Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ ДЛЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ В ЕКОНОМІКУ УКРАїни

Спеціальність: Світове господарство і міжнародні економічні відносини

РУБЦОВА МАРИНА ЮРІЇВНА

КИЇВ, 1999 рік

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси в національних економіках об'єктивно консолідуються навколо інвестиційної діяльності, сучасною суттєвою характерною рисою якої є те, що вона дедалі сильніше детермінується глобалізацією світо господарських процесів та міжнародним рухом капіталів.

Формування конкурентної економічної структури суспільства вимагає мобілізації всіх національних ресурсів, максимального використання національних переваг. Однак, поза увагою також не можуть лишатися інвестиційні джерела, що знаходяться за межами країни і здатні посилити трансформаційний ефект. Для окремих національних економік саме масштабна диверсифікація міжнародна інвестиційна діяльність визначає базові довгострокові механізми високо інтегрованого економічного розвитку.

Особливу актуальність становить ця проблема для країн з перехідною економікою. Серед потенційних джерел у ринкової трансформації іноземні інвестиції займають особливе місце. Вони здатні забезпечити масштаби і темпи структурної перебудови національних ринків та їх інтеграцію у міжнародні. Використання іноземних інвестицій:

- забезпечує доступ до сучасних технологій та менеджменту, сприяє формуванню національних інвестиційних ринків;

- динамізує факторні ринки та ринки товарів і послуг;

- підтримує макроекономічну стабілізацію;сприяє вирішенню ряду соціальних проблем трансформаційного періоду.

Міжнародній інвестиційній діяльності належить важливе місце в структурі зовнішньоекономічних пріоритетів України. Потреба України в іноземних інвестиціях, обумовлена трьома важливими причинами:

- надзвичайно низькою інвестиційною активністю національних товаровиробників. В умовах тривалої кризи, стагнації виробництва та низької прибутковості процес внутрішнього капіталу відтворення в останні роки практично зупинився;

- гострою необхідністю технічної і технологічної модернізації як самого виробництва, так і всієї ринкової і соціальної інфраструктури за рахунок імпорту сучасних машин і устаткування;

- потребами впровадження в усі сфери господарського життя нових методів управління, менеджменту і маркетингу, як іманентних атрибутів ринкової системи.

Міжнародний досвід свідчить, що у залежності від ступеня зрілості національних економік, рівня їхньої інтегрованості у світове господарство формуються мотивації і політика у відношенні іноземних інвестицій. У країнах, що послідовно проводять політику заохочення іноземної інвестиційної діяльності, створюються відповідні макроекономічні умови та нормативно-правова база, які є детермінантами пожвавлення інвестиційних процесів і залучення капіталів до національної економіки.

Сьогодні вже очевидно, що проблема залучення іноземних інвестицій до економіки України набуває національної визначеності у контексті особливостей і відмінностей її трансформаційних процесів. Її основні аспекти пов'язані з унікальною парадигмою трансформацій, стратегіями попереднього економічного розвитку, менталітетом української нації. Тому пошук моделі, яка раціонально стимулює інвестиційні і трансформаційні процеси, потребує дослідження національних особливостей формування сприятливого інвестиційного клімату залучення іноземного капіталу.

Зростання ролі інвестиційної діяльності в розвитку світової економіки, інвестиційний характер економічних циклів національного та наднаціонального рівнів, наявність стійких тенденцій у міжнародному русі капіталів, розгортання глобалізації і водночас поглиблення національної визначеності економік та вплив цих процесів на інвестиційні потоки, об'єктивно спричинили інтерес дослідників до цієї галузі економічної діяльності. Досить обґрунтованими є теорії Д. Кейнса, Ф. Моділь'яні, С. Хаймера, Ф. Шоуза, А. Ругмена, модель Дж. Даннінга, динамічна модель національних і конкурентних переваг М. Портера, теорії міжнародного виробництва, транс. націоналізації та ін. Значні pозробки в сфері інтернаціоналізації і регулювання іноземної інвестиційної діяльності належать російським вченим М. Алєксєєву, Б. Альохіну, А. Бєлорусову, А. Березному, А. Буреніну, М. Богуславському, Я. Міркіну, Б. Рубцову, М. Рубінштейну, Є. Смірнову. Серед відомих українських досліджень слід відзначити роботи В. Андрійчука, О. Білоруса, В. Будкіна, В. Гейця, Б. Губського, О. Гаврилюка, В. Єременка, А. Кредісова, Д. Лук'яненка, І. Майбороди, Ю. Макогона, О. Мозгового, С. Мочерного, О. Мертенса, В. Новицького, Є. Панченка, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, І. Пузанова, А. Рум'янцева, В. Сіденка, В. Степаненка, В. Супруна, А. Філіпенка, та ін.

Віддаючи належне їхнім розробкам та вкладу до економічної теорії та практики, а також застосовуючи їх положення, вважається доцільним зосередити зусилля на проблемах національної обумовленості напрямків та інтенсивності інвестиційних потоків, пріоритетності та можливостей застосування іноземних капіталів в національній економіці. З суто теоретичної точки зору, необхідність подальшого дослідження проблем міжнародної інвестиційної діяльності зумовлена необхідністю звернути увагу до національних цивілізаційних, інституціональних, мікро- та макроекономічних аспектів регулювання прийому і використання іноземних інвестицій. Системне дослідження поведінки суб'єктів інвестиційної діяльності у реальних умовах конкретної приймаючої країни дозволить розробити комплекс цілеспрямованих заходів і сформувати механізм активізації іноземної інвестиційної діяльності.

Зв'язок роботи з планами науково-дослідних робіт. Дисертаційна робота виконувалась у межах науково-дослідних тем Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України:

- I 93/0797 “Перехідний стан суспільства і світові цивілізаційні процеси” (1996-1997 рр.);

- II 93/0797 “Трансформаційні процеси в розвитку цивілізацій: співвідношення традицій та інновацій” (1997-1998 рр.);

- ІІІ 93/0397 “Проблеми ринкової трансформації валютно-фінансової системи України з використанням світового досвіду” (1997-1998 рр.).

Мета дослідження полягає у визначенні національної специфіки основних складових політики державного регулювання і конкретних форм залучення іноземних інвестицій, їх впливу на створення сприятливого інвестиційного клімату країни з урахуванням мотивацій інвестиційної поведінки в системі свідомого формування напрямів еволюції національних економік. Відповідно до основної цільової орієнтації роботи сформульовано наступний комплекс:

- визначення об'єктивних умов, що потребують регулюючого впливу держави, суті економічної природи, методів, ретроспектив та перспектив використання інституціональних, макро- та мікроекономічних важелів впливу на інвестиційну сферу національних економік;

- узагальнення світової практики базових принципів регулювання національних інвестиційних процесів у національній економіці;

- дослідження механізмів регулювання інвестиційної діяльності в контексті її лібералізації;

- виявлення умов ефективного використання синтезу принципів національних пріоритетів та національних переваг у інвестиційній політиці держави та обґрунтування на цій основі шляхів трансформації інвестиційного клімату в Україні.

Об'єктом дослідження є національні економіки, що знаходяться у перехідній стадії ринкової трансформації. Але, як у теоретичному, так і в практичному плані дисертаційне дослідження насамперед було орієнтоване на вирішення найбільш актуальних проблем формування суто національної інвестиційної політики України. Предмет дослідження - інвестиційна політика держави, яка формується в екстремальних умовах розвитку національної економіки.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, комплексний і системний аналіз економічних теорій інвестиційної діяльності, міжнародного виробництва, інтернаціоналізації.

Наукова новизна дисертаційного дослідження та особистий внесок автора полягають у визначенні національних чинників регулюючого впливу держави на інвестиційні процеси з метою включення національної економіки в міжнародні економічні відносини в контексті реалізації національних інтересів.

Наукові результати, що є особистим внеском автора в розвиток інвестиційної теорії, полягають у наступному:

- обґрунтовано, що сучасні умови розвитку національних економік в ході їх інтернаціоналізації та лібералізації базуються на чотирьох детермінантах розвитку: інтеграція - національні інтереси - макроекономічна рівновага - економічна безпека;

- розкрито унікальність процесів залучення іноземних інвестицій до країн з перехідною економікою, які полягають у тому, що надходження генеруються не лише за рахунок трансформації та лібералізації економічних систем, а насамперед забезпечуються економічним зростанням та активізацією внутрішніх інвестиційних процесів;

- запропоновано концептуальні засади практичного застосування в Україні стратегічних підходів до формування інвестиційного середовища на основі специфічних пріоритетів національного розвитку та на основі використання окремих положень зарубіжного досвіду;

- охарактеризовано логіку, механізми та інструментарій формування сучасної інвестиційної політики з урахуванням екзогенних та ендогенних чинників, національних пріоритетів та переваг;

- доведено об'єктивну необхідність посилення ролі держави в процесі моделювання інвестиційного клімату у контексті особливостей національного розвитку країни та розгортання глобалізаційних господарських процесів;

- обґрунтовано доцільність диференційованого підходу до лібералізації процесів міграції капіталів з урахуванням специфіки та гіпотетичного впливу різних видів і форм інвестиційних відносин за умов надання пільгового національного або обмежувального зовнішньоекономічного режимів.

Практичне значення дисертації. Рекомендації, сформульовані в роботі, використані у процесі формування зовнішньоекономічної політики Міністерством економіки, Адміністрацією Президента України, Національним агентством України з проблем розвитку і європейської інтеграції при формуванні механізмів та напрямків вдосконалення залучення, регулювання та ефективного використання іноземних інвестицій в Україні. Автор був співвиконавцем госпдоговірної теми №42-98 ”Аналіз ефективності реалізації інвестиційного проекту: “Будівництво паливного комплексу по виробництву екологічно чистого високооктанового неетилового бензину на ВАТ НПК “Галичина”, що здійснювалася у НДЕІ Мінекономіки на замовлення ВК “Абакус””.

Положення і висновки дисертаційного дослідження використані в процесі викладання нормативних навчальних курсів та спецкурсів кафедрами міжнародної економіки та міжнародного менеджменту у Київському національному економічному університеті.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні відділу глобальних проблем сучасних цивілізацій Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науково-методологічні та практичні положення роботи використано у виконанні планових тем та написання науково-аналітичних матеріалів, поданих до Міністерства економіки, Президії НАН України, Адміністрації Президента України, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції. Результати роботи доповідались на:

- методологічному семінарі кафедри міжнародної економіки Київського Національного економічного університету (м. Київ, 14 квітня 1998 р.);

- засіданні управління інвестиційних проектів міжнародних фінансових організацій Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції (м. Київ 27 листопада 1998 р.);

- засіданні Атлантичної Ради (Україна - США) “Майбутнє українсько-американських відносин” (м. Київ, 27-30 жовтня 1997 р.);

- міжнародній науково-практичній конференції “Геополітичне майбутнє України”, (Київ, 19-20 березня 1998 р.).

Автор брала участь у регіональному науково-практичному семінарі “Інвестиційний процес в Україні: загальнодержавний та регіональний аспекти - можливості, проблеми та перспективи” на прикладі Івано-Франківської та Волинської областей (м. Івано-Франківськ, 11 квітня 1996 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 5 наукових статтях, загальним обсягом 2,1 д. а.

Структура роботи зумовлена сформульованими метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (207 найменувань). Основний зміст викладено на 165 сторінках, містить 5 таблиць, 3 діаграми, 11 додатків.

Вступ.

Розділ 1. Міжнародний досвід формування національного інвестиційного клімату.

1.1 Методологічні питання аналізу інвестиційних процесів;

1.2 Аналіз світового досвіду формування інвестиційного клімату;

1.3 Міжнародно-правове забезпечення інвестиційної діяльності.

Висновки до 1 розділу.

Розділ 2. Національні аспекти характеристики інвестиційного клімату України.

2.1 Загальні параметри характеристики стану інвестиційного середовища в Україні;

2.2 Потенціал національної правової бази інвестиційної діяльності в Україні;

2.3 Макроекономічна складова інвестиційного ринку україни;

2.4 Реалізація доктрини національних пріоритетів у процесі залучення іноземних інвестицій в Україну.

Висновки до 2 розділу.

Розділ 3. Напрямки оптимізації інвестиційного середовища в Україні.

3.1 Доцільність селективного підходу до іноземного інвестування в Україні;

3.2 Використання закономірностей транснаціоналізації світової економіки як специфічного чинника залучення іноземних інвестицій;

3.3 Шляхи вдосконалення макро- та мікроекономічних регуляторів інвестиційних процесів.

Висновки до 3 розділу.

Загальні висновки.

Використана література.

Додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено мету та завдання дисертаційного дослідження, дана його загальна характеристика.

Перший розділ “Міжнародний досвід формування національного інвестиційного клімату” присвячено теоретичному обґрунтуванню необхідності і аналізу досвіду управління інвестиційними процесами.

Особливості сучасного етапу розвитку людства, коли основою конкуренції все більше стає створення і накопичення знань, розвиток нових, більш складних і капіталу-ємних технологій та техніки, призвела до ситуації, коли жодна країна не може досягти та постійно підтримувати лідерство у всіх або переважній більшості галузей економіки. Тому, в умовах постійного загострення світової конкуренції на ринках товарів та послуг особливого значення набуває чітке визначення стратегічних пріоритетів розвитку країни.

Велика різниця у підходах до формування національних пріоритетів в існуючих економічних структурах та суспільних інституціях, розмаїття культурно-історичної спадщини обумовлюють те, що країни досягають успіху тільки в галузях, в яких їм, з урахуванням специфіки розвитку, вдалося створити найбільш динамічне та внутрішньо конкурентне середовище за рахунок постійної підтримки інноваційного процесу. Цей інноваційний процес відбувається у вигляді створення нових видів продукції, нового виробничого процесу, нового підходу до організації маркетингу або нової системи навчання та підготовки кадрів.

Важливого значення набуває і аналіз чинників, які впливають на формування національних пріоритетів країни. Він здійснюється на основі загальноприйнятих у світовій практиці сучасних підходів та з урахуванням досвіду країн, що вибороли лідерство в окремих секторах світового ринку.

Увагу зосереджено на таких складових:

- рівнях економічного розвитку як наявність необхідних факторів виробництва;

- попит на продукцію окремих галузей на внутрішньому ринку;

- розвиток допоміжних і супутніх галузей;

- внутрішньогалузева конкуренція.

Згідно з класичною економічною теорією, фактори виробництва (кваліфікована робоча сила, природні ресурси і капітали) визначають пріоритети національного економічного розвитку: нація буде виробляти товари за рахунок максимального використання наявних ресурсів. Проте, ця доктрина, яка сягає корінням в теорії А. Сміта та Д. Рікардо, не відповідає сьогоднішнім умовам. У технологічно розвинених галузях, що формують основи будь-якої економіки, нація не лише використовує наявні ресурси, а ще й створює досконаліші фактори виробництва - підвищує рівень кваліфікації робочої сили, наукову базу виробництва тощо. Більше того, сьогодні важливою є не лише наявність факторів, скільки темпи та ефективність, з якою нація їх створює та розвиває.

Найважливішими факторами виробництва є ті, які потребують постійного і цілеспрямованого інвестування. Базові чинники - наявність трудових ресурсів, або місцевої сировини - не створюють реальних переваг в наукоємних галузях. Такі ресурси можуть бути легко отримані завдяки міграційним процесам або замінені шляхом використання нових технологій.

Принципово важливим є висновок про те, що національна специфіка в сучасному світі є одним з найважливіших факторів формування стратегії, принципів організації і управління інвестиційними процесами. При цьому не існує універсальної системи менеджменту, яка була б прийнятною для всіх країн світу, і успіхи в окремих галузях виробництва є наслідком впровадження ефективних для даної країни методів організації процесу інвестування.

Особливу увагу в роботі приділено економічній політиці в галузі залучення і використання іноземних капіталів у країнах, що знаходяться на різних етапах економічного розвитку, як з точки зору оцінки впливу зовнішньоекономічної діяльності на формування національної економіки, так і для визначення напрямів та засобів її державного регулювання. Як зовнішньоекономічні, так і внутрішньо-економічні умови розвитку в періоди трансформаційних змін є унікальними для кожної країни. Дослідження особливостей реалізації інвестиційних доктрин показало, що мета залучення прямих іноземних інвестицій різниться між розвиненими країнами, з одного боку, і країнами, що розвиваються, та перехідної економіки з іншого. До перших вона зводиться насамперед до оптимізації регіональної структури та безробіття, а для країн перехідної економіки пов'язується з бажанням скорішої інтеграції до світової економіки і сприянням ринковим перетворенням. Враховуючи прагнення України інтегруватися в світову господарську систему, для аналізу досвіду формування сприятливого інвестиційного середовища обрано країни з перехідною економікою (насамперед Центральної та Східної Європи), що становлять певний інтерес і можуть слугувати орієнтирами формування політики держави в галузі регулювання інвестиційними процесами. Узагальнюючи світовий досвід інвестиційної діяльності, встановлено, що для створення ефективного механізму залучення і використання іноземних інвестицій особливе значення займає моделювання інвестиційного клімату приймаючою країною. По-перше, це поглиблює оцінку загальної економічної ситуації в країні, по-друге, дає системне уявлення про мотивацію поведінки іноземного інвестора і, по-третє, відображає важелі впливу на остаточне рішення іноземного інвестора. Спираючись на теоретичні розробки західної економічної науки та практику іноземного інвестування, адаптованого до умов перехідного періоду, доведено, що в країнах, які досягли значних успіхів у реформуванні економік, інвестиційна діяльність була державною справою, характеризувалась виваженістю та системністю підходів до формування економічної політики залучення інвестицій в національну економіку.

В дисертації наголошується, що експортна експансія розвинених країн світу спричинила виникнення абсолютно нової концепції міжнародних відносин, у т. ч., інвестиційної діяльності, яка визнає необхідність захисту внутрішнього ринку, контролю над iмпортом та експортом, державного регулювання валютного курсу та використання засобiв зовнішньої економiчної полiтики для забезпечення національних конкурентних переваг для своєї країни. Регулювання іноземних інвестицій у різних країнах здійснюється з використанням національно-правових методів. Хоча загалом їх перелік стосовно іноземного інвестування більш-менш універсальний: види і форми іноземних інвестицій, участь у власності, трансферт прибутку, вимоги до результатів діяльності, система інвестиційних пільг і обмежень, гарантії прав.

Аналізуючи міжнародно-правове регулювання, необхідно вказати, що на формування національно-правових інститутів у цій площині великий вплив чинять насамперед двосторонні і багатосторонні угоди. Найприйнятнішою формою сучасного міжнародно-правового регулювання інвестиційної діяльності є та, що синтезує міжнародні правові і економічні методи регулювання, тобто узгодження принципів інвестування національних економік на основі страхування ризиків. Такі форми стимулюють надходження інвестицій у менш розвинені країни, не деформують національне правове поле і сприяють зближенню міжнародних і внутрішніх державних правових норм в галузі інвестування.

Другий розділ “Національні аспекти характеристики інвестиційного клімату України” присвячено виявленню та оцінці інвестиційних параметрів економіки України - потреб в інвестиційних ресурсах та можливостей їх освоєння;якісній характеристиці складових інвестиційного середовища - політико-правовим, інституціональним, інфраструктурним та соціальним.

Як було показано у першому розділі даного дослідження, у всіх країнах світу, що йдуть шляхом трансформації, при створенні сприятливого інвестиційного середовища до уваги приймається значно ширше коло компонентів суспільного розвитку, ніж у країнах, що розвиваються стабільно. Якість інвестиційного середовища будь-якої країни характеризується на основі кількох груп факторів: політичних, економічних, інституціональних, соціальних та екологічних.

Для України макроекономічна нестабільність, нераціональне використання потужностей, низька платоспроможність населення стають загрозою для здійснення інвестиційної діяльності. У цьому контексті автор концентрує увагу на проведенні детального аналізу визначальних складових інвестиційного середовища національної економіки України:

- макроекономічних умов;

- національних пріоритетів;

- ємності і привабливості інвестиційного ринку.

Для більшості країн з перехідними економіками, котрі, як правило, мають певні територіально-галузеві диспропорції, актуальними і практично значущими є оцінка інвестиційної привабливості регіонів і галузей, а в процесі приватизації - відповідно оцінка на рівні підприємств і окремих інвестиційних проектів. У практичному плані принципово важливого значення набувають їх потенційні можливості приймати іноземний капітал у певних масштабах і формах, умови його використання із забезпеченням достатнього для інвестора прибутку з допустимим рівнем ризику. Інвестиційний потенціал та інвестиційний ризик формують сприятливий або несприятливий інвестиційний клімат країни.

За умов проблематичності для країн з перехідними економіками досягти і утримувати сприятливого за усіма параметрами інвестиційного клімату актуалізуються питання його регіональної локалізації.

Детально в роботі оцінено різні підходи щодо обсягів інвестувань в економіку України, які в цілому орієнтовані на пріоритет зовнішнього фінансування та інвестування національної економіки у період її ринкової трансформації. Це цілком очевидно в тій реальній інвестиційній ситуації, що розвивається в умовах скорочення обсягів нагромадження, суттєвого падіння його частки у ВВП, різкого скорочення бюджетних капіталовкладень, слабкої інвестиційної мотивації приватних підприємницьких структур, що склалася в країні. Запропонована оцінка потенціалу іноземного інвестування, на основі таких критеріїв як:

- розміри конкретних інвестицій та ефективність їх використання;

- суб'єкти інвестування (принципове значення для України мають інвестиційні взаємовідносини із транснаціональними корпораціями);

- терміни інвестування (стимулювати потрібно насамперед середньо та довготермінові іноземні інвестиції);

- види іноземного інвестування (необхідно орієнтуватись на перехід від товарних та фінансових інвестицій до інтелектуальних або новітніх наукоємних технологій).

В результаті прогнозовано особливості інвестиційної стратегії нерезидентів на найближчий час. По-перше, основними інвесторами будуть виступати передусім міжнародні фінансові організації і уряди західних держав. По-друге, особливістю інвестиційної стратегії іноземних інвесторів буде пріоритет короткочасної максимізації прибутку. По-третє, іноземні інвестори не зацікавлені фінансувати в Україні високотехнологічне виробництво. По-четверте, участь в інвестиційному процесі відомих фірм не буде масштабною, якщо вони не побачать у національній інвестиційній політиці стратегічних принципів, перспектив розвитку ринку, та оптимізації законодавчої бази. Найкращою гарантією залучених капіталів у національну економіку є відповідне макроекономічне середовище. А напрями, галузева та регіональна структура використання іноземних інвестицій повинні формуватись у відповідності з чітко визначеними у державних програмах пріоритетами на основі урахування критеріїв національної безпеки.

Аналіз правового середовища України дав підставу зробити висновок, що крім внутрішнього українського законодавства одним із джерел правового регулювання іноземного інвестування є угоди з окремими країнами про заохочення і взаємний захист інвестицій. У цих договорах, як і в законодавстві про іноземне інвестування, повинні знаходити свій відбиток основні пріоритети державної політики України щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України. Проаналізувавши ряд міжнародних угод про заохочення і взаємний захист інвестицій, учасником яких є Україна, було показано, що вони містять ряд особливих положень, відмінних від положень національного законодавства. Для іноземних інвесторів із країн, що є суб'єктами угоди, може встановлюватися пільговий, відмінний від національного, правовий режим. Тому при укладенні міжнародних угод вказано на необхідність врахування реальності їхнього виконання, не включаючи в ці угоди положення, які суперечать внутрішньому законодавству його учасників.

На сучасному етапі інтеграції України у світове співтовариство особливо актуальним є намагання досягти гармонійного об'єднання законодавства України із нормами міжнародного права про режим іноземного інвестування. Відзначено, що тільки обґрунтована обмежувальна політика забезпечить баланс між внутрішніми та зовнішніми джерелами інвестування у стратегічно важливих сферах та галузях, дасть змогу цілеспрямовано проводити структурну перебудову національної економіки, захистить економічне середовище України від негативного зовнішнього впливу.

Сформульовано положення про досягнення національної конкурентоспроможності за умов не лише ефективного внутрішнього та іноземного інвестування економіки, але й цілеспрямованого зарубіжного вкладення коштів.

Метою третього розділу “Напрямки оптимізації інвестиційного середовища в Україні” є визначення напрямів оптимізації інвестиційного клімату з урахуванням внутрішньо- та зовнішньоекономічних стратегій.

У цьому контексті на основі висновків попередніх розділів, зосереджено увагу на:

- визначенні національно-пріоритетних галузей - об'єктів інвестування;

- аналізі потенціальних суб'єктів інвестування з метою впровадження селективної політики по відношенню до них;

- визначенні шляхів створення відповідного інвестиційного середовища для стратегічних інвесторів.

Національна інвестиційна політика у сфері іноземного інвестування, на думку автора, має бути спрямована на такі галузі виробництва, які б дозволили знайти свої “ніші” для українських товарів на світовому ринку, а також задовольнити внутрішній ринок. Проведений структурний аналіз експорту та імпорту дав можливість зробити висновки стосовно конкурентоспроможності певних галузей і видів виробництва, та виявити дефіцит у певних товарах.

Акцентується, що Україні не слід наздоганяти економічно розвинені держави за всіма напрямами діяльності. Через перенасиченість світового ринку це нереально, до того ж існує протистояння могутніх зарубіжних національних і транснаціональних корпорацій, які володіють значною науковою та експериментальною базою. Необхідна диференційована орієнтація на революційні напрямки науково-технічного прогресу, оцінка та правильний вибір її пріоритетів і забезпечення прориву в них. В якості пріоритетних пропонуються металургійна, хімічна, фармацевтична, машинобудівна та металообробна промисловість, виробнича інфраструктура, газо- та нафтопереробна галузі, наукоємні технології.

Запропонована концепція залучення іноземного капіталу до національно-пріоритетних галузей, яка включає:

- визначення напрямів стратегічних суспільно-значущих перетворень;

- детальний перелік заходів по вдосконаленню макроекономічного середовища;

- визначення стратегічних інвесторів - суб'єктів інвестування;

- обґрунтування гіпотетичних форм інвестицій;

- формулювання цілеспрямованої протекціоністської політики держави на основі чітко визначених за формою і наслідками використання іноземних інвестицій.

Наголошено, що ключові умови здійснення інвестиційних процесів в економіці України повинні формуватись в рамках пріоритетів її соціально-економічного розвитку, обумовлених національними та зовнішньоекономічними чинниками. Саме відповідність цим пріоритетам зробить іноземну інвестиційну діяльність економічно і соціально значущою для трансформації економіки України.

Стратегічні завдання інвестиційної політики пов'язуються передусім з формуванням макро- і мікроекономічного середовища, за якого процес міжнародного обігу капіталів сприяв би на вітчизняному ринку не тільки відновленню обсягів, а й забезпечив технологічний прорив національного промислового виробництва, включаючи вихід на світові ринки вітчизняних товаровиробників.

Виходячи з наведених у першому розділі концепцій мікроекономічної мотивації іноземного інвестування в країни з перехідною економікою, спираючись на доктрину Портера-Ругмена про двоїстість моделі формування національної конкурентоспроможності, уявляється необхідним активізувати залучення в Україну транснаціональних корпорацій. Актуальність саме таких підходів зумовлена:

- невеликим попитом на українську продукцію як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку;

- відсутністю конкуренції, як чинника якості.

В умовах посилення взаємозалежності кожна національна економіка виступає як частина міжнародної, що означає підвищення ролі зовнішньоекономічних зв'язків у її соціально-економічному розвитку та ефективності отримання вигод від участі у міжнародного поділу праці. Відкриваючи економіку для транснаціональних корпорацій, Україна отримує змогу долучитись до тих процесів, які характерні для сучасної світової економіки. Вважається доцільним у взаєминах з ТНК проводити комплексну селективну політику щодо формування інвестиційного середовища: з одного боку, заохочувати процеси націоналізації на основі інтеграції, а з іншого, контролювати та регулювати їх діяльність шляхом прямого і непрямого втручання. Підвищення результативності інвестиційної політики вимагає використання адекватних методів ринкових перетворень, збалансування попиту та пропозиції інвестиційних ресурсів та більш широкого спектру інструментів для їх залучення з урахуванням пріоритетності цілей та особливостей поточної ситуації. Воно передбачає, перш за все, формування інвестиційного попиту, оскільки без попиту навіть той незначний обсяг інвестиційних ресурсів, який є в країні, не використовується у повній мірі. По-друге, інвестиційний попит буде лише тоді ефективним, коли відповідатиме бажаній структурі виробництва. По-третє, найвищі рівні капіталу-віддачі та рентабельності формуються лише у конкурентному середовищі, при виконанні ціною своєї головної ролі - регулятора попиту та пропозиції.

В роботі визначено і обґрунтовано критерії мотивації іноземного інвестора для вкладання їм коштів, які обумовлені:

- метою закріплення на перспективних ринках збуту;

- прагненням отримувати прибуток на довгостроковій основі;

- доступом до порівняно дешевих джерел сировини і паливно-енергетичних ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і наближеності до джерел сировини;

- використанням щодо дешевої кваліфікованої робочої сили, як важливого чинника зниження витрат виробництва і, відповідно, собівартості продукції.

Міжнародні кредитно-фінансові організації необхідною умовою для надання коштів, як правило, вважають запровадження відповідних угод на державному рівні. Потенційні приватні кредитори у своїх рішеннях керуються насамперед параметрами розвитку кредитно-фінансової системи країни-одержувача: рівнем заборгованості, схильністю до невиконання зобов'язань по виплаті боргу або його відстрочки, доступністю, банківського кредитування та короткострокового фінансування. Для залучення портфельних інвестицій необхідна наявність відповідного інституціонального середовища (розвиненого фондового ринку з елементами обслуговуючої інфраструктури) і забезпечення репатріації прибутку (у залежності від державних гарантій і стабільності валютного курсу для конвертації вкладень). Інвесторів, які вивчають можливості щодо перспектив прямого інвестування, крім фінансових критеріїв, цікавлять параметри внутрішнього ринку країни-реципієнта, ресурсна база, податкова система, заробітна плата, торговельна політика, наявність пільг для іноземних інвесторів.

У результаті комплексного аналізу мотивацій суб'єктів інвестиційного співробітництва визначено синтетичний показник інвестиційної принадності країни, що слугує критерієм зрілості ринкових реформ, довіри світового товариства до даної країни.

Пріоритети інвестиційного співробітництва з закордонними партнерами повинні бути синхронізовані з загальною моделлю побудови української економіки, наявними конкурентними перевагами.

У заключній частині формулюються основні висновки дисертаційного дослідження, головним з яких є необхідність постійного вдосконалення державної інвестиційної політики в Україні, що обумовлюється унікальністю переходу до нового типу світових господарських відносин, що базуються на поєднанні лібералізму та забезпеченню національно-державного суверенітету. Україна поставлена перед необхідністю конструювання власної політики щодо розвитку світових господарських зв'язків, і в першу чергу має керуватися довгостроковими пріоритетами та бути орієнтованою на вирішення внутрішніх проблем макроекономічного характеру, сприяти стабілізації та розвитку національної економіки.

У створенні спеціальних режимів для іноземного інвестора держава повинна керуватися селективними підходами, що витікають з національних пріоритетів та конкурентних переваг, а також передбачити поетапне, із залученням державних механізмів регулювання, введення у практику взаємовигідного використання сучасних форм економічної взаємодії з іноземними країнами.

ВИСНОВКИ

З метою визначення та врахування у процесі свідомо формованій національній стратегії інвестиційної діяльності специфіки інвестиційного клімату, автор вважає за необхідне запропонувати наступні теоретико-методологічні засади:

Формування національного інвестиційного середовища пов'язується з вирішенням певних проблем економічного розвитку і мусить відповідати потребам конкретно-історичного етапу розвитку суспільства. Аналіз міжнародного досвіду дозволяє зробити висновок, що механізм ринкового регулювання, який базується на традиційних важелях саморегулювання, не виправдовує себе за умов трансформацій. Тому, держава змушена перебирати на себе контролюючи і регулюючі функції, при формуванні суспільно-економічної структури та економіки нового типу.

Розробка державної інвестиційної стратегії має бути зорієнтована на наступні складові:

- визначеність моделі суспільства;

- стан макроекономічної та часткової рівноваги, і завдання інвестиційної політики щодо їх коригування;

- забезпечення національних інвестиційних ресурсів;

- залучення іноземних капіталів;

- врахування економічної безпеки країни при імпорті капіталу;

- конструювання методів та засобів управління інвестиційними процесами.

Залучення і використання іноземних капіталів у країні, що має на меті формування конкурентоспроможної економіки, доцільно лише за умови, якщо вони сприяють встановленню макроекономічної рівноваги за рахунок оптимізації ринку інвестиційних ресурсів. Інші аспекти їх використання може спричинити загрозу економічній безпеці.

Іноземні інвестиції сприяють вирішенню протиріччя між виробництвом і споживанням, пом'якшенню суперечності між задоволенням поточних і перспективних потреб. По-перше, якщо перебудова економіки базуватиметься виключно на мобілізації внутрішніх джерел розвитку, то за умови загального спаду виробництва в країні це призведе до скорочення поточного споживання, що відповідно погіршить і без того низький рівень життя, звузить базу майбутнього інвестування. Залучення іноземних інвестицій створює додаткові можливості для господарських перетворень і веде до зменшення частини фонду споживання в національному доході країни. По-друге, протекціоністські дії держави, захищаючи національних виробників, ставлять у невигідне положення споживачів, примушуючи платити за товари більшу, ніж при необмеженій конкуренції, ціну. Можливість виживання національної індустрії забезпечується за рахунок обмеження інтересів споживачів. Іноземні інвестиції дозволяють вивільнити додаткові ресурси для формування внутрішнього конкурентного середовища.

Іноземні інвестиції не є засобом вирішення всіх економічних проблем для країни-одержувача. Залучення іноземного капіталу - неоднозначний процес, який характеризується як позитивними, так і негативними тенденціями, оскільки світова економіка є системою суперечливих економічних інтересів. Формою їх прояву є розбіжності між національними інтересами країн-реципієнтів капіталу і інвесторів. Тому національна інвестиційна політика передбачає протекціоністські заходи, що покликані захистити національну економіку від деструктивних дій іноземних інвесторів.

Інтеграція країни у світовий економічний простір зумовлює неминучу потенційну залежність економічного розвитку країни від зовнішнього середовища. Тому завжди існує небезпека, що для країни-одержувача завдання максимізації національного багатства відійде на другий план, оскільки на першому плані будуть виступати бажання, можливості і дії іноземного інвестора. Цього не станеться, якщо суспільство керуватиметься у своїх діях чітко вивіреною стратегічною суспільно значимою метою - забезпеченням економічного зростання, що гарантуватиме стабільне у тривалій перспективі виробництво максимальної кількості економічних ресурсів на душу населення за допомогою ефективних засобів.

У глобальному світовому господарському середовищі національні виробничі відносини, що впливають на рівень конкурентоспроможності, все більшою мірою визначаються світовими макро- та мікроекономічними зв'язками. Міжнародна інвестиційна діяльність національних держав носить переважно макроекономічний характер. Мікроекономічний рівень національних суб'єктів іноземної інвестиційної діяльності навіть в умовах націоналізації підприємницької діяльності, хоча й будується на засадах лібералізму, але його допустимі межі та напрями інвестиційних потоків визначає держава, яка є суб'єктом економічних, політичних, інституціональних та соціальних стратегій розвитку. Приватна міжнародна інвестиційна діяльність підпорядковується національним інтересам.

До макроекономічних чинників глобального характеру сьогодні серед інших відноситься політика міждержавного узгодження економічних рішень. Держави, що досягли успіхів в розвитку національних економік завдяки залученню достатніх іноземних ресурсів, завжди керувалися доктринами національних переваг та національних пріоритетів, і політику узгодження рішень на міжнародному рівні будували, виходячи з національної правової бази та національних особливостей розвитку.

Значення іноземних інвестицій для ринкового реформування та структурної перебудови економіки та входження її в систему міжнародного поділу праці визначає доцільність формування концепції інвестиційної політики України, як складової стратегії загальносуспільного розвитку.

Формування державної інвестиційної політики України має ґрунтуватися на ефективному застосуванні принципів національних пріоритетів, конкурентних переваг та менталітету, що є важливою передумовою використання переваг міжнародного поділу праці для вирішення середньострокових та стратегічних завдань економічного розвитку.

Складовими інвестиційної політики України мають стати:

- принцип повного і всебічного захисту державного суверенітету і визначених національних економічних інтересів;

- відповідне макроекономічне середовище, яке може бути створене лише державою, з сильними трансформаційними стратегіями;

- чітка визначеність структурної політики держави на основі врахування пріоритетів економічного розвитку та керованості інвестиційних потоків;

- формуванню та стабілізації інвестиційної інфраструктури сприяло б запровадження особливих, контрольованих державою режимів для іноземних інвестиційних інституцій - банків, страхових компаній тощо;

- уряд України, керуючись національними інтересами, повинен протиставити чітку, обґрунтовану політику умовам надання кредитів та рецептам структурного розвитку, які формулюються та нав'язуються міжнародними фінансовими інституціями і несумісні з реалізацією конкурентних переваг;

- використання державних інвестицій, як засобу створення первинних умов для залучення приватних та іноземних інвестицій у розвиток галузей, що забезпечують створення інфраструктури і є малопривабливими для приватних інвесторів, а також удосконалення механізму залучення в інвестиційну сферу приватних заощаджень населення;

- поєднання державного управління інвестиційними процесами та лібералізації іноземної підприємницької діяльності при створенні сприятливих умов для носіїв стратегічних інвестицій - транснаціональних корпорацій, що завдяки існуючим національним перевагам зацікавлені інвестувати; інвестиційний економіка ринковий

- запровадження українським законодавством процедури гарантування від ризиків із чітко визначеністю межі їх застосування. Необхідне також інтегрування України до міжнародної інституційної структури багатостороннього гарантування ризиків.

Зазначені обставини, на нашу думку, сприятимуть покращанню інвестиційно-підприємницькому клімату України.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рубцова М.Ю. Національні проблеми формування інвестиційного клімату // Зб. наук. праць вчених. - Вип. 16. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ. - 1998. - С. 20-27.

2. Рубцова М.Ю. Стратегії транснаціоналізації світової економіки // Економічний часопис. - Інститут трансформації суспільства. - К.: №6-7. - 1998. - С. 19-24.

3. Рубцова М.Ю. Тенденції іноземного інвестування в національну економіку України // Зб. наук. праць вчених. - Вип. 19. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ. - 1998. - С. 35-43.

4. Рубцова М.Ю. Специфіка формування національних пріоритетів економічного розвитку країн в умовах світової конкуренції // Експрес-новини - УкрІНТЕІ. К.: №9-10. - 1999. - С. 34-36.

5. Рубцова М.Ю. Особливості нового етапу інвестиційної політики у відтворювальному процесі в Україні - Вип. 20. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ. - 1999. - С. 12-18.

Размещено на Allbest.ru

...