Основи ЗЕД

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту та державного управління

Контрольна робота

з дисципліни «Основи ЗЕД»

Виконав

студент групи ЗПМ-081 Гордієнко Є.І.

Перевірив: Соломаха І.В.

Чернігів 2013



Вступ

Зовнішньоекономічна діяльність України - це її взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, що направлена на ефективне вирішення, як особистих проблем громадян, так і глобальних проблем людства.

Міжнародні зв'язки - поліфункціональні, вони виконують функції щодо органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особистих потреб громадян та суспільства України в цілому.

Загалом, у наш час потрібно всебічно розглядати зовнішні зв'язки не тільки міжнародним економістам, прогнозуючим глобальні тенденції ринків зарубіжних держав, але і національним виробникам, продукція яких має потенціал виходу на міжнародні ринки збуту. Знання основ зовнішньоекономічних зв'язків необхідне для вивчення кон'юнктури світового ринку, для оцінки інтенсивності фінансових потоків, визначення стратегічного напрямку розташування представництв в іноземних державах та ін.

Дана тема є досить актуальна на сьогоднішній день, оскільки надання Україні статусу ринкової економіки, поглиблення науково-технічного прогресу, співробітництво нашої країни з іншими державами світу, міжнародними організаціями, економічними об'єднаннями є основним пріоритетом зовнішньоекономічної інтеграції.

Дану проблему вивчали такі вчені, як: Новицький В.Е., Козак Ю.Г. Коломацька С.П. та інші. Досить чітко дав визначення поняттю «зовнішньоекономічна діяльність» Новицький В.Е., який твердив, що ЗЕД - це форма господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов'язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб'єктів.

Метою цієї роботи є обґрунтування теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності, оцінка ЗЕД України та визначення перспектив її розвитку.

зовнішньоекономічний експортний вексель



1. Показники обсягу та структури зовнішньоекономічних зв'язків

Показники обсягу зовнішньоекономічних зв'язків - обсяг експорту, обсяг імпорту, зовнішньоторговельний оборот, генеральна торгівля, офіційні валютні резерви, реекспорт, реімпорт, обсяг зовнішніх інвестицій.

Обсяг експорту товарів - вивезення товарів із країни. Обсяг імпорту товарів - ввезення товарів у країну.

Зовнішньоторговельний оборот - сукупний об'єм експорту-імпорту товарів за визначений період часу.

Генеральна торгівля - вартість зовнішньоторговельного обороту та вартість транзитних товарів.

Спеціальна торгівля - чистий зовнішньоторговельний оборот, тобто продукція, завезена в країну або вивезена з неї.

Реекспорт - вивезення раніше завезеного товару. Реімпорт - ввезення раніше вивезених товарів. Офіційні валютні резерви перебувають у розпорядженні центрального банку країни і використовуються для регулювання незбалансованості платіжного балансу по поточних операціях та руху капіталу.

Показники структури зовнішньоекономічних зв'язків - товарна, географічна, інституціональна структури.

Товарна структура - розподіл експорту й імпорту за основними товарними позиціями.

Географічна структура - розподіл зовнішньоекономічних операцій за групами країн та регіонами.

Інституціональна структура - розподіл зовнішньоекономічних зв'язків за суб'єктами та методами товарного обміну.

До показників обсягів, які характеризують обсяги зовнішньоекономічних зв'язків, слід віднести:

обсяг експорту товарів - вивезення товарів із країни;

обсяг імпорту товарів - ввезення товарів у країну;

зовнішньоторговельний оборот - сукупний об'єм експорту-імпорту товарів за визначений період часу (як правило, за рік).

Має два виміри: вартісний та фізичний обсяг. Вартісний обсяг розраховується за певний період часу в поточних цінах відповідних років із використанням поточних валютних курсів. Фізичний обсяг розраховується у фіксованих цінах і дає змогу робити зіставлення і визначати реальну динаміку зовнішньої торгівлі;

генеральна торгівля - вартість зовнішньоторговельного обороту

та вартість транзитних товарів;

спеціальна торгівля - чистий зовнішньоторговельний оборот,

тобто продукція, завезена в країну або вивезена з неї;

реекспорт - вивезення раніше завезеного товару;

реімпорт - вивезення раніше вивезених товарів;

офіційні валютні резерви - перебувають у розпорядженні центрального банку країни і використовуються для регулювання незбалансованості платіжного балансу по поточним операціям та руху капіталу.

Показники, які характеризують структуру зовнішньоекономічних зв'язків, це: товарна, географічна та інституціональна структури зовнішньоекономічних відносин.

Під товарною структурою розуміють показники розподілу експорту й імпорту за основними товарними позиціями. Даний показник дозволяє виявити ступінь розвитку економіки країни. Так, якщо в товарному експорті країни домінують готові вироби, то функціонування економічної системи вважається ефективним, або країна на інтенсивному шляху розвитку. Якщо ж переважає сировина чи напівфабрикати, то фактично країна йде екстенсивним шляхом розвитку, тобто живе за рахунок майбутніх поколінь, використовуючи природні надра.

Під географічною структурою розуміється розподіл зовнішньоекономічних операцій за групами країн та регіонами. Даний показник не тільки характеризує ступінь розвитку зовнішньоекономічних відносин держави з іншими країнами світу, а й показує певну залежність держави від взаємовідносин з тією чи іншою країною. Показовими є відносини України та Росії. Більше 50% імпорту в Україну припадає на Російську Федерацію, яка фактично є монополістом енергоносіїв на ринок України.

Інституціональна структура це - розподіл зовнішньоекономічних зв'язків за суб'єктами та методами товарного обміну. Даний показник характерний для визначення ефективності умов функціонування зовнішньоекономічного комплексу країни. Так, збільшення частки товарообмінних операцій чи угод про застосування давальницьких схем показує рівень тінізації економічних взаємовідносин у даній сфері діяльності.

2. Дайте характеристику базисної умови постачання DEQ. Обов'язки продавця та покупця при даній умові

DEQ -- DELIVERED EX QUAY (… named port of destination)

Поставка з причалу (... назва порту призначення)

Термін "поставка з причалу" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що не пройшов митного очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на причалі (набережній) у названому порту призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до названого порту призначення та розвантаженням товару на причал (набережну). Термін DEQ покладає на покупця обов'язок здійснити митне очищення товару для імпорту та сплату всіх податків, мит і інших зборів і витрат, якими супроводжується імпорт товару.

ЦЕ ПРАВИЛО СТАНОВИТЬ ВІДХІД ВІД ПОПЕРЕДНІХ ВЕРСІЙ "ІНКОТЕРМС", ЯКІ ПОКЛАДАЛИ ОБОВ'ЯЗКИ ЩОДО МИТНОГО ОЧИЩЕННЯ ТОВАРУ ДЛЯ ІМПОРТУ НА ПРОДАВЦЯ.

Якщо сторони бажають включити у зобов'язання продавця сплату всіх або частини витрат, що підлягають сплаті при імпорті товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися виключно у випадках доставки товару морським або внутрішнім водним транспортом чи то в змішаних перевезеннях, коли товар вивантажується з судна на причал (набережну) в порту призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця витрати й ризики, пов'язані з переміщенням товару з причалу до іншого місця (складу, терміналу, транспортної станції і т. ін.) у порту або за межами порту, слід застосовувати термін DDU або DDP.

А. Обов'язки продавця

А.1. Надання товару у відповідності з договором

Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

А.2. Ліцензії, дозволи та інші формальності

Продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію, інший офіційний дозвіл чи інші документи, і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну.

А.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого причалу (набережної) в названому порту призначення. Якщо конкретного причалу (набережної) не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати причал (набережну) в названому порту призначення, що найбільш задовольняє його цілям.

б) Договір страхування.

Немає зобов'язань.

А.4. Поставка

Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця на причалі (набережній), зазначеному у статті А.3 "а" в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду.

А.5. Перехід ризиків

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

А.6. Розподіл витрат

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

-- додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту його доставки на причал (набережну) у відповідності з статтею А.4;

-- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну до моменту здійснення його поставки.

А.7. Повідомлення покупцю

Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про розрахунковий час прибуття призначеного судна у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару.

А.8. Транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного або мультимодального транспорту) для надання покупцю можливості прийняти поставку товару та забрати його з причалу (набережної).

У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

А.9. Перевірка -- упаковка -- маркування

Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнятою є поставка товару з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), необхідне для поставки товару. Упаковка повинна містити належне маркування.

А.10. Інші обов'язки

Продавець зобов'язаний на прохання, за рахунок і на ризик покупця, надати йому всіляке сприяння в одержанні будь-яких документів чи еквівалентних їм електронних повідомлень (інших, ніж зазначені в статті А.8), що видаються чи передаються у країні відправлення та/або походження товару, яких може потребувати покупець для імпорту товару.

Продавець зобов'язаний забезпечити покупця, на його вимогу, інформацією, необхідною для оформлення страхування.

Б. Обов'язки покупця

Б.1. Сплата ціни

Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Б.2. Ліцензії, дозволи та інші формальності

Покупець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку імпортну ліцензію, офіційний дозвіл чи інші документи і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для імпорту товару.

Б.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Немає зобов'язань.

б) Договір страхування.

Немає зобов'язань.

Б.4. Прийняття поставки

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.

Б.5. Перехід ризиків

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.

У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, узгодженого для поставки, -- але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Б.6. Розподіл витрат

Покупець зобов'язаний сплатити:

-- всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, включаючи вартість будь-яких дій щодо товару у порту для наступного транспортування або розміщення товару на складі або терміналі;

-- всі додаткові витрати внаслідок невиконання покупцем обов'язку прийняти поставку товару, наданого в його розпорядження у відповідності з статтею А.4, або дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору;

-- у випадках, де це належить, -- витрати виконання митних процедур, а також мита, податки й інші збори, що підлягають сплаті при імпорті товару та необхідні для його подальшого транспортування.

Б.7. Повідомлення продавцю

У випадку, якщо покупець вправі визначати час у рамках узгодженого терміну та/або пункт прийняття поставки в межах названого порту призначення, він зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про них.

Б. 8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Покупець зобов'язаний прийняти делівері-ордер або транспортний документ у відповідності зі статтею А.8.

Б.9. Огляд товару

Покупець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з будь-яким перед відвантажувальним оглядом товару, за винятком випадків, коли такий огляд вимагається державними органами країни експорту.

Б.10. Інші обов'язки

Покупець зобов'язаний сплатити всі витрати та збори, пов'язані з одержанням документів або еквівалентних їм електронних повідомлень, згаданих у статті А.10, а також відшкодувати витрати, понесені продавцем у зв'язку з наданням покупцю допомоги у відповідності із згаданою статтею.

3. Аналіз ефективності експортних операцій

Після того, як Україна перейшла до ринкової економіки більшість підприємств та організацій стали займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Така діяльність дає можливість досягти високого рівня економічної ефективності, але без знань про стан та розвиток економіки у всьому світі займатися зовнішньоекономічною діяльністю набагато важче і тому вона є одним із об'єктів економічного аналізу. Розглянемо коротко, що собою представляє економічний аналіз.

Економічний аналіз у сфері зовнішньоекономічної діяльності дає змогу вивчити стан і розвиток світового господарства та економіки регіонів, будь-якої окремої країни, галузі і сектора народного господарства, а також господарську діяльність об'єднання, підприємства або його структурної одиниці.

Для того, щоб провести аналіз експортних операцій варто розглянути за допомогою яких видів аналізу складається сам процес його проведення.

Економічний аналіз підрозділяється на види :

1. Залежні від часу проведення:

- попередній аналіз - застосовується на першому етапі управління, тісно переплітається із плануванням, є базою для складання прогнозів;

- поточний (оперативний) аналіз - застосовується при виконанні управління, позволяє вивчити та контролювати всі процеси, зв'язані з виконанням зовнішньоекономічних операцій;

- подальший (підсумковий) аналіз - застосовується на завершальному етапі управління, дає оцінку результатів діяльності за певний період;

2. Залежні від ступеня охоплення діяльності:

- тематичний (локальний) аналіз - дає змогу вивчити окремі показники діяльності підприємства;

- комплексний аналіз - дає змогу вивчити діяльність підприємства в цілому.

Існує багато методів визначення аналізу ефективності зовнішньоекономічних операцій [1]:

1. Економіко-математичні методи - математичне програмування, кореляційний регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, математичне моделювання, експертні оцінки;

2. Графічні методи - матричні, сітьові;

3. Балансові методи - балансове ув'язування, матричне складання плану;

4. Порівняльні методи - з планом, з попереднім періодом, з іншими підприємствами, з середнім рівнем;

5. Метод елімінування - ланцюгові підстановки, обчислення абсолютних різниць, обчислення відносних різниць.

Таким чином без економічного аналізу неможливе визначення ефективних напрямків діяльності підприємств, а насамперед ефективності проведення експортних операцій. Розглянемо що таке експортні операції та ефективність.

Експортні операції передбачають продаж та вивіз товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагентові, це складова частина зовнішньої торгівлі, найважливіше джерело одержання прибутку не тільки самих підприємств, а й насамперед держави. [3]

Жодне підприємство не проводить експортні операції без проведення аналізу ефективності експорту товарів.

Ефективність - це максимум продукції при мінімумі витрат [4].

Аналіз ефективності експортних операцій можна проводити з допомогою розрахунків наступних показників [1]:

- показник беззбиткової ціни експортного товару;

- показник економічного ефекту експортних операцій;

- показник валютної ефективності експортних операцій;

- показник економічної ефективності експортних операцій;

- коефіцієнт кредитного впливу на експортні операції;

- показник максимально припустимих повних витрат на експорт продукції;

- показник мінімально припустимих цін на експорт одиниці продукції.

Для кожного підприємства можна обирати який-небудь один показник, в залежності від вигід, які хоче отримати експортер.

В сучасних умовах розвитку внутрішнього ринку України, який стає одним з основних інструментів управління економічною стабільністю підприємства, аналіз ефективності експортних операцій можна провести такими двома способами, а саме:

- перший спосіб враховує купівельну спроможність валюти;

- другий спосіб враховує коливання курсів валют.

Розглянемо перший спосіб аналізу ефективності експортних операцій, заснований на розрахунку показника валютної ефективності експортних операцій, який розраховується за формулою:

, (1)

де - валютна ціна і-го експортного товару, вал.од./од.;

- обсяг експорту і-го товару, натур. од.;

- витрати на виробництво й реалізацію одиниці і-го товару, грн./од;

- кількість товарів чи послуг у експортному еквіваленті.

І другий спосіб аналізу ефективності експортних операцій, також заснований на розрахунку показника валютної ефективності експортних операцій з урахуванням валютного курсу, який розраховується за формулою:

, (2)



де - показник валютного курсу.

Ці два методи вважаються самими привабливішими та найпоширенішими. Експортерам завжди необхідно знати, який вплив робить на їхню експортну діяльність купівельна сила валюти та коливання валютних курсів іноземної валюти тому, що саме зміна валютних курсів має великі наслідки, такі як:

- підвищення курсу національної валюти веде до збитків експортера;

- зниження курсу національної валюти забезпечує експортеру додатковий прибуток.

Таким чином, для того, щоб провести аналіз ефективності експортних операцій необхідно виявити які існують види і методи аналізу, а також розглянути показники, які характеризують ефективність здійснення зовнішньоекономічних операцій, а в цьому випадку експортних. Метою аналізу ефективності експортних операцій є встановлення можливості підприємства продовжувати здійснювати дані операції, забезпечення прибутковості діяльності та ефективності прийняття відповідних рішень.

4. Вексель як засіб платежу у зовнішньоторговельних операціях

Як засіб платежу в міжнародній та вітчизняній практиці розрахункових операцій широко застосовується вексель.

Вексель (нім. -- Wechsel -- зміна, обмін) -- цінний папір, що містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну грошову суму власнику векселя (векселетримачеві).

При розрахунках у зовнішньоторговельних операціях використовуються простий вексель (соло) і переказний (тратта) [177].

Простий вексель (соло) -- нічим не обумовлене зобов'язання позичальника (векселедавця) сплатити позикодавцю (векселетримачеві) відповідний борг в обумовленому місці у визначений термін.

Просту форму грошового зобов'язання (прості векселі) за міжнародних розрахунків використовують значно рідше, ніж пере-казні.

Переказний вексель (тратта) -- письмовий наказ векселедавця (трасанта), адресований боржнику (трасату), сплатити третій особі (ремітенту) в зазначений термін позичену суму. За такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором щодо боржника (трасата), і боржником щодо ремітента.

Вексель складається за суворо встановленою формою, обумовленою національним законодавством. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, наявні у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати їх у контрактах, які регулюватимуть фінансові відносини за зовнішньоекономічним договором.

Відповідно до Однотипного вексельного закону вексель складають у письмовому вигляді. Він повинен містити обов'язкові реквізити.

Для простого векселя:

* вексельна позначка;

* просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей;

* термін платежу;

* місце платежу;

* найменування одержувача;

* дата та місце складання платежу;

* підпис векселедавця.

Для переказного векселя (тратти) :

найменування "вексель" у текст документа;

проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму грошей;

найменування трасата (боржника);

термін платежу;

місце платежу;

найменування особи (ремітента, одержувача), якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж;

дата та місце складання векселя;

підпис особи (векселедавця, трасата, кредитора), яка видає вексель.

За відсутності хоча б одного із зазначених елементів простий і пе-реказний векселі не мають чинності. У багатьох країнах світу для зручності операцій з векселями, що використовуються у комерційному обороті, розроблено вексельні формуляри, які відповідають вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем в зазначений термін (акцепт тратти). Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом. Печатку під акцептом не ставлять. Акцепт тратти може бути загальним чи обмеженим.

Обмежений (частковий) акцепт -- письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вказаної у тратті.

Необхідність акцепту тратти зумовлена тим, що обов'язок трасата сплатити її виникає тільки після акцепту. Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи у банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, повинні бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти.

Якщо тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортерові, імпортер акцептує її та передає банкові з дорученням видати її експортеру тільки після отримання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.

Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт використовують для дотермінової негоціації тратти.

Негоціація тратти -- продаж векселя векселетримачем банку до настання терміну платежу за векселем. При цьому векселетримач отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після вирахування відсотка за негоціацію та банківського збору. Після цього банк може у зазначений термін пред'явити трасату вексель до сплати.

Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним дорученням, до якого застосовується вексельне право. Це доручення означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (повністю або частково) з боку банку, якщо боржник не виконав своєчасно зобов'язання за векселем.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Це забезпечення дається третьою особою або однією з осіб, які підписали вексель.

Аваль (франц. aval -- схвалення) -- вексельне поручництво, за яким особа, яка поручилася (аваліст), бере на себе відповідальність за виконання зобов'язання будь-якою зобов'язаною за векселем особою -- акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Авалювання здійснюють при видачі векселя або на будь-якому іншому етапі його обігу на підставі договору із зобов'язаною за векселем особою лише після ґрунтовної перевірки її юридичної та економічної надійності. Аваль не втрачає своєї чинності внаслідок недійсності зобов'язання, за яке він був наданий (недійсності підпису юридичної особи, її фінансової неспроможності тощо).

Аваль проставляється на векселі, додатковому аркуші або на окремому аркуші із зазначенням місця його видачі. Він позначається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, підписується тим, хто надає аваль. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицевому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлено платником або векселедавцем. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця.

Юридична особа, яка бажає заручитися поручництвом, звертається до банку, де здійснюється її розрахунково-касове обслуговування. Для прийняття рішення про надання авалю клієнт повинен подати:

* заяву;

* оригінали векселів, які подаються до авалю;

* реєстр векселів;

* копії засновницьких документів;

* баланс та звіт про фінансові результати за останній звітний період;

* довідку про стан розрахункового рахунка;

* документ, що підтверджує товарний характер векселів;

* картку із зразками підписів та печатки, якщо клієнт обслуговується в іншому банку.

Документи залишаються у розпорядженні відповідального працівника банку до прийняття рішення про можливість надання авалю. В обмін на прийняті векселі банк видає розписку. Банк не пізніше робочого дня, наступного за днем звернення за вексельним поручництвом, повинен повідомити клієнта про своє рішення. Аваль надається тільки за векселями, що видаються (акцептуються) в оплату за продукцію, виконані роботи, надані послуги. Не рекомендується надавати аваль за векселями:

* не доміцильованим;

* з терміном платежу за пред'явленням, якщо не визначено термін його пред'явлення;

* з терміном понад 6 місяців з моменту пред'явлення;

* юридичних осіб, векселі яких опротестовувались за останній рік.

У міжнародному платіжному обороті вексель вважається оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням його іншій особі до неї переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюють простим врученням чи за допомогою передатного напису (індосаменту). Індосамент -- передатний напис на зворотному боці векселя, чека, коносаменту та деяких інших цінних паперів, який засвідчує передання прав за цим документом від однієї особи до іншої та підписується індосантом. Індосамент можна здійснити у вигляді передатного напису з відмовою від відповідальності, що випливає з тратти. Тоді проставляють напис "без обороту на мене", а передатний напис називають безоборотним індосаментом.

Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо векселедавець вмістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-яке рівнозначне формулювання, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Цесія (лат. -- сessio -- передання) -- поступка вимоги в зобов'язанні іншій особі; передання будь-кому своїх прав на що-небудь.

Індосамент може бути здійснений навіть на користь платника, незалежно від того, чи акцептував він вексель, або на користь векселедавця чи будь-якої іншої зобов'язаної за векселем особи. Ці особи можуть, у свою чергу, індосувати вексель.

Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Частковий індосамент є недійсним. Індосамент має бути написаний на векселі або на прикріпленому до нього аркуші (алонжі) та підписаний індосантом. Індосамент може не містити зазначення особи, на користь якої він зроблений (індосамент на пред'явника), або складатися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). У цьому випадку індосамент для того, щоб мати силу, має бути написаний на звороті векселя або на додатковому аркуші, приклеєному до векселя. При цьому індосамент, розміщений першим на додатковому аркуші, має починатися на векселі й закінчуватися на додатковому аркуші, а печатка -- на з'єднанні векселя та додаткового аркуша.

Індосамент переносить усі права, що випливають з переказного векселя. Якщо індосамент бланковий, то векселетримач може:

* заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи;

* індосувати, у свою чергу, вексель через бланк або на ім'я будь-якої іншої особи;

* передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не здійснюючи індосаменту.

Якщо індосамент містить застереження "валюта до отримання", "на інкасо", "як довіреному" або будь-яке інше, що передбачає просте доручення, векселетримач може здійснювати всі права за переказним векселем, але індосувати його лише шляхом передоручення. Зобов'язані особи можуть у такому разі заявляти проти векселетримача лише такі заперечення, які могли б бути протиставлені індосанту.

Виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами та авалістами можуть тільки юридичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства України. Векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.

Видача та індосамент векселів за межі України не допускаються. У векселі, який підлягає оплаті за пред'явленням або у визначений час від пред'явлення, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму нараховуватимуться відсотки. У будь-якому іншому векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка має бути вказана у векселі. За відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються від дня складання векселя, якщо не вказано іншої дати.

Якщо сума векселя позначена прописом і цифрами, то у разі розбіжності між цими позначеннями вексель дійсний на суму, позначену прописом. Якщо у векселі сума позначена кілька разів (або прописом, або цифрами), то за розбіжності між цими позначеннями вексель є чинним лише на меншу суму.

Кожний векселетримач має право знімати з векселя копії. Копія повинна точно відтворювати оригінал з індосаментами і з усіма іншими позначками, які на ньому є. На ній повинно бути вказано, до якого місця вона доведена. Копія може бути індосова-на та авальована у тому самому порядку і з тими самими наслідками, що й оригінал. У копії має бути вказана особа, в руках якої знаходиться оригінал документа. Вона зобов'язана вручити зазначений документ законному власнику копії. Якщо на оригіналі після останнього індосаменту, зробленого до зняття копії, є застереження "починаючи звідси індосування дійсне лише на копії" або будь-яке інше рівнозначне, то індосамент, поставлений після цього на оригіналі, є недійсним.

Українські банки здійснюють з векселями такі операції:

1)кредитні:

* врахування (дисконт) векселів;

1Інструкція НБУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок" № 85 від 14 липня 1994 р.

* надання позичок до запитання під забезпечення векселів;

* вексельне переврахування і перезастава;

2)комісійні:

* прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і оплати

векселів у визначений термін;

* зобов'язання оплатити вексель за платника (доміциляція);

* аваль векселів;

* акцепт векселів.

Банківські операції з векселями. Вексельними кредитами є банківські операції з врахування (дисконту) векселів і надання позичок до запитання під забезпечення векселів. Кредит надається за заявою векселетримача. Врахування векселів і позички під заставу векселів є активними операціями банку; їх суми враховують при визначенні відповідних нормативних коефіцієнтів.

При розгляді можливості надання вексельного кредиту банк зобов'язаний переконатися, що клієнт буде спроможний своєчасно повернути кредит. Для аналізу і оцінки платоспроможності використовуються дані бухгалтерського обліку і звітності осіб, зобов'язаних векселями, дані інших банків, послуги незалежних аудиторських служб, інші доступні методи і засоби, що не суперечать закону.

Векселі подають у банк з реєстром, форма якого визначається головним банком. Векселі у реєстрах мають бути розташовані у порядку термінів їх оплати, починаючи з найближчого. Рекомендується групувати векселі у різні реєстри: в один вносять векселі, які мають бути оплачені у місці здійснення операцій, а в інший -- іноземні векселі. Записи за внесеними до реєстру векселями звіряють з реквізитами наданих векселів. За прийняті з реєстром векселі пред'явникові вручається квитанція, якщо їх облік не може бути здійснений у день прийому.

Банк має проконтролювати, щоб векселетримач при внесенні векселя до реєстру зробив іменний індосамент на користь банку. Якщо на векселі останній індосамент був бланковий, то він переводиться в іменний на ім'я банку також бланковим індосаментом, перед яким має бути залишено достатньо місця для того, щоб банк міг поставити штамп (напис) "Сплачуйте за наказом банку". Напис на ім'я банку

Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-Ш (ВВР України. - 2001. - № 5-6. -Ст. 30).

Доречно робити ще й для того, щоб ускладнити використання векселя при його втраті або викраденні. Крім того, на лицьовому боці векселя ставиться штамп "прийняти до врахування", "іногородній".

Подані векселі перевіряють щодо їх юридичної та економічної надійності.

З юридичної точки зору перевіряється:

* правильність заповнення усіх обов'язкових реквізитів;

* повнота сплати вексельного мита;

* повноваження осіб, які підписали вексель, а також справжність цих підписів.

Законним власником векселя є:

* особа, на ім'я якої вексель виписаний (ремітент);

* особа, на ім'я якої зроблено останній іменний індосамент;

* пред'явник, якщо останній індосамент є бланковим.

У векселі мають бути усі реквізити, встановлені п. 1 і 75 "Положення про переказний і простий вексель".

Необхідно дуже уважно перевіряти векселі, видані в інших державах, з позицій суворої відповідності їх вексельним законодавчим актам країни, де видано вексель. Якщо вексель складено іноземною мовою, то, приймаючи його до врахування або в заставу, банк (дирекція, філіал) повинен вимагати завірений нотаріусом переклад тексту векселя.

Метою перевірки економічної надійності векселя є повна впевненість у його оплаті. Крім перевірки загальної кредитоспроможності клієнта аналізують економічний стан індосантів, які зробили написи на векселі. Для цього використовують усі наявні можливості банку, в тому числі послуги аудиторських організацій і дані тих банків, у яких відкрито основні рахунки індосантів.

Врахування або дисконтування векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред'явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. Економічною сутністю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя його тримачем банку і переведення комерційного кредиту в банківський.

За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, ясу банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у термін платежу, називається врахуванням або дисконтом.

Дисконтування -- утримання узгодженої знижки за відповідний період із номінальної суми векселя.

Враховуючи вексель, банк (дирекція, філіал) отримує його у своє розпорядження, стає кредитором векселетримача з усіма правами та обов'язками останнього, згідно з "Положенням про переказний і простий вексель". Векселі, які враховуються, повинні мати не менше двох підписів -- векселедавця і першого векселетримача. Кількість передатних написів свідчить про надійність векселя (чим більше підписів, тим вища надійність). Обов'язково потрібно перевірити безперервність передатних індосаментів, визначити законність володіння векселем. Не приймаються до обліку векселі, подані юридичними особами, векселі яких опротестовувалися за останні 6 місяців. Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюють з реєстру і повертають клієнту. Після цього реєстри розглядаються керівником банку (дирекції, філіалу) і за наявністю кредитних ресурсів на них ставиться дозволяючий напис про кількість і суму векселів, які приймаються до врахування.

Сума дисконту (відсоток за врахування) векселя стягується банком як би наперед, але зараховується на прибутковий рахунок банку після отримання платежу за векселем. Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк контролює терміни настання платежів. Адже порушення терміну погашення і зазначеного терміну подання векселя до опротестування спричиняє втрату юридичної чинності векселя.

Якщо платіж приймається достроково, то платникові повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишилися до терміну сплати (як правило, не менше ніж за 740 днів), але на підставі ставки відсотка банку, що сплачується за поточними рахунками У разі оплати векселів після закінчення терміну платежу платник понад вексельну суму сплачує банку за прострочені дні пеню і 6 % річних, а також витрати на опротестування, надсилання повідомлень тощо. Після цього банк видає вексель платнику.

Банк виконує доручення векселетримачів і бере на себе відповідальність за пред'явлення векселів своєчасно платнику та одержання належних платежів. Після надходження платежу вексель повертається боржнику. У разі ненадходження платежу вексель повертається векселетримачеві, але з опротестуванням неплатежу. Отже, банк відповідає за наслідки не вчинення протесту. Якщо при врахуванні векселів банк зазнає певного ризику, оплачуючи вексель (за вирахуванням дисконту), то, інкасуючи вексель, він бере на себе лише доручення одержати належний за векселем платіж у визначений термін і передати його власнику векселя. Роль банку зводиться лише до точного виконання інструкцій клієнта-векселетримача. За здійснення інкасо банк отримує комісійну винагороду.

Банк приймає для інкасування векселі з оплатою в тих місцях, де є установи банків. Вексель передається для інкасування з написом про передоручення на ім'я банку, який ставиться на його звороті, у вигляді "сплатіть за наказом банку", "валюта на інкасо" і засвідчується підписом векселедавця. Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов'язаний своєчасно надіслати їх за місцем платежу і сповістити платника повідомленням про надходження документів на інкасо. У разі неотримання платежу за векселем банк зобов'язаний подати його для опротестування від імені довірителя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель), а також повідомити його про виконання доручення.За виконання доручення щодо інкасування векселів банк має право на:

* відшкодування витрат за відправлення та отримання векселів і одержання платежу, коли платіж за векселем необхідно одержати в іншому місці;

* винагороду (комісію) за виконання доручення.

Банк не несе відповідальності за втрату векселів на пошті, несвоєчасне одержання їх у місці платежу з вини пошти, за упущення або недоліки у роботі нотаріуса (судового виконавця) при опротес-туванні та за незалежні від банку обставини, які можуть призвести до невигідних для клієнта операцій.

Всі операції з інкасування векселів здійснюються банком згідно з укладеними договорами з клієнтами. Для укладання договору векселетримач надає банку такі документи:

* заяву;

* оригінали векселів, що виставляються для інкасування;

* дві ксерокопії кожного векселя;

* документ, що підтверджує товарний характер векселів.

Усі документи залишаються в розпорядженні відповідального працівника банку для прийняття рішення. При цьому пред'явникові надається розписка про отримання векселів. На інкасування не рекомендується приймати векселі:

* неакцептовані переказні;

* недоміцильовані;

* з терміном платежу менше 10 днів від моменту прийняття на інкасування.

Доміцилювання -- призначення платником за векселем будь-якої третьої особи, якій доручено оплатити вексель у встановленому місці платежу. Такі векселі називають доміцильованими. Зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є напис на їх лицьовому боці "доміцильований" або "платник (банк)" і підпис доміциліата.

Банк може за дорученням векселедавця або трасата здійснювати платежі за векселем у зазначений термін. У цьому разі, на відміну від інкасування векселів, банк є не одержувачем платежу, а платником. Виступаючи як доміциліат, банк не ризикує, оскільки оплачує вексель лише в тому разі, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або якщо платник має у нього на своєму розрахунковому (поточному) рахунку достатні кошти та уповноважує банк списати з його рахунка суму, необхідну для оплати векселя. В іншому разі банк відмовляє в платежі, а вексель опротестовується звичайним порядком проти векселедавця. За оплату векселя банк як особливий платник може стягувати комісію, а оплачені векселі надсилає клієнтові. Для осіб, які мають у даному банку розрахунковий (поточний) рахунок, оплата доміцильованих векселів може здійснюватися безкоштовно.

Всі операції з доміцилювання векселів виконуються на підставі укладеного з клієнтом (який може бути як векселедавцем, так і акцептантом векселя) договору, в якому зазначено умови надання даної послуги банком-доміциліатом.

Підставою для розгляду питання про виконання банком функцій доміциліата є:

* письмова заява платника за векселем;

* реєстр векселів, що пропонуються для доміциляції;

* документ, що підтверджує товарний характер векселів.

Надані документи залишаються в розпорядженні працівника банку. Обов'язковою умовою для прийняття на себе функцій доміциліата є розрахункове касове обслуговування платника в банку. Тому банк не виступає доміциліатом з векселів векселедавців (акцептантів), розрахунковий рахунок яких відкритий в іншому банку.

Борг трасанту вважається погашеним після оплати векселя готівкою перерахуванням вказаної у ньому суми на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник векселя повинен його повернути трасату з позначкою про оплату, яку ставлять на зворотному боці векселя.



5. Задача

Визначити ефективність експортних операцій, виходячи з даних таблиці.

Таблиця 1 Експорт товарів зовнішньоторгової фірми

Показники	Одиниці виміру	Фотоапарати
Кількість	шт.	1500
Ціна виробника, Це	грн.	25,5
Національні витрати на експорт товару, Зе	грн.	37,0
Експортна ціна, Ве	вал. од.	18,0
Курс валюти, Кв	грн. у вал. од.	1,25

Розв'язання:

Спочатку знайдемо експортну ціну фотоапаратів по курсу валюти:

Ве = 18*1,25 = 22,5 грн.

Показники економічної ефективності виробництва експорту визначають шляхом зіставлення вартості експорту товарів за внутрішніми цінами і затрат на виробництво.

Бюджетну ефективність розраховують у вигляді зіставлення вартості експортних або імпортних товарів (продукції) у зовнішньоторгових і внутрішніх цінах.

Повну ефективність експорту - Пеп і ефект - Еп визначають за формулами:

Пеп = Ве/Зе = 22,5/37,0 = 0,61 грн.

Еп = Ве ? Зе = 22,5 - 37 = -14,5 грн.

Якщо Пеп більше одиниці, то експорт такої продукції економічно вигідні.

Економічна ефективність виробництва експортної продукції Пее та її ефект Еее визначають для того, щоб оцінити економічну зацікавленість виробників продукції, поставляти її на світовий ринок самостійно або через зовнішньоекономічні організації:

Пее = Це/Зе = 25,5/37,0 = 0,69 грн.

Еее = Це - Зе = 25,5 - 37 = -11,5 грн.

Бюджетну ефективність експорту - Пеб та її ефект - Ееб визначають за такими формулами:

Пеб = Ве/Це = 22,5/25,5 = 0,88 грн.

Ееб = Ве - Це = 22,5 - 25,5 = -3 грн.

Висновок:

Отже, в даній ситуації видно, що Пеп менше одиниці, то експорт продукції фотоапаратів економічно не вигідний.



Висновки

Серед процесів, які визначають особливості розвитку сучасного світу, провідним є процес інтернаціоналізації господарського життя. Його суть полягає втому, що національні економічні системи можуть ефективно розвиватися лише за умови їх міжнародної взаємодії та переплетіння. Тому нині важко назвати країну, яка б не була суб'єктом міжнародних економічних відносин і не зазнавала впливу зовнішнього (міжнародного) середовища. В умовах розвитку національної економіки, інтеграційних процесів важливим є зовнішньоекономічна діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

Зовнішньоекономічні стосунки випливають з загальної економічної політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного розвитку економіки України, зміни в структурі промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто того, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку. І тому, щоб бути активним учасником України на світовому ринку слід вжити комплекс заходів з нарощування потужностей виробництва, покращити умови праці, застосовувати в виробництві досягнення НТР.



Список використаної літератури

1. Гальчинський А.С. / Обраним шляхом /За ред. С.Головко. - К.: Либідь, 1999. -64с.

2. Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Підруч./ Л.М.Горбач, О.В. Плотніков. - К.: Кондор, 2005. - 266с.

3. Економіка зарубіжних країн: Підручник / Філіпченко А.С., Вергун В.А., Бураківський І.В. - К.: Либідь, 1998. - 416.

4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

5. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навчальник посібник. - К.: Знання, 2002. - 384.

6. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: Правове регулювання: Навчальний посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 288.

7. Міжнародна економіка: Навч. посібник, Ю.Г.Козак, Д.Г.Лук'яненко, Ю.В.Макогон. - Вид. 2-ге. перероб. та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 672

8. Міжнародна економіка: Підручник /За ред. А.П.Румянцева. - 2-ге вид., виправл. і доп. - К.: Знання, 2004. - 449.

9. Новицький В.Е. Зовнішньоекономічна діяльність і міжнародний маркетинг. - К.: Лібра, 1994. - 191.

10. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2005. - 397.

11. Основи зовнішньоекономічної діяльності / О.П. Гребельник, О.О.Романовський. - К.: Деміург, 2003. - 396с.

12. Статистичний щорічник України за 2004 рік, К.: Консулат, 2005. - 631с.

13. Україна за роки незалежності. 1991-2002. - К.: Нора-Друк, 2002. - 366с.

14. Україна і світова економіка: Оцінка ризиків та рекомендації щодо економічної політики. - К., 2002. - 85с.

15. Україна у цифрах, 2003 рік.

16. Богорош О. Передбачення наслідків від вступу України до СОТ // Економіст, 2003 №4. с.51-54

17. Василенко Ю. Експортна діяльність України// Економіка України. - 1998.- №7

18. Вектори української дипломатії // Політика і час. - Київ, 2005.- №3. - с. 3-9.

19. “Галицькі контракти”, №39, жовтень 2004 р., с. 27.

20. Євангелос С. До ЄС не так далеко, якщо прискорити ходу // Віче. - Київ, 2005.- № 12.-с.102-111

21. “Экономические известия”, 26 вересня 2005 року, №139 (237), с. 5

22. Паламарчук В. Важлива умова економічного зростання // Економіка України.- 2004.- №6

23. «Проблеми структурної перебудови економіки України» національна академія наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України.Київ 1999р.

24. Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні. // Право України 2001р. №5

25. Т. М. Циганкова, Т. Ф. Гордєєва “Міжнародні організації”, Київ “Кнеу”, 2001 р.

26. “Політика і час”, №22, листопад 2004 р., с. 16-25.

27. Філіпенко А.С., Шнирков О.М. Новий етап зовнішньоекономічних зв'язків України // Економіка України.- 2001.- №3

Размещено на Allbest.ru

...