Світова торгівля як одна з форм міжнародних економічних зв’язків

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни ""

на тему: "СВІТОВА ТОРГІВЛЯ ЯК ОДНА З ФОРМ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ"



ВСТУП

Функціональною сферою світової економіки, в якій віддзеркалюється рух різноманітних ресурсів, що переміщуються між країнами, регіонами, фірмами, та юридичними особами, є міжнародний обіг, світова торгівля.

Найважливіші тенденції в розвитку світової торгівлі спричинені вирішальним впливом на її динаміку й структуру сучасної науково - технологічної революції, радикальних змін, що відбуваються в системі "наука - техніка - виробництво". Різко загострюється конкуренція на світових ринках товарів і послуг, посилюються регіоналізація міжнародної торгівлі та відповідна сегментація єдиного світового ринку; зростає інтерналізація торгівлі, тобто відносно відокремлюється між фірмовий товарообмін з метою економії на ринкових трансакціях; дедалі виразніше проявляються процеси натуралізації товарообміну (бартер) особливо між державами колишнього СРСР, що загрожує відкинути ці відносини на рівень простої форми обміну.

Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних чинників впливу на рівень розвитку економіки кожної окремої країни і світового прогресу в цілому. Складовим елементом такого співробітництва є зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання різних країн. Для них важливим є знання особливостей комерційних операцій та правил укладання різних видів міжнародних контрактів. Саме від цих знань залежить успіх зовнішньоекономічних операцій купівлі-продажу, експортно-імпортних операцій, операцій реекспорту та реімпорту, операцій зустрічної торгівлі тощо.

Мета курсової роботи - аналіз світової торгівлі як однієї з форм економічних зв'язків.

Для реалізації поставленої мети було сформульовано наступні завдання:

1) розкрити сутність поняття "світова торгівля";

2) охарактеризувати світова організацію торгівлі як регулятор світової торгівлі;

3) визначити методи вивчення;

4) проаналізувати територіальні особливості світової торгівлі;

5) розглянути структуру світової торгівлі;

6) визначити проблеми та перспективи світової торгівлі.

Об'єкт дослідження - світова торгівля.

Предмет дослідження - територіальні та часові особливості світової торгівлі.

У роботі використані ряд методів, зокрема, метод аналізу, та обробки даних, що відображено у формі таблиць, графіків, діаграм та картосхем, загальнонаукові методи (системний підхід, структурний аналіз, порівняльно-географічний, історичний) та спеціальні методи (картографічний, метод математичної статистики).

Інформаційною базою дослідження офіційні дані…, методичні посібники та довідники зі спеціальною літературою.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел ( найменувань) і додатків, рисунків і таблиць додатків. Робота викладена на сторінках машинописного тексту, включаючи додатки.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Сутність та поняття світова торгівля

Система стійких світогосподарських зв'язків за більш ніж столітню історію свого існування зазнала помітні зміни. Найбільш поширеним каналом їх здійснення була світова торгівля. Серед фахівців існують різні підходи до визначення початкового етапу становлення тієї чи іншої форми міжнародних економічних відносин. Тим не меньш широко визнається та обставина, що основою для формування як самих стійких зв'язків, так і їх системи послугувала поява великої машинної індустрії у західних країнах у XIX столітті. Згодом, у середині минулого століття створення світового ринку означало закріплення сформованої системи міжнародного обміну, сприяло поступовому оформлення світового господарства. На сучасному етапі здійснюється подальша диверсифікація світогосподарських зв'язків, і насамперед в таких найважливіших сферах, як:

- міжнародна торгівля товарами і послугами;

- міжнародний рух капіталу;

- міжнародна міграція робочої сили.

Не викликає сумнівів, що на сучасному етапі міжнародна торгівля відіграє зростаючу роль у господарському розвитку країн, регіонів, всього світового співтовариства. Упродовж повоєнного періоду вартісні обсяги світової торгівлі швидко збільшувалися, а їх середньорічні темпи зростання приблизно в 1,5 рази перевищували темпи росту світового виробництва.Внаслідок цього, з одного боку, зовнішня торгівля стала нині потужним фактором економічного зростання, а з іншого боку, відбулося помітне підвищення залежності країн від міжнародного товарообміну.Сам термін "зовнішня торгівля" має на увазі обмін тієї чи іншої країни з іншими країнами, яка включає оплачувані експорт (вивезення) та імпорт (ввезення) товарів і послуг.Відповідно до сучасної класифікації, підрозділ зовнішньоторговельної діяльності за принципом потоварной спеціалізації здійснюється наступним чином: обмін готовою продукцією, машинами і устаткуванням, сировиною, послугами.При цьому "міжнародна торгівля" являє собою сукупний товарообіг між усіма її учасниками. Співвідношення між експортом та імпортом складає торговий баланс. Статистичні видання ООН публікують дані по динаміці обсягу міжнародної торгівлі як сукупної вартості експорту всіх країн світу.Цілком природно, що розвиток світової торгівлі спирається на користь, яка приноситься країнам-учасникам. Теорія міжнародної торгівлі дає уявлення про те, що знаходиться в основі цього виграшу від зовнішньої торгівлі або чим визначаються напрями зовнішньоторговельних потоків. Міжнародна торгівля служить інструментом, за допомогою якого країни, розвиваючи свою спеціалізацію, можуть підвищувати продуктивність наявних ресурсів і таким чином збільшувати обсяг вироблених ними товарів і послуг, підвищувати рівень добробуту населення.

Світова торгівля - це форма зв'язку товаровиробників різних країн, що виникають на основі міжнародного розподілу праці й обґрунтовують їх взаємоекономічну залежність. Іншими словами, це торгівля, що передбачає переміщення товарів та послуг через кордони і відбиває відносини країн щодо експорту-імпорту цієї продукції.

Світова торгівля розподіляється і змінюється нерівномірно як за територіями, так і за видами продукції, товарними формами та видами торговельних відносин. Сучасні тенденції у структурі й динаміці світової торгівлі зумовлюються динамікою розвитку суспільного поділу праці в зовнішньому підприємницькому середовищі й рівнем розвитку підприємницької діяльності в кожній конкретній країні світу.

Світова торгівля за масштабами і функціями посідає винятково важливе місце в загальному комплексі міжнародних економічних відносин. Вона опосередковує практично всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну організаційно-виробничу діяльність різнонаціональних суб'єктів. І історично, і логічно інтернаціоналізація господарського життя почалася зі сфери товарного обороту. Від епізодичної мінової (без посередництва грошей) торгівлі її розвиток прямував до локальних ринків. Географічні відкриття, підвищення людських потреб, розвиток науково-технічного прогресу стимулювали вихід торгівлі за межі однієї країни і формування світового ринку.

Світовий ринок перетворився на економічну систему, оскільки є результатом потужного і прогресивного процесу інтернаціоналізації виробництва й обміну, повязаного з промисловим та інформаційним переворотами, а відповідно й розвитком розширеного відтворення. Поглиблення ж міжнародного розподілу праці в умовах сучасної техногенної цивілізації зумовлює подальший бурхливий розвиток світового товарообороту.

У сучасних умовах світова торгівля розвивається доволі динамічно. Це відбувається тому, що вона має своєрідну історію, коріння, теорії, моделі й тенденції становлення і розвитку.

Для того щоб правильно орієнтуватися на світовому ринку, підприємець повинен знати, яка продукція користується найбільшим попитом, а також визначитись із сучасною галузевою структурою світової торгівлі.

Практикою доведено, що нині найінтенсивніше розвивається такий сектор світової торгівлі, як торгівля факторами виробництва (капіталом, робочою силою, технологіями), продукцією обробної промисловості, особливо наукомісткими товарами.

Збільшилася частка в річних обсягах експорту наукомісткої продукції, високотехнологічної продукції в розвинених країн. Значно підвищилась роль торгівлі машинами й обладнанням. Швидкими темпами розширюється експорт електротехнічного і електронного обладнання. Щорічний приріст світового ринку мікроелектроніки становить 1015 % (прогноз до 2015 р.). Так само великого значення набуває торгівля хімічної промисловості й розвиток металургійного ринку.

Нині спостерігається тенденція до збільшення споживання сировини і енергоресурсів. Проте темпи розширення торгівлі сировиною значно відстають від загальних темпів світової торгівлі, оскільки вже створені й дістають великого поширення замінники сировини, економічніші у використанні й переробці.

Крім того, підприємства впроваджують ресурсозберігаючі технології, прогресивні методи обробки первинних матеріалів.

У світовій торгівлі з'являється тенденція до скорочення питомої ваги сировини і різкого підвищення частки готових виробів. Так, у країнах високого економічного рівня частка готової продукції в експорті нині становить 90 %. Країни з перехідною економікою залишаються постачальниками світового ринку сировини, продовольства та порівняно простих виробів. Такий стан речей зменшує можливості цих країн щодо розширення власного експорту. При цьому зауважимо, що нові індустріальні країни (Північна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур та ін.) пішли шляхом розвитку легкої промисловості, електроніки, точного обладнання, високотехнологічної продукції, що дало їм змогу посісти третє місце у світі з експорту.

У зв'язку зі швидкими темпами розвитку інформаційного суспільства провідну роль на світовому ринку починає відігравати торгівля послугами: науково-технічними, консалтинговими, інжиніринговими, лізинговими, інформаційно-обчислювальними. Такий сектор торгівлі нині вже становить пяту частину загального обсягу світової торгівлі. Таким чином, знання процесів світової торгівлі дає змогу підприємцю добре орієнтуватися в зовнішньому підприємницькому середовищі й визначати напрям власної діяльності.

Від ефективності міжнародної підприємницької діяльності безпосередньо залежить динаміка стабільного розвитку кожної країни, людської цивілізації загалом і сприяє активному розвитку:

Ш міжнародного розподілу праці й інтернаціоналізації виробництва;

Ш науково-технічної революції, що, у свою чергу, сприяє оновленню основного капіталу, створенню нових і реконструкції

Ш функціонуючих галузей економіки;

Ш транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

Ш лібералізації міжнародної торгівлі в межах ГАТТ/СОТ;

Ш лібералізації переходу багатьох країн до режиму скасування кількісних обмежень імпорту, зниження митних стягнень, утворення вільних економічних зон;

Ш торговельно-економічної інтеграції, процесів усунення регіональних барєрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі.

Зазначене сприяє тому, що світова економічна система поступово перетвориться на єдиний організм, де кожна національна складова матиме власну функціональну специфіку, національні особливості, але всі вони тісно взаємоповязані й мають на меті створення умов сприяння мирної співдружності країн світу, нормальної життєдіяльності людини і прогресивного розвитку особистості.

1.2 Світова організація торгівлі як регулятор світової торгівлі

1 січня 1995 р. було створено універсальну Всесвітню торгову організацію (СОТ) до якої входить чинна Генеральна угода щодо тарифів і торгівлі, а також комплекс досягнутих під час Уругвайського раунду угод і домовленостей (ГАТТ-94). На відміну від ГАТТ, яку хоч і непрямо, однак було прив'язано до системи ООН, СОТ повністю виведено за межі цієї організації. Ця Всесвітня торгова організація має той самий статус, що і МВФ або МБРР, тобто здійснює власну політику.

Необхідність заміни ГАТТ більш чіткою структурою постала з різних міркувань. Це й торгові війни, що почастішали останнім часом, для запобігання яким у ГАТТ бракувало повноважень, і те, що система ГАТТ обросла величезною кількістю додаткових угод з приватних питань, які до того ж постійно порушувались. Якщо порушник не був членом ГАТТ, організація не могла застосувати до нього жодних санкцій.

Основна мета СОТ забезпечити свободу торгівлі. Однак тепер вона має бути досягнута не її лібералізацією, а так званими ув'язками. Упродовж років країни, що вступили до СОТ, зобов'язуються обмежувати певними граничними рівнями тарифи на всю сільськогосподарську продукцію і на 83 % номенклатури промислових товарів. З іншого боку, якщо якась країна підвищує (у встановлених межах) тариф на певний товар, то країни-експортери останнього можуть зажадати від неї зниження тарифу на ті товари, в експорті яких вони зацікавлені. Ці ув'язки мають дати експортерам та імпортерам упевненість в тому, що вони не стануть об'єктами одностороннього протекціонізму.

Крім торгівлі товарами СОТ регулює також сферу торгівлі послугами, питання інвестицій і захисту інтелектуальної власності.

Спеціальним рішенням про функції СОТ закріплено процедуру проведення періодичних оглядів торгово-політичної практики країн-членів, що була введена за кілька років до Уругвайського раунду і довела свою ефективність. Суть її полягає у проведенні так званих слухань, що засновуються на двох документах: національній доповіді країни, що розглядається, і на доповіді Секретаріату ГАТТ, що її спеціально готують.

Обговорення дають змогу країнам-членам отримати чіткіше уявлення про торгово-політичні режими своїх партнерів за Угодою (Організацією). Це підвищує взаємну інформованість, стабільність і передбачуваність доступу експортерів на ринки країн-партнерів.

Угода, що її вводить СОТ, становить єдину інституційну структуру, що містить ГАТТ-94, а також нові угоди, прийняті під час Уругвайського раунду: угода про торгівлю послугами (ГАТС), угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

Вищим органом СОТ є Міністерська конференція, що проводитиметься не рідше як один раз на два роки. Генеральна рада здійснюватиме контроль за функціонуванням організації і в період між скликанням міністерських конференцій як вищого органу для вирішення суперечок і складання оглядів політики країн-учасниць.

Незважаючи на те що підсумки переговорів у межах Уругвайського раунду стали результатом неминучих компромісів, вони розв'язали значну частину давно назрілих проблем. Було також визначено процедуру вступу до організації внаслідок досягнутих домовленостей, які мали бути ратифіковані національними парламентами десь до весни 1995 р., а 1 червня 1995 р. увесь пакет, зокрема угода про створення СОТ, набрав чинності.

Зауважимо, що виконання рішень Уругвайського раунду має істотно вплинути на сучасні міжнародні економічні відносини. Їх реалізація дасть змогу створити багатосторонню систему, в якій усі держави матимуть рівні права і обов'язки. Не буде односторонніх переваг і винятків з багатосторонніх правил торгівлі, крім торгових преференцій і окремих вилучень, що надаються розвиненими країнами на користь держав, що розвиваються, з метою економічного розвитку, відбуватиметься істотне зближення національних законодавств у сфері міжнародних економічних відносин, буде значно важче, як економічно, так і політично, порушувати правила міжнародної торгівлі.

1.1. 

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ

2.1 Територіальні особливості світової торгівлі

Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структуру, що ґрунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях та розрахунках установ та організацій ООН. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами):

· промислово розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення;

· країни с перехідною економікою (колишні країни з централізовано плановою економікою);

· країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК).

Після другої світової війни домінуюче становище в торгівлі займали США. У 1953 р. їх експорт перевищував сумарний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка цих країн в міжнародній торгівлі знизилась майже наполовину. В 1989 р. їх випереджає ФРН, котра посідає перше місце серед світових експортерів. Знизилась частка Англії, а Японія, котра у 1963 р. посідала лише 14-е місце, перемістилась на 3-е місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої позиції Франція і Італія. В групі країн, що розвиваються, зростання експорту відбулось в країнах Перської затоки - виробників нафти. У Південно - Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер і Китай, мають досить ємкий національний ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на експорт, інші (Індія, Аргентина, Китай) - більше на внутрішній ринок.

Конкуренція нових індустріальних країн (НІК) проявляється на трьох рівнях: на внутрішньому ринку деяких з них, на внутрішніх ринках всієї сукупності країн, що розвиваються, і на ринку промислово розвинутих країн. На ринку промислово розвинутих країн (ПРК), країни що розвиваються завойовують такі сектори як текстиль, одежа, шкіри, транзистори, телевізори та інше.

Закон порівняльних переваг невблаганно розширяє в ПРК ринки збуту для трудомісткої продукції країн, що розвиваються.

До першої десятки лідерів світової торгівлі за станом на 1990 р. належать такі країни.

Рис. 2.1. Основні країни експортери та імпортери станом на 1990 рік, млрд. дол. США, побудовано автором за даними []

За результатами даного графіка видно, що перші місця в частці світової торгівлі займають Німеччина та США, далі йдуть Японія, Франція, Англія, Італія, Нідерланди, Канада, Бельгія-Люксембург, Радянський Союз.

Дев'яності роки минулого сторіччя внесли помітні зміни щодо частки провідних країн в світовій торгівлі. Про це свідчить графік, що характеризує питому вагу найбільших експортерів та імпортерів в 1999 році.



Рис. 2.2. Основні країни експортери та імпортери станом на 1999 рік, млрд. дол. США, побудовано автором за даними []

Дані свідчать про те, що США повернули собі лідируюче місце серед світових експортерів, яке вони посідали після другої світової війни. Після розпаду СРСР жодна з країн - спадкоємниць колишнього Союзу, включно Росію, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР в першій десятці міцно зайняли Китай (дев'яте місце серед провідних експортерів).

Рис. 2.3. Структура міжрегіонального експорту, за 2011 рік, %, побудовано автором за даними []

В структурі міжрегіонального експорту країни Азиатсько-Тихоокеанського Регіону та країни Європи займають перше місце їх частка складає 27%, частка країн Північної Америки складає 22%, далі йдуть Ближній Схід 7%, Латинська Америка 7%, Африка 5%, СНД 5 %.



Рис. 2.4. Структура міжрегіонального імпорту, за 2011 рік, %, побудовано автором за даними []

В структурі міжрегіонального імпорту країни Азиатсько-Тихоокеанського Регіону займають 31%, на другому місці країни Європи 23%, Північна Америка 14%, Ближній Схід 12%, на відміну від структури експорту країни СНД посідають не останнє місце, а п'яте, їх частка складає 7%, далі йдуть Латинська Америка 7%, Африка 5%.

Рис. 2.5. Експорт товарів, за 2011 рік, млрд. дол. США, побудовано автором за даними []

В експортній структурі товарів перші місця займають такі країни як КНР, США та Німеччина, четверте місце займає Японія частка якої складає 823 млрд. дол. США, це менше на 1,5 рази ніж попередні країни.



Рис. 2.6. Імпорт товарів, за 2011 рік, млрд. дол. США, побудовано автором за даними []

В імпортній структурі товарів перше місце займає США, частка КНР значно менша, порівняно з експортом. На третьому місці Німеччина, на четвертому Японія.

На діаграмах Рис. 2.3, 2.4 було показано, що найбільшу частку в міжрегіональній структурі займає Азиатсько-Тихоокеанський Регіон, у гістограмах Рис. 2.5, 2.6 видно, що серед лідируючих країн посідає КНР, відповідно можна зробити висновок, що саме в Азиатсько-Тихоокеанському Регіоні провідне місце займає КНР.

Рис. 2.7. Експорт послуг, за 2011 рік, млрд. дол. США, побудовано автором за даними []



У структурі експорту послуг перше місце займає США їх частка складає 581 млрд. дол. США, це в два рази більше за Велику Британію та Німеччину, які займають друга та третє місце відповідно.

Рис. 2.8. Імпорт послуг, за 2011 рік, млрд. дол. США, побудовано автором за даними []

Імпорт послуг має значно менші показники ніж експорт, у даній категорії перше місце займає США, друге Німеччина, трете КНР.

2.2 Структура світової торгівлі

світовий торгівля продукція міжнародний

Структура міжнародної торгівлі за групами та видами продукції. Товарна структура світової торгівлі у значній мірі визначається законом порівняльних переваг. "Недостатні елементи", необхідні для відтворюваного процесу, країни імпортують із-за кордону. Для покриття імпорту товари, по яких країна має порівняльні переваги, ідуть на експорт.

Протягом останніх десятиліть у світовій торгівлі відбувся значний розвиток спеціалізації у виробництві товарів, яка супроводжувалась структурними змінами як основних груп товарів (продовольчі товари та сировина; руди, мінерали та кольорові метали; паливо; промислові товари), так і окремих видів всередині груп товарів.

Науково - технічний прогрес дедалі більше впливає на динаміку структури світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК. Водночас в торгівлі промисловими виробами з'явились товарні потоки, які перейшли з експорту ПРК в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов'язане з "життєвим циклом" нових товарів. Новий товар, як правило, з'являється у ПРК з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари відносяться до предметів розкоші. З часу, коли продукт стає більш стандартизованим, його виробництво в країні з високим рівнем технології втрачає сенс. Виробництво цього товару переміщується в інші країни, котрі можуть використати стандартну технологію і дешеву робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни (наприклад, КНР) набувають порівняльної переваги і у певний час можуть стати експортерами цього товару. А батьківщина інноваційного товару може втратити свою порівняльну перевагу, (якщо не з'являться нові інновації), і перетвориться на імпортера цього товару.

Відзначимо і ще один напрям структурних змін у світовій торгівлі. Він характерний для ПРК з високим рівнем доходів, в торгівлі між якими збільшується частка предметів розкоші - товарів тривалого користування - та зменшується частка предметів першої необхідності. Зокрема, знижується частка продовольства.

Структура світової торгівлі за товарними формами. Традиційно об'єкти міжнародної торгівлі розподіляються на товар - продукт (паливно - сировинні, сільськогосподарські, промислові товари) та товар - послугу, котрий на відміну від товару - продукту не набуває уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одномоментно і не підлягає зберіганню. Відтак більшість видів послуг ґрунтується на прямих контактах між виробниками і споживачами. Ця обставина відокремлює міжнародну торгівлю послугами від торгівлі товаром - продуктом. Проте ряд послуг продається в комплекті з товаром - продуктом. Особливо це стосується торгівлі наукомісткими товарами.

З самого початку найбільшу питому вагу світовому товарообігу займали товари - продукти. В міру розвитку міжнародного поділу праці і розгортання науково - технічної революції зросла роль експорту і імпорту послуг ( так званого невидимого експорту). Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі. Серед власне послуг виключно швидкими темпами зростають комунікаційні, банківські послуги, страхування, реклама. Значно повільніше відбувається розвиток транспорту та туризму. Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації (ліцензії і "ноу - хау").

В розвитку світового товарного обігу чітко простежується тенденція до зниження традиційних одиничних товарів і поява нових товарних форм: товар - група, товар - об'єкт, товар - програма.

Розповсюдження товару - групи на світових товарних ринках відбувається у двох формах:

1. перетворення товарної маси в товари групового асортименту;

2. об'єднання товарів в комплекті поставки.

Дана форма панувала на світовому ринку до початку 80-х років. Найбільшими експортерами комплектного устаткування в цей період були Японія, ФРН та США.

Товар - об'єкт (підприємство) - пов'язаний із створенням великих підприємств різного призначення, що реалізуються на світовому ринку. Провідним постачальником товару - об'єкту на світовий ринок є США.

Товар - програма - пов'язаний з різко вираженим зростанням наукомісткості, з проривом в галузі нових ідей і технологій. Цей товар починається з ідеї, котра у подальшому стикується з необхідною матеріально - речовою базою, трудовими ресурсами, кредитно - фінансовими можливостями (наприклад, програма створення літака - аеробуса А-ЗXX).

Розвиток нових товарних форм здійснюється на верхньому, стратегічному поверсі світових товарних потоків і ґрунтується на поглибленні міжнародного поділу праці, розвитку між фірмового та внутрішньо фірмового поділу праці. Світова торгівля одиничними товарами створює кон'юнктурний товаропотік з традиційною формою угод (контракти). Нові товарні форми, пов'язані з товаром - групою, товаром - об'єктом і особливо з товаром - програмою, створюють стратегічний товаропотік. Останній ґрунтується на довготривалих виробничих зв'язках зі спеціалізації і кооперування, на великомасштабних угодах, пов'язаних із спільним фінансуванням або спорудженням об'єктів, метою яких є вирішення великих народногосподарських інвестиційно - виробничих зв'язків. Формою угоди тут виступають: договір, концесія, ген підряд.

Поява нових товарних форм породжує виникнення нових послуг. Йдеться, насамперед, про процес софтизації, тобто зростання питомої ваги інформаційних послуг. Значення останніх в епоху переходу від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства домінує. Необхідно вказати і на зростання значення кредитно - фінансових послуг. Це значення, як правило, пов'язують с просуванням на світовий ринок товару - об'єкту і товару - програми. Особливого значення при просуванні такої товарної форми як товар - програма набувають науково - технічні, інжінірінгові та консультаційні послуги.

Ціни на товар - групу, товар - об'єкт і товар - програму формуються під впливом ряду специфічних чинників:

· тривала взаємодія з економічним середовищем товарного ринку (в першу чергу валютно - кредитним), який вимагає прогнозування тенденції кредитних та валютних умов на ціну;

· диференційованість якісних показників товару - групи, яка вимагає урахування в ціні кінцевого ефекту його використання, тобто пов'язання її з показниками функціонування товару - групи, що закуповується або продається, та обчислення ціни шляхом побудови "цінової етажерки";

· об'єднання в товарі - об'єкті, товарі - програмі багатьох різнорідних компонентів (конструкції, різноманітні машини, устаткування, робоча сила, кредитні гроші тощо) надає акумулюю чого впливу на ціну. В цьому випадку застосовується кумулятивний питомий показник: валютні капіталовкладення, віднесені до одиниці потужності, кінцева продуктивність об'єкта або валютні витрати на перетворення одиничного осередку виробничої інфраструктури (товар - програма).

Структура світової торгівлі за рівнем торгівельних потоків. Поряд із рівнем товарообміну між країнами, у зв'язку з зростанням ролі ТНК у світовій економіці, швидко розвивається наднаціональний рівень товарообігу. Це - внутрішньокорпораційних обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї і тієї ж транснаціональної корпорації, котрі знаходяться в різних частинах світу.

Наднаціональна торгівля охоплює значну частину стратегічного поверху світової торгівлі і має справу у великій мірі з новими товарними формами. За внутрішньо-корпоративним обміном - майбутнє світових торгівельних відносин. Вже зараз його частка становить понад 1/3 світових товарних потоків.

Зростання питомої ваги внутрішньо-корпораційного і між-корпораційного обміну висунуло в якості основного методу світової торгівлі, торгівлю напрямки (без посередників). Поява у світовому товаропотоці нових товарних форм, особливо таких, як товар - об'єкт і товар - програма, сприяє трансформації торгівельних посередників в безпосередніх учасників довготривалих угод.

Торгівля напрямки ведеться в основному на верхньому, стратегічному поверсі світового товарообігу. На торгівельних посередників, котрі діють в основному на кон'юнктурному поверсі світового обміну, припадає понад 50% світової торгівлі.

Торгівельні посередники - це юридичні особи (фірми, організації, установи тощо), що сприяють обміну товарів і незалежні від виробників і споживачів. Їх безпосередня функція - поєднання продавців і покупців, пов'язання попиту і пропозиції.

Торгівельні посередники дуже різноманітні: ділери, дистриб'ютори, комісіонери, консигнатори, торгівельні будинки, урядові установи (наприклад, Департамент торгівлі) тощо.

· Ділери - це посередники, які займаються торгівельними операціями від свого імені та за свій рахунок (за суттю ділери -це ланка, котра є найближчою до покупця).

· Дистриб'ютори - це оптові посередники. Вони звичайно існують як самостійні фірми, що обслуговують різні галузі матеріального виробництва. Дистриб'ютори закуповують товари у свою власність, мають їх складські запаси. Вони продають товари зі своїх складів, від свого імені і за свій рахунок (дистриб'ютори - ланка, що є близькою до продавця).

· Комісіонери - посередники, котрі укладають контракти від свого імені, але за рахунок постачальників.

· Консигнатори - посередники, котрі укладають договори про продаж товару зі складу. Договори укладаються від свого імені, але за рахунок виробника.

· Торгівельний будинок - це багатопрофільна зовнішньо-торгівельна фірма, котра здійснює від свого імені та за свій рахунок експортно-імпортні операції за широкою товарною номенклатурою. Торгівельний будинок займається не лише безпосередньо посередницькою діяльністю. Він може бути представлений асоціацією торгівельних виробничих підприємств, а також банків, що входять в асоціацію на добровільній основі і здійснюють свою діяльність не тільки за кордоном, але й там, де асоціація створена.

· Урядові установи - можуть виступати в якості головних посередників. Наприклад, Департамент торгівлі США має по своїй країні представництва, які займаються проблемами розширення міжнародної діяльності американських фірм. Співробітники цих агентств збирають і аналізують інформацію про реальні можливості просування американських товарів на світовий ринок.

Особливе місце в міжнародній торгівлі займають біржі, аукціони, торги. Біржі і аукціони - це організаційні форми торгівлі, пов'язані передусім з одиничним товаром. Міжнародні торги - форма торгівлі, котра адекватна скоріш за все товару - групі, товару - об'єкту і товару - програмі, тобто руху нових товарних форм.

Біржа - це така організаційна форма торгівлі, в якій здійснюється просування на ринок великих має однорідних одиничних товарів. Роль бірж в міжнародній торгівлі визначається тим, що за позабіржовою торгівлею ціни встановлюються з орієнтацією на біржові. Крім того, біржі активно використовуються в сучасних умовах і для проведення операцій по страхуванню торгівельних угод та сировинних запасів від зміни ринкових цін. На сучасній біржі не продають товар, а укладають плани - контракти на поставку продукції у перспективі, виходячи з прогнозованого попиту і пропозиції.

Аукціони продають реальні одиничні товари. Цим вони, по суті, відрізняються від сучасних бірж і являють собою торги, що спеціалізуються на збуті товарів з суто індивідуальними властивостями. В міжнародній торгівлі аукціонними товарами можуть бути вовна, хутра, тютюн, чай, предмети антикваріату, алмази тощо. Аукціони проводяться один або декілька разів на рік, найчастіше у традиційний для кожного регіону час.

Як комерційні посередники у просуванні товарів на світовий ринок аукціони організовані у дві основні форми:

1. Відкрита форма. Вона організована, як правило, акціонерним товариством, яке монополізує торгівлю певним видом товару і диктує на нього закупівельні ціни. Різниця між ціною перепродажу (оптовим покупцям або безпосередньо споживачам) і закупівельною ціною утворює прибутки цих товариств.

2. Закрита форма. Вона організована спеціальними брокерськими фірмами. Ці останні займаються перепродажем товарів на умовах комісії і отримують винагороду як від продавців, так і від покупців. На аукціоні угоди здійснюються шляхом торгів, котрі проводяться в ході підвищення цін внаслідок суперництва покупців, або в ході зниження цін, що проводиться аукціоністом. Формою страхування від відмови в участі в угодах є так званий вадиум, тобто оплата, внесена покупцями, котрі тим самим перед початком торгів отримують право ретельного огляду аукціонного товару.

Міжнародні торги - це організаційна система просування на ринок переважно нових товарних форм. В цьому розумінні торги - це, насамперед, метод укладання договорів купівлі - продажу або підряду, згідно з яким покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) на товар - об'єкт (із заздалегідь визначеними характеристиками) і після порівняння отриманих пропозицій, підписує контракт з продавцем (постачальником) котрий запропонував товар - об'єкт за найбільш вигідними для покупця (замовника) умовами. Нині міжнародні торги - це найбільш поширений спосіб розміщення замовлень на поставку машин, устаткування, виконання наукових, проектних та дослідницьких робіт, спорудження промислових і культурних об'єктів, тобто, того, що входить в поняття "нові товарні форми": товарів - груп, товарів - об'єктів та, у певній мірі, товарів - програм.

Всю організаційну роботу по проведенню торгів проводять так звані тендери (тендерні комітети), до складу яких входять технічні і комерційні експерти, представники адміністрації тощо. Звичайно виділяють публічні (відкриті) та закриті тендери. В багатьох країнах застосовуються напівзакриті тендери, котрі проводяться в два етапи: на першому (відкритий тендер) відбувається відбір фірм для участі у другому етапі (закритий тендер). Як правило, в закритому тендері беруть участь найбільш відомі на світовому ринку постачальники і підрядчики.



РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ

В широкому сенсі багатостороння торговельна система являє собою певним чином систематизовану сукупність правил, виконувати які в торговельно-економічних відносинах з іншими членами СОТ зобов'язуються члени організації. Торговельна система за участю на сьогодні майже всіх країн світу створювалась з метою максимального сприяння лібералізації світової торгівлі та створення умов для недискримінаційного, прогнозованого та ефективного розвитку торговельно-економічних відносин між країнами. Зрозуміло, що ця система постійно вдосконалюється, або пристосовується до нових умов і тенденцій розвитку світового ринку. Необхідність такої роботи обумовлена як об'єктивними чинниками, такими як глобалізація світової економіки, поява нових виробництв та сфер діяльності, посилення нерівномірності економічного розвитку країн тощо, так і чинниками переважно суб'єктивного характеру, пов'язаними з експортного поведінкою країн, їх спробою порушити принципи недискримінаційності або прозорості в торгівлі, а також звичайного недосконалістю або недоопрацьованістю певних положень, норм та правил.Крім організації поточної діяльності СОТ в сферу компетенції і її фахівців входить ідентифікація, оцінка та мінімізація потенційно-негативного впливу на розвиток міжнародної торгівлі вже існуючих проблем різного характеру і прогнозування, або краще сказати передбачення проблем, які можуть виникнути у членів організації і в цілому в світовій системі торгівлі в майбутньому.Існуючі проблеми регулювання міжнародної торгівлі товарами можна визначити наступним чином:

- необхідність забезпечення виконання зобов'язань країн-членів щодо доступу до ринку, особливо в таких чутливих секторах національних економік, як сільське господарство та виробництво текстилю та одягу;

- нелегітимне використання національними урядами деяких методів регулювання зовнішньої торгівлі з метою уникнення від загрози зростання конкуренції на внутрішніх ринках;

- наявність випадків проведення принципу прозорості національної торгової політики, фактів корупції в сфері регулювання зовнішньої торгівлі, що створює бар'єри доступу до ринків;

- необхідність конкретизації роді і чіткого визначення взаємозв'язку між такими соціально-значимими процесами як охорона навколишнього середовища, вдосконалення трудових відносин та забезпечення прав людини.

Крім того, вся поточна діяльність СОТ спрямована на стимулювання розвитку торгівлі шляхом спрощення і гармонізації міжнародних торговельних процедур - експортування та імпортування. Розв'язання цієї проблеми виключно важливо для учасників світової системи торгівлі оскільки процеси зниження, а в деяких галузях і ліквідації, тарифів вже майже завершені, однак залишились численні нетарифні інструменти регулювання торгівлі, застосування яких національні уряди намагаються поширити. Кумулятивний ефект від ускладнення документообігу, митних процедур, процедур ліцензування, транспортування, страхування, здійснення розрахунків може перевищувати вартість скасованого мита. Для розв'язання сукупності цих проблем СОТ співробітничає з Конференцією ООН з торгівлі та розвитку та Світовою митною організацією.Розвиток науково-технічного прогресу, особливо в сфері інформаційних технологій, а також імперативи глобалізації світової економіки об'єктивно створили умови для появи новітніх проблем в регулюванні світової торгівлі, які скорочено можна сформулювати наступним чином: нові товари, нові методи доставки, нові ринки, нові учасники.Поява в міжнародному торговельному обігу таких принципово нових товарів як біологічні організми, генетично модифіковані продукти, а також товарів, що не підлягають розподіленню за класифікаційними категоріями (наприклад, програмне забезпечення, що купується в упаковці є товаром, а завантажене через Інтернет - послугою). Специфіка цих товарів обумовила появу і нових методів їх доставка через комп'ютерні мережі, минуючи митний контроль. Слід зауважити, що і діапазон таких товарів є достатньо широким, і обсяги подібних операцій постійно збільшуються. Проблема "нових ринків" полягає в тому, що сучасні методи доставки дозволяють малим і середнім підприємствам активно включатися в міжнародну діяльність, пропонуючи свою продукцію споживачам в найвіддаленіших куточках світу і конкуруючи на глобальних товарних ринках. На попередніх етапах розвитку системи регулювання міжнародної торгівлі багатосторонньо узгоджені правила de facto стосувалися в основному великих підприємств, оскільки тільки вони мали достатньо ресурсів для організації міжнародної діяльності і конкурування на зарубіжних ринках. На сьогодні їх частка в світовій торгівлі не зменшується і немає підстав говорити про зменшення впливу на товарні ринки, але вже неможливо абстрагуватися від колосального збільшення учасників міжнародного торговельного обміну за рахунок малих і середніх підприємств. Зрозуміло, що викладені вище проблеми не можуть не вплинути на модифікацію існуючих правил СОТ в майбутньому.До проблем організації діяльності СОТ слід також додати значне збільшення кількості учасників порівняно з кількістю договірних сторін ГАТТ і, відповідно, розширення сфери погоджувальних правил на послуги та права інтелектуальної власності. А це обумовило ускладнення переговорних процесів, затягування етапів консультацій та досягнення взаємоприйнятих рішень, що не може не призвести до вдосконалення процедурних механізмів в світовій торговельній системи.В Декларації IV Конференції міністрів СОТ міститься Робоча програма. Яка визначає сучасні напрями розвитку СОТ та констатує початок нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів з широкого кола питань, які по переважній більшості питань повинні завершитися до 1 січня 2005 р., а проекти документів мають бути підготовлені до початку V Конференції міністрів у 2003 р. у Мехіко. Згідно Декларації, члени СОТ розпочали переговори, а також консультації з наступних питань торгівлі товарами: доступ на ринки несільськогосподарських товарів; прозорість державних закупівель; державне сприяння розвитку торгівлі. Крім того, окремі аспекти торгівлі товарами будуть обговорюватися при проведенні багатосторонніх переговорів з питань вдосконалення правил СОТ щодо регіональних торгових угод, врегулювання спорів, технічного співробітництва, передачі технологій, а також розробки нових положень щодо торгівлі та навколишнього середовища, електронної торгівлі. Суттєвий вплив на міжнародну торгівлю товарами, вірогідно будуть мати і рішення щодо спеціального та диференційованого режимів стосовно країн, що розвиваються, а також рішення щодо найменш розвинутих країн. Зусилля СОТ, спрямовані на лібералізацію міжнародної торгівлі, дозволили значно знизити тарифні бар'єри, регламентувати нетарифні перешкоди торгівельного обміну, реалізувати ідею спільного ринку. Але це ще не означає, що усуненні суперечності світової торгівлі, повною мірою діє принцип недискримінації і заборони прямого і зворотного демпінгу. Завдяки цьому зберігається необхідність державної політики захисту національної економіки від впливу негативних наслідків міжнародної конкуренції. Країни - учасниці СОТ в рамках принципів цієї організації розробляють механізм зменшення залежності від "обов'язкового" (з точки зору економічного зростання) імпорту і стимулювання експорту, що є альтернативним протекціоністським методам. Після нафтових шоків 70-х років, багато ПРК відчули негативний вплив на економічне зростання зовнішньої залежності з енергії. Для зняття або послаблення цієї залежності в ряді великих західних країн була розроблена торгівельна політика обмеження імпорту нафти шляхом:

· розвитку національного виробництва енергії і пошуку нових джерел енергії: геометральної, енергії сонця та вітру тощо;

· формування стимулів економії енергії, котрі починались з компаній в засобах інформації, включали премії тим інвесторам, які забезпечували економію енергії і надання кредитів на пільгових умовах і податкові переваги;

· державного контролю над виробництвом і постачанням продукції енергетичного сектору економіки;

· диверсифікація географічних джерел імпорту енергії;

· формування національного гарантійного запасу з метою обмеження ризику від перебоїв у поставках.

Альтернативна політика, спрямована на розвиток експорту, включає до себе сукупність гарантій, страхування кредитів та податкові механізми стимулювання підприємств до роботи на зовнішній ринок. Ця політика розробляється, і її реалізація підтримується організаціями, що займаються зовнішньою торгівлею, під контролем уряду. Зовнішньоторговельні організації визначають загальний напрям торгівельної політики і керують механізмом підтримки експортерів, надають інформаційні та консультаційні послуги підприємствам - експортерам, рекламують товари і послуги за кордоном, організують участь підприємств в ярмарках та виставках. Основою політики підтримки експорту є страхування торгівельного ризику на випадок неплатоспроможності або банкрутства покупця, а також ризику повного або часткового розриву контракту. Не менш важливу роль відіграє страхування валютних ризиків, страхування досліджень та інше. У ПРК кредити для міжнародної торгівлі носять спеціальний характер: вони дозволяють експортерам пропонувати своїм клієнтам не лише товар на продаж, але й кредитування цієї купівлі на пільгових умовах, а у певних випадках (наприклад, для країн, що розвиваються) за рахунок державних фінансів. Умови експортних кредитів є однією із складових конкурентоспроможності товарів і ефективним важелем просування експорту, особливо в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою.



ВИСНОВКИ

Нині жодна країна світу не може обійтись без зовнішньої торгівлі. За допомогою зовнішньої торгівлі національна економіка взаємодіє з господарствами інших країн. Водночас вона є основним каналом, за допомогою якого світовий ринок через посередництво інтернаціональної вартості, світових цін впливає на національне виробництво, диктуючи конкурентні техніко - економічні параметри виробництва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефективності тощо.

Світова торгівля є рушієм виробництва як окремих країн та регіонів, так і світового господарства в цілому, оскільки вона забезпечує більш раціональне використання матеріальних та людських ресурсів на всіх рівнях господарювання. Світове виробництво, як і виробництво окремих країн та регіонів, протягом останніх 30 років стало дедалі більше і більше залежати від зовнішньої торгівлі.

Світова торгівля слугує важливим засобом збалансованості між виробничими можливостями та перевагами споживачів, дозволяє отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, котрий не поглинається внутрішнім ринком. Тим самим світова торгівля дозволяє досягти більш високого рівня задоволення потреб для населення кожної з торгуючих країн (хоча, може, і не в однаковій мірі). Нерозвинутість спеціалізації і торгівлі призводить до зниження життєвого рівня в цілому, бо виробництво товарів ведеться менш ефективно. Оптимізувати відносини міжнародної торгівлі покликані нині, насамперед, міжнародні економічні інститути, такі як СОТ, ЮНКТАД, МТЦ, ЮНСІТРАЛ і інші міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків.

У даній курсовій роботі була розкрита сутність поняття "світова торгівля", як форма зв'язку товаровиробників різних країн, що виникають на основі міжнародного розподілу праці й обґрунтовують їх взаємоекономічну залежність.Охарактеризована світова організацію торгівлі як регулятор світової торгівлі, основною метої якої є забезпечення свободи торгівлі.

Зазначені методи за допомогою яких була вивчена дана тема, а саме метод

Проаналізовані територіальні особливості світової торгівлі, та визначені лідери серед регіонів та країн світу в структурі експорту та імпорту товарів і послуг станом на 1990, 1999 та 2011 роки.

Була розглянута структура світової торгівлі за групами та видами продукції, за товарними формами, за рівнем торгівельних потоків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Международные экономические организации./ И.Н.Герчикова.-М.: "Консалтинг", 2000.- 389с.

2. Міжнародна економіка: Навчальний посібник / За ред. Козака Ю.Г., Новацького В.М. - К.: Центр навчальної літератури, Видавництво "АртЕк", 2002. - 436 с.

3. Савельев Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник для магістрантів з міжнародної економіки і державної служби. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 504 с.

4. Світова економіка: Підручник / А.С.Філіпченко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та інші.-К.: Либідь, 2000.- 582с.

5. Світова організація торгівлі./ Осика С.Г., Пятницький В.Т.-К: "К.І.С", 2001.- 491с.

6. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах.-К.: УАЗТ, 2000.-598с.

14.Дахно І. І. Міжнародна економіка: Навч. посіб. 2-ге вид., випр. і допов. К.: МАУП, 2006. 248 с.: іл.

15. Храмов В. О., Бовтрук Ю. А. Зовнішньоекономічна політика: Навч. посіб. К.: МАУП, 2002. 264 с.

16. Чубукова О. Ю. Спільне підприємництво: економіко-інформаційна парадигма: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.:МАУП, 2005. 232 с.: іл.

Размещено на Allbest.ru

...