Механізми трансформації моделі українсько-польських економічних відносин у контексті стратегічного партнерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільська академія народного господарства

МЕЛЬНИК ВІКТОРІЯ ВІТАЛІЇВНА

УДК 339.92

МЕХАНІЗМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ МОДЕЛІ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА

08.05.01 -- Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль -- 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Савельєв Євген Васильович,

Тернопільська академія народного господарства, проректор з навчальної роботи, завідувач кафедри міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Будкін Віктор Сергійович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник відділу економічного співробітництва

доктор економічних наук, доцент

Мокій Анатолій Іванович,

Львівська комерційна академія, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедраmміжнародної економіки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 05.07.2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д58.082.01 у Тернопільській академії народного господарства (46000, Тернопіль, вул. Львівська 11, аудиторія 1300).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Тернопільської академії народного господарства (читальний зал для викладачів), м. Тернопіль, вул. Львівська, .

Автореферат розісланий 04.06.2001 р.

Вченй секретар

спеціалізованої вченої ради_______________________Задорожний З. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Формування в Україні економіки відкритого типу, її інтеграція у світове господарство здійснюється в умовах трансформації соціально-економічної системи та суспільно-політичного ладу, що породжує суперечливі тенденції, позитивні й негативні явища, які впливають на характер двостороннього співробітництва України та її партнерів. Принципова зміна економічного середовища в Україні, геополітичної ситуації в Центральній і Східній Європі (ЦСЄ), правового поля діяльності суб'єктів господарювання на внутрішньому і зовнішньому ринку, обумовили ситуацію, коли елементи старої зовнішньоекономічної моделі (сформованої в умовах панування планово-адміністративної системи і співробітництва в рамках РЕВ), моделей двосторонніх економічних відносин і механізми їх реалізації стали недієвими, а нові - не сформовані та не відпрацьовані в науці та практиці.

Недостатнє наукове обґрунтування моделі зовнішньоекономічних відносин (ЗЕВ), відсутність оцінок характеру її трансформації під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, несистемність в побудові механізмів формування нової, якісно зрілої моделі ЗЕВ заважає національній економіці отримати ефект, очікуваний від глобалізації та зовнішньоекономічного співробітництва. Ця проблема особливо загострилася у зв'язку з процесами розширення Європейського Союзу та різним ступенем участі у них України та її західних країн-сусідів. Зазначене детермінує необхідність пошуку шляхів реформування економічних зв'язків України з претендентами на вступ у ЄС, насамперед з Польщею, яка визначена її стратегічним партнером, що передбачає найтіснішу і найширшу двосторонню співпрацю.

Різні аспекти проблеми функціонування національної економіки у світовій висвітлені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, теорії побудови окремих складових зовнішньоекономічних моделей присвячені роботи І. Бураковського, Дж. Бхаваті, М. Дудченко, Г. Зіберта, А. Кірєєва, Е. Кочетова, П. Кругмана, В. Леонтьєва, П. Ліндерта, В. Новицького, М. Обстфельда, Ф. Рута, Є. Савельєва, В. Сіденка, А. Філіпенка та ін. Теоретичні та практичні аспекти формування глобального економічного середовища і регіоналізації досліджувалися Р. Айзеном, В. Будкіним, В. Горбуліним, Н. Думною, І. Івановим, Б. Кузнєцовим, З. Луцишин, Ф. Махлупом. Низка наукових розробок зосередилася на проблемі розвитку зовнішньої торгівлі та удосконалення механізмів тарифного і нетарифного регулювання (В. Андрійчук, С. Вайцзахер, З. Вальденбеккер, Р. Вернон, К. Міхалопулос, А. Мокій, Дж. Неш, Є. Панченко, М. Пебро, А. Рум'янцев, О. Сєкарєв, В. Сіденко, Д. Тарр, В.Томас, В.Холопов та інші). Теоретичні засади формування інвестиційного клімату, інвестиційної стратегії та політики інвестування викладені у працях О. Гаврилюка, Б. Губського, Дж. Даннінга, А. Кальвета, І. Лукінова, А. Папафілліппу. Питанню транскордонного співробітництва та розвитку єврорегіональної співпраці присвячені роботи П. Бєлєнького, А. Гаассе, М. Долішнього, Є. Кітовського, М. Лендьєл, П. Луцишина, Н. Мікули, А. Міщука, О. Озембло, Н.Паніковського, С.Писаренко. Проблеми розвитку економічних систем України і Польщі, зокрема в контексті інтеграції посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи в ЄС, досліджували В. Герульський, П. Ебергардт, О. Оксанич, М. Янків.

Разом з тим, у науковій літературі немає інтегрованих досліджень трансформації моделі ЗЕВ України в рамках двосторонньої співпраці з конкретною країною з врахуванням внутрішніх особливостей ринкового реформування національних економік та механізмів розвитку співробітництва нового типу. Залишаються недостатньо відпрацьованими в теоретичному плані проблеми розбудови моделі економічних відносин України і Польщі, яка повинна здійснюватись на ідеології стратегічного партнерства, результатом чого є недостатня ефективність форм цієї співпраці для обох країн. Актуальність вказаних проблем з огляду на нову економічну ситуацію в Україні, геополітичні й геоекономічні зміни в Європі обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Взаємозв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з виконанням наукових досліджень, передбачених планом НДР Тернопільської академії народного господарства, зокрема включеної в координаційний план виконання науково-дослідних робіт Міністерства освіти і науки України теми “Проблеми економічної інтеграції України у Європейський Союз” (№ державної реєстрації 0198U005104). Особисто автором виконувався підрозділ “Оптимізація економічної співпраці України з країнами Центрально-Східної Європи”.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації - обгрунтувати механізми формування якісно нової моделі економічного співробітництва України і Польщі в сучасних геополітичних і геоекономічних умовах, розробити теоретичні, методичні, практичні рекомендації щодо їх впровадження на різних рівнях активності суб'єктів ЗЕВ.

Реалізація мети роботи зумовила необхідність постановки і розв'язання таких завдань:

· здійснити теоретико-методичний аналіз концептуальних підходів щодо визначення сутності, чинників та механізмів формування і функціонування зовнішньоекономічних моделей і моделей двосторонньої економічної співпраці у глобалізо-ваному економічному середовищі;

· виявити і оцінити фактори і тенденції трансформації ЗЕВ посткомуністичних країн Центральної і Східної Європи та їх вплив на характер моделі двостороннього співробітництва України щодо країни-партнера Польщі;

· здійснити секторний аналіз розвитку національних економік України і Польщі, визначити ступінь їхньої інституційної й економічної сумісності та його впливу на формування моделі двосторонніх економічних відносин (ДЕВ);

· проаналізувати тенденції розвитку торговельної та інвестиційної складових моделі українсько-польських економічних відносин, розробити критерії і шляхи їх оптимізації;

· визначити пріоритети і перспективи розвитку українсько-польських економічних відносин та механізми трансформації їх моделі;

· виробити рекомендації щодо впровадження механізмів трансформації моделі економічної співпраці України і Польщі на макро-, мезо- та мікрорівні.

Об'єктом дослідження є модель економічних відносин України і Польщі, що трансформується.

Предметом дослідження є організаційні та економічні механізми трансформації моделі українсько-польських економічних відносин в період ринкових перетворень в національних економіках обох країн та зміни геополітичної ситуації в Європі.

Методи дослідження. Методологічними засадами дисертаційної роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, які стосуються проблем формування зовнішньоекономічних моделей, розвитку теорії глобалізації та регіоналізму, менеджменту у ЗЕД. У роботі використано такі методи дослідження: системний аналіз (при аналізі характеру моделі ДЕВ, її трансформації, розвитку економік України і Польщі та їх економічного співробітництва); класифікація (для зведення підходів до характеристики зовнішньоекономічних моделей у єдину систему); історико-логічний (для виявлення історичних джерел, причин зародження і еволюції типу моделі); комперативний аналіз (для визначення ступеня сумісності розвитку економік України і Польщі, торговельних та інвестиційних режимів країн-партнерів); статистичні (для досліджень економік України і Польщі, форм зовнішньоекономічного співробітництва з метою визначення характеру (стану) моделі або її складових), графічний аналіз (для виявлення необхідності вирівнювання соціально-економічних станів прикордонних територій).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі вперше здійснено обгрунтування механізмів трансформації існуючої моделі економічних відносин України і Польщі як стратегічних партнерів, що визначило цінність висновків як наукового, так і практичного характеру. Наукову новизну засвідчують такі конкретні наукові результати:

· суттєво поглиблено теоретико-методичні засади дослідження зовнішньо-економічних моделей, зокрема доповнено їх класифікацію на основі критеріїв характеру функціонування і характеру трансформації моделі. На принципах системного підходу визначено, що модель ДЕВ є складною конструкцією, яка знаходиться і трансформується під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, а також механізмів, які розглядаються як система дій, спрямованих на досягнення ефективності ЗЕВ. Виявлено чинники та особливості еволюції моделі в період ринкової переорієнтації національних економік та зміни геополітичної і геоекономічної ситуації;

· обґрунтовано пріоритетність економічного співробітництва України та Польщі як засобу прискорення процесів входження України у європейський економічний простір, зокрема введено в науковий обіг категорію “транзитна інтеграція”, яка трактується як оптимізація і ущільнення відтворювальних взаємозв'язків з кандидатами на вступ у ЄС;

· вперше на основі секторного аналізу розвитку економік України та Польщі встановлено їх системну та інституційну несумісність, окреслено ознаки, що детермінують характер моделі двосторонніх економічних відносин;

· виявлено бар'єри формування раціональної торговельної складової українсько-польських економічних відносин та запропоновано механізми її якісного оновлення, зокрема розроблено базові вимоги і критерії оптимізації експорту/імпорту та рекомендації щодо покращення умов торговельної співпраці (в сфері тарифного і нетарифного регулювання, інституційно-інфраструктурного та інформаційного забезпечення);

· обґрунтовано необхідність трансформації моделі українсько-польських економічних відносин у відтворювальну (інвестиційно-виробничу), сформулювано основні цілі використання інвестиційних ресурсів на різних рівнях діяльності суб'єктів ЗЕВ, на основі яких окреслено пріоритетні і небажані сфери залучення польського капіталу в економіку України. На основі критичного аналізу інструментів та форм стимулювання інвестиційних потоків розроблені рекомендації щодо їх використання для розвитку інвестиційно-виробничої співпраці;

· вперше обґрунтовано напрямки кооперування і кооперації України та Польщі в реальному і фінансовому секторах;

· в контексті побудови відтворювальної моделі українсько-польських економічних відносин і європейських інтеграційних процесів, визначені напрямки інвестиційно-виробничого співробітництва та інструменти його активізації на транскордонному рівні, обґрунтовано необхідність та розроблені методичні підходи до впровадження трансрегіонального маркетингу; спрогнозовано перспективи розвитку організаційних форм транскордонного співробітництва;

· виявлено причини недостатньої ефективності економічної співпраці України і Польщі у субрегіональних структурах та запропоновано шляхи її удосконалення, зокрема розроблено схему розподілу функцій економічних та інформаційних інституцій у бізнесовому та управлінському середовищі єврорегіону.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає в тому, що розроблені в ній теоретичні положення і методичні підходи до побудови механізмів трансформації моделі українсько-польських економічних відносин можуть бути використані при формуванні зовнішньоекономічної політики України, в економіко-аналітичній і прогностичній роботі Міністерства економіки, управлінь зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності облдерж-адміністрацій, при вирішенні проблем оптимізації торговельних та інвестиційних потоків, координації підприємницької діяльності, вдосконаленні організаційних структур управління ЗЕД, форм і методів транскордонного співробітництва. Отримані результати знайшли впровадження на різних рівнях, зокрема: на міждержавному і державному рівні - в Аналітичній записці і пропозиціях, що торкаються формування нової економічної структури України та її адаптації до економіки Європейського Союзу і реформування інвестиційного механізму, направлених Адміністрації Президента України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, представництву Європейського Союзу в Україні, посольствам держав-членів Європейського Союзу в Україні, Комісії Європейського Союзу (Брюссель) (акт №126-171 від 02.02.2000 р.); на державному рівні, зокрема в роботі Департаменту міжнародного розвитку та європейської інтеграції Мінекономіки України (довідка про впровадження № 19-53/176 від 07.03.2001 р.), на регіональному рівні - при розробці Концепції транскордонного співробітництва і європейської інтеграції, Програми економічного і соціального розвитку Львівської області на 2000 рік та проекту відповідної Програми на 2001 р. (розділ “Зовнішньоекономічна діяльність” (довідка про впровадження №1/1-363 від 13.10.2000 р.), у викладанні дисциплін “Міжнародна економіка” і “Міжнародна торгівля” в Тернопільській академії народного господарства (довідка про впровадження № 126-06-240 від 29.03.2001р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію на 8 міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: “Czynniki i bariery regіonalnej wspolpracy transgranicznej - proba syntezy” (Польща, Жешув-Полянчик, 1998 р.), “Процеси становлення ринкової економіки: стан, проблеми, перспективи” (Львів, 1998 р.), “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти (Ялта-Форос, 1999 р.), “Problematyka geopolityczna Europy Њrodkowej i Wschodnej” (Жешув-Полянчик, Польща, 1999 р.), “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)” (Київ, 1999 р.),“Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (Львів, 2000 р.), “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії” (Ялта-Форос, 2000 р.), , “Eastern Borders of European Integration Processes” (Польща, Жешув-Полянчик, 2000 р.). Наукові результати дослідження обговорювались і отримали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин і маркетингу Тернопільської академії народного господарства у 1999 - 2001 роках.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 19 наукових статей (17 статей опубліковано автором одноосібно), у тому числі 13 статей у фахових виданнях і 6 статей і тез у інших виданнях і збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 11,53 д.а. (особисто автора 10,98 д.а.). 3 наукових статті опубліковано за межами України (у Польщі).

Структура і обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 186 сторінок складається з вступу, трьох розділів, висновків, містить список використаних джерел із 197 найменувань та 4 додатки, обсягом 7 сторінок. Дисертаційна робота ілюстрована 10 рисунками, які розміщені на 5 сторінках і містить 27 таблиць на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані його мета, завдання, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методичні засади дослідження моделей зовнішньоекономічних відносин, механізмів їх функціонування та трансформації” проаналізовано теоретичні положення про сутність поняття “модель ЗЕВ”, її еволюцію, механізми функціонування і трансформації, розглядаються чинники і тенденції трансформації ЗЕВ посткомуністичних країн Європи, розроблені специфічні методичні основи дослідження моделей ДЕВ.

Характеризуючи зовнішньоекономічну модель, яка тлумачиться автором як тип економічних зв'язків національної економіки з зовнішнім світом, та оцінюючи її еволюцію, потрібно враховувати специфічні особливості, що виникають при співробітництві з: а) країнами з розвинутою економікою; б) країнами з перехідною економікою; в) з новими індустріальними державами; г) країнами, які знаходяться в різній географічній і геополітичній площині. Це вимагає розмежування дефініцій “зовнішньоекономічна модель” і “модель зовнішньоекономічних або двосторонніх (стосовно однієї країни) економічних відносин (ЗЕВ/ДЕВ)”. З одного боку модель ДЕВ є проявом загального (національної зовнішньоекономічної моделі) в конкретному, з іншого боку, національна зовнішньоекономічна модель є поєднанням різних типів моделей ЗЕВ залежно від типу країни-партнера. З огляду на це, пізнання (як і побудову) моделі економічних відносин з конкретною країною пропонується здійснювати на основі дослідження природи, змісту, еволюції національної зовнішньоекономічної моделі.

Визначальний вплив на формування теоретичного каркасу зовнішньоекономічної моделі як її основного атрибута мали основні класичні, неокласичні та неотехнологічні концепції міжнародної торгівлі та інвестицій. Економічний зміст моделі, орієнтований на одну з цих теорій або комбінацію, є одним з найважливіших критеріїв характеристики і класифікації зовнішньоекономічних моделей. За ним у дисертації виділено постачально-збутову модель (характерну для співробітництва в рамках РЕВ), торговельну або торговельно-посередницьку (притаманну для країн, що розвиваються і перехідних економік), інвестиційно-виробничу або відтворювальну (найбільш зрілу і найефективнішу щодо інтеграції національної економіки у глобалізоване світове господарство). Іншими важливими критеріями є роль зовнішньоекономічного сектору у загальній економічній стратегії національного господарства, здатність зовнішньоекономічної моделі адаптуватися до економічного середовища, її вплив на соціально-економічний розвиток, а також характер функціонування і характер трансформації моделі, запропоновані дисертантом.

Теоретичний аналіз сутності зовнішньоекономічної моделі, характеру її функціонування і еволюції дозволив представити класифікацію моделей (рис.1), яка орієнтує на аспекти дослідження моделей ЗЕВ (ДЕВ), визначити поняття “модель ДЕВ” як сукупність ДЕВ, що формуються (сформувалися) між країнами-партнерами, з відповідними інфраструктурами, які їх забезпечують, теоретико-методологічною концепцією розвитку, що виражає логіку побудови моделі і політичну волю цих країн. Еволюція моделі ЗЕВ (ДЕВ) здійснюється через: 1) трансформацію решти її атрибутів (організаційно-управлінських структур, характеру регулювання, правової бази); 2) трансформацію співробітництва на макро-, мезо- і мікрорівні; 3) зміну ролі основних форм ЗЕВ (торгівлі, інвестування, виробничого кооперування і кооперації тощо). За умов чітко визначеної економічної доктрини держави це забезпечується через цілий спектр механізмів трансформації моделі ЗЕВ (ДЕВ), які тлумачаться у роботі як рушії розвитку моделі.

Аналізуючи трансформацію ЗЕВ країн ЦСЄ, тобто держав, що знаходяться в одному геополітичному і геоекономічному ареалі з Україною і Польщею, автор стверджує, що вона відбувається під впливом двох груп чинників: 1) зовнішніх: геополітичних (дискредитація етатичних форм інтеграції, актуалізація нової інтеграційної ідеології, загроза виникнення лінії поділу в Європі внаслідок розширення ЄС); геоекономічних (прискорення процесів економічної глобалізації і регіоналізації, реалізація транс'європейських проектів); чинників міжнародної макроекономіки (орієнтація на критерії європейської конвергенції); 2) внутрішніх: політичних (зміна і реалізація сценарію економічних реформ, що збігається чи розходиться із сценарієм наближення до членства в ЄС, реорганізація економічної активності, демонополізація зовнішньоекономічної сфери, збільшення тиску конкурентного середовища); соціальних (зміна суспільної думки і стандартів життя населення). Дія цих чинників детермінує, по-перше, двовекторну спрямованість ЗЕВ країн ЦСЄ (орієнтація на вступ в ЄС і поглиблення співпраці в регіоні ЦСЄ), а, по-друге, поступовий перехід від імпортозаміщувальної до експортоорієнтованої стратегії з переважанням інвестиційної форми співробітництва.

У дисертації доведена необхідність трансформації зовнішньоекономічних зв'язків України, як й інших пострадянських країн, що обрали за вектор ЗЕВ орієнтацію на ЄС, не лише з дійсними членами ЄС, а й з країнами-претендентами. У цьому зв'язку автором запропоновано нову категорію “транзитна інтеграція”, яка роз-глядається як засіб формування інтеграційного коридору з європейськими структурами. Особливо актуальним є інтенсифікація торговельної й інвестиційно-виробничої співпраці України з Польщею, довжина кордонів з якою є передумовою для реалізації вищого інтеграційного потенціалу, ніж з іншими країнами ЦСЄ. Польща є авангардною країною у європейських інтеграційних процесах, а вектор її інтеграційних зусиль чітко зорієнтований на економічні структури та суспільно-політичні цінності Заходу. Активізація співробітництва з Польщею -- державою, яка створила якісно нову економічну систему, дозволила б Україні інтенсифікувати власні трансформаційні процеси. Це обумовило визначення Польщі як важливого стратегічного партнера, що, в свою чергу, об'єктивізує необхідність формування відтворювальної моделі українсько-польських економічних відносин.

У другому розділі “Системний аналіз економічної співпраці України і Польщі у європейському векторі зовнішньоекономічних відносин” здійснено секторний аналіз розвитку економік України і Польщі як детермінанти моделі ДЕВ, досліджено тенденції торговельної та інвестиційної українсько-польської співпраці, виявлено основні причини існування малоефективної моделі ДЕВ.

Аналіз розвитку реального, бюджетного, грошового секторів економік України та Польщі дозволив дисертанту констатувати їх несумісність, що проявляється у домінуванні в Україні детенсивного типу виробничо-економічної системи (ВЕС) з першими ознаками екстенсивності, а в Польщі - інтенсивного типу ВЕС. Так, в Україні у 1992-1999рр. спостерігався спад ВВП, промислового і сільськогосподарського виробництва, тоді як в Польщі - їх зростання. В країнах-партнерах сформувалися якісно різні структура промислового виробництва з домінуванням у Польщі обробних галузей (80%), а в Україні - паливної промисловості (11,6%), енергетики (16,5%), металургії (24,5%) та відтворювальні пропорції, які характеризуються нижчими частками кінцевого споживання домашніх господарств та нагромадження, надмірною часткою споживання некомерційних організацій у ВВП України у порівнянні з аналогічними показниками у Польщі. Аналіз структури витрат українських та польських сімей не лише яскраво відображає значно нижчий в Україні рівень життя (зокрема, на харчування українська сім'я витрачає понад 58% сукупного доходу, тоді як польська - лише 26%), але й чітко вказує на споживчі преференції громадян двох країн і, значною мірою, визначає структуру взаємної торгівлі. Затяжні й неоднозначні процеси приватизації спричинили домінування в українській промисловості великих підприємств державної і колективної власності (відповідно 30.5 і 69.2%), тоді як в Польщі домінують підприємства приватної власності (69.1%). Різниця в формах власності створює бар'єри для налагодження партнерських стосунків.

Інтенсивність впливу реального сектора на формування неефективної моделі ДЕВ каталізуються процесами, які протікають в грошовому й бюджетному секторах. Поточне споживання у державному, а не у приватному секторі, більше стимулюється в Україні, а не в Польщі. Відповідно, основним реципієнтом кредитів в Україні є держава, тоді як у Польщі - приватні структури, що посилює диспропорції у грошових секторах країн-партнерів. Поки що ні Україна, ні Польща не виконують монетарні вимоги Маастрихтської угоди щодо рівня інфляції і процентних ставок, що свідчить про перебування Польщі на невисокому рівні макроекономічної рівноваги, а України - на ще нижчому, що спотворює можливості диверсифікації напрямків і форм ЗЕВ в рамках моделі ДЕВ.

Системна та інституціональна несумісність економік України і Польщі, а також існування протягом тривалого періоду постачально-збутової моделі ДЕВ, за якої нехтувалися чинники відносних переваг, зумовили формування неефективної моделі українсько-польських економічних відносин з домінуванням зовнішньої торгівлі як найпростішої форми ЗЕВ. Окрім позитивних тенденцій (відносно стабільне зростання товарообороту, зниження частки бартеру), у розвитку торговельної складової моделі українсько-польських економічних відносин автор відзначає такі негативні риси, як збереження дефіциту торгівлі України з Польщею (-23,9 млн. дол. США станом на 1.10.1999р.), її нераціональної структури ( у експорті -- домінування товарів з низьким ступенем обробки, у імпорті -- низька частка інвестиційних товарів), що створює передумови для переходу України у ранг країн “периферійного типу” відносно Польщі, високий рівень нелегальної торгівлі, причому з асиметричним характером. Серед основних причин цих явищ - низька конкурентоспроможність української продукції, асиметрія зовнішньоторговельних режимів, поглиблена членством Польщі у ВТО і майбутнім вступом в ЄС, незріла (хоча і різною мірою) інституційно-інфраструктурна основа ЗЕД обох країн.

У дисертації запропоновано систему якісного оновлення торговельної складової моделі ЗЕВ (рис.2), згідно якої трансформація торгівлі України і Польщі повинна здійснюватись на основі критеріїв оптимізації експорту/імпорту, які опиратимуться на міжнародні правила торгівлі (насамперед ГАТТ/ВТО та ЄС, враховуватимуть реалії економіки України і сприятимуть покращенню її позиції на міжнародних, у тому числі й на польському, ринках ( прибутковість експорту, відносні переваги, технічні і якісні характеристики товару, перспективи виходу з ним на ринки високорозвинутих країн, насамперед ЄС, що відповідає принципу транзитної інтеграції, рівень сприятливості торговельного режиму, значення експорту/імпорту цього товару для української економіки в цілому, інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі) та напрямків вдосконалення умов українсько-польської торговельної співпраці (удосконалення митного регулювання, що полягає в уніфікації його вітчизняних норм з відповідними правилами і вимогами ВТО та використанні у короткостроковій перспективі секторного підходу у політиці захисту вітчизняного виробника; вдосконалення нетарифного регулювання, яке передбачає визнання в Україні результатів зарубіжного тестування якості, спрощенні процедур ліцензування та сертифікації, впровадженні норм антидемпінгового і антимонопольного регулювання; створення ефективної системи інституційного, інфраструктурного, інформаційного забезпечення взаємної торгівлі, яка включає активізацію співробітництва між фінансовими інституціями України і Польщі, підвищення ефективності страхування торговельних операцій, впровадження інформаційних і промоційних інновацій, сучасних методів та форм розрахунків по експортно-імпортних контрактах, розвиток комунікаційної інфраструктури).

Перші ознаки інвестиційно-виробничої співпраці України та Польщі супроводжуються, як показано у дисертації, низкою негативних явищ: невисокими обсягами надходження польського капіталу ( 54,4 млн. дол. США станом на 1.10.1999р.), в тому числі в конкретні проекти, недосконалими галузевою структурою і формами залучення польських інвестицій, низьким конкретним обсягом інвестування, високою концентрацією інвестицій в обмеженій кількості регіонів України, незадовільною участю польських інвесторів в інноваційних процесах. Основними лімітуючими чинниками залучення польського капіталу в українську економіку є негативний інвестиційний клімат в Україні і нераціональне використання інструментів стимулювання інвестиційних потоків, тоді як брак ресурсів у вітчизняних підприємців, недооцінювання економічного потенціалу Польщі і обмеження на трансферт капіталу з України є основними причинами, які стримують розвиток інвестування в Польщу (офіційний обсяг на 1.10.1999р. становить лише 320,7тис.дол. США).

У дисертації визначено цілі (орієнтири) використання інвестиційних ресурсів на різних рівнях активності суб'єктів ЗЕВ: 1) внутрішньому (покращення вітчизняної структури виробництва та експорту, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку); 2) міждержавному/двосторонньому (оновлення та/або посилення відносних переваг України у сфері українсько-польської торговельної співпраці, ущільнення функціональних зв'язків в рамках моделі ДЕВ); 3) геоекономічному (підвищення спільної конкурентоспроможності на ринках ЄС) (рис.3). На основі узагальнення цих цілей як критеріїв оптимізації структури польських інвестицій в українську економіку автор сформував пріоритети залучення інвестицій з Польщі та виділив “бажані” і “небажані” для України інвестиції. До перших слід віднести інвестиції, які б сприяли налагодженню технічного і технологічного обміну; інвестиції в “інтелектуальний капітал”; інвестиції у розвиток фінансово-банківської, транспортної, прикордонної інфраструктури. “Небажаними інвестиціями” з Польщі є вкладення, які викликають негативні екстерналії, інвестиції у безперспективні з макроекономічної точки зору галузі, а також ті, що створюють небезпеку виникнення ринку монополіста.

Аналіз економічних, організаційно-інституційних, політико-правових і соціально-економічних чинників, що стримують формування моделі ефективної співпраці України і Польщі, а також тих, які стимулюватимуть її створення, дозволив автору концептуально визначити механізми трансформації моделі українсько-польських економічних відносин з торговельної в інвестиційно-виробничу, що найбільше відповідатиме ідеї стратегічного партнерства.

У третьому розділі “Шляхи та механізми формування раціональної моделі українсько-польських економічних відносин” охарактеризовано механізми трансформації моделі економічного співробітництва України і Польщі у відтворювальну, запропоновано основні напрямки їх використання і удосконалення.

Формулюючи стратегічні цілі використання механізмів трансформації моделі українсько-польських економічних відносин, автор виходить з необхідності ефективного використання Україною міжнародного руху факторів виробництва, насам-перед капіталу, та реалізації її геополітичного й геоекономічного потенціалу. Ключовими з таких механізмів визначено міжнародне кооперування і кооперацію, які можуть знайти застосування в реальному, фінансовому та бюджетному секторах національної економіки. Українсько-польське кооперування і кооперація, з одного боку, розглядаються, як самостійний механізм, що сприятиме скороченню економічного розриву між Україною і Польщею, а, з іншого боку, як такі, що забезпечать формування відтворювального ланцюга “Україна-Польща-ЄС”. Обґрунтовано, що у реальному секторі актуальними є: кооперування і кооперація в сфері НДЕКP, що дозволить українським і польським підприємствам-партнерам використати наявний науковий потенціал відірватися від конкурентів завдяки використанню переваг технологічного розриву; зміцнення коопераційних зв'язків малих і середніх підприємств України і Польщі, яке детермінуватиме його інноваційну орієнтацію на виробничу діяльність у незайнятих нішах вітчизняного і зарубіжних ринків; розбудова транспортних комунікацій і зв'язку, насамперед транс'європейських транспортних коридорів і логістичних центрів, що забезпечить реалізацію транзитного потенціалу України і підвищить потужність дистрибутивної системи; формування українсько-польських кластерних об'єднань, орієнтованих на західні відтворювальні структури; створення бірж кооперації, які б сприяли налагодженню бізнесових контактів. Реалізація цих напрямків потребує реформування організаційно-управлінської та інституційної структури ЗЕВ, що базуватиметься на функціонуванні в її складі інституцій, сформованих у результаті кооперування у фінансовому секторі (спільних банків, інвестиційних фондів, бірж, страхових компаній, розрахунково-клірингових палат, фінансово-промислових груп, які забезпечать реалізацію коопераційних відносин одночасно в реальному і фінансовому секторах, банківських синдикатів). У дисертації зазначається, що теоретично існує широке поле можливостей кооперування у бюджетному секторі, однак практично така співпраця обмежена законодавчими нормами.

Ефективний механізм стимулювання (і регулювання) інвестиційних потоків доцільно сформувати на основі оптимального поєднання форм та інструментів податкового, фінансово-кредитного, монетарного, валютного, адміністративного стимулювання, контролю над капіталом і політики власності, варіанти застосування яких запропоновано у дисертації.

З огляду на європейські інтеграційні процеси і ступінь участі у них України та Польщі одним із найважливіших і найефективніших механізмів трансформації моделі ДЕВ є транскордонне співробітництво як одна з форм транзитної інтеграції. Активізацію транскордонної співпраці автор розглядає як шанс для України інтенсифікувати економічні зв'язки з майбутнім новим членом ЄС, як можливість набути досвід регіонального співробітництва, як засіб згладжування диспропорцій соціально-економічних станів прикордонних регіонів. Гіпертрофований розрив між ступенями сприятливості основних передумов транскордонної співпраці, а також невизнання її як самостійного об'єкта управління, детермінує розвиток її як набору різнорідних елементів системи ЗЕВ, об'єднаних локальним характером функціонування, з домінуванням неофіційної прикордонної торгівлі. Проаналізувавши основні аспекти транскордонного співробітництва (транскордонний рух, міграція, економічна спів-праця, спільні сфери інтересів, організаційні форми транскордонної співпраці, перспективи і проблеми впливу європейських інтеграційних процесів на розвиток транскордонного співробітництва), автор визначив пріоритети інвестиційно-виробничої співпраці на транскордонному рівні: впровадження проектів з удосконалення прикордонної і транспортної інфраструктури, створення дієвої регіональної інноваційної системи; розв'язання екологічних і соціальних проблем, розбудову туристичної інфраструктури, розвиток інвестиційних відносин в сфері малого і середнього біз-несу, реалізація яких потребує розробки стратегії трансрегіонального маркетингу і на її основі оптимізації важелів стимулювання інвестиційного механізму в межах транскордонного регіону (фіскальних, інфраструктурних, організаційних, інструментів диверсифікації ринкового середовища), а також дослідив можливості застосування територіально-просторових форм управління транскордонними регіонами (локальних транскордонних смуг, СЕЗ, єврорегіонів). Основним завданням імплементації відтворювальної моделі українсько-польських економічних відносин на транскордонному рівні визначено попередження негативних наслідків розширення ЄС на Схід, вирішенню якого сприятиме перетворення прикордонних територій у зону найбільш активної взаємодії України і ЄС (а також усіх пострадянських країн та ЄС), що узгоджується з Спільною стратегією ЄС щодо України в питаннях підтримки її співробітництва з сусідами.

Проведене дисертантом співставлення потенціалу та результатів українсько-польської співпраці в межах єврорегіонів, від участі в яких значною мірою залежатимуть успішність інтраекції України у Балто-Чорноморську вісь транскордонного співробітництва та перспективи транзитної інтеграції в ЄС, показало недостатню їх ефективність, причинами чого є нечітка стратегія розвитку субрегіональних структур, брак фінансових ресурсів, пов'язаний зокрема з обмеженістю доступу до коштів програми технічного сприяння транскордонного співробітництва ЄС (PНARE, TACIS, INTERREG), складність координування інвестиційних потоків, спричинена нестачею відповідних інституцій. В контексті вирішення цих проблем автором рекомендується створити організаційні інститути сприяння локальному господарському розвитку і промоцій єврорегіонів на зовнішніх ринках (інкубатори підприємництва, проінноваційні центри, осередки економічної інформації, центри промоції іноземних інвестицій, інвестиційні форуми, ярмарки єврорегіону) та впровадити запропоновану в дисертації оптимальну схему розподілу функцій цих інституцій у бізнесовому та управлінському середовищі єврорегіону.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми теоретичних підходів до дослідження моделі зовнішньоекономічних відносин на основі виявлених автором головних сутнісних ознак її функціонування на етапі ринкових реформ і в сучасних геополітичних та геоекономічних умовах. Такий підхід дав можливість не тільки сформувати низку принципових висновків щодо необхідності та напрямків її трансформації, але й запропонувати відповідні механізми її якісної зміни, переведення на вищий, більш зрілий щабель та згідно вимог стратегічного партнерства.

1.Трансформація ЗЕВ посткомуністичних країн Європи, зокрема й України, здійснюється за умов посилення економічної глобалізації та європейських інтеграційних процесів, що обумовлює специфіку її геополітичної і геоекономічної спрямованості, а також необхідність застосування нових, зрілих прийомів функціонування національної економіки у світових відтворювальних схемах. Розвиток форм транзитної інтеграції та орієнтації на формування інвестиційно-виробничої моделі ЗЕВ (у нашому випадку у відносинах з Польщею - стратегічним партнером України і претендентом на вступ у ЄС) забезпечить прискорення входження України у європейський економічний простір і ефективне функціонування її економіки у міжнародному поділі праці.

2. Несумісність ВЕС України і Польщі, констатувати яку дав змогу секторний аналіз розвитку національних економік країн-партнерів, а також існування протягом тривалого періоду постачально-збутової моделі економічних відносин між ними (в рамках РЕВ), за якої нехтувались чинники відносних переваг та ринкової алокації ресурсів, спричинили формування малоефективної моделі українсько-польського економічного співробітництва з домінуванням зовнішньої торгівлі.

3. Взаємна зацікавленість України і Польщі у розвитку торговельної співпраці детермінувала відносно стабільне зростання зовнішньоторговельного обороту, що, однак, супроводжується такими негативними явищами, як збереження дефіциту торгівлі України з Польщею, неефективна структура експорту/імпорту, висока частка нелегальних торговельних операцій. Аналіз умов українсько-польської торговельної співпраці, проведений на основі порівняння зовнішньоторговельних режимів України і Польщі (і тенденцій їх трансформації), а також використання результатів опитування польських підприємців дозволили виділити основні перешкоди розвитку ефективної торгівлі України і Польщі: незрілість і асиметричність законодавчої бази, недосконала система розрахунків, некомпетентність щодо технологій міжнародної торгівлі, недостатність консультативно-інформаційного забезпечення, брак інфраструктури, в тому числі прикордонної, засилля фірм посередників, корупція.

4. Для підвищення ефективності торговельної співпраці України і Польщі як складової моделі двосторонніх економічних відносин необхідно, перш за все, оптимізувати структуру експорту/імпорту на основі запропонованих у дисертації критеріїв, які опираються на міжнародновизнані правила торгівлі і враховують економічні інтереси України і Польщі, а також класифікації експортних галузей і товарів за чинником зацікавленості ЄС. Головними напрямками покращення умов українсько-польської торговельної співпраці визначено: а) вдосконалення митного регулювання, що передбачає адаптацію вітчизняних норм тарифного регулювання до відповідних правил і вимог ВТО з врахуванням можливості застосування у короткостроковій перспективі секторного підходу у політиці захисту вітчизняного товаровиробника; б) вдосконалення нетарифного регулювання та ліквідацію технічних бар'єрів розвитку торговельних відносин, що вимагає впровадження норм українського законодавства, адекватних до принципів, які застосовуються в міжнародній практиці; в) створення ефективної системи інституційного, інфраструктурного та інформаційного забезпечення українсько-польської торгівлі.

5. Незважаючи на високу зацікавленість у залученні польського капіталу, інвестиційна складова співробітництва з Польщею не відповідає вимогам партнерства та характеру відтворювальної моделі. Чинниками, що заважають ефективному інвестиційному співробітництву України і Польщі, є недосконалий режим іноземного інвестування в Україні, високі трансакційні витрати, пов'язані з невирішеністю інституційних проблем ринкової трансформації, високий рівень економічних ризиків в Україні, брак ресурсів у вітчизняних підприємств для інвестування в зарубіжну економіку, обмеження на трансферт капіталу з України, недооцінка економічного потенціалу Польщі.

6. Визначення основних напрямків інтенсифікації і вдосконалення інвестиційної співпраці України і Польщі, а також механізмів, що забезпечать реалізацію цих напрямків, повинно здійснюватися на основі критеріїв оптимізації інвестування відповідно до цілей (орієнтирів) використання інвестиційних ресурсів на різних рівнях активності суб'єктів ЗЕД. При виробленні зовнішньоекономічної політики щодо оптимізації залучення інвестицій з Польщі в Україну до уваги слід взяти обґрунтовані у роботі пріоритетні та небажані для національної економіки інвестиції.

7. Удосконалення торговельної та інвестиційної складової моделі українсько-польського економічного співробітництва, її трансформація у інвестиційно-виробничу як найбільш зрілу за економічним змістом модель ЗЕВ повинні здійснюватися завдяки використанню системи механізмів, ключовими з яких, вважаємо, є: розвиток міжнародного кооперування і кооперації; стимулювання інвестиційних потоків через застосування відповідних інструментів; транскордонне співробітництво українських і польських регіонів, в тому числі в рамках єврорегіональних структур; створення відповідного організаційно-інституційного каркасу ЗЕВ.

8. Запропонований у дисертації механізм формування відтворювальної моделі ДЕВ через розвиток українсько-польського кооперування і кооперації у реальному і фінансовому секторах забезпечить ущільнення інвестиційно-виробничих зв'язків країн-партнерів, скорочення економічного розриву між ними, формування орієнтованих на Захід кластерних об'єднань, єдиного відтворювального ланцюга “Україна - Польща - ЄС”, а також створить умови для залучення альтернативних джерел фінансування проектів геоекономічного і геополітичного значення. Активізація цієї форми співробітництва можлива за умов використання оптимальної системи стимулювання і регулювання інвестиційних потоків, сформованої з врахуванням окреслених у роботі позитивних і негативних рис її форм і інструментів, а також трансформації організаційно-управлінської та інституційної структури ЗЕД.

9. Актуалізація географічних і геоекономічних чинників українсько-польського співробітництва обумовлює необхідність формування відтворювальної моделі українсько-польських економічних відносин на транскордонному рівні. У дисертації визначено, що пріоритети транскордонної інвестиційно-виробничої співпраці України і Польщі детерміновані насамперед процесами розширення ЄС і вступу у нього Польщі, а також доведено, що активізація транскордонного співробітництва як однієї з форм поглиблення транзитної інтеграції дасть змогу інтенсифікувати економічні відносини з майбутнім членом ЄС, набути досвід регіональної співпраці, звести до мінімуму негативні наслідки розширення ЄС на Схід завдяки формуванню зони посиленої взаємодії України і ЄС, реалізувати проекти транснаціонального значення.

10. Здійснений у роботі аналіз організаційних форм транскордонної співпраці, в межах яких можливий розвиток інвестиційно-виробничих відносин (прикордонних смуг, СЕЗ, єврорегіонів) свідчить, що особлива увага повинна відводитися перспективам участі України у спільних з Польщею субрегіональних інтеграційних структурах (Карпатському єврорегіоні та Єврорегіоні “Буг”), які забезпечать базовий інституційний каркас українсько-польського транскордонного співробітництва, сприятимуть перетворенню спонтанних транскордонних контактів у систему стійких економічних зв'язків, концентрації енергії підприємництва у територіальному масштабі. Економічна співпраця України і Польщі в рамках єврорегіонів прискорить зближення економік України і Польщі та входження нашої держави у європейські економічні структури.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Мельник В.В. Активізація інвестиційного процесу в контексті побудови відтворювальної моделі ЗЕД України // Вісник ТАНГу. -- 1999. -- Спец. вип. №10. -- С. 200-202.

2. Мельник В. До питання оптимізації торговельної компоненти українсько-польської зовнішньоекономічної моделі // Зб. наук. праць, Вип. 27 / Відп. ред. д.е.н. В.Є Новицький. -- К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. -- С.77-84.

3. Мельник В. До питання становлення інвестиційно-виробничої моделі ЗЕД прикордонних територій // Вісник ТАНГу. -- 1999. -- №5. -- С. 53-56.

4. Мельник В. Інвестиційні потоки в системі українсько-польських економічних відносин // Економіка України. -- 2001. -- №2. -- С. 75-81.

5. Мельник В. Контактні регіони в системі світових інтеграційних процесів // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. За заг. ред. проф. Б.Лановика. -- Тернопіль: Економічна думка, 1999. -- С. 206-209.

6. Мельник В.В., Крисоватий А.І. Місцеві податки у США // Фінанси України. -- 1999. -- №9. -- С. 100-106.

7. Мельник В. Політика залучення іноземних інвестицій як засіб розв'язання проблеми інвестиційного голоду та інвестиційної напруженості регіональних ринків України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інвестиції і реструктуризація економіки регіону (щорічник наукових праць). Вип. ХІ. НАН України. Інститут регіональних досліджень. -- Львів, 2000. -- С. 76-83.

8. Мельник В. Реструктуризація ЗЕД посткомуністичних країн Центральної і Східної Європи: тенденції та чинники // Вісник ТАНГу. -- 2000. -- №7. -- С.119-131.

9. Мельник В. Розширення Європейського Союзу на Схід: вплив вступу Польщі в ЄС на розвиток українсько-польських відносин // Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: Європейські студії. Вісник ТАНГу. -- 2000. -- Спец. вип. №15. -- Ч. 4. -- С. 73-78.

10. Мельник В. Секторний аналіз розвитку економік України і Польщі як детермінанти характеру моделі ЗЕД // Регіональна економіка. -- 2000. -- №2. -- С. 65-78.

11. Мельник В. Українсько-польські відносини у європейському векторі ЗЕД // Вісник ТАНГу. -- 2000. -- №8. -- С.132-139.

12. Мельник В. Трансформація організаційно-управлінської структури ЗЕД України в сучасній геоекономічній системі // Вісник ТАНГу. -- 1999. -- №6. -- С. 237-241.

13. Мельник В. Перспективи участі України у субрегіональних інтеграційних структурах та шляхи підвищення її ефективності // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Зб. наук. праць / Під. ред. проф. Є.П. Качана. -- Тернопіль: “Економічна думка”, 2000. -- Вип. 4. -- С. 305-314.

В інших виданнях:

14. Мельник В. Реформування валютних відносин як інструмент трансформації національної моделі ЗЕД країни з перехідною економікою // Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України). Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. -- Модуль ІV. -- К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 1999. -- С. 92-95.

15. Мельник В. Трансформація національної моделі ЗЕД в системі українсько-польських відносин: проблеми та механізми реалізації (тези) // Україна в ХХІ-му столітті: Концепції і моделі економічного розвитку. Матеріали доповідей V-го міжнародного конгресу українських економістів, 22-26 травня 2000 р. В 2-х частинах. Ч. 2. -- С. 550-553.

16. Мельник В. Транскордонне співробітництво регіонів в контексті економічної інтеграції України в ЄС // Зрушення до ринкової економіки. -- Львів: ІНТЕРЕКО, 1999. -- №5. -- С. 191-197.

17. Mielnik A., Mielnik W. Inwestycje zagraniczne w rozwoj wlasnosci komunalnej na terenach transgranicznych: czynniki sprzyjalance oraz przeszkody// Czynniki i bariery regionalnej wspopracy transgranicznej -- proba syntezu/ pod red J.Kitowskiego.--Rzescow, 1998.--S.45-53

18. Melnik W. Transformacja ukrainskego modelu kontaktow gospodarczych z zagranica w nowych warunkach geopolitycznych// Problematyka geopolityczna Europy Srodkowej i Wschodnej/ pod red. J.Kitowskiego.--Rzeszow, 1999.--S.111-117.

19. Melnyk V. Influence of Poland's Accession to the EU on Forming the Model of Economic Relations with abroud in Ukraine//Eastern Borders of European Integration Processes/ edited by J.Kitovski.--Rzeszow, 2000.--P.339-348.