Проблема безпеки Перської затоки в 70-ті - 90-ті роки

2) політика провідних країн Заходу, зокрема США, в районі Перської затоки;

3) зовнішня політика країн Перської затоки, доцентрові тенденції, утворення РСАДПЗ. Посилення регіоналістських тенденцій в регіоні викликало деяку розгубленість у радянських авторів. Спочатку була помітною тенденція розглядати РСАДПЗ у якості нового військово-політичного блоку імперіалізму. Але потім з'явилися більш серйозні наукові дослідження з цієї проблеми, зокрема О.С. Мелкумян, К.Г. Сусаняна, Р.В. Маркаряна; Мелкумян Е.С. ССАГПЗ и проблема создания коллективной безопасности // Азия и Северная Африка. Проблемы безопасности. - М.: Наука, 1989. - С. 119-137; Р.В. Маркарян. Зона Персидского залива. Проблемы. Перспективы. - М.: Наука, 1986. - 157 с.; Ниязматов Ш.Я. Ирано-иракский конфликт. Исторические очерки. М.: Наука, 1989. К.Г. Сусанян. Аравийские государства и внешнеэкономическая стратегия США. - М.: Наука, 1986. - 231 с.

4) міжнародні відносини в Перській затоці, зокрема вплив на них Ірано-Іракської війни та кувейтської кризи;

5) політика Радянського Союзу в Перській затоці, зокрема в монографії В.Ю. Гошева "СРСР і країни Перської затоки"; Гошев В.Ю. СССР и страны Персидского залива. - М.: Международные отношения. - 1988. - 182 С.

6) історія країн регіону. Зберігають свою наукову цінність посмертне видання 1986 року роботи видатного сходознавця В.Л. Бодянського "Східна Аравія", праця А.М. Васильєва "Історія Саудівської Аравії". Вони написані на основі використання джерел, що вперше вводились в науковий обіг і були недоступні для дослідників. Бодянский В.Л. Восточная Аравия. История, география, население, экономика. Издательство "Наука". Главная Редакция восточной литературы. - М.: 1986. - 341 с.; Васильев А.М. История Саудовской Аравии. М.: Наука. Издательство восточной литературы. 1984. - 612 с.

В російській історіографії головна увага приділялась таким проблемам:

1) аналіз та критичне використання досвіду політики Радянського Союзу в Азії, на Близькому та Середньому Сході. В цьому плані заслуговує на особливу увагу монографія А.М. Васильєва "Росія на Близькому та Середньому Сході: від месіанства до прагматизму". Васильев А. Россия на Ближнем и Среднем Востоке: от мессианства к прагматизму. М.: Наука. Издательская фирма "Восточная литература". - 1993. - 399 с. На основі значного фактичного матеріалу, бесід автора з провідними радянськими науковцями та дипломатами розглядається процес прийняття зовнішньополітичних рішень керівництвом Радянського Союзу та їх реалізації. Щодо Перської затоки, то увага приділяється політиці Радянського Союзу під час кувейтської кризи 1990-1991 років, його підтримці національно-визвольних рухів в Омані та на Бахрейні, проблема безпеки Перської затоки торкається лише побіжно;

2) стан відносин і перспективи співробітництва Росії з країнами регіону; Россия - СНГ - Азия (проблемы и перспективы сотрудничества). Международная Ассоциация фондов мира. Международная Ассоциация "За диалог и сотрудничество в Азиатско-Тихоокеанском регионе". Институт востоковедения РАН. М., 1993. - 158 с.; Россия и страны Востока: взаимоотношения и новые пути сотрудничества. - М.: Наука, Главная редакция восточной литературы. - 1993. - 91 с.; Россия и Азия: состояние и перспективы сотрудничества. - М., 1995. - 152 с.; А.М. Хазанов. Политика СССР в "третьем мире" (в Азии и Африке) // Советская внешняя политика в годы "холодной войны" (1945-1985). Новое прочтение. - М.: Международные отношения. - 1995. - С. 402-451.

3) міжнародні відносини в регіоні, зокрема вплив на них ісламського та нафтового факторів. Постконфронтационная модель международных отношений и Азия. Международная Ассоциация "За диалог и сотрудничество в азиатско-тихоокеанском регионе". Институт востоковедения РАН. М., 1992. - 160 с.; Иванова И.И., Мелкумян Е.С., Мукимджанова Р.М. Международные отношения в Юго-Западной Азии. (Турция, Пакистан, государства Персидского залива). Конец 70-х - начало 90-х годов. Российская Академия наук. Ордена Трудового Красного Знамени Институт востоковедения. - М., 1994. - 104 с.

Основні етапи розвитку наукової думки за проблемою, що досліджується, в Україні. В сучасній українській історіографії з`явилося чимало досліджень, в яких аналізуються проблеми міжнародної безпеки, національної безпеки України. Цими проблемами плідно займаються українські вчені В.С. Бруз, М.М. Білоусов, Л.В. Губерський, С.П. Галака, О.М. Гончаренко, Є.Е. Камінський, В.А. Манжола, Б.О. Парахонський, О.В. Потєхін, Г.М. Перепелиця, О.Г. Цвєтков та інші.

Українська історична наука має давні сходознавчі традиції, які значною мірою були порушені в радянський період втручанням центральної влади. З 60-х років розробка окремих аспектів міжнародних відносин на Близькому Сході знов починає зосереджуватися в Україні. Це було започатковано Інститутом історії Академії наук УРСР, Інститутом світової економіки та міжнародних відносин, зокрема, працями С. М. Пархомчука, І.Ф. Чернікова, В.К. Гури, Г.Г. Зибіної, М.Д. Несука. У боротьбі за ліквідацію колоніалізму. Зовнішньополітична боротьба Радянського Союзу за остаточну ліквідацію колоніалізму та участь в ній Української РСР - Київ.: Наукова думка, 1974. - 366 с. Країни Сходу. Історія та сучасність. Збірник статей. - Київ.: Наукова думка, 1974. - 206 с. Дисертація І.М. Хворостяного стала першим в українській історіографії дослідженням даного регіонального напряму (в контексті політики Великої Британії).

З 70-их років регіональні проблеми міжнародних відносин, зокрема на Близькому та Середньому Сході, в Африці, у сусідніх регіонах досліджувалися науковцями Київського університету імені Тараса Шевченка на історичному факультеті та на факультеті міжнародних відносин та міжнародного права (потім Інституті міжнародних відносин). Особливе значення мають праці Г.М. Цвєткова, Б.М. Гончара, Б.І. Гуменюка, П.Ф. Кірпенка, І.Д. Коміренка, М.А. Кулініча, П.І. Міщенка. Автором була захищена кандидатська дисертація по темі "Особливості військово-політичної стратегії США в районі Перської затоки в 70-ті роки". Під науковим керівництвом автора були захищені дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Мусаідом Алі Османом "Розвиток відносин країн-членів РСАДПЗ з Сполученими Штатами", Даханом Алі Абдалой "Міжарабська інтеграція та проблеми субрегіонального співробітництва в 80-ті роки", де головна увага приділялась саме інтеграційним процесам в районі Перської затоки. Автор виступав в якості консультанта при підготовці дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Ахмадом Гасемом Мохаммадом Алі Аль-Газі "Утворення Ради співробітництва арабських держав Перської затоки та основні напрями її діяльності". Був опублікований спільний препринт "Перська затока: проблеми регіональної безпеки". Коппель Е.А., Ахмад Гасем Мохаммад Али аль-Гази. Персидский залив: проблемы региональной безопасности. - Київ, Вита. 1995. - 48 с. Автором була опублікована індивідуальна монографія "Перська затока: проблема безпеки в 80-ті - 90-ті роки". Коппель О.А. Перська затока: проблема безпеки в 80-ті - 90-ті роки. - К.: Школяр, 1998. - 200 с.

Все це свідчить про те, що в Україні створена і досить активно діє школа дослідження питань, пов'язаних з розвитком міжнародних відносин в районі Перської затоки, регіоні, що займає чільне місце в зовнішній політиці України. Автор вважає за необхідне окреслити коло питань, що потребують докладного дослідження у майбутньому. Зокрема, це питання, пов'язані з національними інтересами України в цьому регіоні, розвитком відносин України з країнами Перської затоки. Це проблеми мілітаризації регіону Перської затоки та нерозповсюдження зброї масового знищення. Це також політика окремих арабських країн, зокрема Єгипту, Сирії в районі Перської затоки. Недостатньо досліджені питання політики там позарегіональних держав - Франції, Німеччини, Японії, Індії. Предметом окремого дослідження може бути політика країн Перської затоки, зокрема Саудівської Аравії, Ірану, Іраку з проблеми регіональної безпеки.

У другому розділі "Геополітичні параметри регіону Перської затоки та його місце в системі міжнародних відносин" аналізується історичний досвід забезпечення безпеки Затоки, процес формування там єдиного геополітичного комплексу, фактори дестабілізації ситуації в регіоні.

Розглядаючи процес формування єдиного геополітичного комплексу в районі Перської затоки, автор приходить до висновку, що він посідає особливе місце серед регіонів світу, де особливо гостро постає проблема безпеки, що визначається факторами геополітичного та геоекономічного характеру. Внутрішньо-регіональна система міжнародних відносин є досить складною та своєрідною. Приклад Перської затоки наочно демонструє життєву важливість водних ресурсів в еволюції суспільства, вплив водного простору в якості формуючого історію елемента. Спільна географічна приналежність, спорідненість або збіг мети та завдань у різноманітних сферах діяльності, як в економіці, політиці та соціальній сфері, так і в галузі безпеки сприяла розвитку зв'язків між окремими елементами регіональної підсистеми Перської затоки.

На регіональну безпеку справляли вплив фактори геополітичного, економічного, історичного та іншого характеру. Автор позначає ряд періодів в історії регіону. Перший - доісламський, від перших відомостей про торговельні та культурні центри на узбережжі Перської затоки в Ш тисячолітті до нашої ери до виникнення ісламу та утворення Арабського халіфату. Його головною характеристикою була боротьба імперій за гегемонію в регіоні.

Другий період - ісламський, з VI по XV століття. Регіон, батьківщина ісламу, входить до складу Арабського халіфату, а після захоплення в 1453 році Константинополя Османською імперією господарювання турок поширюється на узбережжя Перської затоки.

Третій період - (ХVI століття) період колоніальних завоювань, завершується розподілом узбережжя Затоки на "сфери впливу" між Великою Британією та Османською імперією. Це завдало ушкоджень традиційним зв'язкам між окремими частинами регіону, регіоном та зовнішнім світом.

Четвертий період (ХVII століття - 1918 р.) період британського домінування, британської гегемонія в регіоні. Майже вся територія Південно-Східної та Східної Аравії увійшла до складу британської колоніальної імперії, Ірак став підмандатною територією Великої Британії, іранське узбережжя Затоки та прилеглі острови фактично теж опинились під її контролем.

П'ятий період - формування державності, з закінчення першої світової війни до початку 70-х років.

Шостий період - 70-ті - 90-ті роки. Це період формування єдиного геополітичного комплексу, становлення специфічної структури субрегіональної системи Перської затоки. На базі спорідненості або збігу мети та завдань у різноманітних сферах діяльності, як в економіці й соціальній сфері, так і в галузі безпеки розвивалося двостороннє або багатостороннє (регіональне) співробітництво.

Саме спорідненість країн Перської затоки дозволяє автору позначити три геостратегічні регіональні зони з загальною для них усіх складною проблемою забезпечення регіональної безпеки: країни РСАДПЗ на чолі з Саудівською Аравією; Іран, який завдяки чисельності населення, розмірам площі, яку він обіймає, ресурсам та військовому потенціалу, сталій багатовіковій історичній спорідненості, являє собою регіональний "центр сили"; Ірак, тимчасово послаблений внаслідок Ірано-Іракської війни та кувейтської кризи, та який зберігає свої потенційні можливості регіонального "центру сили".

На основі аналізу розвитку міжнародних відносин в районі Перської затоки автор виокремлює та піддає аналізу етапи у розвитку там ситуації у сфері безпеки.

Перший етап - "британський", або "великих держав" - від початку англійської колоніальної експансії до 70-х років ХХ століття. На цьому етапі безпека регіону забезпечувалась англійською військовою присутністю при поступовому зростанні ролі США.

Другий етап - 1971-1979 рр., тобто від виводу з регіону англійських збройних сил до повалення шахського режиму в Ірані. Цей режим був головною опорою західних держав в забезпеченні регіональної стабільності в межах "політики двосторонньої опори" на Іран та Саудівську Аравію.

Третій етап - від 1979 року до кувейтської кризи 1990-1991 рр. РСАДПЗ розробляла принципи утворення системи безпеки і почала робити перші кроки по її практичній реалізації. Але головною вадою цієї системи була ізоляція регіональних "центрів сили" - Ірану та Іраку. Країни-члени Ради співробітництва проводили політику "балансування" між ними та опори на США. Складається специфічна ієрархія: в межах РСАДПЗ Саудівська Аравія стає гарантом внутрішньополітичної стабільності. США дає гарантії захисту внутрішньополітичної стабільності Саудівської Аравії та захисту регіону від зовнішніх загроз ("доктрина Картера").

Четвертий етап охоплює 90-ті роки. Після кувейтської кризи країни РСАДПЗ продовжували політику військового співробітництва в межах цієї організації перш за все з метою забезпечення внутрішньополітичної стабільності. Для забезпечення регіональної безпеки на початку 90-х років робляться спроби консолідації сил на міжарабському рівні шляхом утворення міжарабських сил безпеки за участю Єгипту та Сирії. Але головною опорою в запобіганні загроз стає американська військова присутність. Країни РСАДПЗ укладають угоди в галузі безпеки з постійними членами Ради Безпеки ООН - США, Великою Британією, Францією, Росією.

В третьому розділі "Позиція країн Перської затоки з проблеми безпеки" досліджується позиція з цієї проблеми Іраку, Ірану, Саудівської Аравії, монархій Південно-Східної та Східної Аравії. У системі міжнародних відносин на регіональному рівні одне з головних місць посідає аспект національної безпеки, який значною мірою впливає на характер та еволюцію регіональних відносин. Стабільність та безпека у регіоні залежить, передусім, від позиції кожної країни Перської затоки, від взаємовідносин між цими країнами. Особливого значення набуває внутрішньополітичний вимір безпеки, під яким автором розуміється потенційна ймовірність переростання внутрішнього конфлікту будь-якої країни у кризову ситуацію з можливим втягненням до неї однієї або більше зовнішніх сил.

Автор аналізує специфіку підходу Іраку до проблеми регіональної безпеки. Виокремлюються та піддаються аналізу етапи еволюції позиції Іраку з проблеми регіональної безпеки.

Автор досліджує еволюцію позиції Ірану з проблеми безпеки Перської затоки. Ключове геополітичне та геостратегічне положення Ірану в районі Перської затоки, його військовий, демографічний, економічний потенціал, що перевершує як іракський, так і країн-членів РСАДПЗ, визначає важливе місце і роль, яку він там відіграє. На основі аналізу еволюції позиції Ірану з проблеми забезпечення регіональної безпеки автором виокремлюються два етапи: "шахський" (70-ті роки) та "республіканський" (80-ті-90-ті роки) та підсумовуються головні складові іранської концепції забезпечення регіональної безпеки на цих етапах.

Автор проаналізував позицію Саудівської Аравії з проблеми безпеки в контексті забезпечення її національних інтересів. Її характерною особливістю є тісний взаємозв'язок національної і регіональної безпеки. Розширене тлумачення поняття національна безпека включає в себе соціально-економічні аспекти. Для Саудівської Аравії завдання забезпечення внутрішньої безпеки, яку вона розуміє передусім як стабільність існуючого режиму, є однією з найважливіших. Не меншу занепокоєність викликає в правлячих кіл Саудівської Аравії забезпечення внутрішньої політичної стабільності малих країн Затоки. У зв'язку з цим автор виокремлює та аналізує чотири етапи в підході саудівських правлячих кіл до забезпечення регіональної безпеки в період, що досліджується.

Зовнішня політика малих держав Перської затоки та їхня політика в галузі безпеки завжди були підпорядковані завданню збереження влади правлячих режимів. Їхні зовнішньополітичні інтереси були зосереджені передусім на рівні регіону й сконцентровані на проблемах регіональної безпеки.

У формуванні зовнішньополітичних курсів малих країн Перської затоки, у тому числі з проблем безпеки, автором визначається кілька основних напрямків, що мають власну динаміку розвитку. Перший - міжнародна діяльність, спрямована на пріоритетне співробітництво з провідними країнами Заходу, передусім у питаннях безпеки. Другий - розвиток відносин з арабськими країнами. Третій - налагодження та розвиток політико-економічного співробітництва в межах РСАДПЗ з можливим залученням до нього Ірану. Характерною особливістю підходу малих держав Перської затоки до проблеми забезпечення безпеки було прагнення поєднувати безсумнівну орієнтацію на позарегіональні держави, що стала найбільш очевидною після Ірано-Іракської війни та кувейтської кризи, із збереженням офіційних доктрин, які декларували прихильність принципам регіонального суверенітету, розвитку й зміцнення взаємного співробітництва. В цілому вони спромоглися досить впевнено балансувати між інтересами Заходу та інтересами арабського й ісламського світу.

Спостерігається наступна послідовність розвитку взаємовідносин малих країн Перської затоки з проблеми безпеки:

- на першому етапі, у 70-ті роки, головною тенденцією є розвиток відносин з сусідніми державами Затоки - Саудівською Аравією та Іраном, що досягалося шляхом двосторонніх угод;

- на другому етапі, у 80-ті роки, пріоритетним для них стає розвиток відносин з Саудівською Аравією та Іраком, та відносини в межах РСАДПЗ;

- на третьому етапі, безпосередньо після кувейтської кризи, робиться спроба залучення до регіональної системи безпеки арабських центрів сили - Єгипту та Сирії. Не сподіваючись на ефективність Дамаської декларації, ці країни Затоки виступили згодом за продовження військово-політичного співробітництва з Заходом, яке склалося під час кувейтської кризи, зробивши ставку на військово-стратегічний союз з ним.

Отже, на усіх етапах простежувалася тенденція до опори на позарегіональні держави, передусім США та Велику Британію, причому ця тенденція розвивалася із зростанням.

Диференціація підходів малих країн Перської затоки з проблеми регіональної безпеки обумовлювалася наступними чинниками:

- їх ставленням до проблем іноземної військової присутності;

- відносинами з трьома регіональними "центрами сили" - Іраном, Іраком та Саудівською Аравією.

Вона здійснювалася за такими параметрами: оцінка загроз; визначення шляхів забезпечення безпеки та протидії вказаним загрозам, зокрема, ставлення до ролі позарегіональних держав в цьому процесі.

За формами та засобами забезпечення безпеки країни Перської затоки умовно розподіляються автором на декілька груп. При цьому слід враховувати, що на протязі періоду, що досліджується, їх позиція зазнавала певної еволюції, що сприяло переходу з однієї групи до іншої.

До першої групи належать країни, що прагнули забезпечувати безпеку національними засобами. До їх складу слід віднести Іран та Ірак. Країни другої групи прагнули до забезпечення безпеки на шляху регіонального співробітництва в межах такого регіонального об'єднання, як РСАДПЗ (Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЄ в 80-ті роки).

Третя група країн орієнтувалася на військово-політичне та стратегічне співробітництво з позарегіональними державами, перш за все з провідними країнами Заходу, зокрема США. Таку позицію зайняли країни-члени РСАДПЗ після кувейтської кризи, її завжди підтримувався Оман.

В четвертому розділі - "Проблема безпеки Перської затоки в регіональних, субрегіональних, та міжрегіональних відносинах" розглядається еволюція концепції регіональної безпеки в діяльності РСАДПЗ, місце проблеми безпеки Перської затоки в міжарабських відносинах, позиція окремих країн Південної та Південно-Західної Азії з цієї проблеми.

Загострення проблеми безпеки в умовах дестабілізуючого впливу Ірано-Іракської війни прискорило об'єднання арабських монархій Затоки в закриту організацію - РСАДПЗ. Автором підсумовуються основні принципи її діяльності в галузі безпеки.

Субрегіональні механізми багатостороннього забезпечення миру та стабільності виявилися надзвичайно слабкими й нерозвинутими. Усе це спонукало членів РСАДПЗ з одного боку до збільшення й вдосконалення своїх військових потенціалів, а з іншого - до зміцнення співробітництва з питань оборони як в межах цієї організації, так і з іншими державами, як на міжарабському рівні, так із провідними країнами Заходу.

У період, що досліджується, особливо в 80-ті-90-ті роки, проблема безпеки Перської затоки, разом з проблемою близькосхідного врегулювання, стає центральною проблемою міжарабських відносин, розглядалась арабськими країнами як невід'ємна складова частина загальноарабської безпеки.

Автор визначає підходи арабських країн до проблеми її забезпечення. Перший передбачає, що ця проблема повинна вирішуватись в межах міжарабських відносин, за участю тільки арабських країн. Другий підхід не виключає можливості залучення інших мусульманських країн, зокрема Ірану, Туреччини та Пакистану. Третій підхід розглядає військову присутність США головним гарантом забезпечення регіональної безпеки.

Проміжна позиція окремих країн не виключає певних зовнішніх гарантій безпеки з боку позарегіональних держав або постійних членів РБ ООН.

В розділі п'ятому - "Проблема безпеки Перської затоки в політиці зовнішньо-регіональних держав" піддається науковому аналізу позиція провідних країн Заходу, СРСР, України, Росії з цієї проблеми.

Особливу роль у забезпеченні безпеки Перської затоки грали США. В 70-ті роки Перська затока остаточно відокремлюється як самостійний регіональний напрям у політиці США, в американській історіографії цей регіон починає розглядатися як особлива геополітична і соціально-економічна спільнота з притаманними їй специфічними ознаками. На протязі періоду, що досліджується, головні цілі політики Сполучених Штатів майже не зазнали еволюції. Їх можна підсумувати наступним чином: забезпечення доступу до нафти; підтримка внутрішньої стабільності, що розглядалась як вирішальний чинник у забезпеченні доступу до нафти; протидія радянському втручанню в регіон (до кінця 80-х років); забезпечення безпеки Ізраїлю та прозахідних режимів регіону. Політика США в регіоні базувалась на основі глобальних доктрин, які ставили головні завдання і визначали шляхи їх реалізації.

На протязі 70-х - 80-х років провідні країни Заходу, зокрема США, здійснювали політику надання переваги одному або декільком регіональним "центрам сили" для забезпечення безпеки. На першому етапі - в 70-х роках, це був шахський Іран та Саудівська Аравія в межах політики "двосторонньої опори". В 80-ті роки, на другому етапі, це були країни-члени РСАДПЗ на чолі з Саудівською Аравією. Після кувейтської кризи США перейшли до політики "подвійного стримування", тобто ізоляції двох регіональних "центрів сили" - Ірану та Іраку.

Після кувейтської кризи США почали створення такого військово-політичного механізму забезпечення безпеки, основою якого була їх власна військова присутність при штучній ізоляції двох регіональних "центрів сили" - Ірану та Іраку. Він передбачав збереження військової присутності; створення відповідної військової інфраструктури, включаючи сховища військової техніки, з допомогою яких можна швидко розвернути СШР; угоди в галузі забезпечення безпеки з країнами регіону; політика "подвійного стримування" Ірану та Іраку; залучення своїх союзників по НАТО, перш за все Великої Британії.

Позиція інших провідних країн Заходу зазнала певної еволюції і мала свої особливості. Найбільш активну політику в галузі забезпечення безпеки Перської затоки проводила Велика Британія. Франція висловлювала незадоволення військовою присутністю США в Затоці і підтримала зусилля по забезпеченню безпеки на міжарабському рівні. В Японії політика в районі Перської затоки стала предметом активної дискусії в правлячих та наукових кругах, що віддзеркалює розбіжності у поглядах на зовнішню політику країни взагалі.

Досліджується позиція радянської наддержави з проблеми безпеки Перської затоки. Цей регіон належав до сфери радянських військово-стратегічних, економічних, політичних, ідеологічних та інших інтересів. В 70-ті - 80-ті роки з точки зору пріоритетності найбільш важливими інтересами СРСР були політико-стратегічні, а саме: важливість цього регіону для його безпеки, збереження стабільності на південних кордонах, використання його як арени радянсько-американського протиборства.

Радянська наддержава проводила там політику, спрямовану на зміцнення своїх позицій та впливу. Для позиції СРСР з проблеми регіональної безпеки були характерними антиамериканська спрямованість, політика підтримки національно-визвольних рухів, опора на Ірак.

Аналізується процес формування політики України та Росії з цієї проблеми. Даються авторські рекомендації щодо використання позитивного досвіду інших країн в формуванні політики України по проблемі безпеки Перської затоки.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються результати дослідження. Проблематика регіональної безпеки є недостатньо опрацьованою в науковому плані, належить до одного з найменш розроблених об'єктів наукового аналізу. Відсутні загальноприйняті принципи її забезпечення, існують серйозні проблеми з формуванням категоріально-понятійного апарату, з визначенням критеріїв регіональної безпеки та пріоритетів діяльності з її забезпечення.

Автором визначено якісні параметри категорії "регіональна безпека" та їх співвідношення з категоріями "міжнародна" та "національна безпека", "національний інтерес", "загроза". Регіональна безпека визначається як таке поєднання внутрішніх і зовнішніх умов, при яких відсутні загрози критичного характеру та існує спроможність адекватного реагування на загрози у випадку їх виникнення. При цьому під поняттям "загроза" автор розуміє таку взаємодію чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру, що може спричинити порушення стабільного функціонування регіональної системи.

Регіональна безпека охоплює низку взаємопов'язаних компонентів:

- фізично-географічних (недоторканість кордонів, територіальну цілісність країн регіону, контроль над власними природними ресурсами та шляхами їх транспортування);

- внутрішньополітичних (політична стабільність регіональної системи в цілому та окремих її компонентів);

- міжнародний аспект (захист від зовнішніх загроз).

При розгляді питань регіональної безпеки автором застосовується аналіз взаємодій тієї чи іншої підсистеми з глобальними компонентами та елементами системи міждержавних відносин різних рівнів та напрямів: регіонально-глобального; двостороннього з елементами різних рівнів; між складовими частинами підсистеми.

Сучасна система безпеки Перської затоки знаходиться на етапі формування, коли значний вплив продовжують мати дестабілізуючі фактори. Розглядаючи Перську затоку як самостійний регіон, а також як субрегіон близькосхідної регіональної системи та структурну частку системи міжнародної, автор запроваджує власну класифікацію загроз його безпеці. За своєю структурою вони є багатогранними і визначаються автором як внутрішні, або внутрішньо-національні (на рівні окремих країн), регіональні (на рівні регіону Перської затоки), субрегіональні (на рівні Близького Сходу) та зовнішні.

Головні чинники, що в цілому визначають співвідношення конфліктності та стабільності в районі Перської затоки, узагальнюються таким чином:

- зовнішні загрози, включаючи небезпеку військової агресії з боку позарегіональних держав;

- субрегіональні загрози (арабо-ізраїльське протистояння, міжарабські конфлікти, ісламський тероризм, якісна та кількісна мілітаризація регіону);

- регіональні загрози, джерелом яких є арабо-іранські протиріччя та існуючі протиріччя між арабськими країнами Затоки);

- внутрішні загрози (внутрішня політична та соціальна нестабільність, релігійні та етнічні конфлікти, суперечності, що існують в межах суспільства, між владою та народом або усередині самої влади).

Найбільш реальними загрозами безпеки Перської затоки є загрози першого, другого та третього рівнів.

Аналіз сучасного стану міжнародних відносин у Перській затоці, дослідження факторів дестабілізації дає можливість зробити висновок, що проблема безпеки Затоки в майбутньому буде залишатися важливим негативним чинником як на регіональному, так і на глобальному рівні. Але безпека та успішний розвиток країн Перської затоки визначаються не досягненням повної безконфліктності, а усвідомленням міжнародними суб'єктами можливих джерел загроз і застосуванням ними дійових засобів їх нейтралізації.

Сучасна концепція безпеки повинна базуватися на необхідності досягнення політичних угод та урахування інтересів як національної, так і регіональної та міжнародної безпеки. В сучасну епоху не існує реальних надійних засобів гарантування безпеки, окрім широкого регіонального та надрегіонального співробітництва.

Проблема безпеки Перської затоки, враховуючи своєрідність економічної та соціально-політичної ситуації в регіоні, не може бути відокремлена від глобальних процесів, що визначають специфіку міжнародно-політичного клімату на межі двох тисячоліть. Звичайно, кожна регіональна система знаходиться в постійній взаємодії з зовнішнім середовищем, що оточує систему. Але чим більше економічна значущість регіону, чим більше держав мають там свої інтереси, тим гостріше постає проблема його безпеки.

Посилення ролі економіки в міжнародних відносинах справляє значний вплив на зміну підходів сучасної науки до трактовки поняття безпека. Слід визнати, що забезпечення безпеки практично неможливе індивідуальними зусиллями одного чи декількох країн. Це найбільш виразливо проявляється на прикладі країн Перської затоки.

Найважливіші події регіонального та глобального масштабів кінця 80-х - початку 90-х років впливали на стан міжнародних відносин в районі Перської затоки, на характер та основні напрямки діяльності країн регіону щодо підтримання там миру й стабільності та нейтралізації внутрішніх і зовнішніх загроз. Ліквідація біполярної структури міжнародних відносин не ліквідувала там причин та джерел загрози миру та стабільності. Це стимулювало країни регіону до пошуку стабілізуючих сил за його межами. В 90-ті роки простежується чітка тенденція до посилення ролі позарегіональних держав у забезпеченні безпеки Перської затоки. Ця тенденція знаходить відображення в зростанні іноземної військової присутності, зміні характеру союзницьких угод країн Затоки з позарегіональними державами. Внесок позарегіональних держав у забезпечення безпеки Перської затоки не завжди можна оцінювати як позитивний. Рішення Ради Безпеки ООН дають США можливість завжди знайти привід для втручання, в тому числі й військового, що Вашингтон вже неодноразово здійснював на протязі досліджуваного періоду, а це загалом негативно позначалося на безпеці регіону.

У сучасних умовах спроможність держав підтримувати громадську рівновагу, забезпечувати регіональну безпеку зменшується. Найбільшою мірою це властиве для держав Півдня у системі координат Південь-Північ, що особливо наочно демонструється прикладом країн регіону Перської затоки. Спостерігається відхід від тенденції посилення держави як особливого інституту, що може привести до кардинальних змін у напрямах історичного розвитку. Послаблення держав та державності певною мірою підриває й міжнародну систему, її регіональні та субрегіональні підсистеми. В умовах недостатньої ефективності діяльності держав у сфері забезпечення безпеки буде посилюватися тенденція щодо її забезпечення на колективному рівні - субрегіональному, регіональному, міжнародному.

Реальна система безпеки Перської затоки може бути утворена лише на основі консенсусу та спільної розробки комплексного підходу до проблеми безпеки з боку всіх держав. Головним напрямом діяльності щодо підтримання миру й стабільності в регіоні Перської затоки та нейтралізації як внутрішніх, так і зовнішніх загроз повинна стати розробка політичних механізмів забезпечення безпеки. безпека перська затока

Країни, що входять до даного регіону, можуть спільно протистояти загрозі безпеці шляхом налагодження між собою таких відносин, що передбачали б як двосторонні, так і багатосторонні зобов'язання, а також зобов'язання кожної країни щодо регіону в цілому. Регіональна система безпеки, до якої мають бути залучені усі держави регіону, в тому числі Іран та Ірак, повинна підтримувати передусім внутрішньо-системну стабільність, регулювати територіальні, релігійні, етнічні, економічні та інші протиріччя, тобто бути налаштованою проти внутрішніх та регіональних загроз. Сприятливий вплив на безпеку Перської затоки мала б тенденція до розширення РСАДПЗ за рахунок Ірану та Іраку, що прискорило б процес утворення в Затоці єдиної регіональної системи. Розвиток подій дає підставу зробити висновок, що в історичній перспективі цей процес напевно стане неминучим, але поки що це питання віддаленого майбутнього.

Утворення ефективно діючої системи безпеки Перської затоки є неможливим без нормалізації загальної ситуації на Близькому Сході, врегулювання близькосхідного конфлікту.

Нарешті, система регіональної безпеки повинна стати складовим елементом системи глобальної безпеки.

Отже, утворення ефективно діючої системи регіональної безпеки автор вважає неможливим без залучення до нього, по-перше, всіх держав регіону, зокрема Ірану та Іраку. По-друге, активну участь у розбудові структури регіональної безпеки повинні грати інші арабські країни. Безпека Перської затоки повинна стати складовою частиною близькосхідної системи безпеки, що вимагає залучення до неї Ізраїлю, азійської системи безпеки з залученням мусульманських та інших азійських країн, міжнародних організацій. Нарешті, гарантом безпеки Перської затоки повинна стати ООН, її Рада Безпеки.

Дисертаційні висновки завершуються авторськими рекомендаціями щодо формування та реалізації політики України в районі Перської затоки, зокрема з проблеми регіональної безпеки.

СПИСОК ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Коппель О.А. Перська затока: проблема безпеки в 80-ті - 90-ті роки. - К.: Школяр, 1998. - 200 с.

2. Коппель О.А. Пархомчук О.С. Міжнародні відносини. ХХ століття. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Школяр, 1999. - 256 с.

Статті у наукових виданнях:

3. Коппель О.А. Сезон паломництва на Схід // Людина і світ. - 1980. - № 4. - С. 56-59.

4. Коппель О.А. Безглуздий конфлікт. // Людина і світ. - 1984. - № 10. - С. 46-49.

5. Коппель О.А. Немає й досі миру під оливами. // Людина і світ. - 1985. - № 9. - С. 54-58.

6. Коппель О.А. Близький Схід: "війна Яхве з Аллахом". // Людина і світ. - 1988. - № 6. - С. 51-56.

7. Коппель О.А. Священна війна без переможців // Людина і світ. -1989. - № 1. - С. 49-54.

8. Коппель О.А. Ліван: розколота країна// Людина і світ. - 1989. - № 9. - С. 43-47.

9. Коппель Е.А. Усиление агрессивности США в районе Персидского залива в 80-е годы // Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право. - 1987. - Вып. 25. - С. 25-29.

10. Коппель Е.А. Милитаризация ближневосточной политики США в 80-е гг. // Вестник Киевского университета. Международные отношения и международное право. - 1988. - Вып. 27. - С. 27-33.

11. Коппель Е.А., Мусаид Али Осман. Ирано-иракская война и позиция стран Совета сотрудничества арабских государств Персидского залива // Вестник Киевского университета, Международные отношения и международное право. - 1989. - Вып. 28. - С-22-28.

12. Коппель Е.А. Эволюция курса США в отношении района Персидского залива в 1970-1980-е гг. Межвузовский сборник. Горький,1990.

13. Коппель Е.А., Дахан Али Абдулла. Межарабские интеграционные процессы в 80-е годы и проблемы арабского единства // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. - 1991. - Вып. 1 - С. 107-110.

14. Коппель Е.А. Западная Европа и кризис в районе Персидского залива // Материалы научной конференции "Третий мир" в современном мире. - К.: КУ. - 1992. - С. 46-49.

15. Коппель О.А. Вплив єврейської еміграції на становище на Близькому Сході (кінець 80-х - початок 90-х років) // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. - 1992. - С. 59-63.

16. Коппель Е.А. Кувейтский вопрос в межарабских отношениях (60-80-е годы) // Вопросы новой и новейшей истории. Межведомственный научный сборник. - 1992. - Вып. 38. - С. 35-41.

17. Коппель Е.А., Пархомчук Е.С. Некоторые вопросы развития отношений Украины с государствами Персидского залива // Материалы научной конференции, состоявшейся в г. Киеве, 9-11 июня 1993 г. Национальные интересы России, Украины и Беларуси в Африке и на Ближнем Востоке. - М.: Ин.т Африки РАН, 1994. - С. 198-199.

18. Коппель О.А. Проблема безпеки країн Перської затоки // Питання нової та новітньої історії. - 1994. - Вип. 40. - С. 177-185.

19. Коппель Е.А., Пархомчук Е.С. Еврейская эмиграция и некоторые аспекты научно-технического и культурного развития Украины // Организация и регулирование экономики. Межведомственный научный сборник. - 1994. - Вып. 114. - С. 56-62.

20. Коппель О.А., Пархомчук О.С. ООН і проблема стримування гонки озброєнь в районі Перської затоки // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1995. - Вип. 3. - С. 31-36.

21. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Проблеми та перспективи конверсії на Близькому Сході та в Азії // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1996. - Вип.5. - С. 28-40.

22. Коппель О.А. Пархомчук О.С. Деякі питання розвитку відносин України з державами Близького Сходу // Питання нової та новітньої історії. - 1995. - Вип. 41. - С. 135-142.

23. Коппель О.А. Мануїльська Т.В., Пархомчук О.С. Загальні тенденції становлення та розвитку військового виробництва країн близькосхідного регіону // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1997. - Вип. 6. - С. 70-79.

24. Коппель О.А. Еволюція підходів до проблем міжнародної безпеки // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1998. - Вип. 8. - С. 9-13.

25. Коппель О.А. Загрози безпеки Перської затоки: методологічні основи аналізу та оцінки // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1998. - Вип. 9. - С. 30-36.

Брошури:

26. Коппель Е.А., Щербак Н.Г. К событиям на Ближнем Востоке. - К.: Изд-во культурно-просветительного центра Киевского горкома и обкома КПУ, 1991. - 32 с.

27. Коппель Е.А., Аль-Гази Ахмед Персидский залив: проблемы региональной безопасности. - К., 1995. - 48 с.

28. Коппель Е.А., Пархомчук Е.С. Проблемы безопасности и перспективы конверсии на Ближнем Востоке (анализ зарубежного опыта для Украины). - К., 1995. - 40 с.

Депоновані та анотовані статті:

29. Коппель Е.А. Карб Абдельгани. ХVIII сессия Национального Совета Палестины и позиция арабских стран. Деп. в ИНИОН АН СССР, 20.06.1988, №34362. 1,0 д.а.

30. Коппель Е.А., Комиренко И.Д. Новые подходы СССР к проблеме ближневосточного урегулирования // Проблемы регулирования региональных конфликтов в Азии, Африке и Латинской Америке. Сб. статей. Деп. в ИНИОН АН СССР №43581 от 05.02.1991 1,0 д.а.

АНОТАЦІЇ

Коппель О.А. Проблема безпеки Перської затоки в 70-ті - 90-ті роки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей процесу формування системи безпеки регіону Перської затоки на трьох рівнях (теоретико-концептуальному, доктринальному та практико-політичному) та в двох сферах (військово-політичній та політико-дипломатичній). Розкрито політичні та військово-політичні аспекти розвитку ситуації у сфері безпеки в цьому регіоні в 70-ті - 90-ті роки. Складено науковий прогноз розвитку дестабілізуючих тенденцій на усіх структурних рівнях регіону. Визначено принципи забезпечення, місце і роль безпеки Перської затоки в системі міжнародних відносин. Запропоновано авторську концепцію шляхів забезпечення регіональної безпеки на прикладі Перської затоки.

Висловлені рекомендації стосовно формування та реалізації політики України в регіоні Перської затоки, зокрема з проблеми безпеки.

Ключові слова: Перська затока, міжнародна система, регіон, регіональна безпека, національна безпека, загрози

Koppel H.A. The Problem of Persian Gulf Security in the 1970-s - 1990-s. - Manuscript.

Thesis for a doctor degree on specialty 07.00.02 - universal history. The Institute of International Relations at Taras Shevchenko University, Kyiv, 1999.

The thesis is dedicated to studying peculiarities of formation process of the Persian Gulf security system at three levels (theory and concept, doctrine practical and political). Described are political and military political aspects of situation development in the area of security in this region during the 70-90 -ies. Scientific prognoses has been elaborated for development of destabilizing tendencies at all structural levels of the region.

The principles for provision, place and role of security in the Persian Gulf in international relations system are determined.

The author`s concept of directions to provide regional security at the example of the Persian Gulf is proposed.

Given are recommendations concerning formation and realization of Ukrainian policy in the Persian Gulf region security problem included.

Key words: Persian Gulf, international system, regional security, national security, threats.

Коппель Е.А. Проблема безопасности Персидского залива в 70-е - 90-е гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - всеобщая история. - Институт международных отношений Киевского университета имени Тараса Шевченко. Киев, 1999.

Диссертация посвящена анализу особенностей процесса формирования системы безопасности региона Персидского залива и причин нестабильности на трех уровнях (теоретико-концептуальном, доктринальном и практико-политическом) и в двух сферах (военно-политической и политико-дипломатической). Раскрыты политические и военно-политические аспекты развития ситуации в сфере безопасности в регионе в 70-е - 90-е годы.

Раскрыта сущность категории "региональная безопасность" и ее соотношение с категориями "международная" и "национальная безопасность", "национальный интерес", "угрозы".

Рассмотрено состояние международных отношений в районе Персидского залива в изменяющихся геополитических условиях, выявлены важнейшие тенденции их развития.

Впервые осуществлена периодизация развития ситуации в сфере безопасности Персидского залива. Подчеркнуто, что на этапах формирования и становления системы безопасности, когда внутренняя структура еще находится в стадии формирования, особое влияние имеют дестабилизирующие факторы. Ирано-иракская война, кувейтский кризис и война и Персидском заливе, последующие кризисные ситуации вокруг Ирака являются свидетельством кризиса всей системы межгосударственных отношений в регионе, а также системы международных отношений в той ее части, которая касается Персидского залива.

В работе предложена авторская систематизация и усовершенствована классификация факторов дестабилизации ситуации в Персидском заливе. Обозначены основные угрозы безопасности региона, дан научный прогноз развития дестабилизирующих тенденций на всех его структурных уровнях.

Впервые предпринята попытка систематизации и классификации существующих в современной историографии взглядов, представлений, концепций и теорий в отношении путей обеспечения безопасности Персидского залива. Определены наиболее влиятельные теории и концепции, которые прямо или косвенно влияют на процесс формирования и реализации политики стран Залива, внерегиональных держав по указанной проблеме.

На базе обширного документального материала определены теоретические основы, выявлены характерные особенности и национальная специфика позиций как стран Залива, так и внерегиональных держав по данной проблеме. Дана характеристика и оценка основных этапов эволюции их позиции по проблеме региональной безопасности.

В работе изложено авторское понимание влияния центросиловой динамики на Ближнем Востоке на проблему безопасности Персидского залива, показана позиция Лиги арабских государств, отдельных арабских стран по указанной проблеме.

Определена степень эффективности существующих механизмов обеспечения безопасности Персидского залива на национальном, региональном и международном уровне, зависимость данного процесса от ведущих стран Запада.

Определены пути обеспечения, место и роль проблемы безопасности Персидского залива в системе международных отношений. Предложена авторская концепция путей обеспечения региональной безопасности на примере Персидского залива.

Даны рекомендации по вопросу формирования и реализации политики Украины в районе Персидского залива, в том числе по проблеме его безопасности.

Ключевые слова: Персидский залив, международная система, регион, региональная безопасность, национальная безопасность, угрозы.

Размещено на Allbest.ru

...