Зовнішня торгівля Іспанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Контрольна робота з дисципліни

«Міжнародна економіка»

Виконав:

Шумовецький Максим

Перевірила:

Дергачова В.В.

Київ 2013

1. Загальна характеристика Іспанії

Офіційна назва - Королівство Іспанія.

Державний устрій. Іспанія - конституційна монархія. Глава держави - король, однак реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру, який очолює уряд. Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами - парламентом, що складається з Сенату і Конгресу депутатів.

Площа території - 504 782 кв. км. (50 місце у світі, 4 місце у Європі після Росії, України, Франції).

Адміністративний поділ - поділяється на 19 автономних областей: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилья і Леон, Кастилья-Ла-Манча, Каталонія, Сеута, Естремадура, Галісія, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ріоха, Валенсія, що поєднують 50 провінцій.

Кількість населення - 46,917 тис. людей. Іспанія посідає п'яте місце серед найбільших за чисельністю населення країн ЄС, при цьому її щільність населення (93,51 жителів на км І згідно з даними INE 2011) менше, ніж у більшості інших країн Західної Європи. 92% приросту населення дає імміграція. Міське населення 76%.[6]

Столиця - Мадрид (2,905 млн. жителів).

Інші великі міста: Барселона (1,497 млн. жителів), Валенсія (741,9 тис.), Севілья (704,5 тис.), Сарагоса (607 тис.), Малага (539,3 тис.).

Державна мова - іспанська. В автономних областях офіційними мовами поряд з кастильським (іспанським)є і інші мови на Балеарських островах , баскський в Країні.

Релігія - римсько-католицька. 95% віруючих - католики. Незважаючи на це, 67% населення Іспанії підтримали ідею офіційної реєстрації одностатевих шлюбів. З липня 2005 року в країні набув чинності закон, що легалізував одностатеві шлюби і надає одностатевим парам право на усиновлення дітей.

Державне свято - 12 жовтня - День іспанської нації.

Державний прапор - складається з червоної, жовтої і червоної горизонтальних смуг з гербом посередині. Символічне значення кольорів цього прапора легенда пов'язує з його походженням. Відповідно до переказу один з королів Арагону побажав мати свій прапор. Оглядаючи різні проекти прапорів, він зупинився на одному з гладким золотим полем. Потім він велів подати келих свіжої крові тварин і, зануривши в нього два пальці, монарх провів ними по жовтому полотнищу, на якому вийшли дві червоні смуги. Згодом прапор Арагону став державним прапором всієї Іспанії. Після встановлення у 1938 році режиму Франка цей прапор став прапором Іспанії.

Державний герб - являє собою складну багато частинну конструкцію, яка включає герби земель, що належали Короні. У центрі овального щита знаходиться щиток, на якому зображений основний мотив іспанського герба, древній герб Королівства Кастилії і Леона: у першій та четвертій четвертях - золотий три баштовий замок з блакитними вікнами і воротами на червоному полі, а в другій і третій - пурпурний (червоний) коронований золотою короною лев на срібному полі. В особливій частині - знизу між третьою і четвертою четвертями - герб Гранадської провінції: на срібному полі золотий гранат з червоною серцевиною і зеленими стеблом та листям.

Державний гімн Іспанії - "Марш гренадерів", або "Королівський марш".

Грошова одиниця - Євро.

Членство у міжнародних організаціях - СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, НАТО, ООН, МФЧХ, ОЕСР, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.[4]

Геополітичне становище

Королівство Іспанія розташована на південному заході Європи і займає приблизно 85% території Піренейського півострова. Окрім основної материкової частини країни, Іспанія володіє Балеарськими та Пітіузькими островами і островом Альборан у Середземному морі, Канарськими островами біля африканського узбережжя у Атлантичному океані, а також має окремі анклави на території Марокко - міста Сеута і Мелілья, півострови Велес-де-Гомера та Алусемас, і Франції - муніципалітет Льївія. Загальна площа держави 503 тис. км. кв. За величиною території Іспанія є четвертою країною в Європі після Росії, України та Франції, та другою - в Європейському Союзі. Омивається на півночі, заході та південному заході Атлантичним океаном, на півдні та сході - Середземним морем. Від Африки територія Іспанії відокремлена Гібралтарською протокою. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. Довжина берегової лінії 4964 км. На суходолі Іспанія межує з Португалією на заході (1214 км), з Францією -- по хребтах Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута -- 6,3 км, м. Мелілья -- 9,6 км). Відстань з півночі на південь Іспанії не перевищує 870 км, зі сходу на захід - 1000 км.

Виразними рисами, які визначають унікальність геополітичного положення Іспанії в Європі, є максимальна віддаленість (за винятком Португалії) у південно-західному напрямку від умовного центра континенту, ускладненість сухопутного сполучення країни з рештою Європи (завдяки Піренейським горам), географічна близькість до Африки, а також велика протяжність морських кордонів. Перелічені особливості позначились на:

- етнографічні, а пізніше і соціально-економічної ізоляції Іспанії відносно інших народів Європи; високому етнічному, етнографічному, мовному та культурному впливі народів Північної Африки на населення країни, зокрема арабів-маврів із 7 по 13 ст. н.е.;

- ранньому позиціонуванні країни як потужної морської держави та прагнення до пошуку заокеанських контактів більше, ніж з власне європейськими країнами, що призвело до утворення могутньої іспанської колоніальної імперії у Північній та Південній Америці, Африці та Азії (розпалась протягом 19 століття).

Іспанія є однією із найбільших за розмірами території та кількістю населення країною Європи, яка у минулому була однією із провідних геополітичних сил континенту і світу, але в подальшому розвиток історичних подій призвів до економічного відставання країни від інших потужних країн Європи.

Сучасні вектори зовнішньої політики Іспанії обумовлені:

· бажанням інтегруватись до об'єднаної Європи і поступово увійти до числа провідних країн ЄС за рівнем соціально-економічного розвитку та геополітичної ваги;

· тісними зв'язками цієї при океанічної країни з США, співпраця з якими налагодилась ще за режиму Франко (Іспанія є членом НАТО);

· прагненням зберегти геополітичний (передусім економічний та соціокультурний) вплив на колишні колонії.

Аналіз зовнішньоекономічної спеціалізації Іспанії показав, що зовнішньоекономічні пріоритети країни (її експортна орієнтація) співпадають з геополітичними - це країни ЄС, США та Латинської Америки. Тому підтримка дружніх політичних взаємин з цими країнами (а двоє з них по суті - провідні геополітичні центри світу) - водночас і ключ до збереження ринків збуту товарів та послуг (зокрема туристичних, якими користуються переважно мешканці Європи).

Щоправда, у Іспанії є ряд геополітичних ризиків та загроз. Одна із них - сусідство з Північною Африкою, а саме з Марокко. Марокканський уряд вважає, що північно-африканські анклави Іспанії та ряд дрібних островів у Середземному морі повинні бути повернені Марокко. Крім того, подвійну роль відіграють іммігранти до Іспанії із цієї країни, яких нараховується біля 700 тис. осіб. Це джерело дешевої робочої сили, однак іммігранти несуть із собою арабську культуру і з часом будуть здатні впливати на формування зовнішньої політики Іспанії. Іспанія залежить від імпорту енергоносіїв та високотехнологічного обладнання, тому зацікавлена у збереженні гарних геополітичних відносин із розвинутими країнами світу, а також із європейськими та африканськими експортерами нафти, газу і в меншій мірі вугілля. Водночас у іспанському експорті занадто велику частину складає продукція харчової промисловості, а машинобудівні підприємства, зокрема автомобільні заводи, знаходяться під впливом іноземного капіталу.

Ряд загроз геополітичного характеру існує всередині самої Іспанії, яка не є етнічно-однорідною країною. Широковідомою є боротьба терористичної організації ЕТА за створення незалежної країни басків. Подібні ризики сепаратизму потенційно існують в Каталонії, Галіції, Балеарських та Канарських островах. Питання збереження територіальної цілісності Іспанії залежить від збалансованості її внутрішньої політики (надання широкої етнокультурної автономії автономним провінціям та продовження дій із формування єдиної політичної нації Іспанії). Загроза внутрішнього сепаратизму обумовлює і позицію Іспанії на міжнародній арені щодо невизнання незалежності Косова, Абхазії, Південної Осетії тощо.[1]

Історичні відомості

Першими мешканцями Піренейського півострова були кельти і ібери. До цього періоду відносяться перші письмові свідоцтва про півострів. Говорять, що Іспанія (Hispania) - так римляни називали півострів - це одно корінне слово, похідне від семітського Іспаліс (Hispalis), - Севілья.

З 1100 р. до н.е. і до середини 3 століття до н.е. торгові і культурні контакти з розвиненими середземноморськими цивілізаціями здійснювалися через фінікійців і греків. До кінця цього періоду обидві цивілізації було витиснено відповідно карфагенянами і римлянами.

Римська присутність в Іспанії продовжувалася сім століть, протягом яких сформувалися основні межі півострова по відношенню до інших європейських поселень. У спадок від Риму залишилися територіальне управління, також інститут сім'ї і браку, латинь, як мова, релігія, право.

На початку 5 століття на півострові влаштувалися народи, що прийшли з півночі: Вестготи поселилися у внутрішніх районах, а Севи в західних. Розпад державного апарату вестготів привів на початку 8 століття до поступового проникнення арабських і берберських військ з іншого берега Гібралтарської протоки. До середини 8 століття мусульмани завершили окупацію Кордоби і перетворили її на центр процвітаючої держави Андалузії. Арабська присутність в Іспанії тривала близько семи століть і залишила незгладимий слід в культурній іспанській спадщині.

Невеликі навали християнства на півночі півострова, після тривалого періоду мирного співіснування, поклали початок Реконкісти, що завершилася узяттям в 1492 році Гранди під проводом Католицьких Королів, що традиційно вважаються ковалями півострівної єдності і основною рушійною силою іспанського Відродження. Під час правління Католицьких Королів і під їх заступництвом Колумб відкрив Новий Континент (Америку), що дозволило Іспанії розширити свої межі і перетворитися на найбільшу імперію Заходу.

16 століття стало кульмінацією світового панування Іспанії, що тривало до середини 17 століття. За роки правління Католицьких Королів і особливо при Пилипі II повністю сформувалася система, що стала в 16 столітті прототипом сучасної абсолютистської Держави. Пилип IV поклав початок династії іспанських Бурбонів, після смерті бездітного Карла II, останнього представника Австрійського будинку. Період іспанської Освіти характеризувався зовнішньою рівновагою, реформами і внутрішнім розвитком.

XX сторіччя.

Іспанія увійшла до ХХ сторіччя з величезною економічною кризою. Наступна за ним політична нестабільність вилилася в державний переворот, здійснений генералом Прімо де Рібера (Primo de Ribera). Він встановив військову диктатуру, яка зберігалася до 1930 року, коли він подав у відставку і відправився до Парижа, де і помер. Була проголошена Друга Республіка (II Republica). Подальша епоха ознаменувалася великими політичними кризами і безладами. Лютневі вибори 1936 року знову стали тріумфом лівих партій в так званому Народному Фронті (Frente Popular). 13 липня був убитий Кальво Солето (Calvo Soleto), розділ Національного Блоку (Bloque Nacional), який об'єднував монархів Іспанського Відновлення і традиціоналістів. 17 липня відбулося повстання гарнізонів Іспанської Африки, яке розділило Іспанію на дві частини. Італійська і, особливо, німецька підтримка мали набагато більше значення, чим допомога, яку надавав республіканській Іспанії СРСР, тому у результаті в 1939 році війна закінчилася перемогою націоналістів.

Не дивлячись на те, що Франко зберігав нейтралітет під час Другої Світової війни, його військова диктатура привела до інтернаціональної відчуженості в політичній і економічній сферах. У 1956 році Марокко отримує незалежність і приводить в дію план економічної стабілізації країни. У 1969 році Франко проголошує Хуана Карлоса де Бурбон (Juan Carlos de Borbon), внука Альфонсо XII, принца Іспанії своїм наступником на королівський трон.

Після смерті Франко 1975 року, була затверджена конституційна монархія. На перших демократичних виборах президентом вибрали Адольфо Суареса (Adolfo Suarez), представника партії демократичного центру. Він провів важливі політичні реформи і почав переговори по вступу Іспанії до Європейської Співдружності. Після його відставки в 1981 році, на церемонії проголошення президентом його послідовника Кальво Солето, відбулася спроба державного перевороту, яка була пригнічена на протязі одного дня. Наступні вибори 1982 року принесли перемогу представникові соціалістичної партії Іспанії - Феліпе Гонсалесу (Felipe Gonzalez), який зберігав свої президентські повноваження ще три терміни. 1985 став роком вступу Іспанії в НАТО, а в 1986 країна стала членом Європейського Союзу. У 1992 році Іспанія привернула до себе увагу на міжнародній арені, провівши Олімпійські Ігри в Барселоні, усесвітню виставку EXPO'92 в Севілье і проголосивши Мадрид культурною столицею Європи.[2]

1 січень 2002 році офіційною валютою Іспанії стало євро, яка замінила пезета.

11 березня 2004 в Мадриді відбувся теракт на якому загинуло 191 і було поранено 2050 людей і це привело до розколу між урядом і громадськістю, яке є в подальшому привело до виборів нової влади ІСРП, після загальних виборів 11 березень 2004 року.

2007 початок глибокої кризи в Іспанію

У той же час зберігаються проблеми сепаратистських тенденцій в країні Басків і Каталонії додалися загальноєвропейські проблеми, пов'язані з припливом мігрантів з-поза меж Європи і діяльністю релігійних екстремістів.

2. Розрахунок та аналіз основних показників розвитку країни

2.1 Тенденції демографічного розвитку

Населення Іспанії становить 46,771 тис. чоловік ( на 2012 рік ). За останні роки в Іспанії відбувається старіння нації, яке є характерне усій Європі, але незважаючи на невелике збільшення кількість населення за рахунок іммігрантів. В Іспанії зберігається демографічна тенденція до зменшення іммігрантів і новонароджених, населення Іспанії скоротиться на 1,2% протягом наступних 10 років (табл.2.1.1). [5]

Таблиця 2.1.1 Населення та темпи зростання Іспанії

В Іспанії спостерігається великий рівень безробіття 25% так само, як Греції 24,5% та Італія 10,7%. Причиною високого безробіття є стагфляція економіки. [7] Є критична ситуація з молоддю 50% не можуть найти собі роботи це буде спонукати їх виїжджати з країни в пошуках роботи “відтік мізків”. (табл.2.1.2).

Іспанії потрібно змінити трудове законодавство і переглянути допомогу по безробіттю це покращить ситуацію в країні вважають економісти Іспанії.[8]

Таблиця 2.1.2 Темпи зростання безробіття

2.2 Тенденції зміни і структура ВВП

іспанія торгівля валовий демографічний

Світова криза поставила свій відбиток на тенденції ВВП Іспанії. Іспанія втрачає частку світового ВВП, це є негативним фактором для країни зменшується вплив на світ. На 2011 рік ВВП номінальне не сильно відрізняється від ВВП за ПКС. За останній рік ВВП збільшилося це є позитивним для економіки Іспанії, вона повільно нарощує свій виробничі можливості і потужності економіки(табл.2.2.1).

Таблиця 2.2.1 Тенденції зміни ВВП

Більшість населення зайняте у сфері послуг, яка і становить найбільшу валову додану вартість ВВП Іспанії, потім торгівля і промисловість, які показують напрямок розвитку економіки(табл.2.2.2)(табл. 2.2.3).

Таблиця 2.2.2 Валова додана вартість Іспанії, млрд.долл., 2002-2011 рр.

Таблиця 2.2.3 Валова додана вартість Іспанії,%, 2002-2011 рр.

В Іспанії спостерігаються збільшення урядових витрати відносно споживчих витрат(табл.2.2.4). Офіційна інформація показує, що в 2011 році зросли державні витрати на 18%, проблема у тому що велика частка видатків іде на зарплатню чиновникам. 33% витрат у 2012 році були тільки на заробітну плату. Існує тенденція до зменшення валових інвестицій, це погано для країни бо не інвестується в нове будівництво, реконструкцію або розширення, придбання товарно-матеріальних засобів виробництва тощо(табл.2.2.5).[9]

Таблиця 2.2.4 Структура ВВП за видатками,млрд. долл., 2002-2011 рр.

Таблиця 2.2.5 Структура ВВП за видатками,%, 2002-2011 рр.

2.3 Динаміка показників зовнішньої торгівлі

Частка у світовому експорті в Іспанії на протязі 10 років зменшується, причиною цього є маленька частка високотехнологічних галузей у структурі експорту яка складає 2-3 рази нижче чим у країн-лідерів ЄС, але з іншого боку, Іспанія, незважаючи на проблеми, займає важливе місце в кількох областях інновацій, таких як поновлювані джерела енергії, біотехнології, транспорт і технології промисловості, малі та середні підприємства, які є сильною основою для відновлення після кризи і зміни економічної моделі, це і забезпечує темпи росту експорту (табл. 2.3.1). [10]

Порівняно з країнами сусідами Іспанія тримає свої позиції щодо експорту, забезпечує стабільні ріст відносно країн сусідів(табл. 2.3.2).

Таблиця 2.3.1 Експорт Іспанії

Таблиця 2.3.2 Експорт країн сусідів,%

Щодо імпорту то тут також тенденція до зростання а причиною цього є велика частка імпортованих наземних транспортних засобів,фармацевтичної продукції, керамічних виробі(табл. 2.3.3).[11] Порівняно з країнами сусідами Іспанія зменшує частку імпортної залежності, це частина їхньої економічної політики, але Португалії це виходить краще(табл. 2.3.4).

Таблиця 2.3.3 Імпорт Іспанії

Таблиця 2.3.4 Імпорт країн сусідів

Імпорт - партнери: Німеччина 13%, Франція 11,8%, Італія 6,7%, Китай 5,8%, Нідерланди 5%, Великобританія 4,5% (2011)

Експорт - партнери: Франція 17,8%, Німеччина 10,6%, Португалії 8,3%, Італія 8,3%, Великобританія 6,7% (2011)

Основні товари експорту та імпорту Іспанії наведені у таблиці(табл. 2.3.5)

Таблиця 2.3.5 Основні товари Іспанії

Зовнішня торгівля в економіці Іспанії відіграє важливу роль. ТО складає левину частку у ВВП країни. Спостерігається зростання темпів ТО і іспанський уряд веде політику щодо позитивного торгового сальдо(табл. 2.3.6).

В імпорті переважають енергоносії (головним чином нафта), машини і транспортне устаткування, чорні метали, продукція хімічної промисловості і текстильних виробів. В експорті виділяються автомобілі, трактори, мопеди, машини й електропобутові прилади; за ними йдуть продукція чорної металургії і хімічної промисловості, тканини і взуття. Продовольство становить менше 1/5 іспанського експорту, причому половина припадає на фрукти й овочі; важливе місце посідають риба, маслинова олія і вино.

Таблиця 2.3.6 Зовнішня торгівля Іспанії, млрд. долл.

2.4 Основні макроекономічні показники країни

Валові інвестиції мають тенденцію до спаду, причиною цього є: нестабільність економіки Іспанії, високу безробіття, та зростання інфляції, корупція. Через ці фактори і зменшуються частка світових інвестицій(табл. 2.4.1).

Таблиця 2.4.1 Валові інвестиції Іспанії

По валовим інвестиціям з країнами сусідами відбувається зменшення частки інвестицій(табл.2.4.2).

Таблиця 2.4.2 Валові інвестиції Іспанії та країн-сусідів, 2002-2011 рр.

Зовнішній борг Іспанії становить найбільшу занепокоєність.(табл. 2.4.3) Рівень заборгованості перед іноземними інвесторами за підсумками минулого року, перевищує рівень обсягів активів, які вони мають за межами країни на 92% від ВВП.[12] Прибутковість десятирічних держоблігацій склала 7,74%.

На думку експертів, це свідчить про подальше зростання недовіри інвесторів до здатності Іспанії самостійно обслуговувати свій зовнішній борг.[13]

Таблиця 2.4.3 Зовнішній борг Іспанія

Іспанії існує тенденція до перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною Є однією з основних причин інфляції, економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету це породжує дефіцит бюджету. В Іспанії державний дефіцит за допомогою ЄС , та уряду поступово зменшується(табл. 2.4.4).

Таблиця 2.4.4 Дефіцит бюджету

Щодо інфляції в Іспанії то вона залишається високою щодо країн ЄС, незважаючи на тенденцію до зниження. Сильно відчули інфляцію пенсіонери ціна на медпрепарати піднялись на 27%, на навчання 22%, комунальні послуги на 10%[14]. Але не зважаючи на негаразди в економіці відбувається накопичення золотовалютних резервів(табл. 2.4.5).

Таблиця 2.4.5 Економічні показники Іспанії

Размещено на Allbest.ru