Енергетичний сектор зовнішньоекономічної діяльності України в системі світогосподарських відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Балеєв Володимир Васильович

УДК 339.9

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

Спеціальність - 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

КИЇВ - 1998

Дисертація є рукописом

Робота виконана у відділі проблем економічної трансформації Росії Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук

Новицький Валерій Євгенович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Лук'яненко Дмитро Григорович,

Київський Національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародного менеджменту;

кандидат економічних наук,

Сльозко Олена Олександрівна,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, науковий співробітник.

Провідна установа: Київський університет імені Тараса Шевченка Міносвіти України, кафедра міжнародної економіки економічного факультету.

Захист відбудеться “___” грудня 1998 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.176.01 Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 252030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 252030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий “___” листопада 1998 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради А.М.Хахлюк

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Наслідування науково обґрунтованим принципам економічної політики в ході процесу широкої міжнародної співпраці становить собою важливу передумову подолання кризового стану, створення більш сприятливих конкурентних позицій для участі України в ході глобальної, регіональної господарської інтернаціоналізації. Її очікуваними практичними наслідками мають постати повномасштабне підключення України до галузевих та загальнодержавних програм інтернаціонального співробітництва, вибір адекватних геополітичних пріоритетів у відповідності до реалій сучасного розвитку та згідно із збалансованою концепцією загальнонаціональної та зовнішньоекономічної реформи.

Реальний перебіг подій вже переконливо довів, що нехтування проведенням зваженої промислової політики, особливо в енергетичній галузі, значні негативні наслідки на темпах, якості та характері суспільно-економічного розвитку. Ці негативні прояви мають як загальний структурний характер, і можуть набувати місцевого значення. Концептуальна обмеженість державної політики включно монетарними орієнтирами макроекономічного регулювання призвела до занепаду енергетичного сектору та інших основних галузей вітчизняної економіки, які потребують ґрунтовних підходів та гнучкої політики.

При цьому особливої ваги набувають практичні завдання розв'язання складних питань забезпечення стабільних надходжень паливних ресурсів, гостру нестачу яких відчуває вітчизняна економіка. Тому що без виконання цієї умови годі й казати про створення умов подолання кризового стану.

Саме ці завдання і визначають актуальність обраної в дисертації тематики дослідження. В її контексті найбільш принциповими та невідкладними питаннями, які становлять собою практичний бік пропонованого дослідження, є оцінка реальної ситуації, яка склалася в українському паливно-енергетичному комплексі; визначення міри та перспектив самозабезпечення країни енергоресурсами; з'ясування реальних можливостей та пріоритетів, яких слід дотримуватись в процесі міжнародного співробітництва, маючи на увазі його конкретні форми та географічно-політичні аспекти; аналіз найбільш перспективних прикладів зарубіжного досвіду в цій сфері; з'ясування параметрів політики, спрямованої на запровадження енергоза-ощаджувальних технологій; визначення цілей та регуляторів політики залучення вітчизняних та західних інвестицій до відповідної сфери господарської діяльності.

Важливим практичним завданням, що постало перед Україною в процесі формування її національного відтворювального комплексу, є визначення основних характеристик нової системи геополітичних стосунків. В цьому відношенні необхідним є з'ясування потенціалу співробітництва України з Росією, державами Каспійського нафтового басейну, а також країнами Близького Сходу та Перської Затоки, причому особливої ваги набувають відносини з країнами, територією яких до України потенційно можуть надходити паливно-енергетичні ресурси. На ретельну увагу заслуговують й питання транзиту, недостатньо глибока вирішеність багатьох з яких спричиняється до значних збитків.

Узагальнюючи розгляд до більш широкого політико-економічного контексту під глобально- та регіонально-географічним кутом зору, можна сказати, що по-справжньому значущим аспектом проблеми є оцінка власного становища України як міжнародно важливої транзитної держави, а також комплексний аналіз усіх потреб та стратегічних, господарських переваг, що їх об'єктивно має Україна.

Характер розробки теми. У вітчизняній літературі неодноразово піднімалися питання про те, якими повинні бути принципи енергетичної політики в державі. Ці питання розглядалися і спеціально, і в широкому контексті економічного співробітництва України з іншими державами та регіональними об'єднаннями. Українськими вченими вивчалися, також, ті сторони проблеми, які пов'язані з перехідним станом економіки, її кризою та екологічними аспектами, які є надзвичайно важливими для України. Зокрема, можна відзначити праці таких авторів, як В.Будкін, І.Бураковський, Т.Вахненко, В.Дергачов, В.Єрьоменко, І.Луніна, В.Новицький, О.Плотніков, А.Рум'янцев, Ю.Пахомов, О.Плотніков, М.Погорєлов, А.Поручник, В.Савчук, В.Супрун та інших.

Достатньо грунтовно такі знані західні автори, як Х.Петерсен, П. Стейнер, Ф. Велш та інші розглядали питання державної політики в сфері виробництва, передачі, транспортування та розподілу енергетичних ресурсів. Зокрема ними вивчалися питання ціноутворення та забезпечення ефективного конкурентного середовища. Спеціально проблеми розвитку енергетичного сектору України вивчалися такими західними спеціалістами, як М.Еванс, К.Гіршхаузен. Ряд розробок стосовно стану та перспектив енергетики як в Україні, так і в цілому по СНД було зроблено під егідою міжнародних та зарубіжних організацій як загального характеру, так і спеціалізованих.

Серед російських авторів, які докладно висвітлювали стан та характер розвитку енергетики, зокрема вуглеводневого її сектору на території пострадянського простору, можна назвати А.Арбатова, Н.Байкова, Г.Безмельніцину, А.Мухіна, В.Смірнова, В.Фейгіна та інших.

Оскільки в полі уваги в дисертації опиняються світовий досвід в регулюванні енергетичної сфери, можна відзначити й таких авторів ґрунтовних наукових праць, як регулярні аналітичні розробки, які готуються експертами Міністерства енергетики США (зокрема “Comprehemsive National Energy Strategy. National Energy Policy Plan”, “Assumptions to the Annual Energy Outlook 1998”), спеціалістами Міжнародного Валютного Фонду (зокрема “World Economic Outlook. Financial Crises: Causes and Indicators”), фахівцями ООН.

Втім, назріла необхідність такого комплексного, узагальнюючого розгляду, який би синтезував той досвід в справі розвитку енергетики, організації міжнародного співробітництва в цій сфері, який було накопичено іншими державами світу, оцінку геостратегічних пріоритетів енергопостачань в Україну, аналіз сучасного стану та перспектив розвитку паливно-енергетичного комплексу країни.

Мета та завдання дисертаційної роботи. Головна мета дисертації полягає в створенні та обґрунтуванні такого комплексного аналітичного підходу до теоретичних та практичних сторін енергетичного розвитку України, який, виходячи із сучасної парадигми розвитку світової енергетики та світового ринку вуглеводневих енергоносіїв, дозволив би виробити ефективну довгострокову модель забезпечення української економіки та побутової сфери пальним, запропонувати екологічно виважену енергетичну стратегію.

Виходячи з такої принципової мети, уявляється важливим вирішення наступних теоретичних завдань:

визначення основних особливостей та тенденцій розвитку вуглеводневих енергоносіїв, технологічних процесів виробництва та споживання цих видів ресурсів в сучасному світі;

розкриття головних аспектів та елементів взаємозв'язку між станом, обсягами та характером виробництва та споживання вуглеводневих енергоносіїв, з одного боку, та умовами економічного розвитку як такого, темпами приросту ВВП, станом екосистем, з іншого;

дослідження найбільш типових, а також прогресивних та перспективних зразків міжнародного досвіду регулювання економічних відносин в енергетичній сфері та формулювання основних напрямів їх адаптації та практичного застосування в Україні;

аналіз особливостей процесу торгівлі вуглеводневими енергоносіями на пострадянському просторі та визначення в ньому роль й місце України на поточний момент та в майбутньому;

визначення можливостей більш повного використання переваг транзитного статусу України, враховуючи її вигідне географічне розташування, наявну та перспективну транспортну інфраструктуру;

з'ясування доцільності активної урядової енергетичної політики та співвідношення такої політики з логікою життєдіяльності системи відносин, що є притаманними для вільного ринку;

визначення основних напрямів покращення інвестиційного клімату в енергетичному секторі України з метою залучення іноземних інвестицій;

аналіз та визначення головних зовнішніх пріоритетів розвитку вітчизняної енергетики, наявних альтернативних джерел постачання паливо-енергетичних ресурсів до України, основних стратегічних вимог до міжнародної енергетичної моделі держави.

Теоретичне значення дисертації полягає в застосуванні інтегруючої методики, яка поєднує в єдине ціле цільові моменти енергетичного розвитку та своєрідну гуманітарну, екологічну ціну їх реалізації.

Пропонуються та доводяться такі науково-методологічні підходи, згідно яких критеріями оцінки самої базової моделі енергетичного розвитку є зниження абсолютних обсягів використовуваного пального, зниження питомої частки енергоносіїв в ціні товарів та зменшення енергомісткості кожної одиниці виробленої продукції.

Показується, що саме сучасні ринкові механізми можуть та повинні використовуватися не тільки задля досягнення вузьких, прагматичних та утилітарних завдань забезпечення прибутків, окупності, але й для негайного розв'язання актуальних глобальних економічних та екологічних проблем.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що в ній визначено та обґрунтовано головні критерії тієї енергетичної політики, яка є необхідною для України на даному історичному етапі, виходячи з конкретики економічної, інвестиційної та науково-технічної ситуації. Зокрема визначено пріоритетні цілі та способи їх досягнення в сфері енергетичного співробітництва з країнами СНД. На основі порівняльного аналізу, а також врахування усього того позитивного, що містить досвід інших країн, формулюються вимоги до формування системи торгівлі енергоносіями за участю нашої держави.

Практичне значення мають аналіз процесу іноземного інвестування енергетичного сектору України, можливостей кращого використання транзитного статусу держави, визначення способів зменшення залежності вітчизняної економіки від критичних постачань енергоносіїв.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше у вітчизняних економічних дослідженнях проведено аналіз стану та тенденцій ринку енергоносіїв на сучасному етапі, виявлено характерні риси й особливості виробництва та споживання енергоносіїв, їхнього співвідношення між собою, а також виявлено головні напрями розвитку енергетики з урахуванням технологічних та екологічних факторів.

В роботі теоретично узагальнюються світовий досвід енергетичної політики, регіональні особливості роботи та перспективи ринку енергоносіїв на території СНД. Окрема увага приділяється актуальним науковим питанням енергетичної політики з урахуванням сьогоденної ситуації в Україні.

В якості об'єкта дослідження в дисертації виступають складні та суперечливі міжнародні економічні відносини з приводу торгівлі енергоносіями. Це передбачає, зокрема, оцінку використовуваних та потенційних географічних, геополітичних напрямів експортно-імпортних постачань, аналіз сучасного стану та процесу формування оновленої ринкової моделі співробітництва в енергетичній сфері країн СНД.

Предметом дослідження є енергетичний сектор зовнішньоекономічної діяльності України, який перебуває в стані реформування. Цей сектор досліджується в тій його частині, яка пов'язана з торгівлею вуглеводневими енергоносіями, як в порівняльному контексті, враховуючи аналогічний міжнародний досвід, так і виходячи з внутрішньої логіки власного саморозвитку та урядової галузевої політики.

Методологічну та науково-теоретичну базу дисертації складають праці зарубіжних та вітчизняних дослідників з проблем економічної теорії, міжнародних економічних відносин, впливу господарських чинників на стан екосистем, які присвячені тим загальнотеоретичним питанням, які стосуються проблем співвідношення темпів економічного розвитку та обсягів енергоспоживання.

Для вирішення поставлених в дисертації завдань автор спирався на основні положення та висновки, які містяться в працях Дж. Форрестера, Д.Медоуз, В.Леонт'єва, Я.Тінбергена, Л.Клейна та інших відомих зарубіжних та вітчизняних вчених. Широко використовувались роботи, які були виконані під егідою Римського клубу, ряду загальноекономічних та спеціальних міжнародних організацій.

В якості первинних методичних матеріалів у дисертації використовувались висновки та рекомендації офіційних аналітичних матеріалів ООН та її спеціалізованих організацій та установ, МВФ та Світового Банку, інших міжнародних організацій, урядові та неурядові документи, розроблені в зарубіжних країнах. Широко застосовувались матеріали міністерств і відомств України, а також вітчизняна та зарубіжна монографічна література, періодичні видання.

В роботі використовувались логічні та історичні методи наукового пізнання в їх діалектичній єдності, що дозволило здійснити широкий порівняльний аналіз систем енергетичного виробництва та споживання в світі, проаналізувати сучасні особливості та перспективи розвитку ринку енергоносіїв в світі та в Україні.

Емпірична та статистична база дослідження. В якості фактологічних джерел при написанні дисертації використовувались звітно-інформаційні матеріали Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Державного комітету з нафти і газу України, Міністерства статистики України, інших вітчизняних міністерств та відомств, аналогічних зарубіжних відомств та відповідних інститутів, дані та аналітичні видання міжнародних організацій.

Крім джерел, які були названими вище, можна додатково відзначити й щорічники ООН “Energy Statistics Yearbook”, статистичні та періодичні видання МВФ, Світового Банку, а також інші джерела.

На захист виносяться:

узагальнена оцінка сучасних особливостей міжнародної торгівлі енергоносіями в контексті найбільш актуальних технологічних та екологічних проблем;

визначені в дисертації пріоритети енергетичної політики, які використовуються на практиці іншими країнами та які заслуговують на впровадження в Україні;

критична оцінка сучасної ситуації в енергетичному секторі України, яка виступає суттєвою передумовою вироблення адекватної міжнародної політики нашої держави в цій сфері;

висновки щодо ефективності варіантів підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в українській державі;

пропозиції щодо покращення умов здійснення іноземних інвестицій до енергетичного сектору України;

визначення й обґрунтування основних стратегічних геополітичних пріоритетів міжнародного співробітництва України в енергетичній галузі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися у відділі проблем економічної трансформації Росії Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної Академії Наук України. Окремі висновки та методологічні настанови дисертації використовувались автором в його практичній діяльності.

Результати дослідження знайшли своє відображення в опублікованих автором наукових статтях, які вказані наприкінці автореферату.

Структура дисертаційної роботи. Виходячи з поставлених в дисертаційному дослідженні теоретичних та практичних завдань, структура роботи складається з вступу, трьох розділів (дев'яти параграфів), заключення, а також списку використаної літератури та додатків.

Загальний обсяг основного тексту дисертації становить 165 сторінок.

Пропонована дисертація виконана за наступним планом.

ВСТУП

1. Місце та особливості торгівлі енергоносіями в сучасній системі зовнішньоекономічних відносин: глобальний аспект

1.1. Оцінка стану та економічних тенденцій розвитку світового ринку енергоносіїв на сучасному етапі

1.2. Нові напрями розвитку енергетики та енергоспоживання в світлі альтернативних технологій та екологічних проблем

1.3. Загальне та особливе в зарубіжному досвіді енергетичної політики в контексті проблем практичного регулювання

2. Забезпечення економіки України енергоносіями в контексті регіональної торгівлі країн СНД

2.1. Актуальні питання торгівлі енергоносіями на економічному просторі СНД

2.2. Оцінка енергетичного сектору України в системі дослідження цілей міжнародного співробітництва

2.3. Транзитне становище України як фактор енергетичної політики в контексті регіональних відносин

3. Механізм торгівлі енергоносіями в моделі економічного розвитку України

3.1. Проблема ефективності використання паливних ресурсів в параметрах платіжного балансу та галузевої політики держави

3.2. Залучення іноземних інвестицій в нафтогазовий комплекс України: цілі та механізм їх реалізації

3.3. Міжнародне співробітництво в енергетичній сфері України: експортно-імпортне балансування в геостратегічному вимірі

Заключна частина

Література

Додатки



II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

енергетика екологічний світовий ринок

У вступі до дисертації обґрунтовуються актуальність, практичне та теоретичне значення пропонованого дослідження, визначаються особливості, інструменти дослідження, формулюються його мета та проміжні цілі.

В першому розділі дисертації наводиться оцінка стану та економічних тенденцій розвитку світового ринку енергоносіїв на сучасному етапі, дається характеристика вимог, параметрів та обмежень, які впливають на стан та тенденції ринку енергоносіїв. Наголошується на тому, що в сучасному світі існують такі складні системні зв'язки, згідно яких реальні економічні процеси та політичні рішення, що відбуваються та приймаються в одному окремому регіоні, або навіть в одній окремій державі, можуть значно вплинути на стан та перспективи розвитку усього світу. І особливо сказане стосується сфери енергетики. Підкреслюється, що головним об'єктом уваги дисертації постають саме економічно обумовлені закономірності, врахування яких є необхідною передумовою прийняття правильних та ґрунтовних рішень як на світовій арені, в ході міждержавного, регіонального співробітництва в енергетичній сфері.

Характер сучасної світової, регіональної торгівлі енергоносіями визначається кількома яскраво вираженими домінантами розвитку виробничих сил людства. Але головним є те, що збільшення сукупного виробництва товарів та послуг супроводжується і збільшенням споживання енергетичних ресурсів, яке, згідно очікувань, зросте в масштабах світу за період з 1995 по 2015 р. в 1,6 - 1,7 разів до близько 17 млрд. тон умовного палива.

Особливо великим очікується зростання споживання енергії в країнах, що розвиваються. Переважно це відбудеться cа рахунок Китаю та Індії, де проживає третина всього людства та швидкими темпами розвиваються енергомісткі базові галузі, транспорт, створюється виробнича інфраструктура. Тому не дивно, що тільки порічний загальносвітовий приріст попиту на нафту вже в 90-o роках складає 1,5 - 2 млн. баррелів.

В цьому зв'язку постає проблема ресурсних обмежень глобально-економічного розвитку цивілізації. На теоретичному рівні достатньо комплексно та ґрунтовно вона розглядалася Дж. Форрестером, автором перших функціональних моделей NВIТ - 1 та СВIТ - 2, Д.Л. та Д.Х. Медоузами, В. Леонт'євим, Л.Клейном та іншими.

Ознакою економічного, технологічного прогресу, бурхливого розширення сфери створення електронно-інформаційних товарів та послуг постають зміни матеріально-речовинного вмісту споживаної продукції. Це находить вираз у зменшенні витрат енергоресурсів на одиницю продукту. Через це на наступну чверть століття прогнозується зниження темпів приросту споживання енергетичних ресурсів порівняно з темпами зростання ВВП.

Більш конкретно, середні темпи збільшення світового ВВП за період 1970 - 1995 рр. становили 2,8% (в абсолютному вимірі збільшення відбулося з 12 трильйонів доларів США в цінах 1990 року до 25 трильйонів доларів) при тому, що щорічне збільшення енергоспоживання за той самий період становило тільки 2,3%.

Активно відбуваються радикальні структурно-географічні зміни в самому енергетичному секторі загальносвітового виробництва. На практиці це означає зменшення в ньому питомої ваги провідних промислово розвинутих країн. І це, не зважаючи на деяке абсолютне збільшення власного потенціалу видобутку та обробки первісних енергоресурсів. Підвищується роль країн ОПЕК в забезпеченні світового попиту нафтопродуктами, що можна розглядати як прояв подальшого поглиблення міжнародного поділу праці триває, яке супроводжується збільшенням взаємозалежності між окремими країнами та групами країн. З одного боку це - виробники високотехнологічних продукції та послуг, а з іншого - країни, експортним профілем яких є постачання на світовий ринок паливно-енергетичних ресурсів. Згідно розрахунків можливий дефіцит нафти для країн ОЕСР до 2015 року буде складати біля 2075, газу - понад 655 та вугілля - біля 380 млн.ум.т. на рік.

Крім наведених факторів матимуть значення підвищувальний зиск на нафтові й газові ціни через швидкий приріст ВВП в багатьох країнах, що розвиваються, вичерпування не поновлюваних енергоресурсів, віднаходження можливостей їхньої заміни, зменшення рівнів споживання енергії при запровадженні нових, більш прогресивних технологічних процесів у виробництві та в побуті та інше.

Втім, небезпека порушення енергетично? стабільності існує, причому вона дедалі збільшується. Раніше або пізніше, але очевидно, що найближчими двома-трьома десятиріччями, зростаючий попит на енергоносії завдасть надто сильного тиску на ринок, пропозиція нафти на якому є фізично обмеженою. Сукупний потенціал нафтових родовищ регіону Близького Сходу та Перської Затоки, Північного моря, Росії та, навіть враховуючи велетенські поклади в Каспійському басейні, не є безкінечними. І тому вірогідність порушення балансу слід припустити, оскільки на сьогодні немає достатньо переконливих свідчень того, що людство є готовим на протязі обмеженого, причому дуже короткого історичного періоду швидко опанувати нові джерела енергії, які могли б ефективно замінити старі, зокрема такі, як нафтопродукти.

Важливою тенденцією розвитку сучасної енергетики в світі, яка протягом останнього періоду часу характеризує розвиток ринку та державну політику в провідних капіталістичних країнах, є збільшення абсолютних рівнів та питомої частки природного газу в структурі споживання енергоносіїв. Це пов'язано з перевагами (дешевизна, екологічність, технологічна ефективність тощо), yкі надає перехід економіки та суспільства в цілому на використання природного газу, тобто в якомога ширшій виробничо-побутовій сфері. Очікується зниження відносної величини спожитого вугілля - з 26% в 1995 році до 24% в 2015 році, а також відносне, та абсолютне зниження споживання ядерної енергії. Взагалі a 2015 році на вуглеводневі та інші органічні за природою свого походження енергоносії припадатиме 94% спожитої енергії, тоді як дещо збільшене сукупне споживання неорганічних енергоресурсів буде скомпенсоване зменшенням питомої частки атомної енергетики і, таким чином, залишиться разом із ним в межах 6%.

Обнадійливим, але поки що надто повільним процесом, що є результатом усвідомлення громадськістю, виробниками та урядами світу небезпек неконтрольованого енергетичного тиску на навколишнє середовище, є все більше запровадження матеріало- та енергозберігаючих технологій. Фактично, цей аспект проблеми поєднує логіку економічного аналізу та позаекономічних міркувань, зокрема, екологічних досліджень.

Енергозбереженню приділяється дуже велика увага в сучасному світі, особливо в провідних капіталістичних країнах. Найбільш характерні приклади цього - події 70-х років, коли у відповідь на енергетичну блокаду з боку країн ОПЕК група розвинутих держав спромоглася радикально скоротити енерговитратність виробництва й iобуту, особливо споживання нафтопродуктів.

Але, в будь-якому разі, якщо узагальнити все сказане, то можна зазначити, що роль та значення світового ринку енергоносіїв зростатиме. Вже зараз загальна маса світового ринку енергоносіїв перевищує півтрильйона доларів США Message from the Secretary of Energy //Comprehensive National Energy Strategy. National Energy Policy Plan. Persuant to Section 801 of the Department of Energy Organization Act. DOE/S-0124. - Washington. D.C., April 1998.. І завдання, яке стоїть перед людством щодо зниження обсягів споживання енергії, викриває справжню суперечність часу. Необхідно зменшувати не тільки питому частку енергії в готових продуктах, але й абсолютний енергетичний вміст, оскільки вже тепер рівень енергонавантаження на навколишнє середовище виявляється надто великим та таким, що спричиняється до значних природних катаклізмів.

В контексті практичних проблем економічного розвитку України має велике значення врахування зарубіжного досвіду (найбільш важливі та придатні до впровадження в Україні проекти наводяться в тексті дисертації, особлива увага приділяється т.зв. “Комплексній національній енергетичній стратегії”, розробленій в США) та підключення до міжнародних енергетичних проектів, особливо в контексті співробітництва з ЄС.

В другому розділі розглядаються питання забезпечення економіки України енергоносіями в контексті регіональної торгівлі країн СНД.

Найбільші проблеми нафтогазового комплексу країн СНД полягають у витратній моделі розробки та використання паливно-енергетичних ресурсів, у слабкій технологічній базі, дефіциті інвестицій. Дуже низьким є відсоток вилучення покладів нафти, що розробляються. Багато років в нафтогазовій галузі панував та панує екстенсивний підхід, коли гроші витрачаються в найбільш легкий спосіб - неглибокої екстракції. Через це родовища швидко вичерпуються та постійно необхідним є вишукувати та залучати до експлуатації все нові й нові.

Специфічним проявом загального кризового стану в країнах СНД є неплатежі за енергію. Відчувається й непослідовність та інколи незрозумілість критеріїв урядової політики, погана законодавча база, суперечності норм центральної, регіональної та місцевої влад, необґрунтовані податки тощо.

Характерною рисою перехідних економік нових незалежних держав, що визначає особливості стану та розвитку їх енергетичних секторів, є і тривала й складна реформа відносин власності в сфері видобутку, транспортування енергоносіїв, а також механізму управління, прийняття та реалізації конкретних рішень.

Це стосується, звичайно, і України, яка, через неможливість мобілізувати капітали для введення до ладу додаткових нафтових та газових свердловин, змушена витрачати значно більші кошти на закупівлю вуглеводневих енергоносіїв в Росії та Туркменістані. Не є відрегульованими в нашій державі правові та організаційні засади проведення енергетичної політики.

В роботі відзначається специфічність взаємної торгівлі енергоносіями країн СНД. Традиційно саме торгівля енергоносіями була наріжним каменем в економічних стосунках Східного блоку, коли постачання дешевої енергії з СРСР до країн-сателітів цементувало економічну організацію РЕВ. Але після дезінтеграції РЕВ, а потім й розвалу СРСР, колишні держави-суб'єкти Східного блоку та колишні союзні республіки чітко поділилися на дві групи з підчас антагоністичними інтересами. І належність до однієї або другої з цих груп стала визначатися згідно тільки одного критерію - наявності або, навпаки, відсутності в достатній для внутрішнього споживання кількості енергоносіїв. Причому, мова йде саме про вуглеводневі енергоносії.

Отже, нові незалежні держави, разом із країнами регіону Центральної та Східної Європи, стали виступати як повністю самостійні учасники міжнародних економічних відносин, причому або як чисті експортери нафти та газу (Росія, Казахстан, Туркменістан, а останнім часом - Азербайджан), або як їх чисті імпортери (Україна, Білорусь, Молдова, Словаччина, Чехія та ін.). Причому відносини між країнами обох груп час від часу набувають антагоністичного характеру.

Найбільш помітними проблемами енергетичної торгівлі iа етапі формування ринкових відносин в рамках СНД постали характер ціноутворення, розрахунків за постачання палива та одностороння енергетична залежність одних республік від інших. Довелося зламати стару систему розрахунків за енергоресурси, яка, фактично, містила приховані трансферти для отримувачів палива через штучну заниженість його ціни (наприклад, на момент унезалежнення України на неї припадало більше 50% російських прихованих трансфертів, конкретна сума яких в доларовому обчисленні складала 3,5 мільярди на рік Implicit Subsidies in Russian-Ukrainian Energy Trade //Europe-Asia Studies. - 1997. - Vol. 49. - No 5. - P. 825..

Не дивно, що протягом періоду незалежності українська економіка дуже важко адаптувалася до необхідності закуповувати вуглеводневі енергоносії по повних ринкових цінах, а місце прихованих трансфертів зайняв великий офіційний державний борг перед Росією за постачання нафти й газу.

Формування ефективної та конкурентоздатної економіки України вимагає розв'язання широкого кола складних проблем енергозабезпечення держави та якомога повнішого використання природних географічних переваг, пов'язаних з її вигідним розташуванням на мапі континенту.

Втім, на сьогоднішній день Україна не тільки не використовує належним чином наявні стратегічні, геополітичні переваги, але й відчутно страждає від невміння організувати власний ринок нафтопродуктів та налагодити стабільні та вигідні для себе відносини із іншими країнами та спеціалізованими структурами назовні нашої держави.

Україна не має альтернативних джерел енергопостачань (тоді як для сучасної розвинутої держави, яка є спів ставною за своїми територіальними розмірами та кількістю населення з Україною, типовою є наявність 10 - 15 таких джерел, а у США їх 25). Тому диверсифікація джерел імпорту енергоносіїв є для України, яка не забезпечує себе власним видобутком енергоносіїв, важливою умовою економічної безпеки, гарантування успішності ринкової трансформації.

Але головною енергетичною проблемою України є те, що вона iає одну з найнеефективніших економік світу щодо використання енергосировинних ресурсів. Можна, навіть, констатувати, що сучасний рівень енерговитратності виробництва в Україні взагалі унеможливлює вихід нашої держави на достатньо вигідні конкурентні позиції на провідних світових ринках. Навіть на ринку українському вітчизняним виробникам доведеться хіба що очікувати на протекціоністський захист з боку уряду. Тому постало нагальне завдання змінити надзвичайно витратний характер споживання енергоресурсів як у виробництві, так і в побуті.

Транзитне положення України, її своєрідний статус мосту, який поєднує Росію та країни Центральної Азії з Центральною та Західною Європою значною мірою змінює загальні несприятливі умови енергозабезпечення України. Адже, згідно світової практики, Україна як країна транзиту отримує за нього належну їй відповідну платню. Тому транзитний статус відіграє чимале народногосподарське, зовнішньоекономічне та геополітичне значення.

В якості прикладу можна навести той факт, що через найбільший трубопровід, який пролягає територією України, - нафтопровід “Дружба” - тільки в 1996 році щоденно транспортувалося 828 тис. баррелів нафти, що надходила з РФ та спрямовувалася на Захід, поза межі колишнього СРСР. Причому загальна потужність нафтопроводу “Дружба” є ще більшою та становить 1,2 млрд. баррелів на добу. В цілому ж територією України транспортується 200 млрд. кубометрів газу на рік, зокрема 120 млрд. кубометрів - з Росії до країн Західної Європи, 50 млрд. кубометрів - власне для України, 6 - 7 млрд. кубометрів - для Молдови та 19 млрд. кубометрів - для південних областей Росії.

Ключовим в світлі віднаходження гігантських нафтових покладів у басейні Каспія та завдань забезпечення альтернативних нафтових надходжень до України є проект будівництва Одеського нафтотерміналу, без введення його до ладу Україна буде приреченою на односторонню стратегічну залежність від східної нафтопроводної гілки, страждає від дефіциту інвестицій (в цілому очікувані капітальні витрати тут iа період до 2005 року складають 2,8 трлн. доларів США).

Для того, щоб збільшити пропускну потужність газопроводів знадобиться 500 млн. доларів та 1,5 млрд. доларів відповідно. Розвиток внутрішньої мережі газопостачання вимагатиме додаткових інвестицій на суму 470 млн. oа 500 млн. доларів відповідно. Нарешті, конче необхідне встановлення газометрів в житлових та офіційних приміщеннях коштуватиме щорічно 30 млн. доларів напротязі 1996 - 2000 років Ukraine. Country Commercial Guide. BISNIS. Business Information Service for Newly Independent States. Washington, D.C., June 1997..

В третій главі наводиться аргументація щодо того, що економічний розвиток України, як за сучасних умов, так і на перспективу, визначатиметься темпами, глибиною та успішністю (або невдачами) реструктуризації усього господарства країни на предмет радикального підвищення ефективності використовуваної енергії.

Саме життя підштовхує до глибокої реформи енергетичного сектору України. Неспроможність підприємств закуповувати сучасні машини та обладнання, своєчасно оновлювати технічний парк призводить до неконкурентності не тільки на зовнішніх, але й на внутрішньому ринку. Підприємства опинилися у безвихідній ситуації - надвеликі енерговитрати унеможливлюють проведення технологічно-інвестиційної політики, а відсутність останньої зумовлює енерговитратність виробництва.

Можна казати про велику кількість об'єктивних факторів, які, з одного боку, є стимулами якнайскорішого проведення такої реформи, а з іншого - роблять неможливим подальший розвиток згідно застарілої моделі енерговикористання. А, згідно експертних розрахунків, зменшення обсягів імпорту енергоносіїв лише на 20% дозволило б за інших рівних умов досягти позитивного сальдо у балансі поточних операцій.

Урядова політика в сфері енергетики повинна бути не командно-директивною. Така модель управління вже себе не виправдала і нічого позитивного не принесе і в майбутньому. Необхідно спрямувати регулюючі урядові зусилля виключно на пріоритетні, поки що навіть точкові завдання покращення ринкового середовища, розвиваючи конкурентність запобігаючи довільному, волюнтаристському розподілу його на сфери кланового впливу.

В nфері енергозабезпечення України, її економіки та побутового споживання не уникнути радикальних, болючих та непопулярних реформаторських заходів з метою iереводу механізму визначення цін, обсягів та характеру енергопостачань на прийняті в світі рейки попиту-пропозиції. Тільки ринкова ціна й договірні взаємні зобов'язання можуть виконувати роль правдивих індикаторів ефективності енерговикористання як на виробництві, так і в громадському споживанні.

Виходом з усіх названих протиріч та інструментом розв'язання багатьох актуальних завдань в енергетичній сфері держави iи вважаємо якомога більш широке запровадження енергозберігаючих технологій, лічильників газу, води в побуті та на виробництві, державне кредитування, а також більш пильна увага до найважливіших об'єктів економічної перебудови. Саме так може бути забезпечений якнайшвидший вихід із згаданого замкненого кола: бідність породжує енерговитратність, і навпаки. Не можна не інтегрувати до розгляду і такі важливі проблеми, як пошук та використання нетрадиційних видів енергії.

Дуже важливою для України сферою міжнародного співробітництва в енергетично-інвестиційній сфері є взаємодія з міжнародними фінансовими інститутами. Так, Світовий Банк готовий надати 38-мільйонний кредит на покращення ситуації в справі ефективності використання енергії київських приміщень суспільного призначення. Світовий Банк, також, у взаємодії з українським урядом, планує провести тендер на реконструкцію української мережі транзиту газу, через яку, до речі, проходить 35% газових постачань до Західної Європи. Цей проект (а він коштуватиме 477 млн доларів США) має на меті покращення надійності та безпеки мережі газопостачання, введення в дію нових компресорних станцій, а також будівництво чотирьох додаткових газопроводних експортних гілки. Значну роль в справі реконструкції сфери енергоспоживання в Україні відіграє ЄБРР. Зокрема, ведеться робота по забезпеченню інвестиції з боку ЄБРР в нафтогазовий комплекс держави у розмірі 101 млн. доларів.

Ключовим напрямом зовнішнього інвестування енергетичного сектору України, як і усієї її економіки, є прямі інвестиції приватних компаній та корпорацій. Саме приватні інвестиції є справжнім індикатором стану економічного здоров'я держави, а також каталізатором процесу здійснення інвестицій взагалі.

Чимало західноєвропейських, американських, японських експертів проводили попередні аналізи перспектив здійснення інвестицій до українського нафтогазового, взагалі енергетичного сектору. Зокрема, згідно розробок американських експертів, найбільш перспективними напрямами інвестицій компаній США в Україну є: енергозбереження; система виробництва та розподілу електроенергії; розвідка та видобування нафти й газу; транспортування нафти й газу.

Аналіз світового досвіду дозволяє визначити найбільш характерні та придатні впровадження в Україні елементу енергетичної політики. Найважливіше тут - активна політика держави, яка визначає бажані цілі, орієнтири розвитку та встановлює відповідні до цих цілей та орієнтирів стимули, правила та санкції. Ця політика відбувається у відповідності до національних інтересів тієї або іншої країни, а також згідно міжнародних домовленостей в сфері енергетики як елементів міжнародного права, якими визначаються спільні цілі для цілих блоків, об'єднань або угруповань країн.

Конкретно, здійснюється втручання в ринкові конкурентні механізми, зокрема підтримуються ті підприємницькі структури, які вже досягли високої конкурентоздатності при одночасному розв'язанні на мікроекономічному рівні завдань раціоналізації енергоспоживання; використовуються методи субсидій, кредитів на короткі, середні та довгі строки; використовується система штрафів та санкцій до порушників чинного законодавства щодо енергетики та екології; здійснюються централізовані витрати на проведення НДДКР c метою раціоналізації виробництва та споживання енергії; до відповідних розробок потім залучаються підприємницькі структури, переводячи ?х в площину практичного господарського життя.

Проведене в дисертації дослідження дозволяє зробити ряд висновків та рекомендацій, які могли би бути запровадженими в ході регулювання енергетичної промисловості України, в повсякденній роботі підприємств вуглеводневого сектору та при споживанні вуглеводневих енергоносіїв. Перш за все, реформа та глибинна реструктуризація вітчизняного енергетичного сектору повинні базуватися на принципі вартісної оцінки енергетичних ресурсів, їхньої альтернативної ціни та цінового ж порівняння усіх виробничих чинників (енергія, праця, капітал, земля, технології тощо). Це забезпечить економну та орієнтовану на обґрунтований інтенсивний ріст модель розвитку суспільства.

Необхідно відійти від практики поверхових регулятивних підходів, прийняття популістських програм-декларацій, вживання вибіркових санкцій та простого механічного підвищення цін на паливно-енергетичні ресурси. Таке підвищення цін спричиняється тільки до підвищення кінцевих цін на продукцію і нічого позитивного насправді не дає.

Автор вважає, що цілком доцільним би постало прийняття своєрідної подвоєної комплексної програми, яка складалася би з двох підпрограм - програми-мінімум та програми-максимум.

Програма-мінімум повинна встановити невідкладні вимоги щодо здійснення найнеобхідніших заходів. Заходів, які забезпечили б скорочення надмірних питомих витрат енергії на одиницю продукції, що виробляється, враховуючи скрутні фінансові умови вітчизняної промисловості та сільського господарства. Програма-мінімум виходить з реально існуючої ситуації в сфері енергетичного виробництва та споживання в Україні. Завершення її виконання очевидно має співпадати із завершенням найбільш важкого періоду фінансових дефіцитів для більшості підприємств країни.

Програма-максимум має виходити з передового світового досвіду, розрахункових та прогнозованих показників, найбільш прогресивних технологій використання енергії на виробництві та в побуті. Вона має встановити такі орієнтири для усіх господарських організацій, які вимагали б від них вийти на найкращі показники енергоспоживання протягом 5 - 15 років в залежності від особливостей тієї або іншої галузі.

З метою гарантування національної безпеки, забезпечення стабільних енергопостачань в Україну необхідним є забезпечення альтернативних шляхів доставки енергоносіїв на територію держави. Головним проектом в цьому відношенні слід вважати будівництво Одеського нафто терміналу та відповідних шляхів транспортних сполучень між ним та основними нафтопереробними заводами України, а також між терміналом та західним кордоном. Важливим атрибутом національної безпеки має стати нафтовий резерв для гарантії у випадках надзвичайних ситуацій життєдіяльності ключових, стратегічних виробництв протягом періоду від трьох місяців. Це значно зменшить вразливість української економіки від перебоїв у постачаннях нафти ззовні.

Слід проводити широку державну технічну політику з метою підвищення економічної та енергетичної ефективності вітчизняної вуглеводневої видобувної промисловості, використовувати такі інструменти макроекономічного регулювання, які не суперечили б ідеям ринкової реформи нафто-газового сектору, забезпечення в ньому високої конкурентності, децентралізації та гнучкості. На всіх підприємствах енергетичного сектору України необхідно значно покращити показники екологічної безпеки. Для цього треба встановити жорсткі нормативи й механізми контролю за їх дотриманням, ширше використовувати систему штрафів за порушення норм екобезпеки, причому система фінансових санкцій має бути всеохоплюючою та відчутною для порушників.

Крім суто економічних заходів, необхідно вжити й такі, які б поклали край ситуації, за якої суперечності між різними гілками політичної та бізнесової еліти України інколи спричиняються до прийняття рішень, невигідних в масштабах держави.

Необхідно впроваджувати конкретні проекти, які були апробовані практикою інших краін, як, наприклад, ширше впровадження автомобілів та двигунів, які використовують природний газ. Враховуючи кращі екологічні показники використання газу в двигунах внутрішнього згоряння, слід додати ще й те, що воно ще й може бути більш економічним та вигідним для підприємництва.

Нагальною є потребу пошуку альтернативних джерел отримання енергії. Цими альтернативними джерелами можуть постати технології згоряння водню, використання енергії моря, вітру, сонця.

В українського нафтогазового сектору є хороші можливості розвиватися та допомогти усій вітчизняній економіці подолати кризовий період та вийти на високі темпи подальшого соціально-економічного прогресу. Але ці можливості можуть бути реалізованими тільки за умови дотримання грамотних наукових підходів, наполегливої праці по впровадженню найкращих практичних рекомендацій, передового світового досвіду.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Енергетичний сектор економіки України: геостратегічні проблеми //Збірник праць вчених. - Вип. 14. Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998. - С. 32 - 38.

Торгівля енергоносіями в системі економічних відносин України та країн СНД //Збірник праць вчених. - Вип. 15. Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998. - С. 9 - 15.

Торгівля енергоносіями в сучасній системі зовнішньоекономічних відносин: стан та тенденції //Збірник праць вчених. - Вип. 18. Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998. - С. 12 - 20.



Анотація

енергетика екологічний світовий ринок

Балеєв В.В. Енергетичний сектор зовнішньоекономічної діяльності України в системі світогосподарських відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, Київ, 1998.

Дисертація розкриває теоретичні та практичні питання міжнародного співробітництва України в енергетичній сфері. В роботі висвітлюються світові тенденції розвитку енергетики, узагальнюється досвід енергетичної політики зарубіжних країн. Завдяки цьому з'ясовуються пріоритети участі України в торгівлі паливними ресурсами, реальні можливості покращення якості використання енергоносіїв.

Ключові слова: енергетичний сектор, паливні ресурси, нафта, газ, торгівля енергоносіями, енергетичний баланс.



Аннотация

Балеев В.В. Энергетический сектор внешнеэкономической деятельности Украины в системе мирохозяйственных отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт мировой экономики и международных отношений Национальной академии наук Украины, Киев, 1998.

Диссертация раскрывает теоретические и практические вопросы международного сотрудничества Украины в энергетической сфере. В работе освещаются мировые тенденции развития энергетики, обобщается опыт энергетической политики зарубежных стран. Благодаря этому выясняются приоритеты участия Украины в торговле топливными ресурсами, реальные возможности улучшения качества использования энергоносителей.

Ключевые слова: энергетический сектор, топливные ресурсы, нефть, газ, торговля энергоносителями, энергетический баланс.



Annotation

Balejev V.V. Power sector of foreign economic relations of Ukraine in the international economic system. - Manuscript.

Dissertation submitted for Ph.D. degree in economics in the specialty 08.05.01 - World Economy and International Economic Relations. Institute of World Economy and International Relations of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1998.

Dissertation reveals theoretical and practical issues of international Ukraine cooperation in power sector. The study elucidates the world energetics development tendencies, generalizes the experience of energetic policy of foreign countries. Due to this the priorities of Ukrainian participation in fuel resources' trade, the real possibilities of improving the character of energetic resources utiluzation are formulated.

Key words: power sector, fuel resources, petroleum, gas, trade by enegretic resources, power balance.

Размещено на Allbest.ru

...