Норвегія на міжнародній арені

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський державний технологічний університет

Контрольна робота

Міжнародна економіка

Студент групи ЗОАВ-121 Нестеренко С.А.

Чернігів 2013

Зміст

Вступ

1. Норвегія

1.1 Норвегія на міжнародніи? арені

1.2 Розвиток двосторонніх контактів у історичніи? перспективі

1.3 Політична платформа двосторонніх відносин на сучасному етапі

1.4 Національні інтереси у безпековіи? сфері

1.5 Соціально-економічна сфера

1.6 Двосторонніи? політичнии? діалог

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сучасна міжнародна економіка поєднує як традиційні, так і нові форми, механізми та інструменти міжнародних економічних відносин між державами, національними й інтернаціональними суб'єктами господарської діяльності та наддержавними структурами.

У сфері сучасного світового господарства зовнішньоекономічні зв'язки охоплюють широкий спектр взаємодій. Поряд з торгівлею у світовому економічному співробітництві одержує розвиток модель зовнішньоекономічних зв'язків - виробничо-інвестиційна, котра, модифікуючи товарне виробництво, підвищує його ефективність.

Країною для дослідження було обрано згідно варіанту Норвегію (Королівство Норвегію) - державу на Півночі Європи, що займає західну й північну частини Скандинавського півострова.

Інформаційною базою слугуватимуть вітчизняні літературні джерела, періодичні видання, довідники та Інтернет-джерела.

Попри такі визначальні чинники, як невелика кількість населення, віддалене від центрів світовоі? політики географічне положення та відмова від членства в ЄС, Королівство Норвегія відіграє важливу роль у сучасніи? європеи?ськіи? та світовіи? економіці, бере активну участь у міжнародніи? політиці. Норвегія - один зі світових лідерів за рівнем економічного високотехнологічного розвитку, а статус регіональноі? держави забезпечує і?и? провідні позиціі? миротворця та посередника в переговорах щодо низки міжнародних конфліктів. З огляду на відносну периферіи?ність двосторонніх зв'язків Украі?ни та Норвегіі? в геополітичному плані, украі?нськими науковцями часом нехтується актуальність даноі? теми в площині міжнародноі? економічноі? проблематики.

У контрольній роботі досліджено основні складові економічного, політичного та соціального розвитку Норвегіі?, і?і? відносини з ЄС та НАТО. Подано аналіз взаємовідносин між Норвегію та Украі?ною, як в історичному прояві, так і на сучасному етапі. Багатограннии? аналіз дозволив розробити рекомендаціі? з перспективних напрямків двостороннього співробітництва.

1. Норвегія

Норвемгія, Королімвство Норвемгія -- держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова. Межує зі Швецією, Фінляндією та Російською Федерацією. Столиця Норвегії -- Осло (605 тис. жителів в 2011 р.). Найбільші міста -- Берґен (235 тис. осіб), Трондхейм (152 тис. осіб), Ставангер (114 тис. осіб), Крістіансанн (74 тис. осіб). Член Європейської асоціації вільної торгівлі, а також СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ООН, РЄ та інших.

Норвегія -- найпівнічніша країна Європи. Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ». 1/3 країни лежить на північ від Північного полярного кола, де сонце з травня по липень майже не заходить за горизонт. У середині зими на крайній півночі майже всю добу триває полярна ніч, а на півдні світловий день триває усього декілька годин.

1.1 Норвегія на міжнародніи? арені

Відлік своєі? державницькоі? історіі? норвезькии? народ веде з епохи вікінгів, тисячоліття тому закладалися и? перші зовнішні контакти норвежців. Після об'єднання Норвегіі? в одне королівство (кінець IX ст.) норвезькі вікінги робили численні спроби «імперських завоювань» у Шотландіі?, Англіі?, Ірландіі?, Ісландіі? та Гренландіі? (обидві до і?х завоювання Данією були підданими норвезькоі? ко- рони, як і мешканці Фарерських островів), осідали у свіи? час навіть на берегах Північноі? Америки.

Протягом Х-ХІ століть принаи?мні четверо норвезьких королів різні періоди свого життя пов'язували з перебуванням, особистими стосунками та співпрацею з великими князями Киі?вськоі? Русі.

В XIII-XIV століттях починається занепад норвезькоі? держави із почерговим переходом у залежність від Даніі? та Швеціі?. Активізація Ганзеи?ськоі? ліги на західному узбережжі Норвегіі? послабила конкурентоздатність норвезьких куп- ців, що, в свою чергу, унеможливило і?хніи? вплив на ведення короною зовнішньоі? політики. Хоча в цеи? період історіі? ще рано говорити про послідов нии?, неперервнии? вектор самостіи?ного зовніш- ньополітичного курсу, оскільки фактично лише після 1814 року, з розірванням уніі? із Королівством Данія і прии?няттям Еи?дсвольськоі? кон- ституціі?, були окреслені сучасні рамки держав- ності Норвегіі?. XIX століття стало для Норвегіі? епохою побудови націі? в складі уніі? зі Швецією, а на момент розірвання союзу «братніх народів» і здобуття незалежності (1905 року) національно- культурна свідомість та політичні суперечки досягли своєі? кульмінаціі?.

Після 1905 року Норвегія почала боротьбу за національне виживання, обравши неи?тралітет своєю стратегією безпеки, а у зовнішніх відносинах зробивши ставку не на політичні, а на економічні контакти. Першии? прем'єр-міністр Норвегіі? А.И?. Левланд так і заявляв: «Що стосується міжнародноі? політики, то нам вона не потрібна». Слід зазначити, що століття потому концептуальні позиціі? Норвегіі? на міжнародніи? арені мало змінилися: краі?на и? надалі віддає перевагу конкретним практичним крокам над політичними заявами. Неи?тралітет Норвегіі? продовжувався під час Першоі? світовоі? віи?ни та у міжвоєннии? період, хоча керівництво держави негласно розраховувало на «добровільну» підтримку Великоі? Британіі? в разі агресіі?, адже Норвегія вважала- ся стратегічною територією в системі оборони останньоі?. Після п'яти років німецькоі? окупаціі? Норвегія стала ідеологом і краі?ною-засновницею ООН, а також була однією з перших, хто приєднався до Організаціі? Північноатлантичного Договору. НАТО позбавляло Норвегію ізоляціі? та повноі? залежності від «торгу» великих краі?н у плані безпеки и? навіть гарантувало особливии? статус форпосту Альянсу в Арктичному регіоні.

Норвегія двічі проголосувала «проти» вступу до ЄС на всенародних референдумах 1972 р. та 1994 р., причому з невеликим відривом між пози- ціями «за» (53% тих, хто голосував 1972 року, та 52,5% в 1994 р.) та «проти» (47% і 47,5% відпо- відно). Невдовзі після цього Швеція, Фінляндія та Австрія проголосували за приєднання до ЄС, натомість залишивши на початку 1995 р. Норвегію у Європеи?ськіи? асоціаціі? вільноі? торгівлі разом із Ісландією, Швеи?царією та Ліхтенштеи?ном.

1.2 Розвиток двосторонніх контактів у історичніи? перспективі

Перші історичні згадки про украі?но-норвезькі контакти датуються ранніми початками державотворчоі? діяльності норвежців. Відомо про перебування варязьких конунгів на службі у киі?вських князів, зокрема Магнуса Доброго та Гаральда Суворого, які згодом стали королями Норвегіі?. Дружиною Гаральда Суво- рого була донька Ярослава Мудрого Єлизавета (у норвезьких сагах згадується як Еллісів чи Еллісів Ярославна), і цеи? династіи?нии? шлюб - в умовах жорсткоі? боротьби за норвезькии? престол - був вигіднии? насамперед для легітимаціі? Гаральда як короля, що свідчить про експорт монарших традиціи? у цеи? період двосторонніх контактів.

Згодом перебування Украі?ни в складі великих імперіи? - а тут слід наголосити на певніи? спорідненості історичноі? долі Украі?ни та Норвегіі? - зумовило відсутність, як і неможливість, прямих двосторонніх відносин. Тим не менше, в період боротьби за власну незалежність від Швеціі? норвезька громадськість звертала свіи? погляд і на становище украі?нців у складі Росіі?. Так, в 1904- 1907 рр. у журналі Ruthenische Revue з'явилося дві статті пера Б. Б'єрнсона, письменника і видатного культурного діяча, автора гімну Норвегіі?, - «Про заборону украі?нськоі? мови» та «Русини», в яких автор полемізує з приводу утиску украі?нськоі? культури в Росіи?ськіи? імперіі? та від- стоює право украі?нців (русинів) на етнічну самоідентифікацію. А 1905 р. у норвезькому журналі Samtiden вии?шла друком стаття И?. Левланда, першого міністра закордонних справ Норвегіі? та голови Норвезького нобелівського комітету, в якіи? було викладено історію украі?нського народу в контексті самовизначення украі?нськоі? націі?.

Треба зазначити, що Норвегія не визнала Уряд УНР. Водночас наголосимо, що саме в цеи? період Норвегія проводила консультаціі? з великими державами в рамках Паризькоі? мирноі? конференціі? щодо визнання за нею суверенітету над архіпелагом Шпіцберген, а тому очевидно, що визнання уряду УНР могло б ослабити переговорні позиціі? Норвегіі? и? не відповідало «прагматичним» принципам і?і? зовнішньополітичного курсу. Тому окремого посольства УНР в період 1917-1920 рр. в Норвегіі? не було, хоча Посольство УНР в Швеціі? відповідало і за норвезь- кии? вектор політики новоствореноі? держави. У радянськии? період зовнішнє відомство Королівства Норвегія в контактах з СРСР зосередилося маи?же виключно на політиці «примирення» з Москвою поза офіціи?ним курсом НАТО, роками намагаючись підтримувати діалог з ме- тою розмежування кордону з Росією в Баренце- вому морі та забезпечення національних інтересів у раи?оні Краи?ньоі? Півночі.

Розвиток повноцінних двосторонніх відносин між Норвегією та Украі?ною розпочався із визнанням Урядом Норвегіі? незалежності Украі?ни, що відбулося 24 грудня 1991 року, а також із відкриттям 1992 року Посольства Королівства Норвегія у Києві. За маи?же 20-річну історію новітніх двосторонніх відносин відбулася низка офіціи?них зустрічеи?, у тому числі візит міністрів закордонних справ Норвегіі? в Украі?ну (1992, 2000, 2006 рр.), міністрів закордонних справ Украі?ни в Норвегію (1996, 2004 рр.), Президента Норвезького Стортингу (парламенту) в Украі?ну (2009 р.) та інші. Причому Т. Ягланд - тепер Генеральнии? Секретар Ради Європи - двічі був в Украі?ні (спочатку як керівник зовнішньополітичного відомства Норвегіі?, другии? раз - як чільник парламенту).

1.3 Політична платформа двосторонніх відносин на сучасному етапі

Після розпаду СРСР Норвегія залишилася стіи?ким прихильником НАТО, і попри згортання ряду віи?ськових баз на своі?и? територіі? зуміла знову скерувати один з базових напрямів діяльності Альянсу на Північ, послідовно привертаючи увагу до регіону Краи?ньоі? Півночі як одного з пріоритетних з точки зору зміцнення стратегічних позиціи? НАТО. Норвегія не лише підтримує нещодавно проголошении? курс на зближення Альянсу з Росією, але и? активно розвиває із останньою цільову двосторонню співпрацю, яка не припинялася навіть під час «холодноі? віи?ни». Така політика диктувалася, насамперед, наявністю спільного кордону (у тому числі и?ого спірноі? ділянки у Баренцовому морі, де, за оцінками експертів, можуть залягати значні запаси вуглеводнів), а також традиціи?ним норвезьким пріори- тетом економічного ефекту над політичним.

Як член НАТО та ООН Норвегія бере участь у миротворчих місіях в Іраку та Афганістані (наголошуючи на принципах та потребі нарощення цивільноі? присутності в регіоні). Норвегія пишається своі?м статусом гуманітарного миротворця, оскільки офіціи?нии? Осло виступав посередником у врегулюванні кількох міжнародних конфліктів (на Шрі-Ланці, Близькому Сході), відряджав соціальні місіі? в Судан, Філіппіни, Індію. Наголошуючи на своі?и? незаангажованості (як малоі? держави) у перебігу масштабних міжнародних конфліктів, норвезьке МЗС часто ставало заручником власних доброчинних намірів (так було, зокрема, під час громадських заворушень внаслідок зброи?ного нападу на Тамільських тигрів на Шрі-Ланці, коли зовнішньополітичне відомство Норвегіі? звинувачували у «злочинніи? бездіяльності»), а час показав, що жоден з конфліктів, у яких Норвегія виступала посередником, не може бути вирішеним за столом переговорів, принаи?мні в окресленіи? перспективі.

Норвегія залишається поза ЄС, і нещодавно оголошена політична програма уряду на 2009- 2013 рр. задокументувала небажання політикуму піднімати це питання наи?ближчим часом. Експерти схильні пояснювати такии? вибір громадськості насамперед відмінністю структури виробництва Норвегіі? від інших краі?н ЄС, оскільки видобувна спеціалізація краі?ни и? дотаціи?не сільське гос- подарство не гарантують конкурентоздатності на європеи?ському ринку, радше навпаки. З іншого боку, Норвегія не бажає втрачати свіи? особливии? політичнии? статус, адже з початком розробки нафтових та газових родовищ на початку 1970-х Норвегія, вперше за всю історію свого існування, здобула «своє» право голосу в європеи?ськіи? політиці, покриваючи 15% потреб ЄС у природ- ному газі, а - у перспективі - до 30% енергетич- них джерел.

Відповідно, Норвегія тісно інтегрується у ринок ЄС через Європеи?ську економічну зону (ЄЕЗ), угода про створення якоі? вступила в дію 1994 р., підписана Європеи?ським Союзом та усіма краі?нами Європеи?ськоі? асоціаціі? зовнішньоі? торгівлі, крім Швеи?царіі?.

2001 року Норвегія приєдналася до Шенгенськоі? зони. Окрім того, Норвегія фактично інституціоналізувала своі? стосунки з однією із структур ЄС - Єврокомісією, яка координує узгодження законодавства ЄС та ЄАВТ в рамках ЄЕЗ. Згідно з Угодою про ЄЕЗ, Норвегія є стороною-учасницею внутрішнього ринку ЄС. Угодою регулюються: вільнии? рух товарів, послуг, капіталів та вільне пересування людеи?; запровадження спільних правил та стандартів щодо товарів та послуг у сферах охорони здоров'я, захисту навколишнього середо- вища та захисту прав споживача; запровадження спільних правил щодо конкуренціі? та надання державноі? допомоги підприємцям для забезпечення рівних та справедливих умов підприємницькоі? діяльності в усіх краі?нах ЄЕЗ тощо. Тим не менше, Угода все ж таки ставить певні обмеження для гос- подарськоі? діяльності краі?н, що не є членами ЄС. Одна з яскравих ілюстраціи? цьому - заборона норвезьким суднам вилову риби у водах ЄС в жовтні цього року. У перспективі, в разі вступу Ісландіі? до ЄС (яка автоматично вии?де зі складу ЄАВТ та угоди про ЄЕЗ), а також Лісабонського договору, ЄС далі розвиватиметься в напрямку тіснішоі? інституціи?ноі? інтеграціі?, а Норвегія об'єктивно опиниться в ситуаціі? певного «відставання» від процесів вироблення рішень краі?нами об'єднання та і?х реалізаціі?. Очевидно, що таке становище стимулюватиме пошуки нових партнерів і модернізацію зовнішньополітичного курсу краі?ни.

1.4 Національні інтереси у безпековіи? сфері

У контексті глобальноі? реалізаціі? безпекових проблем «норвезька модель» забезпечення національних інтересів у сферах міжнародноі? безпеки є однією з наи?більш дієвих.

Звичаи?но, сьогодні можна доволі скептично оцінювати потенціал Норвегіі? як порівняно невеликоі? держави - загалом у світі понад 60 краі?н мають більшу за неі? територію. Але якщо до такоі? оцінки додати масштабні морські еконо- мічні зони на шельфі Норвегіі?, то краі?на стає вже 13-ою за розмірами краі?ною світу з трьома чвертями прибутків, які надходять саме з цих офшорних зон. Важливо це відмітити тому, що, маючи наи?більші надходження з морських економічних зон, Норвегія органічно висуває до пріоритетних вимог забезпечення національноі? безпеки не- ухильну підтримку морського і в цілому міжнародного права та и?ого інституціи?.

І в цьому ракурсі норвезька позиція не може не поділятися Украі?ною, зовнішні аспекти національноі? безпеки и? територіальноі? цілісності якоі? правовим чином забезпечуються домовленостя ми и? узгодженими принципами сучасного міжнародного права.

Як зазначалося, Норвегія має своі?м сусідом Росію і - на відміну від багатьох інших краі?н - свіи? власнии?, часом унікальнии? і доволі тривалии? до- свід виборювання своі?х національних інтересів у спілкуванні з росіи?ською стороною. При цьому не фіксувалося жорстких конфліктів або гострого протистояння, але, наприклад, понад 40 ро- ків тривають переговори щодо «сіроі? зони» морського розмежування у Баренцовому морі. Водночас відкритии? у поточному році прикордоннии? рух на півночі краі?ни обмежується 100 тисячами осіб на рік, що, власне, наи?краще демонструє принцип дотримання «асиметричних» відносин з Росією з боку Норвегіі?. Разом з тим в рамках прикордонного контролю за розмежуванням та експлуатацією природних запасів обидві краі?ни досягли взає- моприи?нятного компромісного рішення - шляхом спеціального договору, що теж може бути використано Украі?ною у підходах до забезпечення національноі? безпеки.

Як краі?на-засновниця НАТО Норвегія від початку виходила з концептуального розуміння ідеі?, що базовим цілям національноі? безпеки наи?краще відповідає щонаи?тісніша прив'язка оборонного та безпекового сектору Норвегіі? до відповід- ного потенціалу усіх союзників по НАТО. І за- раз, незважаючи на всі геополітичні зміни, Норвегія продовжує виходити з того, що у повсякденніи? безпековіи? ситуаціі? опора на НАТО и? тісні трансатлантичні зв'язки залишаються серцевиною норвезькоі? безпековоі? політики.

При цьому на двосторонньому рівні геополітичні інтереси Норвегіі? загалом реалізуються на базі відносин у трикутнику між США, Росією та європеи?ськими краі?нами. Це традиціи?нии? територіальнии? фокус на національну безпеку, навколо якого зберігається консенсус усіх основних партіи?но-політичних сил краі?ни. Водночас сучасні реаліі? додають розуміння, що НАТО розростається и? все більш стає «позаатлантичною» організацією колективноі? безпеки, аніж оборонною організацією. Врахування інтересів малих або окремих краі?н наразі Альянсом понижується. Тому Норвегія зацікавлена у чіткому міжнародному порядку, розбудовуючи безпекову мережу з різних форм міжнародного співробітництва, де головними партнерами є чинники:?- спільноі? зовнішньоі? та безпековоі? політики ЄС; - європеи?ського безпекового та оборонного співробітництва (зокрема, Північного ре- гіону).?Додаючи регіональні форми співробітництва до базового трансатлантичного безпекового вимі- ру, Норвегія и? створює своєрідну «збалансовану мережу» міжнародноі? безпеки для забезпечення національних інтересів.

1.5 Соціально-економічна сфера

Із видобутком перших барелів нафти та відкриттям газових родовищ на шельфі Північного моря на початку 1970-х років Норвегія перегорнула нову сторінку своєі? історіі?, а в структурі міжнародного виробництва, торгівлі та інвестиціи? почав домінувати нафтогазовии? сектор, поступово витісняючи на внутрішніи? план такі традиціи?но передові галузі, як рибальство, видобуток вугілля та виробництво гідроелектроенергіі?. Причому видобуток вуглеводнів, рибальство і віднедавна рибне фермерство, а також судноплавство - маи?же ви- ключно експортоорієнтовані галузі (90% вилову риби, 90% видобутку газу та три чверті видобутку нафти експортуються), а видобуток вуглеводнів контролюється державою. Сьогодні Норвегія - третіи? у світі експортер природного газу і в п'ятірці - за обсягами експорту нафти.

Запасів нафти на норвезькому морському шельфі, за наи?більш песимістичних прогнозів, вистачить приблизно на 60 років, газу - на 30 років; зараз спільно з Росією ведуться розвідувальні роботи в Баренцевому морі, а спеціальнии? державнии? «нафтовии?» фонд (и?ого офіціи?на назва - Норвезькии? пенсіи?нии? фонд (глобальнии?), в якии? надходить державна частка доходів від продажу вуглеводнів, на початку 2009 року складав 325 млрд дол., що маи?же втричі більше річних бюджетних витрат Норвегіі?. Водночас експортна орієнтованість нафтогазового сектору і ставка на споживання відновлюваних видів енергіі? всередині краі?ни (зараз Норвегія заи?має одне з перших місць у світі за рівнем видобутку елекроенергіі? на душу населення) реально позначаєть- ся на екологічних показниках (так, за методикою індексів якості навколишнього середовища EPI, розробленою Єльським та Колумбіи?ським уні- верситетами, Норвегія заи?має друге місце у світі після Швеи?царіі?, Украі?на - 75-те), а в маи?бутньо- му, коли в Норвегіі? вичерпаються поклади вуглеводнів, це забезпечить безперебіи?ну роботу виробництва без необхідності и?ого переорієнтаціі? на інші види палива.

З іншого боку, така урядова політика зазнає критики з боку екологів та міжнародноі? спільно ти за і?і? «подвіи?ні стандарти» - забезпечення на- ціонального добробуту за рахунок погіршення екологіі? краі?н-споживачів норвезьких вуглевод- нів (Норвегія покриває 18% потреб ЄС в нафті та 15% у природному газі).

Окрім названого, Норвегія спеціалізується на високих технологіях у кольоровіи? металургіі?, хімічніи? промисловості, суднобудуванні. Так, масштабне використання порівняно дешевоі? електроенергіі? забезпечує порівняльну перевагу в хімічніи? промисловості. У суднобудуванні слід насамперед назвати успішні цільові розробки нафтових платформ, суден для транспортування вуглеводнів, інших спеціалізованих плавучих засобів, що, по-перше, зумовлено потребами обслуговування нафтогазового сектора, а по-друге - відповідальною державною політикою, за якою інвестиціі? скеровуються насамперед у іннова- ціи?ні технологіі? для розвитку саме супутніх нафтогазовому видобутку галузеи? виробництва. Так, скажімо, за даними Московського центру Карнегі, близько 100 млн доларів США вкладено у розробку мультифазноі? технологіі? транспорту- вання вуглеводнів, а завдяки науково-технічним досягненням Норвегія вии?шла на показник коефіцієнта видобутку нафти близько 70%, в тои? час як середньосвітовии? показник складає 35%.

Основні торговельні партнери Норвегіі?: імпорт надходить зі Швеціі? (14,3%), Німеччини (13,4%), Даніі? (6,9%) та Китаю (6,5%), експорт іде у Великобританію (27%), Німеччину (12,8%), Нідерланди (10,3%), Швецію (6,4%) тощо (дані за 2008 р.). Як член Європеи?ськоі? асоціаціі? вільноі? торгівлі Норвегія фактично інтегрована в ринок ЄС через Європеи?ську економічну зону, угода про створення якоі? була підписана 1994 року між ЄС та ЄАВТ.

Особливим партнером виступає Росія. Незва- жаючи на те, що структури експортноі? спеціалізаціі? обох краі?н дуже схожі, оскільки основною статтею ВВП як Норвегіі?, так і Росіі? є експорт сировини (експорт нафти та газу в 2008 р. склав маи?же 30% ВВП Норвегіі? та 20% ВВП Росіі?, за даними відповідних державних статистичних органів), стосунки з Росією є одними з пріоритетних не лише у політичніи?, але и? у зовнішньоекономічніи? площині. Адже диспути щодо спільного кордону в Баренцевому морі, які не припиняються вже маи?же століття, сьогодні ставлять перед Норвегією дві основні проблеми: «розмитого кордону» в умовах членства в НАТО, з однієі? сторони, а з іншоі? - невизначеність власності на ресурси (це стосується як права вилову риби, так і видобутку можливих запасів вуглеводнів на морському шельфі). Тим не менше, обидві краі?ни рухаються в напрямку компромісного врегулю- вання суперечок, одним з таких кроків стало підписання 2007 року Угоди між РФ та Королівством Норвегія про розмежування морських просторів в раи?оні Варангерфи?орду. Проте, в цілому з боку Норвегіі? по відношенню до Росіі? застосовується принцип «асиметричних» відносин.

міжнародний відносини україна норвегія

1.6 Двосторонніи? політичнии? діалог

Для Украі?ни насамперед цікавии? норвезькии? досвід «обмеженоі? інтеграціі?» в ЄС та повного членства в НАТО, що передбачає оптимальне забезпечення національних інтересів краі?ни на сучасному етапі міжнародного розвитку.

Глобальна геополітична ситуація в умовах відходу від двополюсності та переформатування центрів сили відкидає на периферію колись пріоритетні відносини за схемою «лідер» - «мала краі?на» - «лідер». Нова політична стратегія США та деяких інших «важковаговиків», націлена на прямии?, часом закритии?, діалог з краі?нами-суперниками, дещо відсторонює малі держави від ланцюжка відносин між основними центрами світовоі? політики, а заразом змушує і?х самостіи?но, часом регіонально, дбати про своі? інтереси. У цьому плані Украі?ні варто звернути увагу на досвід Норвегіі? в гармонізаціі? свого законодавства зі стандартами ЄС разом з відстоюванням національних інтересів та програмних цілеи? державного управління економікою, визначенні пріоритетних напрямів розбудови останньоі? - щоб забезпечити максимальнии? виграш внаслідок інтеграціі? з європеи?ськими ринками (скажімо, енергетичним, суднобудівним тощо).

В цьому контексті слід враховувати, що Украі?на вже веде консультаціі? з Норвегією про Угоду про вільну торгівлю з ЄАВТ. І?х практична реалізація, як і сам факт подібних переговорів, може рівною мірою посилити и? прискорити відповідні переговори про ЗВТ з ЄС.

Норвегія в принциповому плані підтримує курс Украі?ни на євроатлантичну інтеграцію, хоч з прагматичноі? точки зору діалог з Росією є для неі? стратегічно важливим. На початку 2009 р. міністр оборони Норвегіі? у своі?и? доповіді щодо формування новоі? політичноі? стратегіі? НАТО у XXI столітті наголосила, що регіон Краи?ньоі? Півночі має стати базовим у питанні забезпечення національноі? безпеки. Основним питанням міжнародноі? політики и?ого назвали і в Політичніи? програмі уряду на 2009-2013 рр. Попри це Украі?ні варто розбудовувати практичну співпрацю з Норвегією у сферах оборони та віи?ськово-технічного співробітництва, спільних навчань і тренувань ми-ротворчих підрозділів. Саме така «м'яка інтеграція» в євроатлантичні структури гарантує як підвищення потенціалу обороноздатності Украі?ни, так і покращення перспективи вступу до НАТО.

Рівною мірою Украі?на та Норвегія мають усі можливості для плідноі? співпраці як на регіональному, так і глобальному рівнях - в універсальних міжнародних організаціях.

Крім того, серед норвезькоі? громадськості останнім часом набули значного поширення так звані «дискусіи?ні клуби» - опрацювання нових ідеи? та концептуальних пропозиціи? інтелектуальних «мозкових» центрів, навколо яких об'єднуються політичні, ділові чи академічні кола Норвегіі? (передовсім столиці) и? на обговореннях в яких зондується чимало важливих політичних питань. З огляду на камерність норвезькоі? столиці, ці дискусіи?ні клуби («сніданки» Civita, конференціі? NUPI тощо) створюють потужні ці- льові впливи на формування громадськоі? дум- ки и? на прии?няття політичних рішень. У цьому зв'язку, хочемо наголосити, з метою активізаціі? норвезько-украі?нського діалогу важливим є налагодження результативноі? двосторонньоі? співпраці з неурядовими організаціями, дослідницькими установами та університетськими осередками.

Товарообіг між Украі?ною та Норвегією у 2008 р. становив 420 млн дол. США: експорт з Украі?ни до Норвегіі? становив 139 млн дол. США, імпорт з Норвегіі? до Украі?ни становив 281 млн дол. США (загальнии? обсяг товарообігу зріс на 18% порівняно з 2007 р.).

На Норвегію припадає 0,2% зовнішньоторговельного обороту Украі?ни. Тим не менше, важливість Норвегіі? як торговельного партнера зумовлена насамперед тим, що Украі?на є над звичаи?но «чутливою» до норвезького імпорту. Так, скажімо, з Норвегіі? надходить більше поло- вини всього обсягу споживання імпортноі? риби, а для Норвегіі? украі?нськии? ринок збуту рибноі? про дукціі? - другии? за величиною після росіи?ського. З іншого боку, частка Норвегіі? в зовнішньоторговельному обороті Росіі? складає 0,33%, за умов практично ідентичноі? украі?нськіи? структурі торгівлі. А це свідчить про можливість та необхід- ність розбудови двосторонніх торговельних від- носин.

Основні товарні позиціі? експорту з Украі?ни: плавучі засоби морські або річкові (45,9%), чорні метали и? вироби з них (32,4%), продукти неорганічноі? хіміі? (17,5%), транспортне обладнання, деревина и? вироби з деревини. Простежується деяке розширення груп товарів, які експортуються до Норвегіі?. Основні статті імпорту з Норвегіі? в Украі?ну - риба та морепродукти (понад 80% структури норвезького експорту), нікель і вироби з нікелю; електричні машини і устаткування; електротехнічне обладнання та прилади; фармацевтична продукція.

Культурні контакти між Украі?ною та Норвегією наразі мають спорадичнии? характер. Більш-менш послідовно здіи?снюються переклади ху- дожньоі? літератури з норвезькоі? мови украі?нською завдяки грантовіи? підтримці культурного фонду «Норла». Украі?нська література, театр, музика, мистецтво (в першу чергу образотворче), кінопродукція (насамперед короткометражні та анімаціи?ні стрічки, а також документальне кіно) тільки розпочинають свіи? шлях до норвезького культурного ринку. Водночас Норвегія відкрита до діалогу культур, як і Стара Європа, вона прагне оновлення, нових культурних «вливань». Тому дуже актуальними на сьогодні стають пошуки но вих можливостеи? відкрити украі?нські мистецькі надбання норвезькому глядачеві. Через створення «вартості» окремих украі?нських імен на норвезькому ринку культури, взаємні обміни художніми виставками тощо підвищується питома вага и? самоі? держави у двосторонніх відносинах.

Висновки

У підсумку підкреслимо, що норвезько-украі?нські відносини розвиваються у достатньо активному и? динамічному ключі. Незважаючи на відносно не-великі розміри та кількість населення, Норвегія відіграє помітну роль на міжнародніи? арені. Крім того, Норвегія неодноразово підкреслювала и? принципово готова до широкого співробітництва. У цьому зв'язку як зовнішньополітичне відомство Украі?ни, так і ділові, наукові кола, культурні інституціі? та громадські організаціі? повинні ви- ступати з конкретними ініціативами до практичного наповнення двосторонніх зв'язків.

Так, наявні напрацювання в політичніи? сфері засвідчують, що Норвегія - партнер діі?, а не гучних політичних заяв. З огляду на це слід послідовно розвивати співпрацю з норвезькою стороною, виступаючи з конкретними пропозиціями щодо різнопрофільного наповнення такого співробітництва, и?ого матеріального-технічного забезпечення та спільних інфраструктур. Одним із можливих способів подальшоі? розбудови двосторонньоі? співпраці в практичному русі може стати організація двостороннього норвезько- украі?нського форуму на базі новоствореноі? Украі?нсько-норвезькоі? торговоі? палати.

Враховуючи незбалансовану структуру зовнішньоі? торгівлі між Украі?ною та Норвегією, що робить нас особливо чутливими до норвезькоі? імпортноі? продукціі? (це насамперед риба), Украі?ні варто розбудовувати власне рибне господарство, яке б частково витісняло норвезькии? імпорт. З огляду на кількасотрічнии? досвід Норвегіі? у рибальстві, а також новітні досягнення у сфері рибного фермерства доцільно шукати можливості започаткувати двосторонніи? проект з вивчення норвезьких передових технологіи? у сфері рибного господарства.

З іншого боку, успішнии? приклад норвезьких інвестиціи? в Украі?ні слід використати для подальшого залучення інвесторів, насамперед у судно- будування та хімічну промисловість. Окремоі? уваги слід надавати екологічним та інноваціи?- ним проектам Норвегіі? за кордоном. Зважаючи на гостру енергетичну залежність украі?нськоі? економіки, слід працювати на впровадження норвезьких новітніх енергозберігаючих технологіи? як у секторі комунального господарства, так і у промисловості.

Прагматична спрямованість двосторонніх відносин гарантуватиме не лише подальше, але и? стале зростання економічних показників, що безпосередньо відповідає національним інтересам обох краі?н. Рівною мірою і?хня позитивна динаміка засвідчує можливості переростання до міжрегіонального діалогу і, зрештою, просування взаємовигідноі? моделі співпраці з ЄС в рамках ЄЕЗ та цільовоі? Асоціаціі?, поєднання потенціалів яких якраз означатиме перспективне наближення до реалізаціі? ідеалів розширеноі? об'єднаноі? Європи.

Список використаної літератури

1. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. К.: Основи, 2000.

2. Дахно І.І. Міжнародна торгівля. К.: МАУП, 2003.

3. ЕКОНОМІКА підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф. Покропивного. Вид. 2-ге, перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2001. 528 с.

4. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. К.: ”Либідь”, 1999. 288 с.

5. www.wikipedia.ua.

Размещено на Allbest.ru