с.4].

Н. Твердохлєбов, відмічаючи той факт, що за останні десять років міжнародні неурядові організації заявили про себе як про нову потужну силу в системі сучасних міжнародних відносин та значною мірою потіснили таких традиційних суб'єктів як держави, міжнародні урядові організації і

ТНК, пов'язує лавиноподібний процес зростання числа міжнародних громадських організацій з соціально економічними змінами в світі розвалом соціалістичної системи, поширенням демократії в країнах, що розвиваються, технологічними нововведеннями і економічною інтеграцією. Все це створило сприятливий ґрунт для розвитку міжнародних неурядових організацій. Зокрема, глобалізація сама по собі загострила старі проблеми забруднення середовища, права людини, захист прав споживачів і так далі. Демократизація і технічний прогрес революціонізували способи об'єднання громадян для вираження свого протесту, особливо з розвитком Інтернету, який надав ідеальне середовище для координації дій раніше розрізнених національних утворень [9,с.42-43].

У свою чергу Е. Ніколаєва в якості причин, які впливають на різке збільшення кількості міжнародних громадських організацій, називає:

• появу глобальних проблем;

• недостатні можливості окремих держав та міжнародних міжурядових організацій для вирішення нових міжнародних проблем;

• посилення демократичних процесів у сфері внутрішніх та міжнародних відносин;

• зростаюче бажання індивідів збільшити контроль за процесом прийняття рішень у питаннях, які торкаються їхніх життєвих інтересів (екологія, права людини, економічний та політичний розвиток);

• трансформації у сфері національних інтересів держав: рух від державних інтересів («суверенітету») до загальнолюдських цінностей, таких, як права людини та захист оточуючого середовища;

• розширення можливостей транскордонних зв'язків та діяльності суспільства різних держав, можливостей технологічного прогресу [ІО.с.4-5].

Прагнення вирішити глобальні проблеми, які зачіпають інтереси народів на всіх континентах, веде до формування світової гуманістичної свідомості. Як відзначає М.Чешков, до такої свідомості в першу чергу можна віднести так звану світову інтелігенцію, гуманітарну і наукову, і рухи пацифістські, альтернативні, екологічні, які відтворюються і усвідомлюють себе в глобальному масштабі [11,с. 141].

В. Кулик особливий акцент робить на ролі мережевих структур глобального громадянського суспільства, які в останнє десятиліття стають провідними гравцями міжнародного політичного процесу. Під міжнародними мережевими громадськими ініціативами, на його думку, слід розуміти міжнародні неформальні мережі громадянської дії (сукупність інституалізованих неурядових організацій, спільнот та неформальних ініціатив), в яких відсутні внутрішні ієрархічні відносини, наявна кооперація ресурсів та, певною мірою, спільна ідеологізована мета. Прикладами міжнародних мережених громадських ініціатив є альтер-глобалістський рух, рух проти кліматичних змін, рух за демократію, ряд експертних та фахових мереж з питань боротьби з бідністю тощо. Специфічною відмінністю міжнародних мережевих громадянських ініціатив від традиційних міжнародних неурядових організацій є відсутність єдиного органу управління та множинність центрів прийняття рішень. Водночас єдність міжнародних мережених громадських ініціатив забезпечено ідеологічними конструктами та спільною конкретною метою. Усередині осередків мережі можуть співіснувати найрізноманітніші способи управління: ієрархічні (як в армії або церкві), демократичні, аморфні (як у родині, де всі знають свої обов'язки й добровільно їх виконують), комбіновані й так далі [12,с.70-71].

У своїй діяльності міжнародні громадські орієнтації використовують певні властиві саме їм методи досягнення власних цілей. Так, на думку П. Циганкова основною «зброєю» неурядових організацій у сфері міжнародної політики є мобілізація міжнародної громадської думки, а методом досягнення цілей чинення тиску на міжурядові організації (перш за все на ООН) і безпосередньо на ті або інші держави. Саме так діють, наприклад, Грінпіс, Міжнародна Амністія, Міжнародна Федерація з Прав Людини або Всесвітня Організація Боротьби проти Тортур. Тому неурядові організації подібного роду часто називають «міжнародними групами тиску» [3,с.184-185].

Г. Тараненко відзначає, що вплив міжнародних неурядових організацій на міжнародні відносини, на політику окремих держав, на відміну від міжурядових організацій, як правило, не проявляється у прямій формі. Разом з тим не є поодинокими випадки, коли проекти, що розробляються соціальнополітичними, науковими, медичними та іншими неурядовими організаціями, пізніше стають предметом міждержавного регулювання. Серед конкретних механізмів впливу міжнародних неурядових організацій на міжнародні політичні процеси Г. Тараненко називає, по-перше, зв'язок з міжнародними міжурядовими організаціями. По-друге, зростаюча активність у формуванні нових норм міжнародного права. По-третє, міжнародні неурядові організації реалізують свої цілі непрямим шляхом через вплив на громадську думку тієї чи іншої держави, яка, у свою чергу, чинить тиск на свій уряд при прийнятті ним зовнішньополітичних рішень [6,с. 167-169].

Міжнародні громадські організації в сучасних умовах володіють значним потенціалом, реалізація якого може сприяти подоланню ціннісного розколу цивілізації та ствердженню принципів гуманізму, демократії, дотримання прав людини.

Як зарубіжні, так і вітчизняні вчені наголошують на тому, що новим глобалізаційним викликам і загрозам сьогодні досить ефективно протистоять недержавні структури та громадські інститути, адже соціальні рухи і громадські організації мають у своєму розпорядженні широкий арсенал тактичних і стратегічних засобів, різних форм і методів впливу на політику залежно від їх політичної орієнтації, поведінки, рівня активності. При цьому громадські об'єднання та рухи нерідко допомагають владним структурам у виконанні ними управлінських функцій, привертають увагу широких мас населення до гострих проблем сьогодення та пропонують оптимальні способи їх вирішення [13,с.47-48].

На думку Л. Чернявської, міжнародні неурядові організації спроможні розв'язати багато проблем, вирішення яких на міжурядовому рівні стримується внаслідок політичної системи національних держав. Окрім цього, система транснаціональних неурядових організацій дає можливість громадянам «за власний кошт» створювати альтернативні державним механізми створення «глобальних» колективних благ, які не залежать від політичної кон'юнктури. Міжнародні неурядові організації репрезентують широкі суспільні інтереси, що виходять за межі окремих держав. В результаті процедура прийняття державами рішень з різних питань внутрішньої і зовнішньої політики все частіше спирається на узгодження позицій з неурядовим сектором. Міжнародні неурядові організації диктують нові норми, здійснюючи безпосередній тиск на уряди і ділові кола, контролюють виконання міжнародних угод, забезпечують аналіз і експертну оцінку політичних проблем [7,с.З].

За активної участі міжнародних неурядових організацій у світі формується нова глобальна система норм, взаємозв'язків, ідеалів, ідей, цінностей. Глобальні неурядові організації стають локомотивами трансформації інститутів глобальної відповідальності, сприяють зміні співвідношення універсальних домінант у світовій політиці, перефокусуванню багатосторонньої системи координації міжнародних дій на нову систему цінностей, в основі якої загальнолюдські цінності, такі, як права людини, захист навколишнього середовища тощо. Участь МНУО у глобальних процесах свідчить про намагання глобальної спільноти об'єднати громадські інтереси для розв'язання політичних проблем, розробки стратегій і практики, які б забезпечили служіння глобалізації на благо всіх [7с.9].

Є. Штурба, аналізуючи вплив неурядових організацій на міжнародне життя в кінці XX століття, зазначає, що вони піднімали питання, які часто не зачіпалися діяльністю урядів. У їх функції входило збирати, обробляти і поширювати інформацію про міжнародні проблеми, що вимагають суспільної уваги; ініціювати конкретні підходи до їх рішення і спонукати уряди до укладання відповідних угод; здійснювати спостереження за діяльністю урядів в тих або інших сферах міжнародного життя і виконанням державами узятих на себе зобов'язань; мобілізовувати громадську думку і сприяти виникненню відчуття причетності «простої людини» до крупних міжнародних проблем [14,с.48-49].

З точки зору С. Буко, вихід на світову арену міжнародних неурядових організацій, визначив три пріоритети їхньої діяльності: питання гуманітарної допомоги, підтримка проектів, що стосуються розвитку регіонів, проекти з усталеного розвитку. Одним з основних завдань міжнародних неурядових організацій є сприяння розвитку відкритого демократичного суспільства в країнах, що розвиваються, шляхом опрацювання гнучких рішень наявних суспільних проблем. Такі організації виконують функцію захисту національного соціально-культурного простору, сприяють розширенню сфери впливу учасників соціально-культурного процесу [15].

І. Малкіна, досліджуючи правові аспекти діяльності міжнародних неурядових організацій, їхнє значення бачить у тому, що такі організації в процесі своєї діяльності формують і виражають суспільні інтереси різних верств населення країн світу, беруть участь в підготовці створення міжнародних норм, використовуючи властиві ним засоби і методи, беруть участь в судових процесах міжнародних судів, здійснюють контроль за дотриманням принципів і норм міжнародного права, в деяких випадках, на прохання зацікавлених держав, виконують функцію незалежних неупереджених арбітрів у вирішенні правових суперечок [4,с.4].

А. Мартінелі серед міжнародних неурядових організацій особливу увагу звертає на міжнародні наукові асоціації. Низка властивостей таких асоціацій дозволяє їм робити значний внесок у глобальне демократичне врядування. Зокрема, ключовим принципом їх дії А. Мартінелі вважає універсальні цінності. Згідно з цим принципом кожного оцінюють за його / її науковим досягненням, педагогічним здібностям, професійній етиці, а не за етнічністю, гендером, віком, країною. Міжнародні наукові асоціації також можуть ефективно протидіяти догматизму і фанатизму. У науковій роботі ми привчені зіставляти гіпотези і точки зору з різними, навіть протилежними думками, піддавати такі погляди чесній оцінці і щодо їх логіки, і щодо емпіричної вивіреності. Контекстуальний універсалізм, підхід, придатний і для міжкультурних діалогів, знаходить багатоманітне вживання в наукових дебатах. Отже, в цілому, дискурс науки за своєю сутністю є антидогматичним і універсальним. Крім того, звичаї, стандарти дипломатії часто вимагають від урядів і корпорацій закривати очі у випадках порушення основних прав людини. Міжнародні наукові асоціації можуть набагато відвертіше захищати ці права свободу думки, слова, вчення, наукового пошуку [16,с.24].

У справі подолання ціннісного цивілізаційного розколу міжнародні громадські організації мають певні переваги перед іншими міжнародними акторами. Міжнародні неурядові організації іноді є більш гнучкими та менш бюрократизованими структурами, ніж державні. На відміну від офіційних посередників, неурядові організації більшою мірою зорієнтовані на роботу з масами та іноді отримують інформацію, яка відсутня навіть у офіційних посередників, що представляють держави та міжурядові організації [І.с.265].

На думку Т. Зонової, до певної міри можна говорити про те, що неурядові організації як важливі соціальні інститути, встановлюючи і розвиваючи інтенсивні контакти в рамках багатовекторної дипломатії, заповнили «порожнечі», що існують в сучасному контексті часом надмірно бюрократизованої міжнародної політики. Спеціальні знання більше не є винятковим надбанням урядів. Неурядові актори часто мають в своєму розпорядженні таку інформацію і таких експертів, які багатьом урядам просто не по кишені. У зв'язку з цим прокладає дорогу виражена тенденція до формування «наукових співтовариств» або «мережі експертних груп», що діють на транснаціональній підставі [17,с. 128].

Л. Чернявська відзначає наступні переваги, що міжнародні неурядові організації мають порівняно з традиційними акторами державами та міжурядовими організаціями:

• виступають альтернативою урядам у вирішенні складних проблем, оскільки вони більш рухливі, швидше, ніж офіційна політика, здатні реагувати на кон'юнктуру, їхня діяльність незалежна від тимчасових політичних коливань, «звільнена від гніту повсякденної політики»;

• ближчі за інші інститути до реальних індивідуальних інтересів, де ступінь спільності, особиста значимість і внутрішня мотивація цих інтересів регулярно перевіряється, підтримується і розвивається через безпосереднє особисте спілкування;

• вирізняються своїм почерком: завжди діють впевнено, наполегливо, рішуче; їхні цілі виражені просто, доступно і ясно; вони відкриті, гнучкі; вміють легко домовлятися та ефективно співпрацювати; діють гласно, прозоро;

• конструктивно налаштовані на реалізацію конкретних завдань у сфері своєї компетенції;

• на міжурядовій арені сміливо висловлюють свої погляди, оскільки є відносно незалежними у своїх рішеннях порівняно з дипломатами, зайнятими у сфері двосторонніх відносин;

• володіють додатковою професійно значимою інформацією, якої часто не мають урядові структури, об'єднують висококваліфікованих спеціалістів у своїй сфері;

• беручись за принципові питання, зосереджуються на цілях, які держави часто підпорядковують іншим зовнішньополітичним інтересам або повністю ігнорують;

• використовують активність місцевих членів на рівні держави з метою включення внутрішньої громадської думки. Залучення внутрішніх акторів дозволяє міжнародним неурядовим організаціям здійснювати тиск на держави не лише на міжнародному рівні, що грунтується на гуманітарних принципах та світовій громадській думці, але і зсередини, що грунтується на внутрішньому представництві та легітимності діяльності;

• процедура надання допомоги через неурядові організації менш бюрократична, ніж аналогічна процедура державних установ чи міжурядових організацій, яка до того ж часто характеризується високою політизованістю;

• на міжурядовій арені міжнародні неурядові організації рішуче піднімають питання економічної справедливості, захисту прав людини та довкілля, що часто ігноруються у переговорах між державами, які зацікавлені переважно у досягненні політичних, економічних та воєнних переваг. Участь представників міжнародних неурядових організацій розширює межі дискусії з питань, що визначають громадський прогрес у світовому масштабі, і визначає такий прогрес для кожної пересічної людини на противагу урядовим та міжнародним організаціям [7,с.12-13].

Аналізуючи переваги, властиві неурядовим організаціям в системі міжнародних відносин, Д. Урсін приходить до висновку, що через подібні організації краще здійснюється допомога в тих областях, де неможливо застосувати ринкові механізми, процедура надання такої допомоги менш бюрократична, ніж аналогічна процедура урядових установ або міжурядових організацій, яка до того ж не рідко характеризується високою політизованістю. Крім того, неурядові організації виступають як новий механізм, на противагу державної влади, в демократизації суспільства, в справі захисту прав людини, відкриваючи двері для широкої участі мас і сприяючи плюралізму в суспільстві. Вони є кращим засобом мобілізації суспільства, проте міра мобілізації безпосередньо залежить від того, наскільки діяльність громадських організацій націлена на демократизацію даного суспільства [8] .

Таким чином, громадські організації та рухи в сучасних умовах володіють значним арсеналом засобів щодо подолання ціннісного розколу світової цивілізації. Центральне місце у цьому процесі посідає рух громадської дипломатії, який виникає та розвивається на хвилі зростання впливу громадськості на здійснення світової політики, що призводить до формування глобального громадянського суспільства. В умовах глобального громадянського суспільства актори громадської дипломатії (міжнародні громадські організації та рухи, мережі громадської ініціативи, академічні та експертні спільноти тощо) починають грати вагому роль у вирішенні проблем міжнародного співробітництва, у сприянні діяльності з розв'язання міжнародних суперечностей та розбіжностей між державами мирним шляхом, маючи при цьому низку переваг по відношенню до традиційних міжнародних акторів. Все це дозволяє вважати громадську дипломатію перспективним шляхом у подоланні міжнародних протиріч в умовах глобалізації.

міжнародний громадський організація дипломатія

Список використаних джерел

1.Современные международные отношения и мировая политика: Учебник /

2.В. Торкунов, И. Г. Тюлин, А. Ю. Мельвиль и др. М.: Просвещение: МГИМО, 2004. 991 с.

3.European Convention on the Recognition of the Legal Personality of Intemational Non-Governmental Organisations. --Strasbourg, 24.IV. 1986. --Режим доступу:1іНр:// conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/Html/124.htm

4.Цыганков П. А. Международные отношения: Учебное пособие. / П. А. Цыганков. М.: Новая школа, 1996. 320 с.

5.Малкина И. Б. Международные неправительственные организации в современном международном праве : Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.10 /И. Б. Малкина. -Казань, 2001.194 с.

6.Кузнецова Е. В. Эволюция консультативного статуса международных неправительственных организаций при Экономическом и Социальном совете ООН /Е.

7.Кузнецова [Електронний документ] // Белорусский журнал международного права и международных отношений. 2001 № 3. --Режим доступу до журналу: http://evolutio. info/index.php?option=com_content&task=view&id=436&Itemid=52

8.Тараненко Г. Г. Міжнародні неурядові організації і процеси демократизації / Г. Г. Тараненко//Політологічний вісник. Зб-кнаук. праць. -К.: «ІНТАС», 2009. Вип. 43.-С. 162-173

9.7.Чернявська JI. Н. Суб'єктність міжнародних неурядових організацій у світовій політиці: автореф. дис... канд. політ, наук: 23.00.04 / JI. Н. Чернявська. -K., 2007. -20 с.

10.Урсин Д. А. Международные неправительственные организации и прогрессивное развитие международного права : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Д. А. Урсин. Москва, 2000. 176 с.

11.Твердохлебов Н. И. Международные неправительственные организации в системе современных международных отношений / Н. И. Твердохлебов // Культура народов Причерноморья. 2003. N38. С. 42-46.

12.Николаева Э. Н. Международно-правовые проблемы международных неправительственных организаций : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Э. Н. Николаева. М., 2001. 156 с.

13.П.Чешков М. А. Развивающийся мир и посттоталитарная Россия: Новые конфигурации мирового пространства. / М. А. Чешков М.: Наука, 1994. 171 с.

14.12Кулик В. О. Вплив міжнародних мережевих громадянських ініціатив на безпекову політику України / В. О. Кулик // Наукові записки НаУКМА. 2009. Том 95, Політичні науки. С. 69-74.

15.ІЗКорнієвський О. А. Громадські об'єднання як суб'єкт політики національної безпеки: постановка проблеми / О. А. Корнієвський // Стратегічні пріоритети. 2009. JvTol. -С. 43-50

16.14.1їїтурба Е. В. Изменение концептуальных основ внешней политики Российской Федерации в условиях глобализации / E. В. Штурба // Историческая и социально-образовательная мысль. 2009. № 2. С. 48-60.

17.15 .Буко С. JI. Специфіка активності міжнародних НУО на ринку соціальних послуг / С. JI. Буко [Електронний журнал] // Мультиверсум. Філософський альманах. -- К.: Центр духовної культури. -- 2008. -- № 75. -- Режим доступу до журн.: http://www. filosof.com.ua/Jomel/M_54/Buko.htm

18.1 б.Маргинелли А. Рынки, правительства и глобальное управление / А. Мартинелли // Социологические исследования. 2003. № 1. С. 16-28.

19.17.Зонова Т. В. Современная модель дипломатии: истоки становления и перспективы развития. М.: РОССПЭН, 2003. 336 с.

Размещено на Allbest.ru