Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

міжнародний валютний фонд

На сучасному етапі Україна перебуває у стані глибокої фінансової та економічної кризи, що проявляється через такі негативні тенденції як спад виробництва, загальні неплатежі, зростання державного боргу та дефіциту державного бюджету, масштабне безробіття, загострення соціальних суперечностей. В таких умовах виникає необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів для усунення цих проблем, що може бути здійснено, перш за все, за рахунок позик міжнародних фінансових організацій, які на нинішньому етапі розвитку світового господарства відіграють провідну роль у подоланні наслідків світової фінансової кризи.

Зокрема, важливе місце у боротьбі із фінансовою кризою відводиться Міжнародному валютному фонду (МВФ), співробітництво з яким може стати запорукою швидкого подолання наслідків фінансової кризи в Україні, а також продовження впровадження економічних реформ. Але при цьому важлива правильність побудови політики співпраці з даною організацією, яка має бути спрямована не тільки на залучення необхідної суми коштів та їх ефективне використання, а і на забезпечення економічної безпеки України.

Проблемами дослідження взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема із Міжнародним валютним фондом, займалося багато вітчизняних науковців: Єрмошенко , Антоненко, Корнилюк Р, Петик М. та ін. Проте більшість досліджень зосереджувались в основному на висвітленні лише позитивних сторін взаємодії України з МВФ, при цьому не достатньо дослідженими є можливі небезпеки цієї взаємодії. Тому, незважаючи на багату наукову базу, питання співробітництва між Україною та МВФ потребує подальшого вивчення та аналізу з урахуванням нових умов, що склалися на сучасному етапі.

1.Організаційно-правові основи співробітництва

МВФ (International Monetary Fund, IMF) - міждержавна валютно-фінансова організація, яка має статус спеціалізованого закладу ООН, до її складу входять 187 країн. МВФ розпочав діяльність у травні 1946 р. згідно з рішенням, прийнятим під час міжнародної валютно-фінансової конференції у Бреттон-Вудсі (1944 р.).

За статутом штаб-квартира МВФ розміщується в країні із найбільшою квотою, з 1946 р. це - м. Вашингтон ( США). Постійним представником МВФ в Україні з лютого 2009 року є Макс Альєр (Max Alier).

Україна стала членом МВФ 3 червня 1992 року (відповідно до Закону України від 03.06.92 № 2402-ХІІ "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій").

Кредити МВФ спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу, згідно з Статутом МВФ.

Україна, як повноправний член МВФ, здійснює щорічні консультації щодо стану валютного регулювання за статтею ІV Статуту МВФ, впровадження статистичних та фінансових стандартів та отримання технічної допомоги.

Отримувачами кредитів МВФ є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей.

Для кожної держави - члена МВФ встановлюється квота, в спеціальних правах запозичення (СПЗ). Розмір квоти країн-членів визначається Радою керуючих на основі ролі держави у світовій економіці. Внесок кожної держави-члена дорівнює її квоті та виплачується Фонду у повному розмірі через відповідну організацію - депозитарій. Від розміру квот залежить об'єм ресурсів Фонду.

Не рідше ніж раз на п'ять років Рада керуючих проводить загальний перегляд квот, і у випадку, якщо вона вважає це доцільним, вносить пропозицію щодо зміни розміру квот держав-членів. Так само, Рада керуючих має право, якщо вважає це за доцільне, розглянути в будь-який інший час можливість зміни квоти будь-якої конкретної держави-члена за її вимогою.

Квота України у Фонді в результаті завершення 13 перегляду квот (з 03.03.2011) складає 1 млрд. 252 млн. СПЗ (Спеціальних прав запозичення), що складає 0,576% квоти МВФ.

Активна співпраця з цією організацією розпочалася у жовтні 1994 року з розробки українським урядом, разом з експертами МВФ, програм макроекономічної стабілізації та реформування економіки.

За роки співробітництва України з МВФ (1994 - 2011 рр.) отримано близько 12,259 млрд. СПЗ, що складає близько 18,28 млрд. дол. США кредитних ресурсів.

Протягом 1994-2002 років Україною від МВФ було отримано близько 3,009 млрд. СПЗ, що дорівнює 4,29 млрд. дол. США кредитних ресурсів за програмами STF, Stand-by, EFF, що було обумовлено девальвацією курсу національної валюти, слабкістю резервів НБУ та платіжного балансу. Протягом 2008-2009 років в рамках програми Stand-by було отримано кредитних ресурсів близько 7 млрд. СПЗ, що складає близько 10,6 млрд. дол. США.

Крім того, у серпні та вересні 2009 року Україна, як країна-учасниця МВФ, отримала кошти на свій рахунок авуарів в рамках загального та спеціального розподілів на загальну суму 1,309 млрд. СПЗ. В листопаді і грудні 2009 року на виконання рішення Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів зверталося до МВФ з вимогою про конвертацію зазначених фінансових ресурсів. За результатами проведеної роботи було залучено 1,228 млрд. СПЗ (еквівалент приблизно 2 млрд.дол.США).

2.Етапи співробітництва України з МВФ

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів:

Перший етап (1994-1995 роки). У цей період України було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF) на суму 498,7 млн.СПЗ (763,1 млн.дол.США.) для підтримки платіжного балансу України. Через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно та з боку МВФ по цій програмі не надано залишків кредитування на суму 900 млн.дол.

Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн.дол.США.) за трьома річними програми „Стенд-бай». Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998-2002 роки). Впровадження Програми розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), яка передбачає надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в результаті Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми).

Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1.193,0 млн. СПЗ (1.591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап (2004 - 2005 роки)

Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму «Стенд-бай».

Заходи програми спрямовані на подальше впровадження економічних реформ в Україні та фокусувалися на проведенні зваженої бюджетної політики, удосконаленні податкового законодавства, фінансовому оздоровленні ПЕК та системних перетворень в агропромисловому комплексі, реформуванні житлово-комунального господарства, покращенні інвестиційного клімату, завершення переговорів щодо вступу до СОТ.

11 березня 2004 року Прем'єр-міністром України В. Януковичем та Головою Національного банку України С.Тігіпком було підписано Лист Кабінету Міністрів України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду про наміри економічної політики на 2004 рік та додатки до нього, що містять перелік попередніх заходів, критеріїв ефективності та індикативних цілей на період до грудня 2004 року,(які були схваленні на засіданні Урядового комітету економічного розвитку та з питань європейської інтеграції та засіданні Кабінету Міністрів України).

29 березня 2004 року Рада директорів МВФ затвердила програму «попереджувальний стенд-бай» для України, за якою передбачалася можливість України отримати кредит на суму 411,6 млн. СПЗ, що є еквівалентом приблизно 600 млн. дол. США. Згідно із досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання кредиту у випадку, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай» також мала спрямовуватися на забезпечення поступової трансформації відносин між Україною та МВФ до безкредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.

П'ятий етап (2006-2007 рр.) у відносинах з МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ. Співробітництво України з МВФ було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов'язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво також може включати надання технічної допомоги з питань, пов'язаних з боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.

Протягом 2005-2006 років технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах, у тому числі щодо управління державним боргом, фінансово-бюджетної політики та управління митними справами. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фінансовою стабільністю.

Шостий етап (починаючи з 2008 року): характеризується значною активізацією співробітництва України з МВФ у зв'язку зі світовою фінансовою кризою, яка досить сильно зачепила і Україну. Саме даний етап зараз потребує детального розгляду та аналізу з метою визначення наступних перспектив взаємодії України та МВФ.

Так, шостий етап стосунків України з МВФ розпочався з того, що в умовах фінансової кризи та погіршення економіки в країні уряд України розпочав переговори з місією МВФ про надання стабілізаційного кредиту. В результаті переговорів, 5 листопада 2008 року Радою директорів Міжнародного валютного фонду було затверджено для України чергову програму Stand-By обсягом близько 16,5 млрд. доларів США, що складає 802 % квоти України в МВФ, з метою допомоги Україні в забезпеченні фінансової та економічної стабільності. Впровадження програми мало на меті сприяти макроекономічній стабільності, зниженню рівня інфляції, стабілізації вітчизняної фінансової системи в умовах глобальної кризи, відновленню довіри на фінансових ринках та структурній перебудові економіки в умовах погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури . Україна одразу ж одержала кредит в розмірі 3 млрд СДР, а решта суми позики була розподілена на чотири транші (1,875; 2,125; 2,500 та 1,500 млрд. СДР), отримання яких базується на попередньому виконанні відповідних умов Міжнародного валютного фонду.

Ці умови зафіксовані в Меморандумі про економічну та фінансову політику між Україною та Міжнародним валютним фондом, основними з яких є наступні:

1) збільшення газових тарифів для населення на 20 % з 1 вересня 2009 року для виходу "Нафтогазу" на самоокупність.

2) створення єдиного офісу для адміністрування податків великих підприємств замість регіональної мереж;

3) замороження зарплат у державному секторі;

4) бездефіцитний державний бюджет (потім МВФ пішов на поступки і погодився на розмір дефіциту державного бюджету на рівні не більше 4 % від ВВП);

5) утримування інфляції у 2009 р. на рівні 17 % та її зниження до 5-7 % в 2011 р.;

6) темп зростання грошової бази - 11 %, номінальний ріст ВВП - 12 %;

7) гнучкий обмінний курс;

8) посилення контролю у банківському секторі - встановлення більш жорстких вимог щодо формування резервів, рефінансування (заборона видачі бланкових кредитів рефінансування та рефінансування під заставу акцій банківської установи) тощо.

Якщо аналізувати сучасний етап стосунків України та Міжнародного валютного фонду, виходячи з вищесказаного, то варто підкреслити, що його особливістю є якісно нові умови співпраці.

По-перше - це набагато більша сума позики порівняно з минулими періодами співробітництва (16,4 млрд. дол.).

По-друге - це досить жорсткі економічні і політичні умови, що вказані в Меморандумі про економічну політику, які значною мірою обмежують економічний суверенітет України. За цих обставин Міжнародний валютний фонд почуває себе повноцінним гравцем на політико-економічному полі України. При цьому те, що уряд України погодився на такі умови викликає певне здивування, оскільки взагалі була можливість скористатися кредитом в рамках програми Short-Term Liquidity Facility (SLF). За останньою програмою розмір кредиту може становити до 500 % квоти, видається одним траншем і використовується центральним банком держави на власний розсуд.

Наступна особливість співпраці на даній стадії полягає в значно більшому рівні ризику. Це пов'язано, з одного боку, із досить великою сумою позики, яка чинить значне боргове навантаження на бюджет України, а з іншого боку існує ризик негативного впливу програми Міжнародного валютного фонду на економіку країни. Хоча попередній досвід співробітництва України з Міжнародним валютним фондом давав досить позитивні результати, але якщо врахувати нові умови та ще й те, що існує і негативний досвід діяльності Міжнародного валютного фонду в інших країнах (наприклад, діяльність МВФ під час азійської фінансової кризи 1997-1998 рр. призвела лише до її поглиблення ), то можна оцінювати цей ризик як досить високий. Та все-таки кредит від Міжнародного валютного фонду є досить дешевим і спокусливим для уряду, оскільки передбачає виплату відсотків у розмірі близько 2 % річних від загальної суми боргу. При цьому виплата тіла позики почнеться аж у 2012 році і триватиме до 2014 року. (рис. 1)

Рис. 1 Графік погашення Україною кредиту stand-by від МВФ.

Щодо продовження співробітництва з МВФ в рамках нової програми 16.07.2010 до Міжнародного валютного фонду було направлено Лист про наміри та Меморандум про економічну та фінансову політику. За результатами роботи місії МВФ відповідні висновки щодо питання про виділення фінансування було передано на розгляд Ради Директорів МВФ, яка рішенням від 28 липня 2010 року схвалила нову Програму співробітництва для України. Дана Програма передбачає виділення Україні коштів у розмірі 10 млрд. СПЗ (15,15 млрд. доларів США), що еквівалентно 728,9 відсоткам української квоти у Фонді. Програма розрахована на 29 місяців, при цьому 29.07.10 відбулося надходження першого траншу у розмірі 1,25 млрд. СПЗ (1,89 млрд. доларів США), з яких 1 млрд. доларів США було направлено на покриття дефіциту державного бюджету, а 890 млн. доларів США - у валютні резерви Нацбанку.

22 грудня 2010 року за підсумками завершення першого перегляду програми співробітництва України з МВФ Виконавча Рада директорів фонду прийняла рішення про виділення Україні другого траншу кредиту Stand-by в розмірі 1 млрд. SDR (1,5 млрд. доларів).

З 1 по 15 лютого 2011 року в Києві працювала місія фахівців Європейського департаменту МВФ під керівництвом пана Атанасіоса Арванітіса з метою здійснення другого перегляду Програми співробітництва Stand-by, а також для проведення щорічних консультацій за Статтею IV Статтей Угоди з МВФ.

Отримання чергового траншу МВФ в рамках Програми (1 млрд. СПЗ) можливе після успішного завершення та затвердження Радою Директорів МВФ результатів другого перегляду.

Таким чином, загальний обсяг коштів, виділених Україні в рамках програми, складає 2,25 млрд. СПЗ (3,4 млрд. дол. США).

Основною метою надання коштів Фонду є підтримка реалізації реформ, спрямованих на економічне відновлення.

Ключові заходи, які передбачені Програмою для досягнення її цілей:

Бюджетно-податкова політика має на меті повернути державні фінанси до сталого рівня:

- розроблений план консолідації податково-бюджетного сектору;

- за допомогою корегуючих заходів та введення структурних реформ планується скоротити загальний показник дефіциту (що включає дефіцит сектору загальнодержавного управління та дефіцит НАК «Нафтогаз»);

- планується реформувати пенсійну систему;

- обмежуватиметься швидке зростання фонду оплати праці у державному секторі.

Монетарна і валютно-курсова політика передбачає:

- утримання рівня базової інфляції в межах однозначних показників та подальше зниження загального ІСЦ до рівня не вище 5% у середньостроковій перспективі;

- посилення незалежності та підзвітності НБУ;

- покращення функціонування валютного ринку.

Політика фінансового сектору зосередиться на вирішенні питань проблемних банків і рекапіталізації системних банків, а саме:

- має бути забезпечена повна капіталізація банків не пізніше грудня 2010 року;

- будуть вжиті заходи щодо посилення державних банків;

- буде вирішена проблема неповернення «поганих» позик;

- вживатимуться заходи, спрямовані на зміцнення банківської системи.

Реформи, що сприяють зростанню мають на меті скоротити участь держави в економіці та залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій, що слугуватимуть джерелом цього зростання, зокрема будуть вжиті заходи у таких напрямах:

· Державні закупівлі - введений в дію новий Закон про державні закупівлі;

· Дерегуляція та інвестиції;

· Соціальний захист.

3.Перспективи співробітництва України з МВФ

Місія Міжнародного валютного фонду (МВФ) прибуде до України 6 грудня. Завершується термін чинної програми нашої співпраці з Міжнародним Валютним Фондом. 6 грудня в Україну прибуває місія МВФ.Україна і МВФ перебувають у постійному діалозі.

Відзначимо, що напередодні директор департаменту зовнішніх зв'язків МВФ Геррі Райс (Gerry Rice) повідомив, що Фонд «не отримував від української влади запит на направлення переговорної місії». За його словами, у МВФ знають про зацікавленість України у відновленні програми співпраці, однак конкретні умови і варіанти ймовірного відновленняще не обговорювалися. У МВФ натякнули, що про відновлення кредитування України готові говорити тільки після зміни Кабміну Азарова.

Раніше міністр фінансів України Юрій Колобов заявив, що питання виконання Україною зобов'язань перед МВФ щодо підвищення тарифів на газ для населення вже не стоїть так принципово і жорстко, як раніше. Уряд розраховує домогтися від МВФ певних поступок в цьому питанні, зокрема, дозволити підвищувати тарифи впродовж п'яти років паралельно з реформами в енергетичному секторі.

Українська влада хоче переконати МВФ продовжити -- а не укладати нову програму кредитування України (поточна програма заморожена з весни 2011 року, її термін дії закінчується у грудні 2012 року), оскільки тоді можуть бути виставлені більш жорсткі умови.

У свою чергу Фонд згоден подумати про можливе відновлення співпраці з Україною. При цьому МВФ не називає чіткого умови для такого діалогу, тактовно вказуючи на очікуване переформатування уряду у зв'язку з минулими виборами.

Представники України вважають, що більш доцільним є продовження дії поточної програми кредитування stand-by, ніж підготовка та розробка нової програми співпраці з МВФ. В Україні розраховують на приїзд до кінця 2012 року місії МВФ для обговорення продовження дії програми stand-by. Про це сказано у повідомленні Національного банку України (НБУ) за підсумками участі делегації країни у пленарному засіданні Ради керуючих МВФ та Світового банку, що відбулося 12 жовтня у Токіо.

Відзначимо, що якщо фінансування МВФ не буде відновлено до кінця року, то потрібно буде переукладати угоду. І тоді умови можуть бути виставлені значно жорсткіші.

У той же час експерти по-різному оцінюють щанси України саме на продовження програми. На думку деяких аналітиків, ймовірність відновлення співпраці з МВФ становить «як мінімум 60%, а як максимум -- 75%", інші прогнозують, що уряду і НБУ, швидше за все, після виборів доведеться почати нові переговори з МВФ про підписання нової угоди.

Як повідомлялося, наприкінці липня 2010 року МВФ вирішив відновити співпрацю з Україною за новою програмою stand-by на SDR10 млрд (понад $15 млрд). За даними Нацбанку, країна змогла отримати два транші на загальну суму $3,4 млрд.

З весни 2011 року нова програма була заморожена на етапі другого перегляду: Україна вже більше року намагається переконати МВФ виключити питання субсидування цін на природний газ для населення до завершення "газових» переговорів з Росією. Діюча програма stand by завершується в кінці 2012 року.

Висновки

Отже, можна зробити висновок, що разом з позитивними зрушеннями, що спостерігаються завдяки кредитуванню Міжнародного валютного фонду, у співробітництві України з Міжнародним валютним фондом існують також значні небезпеки, які при непослідовній політиці нашої влади можуть справдитись.

Тому уряду України потрібно вживати зі свого боку всіх необхідних заходів для забезпечення успішної реалізації нинішньої програми Міжнародного валютного фонду, які мають базуватись, перш за все, на відповідному цільовому спрямуванні коштів та контролі за правильністю їх використання.

І взагалі, Україні варто перебудувати свою політику взаємовідносин з Міжнародним валютним фондом так, щоб зменшити надмірну залежність від його кредитів, що може бути здійснено, наприклад, шляхом поступового переходу до залучення позик на міжнародних ринках капіталу. Але це можливо лише за умови максимально ефективного використання таких кредитів, щоб одержаний ефект міг перекрити їх значно вищу вартість. При цьому залучені кошти повинні спрямовуватись на забезпечення економічного росту країни, досягнення якого дасть змогу переорієнтуватися на використання власних та внутрішніх позикових ресурсів.

Список використаних джерел

1.http://www.imf.org/external/index.htm

2.Антоненко І. Співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями - шлях до стабільності та розвитку в період кризи 3.Корнилюк Р. Співпраця України з МВФ: ціна питання // Інтернет-джерело: Економічна правда [http://www.epravda.com.ua]

4.Меморандум про економічну та фінансову політику України від 23.07.2009 // Офіційний сайт Національного банку України [http://www.bank.gov.ua]

5.Петик М. Україна в сучасних глобалізаційних процесах / Петик М. // Формування ринкової економіки. - 2009. - №19.

6.Єрмошенко М. Стабілізаційні програми МВФ та реформування економіки України / Єрмошенко М. // Актуальні проблеми Економіки. - 2004. - №5-6.

7.Філіпенко А.С., Боринець С.Я., Вергун В.А. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини -- К., 2009.

8.http://news.dt.ua/.

Размещено на Allbest.ru