Адаптація податкових систем нових країн-членів ЄС до умов розвитку Економічного та Валютного Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru

Адаптація податкових систем нових країн-членів ЄС до умов розвитку Економічного та Валютного Союзу

Р. Перетятко

Одним із важливих факторів, що дозволяє говорити про становлення дійсно єдиної Європи є гармонізація податкових систем країн-членів ЄС. А оскільки податкова політика ЄС є однією із найбільш спірних та не гармонізованих у ЄС, то й адаптація нових країн-членів ЄС є досить складним процесом.

Нові країни-члени Співтовариства повинні обрати таку фіскальну політику, щоб не лише відповідала умовам Європейського Союзу, але й дозволила їм успішно конкурувати з високо розвинутими країнами-старими членами ЄС. Це питання стоїть особливо гостро тому, що лише при успішній реалізації адаптації податкової системи можна говорити про справжній економічний та валютний союз.

Хоча європейських податків як таких поки не існує, за винятком митних, що стягується на зовнішніх границях всіма країнами Союзу по відношенню до імпортних товарів, з роками в Європейському Союзі склалась податкова політика, що створює загальні рамкові закони, що застосовуються в кожній окремій сфері. Це означає, що податкове середовище всередині Союзу, особливо нових країнах-членах, хоча й не повністю гармонізоване, проте базується на тих самих єдиних принципах. В Договорі про ЄЕС йшлося передусім про введення та дотримання правила фіскального нейтралітету в торгівлі Спільноти, тобто однакового податкового ставлення до внутрішнього виробництва й імпорту з інших держав-учасниць.

Фіскальних цілей, що їх поставив Договір було швидко досягнуто. Новий обіговий податок податок на додану вартість та його структури були гармонізовані в усіх державах-членах Спільноти, як старих так і нових.

Водночас почалася гармонізація прямих податків, особливо податків на компанії та заощадження, з метою унезалежнити зростання компаній і рух капіталу від податкових особливостей [4].

В нормативних актах ЄС не визначається поняття податкової системи, а в науковій літературі про податки звичайно говориться як про найважливіше джерело формування "власних ресурсів" Європейського Союзу. Податки є частиною системи "власних ресурсів", без визначення якої складно уявити собі місце податків у бюджеті ЄС. Отже, податкова адаптація в економічному та монетарному союзі має розвиватися в тому ж темпі, що й економічна інтеграція.

У 2004 році (остання повна доступна податкова інформація) загальний податковий рівень в Європейському Союзі дорівнював 39.3% (середній рівень по відношенню до ВВП). Порівняно з попереднім роком рівень знизився на 0.2 пункти, розпочавши повільний спадний темп, що був очевидним від початку століття, проте був призупинений у 2003 році коли спостерігався незначний підйом.

Варто зауважити, що якщо брати арифметичний підхід, а не середньозважений до ВВП, то середній податковий рівень ЄС-25 не знизився, а зріс на 0.1% до 37.6%, оскільки лише 10 країн-членів ЄС із 25 знизили свої податкові ставки. Цей результат є важливим оскільки у більшості нових країн-членів ЄС, ВВП яких є порівняно малим і тому має невеликий вплив на середнє зважене, податкове навантаження зростає: середній арифметичний рівень нових країн-членів ЄС зріс на 3% у 2004 році. У старих країнах-членах ЄС середнєарифметичне не змінилось у 2004. У загальному дані вказують на деяке зближення податкових рівнів, оскільки декілька країн-членів із високими податками знизили їх, в той час як декілька інших країн-членів з низькими податками зробили протилежне. Країни-члени Союзу у яких були помітні найбільші зниження податкового навантаження це Греція, Словаччина та Німеччина, в той час як найбільше зростання було у Мальті, Ірландії та Данії. У кожній з цих країн рівень змінився на близько 1% ВВП або більше.

Порівняно з піком 1999 року середній зважений рівень ЄС-25 знизився на близько 2 % (до ВВП) за 5 років, в середньому на 0.4 пункти щороку. Проте, середнє зважене ЄС-25 все ще залишається вище податкового рівня США та Японії на близько 14 %. Цей розрив сильно не змінився оскільки США сильно знизив своє податкове навантаження за останні 5 років. Японія теж знижує свої податки, хоча й меншими темпами ніж ЄС. Тому Європейський Союз, в цілому, залишається однією із територій із найбільшими у світі податками.

Європейський Союз відображає величезне внутрішнє різноманіття у податковій сфері: із Латвією та Литвою із загальним податковим рівнем близько 28% ВВП, з одного боку, та Швецією із податками вище 50% з іншого. Якщо брати довготерміновий період (1995-- 2004), то спостерігається цікава тенденція: країни члени Співтовариства, де податковий рівень змінювався найбільше зростаючи чи знижуючись, були країни із початкового низького рівня оподаткування, а країни із високими податками, навпаки, в основному демонструють невеликі зміни, починаючи із рівня 1995 року.

Зростанню відмінностей сприяло приєднання 10 нових країн-членів ЄС у 2004 році. В загальному нові країни-члени мали значно нижчі податкові рівні ніж старі ЄС-15 та демонстрували інші напрямки коливань. Якщо податковий рівень ЄС-15 в загальному зростав до початку століття та знижувався потім, то у нових країнахчленах Союзу навпаки. У цьому контексті варто зауважити, що економічне зростання було дуже різним у ЄС-15 та 10 нових країнах-членах Співтовариства: у 1995-2004 роках ВВП нових членів Союзу хоча й починав від низького рівня зріс майже вдвічі більше у порівнянні із зростанням ВВП у ЄС-15 (41.1% проти 22.4%).

Ще до розширення 2004 року ЄС характеризувався різноманітністю у податкових ставках. Він включав деякі країни із податковим рівнем близько 50%, таких як скандинавські країни та Бельгія, а також декілька країн з низькими податками, насамперед, Ірландія, Іспанія, Великобританія і Греція. Для ЄС-15 розрив між податковими рівнями від найвищих (Швеція) до найнижчих (Ірландія) дорівнював 21 відсотку по відношенню до ВВП. А серед 10 нових країн-членів Союзу Литва та Латвія, мали ще менші ставки податків до ВВП ніж Ірландія. Оскільки середні податкові ставки у країнах, що приєднались до Союзу були значно менші, то після розширення і загальний середній податковий рівень ЄС знизився.

У 2004 середнє зважене до ВВП для ЄС-15 було 39.6%, а для нових 10 країн-членів середнє було 34.5%, що становить різницю у понад 5 відсотків. Варто також зазначити, що значні відмінності у податковому навантаженні існують не лише серед ЄС-15, але й серед нових країн-членів. Їх можна умовно розділити на 2 групи, де в одну входить Словенія (39.7%) та Угорщина (39.1%) з рівнем близьким до середнього в ЄС-15 (40.3%) та інша група, що складається із решти нових країн-членів ЄС з рівнем значно нижчим ніж середній в ЄС: від Чехії (36.6%) до Литви (28.4%, що майже на

відсотків нижче ЄС-15). У ЄС-15 лише Ірландія має податковий рівень нижче середнього у другій групі нових країн-членів ЄС [10].

У таблиці 1 відображено всю різноманітність податкових ставок у Європейському Союзі, відмінність між групами старих та нових країн-членів Союзу, а також всередині цих груп, як було описано вище. Також можна прослідкувати як змінювались податкові навантаження з 1995 по 2004 роки.

Таблиця 1. Сукупні податки (включаючи соціальні внески) у % до ВВП

Щодо структури податків, то вона також відрізняється у нових та старих країнах-членах ЄС. Однією із структурних особливостей нових членів Співтовариства є відносно низька частка прямих податків у сумарних надходженнях у порівнянні з ЄС-15. Найнижча частка у Словенії (19.8%), Польщі (24.1%) та Угорщині (24.2%). Низькі прямі податки компенсуються більшими соціальними платежами (+4.2% до ЄС-15) та непрямими податками (+5.7%). Розрив між новими та старими країнамичленами ЄС зменшується з роками. Проте, не існує єдиної точки зору, яке співвідношення прямих та непрямих податків є найбільш оптимальним.

Непряме оподаткування є найбільш гармонізованими в Європейському Союзі. В ЄС діють єдині тарифи на торгівлю з іншими країнами світу, причому значного прогресу було досягнуто в уніфікації податків на споживання. Введення ПДВ є обов'язковою вимогою членства в ЄС, крім того, загальні принципи та технічні аспекти оподаткування споживання в рамках ЄС майже повністю уніфіковані.

Найбільша різниця між старими та новими членами ЄС спостерігається у оподаткуванні компаній. Середній рівень ЄС-15 у 2006 році був 29.6%, в той час як середній рівень у 10 нових членів 20.4%, що на 9 пунктів нижче. В останні роки спостерігається тенденція до зниження оподаткування компаній в нових країнахчленах Союзу, зменшуючи спеціальні податкові режими в той самий час.

З 2001 року податки на споживання зростали як в старих членах ЄС так і в нових. Крім того, незважаючи на домовленість про зниження податків на робочу силу, статистика свідчить, що цю ціль важко досягти. Варто зауважити, що хоча нові країни-члени ЄС мають, в основному, значно нижчі податки, проте, що стосується податку на робочу силу, то вони майже на рівні старих членів ЄС. У більшості членів Союзу значну частину податків на робочу силу складають соціальні внески, а не особисті податки на прибутки. Оподаткування компаній поступово знижується як в нових так і в старих членах ЄС, хоча в нових воно відбувається значно швидше. Зважаючи на загальну зацікавленість проблемами навколишнього середовища, саме екологічні податки набувають великого значення останнім часом. І в цьому відношенні великої різниці між старими та новими країнами ЄС немає.

За даними "Eurostat", середня ставка податків на робочу силу в ЄС становила 35.9%, середня ставка податків на капітал 25.4%, податків на споживання 22%. Найвищі податки на робочу силу були у Швеції (46.1%), Франції (43.3%) та Бельгії (43.2%), а найнижчі на Мальті (22.4%), Кіпрі (24.4%) та у Великобританії (24.6%). В Латвії ставка податків на робочу силу становила у 2003 році 36.4% у порівнянні з 38.4% в Литві і 38.6% в Естонії.

Середня ставка податку на капітал в ЄС становила від 35.9% у Франції до 6.5% у Литві і 10.9% в Естонії, а середня ставка споживчого податку від 33.9% у Данії і 30.5% у Швеції до 16.1% на Мальті і 16.5% в Іспанії. В Латвії ця ставка становила 17.2% у порівнянні з 17.1% в Литві і 20.7% в Естонії.

Податки на робочу силу включають податок на дохід і внески соціального страхування працівника та роботодавця. Споживчі податки ті, що стягуються на шляху товару від виробника до кінцевого споживача, а податки на капітал це податки з доходів від депозитів та інвестицій.

За даними "Eurostat", середня ставка податку на дохід населення складає в ЄС 41.1%. Найвища ставка податку на дохід у Данії 59%, Швеції 56.5%, Фінляндії 52.1%, Нідерландах 52%. Найнижчі податки на дохід у Словенії 19%, Естонії 24%, Латвії 25% та на Кіпрі 30%.

Середня ставка податку на прибуток підприємств складає в ЄС 26.3%. Найвища вона у Німеччині 38.6%, Італії 37.5%, Іспанії та на Мальті 35%, а найнижча на Кіпрі 10%, в Ірландії 12.5%, в Латвії та Литві 15% [10].

Структура оподаткування, звичайно, відображає рівень розвитку та еволюцію податкової системи. Численні емпіричні дослідження щодо можливого взаємозв'язку між оподаткуванням/державними видатками та економічним зростанням до цього часу не дали однозначних результатів. Було виявлено, що одна й та ж податкова система та одні й ті ж зміни цієї системи у країнах, що розвиваються та у розвинутих країнах з ринковою економікою може по різному впливати на динаміку економіки.

Ще на початку переговорів про вступ у Європейський Союз було сформовано напрямок реформ державних фінансів у країнах, що приєднувались, хоча нормативноправові акти ЄС охоплювали лише режим непрямих податків, а саме податку на додану вартість та акцизних зборів. Проте участь в економічному союзі потребувало більш широкої гармонізації податків у країнах-членах, оскільки в процесі економічної інтеграції взаємодія їхніх податкових систем стає все тіснішою. Відмінності у податковій політиці і конкуренція в цій сфері можуть мати великий вплив на інші країни та деформувати систему ефективного розподілу ресурсів в рамках ЄС і, навпаки, гармонізація податків може покращити ефективність розподілу ресурсів в масштабах всього ЄС.

Нові країни-члени ЄС проводили довгий процес фіскальних, структурних та інших реформ в результаті яких досягли збільшення податкових надходжень, а також змінилася їх структура та обсяг.

Основні етапи реформування податкових систем нових країн-членів ЄС можна узагальнити наступним чином. Серед першочергових і найважливіших реформ було введення податку на прибуток фізичних осіб та зміну попередніх податків на підприємства у податок на прибуток компаній. Неясна система податків з обороту була замінена податком на додану вартість (ПДВ) та акцизним податком. Важливі зміни відбулись також в торговельних тарифах. Найважчим етапом стала реорганізація систем соціального забезпечення, а саме пенсійної системи та системи охорони здоров'я. європейський союз податок

Всі ці реформи розпочались як підготовка до вступу у Європейський Союз та продовжуються до сьогодні, хоча й не так кардинально як раніше. Різні країни обрали різні стратегії податкових реформ: одні вибрали поетапний шлях, а інші провели комплексні та широкомасштабні реформи в один етап.

Протягом 1995-2004 Словаччина провела найкардинальнішу перебудову своєї податкової системи, знизивши податкову ставку на одну чверть і у 2004 була четвертою за найнижчим рівнем податків у ЄС-15. Мальта та Кіпр також здійснили значні зміни у своїх податкових ставках, проте у бік їх збільшення, оскільки вони мали найнижчі податки. Три балтійські країни укріпили свої позиції серед країн-членів ЄС із найменшими податковими ставками. Протягом 1995-2004 Польща також значно знизила свої податкові ставки. Серед старих членів ЄС жодних кардинальних змін у податкових ставках не відбулось, хоча можна зауважити подальше зниження податкового рівня в Ірландії, що є важливим, зважаючи на низький податковий рівень з самого початку. Всі ці падіння і зростання не були плавними і протягом всього періоду змінювали свої напрямки.

Податкова стратегія Європейського Союзу була висвітлена у комюніке від 23 травня 2001 року "Податкова політика у Європейському Союзі перспективи на майбутні роки" ("Tax policy in the European Union Priorities for the years ahead"). Європейська Комісія висвітлила думку про те, що немає необхідності у гармонізації податкових систем всіх країн-членів Союзу. Члени Співтовариства повинні поважати та дотримуватись правил Союзу та можуть обирати таку податкову систему, яку вони вважають за найбільш оптимальну для своїх вимог. Крім того, будь-які пропозиції щодо діяльності Співтовариства у податковій сфері будуть враховуватись на принципах доповнюваності та пропорційності. Певні кроки на рівні всього Союзу повинні здійснюватись лише тоді, коли окремі країни-члени Союзу не можуть запропонувати ефективного рішення. Багато проблем, пов'язаних з податками, вимагають лише кращої координації національних політик.

У рамках цього Комюніке основний пріоритет у внутрішній податковій політиці надається уникненню податкових перешкод для всіх форм міжнародної економічної діяльності та боротьбі з загрозливою податковою конкуренцією. Основна увага приділяється забезпеченню цілей Європейського Союзу, висловлених Радою Європи у Лісабоні у березні 2000 року, що полягають у становленні Європейського Союзу, як найбільш конкурентноздатної, динамічної та науково-технологічної країни у світі до 2010 року, та досягненню поставлених завдань у енергетичній сфері і навколишньому середовищі. Покращення координації податкової політики допоможе країнам-членам Співтовариства у досягненні цих цілей.

Європейська Комісія запропонувала альтернативи щодо подолання перешкод та неефективності у оподаткуванні компаній, ПДВ, акцизних податках та податках на автомобілі. Комісія також приймає активні заходи у правовій сфері, де податкове законодавство країн-членів не відповідає Договору про заснування Європейського Співтовариства. Фахівці із Європейської Комісії вважають, що збереження одностайності у всіх рішеннях щодо оподаткування зробить важким досягнення необхідної координації для Європи та внесли пропозицію щодо голосування кваліфікованою більшістю по певних податкових питаннях. Крім того, було запропоновано використання рекомендацій, що не носять обов'язковий характер на противагу законопроектам, де це можливо, для забезпечення прогресу у податковій сфері.

У податковій, як і в інших сферах Європейського Союзу необхідно покращити прозорість та інформаційний обмін, що зменшить ризик фінансових та комерційних спекуляцій. Послідовніша політика ЄС щодо офшорних фінансових центрів буде заохочувати ці юрисдикції до прозорості та ефективнішого інформаційного обміну. Усунення податкових бар'єрів та проблем є важливою частиною розвитку та імплементації політики Європейського Союзу у сфері фінансових послуг.

Податкове законодавство Європейського Союзу прийняте на сьогоднішній час встановлює основні правила щодо гармонізації податкових систем країн-членів. У статті 93 Договору про заснування Європейського Співтовариства пропонується прийняття заходів для гармонізації правил країн-членів ЄС у сфері непрямих податків (а саме ПДВ та акцизних податків), оскільки непрямі податки можуть створити безпосередні перешкоди вільному руху товарів та послуг всередині Союзу, а також можуть сприяти викривленню конкуренції. Велика кількість Директив та Постанов було прийнято у податковій сфері на основі цієї статті. Законотворча стратегія Європейського Союзу, особливо по відношенню до ПДВ, а також екологічного та енергетичного оподаткування, є чітко сформована.

Що стосується інших податків, то у Статті 94 пропонується прийняти заходи для зближення законодавства та правил і положень країн-членів Союзу, що безпосередньо впливають на встановлення та функціонування спільного ринку. Країни-члени ЄС прийняли низку спільних для Союзу законів у сфері взаємодопомоги та співпраці у податкових питаннях відповідно до статей 93, 94 та 95 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

В Європейському Союзі розглядається питання щодо законодавчого встановлення єдиної європейської податкової бази для компаній і Європейська Комісія планує підготувати відповідний нормативно-правовий акт до 2009 року. Цей проект підтримується Німеччиною та Францією, оскільки дозволить підвищити податкову прозорість і дозволить уникнути проблеми подвійного оподаткування. Однак проти пропозиції про гармонізацію податкової бази виступають Великобританія та Ірландія, що вважають негативним втручання ЄС у питання національного оподаткування, а Чехія, Естонія і Словаччина виступають проти, оскільки вони відрізняються низьким рівнем оподаткування компаній.

Проте, незважаючи на існування чи відсутність певних законів, податкові системи країн-членів Союзу повинні відповідати фундаментальним принципам ЄС про вільний рух товарів, послуг, капіталу, робочої сили та принципу недискримінації.

З розвитком Європейського економічного та валютного союзу необхідним є впровадження процедури координації національних фіскальних політик для забезпечення їх поступового зближення паралельно із зближенням економічних політик. Варто зазначити, що принципи координації та зближення податкових режимів були закладені ще у Маастріхській угоді по Європейському Союзі 1992 року, проте так і не змогли бути реалізовані до цього часу.

Враховуючи намір України вступити у ЄС та її євроінтеграційні політичні та економічні вектори, для нашої країни ця проблема теж представляє великий інтерес. Україна повинна спостерігати та аналізувати всі кроки нових-країн ЄС у їх прагненні до максимально виваженої адаптації податкової політики та використати їхній досвід для формування власної податкової системи.

У плані дій Україна Європейський Союз окремим пунктом відзначено напрямок розвитку та впровадження систем оподаткування та їхніх установ відповідно до міжнародних стандартів та стандартів ЄС, що охоплює податкову реформу, включаючи: прийняття та імплементацію законодавства з питань ПДВ та акцизного збору, що відповідає положенням Угоди про співробітництво і нормам СОТ; забезпечення відповідності вільних економічних зон правилам СОТ відповідно до зобов'язань України щодо СОТ, розпочати процес приведення законодавства України про вільні економічні зони у відповідність до законодавства ЄС; вирішення питань щодо існуючої заборгованості з відшкодування ПДВ та запобігання накопиченню нової заборгованості, у тому числі через забезпечення ефективних процедур і виділення достатніх ресурсів; скасування дискримінаційного режиму використання податкових векселів, у тому числі за допомогою внесення відповідних змін до законодавства; впроваджувати комплексний стратегічний план для Державної податкової адміністрації з визначенням необхідних адміністративних структур та процедур, та визначенням потреб Адміністрації у фінансових, людських, матеріально-технічних та інформаційних ресурсах; після наближення України до внутрішнього ринку прийняття та дотримання принципів Кодексу поведінки у сфері оподаткування ЄС.

Література

Буторина Ольга. Новички и евро. Журнал Европейского Союза. № 39, май 2004.

Бертран СОРЭ. Налоговая политика в Европейском Союзе. Журнал Европейского Союза. № 26, март 2003.

Митчел Даниел Конкуренция налоговых законодательств и налоговой реформы: налоговая политика должна способствовать экономическому росту. Фонд "Наследие", США, 2000.

Ніколас Мусіс. Усе про спільні політики Європейського Союзу. Пер. з англійської. К.: "К.І.С.", 2005. XIV с., 466 с.

Соколовская Алла. О стратегии реформирования налоговой системы Украины. Зеркало недели № 13, апрель 2006.

Шнирков О.І. Торговельна політика Європейського Союзу: Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2005. 152 с.

Вплив розширення ЄС 2004 року на зовнішню торгівлю України. Міжнародний центр перспективних досліджень. Жовтень 2003.

Enlargement of the European Union. Guide to the Negotiations. Chapter by Chapter. Chapter 10 Taxation, December 2003.

M. Buti, P. Sestino and H. Wijkander (eds.), Taxation, Welfare and the Crisis of Unemployment in Europe. Cheltenham, Edward Elgar, 2001. 10. Structures of the taxation systems in the European Union. 2006 Edition. European Communities, 2006.

Размещено на Allbest.ru