Міжнародна інвестиційна діяльність та її чинники

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття та сутність інвестицій

2. Аналіз сучасного інвестиційного клімату в Україні

3. Шляхи та напрями активізації залучення іноземних інвестицій в економіку України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення. Інвестування лежить в основі функціонування сучасної економіки, воно інтегрує інтереси і ресурси громадян, фірм та держави щодо ефективного соціально-економічного розвитку. інтеграційній фонд інвестиційний

В умовах загальносвітової рецесії важливою складовою відновлення і розбудови економічного потенціалу є здатність ефективно використовувати не лише внутрішні, але й, особливо, інтернаціональні ресурси і фактори виробництва, що забезпечується через міжнародну інвестиційну діяльність

Проблемам з'ясування сутності інвестицій, інвестиційної діяльності, їх класифікації та механізмам регулювання на національному й міжнародному рівнях нині приділяють увагу багато вітчизняних економістів, зокрема Б. Губський, М. Крупка, І. Михасюк, А. Мороз, А. Пересада, А. Поручник, І. Татаренко, Д. Черваньов та ін. Важливі аспекти зазначених проблем висвітлюють у своїх працях такі відомі сучасні зарубіжні автори, як Л. Гітман, М. Джонк, Е. Дж. Долан, Г. Іванов, Л. Ігоніна, Д. Єндовицький, У. Шарп та ін.

Мета роботи - визначення результативності і проблем залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Об'єктом дослідження є іноземні інвестиції.

Предмет дослідження - міжнародна інвестиційна діяльність та її чинники.

Структура роботи. Відповідно до мети завдань, об'єкта й предмета дослідження реферат складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

1. Поняття та сутність інвестицій

Інвестиції як економічна категорія увійшли у вітчизняну наукову літературу і практику наприкінці 80-х років ХХ ст., коли розпочалася ринкова трансформація суспільства. Існують різні модифікації визначень поняття "інвестиції", що відображають множинність підходів до розуміння їх економічної сутності. У міру входження України в ринкову систему господарювання з'ясуванню економічної сутності інвестицій приділялася все більша увага, проте вітчизняна наукова думка досі не дала універсального визначення інвестицій, яке б відповідало потребам теорії та практики господарювання. У цьому можна переконатись, аналізуючи, насамперед, нормативно-правові акти, які регулюють різноманітні питання, пов'язані з інвестиційною діяльністю.

Так, наприклад, у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" інвестиція визначалася як господарська операція, яка передбачала придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Тоді як Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції трактуються значно ширше. Під ними розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до цього закону майновими та інтелектуальними цінностями можуть бути кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування, інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Проаналізувавши праці відомих вчених-економістів, можна зробити висновок, що інвестиційна діяльність являє собою практичні кроки з реалізації інвестицій, тобто вона включає певні етапи, до яких належать вибір форм, видів і об'єктів інвестування, формування ресурсів та трансформація їх в інвестиції для отримання прибутку чи іншого ефекту, залежно від цілей суб'єктів інвестиційної діяльності. Реалізація вище перелічених етапів на міжнародному рівні характеризує міжнародну інвестиційну діяльність.

Міжнародні інвестиції включають іноземні інвестиції - вкладення іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій в об'єкти інвестування на території даної країни; та зарубіжні інвестиції - вкладення в об'єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни (придбання цінних паперів зарубіжних компаній, майна тощо).

В широкому розумінні міжнародними є ті інвестиції реалізація яких передбачає взаємодію учасників, котрі належать до різних держав (резидентів та нерезидентів стосовно конкретної країни).

2. Аналіз сучасного інвестиційного клімату в Україні

Поглиблення інтеграційних процесів у світовому господарстві та, відповідно, посилення інвестиційної активності є каталізатором економічного зростання у багатьох країнах. Основною тенденцією розвитку ринку ПІІ є підвищення частки розвинутих країн і зниження частки країн, що розвиваються. Так, у сфері імпорту інвестицій близько 73 % припадає на промислово розвинуті країни, понад 24 % - на країни, що розвиваються, і менш як 3 % - на країни Центральної і Східної Європи.

Аналіз умов здійснення іноземного інвестування останніх років свідчить про те, що воно сконцентрувалось у країнах, які краще регулювали його залучення. Це стосується насамперед країн, в яких були наявні основні чинники: стабільна макроекономічна політика, відсутність підвищення процентних ставок, високий рівень національних заощаджень, значне інвестування у промисловість, відносно помірний бюджетний дефіцит, високі темпи зростання експорту, здійснення внутрішніх структурних перетворень (приватизації, лібералізації законодавства, відкриття ринків цінних паперів для іноземних інвесторів, послаблення валютного контролю, скорочення заборгованості).

З часу одержання незалежності уряд України намагається зацікавити іноземних інвесторів вкладати кошти у розвиток економіки. Проте, попри суттєві зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародні експерти відзначають низький рівень інвестиційної привабливості України. Так, за версією Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн.

За даними Держстату у 2011 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6,5 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій. У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо у 2011 році становив 4,6 млрд. дол. США.

Одним із визначальних факторів, що забезпечують надходження інвестиційних ресурсів, є створення сприятливого інвестиційного клімату. Нині він набуває визначального характеру для виходу економіки з кризи та забезпечення конкурентоспроможного виробництва продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому продовольчих ринках.

Недосконалість законодавчої бази, відсутність чіткої системи оподаткування, координації дій органів виконавчої влади, якими регулюється інвестиційний процес, зумовили різке скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів та відтік капіталу за кордон. За цих умов особливої ваги набуло залучення іноземних джерел фінансування та їх використання під контролем органів виконавчої влади. Іноземні інвестиції, а також вітчизняні капітали, що повернулися у вигляді іноземних інвестицій у реальний сектор економіки, можуть стати одним з основних чинників відродження національної економіки. Проте причинами непопулярності України для інвесторів є відсутність цільової і послідовної політики держави у сфері інвестиційної діяльності, недоліки в державному управлінні, невизначений у деяких випадках статус інвесторів, складний порядок адміністративних процедур, неврегульованість питань відповідальності учасників інвестиційних відносин, у тому числі держави. Ці чинники примушують як вітчизняних, так і іноземних інвесторів проводити обережну і очікувальну політику у сфері інвестиційної співпраці з Україною.

Сьогодні в Україні інвестиційний клімат є несприятливим. Це означає, що Україна поки що не готова до жорсткої конкурентної боротьби за інвестиції на світових ринках капіталу і це безпосереднім чином позначається на розвитку економіки нашої країни.

До негативних рис інвестиційного клімату України відносять: низьку купівельну спроможність, недосконалість податкового, господарського та цивільного кодексів, нестабільність наявної нормативно-правової бази, неврегульованість корпоративних відносин, наявність тіньового сектора економіки, що робить неконкурентоспроможною продукцію офіційної економіки, відсутність чіткої та послідовної пріоритетної державної й регіональної політики, низький рівень капіталізації українських банків, який не дає змоги кредитувати ризиковані проекти і гальмує можливості реалізації венчурних проектів, високий рівень корумпованості в органах влади.

Такі фактори відлякують як національних інвесторів, так і інвесторів з розвинутих країн світу. З метою активізації інвестиційної діяльності задля забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення нашої держави є необхідним створення привабливого інвестиційного клімату. Аналізуючи наукові дослідження українських та російських учених, можна визначити такі фактори, що впливають на формування інвестиційного клімату:

1. Організаційно-правові фактори - рівень управління інвестиційною діяльністю на рівні органів виконавчої влади, дієва законодавча база, дотримання законності всіма органами влади, прозора процедура реєстрації підприємств з іноземними інвестиціями, ефективна судова система.

Управлінський фактор характеризується в нашій державі слабким розвитком корпоративного управління та низькою кваліфікацією менеджерів. Необхідно підвищити рівень професіональних управлінців за допомогою освітніх програм у ВУЗах та проведення спеціалізованих програм та семінарів по всій Україні.

2. Політичні фактори - стабільна політична ситуація в країні, рівень довіри суспільства до влади, розподіл функцій між органами влади і взаємозв'язок між центральними органами виконавчої влади та владою на місцях, регіональна політика. На жаль, сьогодні політичний фактор в нашій державі характеризується нестабільністю, але водночас уряд України все більше проводить політику сприяння іноземним інвестиціям та виходу країни на міжнародний інвестиційний ринок як рівноправного партнера з привабливим інвестиційним кліматом.

3. Економічні фактори - стан економіки країни, динаміка росту ВВП, розмір внутрішнього та зовнішнього боргів, рівень тіньової економіки. Економічний фактор повинен бути чине найголовнішим в оцінці привабливості інвестиційного клімату. Причиною повільного розвитку України в цьому напрямі є те, що ведення бізнесу в Україні відрізняється не лише від практики західних країн, а й від країн з перехідною економікою.

4. Характеристика потенціалу країни - наявність трудових, земельних, енергетичних, науково-технічних ресурсів та інфраструктури. Тут можна зазначити, що Україна має велику кількість галузей для залучення інвестицій, але не має механізму реалізації державної інвестиційної політики та комплексної програми створення інвестиційного клімату.

5. Розвиток ринкової інфраструктури - наявність її складових елементів та їх налагоджена взаємодія, кількість та якість професіоналів, які працюють у цій галузі. Зокрема, фондовий ринок повинен сприяти активізації залучення і раціонального розміщення інвестицій, послідовному збільшенню капітальних вкладень, організації ефективної структури інвестицій у цінні папери.

6. Фінансовий фактор - доходність бюджету, кредитні механізми, розмір відсоткової ставки за кредитами, доля довгострокових кредитів, співпраця на рівні банків, сума вкладів на душу населення. На жаль, цей фактор характеризується досить слабкою банківською системою, високими відсотками за кредитами, малою кількістю іноземних банків.

7. Соціально-культурний фактор - рівень забезпеченості населення, рівень соціальної напруги, житлові умови, рівень охорони здоров'я і медичного обслуговування, рівень злочинності, умови праці населення, соціальний захист населення, дотримання прав людини та громадянина, трудові ресурси.

8. Міжнародні відносини - міжнародний рейтинг країни, зовнішньоекономічні контакти, співпраця з міжнародними організаціями, дотримання норм і правил конвенцій та договорів.

9. Розвиток ринкової економіки - наявність вільної конкуренції, прозорість приватизаційних процесів, інфляція та її вплив на інвестиційну активність, рівень розвитку вільної конкуренції серед підприємств, наявність ринків збуту.

10. Загальні умови господарювання - екологічна безпека, розвиток галузей матеріального виробництва, обсяги незавершеного будівництва, ступінь зносу основних виробничих фондів, розвиток будівельної бази.

11. Інноваційні технології - рівень застосування на підприємствах інновацій та новітніх технологій.

Українські вчені виділяють також глобально-економічні фактори як такі, що впливають не тільки на міжнародний інвестиційний процес, а й на інвестиційний клімат окремо взятої країни: розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури, стабільність світової валютної системи, рівень та стан розвитку інвестиційного та інших міжнародних факторних ринків, стан розвитку світової економіки.

На жаль, сьогодні в Україні спостерігається відсутність системної державної політики щодо формування інвестиційного клімату, в результаті - недостатньо обґрунтовані основні напрями інвестиційної політики. За умов кризи, центральні структури влади, певною мірою втратили контроль над визначенням пріоритетних напрямів зосередженням інвестицій в основних галузях і видах виробничої діяльності. На думку міжнародних аналітиків, однією з найбільших проблем економіки України є необхідність поліпшення діяльності суспільних інститутів. Рівень бюрократизму та урядового регулювання бізнесу в Україні бізнесмени вважають одним з найвищих у світі. Це обумовлює необхідність захисту прав власності та мінімізації ризиків у залучені коштів і стимулюванні інвестиційної діяльності в країні. Ще одним суттєвим недоліком інвестиційного клімату в Україні є надзвичайно високий рівень корупції. Вважається, що коли річний рівень ВВП на душу населення нижче 8 тис. доларів, то така держава не може бути не корумпованою. В Україні ж, за всіма підрахунками (враховуючи всі соціальні пільги та виплати), цей показник становить не більше 5 тис. доларів.

Оскільки інвестиційний клімат будь-якої країни визначається насамперед стабільністю її економічної та політичної ситуації, цілком зрозумілим є той факт, що Україну визнано однією з найризикованіших країн Східної Європи щодо вкладання інвестицій.

Однак незважаючи на вказані вище недоліки, які впливають на інвестиційний клімат та високий ризик інвестування в Україні, існують фактори, які приваблюють іноземних та вітчизняних інвесторів. Це можливість ефективного інвестування, низька ціна робочої сили, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови тощо. Саме тому в нашій державі потрібно розвивати ці позитивні фактори, які визначають її інвестиційну привабливість.

3. Шляхи та напрями активізації залучення іноземних інвестицій в економіку України

В умовах глобалізації економічний розвиток будь-якої країни тісно пов'язаний з підвищенням її інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів. Важливим чинником залучення міжнародних інвестицій є імідж країни на міжнародній арені, її позиція у провідних рейтингових ранжуваннях, досвід інших інвесторів ведення діяльності у країні тощо.

Аналіз найвідоміших підходів до оцінки інвестиційної привабливості країни показує, що міжнародні організації та агентства, які складають рейтинги країн, як основні параметри використовують макроекономічні показники, а саме: динаміку приросту і структуру ВВП, стан платіжного балансу країни, фінансового ринку, обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу. Мета таких досліджень - оцінка політичного, економічного і соціального стану країни. Серед різних міжнародних методик оцінки інвестиційної привабливості варто виділити оцінки Групи Світового банку, Всесвітнього економічного форуму (WEF), Heritage Foundation / Wall Street Journal, Transparency International, рейтингових агенцій Standard & Poors, Moody's, Fitch Ratings, Європейської Бізнес Асоціації та інші.

Одним із впливових міжнародних рейтингів є оцінювання інвестиційної привабливості країн, розроблене Конференцією ООН з торгівлі і розвитку (UNCTAD), яке складається з рейтингів країн за показниками індексу залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Performance Index) та індексу потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Potential Index). За результатами рейтингу ЮНКТАД щорічно публікує доповідь про міжнародні інвестиції. Відповідно до доповіді 2010 року притік прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у регіон Південно-Східної Європи та Співдружність незалежних держав (СНД) скоротився до 69,9 млрд. дол., що складає падіння на 43% у порівнянні з 2008 роком. У той же час, на 2010 рік прогнозувалося пожвавлення залучення ПІІ за рахунок таких факторів, як укріплення цін на сировину, новий етап приватизації та економічне піднесення у країнах, що є найбільшими експортерами сировини (Казахстан, Росія та Україна).

Вже у доповіді за 2011 рік стверджується, що країни з перехідною економікою (до яких входить і Україна) та країни, що розвиваються, залучили ПІІ у розмірі більше половини глобальних потоків ПІІ. Відтік ПІІ з цих країн також досяг рекордного рівня.

На інвестиційну привабливість будь-якої країни значно впливає не лише загальний стан її економіки, а й умови ведення бізнесу, зокрема ступінь втручання держави та рівень корупції. У вирішенні питання вкладення коштів іноземними інвесторами в Україну саме ці фактори є визначальними.

У 2010 році за підсумками Рейтингу Світового банку серед 183 країн світу Україна посіла 147 місце, а в 2011 році - 145. Серед країн СНД у цьому рейтингу Україна знаходиться на передостанньому місці .

Експерти Всесвітнього економічного форуму розраховують Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI), запроваджений у 2004 році. У 2011 році Україна піднялась з 89-го на 82-е місце серед 142 країн у щорічному рейтингу конкурентоспроможності, розмістившись між Тринідадом і Тобаго та Намібією. Як і минулого року, перша в рейтингу - Швейцарія, за якою слідує Сінгапур, Швеція, Нідерланди, Данія, Японія і Великобританія. Основними перешкодами для України на шляху підвищення конкурентоспроможності експерти визначають податкове законодавство та корупцію.

За даними дослідження, проведеного Herіtage Foundatіon та Wall Street Journal, Україна посіла 164-те місце в рейтингу економічних свобод - 2011 серед 179 країн світу, що є останнім серед 43 європейських держав. Нашу країну випередили Узбекистан (163-тє місце), Білорусь (155-те), Росія (143-тє). Для порівняння: у 2010 році Україна займала 162 сходинку, а в 2009-му - 152-гу.

За Індексом сприйняття корупції, що розраховується Transparency International, глобальною антикорупційною неурядовою організацією, у 2010 році Україна поcіла 134-те місце серед 178 держав. У 2009 серед 180 країн Україна посідала 146-у сходинку. За даним індексом, який підраховують на основі досліджень думок експертів та бізнесменів, на одному рівні з Україною є Азербайджан, Нігерія і Зімбабве. Росія за даним показником посіла 154-те місце, що говорить про надзвичайну поширеність корупції у цій країні.

В рейтингі Індекс сприйняття корупції за 2010 рік Україна отримала 2,4 бали з 10 можливих (0 - найвищий рівень сприйняття корупції, тобто країну вважають максимально скорумпованою). Разом з тим, Україна покращила свої показники у порівнянні з попередніми роками, що експерти компанії Transparency International пояснюють прийняттям Україною пакету антикорупційних законів та системними заходами, спрямованими на боротьбу з корупцією.

Європейська Бізнес Асоціація започаткувала унікальний для України проект з оцінки інвестиційної привабливості країни. Дана неурядова організація розпочала визначення Індексу інвестиційної привабливості України (ІІП). Серед визначених інвесторами позитивних змін в інвестиційному кліматі України у 2011 році виділяються 2 основні: поліпшення ситуації з відшкодуванням ПДВ (10%) та стабільність (8%). Серед негативних зрушень були названі наслідки впровадження нового Податкового Кодексу (20%), зростання тиску та перевірок з боку державних структур (18%), корупція та бюрократія (15%).

За результатами останнього дослідження в II кварталі 2011 р. ІІП країни досяг показника 3,39 (за п'ятибальною шкалою), тоді як в I кварталі значення індексу становило 3,40 бала.

Важливе значення мають показники суверенного рейтингу України, що визначаються міжнародними рейтинговими агенціями. При визначенні рівня суверенного рейтингу, агентствами проводиться глибокий аналіз стану бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи і фінансового ринку, боргової політики, рівня трансформаційних перетворень, внутрішньополітичних чинників, геополітичної ситуації в регіоні і ключових подій, які можуть вплинути на рівень кредитоспроможності в майбутньому.

Український Уряд почав співпрацю з міжнародними рейтинговими агентствами у 1997 році, коли вперше виникла необхідність рейтингової оцінки боргових зобов'язань України в іноземній валюті. До 2007 року рейтинги України постійно переглядалися у бік їх підвищення, що пояснювалося аналітиками агентств як результат укорінення демократії та перехід на етап більш прозорих економічних та політичних процесів в країні.

Наприкінці 2008 року відбулося зниження рейтингів України через зростаючі витрати Уряду у зв'язку з необхідністю рекапіталізації банківської системи в умовах зниження економічного зростання і посилення валютних ризиків в умовах фінансової кризи.

Проте, вже в липні 2009 року рейтингові агентства вперше висловили думку щодо позитивного прогнозу рейтингу України, що мало передумовою впровадження структурних реформ у бюджетному та фінансовому секторах. Важливим стимулом тут також стало відновлення співпраці з МВФ, що позитивно вплинуло на кредитоспроможність України та зменшило ризик її фінансової нестабільності.

Так, на сьогодні відповідно до розрахунків міжнародного рейтингового агентства Standard&Poor's довгостроковий рейтинг України за зобов'язаннями в іноземній валюті встановлений на рівні B+, короткострокові рейтинги за зобов'язаннями в іноземній і національній валюті - на рівні В. Прогноз рейтингів визначається як "стабільний". Довгостроковий рейтинг України за зобов'язаннями у національній валюті становить В+ (у вересні 2011 року був понижений з рівня ВВ-) .

Поточний суверенний рейтинг України за інформацією агентства Moody`s становить B2 з прогнозом "стабільний".

Прогноз за довгостроковими рейтингами дефолту емітента (РДЕ) України в іноземній і національній валюті Fitch Ratings на сьогодні є "Позитивний" (у липні 2011 року був підвищений зі "Стабільного"). Таким чином, довгострокові й короткострокові РДЕ знаходяться рівні «В/В».

Відновлення позицій у рейтингах свідчить про те, що Україна вірно рухається на шляху стабілізації економіки та своєї зовнішньої ліквідності, що, в свою чергу, служить «зеленим» світлом для іноземних інвесторів, що бажають вкладати кошти в Україну.

Британською компанією Maplecroft підраховується Індекс інвестиційних ризиків (Political Risk Atlas), який за підсумками 2010 року свідчить про те, що в Україні зберігається високий ступінь ризику для іноземних інвестицій. У той же час, Україна підвищила в порівнянні з 2009 роком свою інвестиційну привабливість і перемістилася з 62-го на 74-е місце, опинившись між Буркіна-Фасо (Африка, 73-е місце) і Республікою Східний Тимор (Індонезія, 75 - е місце).

Щорічний індекс інвестиційних ризиків розраховується для 196 країн, починаючи з 2009 року. Перші 10 місць рейтингу посіли країни з критично високими ризиками і нестабільним бізнес-середовищем: Сомалі, Демократична Республіка Конго, Судан, М'янма, Афганістан, Ірак, Зімбабве, Північна Корея, Пакистан і Росія. За даними Maplecroft, в Україні, як і практично на всій території СНД, зберігається високий ризик для інвестицій приватного бізнесу. Відповідно до звіту в Україні погіршилися показники корпоративного управління і макроекономічної стабільності, дотримання прав людини в роботі правоохоронних органів і критично знизився рівень освіти. Крім цього, в країні збільшився ступінь державного регулювання бізнесу і політичної стабільності, зросла загальна стресостійкість громадян і знизився рівень терористичної небезпеки.

Також до авторитетних систем оцінок інвестиційного клімату належать рейтинги Institutional Investor, Euromoney та BERI.

Рейтинг Institutional Investor -- це насамперед оцінка кредитоспроможності країн. Він складається за участю експертів ста провідних міжнародних банків. Такі оцінки робляться за комплексним показником, що враховує різні аспекти і параметри платіжної спроможності та інвестиційної привабливості. Станом на вересень 2011 року Україна знаходиться на 90 сходинці серед 178 країн, при чому на 20 місці у регіоні Східної Європи та Центральної Азії. У 2010 році цей показник становив відповідно 95-те та 21-е місця.

Рейтинг Euromoney базується на дослідженні трьох груп індикаторів:

1) ринкових -- 40%;

2) кредитних -- 20%;

3) політико-економічних, які включають політичний ризик, економічне становище та прогноз економічного розвитку, -- 40%.

Станом на березень 2011 року Україна посідає у цьому рейтингу 89 місце серед 186 країн. При формуванні рейтингу в інформаційній системі BERI (Business Environment Risk Index) оцінюються політична стабільність, ставлення до зарубіжних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжний баланс, бюрократичні питання, темпи економічного зростування, можливість реалізації угод, витрати на заробітну плату, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- та довгострокового кредитування.

На рішення інвестора щодо обрання країни-реципієнта інвестицій впливає ціла низка факторів, які у загальній сукупності формують інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність тієї чи іншої країни у боротьбі за інвестиції. У цілому міжнародна інвестиційна позиція України свідчить, що Україна не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках знаходить своє відображення і в Україні. Актуальним на сьогодні для суттєвого покращення місця України у світових рейтингах і, відповідно, для підвищення своєї привабливості для іноземного інвестора є вдосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи для збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Нашій країні слід активно вживати заходів для покращення бізнес-клімату, а саме: подальше вдосконалення дозвільної системи, ліцензування та технічного регулювання, державного нагляду та контролю, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу тощо.

Отже, Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і недостатньо розвиненої. Аналіз отриманих результатів оцінок міжнародних організацій рейтингових агентств свідчить про поступове покращення інвестиційного клімату в Україні для іноземних інвесторів з року в рік. Але існує необхідність підвищення інвестиційної привабливості України за допомогою проведення державної політики в сфері регулювання інвестиційної діяльності і надалі.

Все це у сукупності сприятиме формуванню іміджу України як стабільної та привабливої країни для залучення інвестицій, здатної забезпечити іноземному інвестору сприятливе середовище для його діяльності.

Ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурні перетворення, відновлення виробництва, створення дієвої та ефективної ринкової та соціальної інфраструктури, формування конкурентоспроможного середовища є неможливим без відповідних інвестицій. Закріплення позитивних тенденцій розвитку економіки України та підвищення життєвого рівня населення не в останню чергу залежить від збільшення джерел формування інвестиційних ресурсів, зокрема іноземних, та розширення шляхів доступу до них.

Адже саме використання прямих іноземних інвестицій стимулює розвиток економічно ефективних і конкурентоспроможних експортерів, що надає можливість Україні потрапити у систему міжнародного розподілу праці і капіталу.

Безумовно активізація інвестиційної діяльності для України носить позитивний характер, що проявляється в ряді аспектів, основними із яких є:

* політичний - підвищення політичної довіри до України, встановлення і розширення політичних зв'язків;

* економічний - економічне зростання за рахунок розвитку й інтенсифікації процесів у галузях народного господарства;

* соціальний - підвищення рівня добробуту й соціальної захищеності громадян країни за рахунок розвитку суспільства;

* технічний - поліпшення технічного стану підприємств різних галузей народного господарства, підвищення їх продуктивності й потужності;

* екологічний - зниження негативного впливу на навколишнє середовище й здоров'я населення за рахунок використання новітніх технологій і передового устаткування і техніки.

Все це у свою чергу сприятиме наближенню України до групи розвинутих країн, поліпшенню іміджу держави, підвищенню її конкурентоспроможності та розширенню можливості міжнародного співробітництва. Проте в Україні існують об'єктивні й суб'єктивні фактори, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:

* залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, висловлюючи свою невпевненість у подальшому співробітництві, подаючи запити щодо економічної політики Уряду;

* нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;

* повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансові організації при вкладанні коштів в інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

* темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

* невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв'язок України з іншими країнами, надавати необхідні послуги для оперативного управління діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями.

Традиційно прямі іноземні інвестиції у країни з ринковою економікою припадали на добувну промисловість і здійснювалися фірмами, які прагнули скористатися нижчими цінами на товари - типово для експорту на світовий ринок - зі значно нижчим акцентом на обслуговування внутрішнього попиту (потреб) приймаючої країни. Однак більшість інвесторів наголошують, що останнім часом прямі іноземні інвестиції слугують для задоволення внутрішніх потреб, особливо для подолання природних чи штучно створених бар'єрів у торгівлі. Наприклад, інвестор бачить, що недавнє зростання прямих іноземних інвестицій в Китай та Індію впливає на величину ринку більше, ніж на конкурентоспроможність. Більшість інвесторів зазначають, що їхньою подальшою метою буде інвестування у країни з великими ринками та багатообіцяючими перспективами росту. Водночас, інвестори, що шукають подальші перспективи інвестування підкреслюють, що їхні плани розширення будуть, крім іншого, спрямовані на країни з низькою оплатою праці, зваженою виробництвом, тоді як ті, які вкладають кошти у добувну промисловість, більшою мірою керуватимуться доступністю природних ресурсів.

Створити умови для підтримання інвестиційної привабливості України можна не тільки за допомогою вдосконалення законодавчої бази, а й за допомогою тісної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями для представлення свого інвестиційного клімату та можливостей іноземним інвесторам. При вирішенні подібних проблем пріоритетними повинні бути інтереси інвестора з урахуванням стратегічних, економічних інтересів держави.

Таким чином, залучення прямих іноземних інвестицій є однією з ключових проблем у ході реформування української економіки. Саме вони забезпечують доступ до нових технологій і методів управління, прискорюють науково-технічний розвиток, призводять до створення нових інвестиційних інститутів, забезпечують створення нових робочих місць, а також сприяють підтримці активізації внутрішнього інвестування. Іншими словами залучення прямих іноземних інвестицій є необхідною умовою прискорення темпів економічного розвитку України, стимулює промислове виробництво, забезпечує умови стійкого й швидкого економічного росту й збільшення рівня суспільного добробуту у країні.

Подальший розвиток міжнародної інвестиційної діяльності має позитивний вплив на загальноекономічне підвищення рівня та підйом економічного потенціалу різних країн світу, в тому числі і які знаходяться на стадії перехідної економіки. Також це впливає на подальше розширення як світового, так і регіональних ринків за рахунок їх освоєння та збільшення обсягів діяльності на них. Головним чином це здійснюється при проведенні різних заходів і, в першу чергу, виробництва та реалізації конкурентоздатної продукції. За рахунок цих заходів здійснюється освоєння нових ринків збуту та розширення питомої ваги на вже діючих ринках. При цьому потрібно відзначити, що проведення цих заходів повинні бути спрямованими на подальший розвиток країн, в які вкладаються прямі іноземні інвестиції, а з іншого боку ТНК повинні бути захищеними від ризиків господарської діяльності, і в, першу чергу, політичних дій урядів.

Для поліпшення інвестиційного клімату в Україні заходами короткострокового періоду можуть бути: розробка єдиної державної програми з забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку та довгострокової програми державного і змішаного інвестування у розвиток телекомунікаційної, транспортної і енергетичної інфраструктури; формування регіональних планів підвищення інвестиційної привабливості областей; реалізація обласними державними адміністраціями навчальних програм серед бізнесменів з підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами; розширення спектру заходів щодо запобігання антиконкурентним діям національних та іноземних інвесторів на українському ринку; посилення відповідальності представників органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів; вивчення та поширення досвіду регіонів, що забезпечили високу інтенсивність інвестиційних потоків за рахунок активізації факторів інвестиційної привабливості; стимулювання іноземних інвестицій у наукову, наукову-технічну та інноваційну діяльність. Реалізація вищезазначених заходів сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні, створить передумови для виникнення сталих інвестиційних мотивацій у зарубіжних партнерів, що обов'язково призведе до зменшення розриву між потребами національної економіки у зовнішніх інвестиційних ресурсах та їх фактичним надходженням.

Висновок

Серед вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів і юристів, які досліджують інвестиції та інвестиційну діяльність, немає єдиного погляду щодо визначення цих понять. Враховуючи різні їх модифікації, комплексним є трактування "інвестицій" як цінностей, що вкладаються у розвиток людських ресурсів чи в об'єкти будь-якої діяльності з метою досягнення економічного, соціального, науково-технічного та інших ефектів.

Інвестиційний клімат в сучасній Україні є все ще незадовільний, а тому управління інвестиційними процесами в країні є надзвичайно складним, бо інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика - нестабільною, що пов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційна співпраця - назріваючою, а інвестиційний менеджмент - інерційним.

В наш час переважають негативні оцінки сучасного інвестиційного клімату України фахівцями, науковцями, працівниками управління різних ієрархічних рівнів. Це вимагає глибокого наукового дослідження інвестиційного клімату, розробки та реалізації низки заходів з метою його поліпшення.

Протікання інвестиційних процесів, їх характер, інтенсивність та результативність, а також управління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався в державі, тобто від стану правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в її межах., яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

Доки Україна не створить сприятливого інвестиційного клімату, тобто умов, за яких українські - й іноземні також - підприємці зможуть процвітати, Україна обділятиме саму себе, втрачаючи економічний ріст, робочі місця і доходи з податків, які можна було б збирати з таких підприємств. Український бізнес продовжуватиме діяти в тіні, з усіма викривленнями і втратами, що несе тіньова економіка для української господарської та фіскальної політики. А іноземний бізнес просто сторонитиметься України.

Список використаної літератури

1. IndexofEconomicFreedom 2011 : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.heritage.org.

2. Бондаренко Я. М. Інвестиційна привабливість України : [Електронний ресурс] / Бондаренко Я. М. - Режим доступу : http://s-journal.cdu.edu.ua.

3. Доклад о мировых инвестициях, 2011 год : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org/ru/development/surveys/docs/investments2011.pdf

4. Інвестиційний клімат України: проблеми формування та заходи поліпшення : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.niss.gov.ua/Monitor/Marrch/12.htm

5. Матвієнко В. Вплив іноземного капіталу на інвестиційний клімат в Україні / В. Матвієнко, П. Матвієнко // Вісник НБУ. - 2003. - № 10. - С. 87 - 91.

6. Пітель Н. Я. Проблеми формування інвестиційного клімату України : [Електронний ресурс] / Пітель Н. Я. // Науково-виробничий журнал БІЗНЕС-НАВІГАТОР. - 2010. - №3 (20). - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/biznes/2010_3/2010/03/100315.pdf

7. Федоренко В. Г. Сучасні проблеми іноземного інвестування : Висновки порівняльного аналізу / Федоренко В. Г. // Економіка та держава. - 2004. - № 4. - С. 56 - 67.

Размещено на Allbest.ru