Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Запорізький Національний Університет

Реферат

На тему: «Фінансовий контроль. Міжнародні фінансові відносини»

Виконала:

студентка 2 курсу

Група 3592-1

Баштаннікова Аліна Олександрівна

Перевірив:

доц. каф., к.е.н.,

Лепьохін О.В.

Запоріжжя 2014

Зміст

• Вступ
• 1. Фінансовий контроль
• 1.1 Значення і зміст фінансового контролю
• 1.2 Види, форми та методи фінансового контролю
• 1.3 Контроль за виконанням планів-прогнозів господарської і фінансової діяльності
• 2. Міжнародні фінансові відносини
• Висновок
• Список використаних джерел


Вступ

міжнародні фінансовий контроль

Економічна політика держави здійснюється за допомогою фінансово-кредитних важелів. Один з найбільш важливих важелів управління фінансової системи є фінансовий контроль. На сучасному етапі фінансовий контроль потерпає серйозні зміни. Це пов'язано з принципово новим характером товарно-грошових відношень в Україні, появою різноманітних форм власності і нового для країни фінансового ринку. Поряд із державним і відомчим контролем з'явилася нова організаційна форма фінансового контролю - аудиторство. Необхідність фінансового контролю, його сутність і значення визначаються Конституцією України. В даний час, коли Україна переживає період становлення ринкових відносин і пов'язаних із цим перетворень усіх державних інститутів, відбувається процес розмежування повноважень між центральною владою і областями України.

Що до міжнародних фінансових відносин, декілька фактів з історії. Зростання ролі і значення міжнародних фінансових відносин у розвитку світової економіки та диверсифікації світогосподарських зв'язків наприкінці XX ст. зумовлене кількома головними факторами. По-перше, поглибленням процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізацїї виробництва і капіталу, усіх сфер господарського життя на рубежі II і ІІІ тисячоліть. По-друге, глобалізацією економічного розвитку сучасного суспільства, необхідністю спільного розв'язання усіма учасниками світового співтовариства гострих економічних, соціальних та екологічних проблем. Україна бере безпосередню участь у діяльності провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР).

1. Фінансовий контроль

1.1 Значення і зміст фінансового контролю

Контроль за суспільним виробництвом і розподілом продуктів, раціональним використанням трудових, матеріальних, грошових ресурсів є об'єктивною необхідністю. Однією із форм контролю є фінансовий контроль. Необхідність фінансового контролю обумовлена дією економічних законів, товарно грошових відносин.

Фінансовий контроль - це вид контролю, який базується на використанні контрольної функції фінансів і таких вартісних економічних категорій як госпрозрахунок, кредит, дохід, ціна, собівартість і т.д.

В процесі фінансового контролю здійснюється перевірка виконання господарських і фінансових планів-прогнозів, дотримання режиму економії, стану збереження власності, раціональності і ефективності використання засобів, які є в господарстві. Основними задачами фінансового контролю є перевірка:

- виконання планів-прогнозів господарської діяльності

- витрати грошових і матеріальних засобів в границях встановленими фінансовими планами-прогнозами і кошторисами з максимальною економією і ефективністю;

- стану розрахунків з фінансовими органами, банками, дебіторами і кредиторами, витрати фонду заробітної плати;

Фінансовий контроль зводиться до виконання таких задач як виявлення результатів і якості роботи організацій (підприємств), та сприяння на організації (підприємства) усунення надостатків в господарсько-фінансовій діяльності.

Головним у фінансовому контролі є не виявлення, фіксування порушень, незаконних витрат засобів і безгосподарності, а попередження запобігання. [1, c.121]

1.2 Види, форми та методи фінансового контролю

Фінансовий контроль класифікується за певними ознаками. Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, виділяють декілька видів.

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави (розроблення, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів, контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств, установ і організацій, виконанням фінансових зобов'язань перед державою суб'єктів господарювання недержавної форми власності, організацією грошових розрахунків та веденням фінансового обліку і звітності тощо). Його проводять органи державної влади і управління. Державний фінансовий контроль поділяють на загальнодержавний і відомчий.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють Міністерство фінансів України, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна, служба, Державний митний комітет та інші структури.

Відомчий фінансовий контроль проводиться підрозділами міністерств і відомств, державних комітетів та інших органів і застосовується тільки до підвідомчих підприємств та організацій. Останніми роками у зв'язку з ліквідацією окремих міністерств, виникненням та розвитком нових форм власності, масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.

Громадський фінансовий контроль полягає у виявленні і попередженні різних порушень у фінансовій діяльності підприємств, організацій та установ з ініціативи органів місцевого самоврядування або окремих груп громадян. Його здійснюють: громадські організації (партії, рухи, профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору), засоби масової інформації, окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних і фінансових відшкодувань.[2, c.98]

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль спрямований на перевірку своєчасності зарахування коштів на рахунки в банківських установах, правильності складання і ведення фінансової звітності тощо. Такий вид контролю здійснюють структурні підрозділи підприємств -- бухгалтерія, фінансовий відділ, служба фінансового менеджера.

Аудит -- незалежний зовнішній фінансовий контроль, що здійснюється на комерційних засадах. В Україні аудит як вид фінансового контролю функціонує з квітня 1998 р., коли був прийнятий Закон України "Про аудиторську діяльність", що визначив правові засади здійснення аудиторської діяльності і був спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству.

Аудит здійснюється незалежними особами -- аудиторами або аудиторськими фірмами. Аудиторські перевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва або власників суб'єкта господарювання.

Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку та проведення ефективної фінансово-господарської діяльності. Аудиторські фірми -- комерційні організації, і тому всі свої послуги надають

Методами фінансового контролю є конкретні прийоми проведення фінансового контролю. їх поділяють на:

- натуральні, коли перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність документам (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);

- документальні, коли контроль здійснюється за наявними документами (ревізії, перевірки).

Перевірка -- обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств або їх підрозділів на основі документації та видаткових документів і визначення можливості виправлення виявлених порушень. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізія -- метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи чи організації на предмет дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, а також спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. Ревізії проводять державні та недержавні органи фінансового контролю. За результатами ревізії складається акт, який є підставою для вжиття заходів щодо виправлення порушень, відшкодування збитків тощо. Ревізії бувають: плановими і позаплановими; повними і частковими (залежно від повноти охоплення ревізією фінансово-господарської діяльності підприємства); суцільними, вибірковими і комбінованими (залежно від обсягу аналізованих даних та повноти залучення документів); комплексними і тематичними (залежно від організації проведення); документальними (контроль здійснюється на підставі документів) та фактичними (перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей).[3, c.200]

Кожна перевірка і ревізія мають бути ретельно підготовленими. Для цього вивчаються відповідні закони, постанови, інструкції; проводиться ознайомлення з матеріалами попередніх ревізій і перевірок; вивчаються особливості основної діяльності тощо. За результатами підготовчої роботи складається програма ревізії і на її основі розробляється робочий план.

При цьому важливо зазначити, що завдання ревізії та перевірки схожі із завданнями аудиту, а саме: визначення достовірності інформації, що перевіряється, та відповідність чинному законодавству здійснених фінансово-господарських операцій.

Фінансове забезпечення і фінансове регулювання є узагальнюючими методами фінансового механізму, оскільки включають окремі часткові методи фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Ці два методи тісно взаємопов'язані між собою і взаємодоповнюють один одного. Зокрема, встановлення системи фінансового забезпечення потребує відповідного фінансового регулювання. [7, c.45]

Фінансове забезпечення -- формування цільових грошових фондів суб'єктів господарювання у достатньому розмірі та їх ефективне використання.

Основні елементи фінансового забезпечення суб'єктів господарської діяльності:

- самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та її розвиток за рахунок власних джерел);

- кредитування (надання коштів на принципах поворотності, платності, строковості і забезпеченості);

- бюджетне фінансування (надання коштів з бюджету на безповоротних засадах);

- оренда (передавання майна у користування на певний строк і за певну плату);

- інвестування (вкладання коштів у певні об'єкти з метою отримання

прибутку або соціального ефекту).

Фінансове регулювання -- метод фінансового впливу, пов'язаний із регулюванням економічних процесів. Фінансове регулювання здійснюється через систему норм і нормативів, лімітів та фінансових резервів.

Основні елементи фінансового регулювання:

- оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населення до бюджету та державних цільових фондів);

- бюджетні трансферти (виділення коштів з бюджету на безоплатних і безповоротних засадах: дотації, субвенції, субсидії).[3, c.212]

Фінансові важелі та інструменти -- прийоми дії фінансових методів, конкретні форми розподілу і перерозподілу ВВП. До фінансових важелів належать: доходи, нагромадження, податки та обов'язкові платежі, неподаткові надходження, міжбюджетні трасферти, витрати, видатки, фінансові резерви, фінансові стимули, фінансові санкції. Фінансовими інструментами є: ставки податків і обов'язкових платежів, податкові пільги, норми амортизації, норми видатків у бюджетних установах, фінансові нормативи, відсотки за користування кредитом, ставки орендної плати, штрафи, пеня, ліміти, ставки заробітної плати, пенсій, стипендій тощо.

Для зацікавлення суб'єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовують фінансові стимули:

- заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку і є головним джерелом коштів для матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб та виробничого розвитку;

- бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку економіки (у тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для держави; використання державного замовлення; бюджетні кредити; фінансування за рахунок державних коштів державних програм, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослідних робіт, природоохоронних заходів тощо);

- спеціальні фінансові пільги (повне або часткове звільнення від сплати податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, виключення певних сум з оподатковуваних доходів, надання права на проведення прискореної амортизації).

Стан фінансового механізму та ступінь його довершеності залежать від удосконалення господарського механізму в цілому та окремих його елементів зокрема (механізму ціноутворення, механізму економічного стимулювання, кредитного механізму тощо).[3, c.220]

1.3 Контроль за виконанням планів-прогнозів господарської і фінансової діяльності

Фінансовий стан організацій і підприємств залежить від степені виконання планів-прогнозів господарської діяльності, правильного використання власних оборотних і інших засобів, отримання необхідних доходів і нагромаджень, дотримання режиму економії, фінансової і розрахуноково-платіжних дисциплін.

Щоб успішно вести господарство, забезпечити виконання виробничих і фінансових завдань, необхідний систематичний контроль за реалізацією продукції, запасами товарно-матеріальних цінностей, їх обігом, правильності використання власних оборотних засобів, позик банку і своєчасності поступлення передбачених доходів.

Основними задачами текучого фінансового контролю за витратами є забезпечення економії в витратах, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності господарської діяльності.

Для текучого контролю витрат використовуються кошториси витрат і бухгалтерські звіти, а також документи і записи бухгалтерії по рахунках, які враховують витрати. Головна увага повинна звертатися на перевірку законності і господарської цілеспрямованості витрат, особливо по таких статтях, , як транспортні витрати, заробітна плата, витрати та утримання апарату управління (по відрядженнях і канцелярські витрати) і інші .

В процесі текучого контролю фінансового плану - прогнозу потрібно провіряти повноту своєчасність поступлення власних і прирівняних до них засобів, а також правильність їх використання в господарстві.

Перевірка виконання показників балансу доходів і витрат здійснюється по окремих статтях доходів і витрат.[5, c.88]

Важливою задачею контролю за виконанням балансу доходів і витрат є своєчасні розрахунки з бюджетом по податках, повернення позик банкам.

В процесі контролю за виконанням балансу доходів і витрат необхідно визначити, чи достатня сума власних оборотних засобів для нормального фінансування текучої господарської діяльності організаціїю. Цей контроль здійснюється по даних бухгалтерського балансу на певну дату, шляхом зрівняння фактичної суми власних оборотних засобів з затвердженим нормативам.

Платоспроможність виражається в своєчасному погашенні організаціїй своїх обов'язків перед постачальниками, банками, фінансовими організаціями і іншими кредиторами. В ній проявляється якість своєї господарсько-фінансової організації.

Задача фінансового контролю в тому, щоб на протязі здійснення текучої господарської діяльності забезпечити правильне використання оборотних засобів і інше. В бухгалтерії необхідно вести текучий оперативний облік за своєчасністю поступлення платежів від покупців.

Для цього кожний платіжний документ реєструється в спеціальному журналі (дата, №, назва покупців, сума, фактична оплата).[5, c.90]

2. Міжнародні фінансові відносини

Міжнародні фінансові відносини ґрунтуються на двох основних складових: установлених формах розрахунків та системі валютного регулювання. Порядок і форми проведення розрахунків становлять організаційний аспект міжнародних фінансових відносин і регламентуються відповідними міжнародними документами та угодами. Стандартизація документального оформлення розрахунків необхідна для забезпечення відповідних гарантій експортерам та імпортерам на поставку товарів та на їх оплату. Вона встановлює також систему однакового тлумачення прав, зобов'язань і відповідальності сторін. Валютне регулювання і насамперед його серцевина -- процес курсоутворення відображають сутнісну сторону міжнародних фінансових відносин. На цій основі відбувається трансформація грошових потоків з однієї грошової одиниці в іншу та процес проходження цих потоків між окремими країнами.[8, c.545]

Основними формами міжнародних розрахунків є інкасо та акредитив. Також використовуються банківський переказ та відкритий рахунок. При розрахунках на основі інкасо банк імпортера перераховує кошти на рахунок експортера після передання імпортеру отриманих від банку експортера документів, передбачених контрактом, тобто застосовується схема: платежі проти документів. Така схема розрахунків досить проста, однак вона не дає достатніх гарантій на оплату товарів і послуг. На відміну від інкасо акредитивна форма передбачає достатні гарантії експортеру за рахунок відкриття акредитива в банку імпортера. Платіж на відкритий рахунок найменш надійна форма. Експортер поставляє товари, імпортер переказує гроші на день платежу. Банківський переказ -- це доручення одного банку іншому виплатити певну суму отримувачу.[6, c.100]

Форми розрахунків у системі міжнародних фінансових відносин характеризують організаційний аспект руху грошових потоків -- порядок проведення операцій, їх документальне оформлення, відповідальність сторін і банків та ін. Це дуже важлива сторона, однак вона підпорядкована сутнісній -- забезпеченню еквівалентності обміну. Тому серцевиною міжнародних фінансових відносин, з погляду фінансової теорії, є встановлення курсу валют, що може бути умовно зображено так (наприклад, трансформація української гривні в долар США). [9, c.260]

Стабільність міжнародних фінансових відносин ґрунтується на двох основних передумовах. По-перше, необхідна чітка система трансформації (обміну) валют. Будь-який суб'єкт, якому потрібна відповідна валюта для міжнародних розрахунків, повинен мати можливість її придбати. Звичайно, держава може у певний спосіб регулювати й обмежувати цей процес, але головне, щоб це не впливало негативно на стан міжнародних фінансових відносин. По-друге, важливо забезпечити реальність обмінного курсу, тобто в процесі трансформації грошовий потік не повинен ні збільшитись, ні зменшитися в обсягах. Міжнародні фінансові відносини загалом і міжнародна торгівля зокрема можуть успішно розвиватись тільки на засадах еквівалентності обміну, що, у свою чергу, можливо лише на основі реального курсу валют. Основою забезпечення сталого розвитку світової економіки, міжнародної торгівлі і міжнародних фінансових відносин є надійний механізм курсоутворення, що дає змогу достовірно визначати валютні курси, які максимально наближені до реального співвідношення купівельно спроможності валют різних країн світу.[11]

Висновок

Сьогодні органи державної влади приділяють серйозну увагу питанням удосконалення системи фінансового контролю. Оскільки очевидно, обов'язковою умовою ефективного функціонування економіки і фінансово системи країни є наявність розвитої системи контролю. Почато уже ряд кроків, спрямованих на її реформування. Помітну роль в удосконалюванні фінансового контролю покликано зіграти прийняттю бюджетного кодексу. Зусилля органів влади, яким доручено виконувати функції контролю, не координуються і здійснюють вони його в основному в рамках свого відомства, що викликає роздробленість фінансової системи.

Я думаю, що ще одним важливим питанням є відсутність закону, що визначає можливості державного фінансового контролю у відношенні порушників фінансового законодавства. Адже без адміністративних, матеріально фінансових заходів впливу на порушників фінансового законодавства неможливо досягти високих результатів у виконанні поставлених перед органами контролю задач.

Таким чином, вважаю, що сьогодні, коли вся бюджетна система України знаходиться в стадії становлення, питання реформування системи фінансового контролю, є одним з найбільш важливих.

Список використаних джерел

1. Василик О.Д. “Теорія фінансів”: Підручник. - К.: НІОС - 2000. - с.416

2. Ефимов О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. - М.,

1995. - с.200

3. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності

підприємства. - К., 1992. - с.277

4. Коваль В.В. Фінансовий аналіз. - К., 1996. - с.360

5. Плиса В. І. Зміцнення фінансової сталості підприємства // Фінанси

України. 1998, №5, с. 96-98.

6. Сависько В.Г. Аналіз фінансового стану підприємства. - К., 1993. - с.181

7. Сугоняко О. А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його

оздоровлення // Фінанси України. 1997, №9, с. 73-76.

8. Климко Г.Н. “Основи економічної теорії”// Київ “Знання” - 1997 р., - с.742

9. Кэмпбелл Р. Макконнелл Стэнли Л. Брю “Экономикс” т.2 // Москва

“Республика” - 1995 г., - с.400

10. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року

11. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій. Затверджено наказом Агентства з запобіганню банкрутству від 21 березня 1997 р. №37.

Размещено на Allbest.ru