Українсько-грецькі відносини: історичні передумови та сучасний стан розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

Українсько-грецькі відносини: історичні передумови та сучасний стан розвитку

Київ - 2004

Загальна характеристика роботи

Історія міждержавних українсько-грецьких відносин нараховує трохи більше десяти років, але історія взаємозв'язків українського і грецького народів веде лічбу століттями. Обидві країни переживали зліти і падіння, але вистояли у боротьбі за незалежність. І грецькому, і українському народу прийшлось пройти тяжкий шлях випробувань, перш ніж знову відродилась їх державність. На різних етапах двосторонніх взаємовідносин характер впливів та зв'язків багато в чому змінювався в залежності від стану міжнародних відносин. Яскравими подіями в історії відносин двох народів позначені роки Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького та період діяльності грецької патріотичної організації «Філікі Етерія», що виникла на українських теренах.

В довгій історії українсько-грецьких відносин можна знайти практично усі форми та методи двосторонніх та багатосторонніх контактів, починаючи від економічних і закінчуючи релігійними. Особливе значення завжди мало перебування на українських та грецьких землях видатних політичних, релігійних та культурних представників обох народів. З набуттям Україною незалежності міждержавні відносини вийшли на якісно новий рівень. Греція була серед перших європейських країн, з якими Україна встановила дипломатичні відносини. Сприятливим фактором подальшого розвитку виявилась відсутність в основі двосторонніх відносин принципових розбіжностей або спірних питань. Все це заклало фундамент українсько-грецького міждержавного співробітництва 90-х років ХХ ст. і перших років ХХІ ст.

Актуальність теми. Впродовж довгого часу українсько-грецькі відносини у вітчизняній історіографії практично не вивчалися. З відродженням української державності історики почали розробляти окремі питання теми. Значний імпульс дослідженню грецької проблематики дало створення в 1993 р. в Інституті історії України Національної академії наук України відділу з історії українсько-грецьких відносин. Вчені відділу зосередили свою увагу, головним чином на історії грецької діаспори України. Отож, історія українсько-грецьких міждержавних відносин залишається малодослідженою.

Новітня історія становлення і розвитку українсько-грецьких відносин ще спеціально не становилась предметом і об'єктом наукових досліджень ні в українській, ні в грецькій, ні у світовій історіографії. З огляду на подібний стан розробки теми представляється актуальним і важливим завданням комплексне вивчення процесу українсько-грецьких відносин з урахуванням історичного досвіду співіснування двох країн.

Розвиток системи міжнародних відносин кінця ХХ століття проходив під впливом тих кардинальних геополітичних змін, які пов'язані із розпадом СРСР. Поява нових незалежних держав потребувала від європейських країн створення нової конфігурації світової стабільності. Особливе занепокоєння на Заході викликала наявність ядерної зброї в цих незалежних державах, як у випадку з Україною. Тому відносини України з провідними державами світу довго визначались дією цього чинника. Намагання України будувати з ними співробітництво стратегічного характеру не знайшло розуміння з їх боку. Українській дипломатії прийшлось напрацьовувати буквально на ходу власну концепцію міжнародних відносин, шукати своє місце в цьому процесі. Одним із напрямів нового шляху став європейський вибір.

Пріоритет євроатлантичних структур засвідчує важливість вивчення відносин з країнами, що належать до них. Греція являється членом ЄС, НАТО, відіграє важливу роль на їх східноєвропейському фланзі, що впритул підходить до України. Якщо стосунки України з великими державами формуються в більшій мірі позицією цих держав, то в ситуації з Грецією, яка за більшістю показників належить до середніх європейських країн, можливості української дипломатії значно ширше. Тобто, дослідження історії відносин України з середньою країною, які, між іншим, чисельно переважають у світі, дає можливість розглянути форми міждержавного співробітництва, що мають широке застосування в міжнародній практиці.

Зовнішньополітичні дії України і Греції створили налагоджену та життєдайну структуру двосторонніх міждержавних зв'язків різного рівня. Визначення ролі парламентів і урядів, глав держав і урядів, окремих міністерств і державних установ, регіональних і підприємницьких кіл обох країн як у формуванні основних засад двосторонніх відносин, так і в їх реалізації не попадало в поле зору науковців.

Кінець ХХ століття позначений зростанням у всьому світі інтересу до проблем існування і розвитку діаспор. На теренах України існує одна із багаточисельних грецьких діаспор, що зберегла, на відміну від інших грецьких діаспор, традиційну грецьку культуру. Тому такий надзвичайний інтерес в самій Греції викликає вивчення цього феномену. Зі значним осередком грецького населення України в Північному Приазов'ї пов'язане розгортання «народної дипломатії». Враховуючи демократизацію дипломатії, що становить одну із сучасних тенденцій зовнішньополітичної практики, вивчення на конкретному матеріалі її проявів та визначення її місця в українсько-грецьких відносинах також складає важливу проблему міжнародних відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної наукової теми кафедри міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова «Україна у системі сучасних міжнародних відносин» (затверджена 6 вересня 2001 року, протокол №1).

Мета і задачі дослідження.

Мета дисертаційної роботи полягає у розкритті передумов та сучасного процесу становлення міждержавних відносин України та Греції, відображенні еволюції двосторонніх зв'язків.

У відповідності до поставленої мети були визначені такі завдання:

- показати місце українсько-грецьких відносин в системі європейських та світових міжнародних відносин 90-х років ХХ - початку ХХІ ст.;

- вивчити історичні передумови та основи формування українсько-грецьких взаємозв'язків;

Об'єктом дослідження виступає європейська політика України 90-х років ХХ ст. і перших років ХХІ ст. Предметом роботи є історія формування та розвитку українсько-грецьких відносин як складової частини української зовнішньої політики та європейських міжнародних відносин.

Методи дослідження. Теоретико - методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичні принципи наукового пізнання. Враховуючи багатовимірність історичних процесів, сучасний стан розвитку науки вимагає при їх аналізі застосування різних методів. Вони базуються на використанні принципів історизму, науковості і об'єктивності, що дає можливість розглянути українсько-грецькі відносини на тлі історичного розвитку українського і грецького народів, їх державних утворень. Для комплексного вивчення проблем були задіяні загальнонаукові (типологія та класифікація), міждисциплінарні (системно-функціональний і структурно-системний підходи) та історичні (проблемно-хронологічний та ретроспективний) методи дослідження.

Висвітлення конкретно - історичного контексту минулого можливе шляхом використання принципу історизму. Принцип багатофакторності передбачає вивчення усього комплексу факторів (внутрішніх і зовнішніх, суб'єктивних, регіональних і геополітичних, економічних, воєнних, гуманітарних та інших), що впливають на формування і еволюцію українсько-грецьких відносин. Його доповненням служить системний принцип, що дозволяє провести структурно - функціональний аналіз зовнішньополітичних реалій. Вказані принципи реалізовувались шляхом використання проблемно - хронологічного і історико - порівняльного методів. Багатоплановість поставленої проблеми зумовила запровадження міждисциплінарного підходу та інструментарію суміжних дисциплін, таких як історія і теорія міжнародних відносин, політологія, етнологія, культурологія та економіка. В цілому сукупне застосування дослідницьких методів відкриває можливості для вивчення механізму функціонування українсько-грецьких відносин.

Хронологічні рамки роботи включають етап формування грецької діаспори на теренах України, який розпочався в середині І тис. до н. е. Головна увага приділена 90-м рокам ХХ ст. та першим рокам ХХІ ст. Визначальною віхою дослідження є набуття Україною незалежності в 1991 р., перетворення її в суверенного суб'єкта світової системи держав. З цим же пов'язане становлення відносин між Україною і Грецькою Республікою, як складової частини європейських та світових міжнародних процесів. Сучасний стан розвитку українсько-грецьких відносин підсумував 2003 р.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у наступному:

- вперше в українській історіографії здійснено комплексний конкретно-історичний аналіз процесу становлення і розвитку українсько-грецьких відносин 90-х років ХХ ст. - перших років ХХ ст.;

- показана еволюція та етапи формування і розвитку двосторонніх українсько-грецьких відносин;

- висвітлені форми і методи реалізації «грецької політики» України та «української політики» Греції;

- з'ясований вплив європейських і регіональних факторів, в тому числі ЄС та російського, турецького і македонського чинників;

- досліджено місце і роль грецької діаспори в Україні у процесі становлення і розвитку українсько-грецьких відносин.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для порівняльного аналізу при вивченні історії відносин України з іншими країнами світу. Основні положення, узагальнення і висновки роботи, зібраний фактичний матеріал можуть бути застосовані для підготовки підручників, навчально-методичних посібників і навчальних загальних і спеціальних курсів з історії Греції та України, всесвітньої історії, історії міжнародних відносин та інших дисциплін, а також в практичній діяльності Міністерства закордонних справ України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором на семи міжнародних наукових конференціях, в тому числі «V Сходознавчі читання А. Кримського» (жовтень 2001 р., Київ); «Археологія та етнологія Східної Європи: крок молоді у ХХІ століття» (квітень 2002 р., Одеса); «Вивчення та викладання всесвітньої історії в Україні» (вересень 2002 р., Чернігів); «Соціальна політика і механізми інтеграції українського суспільства» (вересень 2002 р., Одеса); «Восьма міжнародна молодіжна конференція по іудаїці» (липень 2003 р., Москва).

Публікацій, в яких відображені різноманітні аспекти дисертаційного дослідження нараховується вісім. Із них - три у фахових виданнях з історичних наук, що відповідають вимогам ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки. Список використаних джерел та літератури налічує 397 найменувань.

європейський співробітництво політика міжнародний

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, показаний зв'язок роботи з науковими програмами, визначається об'єкт і предмет дослідження та його хронологічні рамки, формулюються мета і завдання, розкриваються методи дослідження, наукова новизна, практичне значення і апробація одержаних результатів.

У першому розділі «Джерельна та історіографічна база дослідження» охарактеризовані джерела дисертаційної роботи та проаналізований стан наукових досліджень проблеми. Серед залучених матеріалів переважають опубліковані документи. Архівні матеріали стосуються сучасного етапу українсько-грецьких відносин. Ряд міждержавних угод, які вперше вводяться автором до наукового обігу, походять із фонду «Міжнародні договори» відділу архіву зовнішньої політики Міністерства закордонних справ України. Інформація про діяльність державних установ Греції в Україні знаходиться в поточних архівах Генерального консульства Грецької Республіки в Одесі, Морського консульства Грецької Республіки в Одесі та Одеської філії Грецького фонду культури. Ряд матеріалів щодо характеристики українсько-грецьких відносин використані з Державного архіву Одеської області, відомчого архіву Одеської обласної державної адміністрації та поточного архіву Одеської громади греків.

Опубліковані джерела розподіляються на декілька груп в залежності від походження та інформативності. В першу групу входять офіційні документи України, Греції та міжнародних організацій, таких як Європейський Союз та НАТО. До них відносяться закони, прийняті Верховною Радою України і парламентом Греції. Серед них постанови щодо зовнішньої політики України, ряд законів, так чи інакше пов'язаних з грецькою політикою України, в тому числі закони про зовнішньополітичну діяльність, про інвестиційну діяльність, закони про ратифікацію зовнішньополітичних актів України. В дисертації використані матеріали міжнародних структур: угоди України з ЄС і НАТО, рішення саммітів ЄС, ряд програм міжнародних організацій. Другу групу складають двосторонні договори, угоди, протоколи, меморандуми, найважливішим з яких є міждержавний «Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Грецькою Республікою», підписаний 11 листопада 1996 року. До третьої групи джерел входять заяви, промови, виступи на прес-конференціях державних посадових осіб найвищого і вищого рівня: Президентів України і Греції, прем'єр-міністрів урядів обох країн, міністрів закордонних справ. Інформаційно насичені документи візитів Президента Л. Кучми до Греції і Президента К. Стефанопулоса до України. Важливе значення має четверта група джерел. Це офіційні документи МЗС України, довідки та інші матеріали, які здебільшого опубліковані в «Дипломатичному досьє», що з'являлось на сторінках журналу «Політика і час». Аналогічні грецькі матеріали вміщувались в журналі МЗС Греції «Тезис». Подібні матеріали знаходяться і на офіційних сайтах Кабінету Міністрів України, МЗС Греції, Інституту міжнародних відносин Греції, Грецької фундації європейської зовнішньої політики, Інституту Балканських досліджень Греції. До цієї групи джерел відносяться також документи грецьких державних установ, які опікуються справами грецької діаспори: Генеральний секретаріат греків зарубіжжя, Грецький фонд культури. Матеріали преси є п'ятою групою джерел. В роботі використані центральні та регіональні засоби масової інформації України та Греції. Специфічною є шоста група джерел, яка включає матеріали різного походження про діяльність грецької діаспори України та української діаспори в Греції.

Окреме місце серед джерел займають матеріали щодо передумов та витоків відносин української незалежної держави з Грецією. Вони охоплюють період від ХVII століття до часів існування УРСР і Королівства Греції. Таким чином, різноманітні та багаточисельні джерела дозволяють комплексно, з урахуванням історичних витоків розглянути політичні, економічні та гуманітарні аспекти сучасного стану українсько-грецьких відносин.

Українська історична наука тривалий час достатньо продуктивно досліджувала проблеми грецької історії та розвиток греко-слов'янських взаємозв'язків. Проте відносини між українським та грецьким народами вивчались як складова частина історії греко-російських та греко-радянських відносин.

В сучасній українській історіографії рівень дослідження теми залишається поки що недостатнім. Відсутні ґрунтовні спеціальні праці з комплексним аналізом проблем історії українського співробітництва, особливо кінця ХХ - початку ХХІ століття. До середини 1990-х років з'являлися лише окремі наукові розробки щодо умов формування й розбудови зовнішньополітичних відносин між Україною і Грецькою Республікою та окремих аспектів українсько-грецького співробітництва. Першою звернулась до нового висвітлення українсько-грецьких взаємин Н.О. Терентьєва. Але головна увага в публікаціях українських і закордонних авторів приділялася історії грецької діаспори України.

З другої половини 1990-х років кількість публікацій про українсько-грецькі відносини суттєво зросла. З'явилися видання загального характеру про зовнішню політику України та місце незалежної України в світовій системи держав, де українсько-грецькі відносини згадуються в європейському контексті. Різноманітні сторони українсько-грецького співробітництва знайшли відображення в публікаціях К.В. Балабанова, Н.В. Ішуніної, С.В. Мякушко, О.П. Реєнта, О.А. Слюсаренко, Н.О. Терентьєвої та інших.

Значним історіографічним доробком відмічений 2000 рік, коли з'явилась колективна праця київських вчених М. Дмитрієнко, В. Литвина, В. Топазова, Л. Яковлевої та О. Яся «Греки на українських теренах». В ній узагальнене бачення історії грецької спільноти України та її зв'язків з Грецією, показане відродження греків в незалежній Україні. В останні роки над питанням українсько-грецьких відносин на сучасному етапі працює Є.А. Конопацький, який розглянув участь грецьких громад в розбудові культурних та просвітницьких відносин між Україною та Грецією, дав позитивну оцінку українсько-грецькому співробітництву.

Грецька сторона приділяє незрівнянно менше уваги до вивчення греко-українських відносин кінця ХХ ст. Як правило, роботи грецьких авторів, які стосуються України з'являлися в українських виданнях (Х. Ласкезіс, Я. Драгасакіс, А. Харламбіду, В. Панайотопулоса, Ф. Папудакіса). В грецькій, американській, західноєвропейській та російській історіографії склалася така ситуація, коли дослідники подають зовнішню політику України і Греції окремо і відсутнє цілісне бачення українсько-грецьких відносин та їх місця в сучасному світі. Навіть в роботах, присвячених «північній політиці» Греції, в тому числі до нових держав, що утворилися після розпаду СРСР, відсутній аналіз греко-українських відносин.

Проте значних успіхів досягла українська і грецька історіографія щодо дослідження грецької діаспори України. На сьогодення сформовано декілька центрів по її вивченню: Київ, Маріуполь, Сімферополь, Одеса - в Україні; Афіни, Салоніки, Яніна - в Греції. З'явилась ціла група дослідників, які плідно розробляють цю проблематику: М.Ф. Дмитрієнко, Н.О. Терентьєва, О.О. Терентьєва, В.В. Томазов, М.А. Араджіоні, Є.К. Чернухін, І. Лильо, Н.І. Бацак, М.А. Абдуллаєва, С.В. Мякушко та інші. До числа відомих грецьких дослідників історії греків України відносяться: К. Авгітідіс, К. Папулідіс, С. Пападопулос, Е. Ніколаідіс, А. Каратанасіс, К. Хатзопулос, С. Парадісопулос та інші.

Отже стан історіографії засвідчив помітне зростання в останнє десятиріччя інтересу до проблематики українсько-грецьких відносин, особливо до історії грецької спільноти України. Свідченням цього є поява ряду робіт з окремих питань і періодів. Проте залишається актуальною здійснення як комплексних досліджень, так і спеціальних розробок щодо сучасного становища українсько-грецьких відносин.

У другому розділі «Історичні витоки та традиції українсько-грецьких відносин», який складається з двох підрозділів, розглядається еволюція українсько-грецьких відносин та формування грецької діаспори на теренах України. Історія взаємозв'язків українського та грецького народів була започаткована появою грецьких переселенців на північних берегах Чорного моря, тобто на майбутніх українських теренах. За часів феодалізму розпочалися контакти двох народів. Визначальною рисою довготривалих зв'язків була відсутність державності обох народів. З ХVІ ст. починає формуватися конфігурація грецької діаспори України. На відміну від кримської, яка мала давні античне і візантійське коріння на західні та центральноукраїнські землі греки переселяються з володінь Османської імперії. В роки Визвольної війни і Гетьманщини значення грецької присутності зростає. В той час грецькі спільноти Львова, Поділля та Ніжина створили модель торговельної грецької діаспори. У ХVІІІ - ХІХ ст. грецька спільнота була представлена на українських теренах трьома моделями існування діаспори: торговельною, аграрною та військовою. Перша модель зустрічалась на території Гетьманщини та південно-західному регіоні, друга - притаманна південно-східній частині, так званій Маріупольщині, третя модель - наявна на Кримському півострові як складова частина змішаного типу існування грецької діаспори України. Проте, в другій половині ХІХ ст. в наслідок реформаторських дій російської влади пройшла певна уніфікація становища греків, яка все ж не змогла цілком знищити етнічну ідентифікацію та цілісність моделей греків України.

Визвольні змагання за часів революції початку ХХ ст. майже не змінили характер відносин між обома народами. Незважаючи на намагання УНР встановити дипломатичні відносини з Грецією, на заваді стала європейська спрямованість зовнішньої політики Афін. Входження України до складу СРСР розвело українців і греків по різні сторони ідеологічних і держаних систем. Нові можливості для грецької діаспори відкрилися з набуттям незалежності України. Діаспора стала однією із найважливіших передумов для розбудови міждержавних українсько-грецьких відносин. В залежності від характеру, інтенсивності та наслідків взаємодії діаспори і метрополії виділяються три етапи еволюції грецьких громад України. Зростання ролі греків України для Грецької Республіки разом із довготривалими конфесійними, економічними, культурними та політичними відносинами заклали підвалини розбудови сучасних українсько-грецьких відносин.

У третьому розділі «Політичні та економічні відносини між Україною і Грецією» включає два підрозділи, в яких аналізується еволюція міждержавних відносин України і Грецької Республіки у сфері політики та економіки. За 90-і роки ХХ ст. - перші роки ХХІ ст. українсько-грецькі відносини витримали випробування часом, незважаючи на різноманітні складнощі. Для їх еволюції характерна тенденція постійного зростання, як якісного, так і кількісного. В цьому процесі можливо виділити два етапи. Перший - етап становлення або розбудови відносин (розбудовчий), який припав на час від проголошення незалежності України до підписання Договору про дружбу і співробітництво між Україною і Грецькою Республікою в листопаді 1996 р. Другий етап - структуротворчий, пов'язаний із оформленням головних структурних зв'язків грецького напряму зовнішньої політики України і відповідно українського напряму Греції, який сягає сьогодення. Окремо можливо виділити ще й підготовчий етап, який передував власне українсько-грецьким відносинам і відноситься до останніх років існування СРСР, на кінець 80 - початок 90-х років ХХ ст.

Україна і Греція розпочали розбудову двосторонніх відносин спираючись на попередні здобутки. Результатом цього стало встановлення дипломатичних відносин вже 15 січня 1992 р. Майже з самого початку відносини проходили під впливом зовнішніх чинників різного рівня - європейського та регіонального. Греція, як країна-член Євросоюзу багато в чому залежала від рішень, які приймались на наднаціональному рівні. Враховуючи складнощі становища України та її відносин з США, НАТО, ЄС Греція не виявляла власної ініціативи на шляху активізації співпраці з Україною. Одним із регіональних чинників, якій вже тоді втрутився у двосторонні відносини стало «македонське питання». Іншими регіональними факторами, які тією чи іншою мірою впливали на українсько-грецькі відносини стали турецький та російський чинники.

Новий стимул для поглиблення розвитку співпраці відносини України і Греції отримали з 1994 р., коли Україна вирішила зовнішньополітичні проблеми на американському та європейському напрямах. Це привело до активізації двосторонньої діяльності і вилилось у підписання в листопаді 1996 р. Договору про дружбу і співробітництво під час перебування в Греції Президента України Л. Кучми.

Для першого етапу характерна значна зацікавленість обох країн в розгортанні економічних стосунків. Особливість полягала в тому, що з боку Греції найбільший інтерес виявляли підприємницькі кола, насамперед великі компанії, а з боку України - державні структури. Однак, відсутність відповідної законодавчої бази та складні внутрішні обставини України не сприяли розширенню грецької економічної присутності в Україні.

На другому етапі головна увага приділялась зміцненню та зростанню політичних та економічних відносин. Загальним настроєм стало розуміння того, що рівень економічного співробітництва не відповідає потенціалу обох країн. Частково це пов'язано як із характером міждержавних відносин, так із впливами європейського та регіональних факторів.

З 2002 р. у сферу двосторонніх відносин України та Греції у зв'язку з головуванням Грецької Республіки в ЄС безпосередньо увійшла проблема європейської інтеграції України. Значна робота, здійснена українськими і грецькими дипломатами в той час відкрила нові перспективи міждержавного співробітництва.

У четвертому розділі «Гуманітарні відносини України і Греції», який складається з двох підрозділів, висвітлено співробітництво в сфері культури, освіти, науки та інших аспектів гуманітарних зв'язків. На відміну від економічної співпраці, українсько-грецькі гуманітарні відносини позначені багатьма яскравими подіями і в цілому розвивалися по зростаючій. Розпочався процес створення їх договірно-правової бази. Гуманітарні проблеми присутні в ряді міждержавних документів і насамперед у Договорі про дружбу і співробітництво. У 2002 р. прийнята трьохрічна програма конкретних заходів поглиблення взаємозв'язків.

Інституалізація культурних стосунків відбулась раніше ніж політичних. В 1993 р. утворилось Товариство «Україна - Греція», а в наступному 1994 р. в Україні була відкрита одеська філія Грецького фонду культури. Проте з самого початку між ними існувала різниця: на відміну від Товариства Фонд був державною установою і мав значні кошти для реалізації державної культурної політики Греції. Це дозволило Фонду проводити значну, масштабну роботу на теренах України, яка охоплювала більшість напрямів гуманітарного співробітництва. Діяльність Фонду в Україні продемонструвала наявність можливостей демократизації зовнішньої політики в сучасному світі.

Українська культурна присутність на теренах Греції менш помітна. Основний її тягар прийшовся на працівників Посольства України в Греції. Значно активізувалася вона з кінця 90-х років на фоні зростання зацікавленості грецького суспільства щодо України, бажання України подати позитивний образ своєї країни та об'єднавчими тенденціями в середовищі української діаспори в Греції. Складовою частиною гуманітарних відносин стало співробітництво в галузі освіти, науки і культури, яке охоплює різні рівні спілкування - від міждержавного до «народної дипломатії». Поступово набуває обертів рух за встановлення побратимських зв'язків між містами, областями України та Греції. Найбільш активно в цьому процесі задіяні Маріуполь та Одеса з української сторони, і Пірей та Салоніки з грецької. Не менш активно проявляються українсько-грецькі гуманітарні контакти в інших сферах: молодіжному руху, медицині, туризму, конфесіональних зв'язках. Греція надає значну гуманітарну допомогу Чорнобильському проекту та програмі облаштування репресованих греків в Криму.

Як і в політичній та економічній областях співробітництва, в гуманітарній сфері простежуються особливості їх розвитку на кожному з двох етапів. Для першого характерна тільки поява окремих елементів формування українсько-грецької гуманітарної політики, напрацювання форм і методів зв'язків в різних сферах, незважаючи навіть на появу організаційних структур, відповідних за цю ланку роботи. На другому етапі розпочатий процес почав втілюватися у сталі форми, такі як Дні та Тижні культури, реалізувався у вигляді Програми співробітництва.

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження. Вони зводяться до наступних положень.

Розбудова і розвиток українсько-грецьких відносин мали системний характер. Еволюція різноманітних напрямків та форм відносин двох країн, які відрізняються за станом розбудови громадянського суспільства, розвивалася як наслідок історичних передумов, європейських, євроатлантичних та регіональних чинників, а також діяльності державних структур. На сьогодні існує цілісна структура міждержавних відносин, які виступають складовою частиною світової системи держав. Але поряд з беззаперечними успіхами на рівні двосторонніх і багатосторонніх напрацювань, відносини України і Греції не дають підстав вважати їх першорядним чинником світових та європейських відносин кінця ХХ - початку ХХІ століття. Більш значну роль вони відіграють у регіональній балкансько-чорноморській співпраці.

В основі українсько-грецьких відносин покладені усталені довготривалі історичні зв'язки. Уся історія стосунків українців і греків розділяється на два періоду: перший - до утворення незалежної України на початку 1990-х років, другий - до сьогодення. До останнього десятиріччя ХХ ст. виділяються п'ять етапів двосторонніх відносин українського і грецького народів. Перший - до середини ХV ст.; другий - до середини ХVІІ ст., пов'язаний з формуванням грецької діаспори на українських теренах від Галичини до Сіверщини; становлення державності України за часів Визвольної війни та розгортання боротьби грецького народу проти османського панування складають зміст третього етапу; четвертий етап - ознаменований появою незалежного Грецького королівства. Для України він характеризувався наступом російських асиміляційних рухів. Революція в Російській імперії, поява УНР, а потім УРСР привели український і грецький народи до різних соціально-політичних та суспільних систем, що становило сутність п'ятого етапу двосторонніх відносин.

Відносини між Україною і Грецією впродовж 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст. засвідчили наявність стабільної тенденції розгортання двосторонніх політичних, економічних і гуманітарних зв'язків. Вони проходили як на рівні міждержавних відносин, так і на рівні «народної дипломатії». За характером, інтенсивністю та політичним змістом цей період розділяється на два етапи. Перший - етап становлення або «розбудовчий» охоплював 1991-1996 рр. Другий етап - структуротворчий, який характеризувався оформленням головних структурних зв'язків двосторонніх відносин, тривав з 1996 р. до середини 2003 р.

В перший половини 90-х років розгорнувся процес формування договірно-правової бази міждержавних відносин, політичні зв'язки здійснювались на низькому рівні, від випадку до випадку. Значний вплив на українсько-грецькі відносини мали позиції США, країн ЄС відносно політичного вибору України, її ядерного роззброєння та регіональних чинників. Підсумком першого етапу став Договір про дружбу та співробітництво між Україною і Грецькою Республікою, підписаний 11 листопада 1996 р.

Для другого етапу українсько-грецьких відносин характерно підписання й ратифікація значної кількості міжурядових і відомчих угод, програм, систематичний обмін візитами, в тому числі на найвищому і вищому рівні, посилення двосторонніх відносин і порівняно менша їх залежність від зовнішніх факторів. Цьому ж етапу притаманне зростання елементів «народної дипломатії».

Сучасний стан двосторонніх відносин характеризується достатньо окресленими формами і методами взаємодії державницьких інституцій України і Грецької Республіки: глав держав, парламентів, урядів, міністерств і відомств, регіональних і місцевих органів державної влади і самоврядування. Поряд з ними розвиваються зв'язки між грецькими громадами України та державними структурами Греції. Важливу роль, незважаючи на складнощі об'єктивного і суб'єктивного порядку, у координації міждержавного співробітництва відіграє міжурядова українсько-грецька спільна робоча група з економічної, промислової, технічної та наукової співпраці. Все це дозволило за минулих дванадцять років напрацювати підвалини договірно-правової бази українсько-грецького міждержавного співробітництва, яка нараховує більше тридцяти двосторонніх документів.

Головними факторами розбудови зовнішньоекономічних зв'язків впродовж 90-х років - початку ХХІ ст. виявилися стан економічного розвитку обох країн, структура промислового та аграрного секторів України та Греції, вплив зовнішньополітичних чинників, європейської та регіональної політики. Коливання торговельно-економічного співробітництва, труднощі в галузі двосторонньої інвестиційної політики, низка ефективність механізму реалізації важливих міждержавних угод економічного характеру обумовлені складнощами європейських інтеграційних процесів та швидкістю економічної та соціальної модернізації в обох країнах.

Українсько-грецькі взаємозв'язки у гуманітарній сфері значно випереджають інші сфери двостороннього співробітництва. Саме вони розвиваються з найбільшим урахуванням історичного досвіду і охоплюють різноманітні напрями освітніх, наукових, мистецьких та інших відносин. Вони знайшли яскраве втілення у поширенні побратимських регіональних зв'язків. Якраз гуманітарні українсько-грецькі відносини дають приклад закріплення в двосторонніх відносинах сучасної тенденції демократизації зовнішньої політики. Разом з тим, вони засвідчують різницю підходів обох країн щодо забезпечення прав національних меншин. Українські громадяни грецького походження мають значно більше можливостей для втілення своїх особистих та національних прагнень, ніж українці в Греції.

На рівень розвитку українсько-грецьких відносин впливали світові, європейські та регіональні чинники. Зовнішньополітичні рішення Греції багато в чому залежать від ЄС, тобто від наднаціонального рівня. Позиції євроатлантичних і європейських структур носили системний характер і окреслювали простір можливого спілкування Греції і України, що чітко простежується в подіях 1992-1994 рр. і 1998-1999 рр. В першому випадку визначальними були вимоги США і НАТО, а в другому - відповідно Ради Європи та ЄС. Іноді негативну роль в еволюції українсько-грецьких відносин відігравали такі регіональні чинники, як російський, турецький та македонський.

Багаторівневість українсько-грецького співробітництва наочно показує грецька діаспора в Україні. Вже на етапі розбудови нових українсько-грецьких відносин вона була каталізатором розвитку міждержавних відносин. Її наявність в Україні стимулювала грецьку сторону підтримувати контакти як на рівні урядів і дипломатичних установ, так і на рівні регіональних зв'язків та «народної дипломатії». В умовах, коли виникали ускладнення між Україною і Грецією, які вели до згортання інтенсивності дипломатичних відносин, грецька діаспора залишалася важливою і незмінною ланкою підтримання стабільного рівня відносин.

На початку третього тисячоліття українсько-грецькі відносини піднімаються на новий рівень розвитку, головною метою якого буде використання потенціалу двосторонніх зв'язків та пошук оптимальної моделі політичного, економічного та гуманітарного співробітництва.

Размещено на Allbest.ru