Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Факультет мененджменту

Реферат

з дисципліни

«Основи зовнішньоекономічної діяльності»

на тему:

«Особливості практики застосування тарифних і не тарифних інструментів членами Світової організації торгівлі для забезпечення інтересів на зовнішньому ринку»

Зміст

1. Історія створення Світової організації торгівлі (СОТ)

2. Структура СОТ

3. Механізм функціонування СОТ

4. Застосування тарифних не тарифних інструментів СОТ

Список використаної літератури

1. Історія створення Світової організації торгівлі (СОТ)

світовий торгівля тарифний

Світова організація торгівлі (СОТ) була заснована в 1995 році. Вона є продовжувачем Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної відразу після Другої світової війни.

У 1998 році в Женеві відзначався золотий ювілей ГАТТ. Ця система, покликана регулювати світову торгівлю через механізм стримування однобічних дій, проіснувала майже 50 років і довела свою дієздатність як правова основа багатобічного товарообміну. Час після Другої світової війни був відзначений винятковим ростом світової торгівлі. Ріст експорту товарів складав у середньому 6% у рік. Загальний обсяг торгівлі в 1997 році збільшився у 14 разів, порівняно з рівнем 1950 року.

Система розвивалася у процесі проведення в рамках ГАТТ низки торгових переговорів (раундів). На перших раундах в основному обговорювалися питання скорочення тарифів, але пізніше переговори охопили інші області, такі як антидемпінг і нетарифні міри. Останній раунд - 1986-1994р., т.зв. “Уругвайський раунд”, - призвів до створення СОТ, що значно розширила сферу діяльності ГАТТ, поширивши її на торгівлю послугами і торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Таким чином, механізм ГАТТ було удосконалено і адаптовано до сучасного етапу розвитку торгівлі. Крім того, система ГАТТ, фактично будучи міжнародною організацією, формально такою не була; а СОТ одержала юридичний статус спеціалізованої установи системи ООН.

Станом на 23 липня 2008 року до СОТ входить 153 учасника, з яких 149 - це держави, а 4 - митні території. 149 країн світу - членів СОТ (з 192) - це понад 97% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ, зокрема: Алжир, Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Вануату, Ємен, Кабо-Верде, Казахстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Російська Федерація, острови Самоа, Сейшельські острови, Сербія, Чорногорія, Судан, Таджикистан, Узбекистан. Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року.

Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою світової торгівлі за період, що минув з кінця Другої світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 році Міжнародної організації торгівлі. Цим було завершено формування основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в трьох основних сферах торговельних операцій - товари, послуги, інтелектуальна власність - до якого сторони ГАТТ прагнули з моменту підписання Генеральної угоди.

2. Структура СОТ

СОТ - це і організація, і одночасно комплекс правових документів, свого роду багатобічний торговельний договір, що визначає права і обов'язки урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами. Правову основу СОТ складають Генеральна угода з тарифів іторгівлі (ГАТТ) у редакції 1994 року (ГАТТ-1994), Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Угоди СОТ було ратифіковано парламентами всіх країн-учасниць.

3. Механізм функціонування СОТ

Інституціональні засади функціонування СОТ викладені в Марракеській угоді про заснування Світової організації торгівлі, структура та основний зміст якої представлені в наступній таблиці.

Таблиця 1 Структура та основний зміст Марракеської угоди про заснування світової організації торгівлі

Номер та назва статі	Основний зміст
І. Заснування організації	Констатується факт заснування Світової організації торгівлі
ІІ. Сфера діяльності СОТ	Визначається сфера діяльності СОТ: торговельні відносини між членами з питань, які регулюються угодами та пов'язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї угоди
ІІІ. Функції СОТ	див. рис. 1
IV. Структура СОТ	див. рис. 2
V. Відносини з іншими організаціями	Можливість укладання угод з іншими міжурядовими організаціями та домовленості про консультації та співробітництво з неурядовими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана зі сферою діяльності СОТ
VI. Секретаріат	Регламентується статус та порядок роботи Секретаріату, його Генерального директора та співробітників
VII. Бюджет та внески	Регламентується порядок формування, затвердження та використання бюджету
VIII. Статус СОТ	СОТ є юридичною особою; регламентуються статус, привілеї та імунітети СОТ та її посадових осіб
IX. Прийняття рішень	Визначається порядок прийняття рішень; констатується, що пріоритетною формою є консенсус
X. Поправки	Констатується можливість та визначається порядок внесення пропозиції про поправки та порядок їх затвердження та набуття чинності
XI. Члени-засновники	Визначається коло членів-засновників СОТ
XII. Приєднання	Регламентується порядок приєднання до СОТ
XIII. Незастосування багатосторонніх торговельних угод між окремими Членами СОТ	Встановлюється, що Угода та багатосторонні торговельні угоди не застосовуються між будь-яким іншим Членом СОТ, якщо будь-який з них на момент вступу до СОТ, не згоден на таке застосування
XIV. Прийняття, набрання чинності та депонування	Регламентується порядок прийняття та набрання чинності Угоди
XVI. Вихід з Угоди	Констатується можливість виходу з Угоди та визначається його порядок
XVII. Різне	Уточнюються деякі організаційні та юридичні процедури

Головними задачами СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та підвищенню економічного добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торговельних переговорів, врегулювання торговельних суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної економічної політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються.

СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі та пов'язаних з нею угод, Генеральної угоди з торгівлі послугами, Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності; проводяться періодичні огляди торговельної політики країн-членів; відбувається врегулювання торговельних суперечок на сонові правил, закладених в її правових нормах.

Слід також підкреслити, що організація відповідає за впровадження як всіх багатосторонніх угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які будуть розроблятися в рамках організації у майбутньому.

Функції COT викладені в статті III Марракеської угоди. [2, с.5] При цьому пріоритетною функцією фактично є імплементація угод та домовленостей Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, що за сутністю є самостійними правилами СОТ і знаходяться в Додатках до Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі (див.рисунок 1).



Рисунок 1 Функції Світової організації торгівлі

Вищим керівним органом СОТ є Конференція міністрів, яка скликається щонайменше раз у два роки на рівні, як правило, міністрів торгівлі або іноземних справ країн-учасниць СОТ. Повноваження Міністерської Конференції (Ministerial Conference) як найвищого органу СОТ можна охарактеризувати наступним чином:

· прийняття рішень щодо всіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними угодами;

· тлумачення Угоди про заснування СОТ та багатосторонніх торговельних угод;

· внесення змін до Угоди про заснування СОТ, багатосторонніх торговельних угод (крім багатосторонніх угод з обмеженою кількістю учасників);

· прийняття рішень про приєднання держави або окремої митної

території до СОТ;

· звільнення від зобов'язань Члена СОТ;

· формування Комітету з торгівлі та розвитку; Комітету з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом; Комітету з питань бюджету, фінансування та управління, а також інших Комітетів у разі необхідності;

· призначення Генерального директора та затвердження його повноважень.

Перша Конференція міністрів відбулася в Сінгапурі з 9 по 13 грудня 1996 року. Це була перша зустріч міністрів з часу заснування СОТ, а тому основна увага на пленарних засіданнях, а також на багатосторонніх та двосторонніх переговорах приділялась імплементації домовленостей Уругвайського Раунду. Конференція підтвердила курс країн-учасниць на лібералізацію торгівлі і до існуючої організаційної структури СОТ додала три нові робочі групи - з питань торгівлі та інвестицій; з питань торгівлі та конкурентної політики; з питань забезпечення прозорості в сфері державних закупок.

Друга Конференція міністрів відбулась у Женеві (Швейцарія) з 18 по 20 травня 1998 року. Вона в основному була присвячена 50-річчю ГАТТ/СОТ. Крім того, під час конференції міністри домовились про вивчення питань світової електронної торгівлі і прийняли з цього приводу “Декларацію про глобальну електронну комерцію”.

Третя Міністерська конференція була скликана в 1999 році (30 листопада - 3 грудня) в Сіетлі (штат Вашингтон, США). На ній обговорювались такі питання:

· подальша лібералізація сільськогосподарського сектора;

· початок нових переговорів по послугах;

· вдосконалення антидемпінгового регулювання;

· розширення сфери застосування угоди про торгівлю товарами інформаційних технологій (ІТА-2);

· транспарентність та ефективність діяльності СОТ;

· трудові стандарти;

· проблеми розвитку найбідніших країн.

Основною метою Конференції в Сіетлі було прийняття рішення про початок нового (дев'ятого) раунду торговельних переговорів щодо подальшої лібералізації торгівлі товарами та послугами, але внаслідок загострення суперечностей між країнами-членами таке рішення не було прийнято. Разом з тим були досягнуті домовленості про підготовку переговорів щодо подальшої лібералізації торгівлі послугами, торгівлі сільськогосподарськими товарами, тощо.

Четверта Міністерська конференція СОТ проходила з 9 по 14 листопада 2001 року в Досі (Катар). Домовленість, досягнута представниками 142 країн-членів щодо початку нового раунду переговорів про подальшу лібералізацію торгівлі, активізувала світову економічну спільноту та стимулювало роботу самої СОТ. Переговори розпочались в січні 2002 року.

Поточне управління діяльністю організації та спостереження за дією угод та рішень Конференції міністрів здійснює Генеральна Рада, яка збирається декілька разів на рік в штаб-квартирі в Женеві в складі представників всіх членів СОТ. Генеральна Рада також координує діяльність двох спеціальних органів: Органу з огляду торговельної політики та Органу з розв'язання суперечок. Засідання Генеральної Ради скликаються у міру необхідності для виконання обов'язків Органу врегулювання суперечок, передбаченого Домовленістю про врегулювання суперечок та виконання функцій Органу з огляду торговельної політики, передбаченого механізмом огляду торговельної політики (ТПРМ - Trade Policy Review Mechanism). Ці органи мають свого власного голову і встановлюють такий регламент роботи, який є необхідним для виконання визначених функцій та обов'язків. Згідно Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі на Генеральну раду покладено виконання наступних функцій:

· Конференції міністрів у проміжках між її засіданнями;

· Органу врегулювання суперечок;

· Органу по огляду торговельної політики;

· прийняття рішень щодо тлумачення Угоди про заснування СОТ та багатосторонніх торговельних Угод;

· здійснення загального керівництва діяльності Ради з торгівлі товарами, Ради з торгівлі послугами та Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

· затвердження проекту річного бюджету та розробка фінансових правил СОТ;

· затвердження регламенту засідань Комітету з торгівлі та розвитку, Комітету з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом, Комітету з питань бюджету, фінансування та управління, а також інших комітетів, створюваних в разі необхідності;

· укладання необхідних домовленостей щодо співробітництва з міжурядовими та неурядовими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана зі сферою діяльності СОТ.

В структурі СОТ засновані наступні Ради з основних сфер торгівлі: Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (яка у подальшому іменується “Рада ТРІПС”), які функціонують під загальним керівництвом Генеральної ради.. Рада з торгівлі послугами здійснює нагляд за функціонуванням Генеральної угоди про торгівлю послугами (яка у подальшому іменується ГАТС). Рада ТРІПС здійснює нагляд за функціонуванням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (яка у подальшому іменується Угода ТРІПС). Ці Ради виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою. Вони встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню Генеральною радою. Членство в цих Радах відкрито для представників усіх Членів СОТ. Для виконання своїх функцій цієї Ради скликають свої засідання у міру необхідності.

У разі необхідності Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада ТРІПС засновують допоміжні органи. Ці допоміжні органи встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню відповідними Радами.

Крім того, Конференцією Міністрів засновані наступні Комітети: Комітет з торгівлі та розвитку; Комітет з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом, а також Комітет з питань бюджету, фінансування та управління, які виконують функції, покладені на них багатосторонніми торговельними угодами, а також будь-які додаткові функції, що визначаються Генеральною радою. Конференція Міністрів може також засновувати такі додаткові Комітети і з такими функціями, які вона вважає необхідними. Однією з функцій Комітету з торгівлі та розвитку є періодичний перегляд спеціальних положень багатосторонніх торговельних угод щодо найменш розвинених країн-членів СОТ і представлення Генеральній раді звітів та доповідей з метою вжиття відповідних заходів. Членство в цих Комітетах відкрито для представників усіх членів СОТ.

Органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами з обмеженою кількістю учасників, виконують функції, покладені на них цими угодами, і функціонують у рамках інституціональних рамок СОТ. Ці органи регулярно інформують Генеральну раду про результати своєї діяльності та перспективні напрями роботи. За даними Секретаріату на сьогодні організаційна структура СОТ має такий вигляд (див.рисунок 2).



Рисунок 2 Організаційна структура Світової організації торгівлі

Органом, який забезпечує поточну діяльність СОТ є Секретаріат, основними завданнями якого є надання технічної та професійної підтримки чисельним комітетам і комісіям, забезпечення технічної допомоги країнам, що розвиваються, здійснення моніторингу та аналізу стану і тенденцій розвитку міжнародної торгівлі, інформування громадськості через засоби масової інформації про діяльність організації, підготовка та організація проведення міністерських конференцій. Секретаріат також надає деяку правову допомогу в процесі розв'язання торговельних суперечок, а також консультує уряди країн, що приєднуються до СОТ.

Конференція Міністрів призначає Генерального директора та приймає правила, які встановлюють повноваження, обов'язки, права та термін перебування на посаді Генерального директора.

Генеральний директор, в свою чергу, призначає співробітників Секретаріату та визначає їх обов'язки й умови праці відповідно до правил, прийнятих Конференцією Міністрів.

Обов'язки Генерального директора та співробітників Секретаріату за своїм характером є винятково міжнародними. При виконанні своїх обов'язків Генеральний директор та співробітники Секретаріату не повинні запитувати чи приймати інструкції від будь-якого уряду чи будь-якого іншого органу ззовні СОТ. Вони також повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на їх становище як міжнародних посадових осіб (міжнародних службовців). Члени СОТ повинні поважати міжнародний характер обов'язків Генерального директора та співробітників Секретаріату і не повинні намагатися впливати на них при виконанні ними своїх обов'язків.

Персонал Секретаріату налічує приблизно 550 постійних співробітників, які на сьогодні є представниками понад 65 країнПрофесійна структура персоналу Секретаріату складається переважно з економістів і юристів, а також інших спеціалістів в сфері міжнародної торговельної політики. Крім того, значна кількість персоналу зайнята технічною роботою, включаючи інформаційне обслуговування, фінанси, переклад. Робочими мовами СОТ є англійська, французька та іспанська.

Секретаріат має розгалуджену організаційну структуру, до складу якої входить 23 підрозділи, Орган з моніторингу текстилю та Апеляційний Орган.

Згідно Статті VII Марракеської Угоди про заснування СОТ на Секретаріат покладено обов'язок формування бюджету організації. Так, Генеральний директор подає Комітету з питань бюджету, фінансування та управління проект річного бюджету та фінансовий звіт СОТ. Комітет з питань бюджету, фінансування та управління вивчає проект річного бюджету та фінансовий звіт, запропоновані Генеральним директором, та вносить рекомендації щодо них Генеральній раді. Проект річного бюджету підлягає затвердженню Генеральною радою.

Комітет із питань бюджету, фінансування та управління вносить пропозиції Генеральній раді щодо фінансових правил, які повинні включати положення, що встановлюють: шкалу внесків з розподілом видатків СОТ між її Членами; заходи відносно Членів СОТ, які мають заборгованість. Фінансові правила повинні базуватися, наскільки це можливо, на правилах та практиці ГАТТ 1947. А це означає, що основною доходною частиною річного бюджету повинні бути внески країн-членів, розмір яких визначається на основі частки країни в обсязі світової торгівлі, враховуючи торгівлю товарами, послугами та правами інтелектуальної власності протягом останніх трьох років. Мінімальний внесок становить 0,015% для країн, частка яких у загальному обсязі торгівлі всіх членів СОТ є меншою ніж 0,015%. В Додатку наведені обсяги внесків країн-членів СОТ в бюджет організації в 2002 році (Додаток 7). Додатковим джерелом надходжень в бюджет є комерційна діяльність - продаж друкованої продукції, оплата за електронні публікації тощо. У 2002 році бюджет становив 143,129,850 швейцарських франків (SF), в тому числі: бюджет Секретаріату СОТ - 140,313,850 SF; бюджет Апеляційного органу та його секретаріату - 2,816,00 SF.

Генеральна рада затверджує фінансові правила та проект річного бюджету більшістю у дві третини голосів за умови участі у голосуванні більше половини Членів СОТ. Кожний Член СОТ повинен оперативно внести до СОТ свою частку видатків СОТ відповідно до фінансових правил, затверджених Генеральною радою.

Процедуру прийняття рішень в СОТ регулює Стаття IX Марракеської Угоди. СОТ продовжує практику прийняття рішень шляхом консенсусу, яка застосовувалася згідно з ГАТТ 1947. Якщо не передбачено інше і рішення не може бути прийняте шляхом консенсусу, питання вирішується голосуванням. На Конференції Міністрів та засіданнях Генеральної ради кожний Член СОТ має один голос. У випадках, коли Європейські Співтовариства реалізують своє право голосу, вони мають кількість голосів, яка дорівнює кількості держав-членів ЄС, що є членами СОТ.

Світова організація торгівлі є “юридичною особою, і кожний з її Членів надає їй таку правоспроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій”. Вже зазначалось, що через Генеральну Раду СОТ укладає необхідні для її успішної діяльності угоди про співробітництво як з міжурядовими, так і з неурядовими організаціями. Так, статус спостерігача в Генеральній Раді СОТ мають ООН, ЮНКТАД, МВФ, Світовий банк, ФАО, ОЕСД, ВІПО.

4. Застосування тарифних не тарифних інструментів СОТ

Міжнародні торгові відносини регулюються за допомогою двох груп інструментів:

1.Тарифне регулювання;

2. Нетарифне регулювання.

Митний тариф (customs tariff) у залежності від контексту може визначатися як:

· інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком;

· перелік ставок мита, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;

· конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввезенні певного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита.

Мито (customs duty) - обов'язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.

Мито виконує три основні функції:

· фіскальну, що відноситься як до імпортного, так і до експортного мита, оскільки воно є однією зі статей доходної частини державного бюджету;

· протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з його допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

· балансуючу, що відноситься до експортного мита, встановленого з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин нижче світових. Існує декілька класифікацій мита.

По засобу стягування:

· адвалорні - начисляються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20% від митної вартості);

· специфічні - начисляються у встановленому розмірі за одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 г);

· комбіновані - містять обидва названих види митного обкладення (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 г).

Перейдемо та характеристики нетарифного регулювання. Кількісні обмеження (quantative restrictions) - адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обігу, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту.

Квотування (контингентування) - це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти поділяються:

1. За напрямком їх дії:

· експортні - вводяться у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), чи урядом країни для попередження вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;

· імпортні - вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.

2. За обсягом дії:

· глобальні - встановлюються на імпорт або експорт певного товару на певний період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну він експортується;

· індивідуальні - встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар.

Ліцензування (licensing) - регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу.

Ліцензії бувають:

1) разові - письмовий дозвіл терміном до 1 року на імпорт (експорт), що видається урядом, певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;

2) генеральні - дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кількості угод;

3) глобальні - дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;

4) автоматичні - дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом.

“Добровільне” обмеження експорту (voluntary export restraint) - це кількісне обмеження експорту, що базується на зобов'язанні одного з партнерів по торгівлі добровільно обмежити або не збільшити обсяг експорту товару, що прийнятий в рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.

Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. Їх є дуже багато, за деякими даними до кількох сотень. Але основними з них є:

· адміністративні формальності - національні правила проведення імпортних операцій, які обмежують імпорт (обов'язкове використання міжнародних торгів при закупівлі обладнання, отримання імпортних ліцензій при виконанні ряду вимог і т. ін.);

· технічні бар'єри - приховані методи торговельної політики, які виникають тому, що національні технічні, адміністративні та інші норми і правила, побудовані таким чином, щоб перешкоджати ввезенню товарів з-за кордону. Наприклад, вимоги про дотримання національних стандартів, спеціальне упакування і маркування тощо;

· встановлення мінімальних імпортних цін - передбачає суворе дотримання експортером рівня цін, установлених країною-імпортером;

· імпортні податки - прикордонний податок, яким обкладаються товари при перетині митних кордонів конкретної країни. До них відносяться: митні збори, пов'язані з оформленням митних документів, або зі здійсненням митного контролю; сплата зборів за перевірку якості імпортованого товару;

· торговельні збори;

· статистичні збори;

· збори за здійснення фітосанітарного контролю; сезонні та екологічні збори;

· імпортний депозит - форма задатку, який імпортер повинен внести в свій банк в національній чи іноземній валюті перед закупівлею іноземного товару;

· валютні обмеження - регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і іншими валютними цінностями;

· компенсаційне мито - накладається на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо або непрямо використовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним товаровиробникам аналогічних товарів;

· антидемпінгове мито - застосовується, якщо на територію країни товар ввозиться за демпінговими цінами.

Демпінг (dumping) - засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах.

Демпінг може здійснюватись як за рахунок ресурсів окремих фірм, що прагнуть опанувати зовнішній ринок своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам. В комерційній практиці демпінг може набувати однієї з наступних форм:

· спорадчий демпінг - епізодичний продаж надлишкових запасів товару на зовнішній ринок за заниженими цінами. Відбувається тоді, коли внутрішній обсяг виробництва товару перевищує ємність внутрішнього ринку і перед компанією постає дилема - або взагалі не використовувати частину виробничих потужностей і не виробляти товар, або виробити товар і продати за більш низьку, ніж внутрішня, ціну на зовнішній ринок;

· навмисний демпінг - тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін. На практиці це може означати експорт товару за цінами нижче цін свого внутрішнього ринку або навіть нижче витрат виробництва;

· постійний демпінг - постійний експорт товарів за цінами нижче справедливої;

· зворотній демпінг - завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку. Зустрічається вкрай рідко, зазвичай в результаті непередбачених різких коливань курсів валют;

· взаємний демпінг - зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами. Зустрічається також рідко в умовах високої монополізації внутрішнього ринку певного товару в кожній з країн.

В основі демпінгу лежить ринкова ситуація, за якої еластичність попиту по ціні на внутрішньому ринку нижче, ніж на зовнішньому. Це дозволяє фірмам, що мають відносно монопольне становище на внутрішньому ринку, продавати свої товари за більш високими цінами, ніж на зовнішньому ринку, де попит більш еластичний по ціні і де конкуренція вище. Необхідними умовами для здійснення демпінгу також є:

· ситуація недосконалої конкуренції, що дозволяла б виробнику встановлювати і диктувати ціни;

· сегментованість ринку, тобто спроможність виробника відокремити внутрішній ринок, де він продає товар за високими цінами, від зовнішнього ринку, де він це робить за більш низькими цінами. Звичайно цьому сприяють високі транспортні витрати і встановлені державою торговельні бар'єри.

Демпінг заборонений як міжнародними правилами в рамках СОТ, так і національними антидемпінговими законами багатьох країн, що дозволяють застосовувати антидемпінгове мито у разі відкриття факту демпінгу.

Ставку антидемпінгового мита зазвичай визначають одним з наступних засобів:

· як різницю в ціні, за якою товар реально продається на ринку країни-експортера і на ринку країни-імпортера. Якщо товар виробляється тільки на експорт і не продається на ринку країни-експортера, то ціна на нього на внутрішньому ринку країни-імпортера порівнюється з його ціною на внутрішньому ринку будь-якої третьої країни;

· як різницю в ціні, за якою товар повинен був би продаватися на ринку країни-експортера, і ціни, за якою він реально продається на ринку країни-імпортера. Потенційна ціна продажу товару на ринку експортера встановлюється на базі суми витрат виробництва, загальних витрат, прибутку з продажу на внутрішньому ринку і вартості упаковки і транспортування товару до країни-імпортера.

Антидемпінгове мито, як і звичайне мито, призводить до підвищення внутрішніх цін і витрат у добробуті країни. Водночас, якщо введення антидемпінгового мита змусить фірму, що здійснює демпінг, ще більш знизити експортну ціну, то країна-імпортер може одержати виграш, як у випадку з оптимальним тарифом.

Список використаної літератури

1.Международные экономические отношения. Учебник / Под общей редакцией В.Е. Рыбалкина. - 2-е изд., перераб. и доп. -М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», Дипломатическая академия МИД РФ, 2009. - 386 стр.

2.Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебное пособие. - М.: ИВЦ «Маркетинг», 2010. - 196 с.

3.Шишаев А.И. Регулирование международной торговли товарами. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2009. - 174 с.

4.Покровская В.В. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности: Учебник. - М.: Юристъ, 2010. - 456 с.

5.Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация: Монография. - М.: Торгово-промышленная палата РФ, 2012. - 203 с.

6.Циганкова Т.М. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил,інструментів СОТ. Монографія/Т. М. Циганкова. --К.: КНЕУ,2012

Размещено на Allbest.ru

...