Міжнародні міжурядові установи

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Міжнародні міжурядові установи та організації в ЗЕД

2. Міжнародні неурядові організації

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Державне регулювання економіки - форма управління економікою, що представляє собою вплив державних органів на економічні процеси. Воно застосовується в умовах, коли об'єкт управління безпосередньо не підпорядкований суб'єкту управління, тобто якомусь державному органу.

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин, - світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів.

Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, -- приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

Зовнішньоекономічна діяльність стає усе більш важливим фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації нашої країни. Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах, що не була б втягнута в сферу зовнішньоекономічної діяльності.

На всіх історичних етапах розвитку держави зовнішньоекономічна діяльність впливала на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств. Як частина загальної структури народного господарства, зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи.

державний управління міжнародний оон

1. Міжнародні міжурядові установи та організації в ЗЕД

Міжнародні органи, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, створені для налагодження і розвитку співробітництва в зовнішньоекономічній сфері. До їх складу входять:

* міжнародні міжурядові установи та організації;

* міжнародні неурядові установи і організації.

До міжнародних міжурядових установ та організацій в зовнішньоекономічній сфері входять установи та організації, що утворені на основі добровільних офіційних багатосторонніх урядових угод між країнами та сформовані як інституційні одиниці в зовнішньоекономічній сфері. Вони створені на основі добровільної участі країн, при цьому передбачено функціонування постійних наддержавних органів, наділених певними повноваженнями та функціями (координаційними, арбітражними та ін.).

За функціональною спрямованістю міжнародні міжурядові установи та організації класифікують на організації загальної та спеціальної компетенції, що функціонують як на глобальному, так і регіональному рівнях.

Міжурядові організації загальної компетенції на глобальному рівні в своїй діяльності охоплюють значну кількість напрямів діяльності. На глобальному рівні важливими міжнародними організаціями є Організація Об'єднаних Націй (ООН), Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) та консультативні групи держав.

ООН - глобальна, відкрита, універсальна, багатофункціональна, міждержавна організація, до складу якої входить понад 185 країн, в т.ч. Україна. ООН виконує функції регулювання й нагляду в усіх сферах людської діяльності: політичній, екологічній, безпеки, юридичній та ін.

ОЕСР - глобальна економічна організація загальної компетенції, функції якої не виходять за межі соціально-економічної сфери. Перепусткою в цю організацію є розвинуті ринкові відносини, високий рівень життя, демократизація країн. На початку XXI століття ОЕСР складалася з 20 країн-членів. На правах колективного члена в роботі ОЕСР приймає участь також Європейський Союз. Цілями ОЕСР є сприяння стійкому розвитку світової економіки; сприяння розширенню світової торгівлі на багатосторонній недискримінаційній основі; лібералізація руху капіталів; забезпечення фінансової стабільності як в країнах-членах, так і в світі в цілому; сприяння ефективному використанню економічних ресурсів; сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються тощо. Рішення, що приймає ОЕСР, беруться до уваги при розгляді відповідних проблем економічними органами ООН.

Загальною компетенцією в зовнішньоекономічній сфері характеризуються також консультативні групи держав. Найвідомішими з них є Група Семи, Група Дев'яти, Група Десяти, Група П'ятнадцяти, Група Двадцяти Чотирьох, Група Семи десяти Семи. Найвпливовішою консультативною групою держав у вирішенні економічних проблем є Група Семи (Г-7). До її складу входять США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Група Семи утворена для обговорення глобальних економічних проблем, переважно валютного й фінансового характеру. На нарадах Групи Семи обговорюються кардинальні проблеми світової економіки, ситуація з курсами валют, питання збалансованості національних економік, підводяться підсумки спільного економічного курсу держав Групи Семи, визначаються спільні позиції щодо найважливіших проблем. Група Семи обговорює не тільки економічні, але й політичні проблеми в тих аспектах, які мають відношення до економіки. Останнім часом в роботі Групи Семи приймає участь також Російська Федерація, тому Групу Семи називають Групою Восьми. Однак участь Російської Федерації обмежується, зазвичай, обговоренням лише політичних проблем.

Консультативні групи держав не є організаціями, в них відсутні статут, постійні робочі органи, наради відбуваються не за графіком, а за необхідності. Але їх роль в зовнішньоекономічній сфері досить значна. їх рішення беруться до уваги такими організаціями, як ОЕСР, Світовий Банк, Міжнародний валютний фонд та іншими.

Регіональні організації, до яких на європейському континенті відносять ЄС, СНД, ГУАМ, ОЧЕС, також мають багатофункціональний характер. Вони охоплюють питання стосовно регулювання економіки в цілому, митне регулювання, сферу кредитування, валютний ринок, міграційні процеси, узгодження зовнішньої політики в межах регіональних економічних угруповань.

В межах Європейського Союзу (ЄС) зовнішньоторговельне регулювання здійснюють Рада Європи і Європейська комісія, Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Європейська модель координації міжнародної торгівлі характерна і для інших регіонів (континентів). ЄС проголошено створення спільного ринку, економічного, валютного та митного союзу, реалізація спільної політики та діяльності щодо збалансованого розвитку економіки країн. Відносини України та ЄС ґрунтуються на конкретних угодах та програмах партнерства, що передбачають сприяння торгівлі та використання інвестицій, гармонійні економічні стосунки; забезпечення взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного співробітництва. Європейська асоціація бізнесу, що є в структурі ЄС, представляє і захищає інтереси українських економічних організацій в питаннях фіскальної політики, ринкової економіки, інформації і зв'язку, регіонального розвитку, культури. Одним з найефективніших напрямів співробітництва є програма TACIS - Технічна допомога країнам СНД. Україна бере участь в усіх спеціалізованих підпрограмах ТАСІ8. Всього на економічні реформи в Україні виділено гранди для 32 проектів, серед яких: пілотні проекти з реструктуризації сільського господарства, сприяння розвитку фінансових ринків в Україні, підтримка фінансових зв'язків підприємств тощо.

Співдружність Незалежних держав (СНД) -- організація, до заснування якої в 1994 р. причетна Україна. Утворення СНД обумовлювалося політичними та економічними мотивами республік колишнього СРСР. Для України економічний простір СНД являє широкий ринок збуту товарів і джерело постачання необхідної сировини, машин і обладнання, товарів широкого вжитку. Звідти Україна одержує увесь імпортований газ, майже всю нафту, руди кольорових металів, деревину, бавовну, автомобілі. На ринках СНД реалізується переважаюча кількість української продукції чорної металургії, важке обладнання, продукція агропромислового комплексу. Збереглося ще чимало виробничих зв'язків між підприємствами України і країн СНД. Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання України та країн СНД регламентується Угодою про загальні умови й механізми підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД та іншими документами.

Недостатня ефективність СНД, неспроможність в її рамках вирішити важливі питання економічного співробітництва веде до того, що деякі її члени шукають інші шляхи для надання імпульсу в розвитку взаємовідносин. Так, особливий статус відносин мають Росія й Білорусь; поглиблення інтеграції відбувається між Росією, Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном і Узбекистаном. З іншого боку, все чіткіше формується сполучення ГУАМ - Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова, - яке має свої специфічні інтереси.

Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) заснована за безпосередньої участі України в 1992 р. для вирішення локальних проблем. До складу ОЧЕС входять 12 чорноморських держав, які належать до різних політичних та економічних угруповань (ЄС, СНД, НАТО тощо). ОЧЕС знаходиться поки що на початковій стадії інтеграційного процесу. Перспективними напрямками інтеграції країн-учасниць ОЧЕС є: об'єднання електромереж в єдиній системі Чорноморського кільця, утворення регіональних транспортних коридорів, прокладення ліній оптико-волоконного зв'язку, програми з охорони Чорного моря. Значні перспективи у Чорноморського банку торгівлі і розвитку, який розпочав діяльність в 1999 р. Його функціями є: кредитування зовнішньоторговельних операцій, підтримка фінансових систем країн-членів ОЧЕС, фінансування важливих проектів, пов'язаних з регіональною інфраструктурою. На порядку денному - вирішення питання стосовно взаємодії між організацією Чорноморського економічного співробітництва і Європейським Союзом з акцентом на практичну реалізацію конкретних програм.

До міжурядових організацій спеціальної компетенції належать спеціалізовані установи, міжнародні урядові організації ООН, в яких одна з функцій є головною, а решта -- допоміжні. Такі міжнародні організації здійснюють регулювання в сфері валютно-кредитного ринку, торгівлі, митного співробітництва, міжнародних перевезень тощо.

Інституційну структуру міжнародного валютно-кредитного ринку складає сукупність міжнародних банків, валютних бірж, валютних фондів, державних установ і міжнародних організацій, через які здійснюється рух капіталу в зовнішньоекономічній сфері. Важливу роль у сфері валютно-кредитних відносин відіграють Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізований орган ООН, основна функція якого полягає в зміцненні міжнародного співробітництва в галузі валютної політики, забезпечення життєздатності міжнародної системи платежів і стабілізація ринку іноземної валюти, надання кредитів країнам-членам. Надання допомоги цим країнам МВФ обумовлює низкою умов, підчас досить жорстких.

Метою діяльності Світового банку є сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері, регулювання валютно-розрахункових відносин, підтримання рівноваги платіжних балансів, стабільність паритетів валют країн-учасниць тощо. Надання кредитів Світовим банком супроводжується низкою умов: скорочення державних витрат на соціальні цілі, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, заморожування заробітної плати тощо. До групи Світового банку входять Міжнародний банк реконструкції та. розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАЛ).

Розглянемо основні функції деяких з цих організацій. МБРР надає фінансову допомогу на відновлення, реконструкцію та розвиток країн-учасниць Світового банку через довготермінові кредити, стимулювання припливу іноземних приватних інвестицій. МФК створена для сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі. Діяльність МАР спрямована на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізацію внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу. Основною метою БАГІ є сприяння збільшенню притока інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, страхування по некомерційним ризикам. Групою Світового банку надаються кредити підприємствам приватного сектора в різних галузях економіки, здебільшого довготермінові кредити. Такі кредити заборонено використовувати для реструктуризації зовнішніх боргів. До групи Світового банку належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). МЦУІС сприяє притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова. Через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний.

Регулюючу роль в системі валютної інтеграції Західної Європи відіграють Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський фонд розвитку (ЄФР), Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), Європейський центральний банк (ЄЦБ), Європейський валютний фонд (ЄВФ). Так, основна політика ЄБРР спрямована на підйом і структурну перебудову країн Центральної та Східної Європи. Діяльність ЄБРР в цьому напряму включає надання кредитів на розвиток виробництва; інвестування в капітал; гарантоване розміщення цінних паперів; надання позик під реконструкцію й розвиток інфраструктури. Пріоритетними сферами кредитування є фінансовий сектор, енергетика, телекомунікації, транспорт і агробізнес. ЄБРР здійснює великі програми по охороні навколишнього середовища в регіоні Балтійського моря, дельти Дунаю, водного середовища Чорного моря.

Міжнародними спеціалізованими організаціями, що здійснюють регулювання сфери торгівлі, є Світова організація торгівлі (СОТ), Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД); Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ); Міжурядові організації з регулювання товарних ринків; Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ).

Світова організація торгівлі (СОТ) - головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Оскільки вона перетворена з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 1995 р., іноді організацію означають спільною абревіатурою ГАТТ/СОТ. Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Сфера діяльності СОТ охоплює митно-тарифне урегулювання; антидемпінгове урегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окремими товарами (текстиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні аспекти інвестиційних заходів та ін. Багатосторонні переговори - основний вид діяльності ГАТТ/СОТ. У структурі СОТ діє Третейський суд для розв'язання суперечок між країнами-учасницями організації. Україна є членом СОТ з 2008 р., що відкриває її резидентам гарантований доступ до ринків країн-учасниць цієї організації, забезпечує надійніший захист резидентів від антидемпінгових процесів, поліпшення інвестиційного клімату в країні, більш цивілізований розвиток зовнішньоекономічних відносин тощо.

ЮНКТАД - орган Генеральної Асамблеї ООН, головною метою якого є сприяння розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку країн, що розвиваються. ЮНСІТРАЛ є головним правовим органом ООН в галузі прав міжнародної торгівлі.

Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному, ринків сировини й сільськогосподарської продукції. Головною їх метою є запобігання різких коливань цін на товар як в бік підвищення, так і в бік падіння. Вони регулюють такі ринки: какао, каву, натурального каучуку, цукру, зерна, тропічної деревини, джуту. Найбільш відомими з них є: Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), асоціація країн-експортерів залізної руди (АІЕК), Асоціація країн-виробників олова (АТПК); Асоціація країн-виробників натурального каучуку (АНРПК), Рада виробників какао-бобів, Організація з кави, Міжафриканська організація з кави (ІАКО), Федерація кави Америки, Міжнародна асоціація країн-виробників й експортерів чаю, Союз країн-експортерів банани" (УПЕР), Група країн-експортерів цукру Латинської Америки й Карибського басейну (ГЕПЛАСЕА), Організація країн-експортерів джуту.

Митне співробітництво є головною функцією Всесвітньої митної організації. Метою Всесвітньої митної організації е вирішення питань, пов'язаних з прискоренням та підвищенням ефективності процедур митного контролю та митного оформлення, сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

Регулювання міжнародних перевезень є основною функцією Європейської конференції міністрів Транспорту (ЄКМТ). Мета ЕКМТ - ефективне використання й розвиток загальноєвропейської транспортної мережі міжнародного значення. Основними напрямами діяльності ЄКМТ є: транспортна політика й інвестиції в транспортний сектор; розвиток інфраструктури; шляхова безпека, дорожні правила, охорона довкілля, застосування нових технологій на транспорті. ЄКМТ виявляє активну зацікавленість у залученні країн Центральної та Східної Європи до загальноєвропейської транспортної мережі через утворення транс'європейських транспортних коридорів, чотири з них пройдуть через Україну: Берлін - Вроцлав - Львів - Київ; Трієст - Любляна - Будапешт - Братислава -Львів; Кельхайм - Суліни; Гельсінкі - Київ -- Одеса - Димитровград -- Александруполіс.

Україна самостійно набуває членства в міжнародних міжурядових організаціях на основі відповідних міжнародних договорів та/або установчих актів зазначених організацій за умов, що вони не суперечать цілям та принципам Конституції України.

2. Міжнародні неурядові організації

До міжнародних неурядових організацій входять організації, що утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Такі установи не є офіційними представниками своїх урядів, формуються як інституційні одиниці міжнародних відносин, передбачають колективне та індивідуальне членство, не ставлять перед собою комерційних цілей і не затверджуються міжурядовими угодами. Сьогодні функціонують декілька десятків крупних міжнародних об'єднань і асоціацій, направлених на представлення загальних галузевих і професійних інтересів підприємств, що займаються різноманітними напрямами економічної діяльності, забезпеченням своїх членів нормативно-методичною, практичною та аналітичною інформацією тощо. До таких міжнародних об'єднань належать Міжнародна торгова палата, Європейська асоціація нумерації, Міжнародна федерація асоціацій перевізників, Міжнародна федерація асоціацій експедиторів тощо.

Міжнародна торгова палата (МТП) об'єднує національні організації ділових кіл, передусім Торгові палати різних країн, у т.ч. України, комерційні та не комерційні організації, а також фізичних осіб. Міжнародна торгова палата охоплює понад 80 країн. Метою МТП є: сприяння налагодженню міжнародних контактів і розширенню міжнародного торговельного обміну через організацію виставок, ярмарок, семінарів, рекламних компаній; видання нормативних актів; надання консультації з комерційного представництва, запобігання хабарництву в комерційних угодах, адаптації договорів. При Міжнародній торговій палаті функціонує Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія, Бюро зв'язків з ООН.

Міжнародна асоціація товарної нумерації EAN International - добровільна некомерційна та неурядова міжнародна Асоціація, яка складається з національних організацій. Членами EAN International є понад 95 національних організацій EAN, які представляють біля 100 країн світу. Членами національних організацій EAN є більше 800 тисяч підприємств в усьому світі. Призначення EAN International - створення глобальної багатогалузевої системи ідентифікації і комунікації у виробництві, постачанні, торгівлі, медицині, на транспорті, в матеріально-технічному забезпеченні збройних сил тощо. На національному рівні система EAN/UCC адмініструється національними організаціями EAN-членами EAN International, які уповноважені використовувати систему EAN на національному або регіональному рівнях у якості офіційних представників EAN в окремо взятій країні або регіоні. На території України таким представником EAN International є Асоціація "ЄАН-Україна", якій надано право користування товарним знаком "EAN" через присвоєння Україні національного коду - 482.

Міжнародна федерація асоціацій експедиторів (FIATA) - впливовіша недержавна організація, яка представляє транспортно-експедиційну галузь в зовнішньоекономічній сфері. Міжнародна федерація асоціацій експедиторів (FIATA) об'єднує 93 національні асоціації з 85 країн і біля 2700 індивідуальних членів із 140 країн світу. Основні завдання організації: об'єднання галузі в загальносвітовому масштабі; представлення і захист інтересів галузі в міжнародних організаціях; ознайомлення потенційних споживачів і суспільства з послугами, які надаються вантажними експедиторами всього світу, шляхом розповсюдження інформації, розсилки публікацій і т.п.; покращення якості транспортно-експедиторських послуг шляхом розробки та впровадження уніфікованих перевізних документів, стандартизованих торгових умов і т.п.; сприяння професійному навчанню транспортних експедиторів.

Висновок

Отже, державне регулювання економіки - форма управління економікою, що представляє собою вплив державних органів на економічні процеси. Воно застосовується в умовах, коли об'єкт управління безпосередньо не підпорядкований суб'єкту управління, тобто якомусь державному органу.

Зовнішньоекономічна діяльність -- це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.

До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:

забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.

Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовано на розширення або отримання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших платежів. Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм.

Державне регулювання зовнішньої торгівлі може бути одностороннім та багатостороннім. Одностороннє полягає в застосуванні певних методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку однієї країни без погодження з іншими торговельними партнерами. Багатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюючих механізмів між державами, що мають торговельні угоди.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 29.

2. Державне регулювання економіки: Підруч. для ВНЗ. - 2-ге вид. / За ред.

3. І.P. Михасюка. - К., 2000.

4. Дениэлс Джон Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. - 6-е изд. - М., 1994.

5. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економіка. - К., 1996.

6. Панченко Є.М. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. - К., 1996.

7. Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

8. Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. - М., 1993.

9. Чистов СМ., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. для ВНЗ. - К., 2000.

10. Размещено на Allbest.ru