Міжнародні аспекти формування галузевої економічної політики сталого розвитку (на матеріалах лісового господарства)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Міжнародні аспекти формування галузевої економічної політики сталого розвитку (на матеріалах лісового господарства)

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

ТУНИЦЯ ТАРАС ЮРІЙОВИЧ

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

МАЛЬСЬКИЙ Маркіян Зіновійович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, декан факультету міжнародних відносин

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук

ДАНИЛИШИН Богдан Михайлович

Рада по вивченню продуктивних сил НАН України, Заступник Голови Ради з наукової роботи

кандидат економічних наук, доцент

БАЗИЛЕВИЧ Катерина Степанівна

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра економічної теорії

Провідна установа - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ зовнішньоекономічних досліджень, м. Київ

Захист відбудеться 3 вересня 2001 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1,

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий 25 травня 2001 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Методологічні основи політики сталого розвитку вже розроблені і визнані світовою спільнотою. У зв'язку з цим, формування конструктивної національної галузевої політики сталого розвитку належить до найбільш актуальних проблем сучасної економічної науки. Її вирішення є необхідною передумовою подолання кризових явищ в Україні, реального переходу на шлях сталого розвитку, повноцінної участі держави у міжнародних економічних відносинах.

Особливо актуальними і, на жаль, малодослідженими залишаються міжнародні аспекти цієї важливої наукової і практичної проблеми.

Однією з типових, найбільш репрезентативних галузей для конструктивного опрацювання засад галузевої політики сталого розвитку є лісове господарство, оскільки ліс, як загальнопланетарний компонент біосфери, відіграє унікальну екологічну роль у збереженні життя на Землі.

Крім суто економічної ролі, ліси планети виконують інші життєво важливі багатосторонні функції - продукування атмосферного кисню і фітонцидів, регулювання клімату, захист ґрунтів від ерозії, відвернення повеней, зменшення негативного впливу кислотних дощів на здоров`я людини, захисту від руйнування озонового шару біосфери, служать об`єктом рекреації і туризму тощо. Саме ці багатосторонні соціально-екологічні функції в умовах переходу до ринкових відносин витісняються суто економічними інтересами. Тому стають необхідними якісно нові підходи до ведення лісового господарства з врахуванням екологічного імперативу та соціальних потреб людини.

Концептуальні основи світової політики сталого розвитку, в тому числі глобальної політики використання, охорони та відтворення лісових ресурсів, визнані всіма країнами - членами ООН. На основі принципів та критеріїв глобальної політики сталого розвитку необхідно формувати відповідну національну галузеву політику. Процес формування такої політики в Україні гальмується тим, що до цього часу офіційно ще не затверджено розроблений проект Концепції сталого розвитку, хоча подібні документи вже давно прийняті у багатьох країнах світу, в тому числі в найближчих економічних партнерів України - Польщі та Росії. лісове господарство економіка

У розробку концепції, принципів, критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства вагомий внесок зробили такі зарубіжні вчені, як У.Аслунг, Г.Аткінсон, С.Бас, Е.Бублінець, Х.Габріш, Р.Грут, Х.Далі, К.Кузела, Д.Кукла, Е.Кула, В.Кунінгем, Д.Конінгс, Р.Констанца, М.Кротт, В.Меєр, Ю.Одум, Д.Пірс, Т.Тітенберг, К.Турнер, Б.Турнер ІІ, М.Фріман ІІІ, К.Гофман, А.Корнієнко, М.Лємешев, А.Петров, Н.Реймерс, В.Страхов та інші.

Теоретико-методологічні проблеми сталого розвитку розглядають у своїх роботах вітчизняні вчені: О.Балацький, А.Бобко, В.Вергун, В.Геєць, С.Генсірук, М.Голубець, І.Грабинський, Б.Данилишин, П.Долішній, С.Дорогунцов, М.Дудченко, П.Дурдинець, Я.Дяченко, В.Дьомкін, Ф.Заставний, Я.Коваль, М.Колісниченко, М.Мальський, Ю.Пахомов, Л.Руденко, В.Самоплавський, В.Сахаєв, І.Синякевич, С.Стойко, А.Філіпенко, О.Царенко, О.Шаблій, В.Шевчук та інші.

Разом з тим у ґрунтовних роботах вищеназваних авторів, а також публікаціях інших вчених не розглядаються проблеми сталого розвитку лісового господарства України в контексті вимог світового лісового господарства. В той же час знищення або деградація лісів в одній частині планети негативно впливає на клімат та інші природні процеси в іншій її частині. Лісові ресурси планети складають єдину глобальну екологічну систему. Через те лісове господарство кожної окремо взятої країни є органічною складовою частиною світового лісового господарства. Розвиток національного лісового господарства повинен оцінюватися на основі міжнародно визнаних принципів, критеріїв та індикаторів згідно з концепцією еколого-економічної ефективності, яка повинна прийти на зміну концепції традиційної, суто економічної ефективності.

Міжнародні аспекти глобальної політики сталого розвитку повинні стати стрижневими процесу формування та реалізації національної політики сталого розвитку в галузі лісового господарства.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є частиною держбюджетної науково-дослідної теми “Вдосконалення механізму зовнішньоекономічної діяльності України в контексті входження до системи Європейської інтеграції” (№ ДР0199V003618), яка виконується кафедрою міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, а також частиною двох міжнародних проектів: “Legal, administrative and policy strategies for securing sustainable development of the forestry sector in Russia, Belarus and Ukraine”, No.: INTAS-94-1236, 1997; “Philosophical and economic fundamentals for sustainable development”, International Cooperation Project of the Flemish Community, Ministry of Education, No.:98.OEK.01, 1999.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи -- обґрунтувати на основі аналізу міжнародного досвіду та еколого-економічних підходів основні напрями формування політики сталого розвитку та запропонувати механізми її реалізації у лісовому господарстві України.

Для досягнення цієї мети необхідно було розв`язати наступні завдання:

· розкрити методологічну сутність концепції сталого розвитку і визначити її вимоги щодо світового лісового господарства;

· адаптувати концепцію сталого розвитку до умов перехідного періоду національної економіки з урахуванням вимог ринку та екологічного імперативу для задоволення соціально-економічних потреб;

· довести репрезентативність лісового сектора як типової моделі інших сировинних та переробних галузей економіки;

· простежити зміни і тенденції розвитку лісового сектора, які мають місце у перехідний період;

· зробити порівняльний аналіз ведення лісового господарства у країнах з традиційно ринковою та перехідною економікою;

· розробити напрями формування політики сталого розвитку лісового господарства України в умовах перехідного періоду, а саме: удосконалення правових норм, системи планування, управління, контролю та моніторингу, зовнішньоекономічної діяльності; посилення ролі зацікавлених груп та участі громадськості у прийнятті рішень. Запропонувати відповідний економічний інструментарій.

Об`єктом дослідження є світовий процес формування лісової політики сталого розвитку у відповідності з вимогами “Порядку денного на ХХІ століття”, “Заяви про принципи щодо лісів” та інших документів Конференції ООН з довкілля і розвитку (“Ріо-92”), а також з вимогами спеціальних міжнародних лісових форумів (Гельсінкі, 1990, 1993, 1994, 1995; Монреаль, 1993; Лісабон, 1998; Таропото 1995).

Предметом дослідження є міжнародні аспекти процесу формування в Україні національної економічної політики сталого розвитку лісового господарства в контексті вимог світового співтовариства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є логіко-діалектичний метод пізнання явищ і процесів у сучасному світовому господарстві та національних економіках. Дослідження ґрунтується на використанні методів системного та комплексного підходів для визначення основних напрямів формування економічної політики сталого розвитку та механізмів її реалізації у лісовому господарстві України, зокрема загальнонаукові методи поєднання теоретичного та емпіричного підходів, сходження від абстрактного до конкретного, індукції і дедукції, аналізу і синтезу. Застосування економіко-статистичних методів (спостереження, зведення, групування, відносних величин, динаміки, варіації, кореляційного аналізу тощо) дозволили об`єктивно оцінити тенденції розвитку лісового господарства у країнах з перехідною та ринковою економікою, виявити основні фактори впливу на формування галузевої економічної політики сталого розвитку у цих країнах. Використовуючи економіко-математичне моделювання і прогнозування, запропоновано систему оцінки можливих варіантів розвитку лісового господарства за еколого-економічним критерієм. У роботі використана розроблена дисертантом під керівництвом проф. М.Кротта (Інститут лісової політики університету м.Гьоттінген, ФРН) методика статистичного спостереження соціально-економічних факторів розвитку лісового господарства в транзитивних економіках.

Вихідними джерелами дослідження були законодавчі акти України, багаторічні статистичні дані Державного комітету лісового господарства України і підпорядкованих йому виробничих об'єднань та підприємств, матеріали міжнародних форумів, Світового банку, інших міжнародних організацій, іноземні та вітчизняні наукові публікації, інформація з Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів: полягає в тому, що на прикладі країн з перехідною та ринковою економікою здійснено порівняльний аналіз та узагальнення процесу формування політики сталого розвитку лісового господарства -- галузі економіки, яка поєднує в собі риси виробничої (економічної) та природоохоронної (екологічної) діяльності. Це дозволило сформулювати наступні нові наукові положення теоретичного та прикладного характеру.

· обґрунтовано необхідність врахування міжнародних вимог, що випливають з відповідних програм і конвенцій, при формуванні економічної політики сталого розвитку лісового господарства;

· розроблено теоретико-методологічні основи формування галузевої економічної політики сталого розвитку, згідно з якою вимоги до сталого розвитку концептуально поєднуються з світовими нормами і стандартами та інтересами національної економіки;

· запропоновано підходи до оцінки зовнішньоекономічної діяльності підприємств лісового господарства за критерієм еколого-економічної ефективності, які включають систему індикаторів і показників порівняльної і конкурентої переваги, що базуються на капітало- і трудоінтенсивності;

· удосконалено та адаптовано до умов України методику формування і реалізації економічних засад лісової політики для країн з перехідною економікою, розроблену в Інституті лісової політики університету м.Гьоттінген, Німеччина;

· розкриті механізми галузевої економічної політики сталого розвитку, складовими якої є ресурсний потенціал, нормативно-правова база та ієрархічна управлінська структура;

· розроблено інструментарій реалізації економічної політики в лісовій галузі в умовах перехідного періоду, який включає в себе систему ринково-інституціональних важелів та інструментів (ціна, прибуток, фінанси, менеджмент, лізинг, екосертифікація, маркетинг та ін.).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження автора використані у заключних звітах міжнародних проектів: 1) “Legal, administrative and policy strategies for securing sustainable development of the forestry sector in Russia, Belarus and Ukraine ” виконані за програмою INTAS у 1996-1998 рр.; 2) “Philosophical and economic fundamentals for sustainable development” - українсько-бельгійський проект (1998-1999 рр.).

Рекомендації щодо запровадження екологічної сертифікації лісів і лісової продукції, як інструменту реалізації політики сталого розвитку, використані Державним комітетом лісового господарства України. Підприємствами Держкомлісгоспу та Державного комітету промислової політики України використовуються рекомендації щодо запровадження лізингу для технічного оновлення виробництва з метою забезпечення сталого лісового господарства.

В навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка та Українського державного лісотехнічного університету використовуються розроблені дисертантом спільно з доц.Ю.І.Біленком теми навчального спецкурсу “Філософські та економічні засади сталого розвитку”.

Особистий внесок автора. Основні публікації за темою дисертації, а також висновки і положення, що винесені на захист отримані автором особисто, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи. Зокрема, у статтях “Лізинг як фактор сталого розвитку лісового сектора економіки” та “Ефективний метод фінансування технічного переоснащення в лісовій галузі України” обґрунтовано необхідність використання лізингу як ефективного методу технічного переоснащення лісової галузі та її переходу на шлях сталого розвитку (це складає 60% загального обсягу обох статтей); у статті “В ім`я збереження життя на Землі. Що треба для реалізації винятково важливої ініціативи Президента України” автору належить обгрунтування оргструктур екологічного контролю в системі ООН, що становить 20% загального обсягу статті; у науковому звіті “Legal, Administrative and Policy Strategies for Securing Sustainable Development of the Forest Sector in Belarus, Russia and Ukraine” загальним обсягом 163с. підготовлено розділ 3 “Україна” (обсягом 30с.), у якому викладено результати досліджень, здійснених автором в рамках проекту; у науковому звіті “Philosophical and Economic Fundamentals for Sustainable Development” підготовлено два розділи у яких особистий внесок становить 50%; у тезах доповіді “Ecological Economic Problems of Achieving Sustainable Forestry in Transitional Countries” розроблено систему оцінки можливих варіантів розвитку лісового господарства за еколого-економічним критерієм (це складає 50% загального обсягу доповіді).

Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень доповідались і обговорювались на:

· робочих нарадах координаторів і виконавців міжнародних проектів за програмами INTAS, Tempus-Tacis, International Cooperation Project of the Flemish Community (Фрайбург, 1996; Берлін, 1997; Гент, 1997, 1998, 1999, 2000; Юенсу, 1998);

· міжнародній конференції “Conflict Management and Public Participation in Land Management”, м.Юенсу, Фінляндія, 16-21 червня 1996 р.;

· міжнародній конференції “Духовне відродження та проблеми сталого розвитку в Україні”, Львів, УкрДЛТУ, 1999 р.;

· п'ятому Міжнародному конгресі українських економістів, Львів, 22-26 травня 2000 р.;

· семінарі Світового Банку: “Forest Policy Implementation Review and Strategy. Regional Consultations for the Europe and Central Asia Region”, Юенсу, Фінляндія, 3-5 квітня 2000 р.;

· XXI Світовому конгресі Міжнародного союзу лісових дослідницьких організацій (IUFRO) “Forests and Society: The Role of Research”, Куала-Лумпур, Малайзія, 7-12 серпня 2000;

· VIII міжнародній науково-теоретичній конференції “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)”, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 26-27 жовтня 2000 р.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 статей, з них - 4 у фахових виданнях, та 2 тези доповідей загальним обсягом 4,5 друкованих аркушів, підготовлено 2 рукописи наукових звітів.

Структура та обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження та складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 161 стор. Робота містить 3 таблиці, 20 рисунків. Список використаних джерел - 172 позицій. Два додатки містять - 3 таблиці і 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, репрезентативність об'єкта дослідження, сформульовано мету та завдання роботи, показано її наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади економічної політики сталого розвитку” досліджено та проаналізовано концепцію сталого розвитку, яка складає теоретичне підґрунтя формування економічної політики сталого розвитку, її характерні риси і зміст. Для досягнення мети, поставленої у дисертаційній роботі, необхідно було детально вивчити теоретико-методологічні основи принципів сталого розвитку, узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід.

Викладено результати аналізу зарубіжної та вітчизняної наукової літератури, а також основних міжнародних документів, що стосуються проблеми формування економічної політики сталого розвитку. Як відомо, концептуальні основи сталого розвитку вже розроблені. Але немає розробок щодо їх адаптації до конкретних галузей економіки. Опрацювання наукової літератури показало недостатнє вивчення цієї проблеми вітчизняними вченими. Через те дисертант вимушений був спиратися більше на зарубіжні літературні джерела.

В розділі проаналізовано проект Концепції сталого розвитку України і доведено, що на основі цієї концепції необхідно розробляти галузеву економічну політику сталого розвитку, в тому числі, лісову політику, формування якої в Україні перебуває у зародковому стані.

Обґрунтовано репрезентативність лісового господарства як моделі для вирішення проблеми формування галузевої економічної політики сталого розвитку. Сформована з врахуванням міжнародного досвіду політика сталого лісового господарства може знайти застосування у багатьох інших галузях, пов'язаних з природокористуванням.

Витоки теорії сталого розвитку можна віднести до 1972 року, коли представники 113 країн світу зібралися у Стокгольмі на першу Всесвітню конференцію з довкілля. Вже тоді було закладено початкові, вихідні принципи, що стосуються нинішнього розуміння проблеми.

Упродовж останнього десятиріччя відбулася ціла низка наукових конференцій та зустрічей на найвищому рівні з проблем довкілля і сталого розвитку. Найважливішою з них була Конференція ООН з довкілля і розвитку, яка відбулася у 1992 році в Ріо-де-Жанейро (“Ріо-92”). Конференція “Ріо-92” сконцентрувала багаторічні наукові досягнення у цій сфері і на їх підставі прийняла п'ять основних документів -- Декларацію з довкілля і розвитку; Порядок денний на XXI століття; Конвенцію про біорізноманіття; Конвенцію про глобальні зміни клімату; Заяву про принципи щодо лісів. Ці документи стали методологічною і правовою основою розробки національних, в тому числі, галузевих концепцій сталого розвитку. І не випадково серед них постав документ про ліси.

Світова громадськість стурбована широкомасштабним обезлісненням планети та нераціональним веденням лісового господарства, що призводить до негативних екологічних ефектів, таких як глобальні зміни клімату, втрати біорізноманіття, повені та інші стихійні явища. Реакцією на цю ситуацію є активізація діяльності високорозвинених країн щодо розробки та впровадження нових підходів та механізмів у веденні лісового господарства, які забезпечать стале управління лісовими ресурсами і покращення їх екологічного стану.

У 1997 році відбулася 19-та спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН “Ріо+5”, яка прийняла Програму дій з подальшого впровадження “Порядку денного на ХХІ століття”. Засадничими основами документів спецсесії ГА ООН стали питання ув'язки економічних, соціальних та екологічних цілей. Сесія констатувала, що потреба в інтеграції і збалансуванні завдань охорони довкілля і розвитку стане найбільш гострою проблемою на початку ХХІ століття.

Принципи, критерії та індикатори сталого ведення лісового господарства дискутувалися і були рекомендовані до використання у документах відомих міжнародних форумів: Гельсінкі (1990, 1993, 1994, 1995), Монреаль (1993) Лісабон (1998), Таропото (1995), ініціативи Міжнародної організації тропічної деревини (ITTO, 1998) та ін.

У розділі проаналізовано і відображено роль міжнародних організацій у формуванні політики сталого розвитку лісового господарства. Найбільша увага була приділена аналізу публікацій Міжнародного союзу лісових дослідницьких організацій (IUFRO), Європейського інституту лісу (EFI), Комісії сталого розвитку ООН, включаючи Міжурядовий форум з лісів (IFF), Ради управління лісами (FSC), Організації пан-європейської лісової сертифікації (PEFС), ФАО ООН, Світового Банку. Опрацьовано також матеріали інших міжнародних організацій.

На підставі аналізу зарубіжної та вітчизняної літератури дисертант дійшов висновку про необхідність оцінювати рівень розвитку у сфері використання, охорони і відтворення лісових ресурсів за еколого-економічним критерієм (Табл.1)

Варіант перший означає, що використання лісових ресурсів за еколого-економічним критерієм дає від'ємний сумарний результат, хоча фірма, яка заготовляє ліс отримує прибуток. Традиційна оцінка цього варіанту призводить до неправильного визначення реальної величини еколого-економічного ефекту від використання лісових ресурсів. Фірма може одержувати прибуток в той час, коли суспільство (держава) несе збитки. Економічна діяльність за цим варіантом призводить до деградації довкілля.

Варіант другий забезпечує нульовий інтегральний результат як від використання лісових ресурсів, так і від їх охорони та відтворення. Настає стабілізація еколого-економічної системи, хоча розвиток ще практично відсутній.

Таблиця 1

Оцінка можливих варіантів розвитку

лісового господарства за еколого-економічним критерієм

Варіант	Аналітична умова оцінки	Стан розвитку еколого-економічної системи
	Використання лісових ресурсів	Охорони та відтворення	Загальна
1	Ey+Ex<0	Ex+Ey<0	Exy < 0	Деградація
2	Ey+Ex=0	Ex+Ey=0	Exy = 0	Стабілізація
3	Ey+Ex>0	Ex+Ey>0	Exy > 0	Розвиток
4	Ey=Ex	Ex=Ey	Exy = Ex+Ey	Сталий розвиток
5	Ey>Ex	Ex>Ey	Exy > Ex+Ey	Нетиповий сталий розвиток

Еу - економічний ефект;

Ех - екологічний ефект;

Exy - сумарний еколого-економічний ефект використання, охорони та відтворення лісових ресурсів.

Варіант третій забезпечує позитивний інтегральний еколого-економічний ефект. При такому варіанті використання, охорони і відтворення лісових ресурсів вже починається розвиток.

Оптимальне стале ведення лісового господарства оцінюється у координатах, які лежать між третім, четвертим і п'ятим варіантами лісокористування.

Варіант четвертий забезпечує позитивний економічний і позитивний екологічний ефекти. Тобто одночасно з одержанням реального прибутку від реалізації деревини (заготовленої у відповідності з правилами рубок лісу) забезпечується поліпшення екологічного стану лісового насадження, посилюються його водорегулюючі, ґрунтозахисні та інші корисні екологічні функції. Організація ведення лісового господарства за цим варіантом оцінюється як “сталий розвиток”.

Варіант п'ятий, з погляду політики сталого розвитку, є сприятливим. Лісокористування за цим варіантом оцінюється більшим за розмірами екологічним ефектом, ніж безпосередньо економічний. Але такий варіант можливий лише в окремих випадках, з обмеженим діапазоном лісогосподарської діяльності (наприклад, при проведенні санітарних рубок на ділянці лісу, сильно зараженого хворобами, що створює загрозу сусіднім лісонасадженням). Організацію ведення лісового господарства за цим варіантом ми називаємо “нетиповим сталим розвитком”.

Отже, формування галузевої політики сталого розвитку повинно базуватися на інтегральному критерії еколого-економічної ефективності природокористування. Ні загальнонаціональну, ні галузеву економічну політику неможливо сформувати, орієнтуючись на традиційний критерій економічної ефективності. Критерій еколого-економічної ефективності природокористування та іншої економічної діяльності ґрунтується на врахуванні не лише безпосередніх економічних результатів такої діяльності, але й на врахуванні супутніх екологічних ефектів, які переважно є негативними. Тому сумарний еколого-економічний ефект будь-якої господарської діяльності визначається алгебраїчною сумою (плюс - мінус) двох різних за формою прояву ефектів - традиційного економічного та екологічного. Під екологічним ефектом маються на увазі будь-які зміни у просторі і часі умов природного життєвого довкілля або кількості і якості природних ресурсів. Такі зміни відбуваються внаслідок економічної діяльності або під впливом природних факторів.

У першому розділі обгрунтовано необхідність формування галузевої політики сталого розвитку в контексті міжнародних вимог. У відповідності з цим пропонується методологія, згідно з якою вимоги до сталого розвитку концептуально поєднуються з вимогами світового, в тому числі, європейського лісового господарства та інтересами національної економіки. Для досягнення цілей сталого розвитку оцінку економічної, в т.ч. зовнішньоекономічної діяльності підприємств лісового господарства необхідно здійснювати за критерієм еколого-економічної ефективності, а не на основі традиційного критерію суто економічної ефективності.

Концептуальна обмеженість нинішньої державної політики традиційними економічними орієнтирами без врахування екологічного фактору призвела до деградації окремих галузей національної економіки, недостатньої ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Без конструктивної політики сталого розвитку неможливе повномасштабне підключення України до галузевих і загальнодержавних програм міжнародного співробітництва, реальне здійснення економічних реформ та поліпшення добробуту населення.

Враховуючи те, що загальні методологічні основи політики сталого розвитку України вже опрацьовано і в концентрованому вигляді вони відображені в проекті “Концепція сталого розвитку України”, дуже важливим є формування галузевої економічної політики сталого розвитку.

У другому розділі “Порівняльний аналіз тенденцій розвитку лісового господарства у країнах з ринковою та перехідною економікою” проведено аналіз тенденцій розвитку лісового господарства України з початку перехідного періоду. Дослідження показали, що в Україні та інших державах з перехідною економікою не достатньо даних для об'єктивної оцінки стану та змін у лісовому господарстві. Наявні статистичні дані та результати економічної діяльності підприємств не є достатньою інформацією для ґрунтовного аналізу і оцінки сталості ведення лісового господарства. Оцінка лісогосподарської діяльності, в тому числі лісозаготівельної, повинна здійснюватися з врахуванням екологічних і соціальних факторів. У даний час такий аналіз не здійснюється ні лісгоспами, ні Державним комітетом лісового господарства України, ні іншими державними інституціями. Відсутність повного всебічного аналізу унеможливлює формування адекватної політики, яка б гарантувала сталий розвиток галузі.

Спроба комплексно оцінити стан лісового господарства у перехідний період і тенденції його розвитку була здійснена дисертантом у рамках міжнародного проекту “Legal, administrative and policy strategies for securing sustainable development of the forestry sector in Russia, Belarus and Ukraine” (No.: INTAS-94-1236, 1995-97 рр.). Аналіз лісового сектора здійснювався шляхом узагальнення офіційних статистичних даних, результатів проведення неформальних інтерв'ю з працівниками лісгоспів, обласних об'єднань, науковцями, працівниками інших служб та відомств, а також особистих спостережень дисертанта. Методологія проведення таких досліджень була розроблена в Інституті лісової політики м.Гьоттінген, ФРН.

У другому розділі показано основні результати проведених досліджень стану лісового господарства України у перехідний період, а також узагальнені дані щодо лісового сектора в Росії та Бєларусі. Ці результати використані для формування напрямів галузевої економічної політики сталого розвитку, які висвітлені у третьому розділі дисертації. Подається також характеристика лісового господарства країн Європи, зокрема Австрії, Німеччини та Фінляндії. Ведення лісового господарства у цих країнах, як показав аналіз, є найбільш наближеним до вимог принципів сталого розвитку. Порівняння лісового господарства країн з перехідною та країн з традиційно ринковою економікою дає уявлення щодо позитивних та негативних моментів розвитку світового лісового господарства. Такий порівняльний аналіз дає також краще бачення напрямів формування галузевої економічної політики сталого розвитку у перехідний період.

Лісове господарство відіграє суттєву роль у економіці України. Крім того ліси України виконують важливі екологічні функції щодо формування кисневого балансу атмосфери, оздоровлення природного середовища, формування клімату на європейському континенті, водорегулювання, захисту ґрунтів від ерозії тощо. Тому стале ведення лісового господарства є не тільки внутрішньодержавним пріоритетом, але й вимогою міжнародного співтовариства.

Україна -- малозаліснена держава. Показник її лісистості один з найнижчих серед європейських країн. Він складає 15,6% проти, скажімо, 31% в Німеччині, 46,5% в Австрії, 71,9% у Фінляндії. Це робить особливо актуальною проблему заліснення в Україні близько 5 млн.га еродованих, непридатних для сільськогосподарського використання земель, для чого необхідна міжнародна фінансова підтримка.

У системі лісового господарства України мають місце негативні наслідки використання застарілої матеріально-технічної бази. Застаріла технічна база лісгоспів відчутно збільшує собівартість та знижує продуктивність праці, спричиняє нераціональне використання лісових ресурсів, руйнування ґрунтів та інші форми деградації природного довкілля. Відсутність необхідної кількості протипожежної техніки та відсутність якісної системи доріг сповільнює час гасіння лісових пожеж.

За останні роки спостерігається збільшення кількості працівників у лісовому господарстві при відносній стабільності обсягів робіт. Це пояснюється відносно дешевою робочою силою, яка може замінити роботу відсутньої техніки. З другого боку, деревообробна галузь втрачає своїх працівників. Деревообробка перебуває у стані застою в той час, як лісозаготівельна галузь працює на збільшення обсягів експорту круглої деревини. Реалізація лісосировини на зовнішніх ринках приносить значно більше доходів підприємству, ніж її реалізація на внутрішньому ринку. Таким чином, деревообробники втрачають доступ до ринку високоякісної ліквідної сировини.

Суттєвою перешкодою для формування політики сталого розвитку є неякісне планування лісокористування, яке здійснюється лісгоспами на основі вимог лісовпорядкування. Таке планування повинно бути прозорим і враховувати не лише лісогосподарські завдання та екологічні вимоги, але й всебічно враховувати кон'юнктуру ринку. Накопичення великих обсягів деревини на складах, яка не може знайти ринки збуту і з часом втрачає свої якості, підтверджує неврахування ринкових потреб у річних планах. Суттєвим недоліком є також недоступність інформації для громадськості щодо стану лісів, обсягів рубок тощо. Результати роботи лісовпорядкувальних експедицій щодо моніторингу лісів призначаються тільки для службового користування, тоді як у країнах з ринковою економікою вони доступні для широкого загалу.

У даний час в Україні ще не мають впливу на формування політики сталого розвитку ні спілки приватних підприємців, ні недержавні екологічні організації, ні інші зацікавлені групи, які могли б різноманітними засобами підтримувати та лобіювати лісовий сектор. Відсутність навчальних дисциплін з лісової політики у вищих закладах освіти залишає лісовий сектор без відповідних фахівців у даній сфері прийняття рішень.

Серед інших важливих проблем лісового господарства України в дисертації відзначаються такі, як держбюджетне фінансування, погіршення соціальної інфраструктури, протиріччя щодо планування та контролю тощо.

Багато в чому подібні тенденції розвитку лісового господарства мають Росія і Бєларусь, хоча за останні роки мають місце і певні відмінності. Слід відмітити, що Росія значно активніше бере участь у розробці політики сталого розвитку лісового сектора та участь у міжнародних процесах щодо сталого управління лісовими ресурсами, ніж Бєларусь і Україна.

З метою розробки шляхів сталого розвитку лісового господарства України зроблено порівняльний аналіз лісового господарства у країнах з традиційною ринковою економікою, зокрема таких, як Австрія, Німеччина, Фінляндія та країн з перехідною економікою.

Аналіз тенденцій розвитку лісового господарства у країнах з традиційною ринковою та перехідною економікою засвідчує, що рівень ведення господарства у цих країнах ще суттєво відрізняється між собою не лише системою управління, але й системою економічних стимулів та політичними підходами до раціонального використання, охорони та відтворення лісових ресурсів.

На підставі проведеного аналізу було виявлено сімнадцять факторів, які, на думку дисертанта, формують демократичну галузеву політику сталого розвитку (Табл. 2). Дев'ять із сімнадцяти виділених нами факторів в Україні сьогодні відсутні (проти кожного з них в табл. 2 - знак “мінус”), шість факторів діють ще недостатньо повно (проти них стоїть знак “плюс” - “мінус”) і лише два фактори впливу збігаються (знак “плюс”) в Україні з державами ринкової економіки.

Головна відмінність між політикою лісового господарства у країнах з ринковою та перехідною економікою полягає в тому, що у високорозвинених країнах існує не тільки державна власність на ліси, але й приватна. Ліси у цих країнах можуть бути у володінні промислових компаній та належати фермерам. Тому лісова політика у цих країнах формується на демократичній основі, оскільки представляє інтереси різних зацікавлених осіб та груп: державних служб, приватних власників, промисловців, фермерів, екологів та інших.

Таблиця 2

Порівняння факторів впливу на формування галузевої політики сталого розвитку в Україні та державах з ринковою економікою

П/н	Фактори	Країни Європи	Україна
1	2	3	4
1.	Державна власність на ліси	+	+
2.	Приватна власність на ліси	+	-
3.	Досконалість законодавства щодо лісів	+	+/-
4.	Суворе дотримання законодавства	+	-
5.	Формування лісової політики державою	+	+
6.	Формування лісової політики недержавними організаціями, приватними власниками, підприємцями	+	-
7.	Незалежний моніторинг і контроль	+	+/-
8.	Рекомендаційний характер державного лісовпорядкувального планування	+	-
9.	Відкрита інформація про результати моніторингу лісів	+	-
10.	Еко-сертифікація лісів і лісової продукції	+	+/-
11.	Національні еко-сертифікаційні програми	+	-
12.	Наявність лісосировинних бірж	+	+/-
13.	Використання лізигу	+	+/-
14.	Врахування ринкового попиту при складанні річних планів заготівлі деревини	+	-
15.	Наявність зацікавлених груп та лобіювання інтересів лісового господарства	+	-
16.	Участь громадськості та недержавних громадських організацій у прийнятті рішень	+	-
17.	Виконання міжнародних зобов'язань з питань сталого розвитку	+	+/-

Можна констатувати, що лісове господарство у країнах з традиційною ринковою економікою за основними показниками стоїть ближче до вимог сталого лісокористування, ніж у країнах з перехідною економікою. Проте це не означає, що у високорозвинених європейських країнах за всіма ознаками вже має місце стале лісове господарство. У лісовому господарстві цих країн є ще чимало проблем, які необхідно вирішувати як у теоретичному, так і практичному сенсі для досягнення цілей сталого розвитку.

Країнам з перехідною економікою, в тому числі й Україні, треба вивчати й аналізувати досвід ведення лісового господарства у країнах з ринковою економікою. Але, як показали наші дослідження, у жодній європейській країні немає моделі, яку можна було б безпосередньо рекомендувати для вітчизняного лісового господарства. Кожна з таких моделей потребує наукового аналізу, осмислення та адаптації до соціально-економічних та екологічних умов України.

У третьому розділі “Шляхи формування національної галузевої політики сталого розвитку лісового господарства на основі міжнародного досвіду” підводяться підсумки результатів дослідження, подаються конкретні пропозиції щодо шляхів переходу на шлях сталого розвитку.

Основні з них полягають в удосконаленні правових норм ведення лісового господарства згідно з міжнародними вимогами; удосконаленні системи планування, моніторингу, контролю та управління; переорієнтації напрямів експорту лісової продукції; запровадженні екологічної сертифікації лісів та лісової продукції; ширшого використання лізингу для відновлення та покращення матеріально-технічної бази галузі; залученні громадськості та недержавних громадських організацій до прийняття рішень та формування політики сталого розвитку.

Для формування економічної політики сталого розвитку перш за все необхідно удосконалювати законодавчу базу, передусім, систему екологічного законодавства. Вимагають удосконалення Лісовий та Земельний кодекси. Необхідно прийняти нарешті Концепцію сталого розвитку України, законодавчо чітко визначити рамки функціонування різних учасників на ринку.

Україна повинна активно підключатися до розробки Лісової конвенції і брати участь у всіх проміжних етапах підготовки цього важливого міжнародного юридичного документу. Крім того, в рамках Лісової конвенції можна було б протоколами урегулювати питання біорізноманіття, кліматичних змін, сертифікації, торгівлі і т.д. Прийняття Лісової конвенції вигідно для України також у зв'язку із взятими зобов'язаннями щодо виконання Конвенції з біорізноманіття та рамкової Конвенції щодо глобальних змін клімату.

В дисертації запропоновано модель експортної діяльності у перехідний період, у якій має переважати експорт продукції глибокої переробки деревини, а не круглого лісу, як це має місце сьогодні. Показано переваги даної моделі над існуючою. Переорієнтація економіки на глибоку переробку сировини дасть поштовх до розвитку та загального економічного зростання, забезпечить зростання зайнятості, збільшення надходжень до бюджету та зростання ВВП.

Ключовим фактором підтримки сталого ведення лісового господарства є технічна інфраструктура. Рівень механізації виробництва та якість матеріально-технічної бази, рівень технологій заготівлі та переробки деревини впливають на ефективне використання лісів, що, у свою чергу, забезпечить відповідні економічні, екологічні та суспільні результати.

В умовах дефіциту коштів у державному бюджеті та обмеженого доступу до кредитних ресурсів дієвим інструментом технічного переоснащення і модернізації виробництва в лісовому секторі економіки може стати організація лізингової діяльності. Лізинг розширює доступ до дорогих машин і супроводжується фірмовим сервісом. Тобто лізинг може стати чи не єдиним методом фінансування інвестицій в дороге високотехнологічне обладнання для лісопереробної промисловості, зокрема для виробництва деревинностружкових та деревинноволокнистих плит. З метою уникнення надмірного споживання лісових ресурсів необхідно, щоб лізингові платежі в натуральній формі здійснювались готовою продукцією глибокої переробки, а не деревиною у круглому виді чи пиломатеріалами первинної обробки. Така форма взаєморозрахунків вигідна для усіх учасників лізингу. Вона відповідає інтересам лізингоодержувачів, оскільки позбавляє підприємства необхідності вилучати з виробництва власні грошові кошти. Лізингодавець отримує ліквідну високоякісну продукцію з меншою її собівартістю. Водночас покращується екологічний стандарт лісу.

Одним з нових важливих ринкових інструментів переходу лісового господарства України на шлях сталого розвитку є екологічна сертифікація лісів та лісової продукції. Екологічна сертифікація лісів і лісової продукції спрямована на захист, невиснажливе, безперервне використання і відтворення лісових ресурсів. Вона базується на нових досягненнях світової науки і відображає загальноприйняті принципи, критерії та індикатори сталого ведення лісового господарства. Метою сертифікації лісів є підвищення екологічної свідомості учасників виробничого процесу, забезпечення стимулів для виробників і споживачів лісової продукції щодо використання лісових ресурсів на основі еколого-економічного критерію.

Україні необхідно у найближчому майбутньому розробити національну програму екологічної сертифікації лісів. Але одночасно з організацією розробки національної програми дуже важливим було б також розпочати розробку (за процедурою FSC) регіональної міжнародної програми екологічної сертифікації лісів у п'ятьох суміжних країнах Карпатського Єврорегіону - Польщі, Румунії, Словаччині, Угорщині, Україні. Здійснення двох таких програм (національної та міжнародної регіональної), з відповідним науковим аналізом їх переваг і недоліків, сприяло б вирішенню актуальних проблем лісового господарства та охорони природного життєвого довкілля, зокрема, -- проблеми попередження катастрофічних повеней у цьому регіоні, а також формуванню загальнонаціональної конструктивної політики сталого розвитку лісового сектора економіки України.

Започаткування системи сертифікації лісів та лісової продукції в Україні, а також її належний розвиток у відповідності з міжнародними нормами буде успішним, якщо в цьому процесі братимуть участь представники різних організацій. Свій внесок у розвиток сертифікаційної системи повинні зробити представники: Держліскомітету України та підпорядкованих йому підприємств; Мінекології; освітянських та дослідницьких організацій; промисловості; приватних підприємців; організацій приватних власників; торговельних спілок; екологічних та інших недержавних громадських організацій. Слід запровадити відкритий діалог учасників цього процесу, який може здійснюватися шляхом проведення спеціальних конференцій та семінарів.

Ініціативу щодо здійснення сертифікації лісів та лісової продукції повинні взяти на себе недержавні громадські організації (НГО). Незалежна сертифікація лісів і лісової продукції, яка б здійснювалася певною НГО, була б першим кроком до демонополізації прийняття рішень у лісовому секторі та подальшого реформування системи управління та контролю.

В третьому розділі дисертації запропоновано створити нову структуру - орган лісової екологічної сертифікації в Україні та схему здійснення сертифікаційного процесу. Ці пропозиції знайшли підтримку Державного комітету лісового господарства України.

В даний час держлісгоспи практикують здачу лісосік в оренду приватним лісозаготівельникам, але тільки суто для заготівлі лісу. Пропонується надавати лісосіки приватним підприємцям не лише для заготівлі лісу, але й у довгострокову оренду для здійснення цілого виробничого процесу: рубок головного користування та санітарних, рубок догляду за лісом, проведення лісокультурних робіт, а також інших лісогосподарських заходів, визначених лісгоспом-орендодавцем. Використання такої схеми довгострокової оренди лісових угідь з повним комплексом виконання робіт, полегшило б здійснення контролю над орендарем і визначало б рівень сталого ведення лісового господарства протягом багатьох років. Крім того, запровадження пропонованої моделі довгострокової приватної оренди лісових угідь могло б послужити виявленню діапазону можливостей приватизації лісів в Україні.

Результати моніторингу лісу, здійснювані лісовпорядкувальними експедиціями та безпосередньо лісгоспами, мають бути доступні для громадськості. Для цього необхідно створити базу даних щодо стану лісів і довкілля, відкриту для широкого користування. Відкрита система інформації забезпечить обізнаність громадськості щодо проблем лісового господарства, що у свою чергу дасть змогу формувати серйозну підтримку лісовому сектору та участі у прийнятті рішень тієї частини громадян, які не байдужі до проблем лісового господарства, стану лісів та природного довкілля.

Підсилення ролі зацікавлених груп та участь громадськості у прийнятті рішень є однією з ключових стратегій, яка створить сильне лобі лісовому сектору і гарантуватиме демократичне формування політики сталого розвитку.

Концепція сталого розвитку, яка була задекларована у 1992 році на Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро, стосується всіх країн світу, як високорозвинених так і країн, що розвиваються. Подолання кризових явищ в Україні неможливе при нинішній невпорядкованій системі управління. Необхідною передумовою втілення принципу сталого розвитку є вдосконалення усіх ланок державного управління з використанням європейського та світового досвіду.

Таким чином, в Україні необхідно формувати нову політику, яка повинна стати у майбутньому політикою сталого розвитку економіки в цілому та окремих її секторів. Водночас необхідно подбати про розробку механізму практичного запровадження цієї нової для нас політики.

Для відпрацювання політики сталого розвитку в Україні потрібне запозичення зарубіжного досвіду не лише у побудові держави як інституції, але і в організації сталого розвитку в окремих галузях економіки. Однією з таких модельних галузей можна розглядати лісове господарство.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки методологічного, теоретико-концептуального та практичного спрямування, які досягнуто на основі порівняльного аналізу та узагальнення міжнародного досвіду і нового вирішення наукової задачі формування галузевої економічної політики сталого розвитку лісового господарства України:

1. Формування економічної політики сталого розвитку, як основної передумови подолання кризових явищ та поліпшення добробуту народу України, повинно базуватися на використанні міжнародного досвіду з врахуванням національних особливостей та природних умов. Україна повинна більш активно підключатися до міжнародних процесів з питань переходу до сталого розвитку.

2. Жодна держава світу, незалежно від рівня її розвитку, не може запропонувати сьогодні універсальну модель, яка б гарантувала Україні успішну трансформацію. Така модель повинна бути розроблена з врахуванням національних традицій, історії, культури, менталітету людей у поєднанні з вимогами загальновизнаної концепції сталого розвитку, яку слід розцінювати як основне надбання інтелектуального здобутку людства наприкінці XX століття.

3. “Порядок денний на ХХІ століття” відображає всесвітню згоду і політичні зобов'язання держав з питань розвитку і економічної співпраці, які були прийняті на найвищому рівні, але ще недостатньо імплементовані в реальну економічну політику більшості держав світу. Ефективна політика сталого розвитку повинна базуватися на всесвітній співпраці в досягненні цілей збереження й примноження лісів планети і забезпечення сталого розвитку.

4. Всесвітня узгодженість і політичні зобов'язання держав з питань розвитку і довкілля дають підстави стверджувати, що фінансова допомога Україні для її переходу на шлях сталого розвитку, в тому числі для заліснення великих площ еродованих, непридатних для сільськогосподарського використання земель, повинна надаватися з врахуванням об'єктивних еколого-економічних умов, а не на підставі політичної кон'юнктури.

5. Політика сталого розвитку вимагає реформування міжнародних економічних відносин України, які повинні базуватися на нових критеріальних підходах еколого-економічної ефективності замість нинішньої їх орієнтації на традиційний критерій суто економічної ефективності. Така зміна критеріїв дозволить реалізувати загальновизнаний світовим співтовариством принцип рівного права нинішнього і майбутнього поколінь на доброякісне природне довкілля і природні ресурси, зокрема, вирішувати проблему бідності та інші соціальні проблеми.

6. Еколого-економічні підходи, а також розроблені і прийняті світовим співтовариством принципи, критерії та індикатори сталого розвитку повинні стати методологічною основою удосконалення правових норм ведення національного лісового господарства.

7. Перехід економіки України на ринкові засади вимагає удосконалення системи планування, моніторингу, контролю та управління на основі принципів та критеріїв сталого розвитку. Для цього необхідно створити відкриту для широкого користування базу даних щодо стану лісів і довкілля.

8. У галузевій структурі експорту повинна переважати продукція глибокої переробки деревини, а не круглий ліс, як це має місце сьогодні. Очевидними є переваги даної моделі над існуючою. Переорієнтація економіки на глибоку переробку сировини дасть поштовх до соціального розвитку та загального економічного зростання, забезпечить підвищення рівня зайнятості, збільшення надходжень до бюджету та зростання ВВП.

9. Важливим ринковим інструментом формування політики сталого розвитку є запровадження екологічної сертифікації лісів та лісової продукції на основі нормативів, стандартів та процедур сертифікації, що визнані у міжнародному мас-штабі. Необхідно розпочати розробку двох сертифікаційних програм - національної та міжнародної регіональної. Остання могла б охоплювати п'ять суміжних країн Карпатського Єврорегіону - Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини, України.

10. Державним комітетам Лісового господарства і Промислової політики України треба домагатися ширшого використання лізингу для відновлення та покращення матеріально-технічної бази галузі. В умовах дефіциту коштів у державному бюджеті та обмеженого доступу до кредитних ресурсів організація лізингової діяльності може стати чи не єдиним методом фінансування інвестицій в дороге високотехнологічне устаткування.

11. Державним лісгоспам України пропонується надавати лісосіки приватним підприємцям не лише для заготівлі лісу, як це практикується в даний час, але й у довгострокову оренду для здійснення повного виробничого процесу (рубок головного користування і санітарних, рубок догляду за лісом, проведення лісокультурних робіт тощо). Використання такої схеми довгострокової оренди лісових угідь з повним комплексом виконання робіт, полегшить здійснення контролю над орендарем і визначатиме рівень сталого ведення лісового господарства протягом багатьох років.

...