Розвиток систем соціального захисту в умовах глобалізації економіки

Невідкладного реформування потребує система пенсійного забезпечення осіб похилого віку, що передбачає перехід до пенсійної системи, яка базується на страхуванні і веденні індивідуальних ощадних рахунків, впровадження додаткових систем пенсійного забезпечення та приватних пенсійних фондів, врахування трудового стажу та збільшення відповідно до міжнародних норм віку виходу на пенсію.

Вивчення зарубіжного досвіду дало змогу зробити важливий висновок для практики України про те, що соціальні пріоритети мають особиво ретельно реалізовуватися в періоди найбільших економічних криз та радикальних реформ -- з метою збереження людського потенціалу та створення умов для переходу в стадію економічного зростання.

Теоретичні і практичні висновки

Проведене дослідження розвитку систем соціального захисту в умовах глобалізації економіки дозволяє зробити наступні узагальнюючі висновки:

1. Соціальний захист є об'єктивною економічною категорією, що пов'язана з відтворенням, збереженням та розвитком основної продуктивної сили суспільства -- людського потенціалу. В умовах глобалізації економіки, що відбувається на основі новітніх інформаційних технологій, значення людського потенціалу, а отже і ефективного соціального захисту, об'єктивно підвищується.

2. Соціальний захист у своєму розвитку пройшов довгий еволюційний шлях від простої системи соціального страхування за деякими ризиками в окремих країнах світу до всеохоплюючої системи, як це має місце в найбільш розвинених країнах світу.

Найбільшого розвитку системи соціального захисту набули в країнах ОЕСР, де вони є результатом розвитку і вдосконалення тих перших захисних механізмів, які виникли в кінці ХІХ ст. В країнах, що розвиваються, системи соціального захисту, як правило, досі не набули належного рівня розвитку: лише в окремих урбанізованих країнах Латинської Америки є офіційні програми соціального забезпечення, що передбачають виплати за деякими ризиками. Окрему групу країн становлять країни з перехідною економікою, де відбувається відхід від системи державного патерналізму і створення системи соціального захисту, адекватної принципам ринкової системи.

3. В країнах ОЕСР діють розгалужені системи соціального захисту, що включають всі потенційні ризики та охоплюють практично все населення. Основними серед них є наступні:

3.1. Системи допомоги за безробіттям передбачають забезпечення безробітним мінімального доходу. В програмах соціального страхування величина допомоги за безробіттям становить 50--60% попереднього заробітку і, як правило, виплачуються додаткові суми на утримання членів сім'ї. В цілому система допомоги за безробіттям дозволяє ефективніше проводити заходи зі структурного корегування економіки і запобігати значному падінню платоспроможного попиту навіть в період економічного спаду, що виступає як потужний стабілізатор економіки.

3.2. Системи пенсійного забезпечення за віком дозволяють зберегти рівень життя осіб похилого віку на рівні, близькому до моменту виходу на пенсію. Державні пенсійні системи доповнюються недержавними та приватними. Зростання частки пенсіонерів за віком відносно кількості працюючих вимагає в сучасних умовах вдосконалення системи пенсійного забезпечення на основі підвищення середнього віку виходу на пенсію, залучення пенсіонерів до роботи та заохочення добровільних систем пенсійного забезпечення.

3.3. Програми сімейної допомоги спрямовані на підвищення добробуту сімей з дітьми та рівня народжуваності. Крім сімейних виплат система державної допомоги сім'ям з дітьми передбачає в більшості випадків пільгове оподаткування сімей з дітьми, пільги при оплаті житла, відпусток, перебування в дитячих дошкільних закладах та ін.

3.4. Країни ОЕСР створили системи загального високоякісного медичного обслуговування всього населення, що значно підвищує трудовий потенціал, здатність до високопродуктивної творчої праці. В останні 40--50 років витрати на медичне обслуговування росли значно швидше, ніж ВВП, і лише в останні 10 років ці витрати зростають у відповідності до темпів росту ВВП. В країнах ОЕСР сформувався високий норматив витрат на медичне обслуговування -- приблизно 8% ВВП. Ці країни намагаються реформувати системи медичної допомоги за рахунок запровадження в них елементів ринкової ефективності, не порушуючи при цьому принципу загальної доступності і наданню істотних пільг для лікування в разі захворювання.

4. Державне регулювання в соціальній сфері має головною метою збереження і розвиток людського потенціалу в умовах ринкового середовища. Для здійснення соціальної функції держава використовує широкий арсенал важелів -- законодавчого встановлення соціальних стандартів, фінансування соціальних програм, створення стимулів та преференцій для забезпечення відповідного добробуту громадян, податкової політики, політики доходів, активної політики на ринку праці. Важливою складовою соціальних гарантій уряду є встановлення обов'язкових соціальних мінімумів -- прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, а також запровадження механізмів захисту доходів від інфляції -індексації доходів.

Важливою сферою діяльності держави в сфері соціального захисту є політика зайнятості, або державна політика на ринку праці. В умовах глобалізації економіки і пов'язаних з нею вимог до якості робочої сили зростає значення таких заходів на ринку праці, як підвищення кваліфікації, перекваліфікація кадрів відповідно до потреб ринку, профорієнтація молоді, створення нових робочих місць в сучасних конкурентоспроможних секторах економіки.

5. Реалізація соціальної політики держави грунтується на податковій системі. Доходи від податків в структурі ВВП в більшості країн ОЕСР перевищують 30%, а в окремих країнах з соціально орієнтованим господарством -- досягають 40% і більше. Витрати центрального уряду на соціальні потреби в сукупних державних витратах в багатьох країнах перевищують 50% а в окремих -- досягли 70%.

6. Розвиток систем соціального захисту в ХХ ст. призвів до утворення в ряді країн ОЕСР особливої соціально-економічної моделі -соціально орієнтованої економіки, або “держави добробуту”, основними елементами якої є політична демократія, розвинена ринкова система, високий рівень економічного розвитку, розгалужена система соціального захисту. Для країн з соціально орієнтованою економікою характерні: високий рівень доходу на душу населення, висока частка урядових витрат на соціальні потреби, вирівнювання в певних межах рівнів доходу, індекс розвитку людського потенціалу ООН, який наближається до 1.

7. Зазначена модель соціально орієнтованої економіки має істотні національні відмінності щодо механізмів забезпечення соціальної спрямованості розвитку і джерел його фінансування. Державні витрати на соціальний захист, як відсоток ВНП, знаходиться, як правило, в інтервалі від 6% до 23%. Витрати центрального уряду на соціальний захист коливається в межах від 14% до 50% ВНП.

За мірою державного регулювання в соціальній сфері можна виділити ліберальну модель та модель регульованого ринку. В першій групі країн спостерігаються менші витрати на соціальні програми, менший податковий тиск, більша соціальна поляризація в суспільстві та дещо більша частка населення, що перебуває за межею бідності -- порівняно з країнами, розвиток яких базується на концепції регульованого ринку.

8. Розвиток систем соціального захисту в країнах ОЕСР справляє вагомий вплив на збереження та розвиток людського потенціалу за такими напрямками:

8.1. Розвиток і вдосконалення пенсійних схем та функціонування досконалих схем медичного обслуговування сприяли росту тривалості життя;

8.2. Системи допомоги за безробіттям і державна політика на ринку праці дозволяюь підтримувати рівень безробіття в нормальних межах, а саме безробіття більше не загрожує соціальною деградацією та бідністю;

8.3. Соціальні програми сприяли ліквідації бідності в одних країнах та зниженню її рівня в інших;

8.4. Соціальні програми та соціальна політика сприяли реабілітації і поверненню до активного життя значної маси населення. Завдяки державним преференціям і підтримці багатьом вдається самим піднятися над межею бідності, розпочати власний бізнес;

8.5. Соціальні програми допомагають пом'якшувати наслідки циклічних спадів і погіршення коньюнктури, а виплати різного роду допомоги забезпечують стабілізацію споживчого попиту;

8.6. Соціальні програми сприяють підвищенню кваліфікації робочої сили, що досягається адресними інвестиціями в спеціальну і загальну освіту; це є потужним фактором, що впливає на потенціал росту економіки та її модернізацію.

8.7. Соціальні програми, ліквідуючи бідність, зменшуючи безробіття і вирівнюючи доходи, сприяють соціальній стабілізації суспільства.

9. Система соціального захисту має тісні взаємозв'язки з іншими елементами системи макроекономіки -- економічним ростом, циклом, інвестиційним процесом, споживчим попитом, рівнем зайнятості та ін. Проведене дослідження за період з 1965 р. не підтверджує існуючі стереотипи відносно негативного впливу соціальних програм на темпи економічного росту та конкурентоспроможність країни, а також стосовно їх інфляційного впливу на економіку. Витрати на соціальний захист не мають негативних наслідків на процеси капіталотворення: незалежно від обсягу витрат на соціальні програми в усіх країнах чергуються періоди спаду та зростання валових внутрішніх інвестицій. Не простежується також прямої залежності між витратами на соціальні програми та валовими внутрішніми вкладеннями в основний капітал. Баланс державного бюджету в усіх країнах, за винятком окремих років, незалежно від обсягів витрат на соціальні програми, як правило, зводиться з дефіцитом.

10. Дедалі зростаючий вплив на економіку взагалі та системи соціального захисту зокрема має прогресуючий процес глобалізації економіки, що супроводжується лібералізацією зовнішньоекономічних зв'язків, трансграничним рухом капіталу і робочої сили, розвитком інтеграційних процесів, зростаючою інтернаціоналізацією регулювання економічних процесів. В цілому ці процеси мають значний потенціал позитивного впливу на зайнятість, доходи, добробут; вони підвищують вимоги до якості робочої сили. В умовах глобалізації економіки проблеми соціального захисту виходять за національні межі та набувають глобального характеру. Це вимагає дотримання відповідних міжнародно узгоджених трудових і соціальних норм, що стає сферою діяльності і координації з боку провідних міжнародних організацій, перш за все ООН, МОП, Всесвітнього банку та ін.

Дедалі більшого значення набувають проблеми вироблення узгоджених соціальних умов міжнароної конкуренції в рамках світового господарства, запобігання “соціальному демпінгу” для отримання штучних переваг в цій конкуренції.

11. В умовах ринкових трансформацій в посткомуністичних країнах, що є складовою загальноцивілізаційного процесу розвитку, людський капітал у більшості випадків зазнав значних збитків. Це знайшло вираз в істотному падінні рівня і тривалості життя, значному соціальному розшаруванні населення, швидкому зростанні бідності та безробіття, відчутному падінні показника індексу розвитку людського потенціалу. Наростання цих негативних явищ свідчить про необхідність суттєвої корекції в більшості держав методів ринкових перетворень. В цілях збереження і розвитку людського потенціалу процес економічного реформуванння має йти паралельно і одночасно з реформуванням соціальної сфери в цілому та створенням системи соціального захисту, адекватної принципам ринкового господарства, зокрема. Це -- двоєдина задача перехідного до ринкової системи періоду.

В умовах глобалізації економіки і намагання переважної кількості посткомуністичних країн інтегруватись до Європейського Союзу -- з його високими соціальними стандартами -- реформи системи соціального захисту в зазначених країнах слід з самого початку орієнтувати на характеристики, встановлені розвиненими системами соціального захисту в країнах ЄС і, як мінімум, на ті, що закріплені чинними конвенціями МОП.

12. Створення системи соціального захисту в Україні має свої особливості, пов'язані із затяжним характером реформ, тривалою відсутністю економічного пожвавлення в економіці, одночасним зростанням зубожіння переважної частини населення та соціальної поляризації в суспільстві -- при глибокій кризі державних фінансів, що обмежує соціальні заходи. Вирішення цієї проблеми повинно мати такі пріоритети:

12.1. Для забезпечення зайнятості та достатнього рівня доходів, а отже зменшення навантаження на систему соціального захисту, позитивний вплив на етапі переходу до ринкових відносин на макроекономічному рівні можуть мати заходи, що стимулюють економічний ріст, інвестиції в нарощування конкурентоспроможності, включаючи: інвестиції в людський капітал (особливо в освіту і охорону здоров'я), сприяння структурній перебудові економіки, розвиток малого і середнього бізнесу, активну політику на ринку праці (перш за все підвищення кваліфікації та перекваліфікація відповідно до потреб економіки), реформу політики заробітної плати, ефективний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків (зокрема, стосовно припливу іноземних інвестицій).

12.2. Одночасно необхідне створення відповідної ринковому середовищу системи інститутів соціального захисту, яка повинна бути загальною, гнучкою, забезпечувати відповідний рівень доходу, дозволяти переходити з однієї категорії за доходами в іншу, комплементарною, бути простою в користуванні та управлінні.

12.3. В методах фінансування системи соціального захисту в Україні акцент має бути перенесений на методи страхування від різних ризиків. В системах пенсійного забезпечення за віком необхідно впровадження додаткових -- недержавних та приватних -- пенсійних фондів, підвищення пенсійного віку виходу на пенсію та впровадження ефективних схем залучення пенсіонерів до роботи. Водночас, сімейна допомога повинна зберегти свою універсальність та всеохоплюючий характер.

12.4. З метою збереження людського потенціалу необхідно запобігти поширенню та поглибленню бідності, для чого слід запровадити механізми її відслідковування (моніторинг) та вивчення на основі апробованих в міжнародній практиці методик.

12.5. Для досягнення адресності при наданні соціальної допомоги необхідно вірно ідентифікувати групи населення, що її об'єктивно потребують. Це вимагає впровадження відповідних статистичних методів, що існують в міжнародній практиці у відповідності до норм та рекомендацій МОП.

12.6. З метою удосконалення відповідної законодавчої бази та з огляду на завдання розвитку України відносин з Європейським Союзом необхідна ратифікація низки конвенцій МОП і вироблення програми поетапного наближення до соціальних стандартів ЄС.

Основні публікації по темі дисертації

1. Соціальний вимір ринкової економіки. -- К.: Видавничий центр “Київський університет”, 1998. -- 248 с.

(Рецензія Панченка Є.Г. Нове дослідження актуальної проблеми//Український промисловець.-- 1999. -- № 2).

2. Зарубіжний досвід залучення іноземних інвестицій (у співавторстві з О.В.Гаврилюком і Б.С.Арагау). -- К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1995. -- 121 с. (Внесок автора c. 17--47, 119).

3. Межгосударственная кооперация производства и механизм прямых связей // Совершенствование механизма сотрудничества стран -- членов СЭВ (у співавторстві з В.Р.Сіденком). -- К.: Наукова думка, 1986. -180 с. (Внесок автора с. 68--76, 84--89).

4. Региональные проблемы развития сотрудничества на основе прямых связей // Региональные аспекты повышения эффективности интеграционного сотрудничества СССР со странами -- членами СЭВ. -- К.: Наукова думка, 1988. -- 181 с. (Внесок автора с. 132--141).

5. Основные формы и тенденции развития прямых связей в сфере промышленности // Прямые связи в интеграционном сотрудничестве стран СЭВ. -- К., Наукова думка. -- 1990. -- 195 с. (Внесок актора с. 80--89).

6. Стратегія розвитку міжнародного підприємництва та іноземних інвестицій в Україні (у співавторстві з Є.Г.Панченком і О.В. Гаврилюком). -- К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1993. -- 37 с. (Внесок автора с.15--26).

7. Развиток прямих зв'язків підприємств і організацій УРСР і країн -- членів РЕВ // Економіка Радянської України. -- 1988. -- № 8. -- С. 79--84.

8. Економічні перетворення і добробут народу // Економічний часопис. -- 1996. -- № 3. -- C. 5--6.

9. Заробітна плата: проблеми реформування // Україна: аспекти праці. -- 1996. -- № 2--3. -- C. 33--35.

10. Гуманітарний капітал в стратегії посткомуністичних перетворень // Політична думка. -- 1999. -- № 2. -- C.61--70.

11. Otбzky intensifikбcie vэrobnoj spoluprбce // Zakladnй otбzky pohraniиnej spoluprбce krajнn иlenov RVHP. -- Koљice: Spoloиenskovednэ Ъstav Slovenskej Akadйmie Vied, 1988. -- S. 240-- 249.

12. Проблемы согласования экономических интересов учредителей совместных предприятий (у співавторстві з В.Р.Сіденком) // Экономические проблемы деятельности совместных предприятий. -- М.: Московский государственный университет, 1989. -- С. 28--30. (Внесок автора с. 28-29).

13. Феномен безробіття в Україні // Закон і бізнес. - 1995. -- № 30. -- С 2.

14. Благосостояние людей -- основа независимого государства // Закон и бизнес. -- 1996. -- № 8. -- С.4..

15. Центрально-Восточная Европа: цена реформ // Экю. -- 1996. -- № 1. -- C. 57--59.

16. Labor Market Problems and Prospects // Passport to the New World. -- September--October 1996. -- P. 42--43.

17. Стратегічні віхи пенсійної реформи // Закон і бізнес. -- 1997. -- № 47 (313). -- С. 3.

18. Впровадження обов'язкового пенсійного страхування //Закон і бізнес. -- 1997. -- № 48 (314). -- С. 4.

19. Впровадження недержавних пенсійних фондів // Закон і бізнес. -- 1997.-- № 49 (315). -- С. 4 .

20. Деякі аспекти конкурентоздатності України // Український промисловець. -- 1998. -- № 12. -- C. 20--21.

21. Безработица: угроза или закономерность реформ? // Aerobusiness. -- 1998. -- № 1. -- C. 45--47.

22. Соціальні гальма розвитку // Закон і бізнес. -- 1998. -- № 18 (336). -- С. 4.

Анотація

Сіденко С.В. Розвиток систем соціального захисту в умовах глобалізації економіки. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 -- світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київ, 1999.

В дисертації використано принципово новий методологічний підхід: соціальний захист розглядається не як залишковий продукт економічного розвитку, а як механізм збереження і розвитку людського потенціалу. Досліджено механізми реалізації соціального захисту за дев'ятьма основними галузями, встановлено їх національні особливості. На основі узагальнення світової практики, зокрема країн ОЕСР, досліджені основні механізми державного регулювання в сфері соціального захисту, ринку праці. Розглянуті взаємозв'язки соціального захисту з елементами макроекономіки, встановлений вплив на нього зовнішньоекономічних факторів. Проаналізовані проблеми створення систем соціального захисту в країнах з перехідною економікою. Зроблені висновки та практичні рекомендації відносно створення в Україні системи соціального захисту, адекватної принципам ринкової економіки.

Ключові слова: соціальний захист, соціальне страхування, соціальна допомога, соціальні програми, людські ресурси, міжнародні організації, глобалізація економіки, ринок праці, державне регулювання в соціальній сфері.

Аннотация.

Сиденко С.В. Развитие систем социальной защиты в условиях глобализации экономики. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.05.01 -- мировое хозяйство и международные экономические отношения. Киев, 1999.

Диссертация посвящена проблемам социальной защиты в условиях глобализации экономики. В диссертации применен принципиально новый методологический подход к данной проблеме, а именно -- социальная защита рассматривается не как остаточный продукт социально-экономического развития общества и механизм предоставления помощи наиболее уязвимым слоям общества, а как механизм сохранения и развития человеческого потенциала. На основе изучения документов и материалов МОТ исследованы механизмы реализации социальной защиты по девяти его основным отраслям, которые определены Конвенцией МОТ № 102, и установлены их национальные особенности. Раскрывается влияние на развитие систем социальной защиты со стороны прогрессирующего процесса глобализации экономики, который, создавая новые условия для повышения эффективности экономики, одновременно ставит новые проблемы в ее социальной области. В этой связи показано возрастание роли международных организаций в качестве регуляторов и координаторов социальной политики на региональном и глобальном уровне.

В диссертации доказывается, что наиболее совершенные системы социальной защиты созданы в развитых странах мира, какими являются страны ОЭСР. В развивающихся странах созданы лишь ограниченные системы социального обеспечения. Наиболее остро проблемы социальной защиты стоят перед посткоммунистическими странами Центральной и Восточной Европы, которые осуществляют рыночные преобразования и в которых происходит процесс создания этих систем, адекватных принципам рыночной экономики. На основе изучения и обобщения мировой практики, в частности стран ОЭСР, исследованы основные механизмы государственного регулирования в сфере социальной защиты, связанные с принятием соответствующих законодательных актов, налоговой системой, государственными социальными программами, созданием стимулов для обеспечения благосостояния, установлением прожиточного минимума, минимальной заработной платы и др. Особое внимание уделено проблемам государственного регулирования рынка труда, что имеет особенно актуальное значение для стран с переходной экономикой в условиях возрастающей безработицы. Рассмотрены особенности развития социальной защиты в разных концепциях и моделях современного “государства благосостояния” -- либеральной модели, модели регулируемого рынка и японской модели.

На значительном фактическом материле рассмотрены взаимосвязи и взаимозависимости социальной защиты с элементами макроэкономики, что дало возможность проследить влияние расходов на социальные программы на экономический рост, процессы капиталообразования, динамику инфляции и баланс государственного бюджета, а также на конкурентоспособность фирм страны. На основе комплексного исследования установлено влияние на доходы, занятость и благосостояние со стороны внешнеэкономических факторов, таких как внешняя торговля, развитие ТНК, миграция рабочей силы, иностранные инвестиции.

В диссертации анализирутся проблемы создания систем социальной защиты в странах с переходной экономикой. Доказывается, что решающее значение для реформирования социальной сферы, стабильного роста доходов и их равномерного распределения имеют макроэкономические мероприятия, направленные на формирование рыночной среды, структурную перестройку экономики, приватизацию и развитие малого и среднего бизнеса, стимулирование экономического роста, а также инвестиционная политика государства и использование благоприятных внешнеэкономических факторов. Делается вывод, что в целях сохранения и развития человеческого потенциала процесс экономического реформирования должен идти параллельно и одновременно с процессом создания эффективной системы социальной защиты, которая должна быть всеобщей, гибкой, комплементарной и простой в управлении, обеспечивать определенный уровень дохода. Социальные приоритеты необходимо особенно тщательно реализовывать в периоды экономических кризисов и радикальных реформ -- с целью сохранения человеческого потенциала и создания условий для перехода в стадию экономического роста.

Ключевые слова: социальная защита, социальное страхование, социальная помощь, социальные программы, человеческий потециал, международные организации, глобализация экономики, рынок труда, государственное регулирование в социальной сфере.

Annotation

Sidenko S.V. The development of social security systems under the globalization of economy. -- Manuscript.

Thesis for Doctor of Science (Economics) degree by speciality 08.05.01 -- world economy and international economic relations. -- The Institute of World Economy and International Relations of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 1999.

The dissertation is based on a principally new methodological approach, with social protection dealt not as a by-product of economic development but as a mechanism for preserving and enhancing the human potential. The mechanisms to provide social security by nine basic sectors are examined, with their national peculiarities revealed. On the basis of generalization from international practices, the OECD countries in particular, the main instruments of government regulation in the fields of social protection and labour market are investigated. The interrelations of social security and the elements of macroeconomics are dealt with, and the impact of external economic factors on the former is established. The problems related to the creation of social security systems in transition economies are analysed. Conclusions and recommendations for practical application in Ukraine are formulated, in order to create a social security system compatible with the principles of market economy.

Key words: social security (protection), social insurance, social assistance, social security programmes, human potential, international institutions, globalization of economy, labour market, government regulation of social standards.

Размещено на Allbest.ru