Зовнішньоекономічні зв'язки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Зовнішньоекономічні зв'язки України

Вступ

Зовнішньоекономічні зв'язки стали більш актуальними і різнобічними, побудованими на основі рівноправності і взаємовигоди після того, як Україна стала незалежною, самостійною державою.

Найбільше значення у розвитку економіки України має зовнішня торгівля. Сьогодні задовольнити всі потреби населення зусиллями однієї країни важко. З цим завданням можна впоратись лише за умов добре розвинутої зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля України складається з експорту і імпорту товарів і послуг. Довший час зовнішня торгівля України характеризувалась негативним сальдо, але в останні роки, завдяки пожвавленню торгівлі з країнами Європи, сальдо стало позитивним.

Розвиток нашої держави тісно пов'язаний з її зовнішніми зв'язками з іншими країнами світу. Особливо велике значення мають економічні зв'язки, які здійснюються у формі зовнішньої торгівлі, міжнародної спеціалізації та кооперування, вкладення капіталів. обміну робочою силою, науково-технічною інформацією. Послугами. Вони відіграють велику роль в економічному розвитку України.

З багатьма видами продукції Україна намагається вийти на світовий ринок. Зокрема, товари від нас вивозяться в 107 країн світу. Однак, ці товари мають низьку конкурентоспроможність, тому щоб Україна могла вийти на світовий ринок їй потрібно підвищувати якість товарів.

Дуже важливе значення у зовнішній торгівлі має співвідношення у експорті та імпорті сировини й готових виробів, їх асортимент. Найвигідніше для країни, коли в експорті переважає наукомістка готова продукція, а в імпорті - сировинна група товарів. Однак 80% експорту України становить сировина.

Таким чином, у зовнішніх зв'язках країни є ще значні проблеми, які чекають свого вирішення.

1. Зовнішні економічні зв'язки: сутність, значення, структура, регіональні аспекти

В теперішній час розвиток міжнародних економічних відносин України визначається її економічною спадщиною, що дісталась від СРСР. Зовнішні економічні зв'язки поки що зорієнтовані на країни колишнього Радянського Союзу. Разом з тим, відбувається інтенсивна переорієнтація їх до країн Заходу.

Економічна інтеграція України у світове господарство гальмується затратним виробництвом, яке в декілька разів перевищує рівень затрат в розвинутих країнах.

І все ж, незважаючи на такий стан, Україна активно налагоджує зовнішньоекономічні зв'язки з іншими країнами. Теоретичною основою активізації України є об'єктивна необхідність економічного співробітництва в першу чергу з країнами Заходу.

За умов державної незалежності саме Захід є взірцем для України в формуванні демократичного устрою та життєвого рівня населення. Проте Європа не поспішає приймати Україну до своєї спільноти. Вона висуває умови досягнення європейського рівня.

Економічна політика України спрямована на негайне входження до ЕС за аналогом колишньої НДР (Німецької Демократичної Республіки). Така політика є корисною для європейських країн, бо розширює їх конкурентну зону і для України, бо стимулює її економічний розвиток. Реалізацію цієї політики доцільно здійснювати не на марксистських теоретичних засадах структури економіки (групи «А» і «Б»), а на основі сучасної теорії секторного структурного розвитку.

Окремі галузі економіки України уже сьогодні відповідають вимогам міжнародних стандартів. Зокрема, авіаційна, космічна промисловість, послуги і вироби для поліпшення навколишнього середовища, харчова промисловість, сільське господарство, система інтелектуального розвитку населення.

Стратегічні напрями зовнішньоекономічної політики України реалізуються в конкретних заходах держави та інших господарських суб'єктів. Позитивний вплив очікується від іноземних інвестицій. Станом на 1 січня 1997 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшов в Україну з 105 країн світу, становив 1, 36 млрд. доларів США, в т. ч. за 1996 р. 459 млн. доларів США, що на 11% більше ніж у 1995 році. Нині в Україні діє 5, 3 тис. підприємств, які отримали іноземні інвестиції, з них 4, 1 тис. - спільні.

Зовнішньоекономічна політика України зосереджується на оптимальному збереженні і використанні традиційних експортних та імпортних ринків, скороченні невиробничого імпорту й раціональному використанні виробничого потенціалу, оптимізації торговельного балансу, поетапному вдосконаленні структури експорту та імпорту.

Завершується процес вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Через підготовку до укладання двосторонніх угод про вільну торгівлю держава адаптується до вступу у Центральноєвропейську зону вільної торгівлі. Розв'язується питання щодо торгівлі з Північноамериканською зоною вільної торгівлі (НАФТА).

Дуже важливого значення Україна надає розвиткові двосторонніх відносин держав. Вона активно розвиває двостороннє співробітництво з країнами світу, спрямовуючи його на забезпечення економічної та політичної підтримки своїх реформ, непорушності кордонів та територіальної цілісності.

У розбудові відносин з Російською Федерацією Україна продовжує проводити послідовний курс на зміцнення добросусідських партнерських відносин. Цей курс був і залишається одним з головним пріоритетів зовнішньої політики України.

Незважаючи на позитивні моменти розбудови українсько-російських відносин, тут мають місце значні недоліки. Так, Росія пішла на порушення Угоди про вільну торгівлю, ввела акцизний збір на підакцизні товари українського виробництва. З 1 січня 1997 р. РФ ввела квоти на ряд товарів, причому всупереч загальноприйнятим міжнародним процедурам, що викликало негативну реакцію міжнародних організацій.

Важливе місце у зовнішній політиці України займає Білорусь. Зовнішньоторговельний оборот між двома країнами у 1996 році перевищив 1, 4 млрд. доларів США. Україна в цілому посідає друге місце в зовнішньоторговельному обороті Білорусі.

Взаємини України з Молдовою визначаються активною конкретною діяльністю - створені транспортні коридори та митниці, узгоджено розподіл майна залізничного транспорту та інших об'єктів.

Активно розвиваються відносини з Азербайджаном, Грузією та Вірменією. З першими двома державами укладено багатообіцяючі угоди про створення транспортного коридору Закавказзя - Європа.

Динамічно розвиваються відносини з Республікою Казахстан. Досягнуто ряд важливих домовленостей щодо кооперації в галузі машинобудування, енергетичного комплексу та енергомістких виробництв.

Особливе значення мають для України її стосунки з безпосередніми західними сусідами: Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

Українсько-польські відносини набрали характеру стратегічного партнерства. Тісною є координація дій двох країн у європейських політичних та економічних структурах, міжнародних організаціях. Істотно зріс зовнішньоторговельний товарообіг.

Розпочалася практична реалізація ряду взаємовигідних економічних проектів, зокрема - щодо спільного виробництва зернозбиральних комбайнів типу «Бізон».

Значно розширилася географія зв'язків з країнами Західної Європи.

Важливим чинниками зміцнення політичної та економічної незалежності України стали українсько-американські відносини, які сьогодні вийшли на рівень стратегічного партнерства. Відносини з США набули надзвичайно високого рівня. У створеній Українсько-Американській Міждержавній комісії (УАМК) розв'язуються питання зовнішньої політики, безпеки, торгівлі та інвестицій.

Має місце динамічний розвиток українсько-канадських економічних відносин. Підписані угоди сприятимуть надходженню значних інвестицій з Канади в економіку України (понад 600 млн. доларів США).

Таким чином, економічна політика інтеграції України в світове господарство та регіональні економічні структури має достатньо передумов та може забезпечити позитивні результати.

За географічною ознакою теперішні зовнішньоекономічні зв'язки України доцільно поділити на: 1 відносини з країнами СНД і рештою держав, що входили до складу колишнього СРСР, і 2 відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших країн.

У першій групі пріоритетними є стосунки з Російською Федерацією. Україна вивозить у Росію різноманітні машини і устаткування тепловози, вагони, літаки, трактори, верстати, металургійне та шахтне устаткування, автобуси, автонавантажувачі, телевізори, сільськогосподарські машини, комп'ютери тощо, кам'яне вугілля, хімікати, залізну і марганцеву руди, чорні метали, продукцію АПК. З Росії в Україну надходять: продукція машинобудування верстати, легкові та вантажні автомобілі, літаки, сільськогосподарські машини, електровози, прилади, комплектуючі, обчислювальна техніка і т.д. хімікати, вироби легкої промисловості, а також паливно-сировинні ресурси нафта, природний газ, апатити, боксити, лісоматеріали.

Різносторонніми були зв'язки України з іншими державами, що входили до колишнього СРСР Білорусь, Казахстан, країни Балтії, Закавказзя, Середньої Азії, Молдова. На ринок цих держав з України надходили машини, вугілля, прокат чорних металів, міндобрива, шини, цемент, шифер, овочеві консерви, мука, макаронні вироби, м'ясо. В Україну ж завозилися трактори, вантажні автомобілі, електровози, вагони, радіотехніка, поліметалеві руди, кольорові метали, нафта і нафтопродукти, природний газ, бавовна.

У географічній структурі експорту України за межі колишнього СРСР традиційно провідне місце займали країни Центрально-Східної Європи. У 1991 р. продукція нашої держави надходила у 107 країн. У цій групі за імпортом із України домінували Румунія, Чехія, Словаччина, Польща і колишня Югославія, за експортом до нас - ФРН, Польща, Чехія і Словаччина.

2. Основні форми зовнішньоекономічних зв'язків України

правовий економічний європейський союз

Форми зовнішніх економічних зв'язків України - різноманітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування, вкладення капіталів, обмін робочою силою, науково-технічне співробітництво, міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо

Зовнішня торгівля - одна з найдавніших форм економічних зв'язків між країнами, яка полягає Україна вивозі одних товарів за межі держави (експорт) та ввезення інших із закордону (імпорт). Обсяги її, як правило, визначають зовнішньоторговим обігом, тобто сумою експорту та імпорту, виражених у грошовій формі.

Міжнародна спеціалізація і кооперування здійснюється між підприємствами різних країн. Найхарактерніші вони для машинобудівного комплексу при спільному в-ві деталей, вузлів, і готової продукції.

Вкладення капіталів полягає Україна наданні коштів чи матеріальних ресурсів підприємцями однієї країни для будівництва, переобладнання господарських обєктів іншої, створення спільних підприємств.

Обмін робочою силою відбувається в результаті виїзду громадян на роботу в інші країни.

Все більшої ваги Україна наш час набирає обмін науково-технічною інформацією, тобто найновішими досягненнями Україна науці, техніці, технології.

Важливу роль в економіці країн відіграють міжнародні послуги, серед яких найпоширеніші такі: надання фінансових кредитів, обмін туристськими групами і ін.

3. Зовнішньоекономічна політика України

Зовнішньоекономічна політика України формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Відкрита економіка, до якої рухається Україна, зумовлює необхідність дотримуватись вимог світового ринку. В теперішній час розвиток міжнародних економічних відносин України визначається її економічною спадщиною, що дісталась від СРСР. Зовнішні економічні зв'язки поки що зорієнтовані на країни колишнього Радянського Союзу.

Разом з тим, відбувається інтенсивна переорієнтація їх до країн Заходу, що видно з додатку 2

Економічна інтеграція України у світове господарство гальмується затратним виробництвом, яке в декілька разів перевищує рівень затрат в розвинутих країнах. І все ж, незважаючи на такий стан, Україна активно налагоджує зовнішньоекономічні зв'язки з іншими країнами. Теоретичною основою активізації України є об'єктивна необхідність економічного співробітництва в першу чергу з країнами Заходу.

За умов державної незалежності саме Захід є взірцем для України в формуванні демократичного устрою та життєвого рівня населення. Проте Європа не поспішає приймати Україну до своєї спільноти. Вона висуває умови досягнення європейського рівня. Економічна політика України спрямована на негайне входження до ЕС за аналогом колишньої НДР (Німецької Демократичної Республіки). Така політика е корисною для європейських країн, бо розширює їх конкурентну зону і для України, бо стимулює її економічний розвиток. Реалізацію цієї політики доцільно здійснювати не на марксистських теоретичних засадах структури економіки (групи «А» і «Б»), а на основі сучасної теорії секторного структурного розвитку.

Окремі галузі економіки України уже сьогодні відповідають вимогам міжнародних стандартів. Зокрема, авіаційна г космічна промисловість, послуги і вироби для поліпшення навколишнього середовища, харчова промисловість, сільське господарство, система інтелектуального розвитку населення. Стратегічні напрями зовнішньоекономічної політики України реалізуються в конкретних заходах держави та інших господарських суб'єктів. Позитивний вплив очікується від іноземних інвестицій.

Станом на 1 січня 1997 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшов в Україну з 105 країн світу, становив 1, 36 млрд. доларів США, в т. ч. за 1996 р. 459 млн. доларів США, що на 11% більше ніж у 1995 році. Нині в Україні діє 5, 3 тис. підприємств, які отримали іноземні інвестиції, з них 4, 1 тис. - спільні.

Зовнішньоекономічна політика України зосереджується на оптимальному збереженні і використанні традиційних експортних та імпортних ринків, скороченні невиробничого імпорту й раціональному використанні виробничого потенціалу, оптимізації торговельного балансу, поетапному вдосконаленні структури експорту та імпорту. Завершується процес вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Через підготовку до укладання двосторонніх угод про вільну торгівлю держава адаптується до вступу у Центрально-європейську зону вільної торгівлі. Розв'язується питання щодо торгівлі з Північно-Американською зоною вільної торгівлі (НАФТА).

Дуже важливого значення Україна надає розвиткові двосторонніх відносин держав. Вона активно розвиває двостороннє співробітництво з країнами світу, спрямовуючи його на забезпечення економічної та політичної підтримки своїх реформ, непорушності кордонів та територіальної цілісності.

У розбудові відносин з Російською Федерацією Україна продовжує проводити послідовний курс на зміцнення добросусідських партнерських відносин. Цей курс був і залишається одним з головним пріоритетів зовнішньої політики України.

Незважаючи на позитивні моменти розбудови українсько-російських відносин, тут мають місце значні недоліки. Так, Росія пішла на порушення Угоди про вільну торгівлю, ввела акцизний збір на підакцизні товари українського виробництва. З 1 січня 1997 р. РФ ввела квоти на ряд товарів, причому всупереч загальноприйнятим міжнародним процедурам, що викликало негативну реакцію міжнародних організацій. Важливе місце у зовнішній політиці України займає Білорусь. Зовнішньоторговельний оборот між двома країнами у 1996 році перевищив 1, 4 млрд. доларів США. Україна в цілому посідає друге місце в зовнішньоторговельному обороті Білорусі. Взаємини України з Молдовою визначаються активною конкретною діяльністю - створені транспортні коридори та митниці, узгоджено розподіл майна залізничного транспорту та інших об'єктів.

Активно розвиваються відносини з Азербайджаном, Грузією та Вірменією. З першими двома державами укладено багатообіцяючі угоди про створення транспортного коридору Закавказзя - Європа.

Динамічно розвиваються відносини з Республікою Казахстан. Досягнуто ряд важливих домовленостей щодо кооперації в галузі машинобудування, енергетичного комплексу та енергомістких виробництв. Особливе значення мають для України її стосунки з безпосередніми західними сусідами: Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

Українсько-польські відносини набрали характеру стратегічного партнерства. Тісною є координація дій двох країн у європейських політичних та економічних структурах, міжнародних організаціях. Істотно зріс зовнішньоторговельний товарообіг. Розпочалася практична реалізація ряду взаємовигідних економічних проектів, зокрема - щодо спільного виробництва зернозбиральних комбайнів типу «Бізон».

Значно розширилася географія зв'язків з країнами Західної Європи. Важливим чинниками зміцнення політичної та економічної незалежності України стали українсько-американські відносини, які сьогодні вийшли на рівень стратегічного партнерства. Відносини з США набули надзвичайно високого рівня. У створеній Українсько-Американській Міждержавній комісії (УАМК) розв'язуються питання зовнішньої політики, безпеки, торгівлі та інвестицій. Має місце динамічний розвиток українсько-канадських економічних відносин. Підписані угоди сприятимуть надходженню значних інвестицій з Канади в економіку України (понад 600 млн. доларів США).

Таким чином, економічна політика інтеграції України в світове господарство та регіональні економічні структури має достатньо передумов та може забезпечити позитивні результати конкуренції, пошуку оптимальних господарських рішень на рівні підприємства все частіше визнають чинником високої ефективності виробництва не лише в розвинутих країнах, а й в Україні.

Входження України у світову економіку на перших етапах її самостійності є дуже проблематичним, оскільки:

а) Україна залишилася тісно пов'язана технологічними зв'язками з Росією та іншими республіками колишнього Союзу. Рівень технологій виробництва і якість продукції української економіки ще не можуть конкурувати на світовому ринку. Крім того, Росія й надалі намагається створити навколо себе сферу свого впливу як економічного, так і політичного характеру;

б) західні країни з упередженням ставляться до процесів, що відбуваються на теренах колишнього СРСР і не поспішають вкладати інвестиції в українську економіку. Їх можна зрозуміти: вони не хочуть ризикувати своїм капіталом, вкладаючи його в економіку країни з непідготовленою поки що правовою базою. Крім того, в них є свої не лише економічні, а й політичні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами України. Зарубіжні інвестиції в Україні були б доброю підтримкою реформам, але без належних радикальних перетворень у самому господарстві України ці інвестиції користі не дадуть.

Труднощі реформування в Україні полягають у тому, що вона була складовою частиною гігантського однотипного господарського можливих дестабілізувальних суспільних процесів в умовах ринку. Вона передбачає захист державних структур від ідеологічного та економічного монополізму і захист тих верств населення, які цього потребують. Захищати населення, звичайно, доводиться від різних несприятливих чинників: від інфляційних процесів, змін ринкової кон'юнктури, можливого безробіття, зниження рівня життя. Словом, потрібен захист від інфляційно-цінового чинника і захист зайнятості з погляду забезпечення соціальної справедливості.

4. Пріоритети зовнішньоекономічних зв'язків

Науковцями України розробляються основні (пріоритетні) напрями розвитку зовнішніх економічних зв'язків, які дадуть змогу раціонально використати її внутрішній потенціал. Такими напрямами вважаються у експортній діяльності - подолання її сировинної орієнтації і вихід на світовий ринок, перш за все з високотехнічною, наукомісткою продукцією машинобудування. Друга група пріоритетних експортних галузей, яка може орієнтуватися на ринок СНД, це складові агропромислового комплексу України. Це зумовлено надзвичайно багатими агро кліматичними ресурсами, які при раціональному використанні здатні забезпечити значне нарощення виробництва.

Видобувна і металургійна галузі також повинні залишатися провідними у товарній структурі експорту, оскільки ґрунтуються на значному природо ресурсному потенціалі.

Четвертий пріоритет зовнішньоекономічної діяльності пов'язаний з унікальним географічним положенням, а отже можливістю надавати міжнародні транспортні послуги.

Найменшого розвитку поки що зазнав п'ятий напрям зовнішньої діяльності держави (продаж ліцензій і патентів на наукові винаходи, міжнародний туризм та ін. послуги), який у перспективі також має всі підстави бути провідним.

В імпортній діяльності пріоритетним напрямком розвитку зовнішньоекономічних зв'язків є значне збільшення кількості партнерів, що постачають продукцію, віддаючи перевагу тим, які дотримуються міжнародних правил і не чинять тиск на внутрішню та зовнішню політику України.

5. Зони спільного підприємництва

Зони спільного підприємництва відділяються за допомогою митного режиму від основної території країни і функціонували за рахунок безмитного ввезення товарів. Наприклад, морські порти, залізничні вузли, аеропорти. Їм передувало створення «вільних портів», де могли б безмитно зберігатись товари, які привезені в зону для надання продажу. Зони спільного підприємництва створюються з метою забезпечення певної зайнятості робочої сили, залучення інвестицій, організації в економічних зонах виробництв, які орієнтуються на експорт, подолання відсталості розвитку регіонів, використання власних сировинних та трудових ресурсів для виробництва експортної продукції.

Всього у світі є 23 види ЗСП, основні з них наступні:

безмитні багатопрофільні зони, розташовані на перехрестях внутрішніх систем;

експортні промислові зони, що орієнтуються на зовнішню торгівлю;

зони економічного та науково-технічного розвитку, тобто «технополіси»;

зони страхових та банківських послух, які характерні для певних країн;

імпорто-промислові зони і зони по заміщенні імпорту, які забезпечують одну сторону сучасними товарами, а місцеві підприємства - передовою технологією;

складські (консигнаційні) зони, які формуються у районах міжнародних морських перевезень і авіатранспортів;

зони вільної торгівлі, де немає мита на ввезення та вивезення товарів для їхнього продажу.

Висновок

Близько 60% експорту з України здійснюється у пострадянські країни, а решта в інші країни світу. В імпорті товарів ще більша частка припадає на країни колишнього СРСР (понад 70%). Провідне місце в експортних операціях України з членами СНД займала Росія, Молдова, Білорусь, а в імпортних» - Росія і Туркменистан.

Серед інших країн світу за обсягами товарообігу раніше домінували країни Центральної Європи, але зараз питома вага їх менша 20%. Серед торгових партнерів України поза СНД найбільшими імпортерами її продукції за західними даними є Болгарія, Туреччина, Японія, Італія, Польща, а експортерами в Україну - Німеччина, Швейцарія, США, Чехія і Польща.

Експортує Україна переважно продукцію чорної металургії (залізну та марганцеву руди, чавун, сталь, прокат), хіміко-індустріального комплексу (самородну сірку, мінеральні добрива), агропромислового комплексу (цукор, олію, масло, м'ясо, овочі, фрукти), а також деякі машини та обладнання (автобуси, тепловози, вагони, судна, літаки, трактори, прокатні стани, турбіни, алмази та алмазні інструменти, металообробні верстати).

Зовнішньоекономічна діяльність України визначається багатьма чинниками. Серед них важливу роль відіграють політико - та економіко-географічне положення, природо ресурсний потенціал, рівень економічного розвитку, галузева структура народногосподарського комплексу, розвиненість транспортної мережі тощо. Основною складовою зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з країнами світу. Зовнішньоторговий обіг після проголошення Україною незалежності помітно знизився. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі України дорівнював у 1994 році понад 20 млрд. доларів США за рік. Позитивним є те, що розмір експорту майже зрівнявся з обсягом імпорту.

Серед імпортованої продукції основними є нафта, газ, концентрати кольорових металів, промислове устаткування, сільськогосподарська техніка, медичне обладнання, товари хімічної, легкої промисловості, бавовна, ліс, папір, цитрусові, кава та ін.

Дуже важливе значення у зовнішній торгівлі має співвідношення у експорті та імпорті сировини й готових виробів, їх асортимент. Найвигідніше для країни, коли в експорті переважає наукомістка готова продукція, а в імпорті - сировинна група товарів.

У структурі українського експорту у 90-і роки почала зростати частка сировини й продукції низького ступеня переробки. Вона перевищує 80% обсягу вивозу товарів. Це зумовлено тим, що продукція високого ступеня переробки (машини, обладнання, товари широкого вжитку тощо) переважно неконкурентноспроможні на «західному» ринку, а тому її купляють в основному пострадянські країни. Так, частка в товарній структурі експорту продукції машинобудівного комплексу залишається низькою порівняно з країнами з розвинутою ринковою економікою. Тільки близько 15% вироблених у країні машин та обладнання експортується.

Для структури імпорту в Україну, навпаки, характерне зростання питомої ваги товарів народного споживання. Це пояснюється не тільки тим, що товари, які ввозяться, мають вищу якість і є дешевшими порівняно з вітчизняними, але й потребами у імпортуванні обладнання для модернізації підприємств різних галузей.

Швидкими темпами нарощуються міжнародні коопераційні зв'язки між вітчизняними та підприємствами різних країн, утворюються СП з участю іноземних капіталів. Однак, поки що тільки близько 10% з них зайняті виробництвом реальної продукції, а решту - діють переважно у торгівлі та галузях невиробничої сфери.

Значно зросла чисельність українських громадян, що виїжджають на роботу в інші країни.

Щодо обміну науково-технічною інформацією, то Україна належить до держав, що переважно отримують наукові послуги. Хоч за міжнародними оцінками науковий потенціал України є другим за значенням національним багатством після виробничого, однак структура наукового комплексу неефективна, а тому тільки 10% його працює на світовому рівні.

Подібна ситуація і з обсягами міжнародного туризму, які потребують значного розширення, відповідно до значного рекреаційного ресурсного потенціалу країни.

Таким чином, у зовнішніх зв'язках країни є ще значні проблеми, які чекають свого вирішення.

Використана література

1. Україна і ринок в контексті міжнародного досвіду. - К.: Товариство «Знання» України, 1991. - 48 с.

2. Україна у цифрах у 1996 році: Кор. стат. довід. / Міністерство статистики України / Відповідаль-ний за випуск В.В. Самченко - К.: Наукова думка, 1997. - 176 с.

3. Український інвестиційний журнал «Welcome». - Київ. - 1997. - Лютий. - №1-2.

4. Український інвестиційний журнал « `Welcome». - Київ. - 1997. - Січень. - №1-2.

5. Управление экономическим и социальным развитием области. / Отв. ред. Чумаченко Н.Г.: В 2-х т. - К.: Наук. думка, 1987. - 304 с.

6. Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії. - Львів: Світ, 1994. - 304 с.

Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. - Львів: Світ, 1994. - 606 с.

Размещено на Allbest.ru