Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце європейської інтеграції в сучасних міжнародних відносинах України

Зміст

• Вступ
• 1. Двосторонні угоди про співробітництво України з ЄС
• 2. Угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС
• 3. Посилення співробітництва України та ЄС: нормативно-правовий аспект
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Україна прийняла рішення про європейський напрямок своєї зовнішньоекономічної політики, дотримання якого очікується і в майбутньому. Тепер ЄС посідає місце найбільшого торговельного партнера України. Сьогодні як Україна, так і ЄС зацікавлені у підтримці та розвитку міцних, передбачуваних, прозорих і відкритих торговельних відносин.

ЄС вважає, що ключовою передумовою інтеграції України в європейський економічний простір є успішне завершення внутрішніх реформ, що тривають нині в державі. Це дозволить Україні повністю скористатися усіма вигодами розширення ЄС, окресленими у Повідомленні Європейської Комісії щодо Європейської політики сусідства (ЄПС). Крім того, ЄС та Україна розпочали переговори про встановлення глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі, що забезпечить Україні доступ до внутрішнього ринку ЄС.

Роль Європейського Союзу в міжнародних відносинах виходить далеко за межі позицій та дій щодо Спільної зовнішньої політики та політики безпеки. ЄС - це ще й найбільший суб'єкт світової торгівлі. Він також є найбільшим фінансовим донором для країн, що розвиваються, та одним з найбільших - для Близького Сходу. Крім того, Європейський Союз надає найбільше коштів для фінансування міжнародних зусиль, спрямованих на створення умов для тривалого миру в колишній Югославії. Багато інших галузей політики, яку проводить Європейський Союз, такі як сільське господарство та рибальство, також мають важливий зовнішній вимір. Роль ЄС у зовнішніх відносинах ще більше посилиться після створення Європейського економічного і монетарного союзу та введення єдиної валюти.

1. Двосторонні угоди про співробітництво України з ЄС

Відносини між Україною та ЄС значною мірою спираються на положення Угоди про партнерство та співробітництво (УПС), яка набула чинності у 1998 році. Ця угода регулює політичні, економічні та культурні відносини між Україною та ЄС і є правовою основою двосторонньої торгівлі. Однією з головних цілей угоди є сприяння торгівлі та залученню інвестицій, а також розвиток гармонійних економічних відносин між Україною та ЄС.

Економічно-торгові положення УПС спираються на принципи режиму найбільшого сприяння і національного режиму. Окремі розділи присвячено питанням торгівлі сталеливарними виробами, умовам заснування та функціонування компаній, наближенню законодавства і захисту прав інтелектуальної власності, а також визначенню інструментів захисту торгівлі.

В рамках УПС двосторонній діалог з торговельно-економічних питань здійснюється під час проведення Саммітів, Коопераційних Рад та відповідних Підкомітетів.

З метою поглиблення співробітництва в окремих сферах, Європейська Комісія та органи української влади започаткували регулярні зустрічі у формі спеціалізованих Діалогів. Зокрема, було проведено вже 5 зустрічей в рамках двостороннього Діалогу з питань інтелектуальної власності, які відбулись у квітні та жовтні 2006, травні та жовтні 2007 і квітні 2008 рр.

Двосторонній Діалог у сфері сільського господарства був розпочатий на базі Меморандуму про Взаєморозуміння щодо питань сільського господарства, підписаного у жовтні 2006 р. Відповідні зустрічі відбулись у грудні 2006, червні 2007, грудні 2007 та червні 2008 рр.)

Вельми позитивним стало також укладення Меморандуму про створення місії ЄС з допомоги на українсько-молдовському кордоні (EUBAM), яка діє з 1 грудня 2005 року. Її діяльність було продовжено до 2009 року.

ЄС визнає також важливу роль України у забезпеченні безпеки і стабільності на континенті, а також її високий промислово-технологічний потенціал у військовій сфері, що підтверджується практикою запрошення нашої держави до проведення військових навчань за участю підрозділів ЄС.

Динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. З року в рік стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку.

Європейська інтеграція виходить на якісно новий етап свого розвитку. З цим пов"язане вирішення країнами-членами Європейського союзу значної кількості важливих та складних питань. Особливість сучасного етапу складається в тому, Ідо вирішення чергових інтеграційних проблем має проходити з урахуванням таких важливих обставин, як найближче кардинальне збільшення рядів Європейського союзу. Саме тому держави-члени ЄС мають приймати рішення, що визначають умови перебування в Союзі не тільки їх самих, але й майбутніх країн-членів ЄС. Європейський союз перетворюється в усе більш складний комплекс, єдність якого потребує проведення важливих перетворень інституційного, правового, політичного характеру, які не дивлячись на своє кардинальне значення, враховували інтереси як сучасних країн-членів так і країн-кандидатів.

Сучасний стан української економіки в цілому та рівень економічного співробітництва з ЄС не зумовлюють ні швидкого вступу України до Євросоюзу, ні ізоляції у разі його швидкого розширення.

В економічній сфері наслідки розширення ЄС будуть неоднозначними та залежатимуть переважно від перебігу процесів економічної модернізації у самій Україні та її зовнішньої політики. Абсолютна більшість проблем української економіки, повязаних із розширенням ЄС, зумовлена відставанням України від країн-кандидатів у сфері ринково спрямованих соціально-економічних перетворень та за темпом економічної і технологічної модернізації, що спричиняє проблеми конкурентоспроможності у відкритому ринковому середовищі.

Розширення ЄС може призвести до загострення конкуренції між українськими виробниками та підприемствами нових країн-членів на єдиному ринку Євросоюзу. Але це торкнеться переважно підприємств сектору чорної металургії. Позиції українських виробників продукції з підвищеним рівнем доданої вартості в коротко- та середньостроковій перспективі істотно не зміняться.

В цілому, розширення Європейського Союзу виведе його на перше місце як ринок збуту українських товарів та на друге місце як джерело українського імпорту.

Рух ЄС на схід розширює зону стабільності та безпеки на континенті, обєктивно зміцнює вплив европейської спільноти на Україну, модернізує співробітництво з новими членами Союзу. В загально-політичному плані, цей процес можна розглядати як позитивний, що сприяє запровадженню в Україні европейських стандартів, розширює можливості співробітництва з Європейським Союзом. Важливим для України є досвід евроінтеграції країн-сусідів. Набуття ними членства в ЄС створює додаткові можливості лобіювання українських інтересів у цій організації, посилює ефект використання вже напрацьованих з Україною механізмів регіонального співробітництва.

2. Угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС

україна європейський торгівля співробітництво

Після 14 років переговорів про вступ до СОТ, Україна офіційно стала членом організації 16 травня 2008 р. Протокол про вступ України до СОТ був підписаний 5 лютого 2008 р. Верховна Рада України ратифікувала його 10 квітня і 16 квітня Президент України Віктор Ющенко підписав відповідний закон.

ЄС визнає фундаментальну роль, яку членство в СОТ відіграє у здійсненні економічних реформ в Україні. При цьому обидві сторони отримають взаємні вигоди, оскільки вступ України до СОТ забезпечить вищий рівень економічної стабільності та передбачуваності у країні та створить кращі умови доступу для європейських підприємств, які прагнуть ввозити свою продукцію в Україну або розпочати в Україні підприємницьку діяльність. З іншого боку, українські експортери матимуть гарантований доступ для експорту на всі ринки країн-членів СОТ.

Однією з негайних переваг вступу України до СОТ є необмежений експорт сталеливарної продукції і текстилю до країн ЄС, що стало можливим після втрати чинності Угод щодо торгівлі Сталеливарними виробами та текстилем одразу ж після офіційного набуття Україною членства в СОТ. Вищезазначені угоди регулювали торгівлю сталлю і текстилем між Україною та ЄС і передбачали обмежений доступ цих продуктів на ринки країн ЄС. (Зокрема, у 2007 р. квота на експорт певних видів сталеливарної продукції з України становила 1,32 млн. тонн).

Одразу після підписання протоколу про приєднання України до СОТ 18 лютого 2008 р. у Києві були розпочаті переговори (Комісаром ЄС з питань торгівлі Пітером Мандельсоном та Президентом Країни Віктором Ющенко) про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. До цього часу відбулось 3 раунди переговорів і 4-й раунд пройде в Брюсселі 20-24 жовтня 2008 р.

Результати наукового дослідження щодо обгрунтування ЗВТ, яке було завершене на початку 2006 р., підтвердили необхідність вибору поглибленої угоди про вільну торгівлю як найкращого варіанту (поглиблена угода передбачає не лише скасування тарифних обмежень, а й регуляторне наближення).

Діапазон форм співпраці ЄС з третіми країнами варіює від класичних ЗВТ до повномасштабної участі в спільному ринку ЄС (табл. 1)

Таблиця 1

Форми співпраці ЄС з іншими країнами в галузі лібералізації торгівлі

Раціональність вибору для України форми угоди про поглиблену зону вільної торгівлі підтверджується результатами аналізу переваг і недоліків можливих сценаріїв лібералізації торгівлі між Україною та ЄС. Створення ЗВТ+, крім скасування мит, передбачає досягнення повного зближення в регуляторній і торговельній сферах (в галузі технічних стандартів, санітарних і фітосанітарних правил, регулювання внутрішнього ринку екологічної безпеки, політики конкуренції, корпоративного управління і конкурентоспроможності підприємств; інновацій і промислової політики, прав інтелектуальної власності, державних закупівель, фінансових послуг тощо).

Головною стратегічною вигодою від створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС буде запровадження раціонального прозорого регуляторного середовища та поліпшення за рахунок цього інвестиційного клімату в Україні. Процес гармонізації законодавства повинен відбуватися під моніторингом громадськості, урядових і ділових структур, а успішне просування в цьому напрямі могло б заохочуватися збільшенням обсягів фінансової і технічної допомоги.

3. Посилення співробітництва України та ЄС: нормативно-правовий аспект

Завдяки великому інноваційному потенціалу, розвинутим ефективним механізмам його функціонування, налагодженій інституційній структурі ЄС є лідером світової економіки. У 2008 р. ВВП ЄС сягнув 19,2 трлн дол. (31 % світового ВВП). Сьогодні ЄС є найбільшим експортером і другим найбільшим імпортером товарів у світі. За підсумками 2008 року ЄС - найбільший іноземний інвестор в українську економіку (майже 80 % прямих іноземних інвестицій або 28,2 млрд дол.) і другий найбільший торговий партнер України (31 % обсягу зовнішньої торгівлі товарами, 34,3 % імпорту та 27 % експорту товарів).

Протягом 2005-2008 рр. імпорт товарів з ЄС до України зростав стрімкіше порівняно з експортом українських товарів до ЄС (відповідно, в 2,3 разу і 1,8 разу), внаслідок чого від'ємне сальдо в торгівлі товарами між Україною і ЄС збільшилось у 5,3 разу - з 1,9 млрд дол. до 10 млрд дол. (68 % загального від'ємного зовнішньоторговельного сальдо України в 2008 році). Минулого року коефіцієнт покриття імпорту товарів з ЄС (28,1 млрд дол.) товарним експортом з України (18,1 млрд дол.) становив лише 0,643. Високий рівень дисбалансу пояснюється не лише низьким рівнем конкурентоспроможності української продукції, її високою енергомісткістю, переважанням в експорті України низькотехнологічних товарів (продукції металургійної та хімічної промисловості), але й закритістю ринку ЄС для українських виробників, зокрема, для аграрної продукції та продовольчих товарів. Для зменшення диспропорцій у зовнішній торгівлі Україна зацікавлена в спрощеному асиметричному виході на внутрішній ринок ЄС за допомогою створення поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ+).

Підґрунтям поглиблення змісту співпраці України з Євросоюзом стало значне посилення динамічності у двосторонніх відносинах, особливо після політичних подій 2004-2005 рр. і четвертої хвилі розширення ЄС в 2004-2007 роках.

У 2008 р. у відносинах України та ЄС відбулися наступні важливі події:

ѕ набуття чинності Угоди про спрощення візового режиму з 1 січня 2008 р.;

ѕ оголошення про початок переговорів щодо встановлення безвізового режиму між Україною та ЄС;

ѕ завершення Плану дій „Україна-ЄС”, розпочатого в лютому 2005 р.;

ѕ завершення процесу вступу України до Світової організації торгівлі;

ѕ початок переговорів щодо нової посиленої Угоди - «Угоди про Асоціацію», як проголошено на саміті Україна-ЄС (Париж, 9 вересня 2008 р.);

ѕ початок переговорів щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, що стане складовою частиною Угоди про Асоціацію;

ѕ започаткування ініціативи Східного Партнерства, яка створює умови для поглиблення співпраці ЄС із країнами Східної Європи, розширюючи формат Європейської політики сусідства (ЄПС) і Чорноморської синергії (ЧС).

Стратегія «Європейська політика сусідства», схвалена 12 травня 2004 р., була запропонована усім країнам по периметру ЄС-27. Такий підхід виявився неприйнятним для країн з різними політичними, економічними, культурними особливостями, як і з кінцевими цілями розвитку відносин з ЄС. Зокрема, Росія відмовилась від участі в ЄПС.

ѕ До недоліків Європейської політики сусідства належать:

ѕ відсутність диференційованого підходу до учасників ЄПС;

ѕ розгляд ЄПС як альтернативи процесу розширення;

ѕ односторонній характер відносин у рамках ЄПС (переважна більшість положень Плану дій Україна-ЄС в рамках ЄПС містила зобов'язання України, а участь ЄС зводилася лише до фінансової і технічної допомоги. На наш погляд, ЄС міг би наполягати на виконанні реформ в обмін на європерспективу, як у випадку для країн CEFTA);

ѕ неадекватний вимір регіональної співпраці (проігноровано ГУАМ і Центральноєвропейську ініціативу, головну увагу приділено ОЧЕС);

ѕ відмова від лібералізації візового режиму;

ѕ затримка з початком переговорів щодо створення ЗВТ України та ЄС.

З метою усунення недоліків ЄПС Польща і Швеція запропонували ініціативу Східного Партнерства як новий формат для європейської інтеграції східних партнерів.

Східне Партнерство не містить жодного натяку на членство в ЄС шести країн (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова і Україна), на які воно буде поширене, проте за своїм наповненням ця ініціатива передбачає проведення реформ, наближення до європейських цінностей і критеріїв ЄС. Недоліком є те, що Європейська Комісія (ЄК) пропонує прийняти ініціативу Східного партнерства в рамках недосконалої ЄПС, доповнюючи вже існуючі формати співпраці ЄС на Сході - Чорноморську Синергію і Північний Вимір.

У пропозиціях ЄК йдеться про нові додаткові цінності, які базуються на принципах диференційованого підходу до країн-членів; посилення двосторонньої (ЄС і країна-партнер) і багатосторонньої (ЄС і країни-партнери та між ними самими) регіональної співпраці. Чимало пропозицій для Східного Партнерства вже обговорюються на двосторонньому рівні між Україною і ЄС (Угода про Асоціацію, зона вільної торгівлі, безвізовий режим тощо).

Успіх у реалізації проектів Східного Партнерства залежить від рівня фінансових ресурсів, які ЄС виділяє на їхню реалізацію (0,6 млрд євро до 2013 р.). Отже, Україна поки що може розраховувати на щорічну допомогу в розмірі 1-2 євро на душу населення. Водночас, у 2009 р. на підтримку реформ у Сербії заплановано витратити 195 млн євро, в Албанії - 81 млн євро (відповідно, 24 і 20 євро на душу населення).

Від 7 травня 2009 р. Східне Партнерство має стати новим форматом побудови стосунків ЄС із сусідами на Сході, зокрема, й з Україною. Ефективне використання економічних складових цієї ініціативи (економічна інтеграція і зближення з правилами ЄС і енергетична безпека) повинно стати шансом для посилення євроінтеграції України, а не замінником або тягарем для такого руху.

Ініціатива Східного Партнерства повинна сприятливо вплинути на підготовку нової базової угоди між Україною та Євросоюзом, яка залишається головним питанням порядку денного відносин між Україною та ЄС з початку 2007 р.. Ця угода має адекватно відображати результати обопільної співпраці і визначати стратегічні цілі і формат відносин на найближче десятиріччя.

Передумовами для укладення якісно нової базової угоди між Україною та ЄС є:

ѕ виникнення спільного кордону України з чотирма країнами ЄС (1389 км) внаслідок розширення ЄС на схід Європи протягом 2004-2007 років;

ѕ формування нової концепції європейської безпеки, яка включає також стабілізацію географічного оточення ЄС;

ѕ недосконалість ЄПС і Чорноморської синергії;

ѕ пожвавлення перетворень в Україні після політичних подій 2004-2005 рр.

Позиція України щодо Угоди передбачає політичну асоціацію і економічну інтеграцію як крок у напрямі набуття повноправного членства в Європейському Союзі. У Стратегії євроінтеграції України, схваленій 1998 р., пріоритетом зовнішньої політики країни проголошено набуття асоційованого членства в ЄС. Відсутність такого статусу і членства в СОТ стали на перешкоді повноправній участі нашої держави в CEFTA - організації, яка слугувала «трампліном» для євроінтеграції країн Центральної Європи. Переговори між делегаціями України та ЄС ведуться за такими напрямами:

- співпраця в галузі зовнішньої та безпекової політики;

- правосуддя, свобода і безпека;

- поглиблена зона вільної торгівлі;

- галузева співпраця.

Майже завершено опрацювання питань в галузі правосуддя, свободи і безпеки, а також погоджено чимало розділів галузевої співпраці та в сфері людського потенціалу. Здобутком України є те, що в Декларації від 9 вересня 2008 р. наша держава вперше прямо визнається Європейським Союзом як європейська країна, що поділяє з ЄС спільні цінності, а нова угода матиме назву «Угода про асоціацію».

Позиція ЄС щодо Угоди про асоціацію в економічній сфері містить положення про поглиблену економічну інтеграцію з перспективою доступу до внутрішнього ринку ЄС за допомогою ЗВТ+, яка передбачатиме вільний рух товарів і послуг, зменшення нетарифних обмежень і гармонізацію регуляторного середовища України згідно із стандартами ЄС; залучення України до низки галузевих і регіональних програм ЄС.

Угода про Асоціацію, як правило, укладається терміном на 3 або на 5-10 років, після чого асоційована країна зазвичай набуває статус кандидата до ЄС. Подібні угоди є інструментом підвищення рівня розвитку асоційованих країн, які відстають від норм ЄС, накладаючи на ЄС зобов'язання допомагати соціально-економічному розвиткові цих країн для наближення їх до моделі західноєвропейського зразка. Нова угода між Україною та ЄС повинна стимулювати проведення в Україні економічних реформ, зокрема, в галузі регуляторного середовища і лібералізації торгівлі. Обидві сторони погоджуються, що на даному етапі оптимальною формою співпраці у зовнішній торгівлі буде створення поглибленої зони вільної торгівлі.

Хоча Україна є лише 16-м за вагою партнером ЄС (1,3 % зовнішньої торгівлі ЄС), Брюссель ретельно готується до проведення переговорного процесу з нашою державою. Це підкреслює важливість конкурентного потенціалу України, зокрема ймовірність певних збитків, які окремі галузі, підприємства та спільноти ЄС можуть зазнати внаслідок створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Висновки

Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України, що закріплений у Законі України "Про основи національної безпеки України", Постанові Верховної Ради України "Про основні напрями зовнішньої політики України", Посланні Президента України до Верховної Ради України.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 р., коли Міністр закордонних справ головуючих в ЄС Нідерландів від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та Плану дій Україна-ЄС у рамках європейської політики сусідства.

30 грудня 2005 року набуло чинності рішення ЄС надати Україні статус країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.

Залишаючись поза межами Євросоюзу, Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО). Наша держава брала участь у поліцейських місіях ЄС в Боснії і Герцеговині та Македонії.

Правову основу цієї співпраці складають підписані 13 червня 2005 р. Угода про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання кризових ситуацій та рамкова Угода про безпекові процедури обміну інформацією з обмеженим доступом. Свідченням поступового посилення взаємодії України з ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики є ухвалення Євросоюзом рішення про приєднання України до позицій та заяв ЄС з регіональних проблем та питань міжнародного життя. Таким чином, вже на даному етапі Україні надано право бути складовою позицій ЄС, яким користуються країни-кандидати та країни-члени Європейської економічної зони.

Список використаних джерел

1. Европейский Союз: Справочник-путеводитель / Под ред. О.В. Буториной, Ю.А. Борко, И.Д. Иванова, 2-е изд. - М.: Изд-й дом «Деловая литература», 2008. - С.303-316.

2. План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ // www.me.gov.ua

3. Національна безпека і оборона. - 2003. - №4. - С.34-36.

4. European economy. European Commission. Directorate General for economic and Financial affairs. Economic forecasts. - Spring 2003. - 2003. - p. 10-11.

5. Демчук П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції. - К.: ППП, 2004. - С.121-134.

6. Вплив розширення ЄС на Україну // Національна безпека і оборона. - 2007. - №11. - С. 9-41.

7. Европейский союз: Справочник - путеводитель / Под ред. О.В.Буториной, Ю.А.Борко, И.Д.Иванова. - 2-е изд. - М.: Издат. Дом «Деловая литература», 2003. - 288с.

8. http://www.niss.gov.ua/Monitor/mart2009/1.htm

Размещено на Allbest.ru