Специфіка економічних стратегій країн ісламу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка економічних стратегій країн Ісламу

Сьогодні Близький та Середній Схід став одним з ключових центрів формування нової геополітичної та геоекономічної системи світу. Така його роль обумовлена кількома важливими чинниками:

· підвищенням ролі Близького та Середнього Сход у в глобальній енергетичній системі

· перетворенням регіону Близького та Середнього Сходу на головний театр боротьби з міжнародним тероризмом після трагічних подій 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку.

Глобальні економічні процеси сприяли в арабських країнах Близького Сходу створенню нових умов виробничої та фінансової діяльності. Уже до кінця ХХ ст. арабські нафтовидобувні країни поширили діяльність своїх фінансових інститутів на ринки Північної Америки, Західної Європи та Далекого Сходу; потоки робочої сили із країн Африки, Південної Азії та Далекого Сходу стали невід'ємним елементом господарського життя нафтових монархій. Із поширенням Інтернету й інших засобів комунікацій раніше закрите арабське суспільство дістало можливість залучитися до світової мережі виробництва й обміну. Зростання цін на нафту і газ створило можливості для економічного піднесення країн-нафтоекспортерів, водночас не гарантуючи якісного технологічного оновлення економік, хоча успіхи соціально-економічного розвитку арабських держав за останні десятиліття очевидні (прогрес у рівні письменності, освіті, тривалості життя і темпів економічного зростання).

При цьому характерною є багатоукладність економіки, коли разом із приватнокапіталістичним устроєм (дрібний, великий і монополістичний) важливу роль в арабському господарстві відіграють державний, кооперативний і громадський сектори. Держава набуває більшого значення в економіці у більшості арабських країн, стимулюючи приватно-державне партнерство. економіка радикальний іслам геополітичний

Імовірне становлення двох моделей розвитку: напівіндустріальна модель (Єгипет, Саудівська Аравія), у якій індустріальна економіка (з елементами високих технологій) поєднується із глибоко традиційним суспільством, що припускає симбіоз традиційного та сучасного; доіндустріальна модель (Ємен, Ірак,Палестина), у якій анклави сучасних устроїв існують у масі глибоко традиційного суспільства, вірного національній системі цінностей.

Країни регіону істотно різняться як за економічним потенціалом, так і за рівнем розвитку, що характеризується, зокрема, показником ВВП на душу населення.

Для більшості країн характерні зусилля зі створення сприятливого інвестиційного клімату. Програми реформ включають, як правило, приватизацію, дерегулювання та структурну перебудову економіки, а також лібералізацію торгівлі, що загалом сприяє розвитку ринку і приватного підприємництва. Проте дотепер у більшості країн ще не завершилося формування умов, які забезпечили б органічний взаємозв'язок традиційних і сучасних інститутів. За таких обставин лише діяльність держави здатна залучити традиційні устрої в техніко-економічне та соціальне оновлення. Приватний капітал дуже обережний, функціонує переважно у вигляді торгових домів і сконцентрований у торговельно-спекулятивних операціях, маючи традиційне упередження проти виробничої діяльності.

В арабському світі економіка, як ніде, тісно пов'язана з політикою та долею правлячих режимів, які створили для себе унікальну матеріальну базу, побудовану на основі зрозумілих для мусульман і прозорих ідеологічних концепціях ісламу. У зовнішній політиці арабських країн, особливо монархій Перської затоки, на перший план висуваються компоненти мусульманської та арабської консолідації. Такий стан має відповідну нормативну базу, закріплену в конституціях, де разом з арабізмом фіксується ісламська самоідентифікація. Найвиразніше це виявляється в міжнародній діяльності ісламських кредитних організацій і фондів.

Сучасною особливістю майже всіх країн близькосхідного регіону стає посилення впливу радикального напряму політичного ісламу на всі сфери суспільного життя. Таким чином, провідною проблемою сучасного етапу політичного процесу в країнах Близького Сходу, який характеризується досить усталеним курсом на модернізацію та демократизацію, є визначення такої моделі політики щодо радикального напряму політичного ісламу, яка б дозволила, по-перше, нейтралізувати деякі деструктивні тенденції у діяльності радикальних ісламських структур, а по-друге, перетворити їх на позитивний чинник у процесі здійснення широкомасштабних реформ. Дані завдання набувають додаткового значення для арабських країн у зв'язку з підвищеним інтересом до регіону Близького Сходу з боку світової спільноти, і передусім провідних світових держав, що мають свої безпосередні геостратегічні та геоекономічні інтереси в означеному регіоні, а отже, вкрай зацікавлені в його демократизації, модернізації і суспільно-політичній стабільності.

Роль ісламського радикалізму у здійсненні стратегії трансформаційних перетворень близькосхідних країн в напрямі демократизації суспільно- політичної структури держави та проведення політичних реформ, а також методи, за допомогою яких правлячі режими здійснюють дані цілі, дедалі більше стають предметом політичної та наукової актуальності. Відбувається трансформація політичного ісламу, який сьогодні називають «ісламізмом»(іншими словами «ісламський радикалізм»).

Під ісламським радикалізмом слід розуміти радикальну релігійно-ідеологічну доктрину і соціально-політичну практику, що припускає безкомпромісний захист певних політичних поглядів або певної політичної програми на основі однобічної інтерпретації релігійного походження, і яка ставить перед собою мету створення умов для застосування виключно шаріатських норм у всіх сферах людської життєдіяльності.

Виходячи з вищенаведеного розуміння ісламського радикалізму, можна зазначити, що такий проект вимагає глибинної трансформації суспільства, адже ще ніде у світі не існує такої держави, в якій реалізовані виключно шаріатські норми.

Новою рисою політичного ісламу сьогодні є перетворення його на транснаціональний феномен, що починає виступати як самостійний суб'єкт світової політики, який демонструє зростаючу незалежність від урядів країн, котрі лояльно до нього ставилися. Діяльність ісламістських угруповань дедалі важче передбачити, запобігти їхнім акціям і знайти відповідальних.

Ісламська модель порядку формується у зв'язку з процесами відродження ісламу, а також внаслідок посилення зовнішньополітичного тиску на ісламські країни. причиною активізації ісламських рухів є конкретні економічні та політичні інтереси, детерміновані існуючим несправедливим становищем у міжнародних відносинах, невирішеністю гострих соціально-економічних проблем у країнах, що розвиваються. При такому підході проблеми, скажемо, «ісламського тероризму», у ряді випадків постають як відображення екстремальних форм боротьби за рівноправну участь у світовій політиці, за національний суверенітет, іноді за збереження права на соціокультурну самобутність, як реакція на засилля західних країн у світових справах, але найчастіше - як прагнення до вирішення внутрішніх проблем на шляхах встановлення «ісламського порядку».

Посилення ісламського фундаменталізму зумовлене реакцією населення країн регіону на процеси модернізації та вестернізації соціально-економічного життя, що пов'язані з відмовою від низки традиційних цінностей. Ісламське мислення спрямоване проти західної експансії та сіонізму. Поміркований мусульманський рух прагне до відновлення ісламського порядку за допомогою співробітництва і праці в напрямі ісламської єдності.

Іслам як ідеологічна система історично формувався і продовжує функціонувати у боротьбі ідей і думок, знаходиться в стані пошуків подальшого шляху розвитку.

На мою думку, сучасна ісламська політика є більше викликом, ніж загрозою. Ісламісти вважають, що іслам забезпечує життєздатну систему віри, формує модель цілісності суспільства та правління, є альтернативою капіталізмові, комунізмові, демократії й іншим соціально-політичним та ідеологічним системам; що корумповані режими та іноземні впливи вносять "неправедність" у їхні суспільства, підривають природній порядок відносин чоловіка і жінки, руйнують сім'ю та вносять аморальність; вони прагнуть до вирішення проблем викорінення корупції, виключення іноземних впливів та виховання народу на релігійних засадах.

Размещено на Allbest.ru