Програми партнерства НАТО наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.
Вплив програм партнерства НАТО на систему пріоритетів альянсу в процесі еволюції системи євроатлантичної безпеки наприкінці XX - на початку ХХI ст. Потенціал співробітництва України з НАТО та відповідності рівня взаємодії в рамках існуючих механізмів.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.09.2013 |
| Размер файла | 25,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ПРОГРАМИ ПАРТНЕРСТВА НАТО НАПРИКІНЦІ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
Спеціальність 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
ТОМАШЕВИЧ ОЛЕКСАНДР
Київ - 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,
ГУМЕНЮК Борис Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор,
ПЕРЕПЕЛИЦЯ Григорій Миколайович,
Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділом воєнної політики
кандидат історичних наук, доцент
НЕМИРЯ Григорій Михайлович, Українська Академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри Європейської інтеграції
Провідна установа: Інститут світової економіки та міжнародних відносин Національної академії наук України
Захист відбудеться 19 квітня 2004 року о 14 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.
Автореферат розісланий 18 березня 2004 року.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Каменецький М.С.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. На рубежі 80-90-х років країни-члени Північноатлантичного альянсу постали перед новими ризиками та джерелами небезпеки, серед яких крім традиційних загроз виникнення збройного конфлікту на терені континенту і на периферії, а також розповсюдження ядерної, хімічної та біологічної зброї та засобів її доставки, актуалізуються такі питання, як нестабільність політичного та економічного розвитку у країнах ЦСЄ, міграційні потоки, екологічні негаразди, міжнародна організована злочинність, тероризм тощо. Усе це викликало необхідність внутрішньої адаптації до нових умов, пошуку шляхів вирішення складних та багатовекторних проблем безпеки як у самій Європі, так і на терені сусідніх регіонів.
Однією з найважливіших проблем убачалося питання перегляду структури альянсу та політики безпеки. Ключовою проблемою пристосування НАТО до нових умов військово-політичного середовища було питання розширення НАТО за рахунок країн Центральної та Східної Європи, оскільки неприйняття цих країн могло б призвести до формування вакууму безпеки у субрегіоні, створюючи довготривалі джерела нестабільності для всього континенту. Крім того, таке розширення відповідало прагненням самих країн претендентів з субрегіону ЦСЄ. З іншого боку, розширення НАТО є еволюційним процесом, що вимагає відповідності певним критеріям адаптації пострадянських країн до нових механізмів гарантування безпеки і оборони, а також врахування та улагодження позиції із Росією з метою уникнення нової конфронтації та ризику для безпеки тих країн, що опинилися б в разі розширення між НАТО та Росією.
Таким механізмом по пристосуванню до нових умов та реалій як для НАТО, так і для країн-претендентів на вступ до альянсу виступили програми партнерства НАТО, що у поєднанні з усвідомленням нових типів ризиків з-поза меж "зони відповідальності” НАТО, яка встановлюється ст.5 Вашингтонського договору 1949р., формують систему програм співробітництва як РПАС/РЄАП, ПЗМ, Середземноморський діалог. Участь Росії в даних програмах сприяла налагодженню діалогу з нею та мінімізації негативної реакції щодо розширення НАТО на Схід.
Особливої актуальності питання співробітництва в рамках програм партнерства НАТО набувають після другого етапу розширення НАТО, активізацією безпекового діалогу Росія - НАТО тощо.
Ґрунтовний аналіз потенційних наслідків розширення НАТО "другої хвилі" для системи євроатлантичної безпеки та потенціалу програм партнерства НАТО в контексті мінімізації негативних аспектів цього процесу, дають авторові можливість визначити рівень відповідності механізмів співробітництва програм партнерства НАТО зовнішньополітичним та геостратегічним прагненням України з метою пошуку ефективних для України форм співпраці.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з науковою програмою кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка в рамках науково-дослідної роботи "Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації сучасної системи міжнародних відносин" в рамках програми Інституту міжнародних відносин "Міжнародні, правові, політичні та економічні засади розвитку України" (номер державної реєстрації 01БФ048-01), що є складовою комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України".
Наукове завдання, яке вирішує автор полягає у визначенні місця програм партнерства НАТО у системі євроатлантичної безпеки, що формується протягом періоду, який досліджується, аналіз чинників, які впливали на динаміку розвитку та реалізації програм партнерства НАТО.
Об'єктом дослідження є міжнародні відносини у євроатлантичному регіоні у контексті розбудови системи безпеки.
Предметом дослідження є програми партнерства НАТО з країнами-нечленами альянсу як механізми забезпечення цілей безпеки в євроатлантичному регіоні в нових стратегічних умовах.
Хронологічні межі роботи охоплюють 90-ті роки ХХ ст. та початок ХХІ ст. Виділення цього періоду обумовлено трансформацією регіональної системи міжнародних відносин в Європі, зміною стратегічного середовища із розпадом біполярної системи, формуванням нових зовнішньополітичних орієнтирів пострадянських країн в Центральній та Східній Європи і країн колишніх республік СРСР в напрямку інтеграції до євроатлантичного простору безпеки через відповідні структури, еволюція процесу розширення європейських та євроатлантичних структур (ЄС та НАТО) за рахунок цих країн.
Метою дисертації є визначення впливу програм партнерства НАТО на систему пріоритетів альянсу в процесі еволюції системи євроатлантичної безпеки в період, що досліджується.
Визначена мета передбачає вирішення таких завдань:
обґрунтувати процес формування нової моделі євроатлантичної безпеки наприкінці XX - початку ХХI століття, що мало наслідком структурне та стратегічне реформування НАТО;
дослідити ефективність моделей співробітництва НАТО в їх здатності впливати на стабільність системи безпеки в нових стратегічних умовах;
дослідити цілі, принципи та функції програм партнерства НАТО в процесі розширення альянсу кінця 90-х - початку 2000-х років, а також місце і роль цих програм в системі зовнішньополітичних пріоритетів країн-партнерів НАТО;
проаналізувати чинники, що визначали головні етапи та проблеми реалізації таких програм партнерства НАТО як РПАС/РЄАП, ПЗМ, Середземноморський діалог;
оцінити вплив російського чиннику на процес формування системи євроатлантичної безпеки, зокрема в процесі реалізації програм партнерства та співробітництва НАТО в контексті двох фаз розширення НАТО на Схід;
визначити потенціал співробітництва Україна - НАТО та відповідності рівня взаємодії в рамках існуючих механізмів програм партнерства альянсу з країнами-нечленами НАТО національним інтересам України.
Методи дослідження. В основу дослідницького підходу автора покладено системний метод, що дало можливість аналізувати процес концептуалізації та еволюції програм партнерства НАТО в цілісному контексті чинників, що визначали проблеми співробітництва з питань гарантування міжнародної та євроатлантичної безпеки. Через використання порівняльного методу автор доходить до висновків щодо пріоритетності, переваг, недоліків та проблемних аспектів у реалізації програм партнерства та співробітництва. Системний підхід здійснювався із застосуванням історичного методу, що дозволило простежити розвиток програм партнерства НАТО з країнами-нечленами альянсу у хронологічній послідовності й виявити історичні закономірності й логічні причинно-наслідкові зв'язки. При визначенні перспектив та потенційних наслідків другого етапу розширення НАТО через аналіз відповідних механізмів програм партнерства НАТО автор застосував прогностичний метод.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається розробкою авторської концепції ролі та місця програм партнерства НАТО в умовах формування нової системи євроатлантичної безпеки на рубежі ХХ - ХХІ століть, що дало змогу формулювати практичні рекомендації стосовно формування та реалізації зовнішньої політики України.
Обґрунтовано процес формування європейської безпеки на принципах та цінностях концепції євроатлантизму, що є визначальною для підходів європейських та північноамериканських союзників по НАТО. На сучасному етапі мова йде про розширення географічних меж євроатлантичного регіону через поширення норм, цінностей, принципів та механізмів системи безпеки НАТО, за рахунок приєднання країн Центрально-Східноєвропейського регіону та пострадянських країн до ЄС та НАТО.
Визначено, що механізмом пристосування НАТО до нових військово-політичних умов стали програми партнерства альянсу з країнами ЦСЄ та ННД, що визначали параметри формування нових моделей співробітництва з країнами-нечленами НАТО. Визначальними характеристиками таких моделей є стратегічна важливість регіону (країни) для НАТО та відкритість регіону (країни) до співробітництва.
Встановлено асиметричний характер кінцевої мети та функцій програм партнерства НАТО: це розширення сфери впливу НАТО на європейському континенті в інтересах наближення до потенційного та прихованого супротивника - Росії, яка офіційно виступає партнером через участь в програмах партнерства, розробляючи власну парадигму євразійської системи безпеки; для країн-партнерів з ЦСЄ та ННД кінцева мета - вступ до НАТО, але визначальним моментом цієї мети є рівень загроз - унебезпечення від поновлення потенційного впливу Росії в регіоні, результатом є перетворення регіону ЦСЄ на прифронтову зону НАТО, що актуалізує питання реального (не декларативного) рівня стабільності.
Дана оцінка чинникам, що визначали головні етапи та проблеми реалізації програм партнерства альянсу: по-перше, відмінність рівнів важливості країн в рамках програм РПАС/РЄАП, ПЗМ для НАТО, визначення пріоритетних країн -
1) країни-претенденти на вступ;
2) Росія, Україна;
3) решта країн; по-друге, відмінності підходів країн-учасниць програм партнерства до визначення місця і ролі цих програм в системі забезпечення національної безпеки, через відсутність прямих механізмів надання гарантій безпеки країнам-учасницям програм партнерства; по-третє, проблеми фінансування програм партнерства; по-четверте, проблема співвідношення східного та південного напрямків програм партнерства та співробітництва; по - пяте, нечіткість формування цілей та функцій Середземноморської Ініціативи НАТО.
Проаналізовано ступінь впливу російського чинника на процес реалізації програм партнерства НАТО, що визначається природою самих програм, подвійне призначення яких полягає в залученні Росії до співробітництва і діалогу, з іншого боку, виконуючи прагнення країн-партнерів до зближення з НАТО та залучення їх до системи євроатлантичної безпеки.
Дано оцінку стану правового поля та відповідності відносин Україна - НАТО національним інтересам України в сфері забезпечення її національної та зовнішньої безпеки в рамках програм партнерства.
Практичне використання результатів дослідження визначається його актуальністю, новизною та сукупністю положень, що виносяться на захист. Виділяються наступні аспекти використання результатів дослідження:
Теоретичний - при подальшій розробці проблем євроатлантичної безпеки та суміжною з нею проблематики партнерства та співробітництва НАТО.
Практичний - у процесі підготовки та викладання у вищих учбових закладах курсів та спецкурсів із проблем безпеки. Основні положення дисертації були використані для проведення лекційних та семінарських занять із студентами Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, а також у роботі Центру інформації та документації НАТО в Україні.
Результати дослідження цілком можуть бути використані у діяльності зовнішньополітичних та військових відомств України, науково-дослідних інститутів, при розробці практичних питань регіональної та міжнародної безпеки, а також вироблення підходів та позиції України щодо останніх.
Апробація дослідження. Результати дисертації були оприлюднені у виступах на науково-практичний конференції "Проблеми миротворчої діяльності міжнародних організацій" (Київ, 17 квітня 2001 року), "Роль дипломатичного протоколу і етикету в сучасних міжнародних відносинах” (Київ, 14 листопада 2002 року). Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в 5 наукових статтях.
Структурно робота складається з вступу, чотирьох розділів та восьми підрозділів, що обумовлено логікою досягнення загальної мети та завдань дослідження. Список використаних джерел складається з 270 найменувань українською, російською, англійською, сербською, польською мовами. Загальний обсяг роботи 195 сторінок (з них 23 сторінки використаної літератури).
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, наукове значення роботи, визначаються мета та завдання, об`єкт, предмет дослідження, його хронологічні рамки, наукова новизна та практичне значення дисертації.
У першому розділі - "Концептуально-методологічні засади і джерельна база дослідження" - визначено доцільність застосування системного підходу до вивчення проблем безпеки. Виходячи з постулатів системної теорії до аналізу міжнародних відносин, виділяють, в залежності від просторово-географічних характеристик, загальнопланетарну міжнародну систему та її регіональні підсистеми-компоненти, елементами яких, в свою чергу, виступають субрегіональні підсистеми, що наділені своїми правилами адаптації та трансформації. В контексті євроатлантичної безпеки мова йде про концепцію "євроатлантизму”, як основу формування євроатлантичного регіону. Автор, зокрема, відзначає, що особливістю інституцій, спрямованих на вироблення та реалізацію концепцій безпеки, за нових умов є пошук особливих форм та механізмів забезпечення безпеки на регіональному та глобальному рівні. Що стосується НАТО, то власне розробка програм партнерства з колишніми противниками, виступає у якості механізму пристосування до нового безпекового середовища. Крім того, паралельно із розширенням та налагодженням співробітництва в альянсі триває процес власної самоідентифікації в нових геостратегічних умовах, з урахуванням протиставлення інтересів безпеки США та європейських країн, що підриває основу євроатлантизму, як базису безпекової інтеграції.
Автор вважає, що в основі проблеми безпеки в євроатлантичному просторі покладений механізм партнерства та співробітництва з метою підвищення ефективності системи безпеки та мінімізації рівнів загроз. Поняття "міжнародне співробітництво" відображує такий процес взаємодії двох або декількох акторів, в якому виключаються механізми застосування збройного насилля та переважають спільні пошуки шляхів реалізації спільних інтересів. Такими спільними інтересами в євроатлантичному регіоні є безпека, механізмами є структури безпеки (НАТО, ЄС, ОБСЄ тощо), що знаходяться в стані визначення функціональних сфер діяльності, а засобами виступають програми партнерства з державами, що не є елементами системи, але прагнуть набуття такого статусу в майбутньому.
Питання формування європейської та євроатлантичної безпеки є одним з ключових у відповідних тематичних роботах європейських, американських, російських, українських аналітиків.
Теоретичну основу дослідження складають роботи таких авторів, як Гончар Б., Грищенко К., Дергачов О., Каменецький М., Константинов В., Маначинський О., Перепелиця Г., Тарасюк Б., Удовенко Г., Афанасьевский Н., Васильев В., Глинский Д., Иванов И., Кобринская И., Лукін В., Пархалина Т., Шаклеина Т., Асмус Р., Бжезинський З., Гебхард П., Грехем Т., Гросс П., Де Нервз Р., Джексон П., Ерлер Г., Кіш Є., Киссинджер Г., Кюглер Р., Ларрабі Ф., Лугар Р., Маккарті Дж., Метлок Дж., Петерс Дж., Рейдер С., Сміт М., Хайд-Прайс А., присвячених дослідженню міжнародних відносин, політичних та військово-стратегічних аспектів проблем безпеки, партнерства та співробітництва та зовнішньої політики України. Фактичний матеріал і висновки цих робіт були критично проаналізовані автором і використані автором як позитивно, так і в проблемних площинах.
В результаті опрацювання літератури та документальних джерел автор приходить до висновку, що в цілому в західній політичній думці не спостерігається єдності думок щодо механізмів та ролі програм партнерства в майбутній архітектурі європейської регіональної безпеки. Найпоширенішими сферами виявлення суперечливих підходів на сучасному етапі є політика НАТО щодо Росії, у питаннях військової політики, особливо в контексті формування сил швидкого реагування ЄС, співвідношення критеріїв та процесу розширення НАТО та ЄС тощо. Мова йде про актуалізацію проблеми зменшення лідерства США в європейських справах із подальшим розгортанням процесу розширення НАТО на Схід. Важливим в цьому аспекті є визнання, що на сьогодні саме США виступають лобістами інтересів країн-претендентів на вступ до європейських та євроатлантичних структур безпеки.
За допомогою фактичних даних, що містяться у вищезазначених роботах, а також вирізняючи проблемність та критичність, із застосуванням порівняльного та аналітичного методів автор проводить дослідження проблем партнерства та співробітництва НАТО на сучасному етапі.
У другому розділі - "Еволюція стратегії та механізмів співробітництва НАТО в умовах постбіполярності” - досліджуються проблеми формування нової моделі євроатлантичної безпеки, а також аналізується процес структурної розбудови та пристосування стратегічної концепції НАТО на новому історичному етапі.
Автор відзначає, що протягом 90-х років в результаті припинення блокового протистояння безпека в Європі зросла, але зменшилася стабільність, зявилися нові ризики та загрози, але одночасно збільшилися і можливості для вирішення проблемних питань безпеки та стабільності. На сучасному етапі можна вирізнити вже певні результати процесу трансформації НАТО, а саме розширення підходу альянсу до вирішення нових проблем безпеки.
При цьому, по-перше, рушійною силою трансформації була не нова стратегічна концепція та інші політичні декларації, а скоріше здатність протистояти загрозам безпеки; по-друге, лідерство США було важливим елементом всього процесу трансформації; по-третє, зміни у середовищі безпеки та пристосування НАТО до нього поглиблюють проблеми прийняття рішень та запровадження політики в межах НАТО, посилюються проблеми лідерства та контролю в межах цієї структури.
На думку автора, ключовою ознакою середовища структурного та стратегічного реформування НАТО стали процеси розширення за рахунок країн ЦСЄ, налагодження співробітництва нового рівня з ННД та визначення сфер взаємодії з сусідніми регіонами на сході й півдні. Відповідно змінюються підходи до стратегічної концепції Організації: НАТО набуває ознак військово-політичного союзу, що вимагало вироблення нових механізмів діяльності в регіоні, а також якісно нового рівня інституалізації зв'язків НАТО з країнами-нечленами.
Головним результатом аналізу матеріалу даного розділу є узагальнення щодо того, що механізмом по пристосуванню до нових умов та реалій як для НАТО, так і для країн-претендентів на вступ виступали програми партнерства НАТО.
У третьому розділі - "Програми партнерства НАТО як механізм розширення та адаптації альянсу в нових військово-стратегічних умовах” - автором розкриваються питання формування моделей співробітництва НАТО з країнами-нечленами альянсу.
Саме програми партнерства і стали основою формування політики НАТО щодо країн ЦСЄ, ННД та Середземноморського регіону. Автор в роботі аналізує наступні функції програм партнерства НАТО з країнами ЦСЄ та ННД: підтримка діалогу НАТО з країнами ЦСЄ та ННД в контексті розширення альянсу на Схід; пристосування політики безпеки країн-претендентів на вступ до НАТО через механізми консультацій (РПАС / РЄАП) та військових навчань і миротворчих операцій (ПЗМ); підтримання партнерських відносин з Росією з метою поглиблення діалогу з питань формування системи європейської безпеки; мінімізація негативних наслідків від процесу розширення НАТО зокрема для країн, що залишаються поза межами такого розширення, як Україна; налагодження військово-політичного співробітництва НАТО з країнами південного Середземномор'я з метою гарантування власних інтересів безпеки в цьому географічно близькому та нестабільному регіоні.
Порівняння програм партнерства як РПАС/РЄАП, ПЗМ та Середземноморський діалог, дало автору можливість визначити тенденцію до невідповідності ролі та місця програм партнерства НАТО у зовнішньополітичних пріоритетах країн-партнерів з ЦСЄ, ННД та Середземномор'я, що свідчить про відмінність місця самих програм в політиці НАТО.
Цікавим, з точки зору автора, є проблематика, пов'язана із аналізом рівнем впливу російського чинника на процес формування системи євроатлантичної безпеки, оскільки Росія потребуватиме власної зони одноосібного впливу, у якій би вона сама визначала будь-якими доступними засобами перебіг політичних процесів.
Автором аналізуються фактори стурбованості Росії у процесі стратегічної визначеності НАТО. Проблема забезпечення Росії відповідними компенсаціями в процесі розширення на Схід є дуже важливою, оскільки це дає можливість продемонструвати готовність до співробітництва, яке для дієздатності НАТО являється не менш важливим, тому що рішення нових завдань, зокрема, нерозповсюдження ядерної зброї і управління кризами, навряд чи можливе без російського сприяння.
Важливе місце в аналізі програм партнерства та співробітництва НАТО є питання проблем їхньої реалізації, серед ключових, на думку автора, є проблеми постановки стратегічних завдань та цілей програм, організаційне забезпечення, і особливо ефективність реалізації.
У четвертому розділі - "Роль України в програмах партнерства НАТО” - аналізуються правові засади відносин в рамках діалогу НАТО - Україна, визначаються основі форми та механізми співпраці в сфері безпеки.
Автором визначаються переваги співробітництва України з НАТО на сучасному етапі, із зауваженням, що спрямованість на вступ до альянсу має враховувати часовий та стратегічний виміри, оскільки на момент готовності до вступу України в дане утворення сама Організація зазнаватиме еволюційних змін, які мають бути адекватними тенденціям світової політики та повинні відповідати національним інтересам України.
Окремо автором досліджується питання участі України в миротворчих операціях НАТО, як складова політики співробітництва та партнерства. Саме миротворча діяльність та потенціал в цій сфері є основною формою співробітництва України з НАТО, що має позитивні дивіденди у вигляді практичного, недекларативного, запровадження механізму консультацій Україна - НАТО.
У відповідності до мети та завдань дослідження автор робить такі висновки:
Радикальні перетворення, що мали місце у Європі протягом 90-х років ХХ сторіччя, вимагали вироблення нових механізмів в регіоні, а також якісно нового рівня інституціоналізації зв'язків НАТО з країнами-нечленами цієї Організації. Ключовою проблемою пристосування НАТО до нових умов військово-політичного середовища було питання розширення НАТО за рахунок країн ЦСЄ. Таке розширення відповідало прагненням самих країн претендентів з субрегіону ЦСЄ. З іншого боку, розширення НАТО є еволюційним процесом, що вимагає відповідності певним критеріям адаптації пострадянських країн до нових механізмів гарантування безпеки і оборони.
Питання про розширення НАТО складало одну з найбільших дилем пристосування Альянсу до нового військово-політичного середовища. З одного боку, не прийняття країн ЦСЄ до НАТО могло б призвести до формування вакууму безпеки в субрегіоні, створюючи довготривалі джерела нестабільності для всього європейського регіону. Механізмом по пристосуванню до нових умов для НАТО і країн-претендентів на вступ до альянсу виступили програми партнерства НАТО, що формують систему програм співробітництва як РПАС/РЄАП, ПЗМ, Середземноморський діалог.
Програми партнерства були покладені в основу формування моделей співробітництва НАТО з країнами ЦСЄ, ННД - РПАС/РЄАП, ПЗМ та Північної Африки і Близького Сходу - Середземноморський діалог. Головним принципом розбудови моделей безпеки є всебічна зацікавленість сторін - НАТО та країн-партнерів - у розвитку системи безпеки в Європі, мінімізації загроз та ризиків на континенті через участь у структурах безпеки. Наявним є тенденція до невідповідності ролі та місця програм партнерства НАТО у зовнішньополітичних пріоритетах країн ЦСЄ, ННД та Середземноморського діалогу, що свідчить про відмінність місця самих програм в політиці НАТО.
Загальними проблемами реалізації програм партнерства НАТО є:
ефективність реалізації програм партнерства з огляду на визначення ролі і місця цих програм в загальній стратегії альянсу щодо євроатлантичної безпеки в період, що досліджується;
питання відповідності мети програм цілям країн-партнерів нечленів альянсу в сфері безпеки (питання дійсного поширення стабільності із розвитком програм);
відмінний характер самих програм у південному (Середземноморський діалог) та східному (РПАС/РЄАП/ПЗМ) напрямках, що стосується питання організаційного забезпечення та фінансування.
Росія була і буде у видимій перспективі значним військово-політичним центром сили у світовій політиці. Процес налагодження діалогу між Росією та НАТО еволюціонував від приєднання до програм ПЗМ та РЄАП, підписання Основоположного Акту Росія - НАТО, але з боку Росії вони сприймаються у якості НАТО-центричних. На даному етапі відносини НАТО з Росією розвиваються за формулою "двадцятки”, коли кожна з країн НАТО та Росія мають окрему позицію на консультаціях з проблем міжнародної та регіональної безпеки. До певної міри це є перевага для російської сторони, що дотримується тактики підтримання двосторонніх відносин у Європі. Позиція Росії в цілому не справляє комплексного впливу на процес реалізації програм партнерства НАТО, в першу чергу через перевагу на сучасному етапі індивідуального підходу до формування планів дій НАТО з країнами-партнерами.
Розвиток стабільних стосунків з НАТО безпосередньо сприятиме зміцненню зовнішніх гарантій безпеки України. Відносини України з НАТО як з союзником стануть можливими по мірі його трансформації у структуру європейської безпеки. Якщо ця трансформація призведе до поширення стабільності в Європі, то приєднання до цього процесу України, яка прагне бути в системі європейської колективної безпеки є природнім. Не дивно, що з цих позицій Україна має намір у майбутньому приєднатися до НАТО. Але для цього, потрібен певний період часу, протягом якого альянс трансформується в більш відкритий для співробітництва орган формування загальноєвропейської системи безпеки. Такий само період часу потрібен і Україні в силу внутрішніх обставин та її геополітичного положення. Мається на увазі, економічна неготовність України до вступу в НАТО та невідповідність західним стандартам системи цивільного контролю над збройними силами, а також можливе зростання політичної напруженості в країні, обумовленої різними геополітичними орієнтирами її східних і західних регіонів. Головним механізмом співробітництва у такий трансформаційний для НАТО період виступають саме програми партнерства.
евроатлантична безпека україна партнерство
Список опублікованих автором праць за темою дослідження
1. Томашевич О. Середземноморський діалог як складова програм партнерства НАТО // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.23 (частина I). - Київ 2000. - С.42 - 47.
2. Томашевич О. Концепція багатонаціональних об'єднаних оперативно-тактичних сил (БООТС) через призму програми "Партнерство заради миру” та перспективи участі України в БООТС // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Випуск 27 (частина ІІІ). - Київ 2001. - С.44 - 47.
3. Томашевич О. Україна та операції з підтримання миру під егідою НАТО // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.28 (частина II). - Київ 2001. - С.92 - 99.
4. Томашевич О. ”Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО”, як складова програм партнерства НАТО з Україною // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.30 (частина II). - Київ 2001. - С.58 - 62.
5. Томашевич О. Участь України в програмах партнерства НАТО // Науковий вісник дипломатичної академії України. - Вип.6. - Київ 2002. - С.39 - 46.
Анотації
Томашевич Олександр. Програми партнерства НАТО наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук із спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню програм партнерства НАТО з країнами-нечленами альянсу, як механізмів забезпечення цілей безпеки в євроатлантичному регіоні в нових стратегічних умовах. В роботі визначені принципи, функції, загальні та специфічні ознаки програм партнерства НАТО у системі пріоритетів альянсу в процесі еволюції системи євроатлантичної безпеки в період, що досліджується. Аналіз програм партнерства НАТО побудовано у формі визначення певних моделей співробітництва НАТО з країнами-нечленами альянсу. Такими моделями виступають Рада Північноатлантичного співробітництва / Рада Євроатлантичного партнерства (РПАС/РЄАП), програма "Партнерство заради миру” (ПЗМ), Середземноморський діалог. Окремо автором аналізується місце програм партнерства НАТО у процесі становлення та розвитку відносин НАТО та Росії, та відносин НАТО - Україна.
Ключові слова: євроатлантичний регіон, безпека, програми партнерства НАТО, моделі співробітництва.
Томашевич Александр. Программы партнёрства НАТО в конце ХХ - начале ХХІ в. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений, Киев, 2003.
Диссертация посвящена исследованию программ партнёрства НАТО со странами-нечленами альянса, как механизма обеспечения целей безопасности евроатлантического региона в новых стратегических условиях. В роботе определены принципы, функции, общие и специфические характеристики программ партнёрства НАТО в системе приоритетов альянса в процессе эволюции системы евроатлантической безопасности в исследуемый период. Анализ программ партнёрства НАТО построено в форме выведения определённых моделей сотрудничества НАТО со странами-нечленами альянса. Такими моделями выступают Совет Североатлантического сотрудничества / Совет Евроатлантического партнёрства (ССАС/СЕАП), программа "Партнёрство во имя мира” (ПВМ) и Средиземноморский диалог. Отдельно автором анализируется место программ партнёрства НАТО в процессе становления и развития отношений НАТО - Украина.
Ключевые слова: евроатлантический регион, безопасность, программы партнёрства НАТО, модели сотрудничества.
Alexander Tomashevich. NATO Partnership Programs at the period of the end XX - beginning of XXI century. - Manuscript.
Thesis to Ph. D. in Politics, specialisation 23.00.04 - Political Problems of International Systems and Global Development. - Taras Shevchenko National University, Institute of International Relations, Kyiv, 2003.
The Dissertation is devoted to the studies of the NATO partnership programs with the countries - non-members of the Alliance as the mechanisms in security purpose realisation process within the Euro-Atlantic region. There are some principles, functions, general and specific features of the programs in the priorities system of the Alliance defined.
The Thesis contains the author's concept concerning the role and place of the NATO partnership programs in the process of new Euro-Atlantic security system formation. Defining characteristics of the co-operation models formation are strategic potency of the region (country) for NATO and the region's (country's) openness for co-operation. The programs that are under author's analysis are NACC / EAPC, Partnership for Peace, Mediterranean dialogue.
The purpose of the work is to define the influence of the NATO partnership programs on the priority system of the Alliance within the Euro-Atlantic security system evolution process.
The author substantiates the process of the European security formation based on the Euro-Atlantic principles and values that are defining ones for NATO European and North-American allies. The matter is about the expansion of the geographical limits of the Euro-Atlantic region through dissemination of the norms, values, principles and mechanisms of the NATO security system by means of the Eastern European and Post-soviet countries acceptation.
The main problematic aspects of the programs the are under analyses are as follows:
the efficiency of the partnership programs realisation in the context of defining the proper place of these programs in the common strategy of the Alliance;
the correlation between the basic aim of the programs and the purposes of the participating countries in the sphere of security (the real enlargement of stability while developing the programs);
asymmetrical character of the programs in Southern and Eastern direction concerning the organisational and financial aspects.
The influence of the Russian factor upon the process of the NATO transformation and partnership programs realisation is fundamentally analysed as well.russia will stay in visible future substantial and influential power centre in Europe and in the world. To this end, the influence of the Russian factor is caused by the nature of the programs directed to the attraction of Russia for co-operation and dialogue and it requires specific approaches with a view on taking into account Russia's position to the issues of international and regional security.
The author gives the estimation of the legislation basis as well as the accordance of the relations among NATO and Ukraine to the national interests of the last one in the sphere of internal and external security within the NATO partnership programs. The development of the stable relations with NATO is favourable for strengthening external guarantees of Ukraine's security. In the circumstances if NATO transformation leads to the enlargement of the stability within the European continent, the joining of Ukraine to this process regarded to be rather natural. The main co-operation mechanisms in such a transformational period for NATO are partnership programs. The special part is devoted to the participation of Ukraine in NATO peacekeeping and peace-building operations, as the way to deepen NATO-Ukraine co-operation.
Key words: Euro-Atlantic region, security, NATO partnership programs, and co-operation models.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
НАТО: сутність, стратегії, цілі та основні завдання, його розширення як процес внутрішньої трансформації Альянсу. Відношення Росії до розширення зони впливу НАТО. Програми партнерства та еволюція політики "відкритих дверей". Україна в інтересах Альянсу.
курсовая работа [3,0 M], добавлен 16.06.2011Історія і основні етапи становлення двостороннього співробітництва України та НАТО, їх сучасний стан та оцінка подальших перспектив. Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО. Політика президента Барака Обами відносно співробітництва з Києвом.
контрольная работа [71,9 K], добавлен 16.04.2010Розвиток і нинішній стан відносин Україна-НАТО. Практичне обговорення підходів України та НАТО. Процес входження. Переваги членства. Процес вироблення і прийняття рішень щодо подальшого розвитку європейської і євроатлантичної безпеки. Фінансовий аспект.
статья [15,8 K], добавлен 04.01.2009Нормативно–правова база відносин України і НАТО. Основи функціонування НАТО. Можливі негативні наслідки вступу України до НАТО та перешкоди. Наслідки вступу України до НАТО для взаємовідносин з Росією. Скільки коштуватиме українцеві членство в НАТО.
реферат [51,2 K], добавлен 21.10.2008Правова основа існування та принципи діяльності НАТО. Можливі шляхи гарантування безпеки України. Умови вступу до Організації північноатлантичного договору. Результати та перспективи співробітництва з НАТО. Розвиток та нинішній стан відносин Україна–НАТО.
реферат [101,8 K], добавлен 18.12.2010Сущность, понятие, цель и структура НАТО. Его развитие после падения Варшавского договора. Особенности и перспективы отношений России и НАТО - общие вопросы развития. Расширение НАТО на восток – угроза для нас. Структура программы "Партнерство ради мира".
курсовая работа [349,6 K], добавлен 24.02.2009Вивчення структури і діяльності військово-політичного союзу НАТО (Організації Північноатлантичного договору). Аналіз мети НАТО - колективної оборони держав-членів. Переваги розширення НАТО. Спiвробiтництво в рамках програми "Партнерство заради миру".
реферат [39,4 K], добавлен 28.08.2010Международные отношения в послевоенный период. Предпосылки создания НАТО для Великобритании. "Доктрина Трумэна" и "План Маршалла". Оформление договора о НАТО. Вступление в НАТО Западной Германии. Первые годы существования НАТО.
реферат [24,9 K], добавлен 26.07.2003Эволюция взаимоотношений российской дипломатии и НАТО. От конфронтации к неравному партнерству. Россия и НАТО: факторы пересмотра стратегических приоритетов. Расширение НАТО на восток как проблема российской дипломатии.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 24.09.2006Россия и НАТО в современных международных условиях. Эволюция взаимоотношений. НАТО: факторы пересмотра стратегических приоритетов. Расширение НАТО на восток как проблема российской безопасности. Поиск стратегии для России при расширении НАТО.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 04.10.2006НАТО як міжурядова організація, характеристика роботи у сферах безпеки, довкілля, науки та техніки. Особливості діяльності Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи. Аналіз результатів співпраці Україна - НАТО у невійськовій сфері.
контрольная работа [33,4 K], добавлен 28.11.2010Укладення Брюссельського договору між Бельгією, Великою Британією, Люксембургом, Нідерландами та Францією у 1948 році. Ухвалення "резолюції Вандерберга". Етапи розширення НАТО. Структура органів військового управління НАТО. Відносини НАТО з Україною.
презентация [72,4 M], добавлен 04.04.2023Характеристика діяльності головного комітету НАТО з планування на випадок надзвичайних ситуацій. Дослідження невійськового науково-технічного співробітництва. Аналіз програм громадської дипломатії. Вивчення екологічних складників політики організації.
реферат [35,4 K], добавлен 18.12.2012Нормативно-правовая база отношений Украины и НАТО. Мифы и правда о НАТО. Препятствия вступлению Украины в Североатлантический союз. Результат вступления в НАТО для страны. Анализ последствий вступления Украины в НАТО для взаимоотношений с Россией.
курсовая работа [63,3 K], добавлен 21.07.2011Создание НАТО на основе Североатлантического договора. Изменения в деятельности альянса с окончанием "холодной войны". Взятие курса на контакты и взаимодействие со странами, не входящими в НАТО. Особенности отношений между Российской Федерацией и НАТО.
реферат [34,1 K], добавлен 12.12.2012Образование Североатлантического союза, его задачи и стратегия. Стремление США консолидировать усилия Запада по сдерживанию Советского Союза. Действия НАТО после распада СССР. Превращение НАТО в закрытую структуру. Политика России в отношении НАТО.
реферат [36,3 K], добавлен 13.05.2011Подписание документа по спасению экипажей аварийных подводных лодок. Учреждение совета Совет Россия-НАТО в 2002 году. Сотрудничество России и НАТО по вопросу военной операции в Афганистане. Учения НАТО и России по борьбе с воздушным терроризмом.
презентация [1,5 M], добавлен 11.03.2012Стратегія взаємодії країн для владнання української кризи та створення нової архітектури європейської безпеки в межах Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Особливості трансатлантичного стратегічного партнерства, врегулювання агресії Росії.
статья [32,8 K], добавлен 11.09.2017Процес створення Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Розвиток зовнішньополітичної діяльності Сполучених Штатів Америки після закінчення Другої світової війни. Оформлення британсько-американських взаємин у формі співробітництва в межах НАТО.
статья [50,4 K], добавлен 11.09.2017Невдалі замахи на банів Хорватії на початку ХХ ст. Створення нової держави – Республіки Сербська Країна. Війна між хорватами і мусульманами Боснії і Герцеговини. Втручання НАТО до військових дій альянсу. Переговори Хорватії про асоційоване членство в ЄС.
эссе [15,2 K], добавлен 13.08.2011
