Концепція "безпеки особи" як основа зовнішньополітичної доктрини Канади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція «безпеки особи» як основа зовнішньополітичної доктрини Канади

Гаврилова Н.В., Горецька А. В

Зовнішня політика Канади на сьогодні грає все більшу роль у світовій політиці, є важливим фактором формування системи міжнародних відносин. Канада вибудовує свою зовнішню політику адекватно до вимог та викликів сучасного світопорядку, оперативно реагує на зміни, що відбуваються на світовій арені. Так, саме Канада була однією з перших держав, що після розпаду Радянського Союзу, ліквідації біполярної системи міжнародних відносин, з актуалізацією нових викликів в умовах глобалізації переглянула свою зовнішню політику. Ця політика має ряд специфічних рис, що відрізняють її від інших держав світу, зокрема ця відмінність спостерігається у визначенні пріоритетних проблем політики та безпеки. Канада в якості першочергової виділила проблему забезпечення безпеки на рівні особи, прийнявши за основу зовнішньополітичної доктрини концепцію «безпеки особи».

Канада розробила зовнішньополітичну доктрину з урахуванням комплексу зовнішніх та внутрішніх факторів, приводячи її у відповідність вимогам міжнародного порядку, а також цінностям та прагненням власного народу. Тому досвід Канади в формуванні зовнішньополітичної доктрини є цікавим для нашої держави, адже для У країни проблема пошуку власного місця в системі міжнародних відносин залишається актуальною.

Але, слід зазначити, що становлення зовнішньополітичної доктрини Канади, фактори, під впливом яких вона формувалася, особливості реалізації концепції «безпеки особи» не знайшли достатньо глибокого відображення в роботах українських дослідників. Серед вітчизняних досліджень необхідно виокремити роботи Мельника В., присвячені «безпеці особи» як категорії політичної науки, а також її місцю в теорії міжнародних відносин. Серед закордонних досліджень, присвячених цій проблематиці, можна виокремити роботи Ісраєляна С.В., Комкової С.Г., Гурьянова Д., Макліна Дж., Шрьодера К. Ці роботи дають змогу оцінити, яке місце займає концепція «безпеки особи» у зовнішній політиці Канади,визначити канадське тлумачення цього поняття, а також особливості впровадження концепції в канадській політиці.

Метою статті є аналіз канадської концепції «безпеки особи», її визначення та еволюція, а також її роль як основи зовнішньополітичної доктрини Канади.

Після розпаду СРСР перед Канадою постало завдання знайти відповідне місце в системі міжнародних відносин. У 1990-ті рр. Канада зробили спробу освоїти нові умови і позначити індивідуальну тему в зовнішній політиці. Канадська дипломатія розробила скоординовану програму, стрижнем якої виступила тема «безпеки особи» її своєрідна фірмова марка. У 1996 р. Канада прийняла цю програму за основу зовнішньополітичної доктрини [8,с.37].

Поява терміну «безпека особи» (human security) у міжнародній термінології пов'язують з доповіддю Програми розвитку OOH (ПРООН) 1994 р. про розвиток людських ресурсів. Відправною точкою авторів доповіді стало розширене тлумачення поняття «міжнародна безпека», до загроз якої, окрім військових конфліктів, були також віднесені нові, нетрадиційні (дестабілізація економіки, виснаження екологічних ресурсів, хвороби, порушення прав людей, загроза голоду, незаконний оборот наркотиків та інше). Звідси й перенесення основного акценту в доповіді з безпеки держави на безпеку особи [3].

Основні положення підходу OOH до концепції, яка розглядає безпеку особи, як теорію, що походить з необхідності реалізації основних потреб людини, розкрито у таких твердженнях: суб'єктом безпеки особи є люди, а не держави або суспільні групи; компоненти безпеки особи взаємозалежні; безпека особи пов'язана з якістю життя людей, суспільства, політичного процесу, а все, що знижує цю якість, загрожує безпеці [9].

Розробка концепції велася як у рамках міжнародних організацій, так і окремими країнами. Канадське керівництво особливо активізувало роботу в цьому напрямку після призначення в 1996 р. міністром закордонних справ Л. Ексуорсі. З 1996 по 2000 рр. формування концепції стало пріоритетним завданням канадського Міністерства закордонних справ та міжнародної торгівлі. Викладена в багатьох виступах Л. Ексуорсі, концепція зазнала помітну еволюцію і була представлена громадськості у вигляді двох брошур: «Human Security: Safety for People in a Changing World» («Безпека особи: безпека людей у змінному світі») (квітень 1999 рЛ та «Freedom from fear: Canada's foreign policy for human security» («Свобода від страху: зовнішня політика Канади для безпеки особи») (вересень 2000) [6].

Для Канади міжнародна діяльність під знаком «безпеки особи» це ініціативи, спрямовані на захист громадянського населення від насилля і загроз під час військових конфліктів, це розвиток гуманітарного права, запобігання конфліктам, боротьба з міжнародними загрозами: тероризмом, злочинністю, незаконним рухом зброї, наркотиків, людей [2]. Безпека в канадській концепції це захист від прямого фізичного насилля, свобода від страху: «безпека особи означає свободу від загроз, повну реалізацію прав, безпеку та життя» [1].

У промові на 61 сесії OOH у Женеві 14 березня 2005 року міністр закордонних справ Канади П. Петігрю в якості мети «безпеки особи» виділив: «розробку стандартів, спостереження за дотриманням прав людини, сприяння конструктивному діалогу, підтримка зміцнення потенціалу держав-членів ООН з метою заохочення та захисту прав людини, а в разі серйозного порушення, втручання з метою захисту уразливих груп населення» [4].

Концепція визнає, що фізична захищеність повинна бути доповнена виконанням певних соціально-економічних умов забезпечення «свободи від потреб». Тому ці пріоритети доповнюються активною участю у світовому донорському співтоваристві, міжнародними ініціативами в сфері допомоги світовому розвиткові [6].

Елемент новизни знаходиться у визначенні об'єкту забезпечення безпеки. Проте, концепція вирізняється певною термінологічною невизначеністю, так, у канадських документах поперемінно позначаються «індивіди», «люди», «народи», «населення» та «громадянські особи». Це робить нечіткою аргументацію в конкретних міжнародних ситуаціях. Прикладом може бути виступ Ексуорзі про косовську кризу, у якому він відзначив, що «конфлікт у Косово показав, як окремі люди все більше стають головними жертвами, цілями та інструментами в сучасній війні... не існує визнаних міжнародних механізмів для захисту громадянських осіб від агресивної тиранічної держави» у цілому підходить для опису положення як Косовських албанців, страждаючих від військових сил Милошевича, так і югославських сербів, які бомбувала НАТО, тобто не визначено які саме групи громадських осіб мають право на захист.

Інша особливість у визначенні об'єкту його послідовна асоціація з країнами, що розвиваються. Перерахування загроз «безпеки особи» на національному рівні зростання кількості внутрішніх конфліктів, грубі масові порушення прав людини урядом, невиправдано жорстокі дії державних силових органів усе це вказує на ті типи держав, які поширені в основному в країнах третього світу.

Особливим є погляд на агентів забезпечення безпеки. Держава грає основну роль у захисті населення, але у випадку, якщо держава не має змоги або не хоче гарантувати захист громадського населення, відповідальність за це має нести міжнародне співтовариство, яке має право на втручання з метою ліквідації загроз насилля шляхом співробітництва з національними структурами, або, якщо потрібно, шляхом конфронтації з ними. Втручання передбачало широкий спектр засобів: від впровадження міжнародних правових норм регулювання, що обмежують антигуманну практику, захисту біженців, операцій по запобіганню конфліктів, підтримці та будуванню миру, демократичному реформуванню органів безпеки та державного управління, і до застосування сили [8,с.37].

Серед інструментів для захисту «безпеки особи», що має Канада в своєму розпорядженні, національні озброєнні сили, які беруть участь в операціях по підтримці миру, підрозділи національної поліції, ресурси Міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі, Агентства міжнародного розвитку. На міжнародному рівні це багатосторонні організації, коаліції, інститути, включаючи систему міжнародного гуманітарного права, міжнародні та регіональні організації безпеки [8,с.39].

Необхідно підкреслити, що розробка нової концепції зовнішньополітичної доктрини тісно пов'язується з новими підходами до характеру миротворчих операцій. На наш погляд, саме розуміння необхідності розробки нового підходу до міфотворчості стало одним з факторів звернення канадських дослідників та політиків до пошуку нової моделі безпеки, результатом чого стала вищезазначена концепція. Практика міфотворчості, зокрема військова операція НАТО в Косово, у якій Канада взяла активну участь, виявила слабкі місця цієї концепції вона не визначала чітких критеріїв на втручання у внутрішні справи інших держав з метою забезпечення «безпеки особи». У розвиток цієї концепції Канадою була запропонована концепція «обов'язок захищати», де вперше встановлювалися критерії для проведення гуманітарних інтервенцій міжнародним співтовариствам. А на основі досвіду операцій у Афганістані Канада повністю сформувала нову концепцію міфотворчості, яка була викладена в 2005 році в Білій книзі з зовнішньої політики. Однією з особливостей стало те, що забезпечення безпеки особи передбачає об'єднання зусиль у області дипломатії, оборони, розвитку. Що означало використання комплексного підходу поєднання миротворчих, гуманітарних та військових дій водночас [5,с.50].

Характерна риса канадської концепції «безпеки особи» в тому, що її принципи затверджувалися через конкретні зовнішньополітичні ініціативи. Зовнішньополітична програма на її основі визначила декілька напрямків: правові та практичні міри по захисту громадянського населення у військових конфліктах, вдосконалення практики миробудівництва, розробка принципів і механізмів запобігання конфліктам, програми допомоги укріпленню демократичних основ державного управління, захист населення від загроз транснаціонального характеру [6]. Канада розробила декілька зовнішньополітичних ініціатив: ініціативу з миробудівництва, спрямовану на мирну трансформацію постконфліктних суспільств та ліквідацію умов відновлення конфліктів (з 1996 p.); кампанії зі створення та впровадження міжнародних правових норм, які захищають дітей в умовах військових конфліктів (з 1996 р.) та з викорінювання нелегальної торгівлі легкою зброєю (з 1998 p.); кампанію за підписання та вступу в силу Договору про заборону використання, виробництва, передачі та збереження протипіхотних мін (1996 1998 pp.), прийняття Римського статуту з організації Міжнародного суду (1998 p.); оформлення міжнародної коаліції з безпеки особи (Human Security Network) (з 1998 p.), створення Спеціальної комісії OOH з гуманітарної інтервенції і суверенітету (1999 2000 рр.) [8,с.39].

Таким чином, після розпаду біполярної системи міжнародних відносин Канада стала однією з перших держав, які зробили спробу освоїти нові умови на міжнародній арені, переглянувши свої принципи в області міжнародної безпеки та поставивши питання про забезпечення безпеки на рівні особи. Вона розробила добре скоординовану зовнішньополітичну програму, стрижнем якої стала концепція «безпеки особи». Канадська концепція передбачає реалізацію ініціатив із захисту населення від загроз під час військових конфліктів, забезпечення свободи від страху, повну реалізацію прав, включає соціально-економічну складову «свободу від потреб». Ця концепція представляє принципово новий підхід до розуміння безпеки в сучасному світі, ставлячи питання забезпечення безпеки кожній окремій людині у центр міжнародних проблем. Отже, можна говорити про те, що сучасна зовнішньополітична доктрина Канади відповідає викликам міжнародної системи в умовах глобалізації, а її реалізація сприяє підвищенню авторитета Канади та закріпленню її позицій на міжнародній арені.

політика безпека особа міжнародний

Список використаних джерел

I. Freedom from fear: Canada's foreign policy for human security [Electronic resource], -- Mode of access : http://geo.international.gc.ca/cip-pic/cip-pic/library/ freedom_from_fear-en.pdf. -- Title from screen.

2. MacLean G. Canadian Foreign Policy: Values, Principles, and Interests / G. MacLean [Electronic resource], -- Mode of access : http://209.85.129.132/ search?q=cache:kXXdvjy8bz0J:www.kulugyiintezet.hu/MKI-tanulmanyok/T-2009- 07-George_A_MacLean-Canadian_Foreign_Policy.pdf+Factors+of+the+foreign+po licy+of+Canada&cd=118&hl=uk&ct=clnk&gl=ua. -- Title from screen.

3. Schroeder K. Human Security: A Foreign Policy Model for Global Environmental Issues / K. Schroeder [Electronic resource], -- Mode of access : http://www.worldchanging.com/local/canada/archives/005293.html. -- Title from screen.

4. Speech by Pierre Pettigrewthe Minister of Foreign Affairs to the 61st Session of the UN Commission on Human Rights (Geneva, Switzerland, March 14, 2005) [Electronic resource], -- Mode of access : http://w01.international.gc.ca/minpub/ Publication.aspx?isRedirect=True&publication_id=382274&Language=E. -- Title from screen.

5. Володин Д. А. Канада и проблемы миростроительства в Афганистане / Д. А. Володин // США Канада: экономика, политика, культура. -- 2007. -- № 10. С, 41-56.

6. Гурьянов Д. Участие страны в процессах международной экономической интеграции/ Д. Гурьянов [Электронный ресурс]. -- Режим доступа :http://catalog. fmb.ru/canadal3.shtml. -- Название с экрана.

7. Исраелян Е. В. Канада и миротворчество / Е. В. Исраелян [Электронный ресурс]. -- Режим доступа : http://www.racs.ru/pressa/articles/issraelyan.htm. -- Название с экрана.

8. Касьянова А. А. Канада и «безопасность личности»: концепция и политика / А. А. Касьянова // США Канада: экономика, политика, культура. -- 2002. -- № 8. С,36-53.

9. Мельник В. Безпека особи як категорія політичної науки та суспільнополітичне явище / В. Мельник [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http:// postua.info/vitalimelnyk.htm. -- Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru