Камбоджійська проблема в міжнародних відносинах у Південно-східній Азії (1975-1991 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВУ ТХЕ ХІЄП

УДК 327-56(5-12): 94(596) “1975-1991”

КАМБОДЖІЙСЬКА ПРОБЛЕМА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ У ПІВДЕННО-СХІДНІЙ АЗІЇ (1975-1991 рр.)

23.00.04. - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ - 2003



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор політичних наук, доцент, ПЕРЕПЕЛИЦЯ Григорій Миколайович, Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділом воєнної політики.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, доцент, ШЕРГІН Сергій Олександрович, дипломатична Академія при МЗС України, завідувач кафедри зовнішньої політики і міжнародного права;

кандидат історичних наук, професор, ЛАДИЧЕНКО Тетяна В'ячеславівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплін.

Провідна установа: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться 4 березня 2003 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка за адресою: Київ - 119, вул. Мельникова, 36/1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету ім. Тараса Шевченка за адресою: Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий 1 лютого 2003 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради М.С. Каменецький



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Незважаючи на те, що камбоджійська проблема була розв'язана Паризькими угодами у 1991 р., вона й сьогодні залишається актуальною. Її актуальність визначається насамперед дискусіями, які тривають щодо коренів та сутності камбоджійської проблеми.

Комплексне і науково-обґрунтоване дослідження камбоджійської проблеми необхідно перш за все для формулювання відповідних висновків, необхідних для визначення зовнішньої політики В'єтнаму в даний час.

Адже й дотепер продовжують діяти чимало чинників, які сприяли появі і загостренню камбоджійської проблеми як регіонального конфлікту.

Тому визначення механізму розв'язання камбоджійської проблеми може бути певним алгоритмом для врегулювання існуючих на планеті війн та збройних конфліктів, зокрема в Південно-Східній Азії(ПСА), яка ще має багато дестабілізуючих факторів. У цьому контексті збереження та зміцнення миру, безпеки та співробітництва в регіоні продовжує бути однією з пріоритетних цілей зовнішньої політики В'єтнаму та інших країн АСЕАН.

Актуальність теми визначила наукову проблему дисертації, що полягає у визначенні ролі та значення камбоджійської проблеми у формуванні міжнародних відносин у ПСА в період з 1975 по 1991 рр., а також впливу внутрішньополітичних та зовнішньополітичних процесів на її розв'язання.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету ім. Тараса Шевченка "Розбудова державності України" (№ О1964015204), наукової програми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету "Розробка міжнародних, правових, політичних та економічних основ розбудови Української Держави" (№ 01974003322), а також є складовою частиною комплексної програми дослідницьких робіт МЗС В'єтнаму.

Дослідження виконано у відповідності з науковою тематикою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Зовнішньополітична стратегія України в контексті будівництва нової європейської архітектури".

Мета дослідження полягає в комплексному аналізі підходів до з'ясування сутності камбоджійської проблеми, процесу її формування і розв'язання, а також впливу на міжнародні відносини в регіоні ПСА. Відповідно до поставленої мети визначено конкретні завдання дослідження:

- проаналізувати концептуальні теоретичні підходи до розуміння камбоджійської проблеми і коренів її виникнення;

- з'ясувати сутність камбоджійської проблеми;

- визначити конфліктогенні чинники, що призвели до формування складного вузла внутрішньополітичних та зовнішньополітичних протиріч і зрештою до виникнення камбоджійської проблеми;

- виявити тенденції розвитку камбоджійської проблеми в рамках двосторонніх міждержавних й багатосторонніх міжнародних відносин у регіоні Південно-Східної Азії;

- оцінити дієвість міжнародно-правових механізмів розв'язання камбоджійської проблеми й закріплення результатів її врегулювання в новій системі внутрішньополітичних і міжнародних відносин у регіоні ПСА, яка утворилася із закінченням "холодної війни";

- зробити відповідні висновки на підставі комплексного аналізу камбоджійської проблеми для розробки практичних рекомендацій щодо визначення зовнішньої політики держави в царині врегулювання конфліктів та подолання міжнародних криз.

Об'єкт дослідження є міжнародні відносини в Південно-Східній Азії.

Предметом дослідження є камбоджійська проблема, а також її вплив на міжнародні відносини в Південно-Східній Азії в період, що досліджується.

Хронологічні рамки дослідження. Нижня межа визначена 1975 р., який став, з одного боку, кульмінацією глобального протистояння двох суспільно-політичних систем, а з іншого - характеризується послабленням впливу США в ПСА у зв'язку з їхньою поразкою у в'єтнамській війні. Вакуум сили, що утворився в регіоні, актуалізував суперництво між такими країнами, як Китай, СРСР і США за геополітичне домінування в регіоні. Одночасно 1975 р. став кульмінаційною точкою трансформації внутрішньополітичних процесів у Камбоджі й суміжних країнах Індокитайського півострова. Верхня хронологічна межа - 1991 р., фіксує момент завершення глобального протистояння між США та СРСР і міжнародно-правового закріплення результатів розв'язання камбоджійської проблеми, що визначило початок нового етапу розвитку міжнародних відносин у ПСА й нового етапу внутрішньополітичного розвитку Камбоджі та суміжних з нею країн.

Методологічними основами дослідження стали концептуальні підходи до розуміння наукової проблеми, що досліджується, які склалися в політичній науці. В основу дослідження покладений системний аналіз із застосуванням конкретних й політологічних підходів. Зокрема, системний аналіз використаний при розкритті структури взаємовідносин країн ПСА в процесі розвитку і розв'язання камбоджійської проблеми. Політологічний підхід допоміг виявити складну систему взаємозв'язків між формуванням камбоджійської проблеми й внутрішньополітичними процесами в Камбоджі.

Джерела, використані в дослідженні. Робота базується на документах та матеріалах з'їздів КПВ, НРКП та КПРС, працях та заявах керівників колишнього Радянського Союзу, країн Індокитаю, а також офіційних публікаціях, які стосуються проблематики, що досліджується. Принципове значення мала нова концепція зовнішньої політики В'єтнаму, прийнята на VI (1986 р.), VII (1991 р.) та VIІI (1996 р.) з'їздах КПВ.

Цінними джерелами при написанні дисертації виявились матеріали й документи конференцій Міністрів закордонних справ СРВ, ЛНДР і НРК, а також офіційні публікації МЗС СРВ, ЛНДР і НРК, які були присвячені політиці Китаю щодо країн Індокитаю і становищу в Камбоджі, зокрема злочинам полпотівської кліки.

Важливим джерелом виявилися документи та матеріали міжнародних конференцій, резолюції Ради Безпеки і Генеральної Асамблеї 00Н з камбоджійської проблеми.

Серед спеціальних публікацій, які близькі до проблеми, що досліджується, велике значення мали вивчення праці російських та українських істориків та політологів Бектимирової Н.Н., Демент'єва Ю.П. (Дудчака В.І.), Ісаєва М.П., Левіна А.М., Макова А.П., Мосякова Д.В., Пивоварова Я.Н., Сєднєва В.В., Сулицького Т.І., Шергіна С.О., Шубіна В.В. та ін.

У цьому зв'язку потрібно відзначити такі фундаментальні колективні праці, як "История международнных отношений и внешняя политика Советского Союза. 1917-1987" (т. III, М., 1987); "История дипломатии" (т. V, кн. 2, М., 1979); "Международные проблемы Азии 80-х гг." (М., 1983); "Международные отношения в Азиатско-Тихоокеанском регионе" (М., 1979); "Юго-Восточная Азия: современное политическое развитие" (М., 1984); "Опасный курс (Китай после Мао Цзедуна" (Вип. 9, М., 1979); "США и региональные конфликты (80-е гг.)" (М., 1990) та ін.

Значна увага при написанні дисертації була приділена працям в'єтнамських авторів. Серед них найбільше значення мали: "Історія КПВ" (в'єтн. мовою, Ханой, 1995); "Загальний огляд 50-річчя дипломатичної діяльності В'єтнаму. 1945-1995" (вид. МЗС СРВ, в'єтн. мовою, Ханой, 1998); а також праці Нгуен Кхак В'єна, Лиу Ван Лоя, Нгуен Ко Тхатя, То Кюена та інших авторів, але у цих працях бракує фундаментальних досліджень з даної теми.

В дисертації використані також документи, матеріали та література, що були опубліковані на Заході, в країнах АСЕАН та Китаї. При цьому велике значення, як першоджерело, мають праці сучасного голови Королівства Камбоджі принца Народома Сіанука "В'язень червоних кхмерів" (пер. з франц. на в'єтн., Ханой, 1988) та китайського дослідника Тиеу Тхі Мі "Стратегія Ден Сяопіна" (пер. з кит. на в'єтн. Ханой, 1996). У цих працях розкривається сутність полпотівського режиму та його політика стосовно В'єтнаму, а також політика КНР, В'єтнаму та інших країн щодо Камбоджі.

Певне значення для вивчення теми мали праці відомих західних дослідників - фахівців з проблем ПСА, Індокитаю та Камбоджі, таких, як Стефен П.Хедер, Мілтон Осборн, Гарет Портер, Давід У.П..Елліот, Найян Чанда, Грант Евенс, Келвін Роулі, Керлайль А.Тейер, Сін Тхань та ін. Попри всю тенденційність в їхніх дослідженнях з'ясовується чимало важливих аспектів камбоджійської проблеми.

Наукова новизна дисертації полягає в дослідженні сутності камбоджійської проблеми в контексті як внутрішньополітичних, так і міжнародних процесів, які відбувалися в регіоні ПСА в період, що досліджується.

Представлена авторська концепція розуміння камбоджійської проблеми, як багаторівневого конфлікту, основу якого складали як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні антагоністичні протиріччя.

В дисертацій визначені рушійні сили розвитку камбоджійської проблеми, серед яких були протиріччя, що склалися в системі відносин між В'єтнамом та Камбоджею, В'єтнамом та Китаєм, США та СРСР. Розкриті закономірності взаємозв'язку структурних компонентів камбоджійської проблеми. До елементів новизни слід також віднести визначення причин негативних наслідків політики В'єтнаму в розв'язанні камбоджійської проблеми.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації мають практичне значення для розробки зовнішньополітичного курсу В'єтнаму щодо сусідніх держав, а також у царині зміцнення регіональної безпеки. Вони також мають як теоретичну, так і практичну цінність при розробці стратегії розв'язання кризових ситуацій та пошуку шляхів урегулювання регіональних конфліктів.

Основні наукові результати дослідження можуть бути використані при розробці проблематики міжнародної безпеки і визначенні позиції України щодо розв'язання кризових ситуацій. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути застосовані для подальшої наукової розробки цієї проблематики й підготовки нормативних та спеціальних курсів з політології, історії міжнародних відносин і зовнішньої політики країн Південно-Східної Азії у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційним дослідженим оприлюднені у виступах на науковій конференції "Актуальні проблеми міжнародних відносин" (Київ, жовтень 2001 р.) та круглого столу "Нові міжнародні реалії: виклики глобального тероризму" (Київ, жовтень 2001 р.), що проводились в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на наукових семінарах та на засіданні кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в чотирьох одноосібних наукових статтях

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, 8 пiдроздiлiв, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 208 сторінок, у тому числі список використаних джерел та літератури на 22 сторінках (231 найменування російською, в'єтнамською та англійською мовами).

камбоджійський внутрішньополітичний протиріччя

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначені об'єкт і предмет, мета і завдання, хронологічні рамки, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення роботи, розглядається джерельна база, дається характеристика наукової розробки теми.

У першому розділі "Політологічні аспекти дослідження та історіографія камбоджійської проблеми" аналізуються концептуальні засади різних підходів до камбоджійської проблеми, що існували у в'єтнамській, радянській та західній історіографії, а також сучасна західна політологічна думка щодо даної проблеми.

В багатьох випадках камбоджійська проблема в основному представляється як така, що була спровокована "експансіоністською та гегемоністською політикою" китайського керівництва стосовно ПСА, Індокитаю й насамперед В'єтнаму. На думку представників соціалістичної історіографії в регіоні не існувало суто камбоджійської проблеми як такої, а була лише проблема відносин між Китаєм та індокитайськими країнами. Такий підхід небезпідставний, якщо прослідкувати еволюцію політики китайського керівництва в регіоні. Але одночасно він не вичерпує проблеми, бо применшує значення полпотівського режиму, подає його роль як виключно "інструмента" політики Пекіна, а не як самостійного чинника виникнення і розвитку камбоджійської проблеми.

Західна література в даному розділі представлена головним чином працями відомих фахівців з проблем Індокитаю та Камбоджі, таких як Стефана П. Хедера і Мілтона Осборна. Згідно їхньої концепції, що набула поширення у світі, прикордонно-територіальні суперечки - це лише другорядна причина, а головна причина конфлікту між В'єтнамом і Камбоджею лежить в іншій площині стосунків двох країн. Вони пов'язують виникнення конфлікту насамперед з історичним антагонізмом між двома народами, а також з існуванням у цих країнах двох різних суспільних моделей й двох різних поглядів на процес світового розвитку. Окрім того, вони фактично повністю підтримують тезу Пекіна, полпотівців та деяких правлячих кіл на Заході і в ПСА про в'єтнамську експансію, як головне джерело війни між двома країнами. В цілому високо оцінюючи праці Хедера та Осборна з камбоджійської проблеми, не можна не визнати їхню концептуальну неспроможність. По-перше, в своїй аргументації вони не враховують майже столітнє французьке панування на Індокитайському півострові і його вплив на визначення тут кордонів. Не враховують спільної боротьби народів Індокитаю проти колоніалізму, що допомагало подолати психологію "підозри і ненависті" один до одного. По-друге, не витримують критики звинувачення В'єтнаму в агресії та експансії, за які видається та братерська допомога, що була надана камбоджійському народу, якого було фактично врятовано від полпотівського геноциду. Й по-третє, помилковим є трактування полпотівської кліки як законного керівництва КПК і Камбоджі. Фактично її прихід до влади став результатом кривавої змови.

У 80-ті роки відбулася певна трансформація поглядів на камбоджійську проблему в західній політології. Вона, зокрема, відображена в колективній монографії під редакцією Д. У. П. Елліота "Третій індокитайській конфлікт" та працях Г. Еванса, К. Роулі та Н. Чанда. Автори цих досліджень виходять з того, що камбоджійську проблему слід розглядати під кутом регіонального конфлікту або регіональної війни. Але при цьому, вони мають деякі розбіжності щодо чинників, які призвели до виникнення та ескалації цієї війни.

Автори "Третього індокитайського конфлікту" вперше підійшли до проблеми більш комплексно і об'єктивно. Вони не обмежуються звинуваченнями в бік В'єтнаму, а визначають три взаємопов'язані структури, що обумовили виникнення конфлікту: в'єтнамо-камбоджійську, китайсько-в'єтнамську і структуру стратегічного трикутника - США - Китай - Радянський Союз. Роль В'єтнаму визначається ними, як "каталізатора", що з'єднав ці структури в єдине ціле. В монографії більш детально розглядається китайський чинник, який активно діяв у рамках стратегічного трикутника, особливо щодо нейтралізації впливу в регіоні СРСР. Тобто автори багато в чому долають однобічність та суб'єктивність своїх попередників. Проте суттєвим недоліком роботи є недооцінка питання впливу внутрішньополітичного розвитку Камбоджі та відсутність належного аналізу значення політики США, а також країн-учасниць АСЕАН на процес розвитку конфлікту.

Значним кроком в усвідомленні джерел та коренів виникнення камбоджійського конфлікту став науковий доробок Г. Еванса і К. Роулі, які вважали за потрібне насамперед проаналізувати його внутрішньополітичні аспекти. Проведений всебічний аналіз дозволив їм стверджувати, що головним джерелом війни став тоталітарний режим полпотівської кліки, а головним чинником перетворення її на регіональну кризу була політика США, Китаю та СРСР, серед яких Китай відіграв найактивнішу роль. Введення в'єтнамських військ в Камбоджу для авторів не видається проявом дій "фанатичних комуністичних експансіоністів”, а є лише реакцією сусідньої держави, яка прагне зберегти свою незалежність.

Фундаментальним виданням, присвяченим камбоджійській проблемі, є праця Н. Чанда "Братерський ворог: війна за війною". Повторюючи за попередниками тезу про історичне коріння проблеми, автор вважає головним чинником виникнення війни було протиріччя національних інтересів між камбоджійськими та в'єтнамськими, а також в'єтнамськими та китайськими комуністами. Безпосереднім же чинником, який сприяв спалаху війни, була антив'єтнамська політика червоних кхмерів, а суперництво між Китаєм та В'єтнамом лише загострило ситуацію. За певною логікою у викладенні причин виникнення та ескалації війни проглядається явна переоцінка Н. Чандом "історії та націоналізму". Він також не спромігся розкрити роль і вплив внутрішньополітичних процесів, особливо в Камбоджі, на перебіг війни та ухилився від висвітлення участі у цій війні США і країн-членів АСЕАН.

Незважаючи на істотні недоліки вищезазначених підходів в сучасній історіографії та політичній науці щодо камбоджійської проблеми, породжені ідеологічною заангажованістю авторів, вони містять багато цінних моментів, що дозволяють зробити висновки: по-перше, камбоджійська проблема - це складний регіональний конфлікт, який обумовлений комплексом чинників різного рівня і ступеню; по-друге, цей конфлікт був первісно внутрішнім, локальним між Камбоджею та В'єтнамом, що невдовзі перетворився на регіональний через китайсько-в'єтнамське зіткнення та втручання в справу США, СРСР та країн-членів АСЕАН. Проте ці підходи не дають відповіді на питання сутності конфлікту, причин агресії полпотівської кліки проти В'єтнаму, мотивів в'єтнамського вторгнення в Камбоджу та тривале збереження Ханоєм військової присутності там.

У другому розділі "Сутність та основні чинники розвитку камбоджійської проблеми" розглядаються характер та рушійні сили розвитку камбоджійської проблеми, а також передумови становлення і наслідки правління полпотівського режиму для внутрішньополітичного розвитку та зовнішньої політики Камбоджі. Окрім внутрішніх аналізуються зовнішньополітичні чинники, що вплинули на ситуацію в Камбоджі, а саме: в'єтнамське вторгнення в Камбоджу, напад Китаю на В'єтнам, причетність політики США, СРСР та Китаю до камбоджійської проблеми, конфронтація між країнами-членами АСЕАН та індокитайськими країнами з питання статусу Камбоджі в регіоні.

Внутрішньополітична криза в Камбоджі тісно пов'язана з приходом до влади в країні 17 квітня 1975 р. "червоних кхмерів". Проголошуючи курс на будівництво соціалізму, "що не має аналогів", вони розпочали злочинний експеримент над власним народом, який можна охарактеризувати поняттям геноцид. Цей геноцид був не тільки і не стільки продуктом націоналістських та ультралівих ідей, а насамперед засобом боротьби полпотівської кліки за владу. В зовнішній політиці полпотівці дотримувалися націоналістського, шовіністського, ворожого курсу щодо зовнішнього світу (за виключенням КНР). Все це спричинило повстання проти режиму всередині країни. Вже восени 1978 р. в 16 з 18 провінцій країни з'явилися райони, які знаходилися під контролем революційно-патріотичних сил.

В'єтнам став першою країною, яка в повній мірі безпосередньо на собі зазнала наслідки внутрішньополітичних процесів у Камбоджі. Перш за все, значною проблемою для в'єтнамського керівництва, налаштованого після завоювання повної незалежності в 1975 р. відновити й розвивати економіку країни, стає кордон з Камбоджею. Полпотівський режим від застосування силового тиску на камбоджійсько-в'єтнамському кордоні з 1977р. перейшов до справжньої війни проти В'єтнаму. Одночасно з цим у Камбоджі проводилися жорстокі репресії проти в'єтнамської діаспори, що не могло не викликати відповідної реакції Ханоя.

Така політика червоних кхмерів була обумовлена рядом факторів. По-перше, створення в образі В'єтнаму "вічного ворога" мало слугувати відволіканню уваги від репресій, виправдовувало їх як засіб боротьби з "агентами В'єтнаму". По-друге, розповсюдження "ненависті та підозри" до В'єтнаму, як головної перешкоди до відродження "великої кхмерської та монккхмерської нації", виправдовувало ведення проти нього "превентивної війни". Сподівання полпотівського керівництва на перемогу в конфлікті базувалися на їхній думці про слабкість В'єтнаму та надії на допомогу Китаю та антив'єтнамську позицію США, які в жовтні 1978 р. в односторонньому порядку припинили переговори по нормалізації відносин з В'єтнамом.

На думку в'єтнамського керівництва, ситуація, що склалася, вимагала нових рішень щоб запобігти загрозі війни з двох боків - полпотівською Камбоджею з південного заходу та з Китаєм з півночі. Було здійснено ряд дипломатичних заходів. Були встановлені союзницькі відносини з СРСР, закріплені в Договорі про дружбу і співробітництво та в інших супровідних угодах (1978 р.). Одночасно було ухвалено рішення надати камбоджійським патріотам допомогу в об'єднанні і консолідації їхніх сил шляхом створення Фронту Єдиного Національного Порятунку Камбоджі.

Після вищезазначених заходів, 25 грудня 1978 р. в'єтнамські війська ввійшли на територію Камбоджі разом з новою камбоджійською армією, створеною 22 грудня 1978 р. і скинули режим Пол Пота. 10 січня 1979 р. було проголошено створення Народної Республіки Камбоджа (НРК).

Таким чином можна зробити наступний висновок :

В'єтнамське рішення відносно воєнного втручання в Камбоджу обумовлювалося рядом факторів.

По-перше, фактором безпеки. Усвідомлюючи загрози з півдня і півночі, в'єтнамське керівництво вирішило воєнним шляхом скинути режим полпотівської кліки, щоб запобігти воєнним акціям Китаю проти В'єтнаму.

По-друге, ідеологічним фактором. В'єтнамське керівництво вважало, що китайський уряд та полпотівська кліка були зрадниками комуністичних ідеалів. Отже, ліквідація полпотівського режиму розглядалася, як виконання інтернаціонального обов'язку перед братськими камбоджійським та лаоським народами, як захист незалежності та миру в Індокитаї та ПСА.

По-третє, геополітичним фактором. Введення військ в Камбоджу для повалення полпотівського режиму мало на меті відновити революційну владу в Камбоджі, історичний союз та солідарність трьох індокитайських країн і таким чином підтвердити роль і вплив В'єтнаму в Індокитаї.

По-четверте, китайським фактором. Повалення полпотівської кліки розглядалося як превентивна дія проти домагань Китаю в Індокитаї.

Повалення полпотівської кліки та проголошення НРК визначило новий етап в історії розвитку Камбоджі - етап національного відродження. Проте це не зняло камбоджійську проблему з порядку денного світового співтовариства. На зовнішній арені країна стала об'єктом регіонального конфлікту між блоками країн АСЕАН, Китаю та США з одного боку, та союзом В'єтнаму, Лаосу і Камбоджі, який підтримував СРСР, з іншого. За підтримки Китаю та Таїланду залишки полпотівських військ зосередилися в прикордонних районах з Таїландом й розпочали партизанську війну проти НРК. У 1982 р. за посередництвом Китаю, США та країн АСЕАН інші кхмерські угруповання на чолі з Н. Сіануком та Сон Саном пішли на компроміс з полпотівцями для боротьби з новою камбоджійською владою.

Таким чином, для Камбоджі результати повалення режиму диктатури були неоднозначними. З одного боку, країна одержала можливість розпочати демократичні перетворення. З іншого - продовжувалося внутрішньополітичне протистояння і навіть посилилася міжнародна ізоляція. Введення в'єтнамських військ не розв'язало камбоджійську проблему.

У третьому розділі "Камбоджійська проблема в контексті регіональних відносин" з'ясовуються особливості розвитку в'єтнамо-камбоджійських відносин, вплив регіонального блокового протистояння на розвиток й врегулювання камбоджійської проблеми, проводиться аналіз Паризьких угод (199І р.) по Камбоджі.

В'єтнамське воєнне втручання в Камбоджу в кінці грудня 1978 р. та війна Китаю проти В'єтнаму 1979 р. призвели до нової розстановки сил у ПСА. Побоюючись загрози, викликаної перебуванням в'єтнамських військ у Камбоджі та посиленням впливу СРСР у регіоні, країни АСЕАН відходять з нейтральної позиції та приєднуються до позиції Китаю та США в конфронтації проти нової влади в Камбоджі, а також В'єтнаму, Лаосу та СРСР. Вони активно підтримують опозиційні камбоджійські сили.

Політичне рішення в'єтнамського керівництва про тривалу присутність своїх військ у Камбоджі було обумовлено його впевненістю в тому, що таким чином можна допомогти камбоджійським комуністам захистити владу, здійснити революцію, побудувати соціалізм у країні і разом з Лаосом та Камбоджею створити соціалістичний блок у ПСА. Нарешті, В'єтнам вважав, що за підтримкою і допомогою СРСР можна протистояти діям Китаю, США і країн АСЕАН, спрямованим на відновлення статус-кво в Індокитаї до 1979 р. та усунення домінуючого впливу В'єтнаму на Камбоджу та Лаос.

Проте тривале перебування військ у Камбоджі призвело до серйозних наслідків як для В'єтнаму, так і для Камбоджі. Зокрема, присутність в'єтнамських військ у Камбоджі визначила спільну мету Китаю, США та країн АСЕАН у регіональній конфронтації: будь-що змусити В'єтнам залишити Камбоджу. Домагаючись цієї мети, вони надавали допомогу залишкам полпотівських військ, а також іншим угрупованням кхмерських емігрантів, які концентрувалися в прикордонних з Таїландом районах, забезпечуючи їх усім необхідним для ведення партизанської війни проти НРК. Поряд з цим, вони здійснювали політичну та дипломатичну блокаду нової влади в Камбоджі, зокрема зберігаючи за минулим камбоджійським режимом офіційне представництво в 00Н.

Отже, після в'єтнамської війни камбоджійська проблема опинилася під впливом конфронтації різних сил у регіоні, передусім Китаю, СРСР та США. Це протистояння було викликане їх боротьбою за домінуючий вплив в Азії, у тому числі і в ПСА після скорочення американської військової присутності в результаті поразки у в'єтнамській війні. Значний вплив на розвиток цієї ситуації чинив конфлікт між Китаєм та В'єтнамом, який був зумовлений експансіоністською політикою Пекіна в Індокитаї та намірами В'єтнаму розвивати союзницькі відносини трьох країн Індокитаю. І, нарешті, це була конфронтація між країнами АСЕАН та країнами Індокитаю, викликана вимушеним введенням та тривалою присутністю в'єтнамських військ в Камбоджі після 1979 р.

Заради своїх геополітичних інтересів США, Китай та Радянський Союз у різній мірі сприяли виникненню, розвитку та поглибленню камбоджійського конфлікту. По-перше, США і Китай надавали підтримку полпотівцям у захопленні влади в Камбоджі. По-друге, вони підтримували полпотівців у розв'язанні та ескалації війни проти В'єтнаму. По-третє, Китай розпочав воєнний конфлікт з В'єтнамом. При цьому для створення конфронтації в регіоні вони використали вимушене введення В'єтнамом військ в Камбоджу.

З середини 80-х років, коли появилася розрядка у відносинах між США, Китаєм та СРСР, блокове протистояння в регіоні почало зникати. І це, в свою чергу, стало одним з вирішальних чинників, що сприяли остаточному політичному врегулюванню камбоджійської проблеми, яке закінчилося підписанням Паризьких угод по Камбоджі у 1991 р.

Паризькі угоди являють собою вдалу формулу розв'язання такої складної міжнародної проблеми, як камбоджійська. Незважаючи на деякі обмеження, їх зміст адекватно віддзеркалює всю складність й багатогранність даної проблеми, як регіонального конфлікту.

При комплексному аналізі Паризькі угоди по Камбоджі стали політично прийнятним компромісом для сторін камбоджійського конфлікту. Підписавши ці угоди, Народна Республіка Камбоджа (з 1989 р. Держава Камбоджа), В'єтнам та СРСР пішли на великі поступки. В'єтнам та СРСР були змушені припинити свій всебічний монопольний вплив у Камбоджі, відмовитися від підтримки і допомоги НРК - своєму союзникові. НРК була змушена сама себе розформувати й поділити владу з трьома опозиційними силами (полпотівцями та угрупованнями Н. Сіанука і Сон Санна) шляхом рівноправної їх участі в демократичних і справедливих виборах установчої асамблеї, які були проведені під егідою 00Н.

У свою чергу, Китай, США, країни АСЕАН та три камбоджійські опозиційні сили погодились на припинення війни проти НРК та конфронтації проти СРСР та В'єтнаму, а також визнали НРК однією з чотирьох камбоджійських законних сторін внутрішньополітичного процесу. Ці країни також були змушені припинити втручання у внутрішні справи Камбоджі.

Отже, незважаючи на компромісний характер і певні обмеження (не засуджувати режим геноциду полпотівпів, зрівняти в правах усі чотири камбоджійські сторони та ін.), Паризькі угоди створили надійні політичні та юридичні підвалини для ліквідації джерел камбоджійського конфлікту.

У висновках дисертації автор подає основні наукові підсумки дослідження:

1. Аналіз першоджерел, історичної та політологічної літератури доводить існування двох головних принципово різних підходів до камбоджійської проблеми. В соціалістичній історіографії, яка представлена в роботі в основному в'єтнамськими та радянськими науковими джерелами, камбоджійська проблема постає як наслідок експансіоністської та гегемоністської політики Китаю проти В'єтнаму та країн Індокитаю в ПСА. З погляду західних дослідників камбоджійська проблема була викликана експансіоністською та агресивною політикою В'єтнаму проти Камбоджі. Ідеологічна заангажованість цих двох поглядів до кінця не подолана й зараз. Хоча вже виникла тенденція розглядати цю проблему більш широко, з урахуванням комплексу чинників внутрішнього, зовнішнього, локального, регіонального та глобального характеру.

2. Камбоджійська проблема в контексті міжнародних відносин у ПСА наприкінці 80-х років XX століття, по суті, була породженням цілого вузла конфліктів. Цей вузол складався з: внутрішньополітичного камбоджійського конфлікту; в'єтнамо-камбоджійського конфлікту; в'єтнамо-китайського конфлікту; регіональної конфронтації між коаліцією Китаю, США, країн АСЕАН і камбоджійських опозиційних сил в імміграції, з одного, і блоком країн Індокитаю, яких підтримував Радянський Союз - з іншого боку.

При цьому коренем камбоджійської проблеми був внутрішньополітичний камбоджійський конфлікт. А всі інші конфлікти виступали в якості рушійних сил її розвитку. По суті камбоджійська проблема являла собою внутрішній камбоджійський конфлікт, який віддзеркалював протистояння різних політичних сил у боротьбі за владу. Результатом цієї боротьби стала перемога полпотівського екстремістського націоналісттичного угрупування в ККП, яке проголосило побудову "безпрецедентного соціалізму". В дійсності встановився режим диктатури, один із різновидів сучасного тоталітарного режиму, який проводив політику геноциду проти власного народу і політику агресії щодо суміжних країн, насамперед В'єтнаму.

3. Категорична відмова полпотівців від мирного вирішення суперечок між двома країнами й односторонні воєнні акції проти В'єтнаму призвели до відкритої форми в'єтнамо-камбоджійського конфлікту. В'єтнамське вторгнення в Камбоджу з метою ліквідації полпотівського режиму, як режиму геноциду і вогнища війни, було необхідною, справедливою і правомірною дією не тільки з точки зору інтересів безпеки В'єтнаму і життєво важливих інтересів камбоджійського народу, але й інтересів миру, стабільності і співробітництва в регіоні. Однак, тривале перебування в'єтнамського контингенту в Камбоджі (до 1989 р.) створило зручний привід для Китаю, США і Радянського Союзу посилити втручання в регіоні заради реалізації своїх геополітичних інтересів. Довгострокове перебування в'єтнамських військ на території Камбоджі стало чинником, який сприяв ескалації і поглибленню камбоджійської проблеми.

4. Перетворенню внутрішньої камбоджійської проблеми на локальний, а потім регіональний конфлікт сприяла наявність цілої низки конфліктогенних чинників. До них відносяться: чинники, що мають історичне коріння - традиційна "підозра й ненависть" сусідніх народів, етнічна мозаїчність постколоніальних країн, нечіткість визначення кордонів та ін.; чинники, що мають сучасні політичні, економічні та ідеологічні витоки - наявні розбіжності та протиріччя між національними інтересами різних країн; й чинники суб'єктивного плану, пов'язані з браком політичної волі керівників деяких країн вирішувати політичним шляхом існуючі проблеми.

Найважливішим чинником, що сприяв загостренню конфлікту між двома країнами, а також регіональній конфронтації став воєнний напад Китаю на В'єтнам у лютому 1979 р. Затягування Китаєм “облоги” навколо Камбоджі для “знекровлювання” В'єтнаму і підтримка неконструктивної позиції полпотовців стали серйозними перешкодами на шляху пошуку політичного вирішення камбоджійської проблеми.

5. Перетворення камбоджійської проблеми на регіональний конфлікт реально вплинули на характер міжнародних відносин у ПСА. Якщо в цілому, незважаючи на традиційну проамериканську політику, країни ПСА схвально ставились до незалежності країн Індокитаю, то камбоджійська проблема призвела до загострення відносин країн АСЕАН з країнами Індокитаю. Присутність в'єтнамських військ уздовж кордонів Камбоджі з Таїландом викликала занепокоєння в країнах АСЕАН щодо безпеки Таїланду і всієї організації, що остаточно підштовхнуло ці країни схилитися на бік Китаю і США в конфронтації проти країн Індокитаю і Радянського Союзу.

6. Динаміка розвитку камбоджійської проблеми багато в чому залежала від загального стану справ в глобальних та регіональних міжнародних процесах.

Суперництво між Радянським Союзом і Китаєм за розширення свого впливу в ПСА, яке почало посилюватися в обстановці ослаблення позицій США, значно ускладнило обстановку в регіоні. Політика США, яка була спрямована на нагнітання конфронтації між країнами регіону з протилежними соціально-політичними системами, а також між Китаєм і Радянським Союзом, сприяла виникненню і загостренню камбоджійської проблеми. Політика Радянського Союзу була спрямована на посилення впливу в Азії взагалі і ПСА зокрема. Деякою мірою така політика сприяла виникненню конфлікту між Китаєм і В'єтнамом, і, таким чином, ескалації регіонального протистояння наприкінці 70-х -початку 80-х років минулого століття.

Спалах наприкінці 70-х - початку 80-х років нової фази холодної війни у світі став важливою об'єктивною умовою, що сприяв появі і загостренню камбоджійської проблеми, котра розглядалась в той час в контексті глобального протистояння між двома соціально-політичними системами.

Таким чином, виникнення камбоджійської проблеми співпадає з кульмінацією в міжсистемному протистоянні на планеті, а її розв'язання - із закінченням "холодної війни" та покращанням стосунків між СРСР (Росією),Китаєм і США. У свою чергу, розв'язання камбоджійської проблеми стало знаковою подією для нового етапу в системі регіональних й глобальних міжнародних відносин.

7. Міжнародно-правові механізми розв'язання камбоджійської проблеми були розроблені під час підготовки та ухвалення Паризьких угод по Камбоджі. Вони складалися з таких елементів: припинення вогню, виключення втручання у внутрішні справи Камбоджі, нейтралізація, роззброєння та демобілізація збройних формувань камбоджійських сторін; створення зовнішніх мирних умов шляхом ліквідації конфронтації в регіоні; і, нарешті, механізм забезпечення національного примирення та реалізації права камбоджійського народу на самовизначення завдяки загальним демократичним і справедливим виборам. Практика показала дієвість цих механізмів.

8. Аналіз процесу розв'язання камбоджійської проблеми дозволяє дати певні рекомендації для державної політики при наявності у суміжних країнах конфліктогенних чинників. Їхня нейтралізація можлива шляхом: встановлення дружніх міждержавних стосунків на принципах мирного співіснування, розвитку економічних і торгових зв'язків, посилення культурного взаємообміну між народами двох країн, остаточного вирішення прикордонно-територіальних суперечок, врегулювання етнічних проблем.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ву Тхе Хиеп. Режим геноцида клики Пол Пота в Камбодже (1975-1979) //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Зб. наук. пр. - Вип. 23 (частина І).- К., 2000,-с. 10-32.

2. Ву Тхе Хиеп. Природа пограничной войны между "Демократической" Камбоджей и СР Вьетнам в конце 70-х годов //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Зб. наук. пр.- Вип. 24 (частина II).- К., 2000.- С. 32-49.

3. Ву Тхе Хиеп. Политика Вьетнама в отношении Камбоджи (1975-1991) //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Зб. наук. пр.- Вип, 29.- К., 2001,- С. 13-49.

4. Ву Тхе Хиеп. Подходы к пониманию камбоджийской проблемы в современной историографии и политической литературе //Актуальні проблеми міжнародних відносин. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Зб. наук, пр.- Вип. ЗІ (частина II).- К., 2002.- С. 12-27.



АНОТАЦІЯ

Ву Тхе Хієп. Камбоджійська проблема в міжнародних відносинах у Південно-Східній Азії ( 1975 - 1991 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04. - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ,2003.

В дисертації досліджено роль та значення камбоджійської проблеми у формуванні міжнародних відносин у Південно-Східній Азії в період з 1975 по 1991рр., а також вплив внутрішньополітичних та зовнішньополітичних процесів на її розв'язання. Проаналізовано концептуальні теоретичні підходи до розуміння камбоджійської проблеми і коренів її виникнення. Визначені конфліктогенні чинники, що призвели до формування складного вузла виникнення камбоджійської проблеми. Значна увага приділена аналізу тенденцій розвитку камбоджійської проблеми в рамках двосторонніх міждержавних і багатосторонніх міжнародних відносин у регіоні Південно-Східної Азії. Викладена авторська концепція розуміння камбоджійської проблеми, як багаторівневого конфлікту, основу якого складали як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні антагоністичні протиріччя. Здійснено комплексний аналізі

Міжнародно-правових механізмів розв'язання камбоджійської проблеми, розроблених в Паризьких угодах по Камбоджі.

Ключові слова: камбоджійська проблема, міжнародні відносини, Південно-Східна Азія, конфлікт, конфліктогенні чинники, регіональна криза, блокове протистояння, міжнародно-правові механізми врегулювання регіонального конфлікту.



АННОТАЦИЯ

Ву Тхе Хиеп. Камбоджийская проблема в международных отношениях в Юго-Восточной Азии (1975 - 1991 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04. - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. Киев,2003.

В диссертация исследованы роль и значение камбоджийской проблемы в формировании международных отношений в Юго-Восточной Азии в период с 1975 по 1991 г., а также влияние внутриполитических и внешнеполитических процессов на ее возникновение, развитие и решение. Проанализированы концептуальные и теоретические подходы к пониманию камбоджийской проблемы и причин ее появления. Определены конфликтогенные факторы, приведшие к формированию сложного узла внутриполитических и внешнеполитических противоречий и, в конце концов, к возникновению камбоджийской проблемы. Изложена авторская концепция понимания камбоджийской проблемы, как многоуровневого конфликта, основу которого составляли как внутриполитические, так и внешнеполитические антагонистические противоречия. Проведен обстоятельный анализ внутриполитических процессов в Камбодже, особенно в период правления полпотовцев. Значительное внимание уделено анализу тенденций развития камбоджийской проблемы в рамках двухсторонних межгосударственных и многосторонних международных отношений в регионе Юго-Восточной Азии. Затронуты вьетнамо-камбоджийские, вьетнамо-китайские и камбоджийски-китайские, вьетнамо-советские и вьетнамо-американские отношения; отношения в треугольнике Соединенные Штаты Америки - Китай - Советский Союз, отношения между странами АСЕАН и странами Индокитая. Представлен всесторонний анализ международных, правовых механизмов решения камбоджийской проблемы, разработанной в Парижских соглашениях 1991 года по Камбодже. Парижские соглашения явились приемлемым политическим компромиссом для всех конфликтующих сторон. Создав необходимую политико-юридическую базу и соответствующие механизмы для прекращения конфликта и содействия национальному примирению в Камбодже, а так же восстановлению мира, стабильности и сотрудничества в регионе, Парижские соглашения представляют собой удачную формулу решения камбоджийской проблемы как сложной международной проблемы. При исследовании процесса камбоджийской проблемы выявлены некоторые моменты, из которых необходимо извлечь уроки практического и теоретического характера для будущей политики Вьетнама. На основании комплексного анализа в диссертации даются рекомендации для выработки современной внешней политики Вьетнама, направленной на укрепление безопасности страны и предотвращение возникновения возможных конфликтов в регионе.

Ключевые слова: камбоджийская проблема, международные отношения, Юго-Восточная Азия, конфликт, конфликтогенные факторы, региональный кризис, блоковое противостояние, международно-правовые механизмы урегулирования регионального конфликта.



SUMMARY

Hiep Vu The. The Cambodia Issue in International Relations of South-East Asia (1975-1991).- Manuscript.

Dissertation for the degree of Ph.D. of political science in specialty 23.00.04 - Political Problems of the International Systems and Global Development.- The Institute of International Relations of Kiev National Shevchenko's University, Kiev, 2003.

The thesis deals with scrutinizing the role and significance of Cambodia issue in the process of establishing international relations in South-East Asia during the period from 1975 up to 1991, as well as influence of domestic and foreign political process on its solving. There have been analyzed the conceptual theoretical approaches as to comprehension Cambodia issue and roots of its emerging. There is found the core of Cambodia issue. There have been defined the conflict factors, which resulted in forming complicated knot of internal and foreign political contradictions, and finally in emerging Cambodia issue. There has been paid considerable attention to the analyze of Cambodia issue development tendencies in the framework of bilateral intergovernmental and multilateral international relations in the region of South-East Asia.

In the thesis there has been described author's concept of Cambodia issue comprehension as a multilevel conflict, the ground of which is composed with both internal and foreign political antagonistic contradictions. There has been done complex analyze of international legal mechanisms for Cambodia problem settling that were elaborated in Paris agreements concerning Cambodia, and which are successful formula of this complicated international problem solving.

Key words: Cambodia issue, international relations, South-East Asia, conflict, conflicts' factors, regional crisis, block opposition, international legal mechanisms of solving the regional conflict.

Размещено на Allbest.ru

...