Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика

Таблиця 4

Інституційні елементи окремих кредитно-кооперативних систем Франції

У США досить розвинута національна система кредитних спілок, структура якої зображена на рис. 1.

Рис. 1 Національна система кредитних спілок США

Аналогічні системи створені в інших країнах. При цьому, в процесі дослідження з'ясовано, що існує суттєва відмінність між системами кредитних спілок та кооперативних банків. Кредитні спілки - це адаптована до умов північно-американського континенту модель міського кредитного кооперативу Шульце-Деліча, звідки вона поширилась в інші країни. Кооперативні банки - це еволюційна модель сільського кредитного кооперативу Райфайзена, яка розвинулась у Європі за свою понад 150-річну історію.

У багатьох розвинутих країнах кооперативні системи фінансово-кредитних установ отримали від держави право на саморегулювання та нагляд за своїми організаціями. При цьому, аналіз зарубіжного досвіду показав, що в усіх країнах створена кількохступенева система захисту заощаджень членів фінансово-кредитних кооперативів. Перша ступінь (на рівні кредитного кооперативу) - це нормативні вимоги щодо накопичення власного капіталу та формування резерву на "проблемні" позики. Друга ступінь захисту (на рівні об'єднання) - стабілізаційна програма об'єднання. Третя ступінь захисту (на рівні об'єднання чи держави) - Фонд гарантування вкладів. Створені системи захисту дозволяють кооперативним фінансово-кредитним установам розвинутих країн успішно конкурувати з банками та іншими суб'єктами фінансового ринку. Однак, ця конкуренція останнім часом стає все більш важкою в умовах глобалізації, яка негативно впливає на розвиток світового кооперативного руху.

В процесі дослідження встановлено, що в розвинутих країнах в умовах глобалізації багато кооперативів прагнуть підвищити ефективність своєї діяльності шляхом територіального розширення і злиття. В процесі цього втрачаються зв'язки із членами і руйнуються традиційні для кооперативних систем структури федеративних об'єднань кооперативів. Ці процеси можуть слугувати певною ознакою відходу від дотримання фундаментальних кооперативних принципів та початку виродження кредитних кооперативів в розвинутих країнах світу та їх перетворення в умовах глобалізації у квазі-кооперативні структури. В зв'язку з цим, в дисертаційному дослідженні визначено стратегічні принципи розвитку кредитних кооперативів в умовах глобалізації. Прагнучи пристосуватись до змін, вони не повинні втрачати своєї соціально-економічної природи та локального характеру діяльності. В умовах глобалізації необхідно враховувати, що потреби членів кооперативу є приоритетними і необхідно забезпечити максимальну незалежність кооперативів первинного рівня та ефективну їх підтримку кооперативними об'єднаннями вторинного (регіонального) та третинного (національного) рівнів та їхніми спеціалізованими установами. Національні кооперативні об'єднання в умовах глобалізації мають активніше виходити на міжнародний рівень і тісніше співпрацювати з подібними організаціями інших країн. Міжнародна кооперація між національними кооперативними об'єднаннями, створення кооперативних конфедерацій на міжнародному рівні дозволить кооперативним організаціям багатьох країн бути більш ефективними в нових умовах.

В розділі ІУ - "Проблеми розвитку кредитної кооперації в умовах перехідної економіки" - досліджені інституційні особливості формального, напівформального та неформального фінансового сектора країн з перехідною економікою та досвід розвитку кредитної кооперації. При цьому, особлива увага була приділена аналізу розвитку кредитної кооперації в постсоціалістичних країнах. Результати дослідження показали, що макроекономічні чинники, підсилені інституційними проблемами сильно впливали на розвиток фінансових установ в цих країнах, але кредитні кооперативи в більшості випадків порівняно успішно розвивались завдяки зарубіжним проектам технічної допомоги. Найпотужніша із всіх постсоціалістичних країн система кредитних спілок сформована в Польщі завдяки проекту Всесвітньої ради кредитних спілок. Успішно розвивається кредитна кооперація в Угоршині, Болгарії, Словенії. Однак, в Чехії система кредитних спілок зазнала фінансового краху в результаті недостатнього рівня регулювання та нагляду. Завдяки державній та міжнародній підтримці досить успішно відроджуються кредитні спілки в Киргизстані, який став взірцем для аналогічних рухів в середньоазійських республіках. Значні результати досягнуті проектом створення аграрного кооперативного банку в Вірменії. В Литві, Латвії, Росії, Білорусі та Україні, незважаючи на проекти технічної допомоги Всесвітньої ради кредитних спілок та інших міжнародних організацій, розвиток кредитних спілок в цих державах проходить повільно і хаотично. Причиною цього явища є недовіра людей до фінансових установ, недосконале законодавство та відсутність чіткої державної політики розвитку кооперативного сектора у фінансово-кредитній системі. Ці фактори підсилюються низькою ефективністю реалізації проектів зарубіжної допомоги. Наприклад, проект технічної допомоги розвитку кредитних спілок в Україні, що протягом п'яти років реалізовувався Канадською кооперативною асоціацією і мав бюджет 3,5 мільйони доларів, використав на підтримку Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) лише 0,2% свого бюджету, на підтримку українських спілок - близько 8% бюджету, в той час як на управління самим проектом було спрямовано майже 70% коштів.

Як було виявлено в процесі дисертаційного дослідження, однією із вагомих причин повільного розвитку кредитної кооперації в пострадянських республіках стало незнання кооперативної ідеї широкими верствами населення в результаті відсутності справжніх кооперативних організацій протягом майже семидесяти років радянської влади. Крім цього, псевдокооперативний рух періоду "перестройки" сформував в суспільній свідомості стійке негативне деформоване уявлення про кооператив як форму господарювання.

Важливим напрямком дослідження став аналіз особливостей відродження та законодавчого регулювання діяльності кредитної кооперації в Україні і специфіки фінансового механізму та менеджменту українських кредитних спілок. Встановлено, що в Україні відродження кредитних спілок розпочалось з 1993 року з ініціативи української діаспори США та Канади, яка сприяла початку американського та канадського проектів технічної допомоги.

Відродження кредитної кооперації в Україні починалось в досить несприятливих умовах негативного відношення суспільства до термінів "кооперація" та "кооператив". Завдяки указу Президента, яким у вересні 1993 року було затверджено "Тимчасове Положення про кредитні спілки в Україні", були створені необхідні юридичні умови для відродження в Україні однієї із форм кредитної кооперації - кредитних спілок, які отримали юридичний статус не фінансового кооперативу, як це є в інших країнах, а громадської організації. Це створило певні труднощі в діяльності, викликало необхідність пристосування кооперативного фінансово-господарського механізму до форми громадської організації, ускладнило розуміння специфіки цих установ з боку державних органів та населення. Але впровадження розроблених в дисертаційному дослідженні на основі світового досвіду методик та підходів, дозволило зменшити проблеми в роботі кредитних спілок.

Ґрунтовне дослідження та адаптація світового досвіду кредитної кооперації до національних умов України дозволили розробити оригінальні механізми фінансової діяльності кредитних спілок: фінансові та операційні стандарти, уніфіковані документи та процедури роботи, схеми кредитування дрібних товаровиробників за методом "позикових кіл", різноманітні прийоми ефективного фінансового менеджменту тощо, які були використані Національною асоціацією кредитних спілок України (НАКСУ) і впроваджені в практику діяльності багатьох українських кредитних спілках.

Однак, недосконале законодавство при повній відсутності системи нагляду і нормативно-правового регулювання, привели до виникнення та безконтрольної діяльності різних типів кредитних спілок, серед яких чітко виділяються чотири: "профспілковий", "ломбардний", "трастовий" та "ощадно-позичковий". При цьому, лише останній діє у відповідності з кооперативними принципами. Таким чином, існує серйозна загроза дискредитації кредитно-кооперативного руху псевдо-спілками. В зв'язку з цим, в процесі дослідження було розроблено методологічні підходи до створення класифікаційної системи, яка дозволить визначати фінансовий стан організацій, що мають назву "кредитна спілка" та ідентифікувати їх на предмет відповідності кооперативним принципам.

Незважаючи на існуючий у кредитних спілок статус громадських організацій, впровадження методологічних підходів та методичних розробок, зроблених автором даного дисертаційного дослідження, дозволило закласти в основу діяльності українських кредитних спілок, що є членами Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ), фінансово-господарський механізм фінансових кооперативів, який, в основному, відповідає міжнародній практиці. Це стосується таких не існуючих в громадських організаціях понять як пайові та депозитні внески, кооперативні виплати, ліквідність, спеціальні резерви, розмежування власності спілки та членів тощо.

Крім цього, в процесі дослідження розроблено та апробовано спеціальні підходи фінансового менеджменту, які являють собою адаптацію зарубіжного досвіду діяльності кредитних кооперативів. Так, на основі класичних принципів німецької сільської кооперації Райфайзена розроблена система кредитування фермерів за схемою так званих "позикових кіл". Суть цієї системи полягає в тому, що фермери, які є членами кредитної спілки, формують "позикове коло", учасники якого добре знають один одного і готові нести солідарну майнову відповідальність перед кредитною спілкою за отримані кожним членом "кола" позики. Так, об'єднані міцним зв'язком взаємної солідарної відповідальності дрібні селянські (фермерські) господарства, не маючи сприйнятого кредиторами майна, стають сильною, достатньо платоспроможною одиницею, яка може забезпечити гарантії повернення кредиту на кілька ступенів вище, ніж система застави. Члени "позикового кола" несуть перед кредитною спілкою матеріальну, а перед своїми товаришами ще й моральну відповідальність за своєчасне виконання взятих на себе в межах "кола" боргових зобов'язань. І якщо в одного, або кількох членів "позикового кола" виникне проблема з поверненням кредиту - решта членів будуть змушені виконати за них взяті зобов'язання. Кругова порука в цьому випадку відіграє вагоме психологічне значення для кожного позичальника і спонукає його до виконання взятих на себе зобов'язань, тому що традиційні двосторонні відносини "кредитор-позичальник" в системі "позикового кола" замінюються на трьохсторонні відносини "кредитор-група-позичальник". Таким чином між кредитором і окремим позичальником постає група, яка, з однієї сторони, несе матеріальну відповідальність перед кредитором, а з іншої - має моральні важелі впливу на позичальника. Застосовуючи таку схему кредитування кредитна спілка розподіляє кредитний ризик на багатьох учасників "позикового кола", загальне майно яких набагато перевищує суму наданих кредитів. Члени ж "позикового кола", прийнявши на себе додатковий ризик за своїх товаришів, отримують реальну можливість користування кредитом. А відмова від застави дозволяє кредитній спілці здешевити та спростити процес оформлення кредиту.

В розділі У - "Використання світового досвіду в процесі формування національної системи кредитної кооперації" - обґрунтована необхідність та запропоновано механізми структурної трансформації кооперативного сектора української економіки та відродження національного кооперативного руху. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що без розвитку кооперативного сектора в державі не може бути побудована ефективна соціально спрямована ринкова економіка. Як свідчить світовий досвід, в умовах економічної кризи кооперативи можуть стати суттєвим засобом подолання негативних явищ, підняття добробуту населення та підвищення ефективності дрібного та середнього бізнесу. Тому, відродження кооперативного руху та різноманітних кооперативних форм економічної самодопомоги населення має стати важливою складовою державної політики ринкових перетворень в Україні. Для цього в роботі розроблені підходи щодо вдосконалення національного кооперативного законодавства та концептуальні напрямки розвитку системи кредитної, сільськогосподарської, споживчої та інших видів кооперації.

На основі SWOT-аналізу виявлені сильні та слабкі сторони, а також можливості та загрози розвитку руху кредитних спілок. До сильних сторін цього руху відноситься наявність спеціальної правової бази; отримання спілками статусу неприбуткових організацій; наявність кваліфікованих кадрів, досвіду і напрацьованих технологій діяльності; існування Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ), яка є членом Всесвітньої Ради кредитних спілок (WOCCU), визнана державою та міжнародними неурядовими організаціями; створення при НАКСУ окремих елементів інфраструктури: навчально-методичного та сервісного центрів, страхової компанії; стабілізаційного фонду та центрального резерву ліквідних коштів; створення єдиного інформаційного середовища в межах НАКСУ; наявність налагодженої системи звітності; здійснення моніторингу фінансового стану спілок, що є членами НАКСУ.

До слабких сторін руху кредитних спілок та НАКСУ відносяться фінансова слабкість та невисокий рівень кваліфікації працівників багатьох кредитних спілок; різні потреби спілок та некооперативні прагнення окремих лідерів; недосконала організаційна структура НАКСУ, яка не має регіонального рівня; відсутність системи взаємокредитування та гарантування вкладів. Крім цього, існують певні загрози для розвитку руху кредитних спілок, пов'язані із недостатньо міцним фінансовим станом окремих спілок і можливістю їх банкрутства; безконтрольністю діяльності спілок, що не входять до системи НАКСУ; можливим необґрунтовано жорстким підходом до регулювання діяльності спілок з боку створюваного на підставі Закону "Про фінансові послуги" державного органу; безконтрольна діяльність зарубіжних проектів технічної допомоги без врахування наших національних інтересів. Водночас, рух кредитних спілок має сприятливі можливості для успішного розвитку до яких відносяться сприйняття державою та українським суспільством ідеї кредитної кооперації; прийняття закону "Про кредитні спілки"; можлива технічна допомога міжнародних проектів.

Крім цього, в процесі дослідження визначено концептуальні засади вдосконалення національної системи кредитних спілок та запропоновано механізми їх впровадження. На основі проведеного аналізу позитивних сторін та недоліків системи кредитних спілок України та дослідженого в даній дисертаційній роботі досвіду кредитної кооперації багатьох країн світу, розроблено концептуальні напрямки подальшого вдосконалення національної системи кредитних спілок, до яких відносяться: чітке визначення в законодавстві кредитних спілок як фінансово-кредитних кооперативних товариств з неприбутковим статусом; формування напрямків, обсягів державного регулювання та нормативів діяльності кредитних спілок; делегування функцій нагляду за діяльністю кредитних спілок (на основі досвіду інших країн) Національній асоціації кредитних спілок України (НАКСУ); вдосконалення організаційної структури НАКСУ шляхом створення обласних об'єднань кредитних спілок в структурі національної системи; створення умов для формування необхідної інфраструктури системи кредитних спілок - стабілізаційного та гарантійного фондів, системи взаємокредитування спілок, регіональних фінансових та нефінансових об'єднань тощо; створення системи державної підтримки та включення кредитних спілок до відповідних державних Програм, пов'язаних з кредитуванням населення, сільгоспвиробників, дрібного бізнесу, інших соціальних груп та секторів економіки.

Дослідження досвіду організації та розвитку кооперативних банків в країнах світу дозволило виробити основні методологічні підходи щодо формування в Україні системи аграрних кооперативних банків, актуальність створення яких різко підвищилась в зв'язку із банкрутством банку "Україна". Переваги цього напрямку вирішення проблеми банку "Україна" є очевидними. По-перше, клієнти банку з кредиторів (вкладників) перетворяться в реальних власників досить солідних активів банку, а кредиторська заборгованість банку трансформується в його капітал. По-друге, сформується нова, ефективна система фінансово-кредитного обслуговування АПК.

Пропонована система передбачає створення на базі обласних дирекцій банку "Україна" 25 самостійних обласних аграрних кооперативних банків, які матимуть районні відділення на базі колишніх відділень агропромбанку, а на національному рівні створять Центральний аграрний кооперативний банк (рис. 2).

Слід підкреслити, що система кооперативних банків має будуватись за принципом знизу-вгору. Тому в основі повноцінної системи кооперативних банків мають знаходитись сільські кредитні та ощадно-позичкові товариства (каси), що створюються на базі одного або кількох сусідніх сіл. До прийняття відповідного кооперативного законодавства, яке б регулювало створення та діяльність цих установ, їх функцію можуть виконувати сільські кредитні спілки чи філії існуючих районних кредитних спілок. Другий рівень системи могли б складати кредитні спілки (КС), що діють в районних центрах чи/та районні відділення обласного кооперативного банку (ВБ), створені на базі районних відділень банку "Україна". Третій рівень створюють обласні аграрні кооперативні банки, створені на базі обласних дирекцій банку "Україна" чи/та міцних кредитних спілок, що діють в обласних центрах. Четвертий, національний рівень створює Центральний аграрний кооперативний банк, який логічно завершує побудову кооперативної фінансової системи, об'єднуючи існуючі обласні аграрні кооперативні банки та кредитні спілки, що працюють із аграрним сектором. Звичайно, ця схема є досить спрощеною, але вона є логічною і відповідає досвіду побудови кооперативних фінансово-кредитних систем багатьох країн світу.

де, КС - кредитні спілки, КК - кооперативні каси; ВБ - районні відділення обласних кооперативних банків

Рис. 2. Перспективна національна система аграрних кооперативних банків

На впровадження цього методологічного підходу необхідні певні ресурси. Статутний капітал одного обласного кооперативного банку має становити 1 млн. євро, а центрального - 5 млн. євро. Таким чином, для становлення повноцінної системи із 25 обласних і Центрального кооперативних банків необхідно 30 млн. євро або близько 150 млн. гривень. Сума такого порядку щорічно виділяється з державного бюджету на компенсацію підприємствам АПК відсотків за кредитами комерційних банків. Ці кошти не залишаються в аграрному секторі, а потрапляють комерційним банкам. кредитний кооперація світовий банківський

Будувати систему кооперативних банків доцільно поетапно, починаючи з областей, де для цього склались необхідні передумови (кредитні спілки, підтримка влади тощо). На кожну область необхідно близько 5 млн. грн. Частину з них (5-10%) мають внести сільгоспвиробники, іншу частину - держава. Слід підкреслити, що для впровадження пропонованого методологічного підходу додаткових ресурсів з бюджету не потребується. Достатньо залучити фінансові ресурси Державного фонду підтримки фермерства, перерозподілити на цю ціль частину коштів, призначених для компенсації процентних ставок підприємствам, що безпосередньо не пов'язані із сільгоспвиробництвом (заготівельних, переробних тощо) та використати частину матеріальної бази та працівників колишнього банку "Україна". При цьому, виділена державою сума на формування статутного капіталу системи аграрних кооперативних банків може бути через 5-10 років повернута державі учасниками цих банків шляхом її викупу.

Пропонований підхід дозволяє досягнути наступного соціально-економічного ефекту:

Остаточно вирішити проблему створення надійної ефективної системи фінансово-кредитного обслуговування села.

Частково розв"язати проблему, пов'язану із банкрутством банку "Україна" (забезпечення розрахунку із кредиторами та збереження робочих місць)

Залучити в реальний сектор економіки через новостворену кредитно-кооперативну систему, яка буде знаходитись у власності своїх клієнтів, суттєву частину коштів, що сьогодні знаходяться поза межами банківської системи.

Підвищити доходи селян за рахунок відсотків, отримуваних на вкладені в систему аграрних кооперативних банків кошти.

Значно збільшити обсяги виробництва продукції сільського господарства в дрібних особистих господарствах завдяки створенню доступного механізму отримання кредитів для переважної більшості селян і зменшення плати за кредитні ресурси та фінансові послуги.

Збільшити надходження до бюджетів різних рівнів за рахунок збільшення доходів громадян та обсягів сільськогосподарського виробництва.

Однак, практична реалізація пропонованого підходу може бути ускладнена тим, що в новій редакції закону України "Про банки і банківську діяльність" закладено ряд суттєвих моментів, які можуть стати перешкодою на шляху відродження кооперативних банків у кредитно-банківській системі України. Перш за все, це нечітке визначення в законодавстві неприбуткової економічної природи кооперативних банків, а також закладання механізму розподілу прибутку кооперативного банку пропорційно розміру паїв учасників, що суперечить традиційним кооперативним принципам. Крім цього, обмеження поширення кооперативного законодавства на діяльність кооперативних банків також не сприятиме їх швидкому розвитку.

Таким чином, реалізація розроблених на основі дисертаційного дослідження заходів та методологічних підходів дозволить використати багаторічний досвід світової системи кредитної кооперації в процесі ринкових трансформацій економіки Україні та формування на цій основі сучасної системи кредитної кооперації, яка важливої складової фінансового сектора.

Висновки

Теоретичне узагальнення багатогранного досвіду формування світової системи кредитної кооперації дозволило вирішити важливу наукову та прикладну проблему - виявлення фундаментальних принципів, закономірностей і тенденцій світового розвитку кредитної кооперації та створення на цій основі необхідної теоретико-методологічної бази для успішного відродження в Україні ефективної системи кредитних спілок і кооперативних банків.

Найважливішими висновками дисертаційного дослідження можна вважати наступні теоретичні, методологічні та практичні положення:

Кооперативні організації є унікальною формою економічної самодопомоги сільського і міського населення, що базується на демократичних принципах управління та неприбутковому механізмі господарської діяльності. Втілюючи в життя ідею самозабезпечення широких верств населення необхідними послугами, кооперативи мали суттєвий вплив на процес формування ринкових економічних систем багатьох країн світу. Кооперативний сектор робить ринкову економіку більш ефективною та соціально орієнтованою.

Найбільш поширеним видом кооперативних організацій у світовому господарстві є кредитні кооперативи. Кредитна кооперація вперше виникла в середині ХІХ ст. в Німеччині у вигляді сільських кооперативних кас Ф. Райфайзена та міських народних банків Г. Шульце-Деліча. Кожна з цих двох моделей була пристосованою до певного соціального середовища і базувалась на специфічних принципах, в основі яких лежала ідея фінансової взаємодопомоги на кооперативних засадах. З Німеччини ці моделі поширились в інші країни світу, набуваючи в кожній з них специфічних рис, які залежали від національних умов. В одних країнах кредитні кооперативи надавали своїм членам лише фінансові послуги, в інших - додатково здійснювати й товарні операції, в третіх - створювались як універсальні кооперативи з фінансовими функціями.

Успішний розвиток кредитних кооперативів в більшості країн світу став можливим завдяки їхній співпраці і створення об'єднань різних рівнів (місцевих, регіональних, національних, міжнародних), що дозволило окремим автономним організаціям сформувати єдину кооперативну фінансово-кредитну систему, спрямовану на забезпечення ефективного розвитку установ кооперативного кредиту. Серед об'єднань кредитних кооперативів можна виділити три основних типи - фінансові, нефінансові та змішані. Фінансові об'єднання сприяють більш ефективному управлінню фінансовими ресурсами, нефінансові - створюють сприятливі організаційно-професійні умови для розвитку кредитних кооперативів. Змішані об'єднання одночасно поєднують вказані вище функції. В окремих країнах кредитні кооперативи об'єднуються не тільки між собою, а й з іншими видами кооперативних організацій.

У багатьох країнах світу становлення та розвиток національних систем кредитної кооперації відбувалось за активної державної підтримки у вигляді створення сприятливого податкового та законодавчого середовища, умов для самоорганізації на місцевому, регіональному і національному рівнях, надання фінансової підтримки, спрямування державної допомоги окремим секторам та соціальним групам через кооперативні установи тощо.

Кооперативні фінансово-кредитні установи сьогодні є вагомим елементом фінансових систем розвинутих країн світу. Вони охоплюють суттєву частину фінансового ринку, надають майже повний перелік банківських послуг, мають потужну розвинуту інфраструктуру та доскональні технології фінансової діяльності. В багатьох країнах національні кооперативні об"єднання отримали від держави право на саморегулювання та нагляд за організаціями-членами. При цьому, вони створили багато-ступеневі системи захисту вкладів своїх членів. Досвід побудови кредитно-кооперативних систем інших країн може бути успішно використаний в Україні.

Глобалізація має негативний вплив на розвиток світового кооперативного руху. В умовах посилення конкуренції багато кооперативів прагне підвищити свою ефективність шляхом збільшення території та обсягів діяльності. В результаті цього, часто відбувається втрата зв'язків із членами та низовими організаціями і відхід від кооперативних принципів, що є певною ознакою переродження кооперативів в розвинутих країнах в нові квазікооперативні форми.

Становлення кредитної кооперації в багатьох країнах з перехідною економікою здійснювалось, як правило, завдяки проектам технічної допомоги з боку міжнародних кооперативних організацій, особливо Всесвітньої Ради кредитних спілок. Ці проекти сприяють виникненню чи відродженню кооперативних фінансово-кредитних установ, однак не завжди враховують національні умови та інтереси. Крім цього, пропоновані моделі та механізми їх діяльності потребують адаптації до існуючих в кожній країні умов. Тому, важливо здійснювати моніторинг діяльності подібних проектів в Україні та оцінювати їх з позиції відповідності національним інтересам.

Відродження в Україні кредитних спілок відбувається складно, безсистемно і хаотично. Недосконалість нормативно-правової бази та відсутність системи регулювання та нагляду з боку держави сприяли виникненню в Україні кредитних спілок різних типів, частину з яких можна віднести до різновидів псевдокооперативних організацій. В зв'язку з цим, існує реальна загроза дискредитації кредитно-кооперативного руху в Україні. Враховуючи світовий досвід, важливо створити прозору систему нагляду за діяльністю кредитних спілок і встановити чіткі організаційні та фінансові правила і нормативи їх діяльності. При цьому, на початковому етапі необхідно державне сприяння становленню цих організацій і підтримка їх розвитку.

Система українських кредитних спілок потребує суттєвого вдосконалення на основі світового досвіду функціонування подібних систем. Перш за все, це стосується формування регіонального рівня системи у вигляді обласних об'єднань кредитних спілок та налагодження системи взаємокредитування між спілками. Наступним напрямком має стати створення механізмів захисту заощаджень членів кредитних спілок - стабілізаційного фонду, фонду гарантування вкладів тощо. Для цього необхідно створити дієву систему моніторингу фінансових показників, які доцільно аналізувати за допомогою розробленої на основі зарубіжних аналітичних систем CAMEL та PEARLS класифікаційної системи, що включає як фінансові показники, так і показники дотримання нефінансових (управлінських) стандартів та кооперативних принципів. Ця система також може бути використана для виявлення псевдоспілок, діяльність яких може дискредитувати кредитно-кооперативний рух. Крім цього, важливими напрямками розвитку системи кредитних спілок має стати формування необхідної обслуговуючої інфраструктури, яка б забезпечувала надання спілкам та їх членам широкого спектру страхових, розрахункових, навчально-методичних, рекламних, інвестиційних та інших послуг.

Зважаючи на значні напрацювання Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) в напрямку структурної розбудови системи, держава може уповноважити її виконувати функції саморегулівної організації, здійснювати нагляд за діяльності кредитних спілок в межах системи НАКСУ і відповідати перед державою за фінансовий стан та діяльність своїх членів. Нагляд за іншими спілками, що не будуть входити до системи НАКСУ, має здійснюватись уповноваженим державним органом.

Банківська система України сьогодні не є повноцінною із-за відсутності в ній кооперативних банків, відродження яких дозволить остаточно і досить ефективно вирішити проблему фінансово-кредитного обслуговування аграрного сектора національної економіки. Систему аграрних кооперативних банків доцільно будувати на базі майна банку "Україна", що дозволить одночасно вирішити проблеми, пов'язані із здійсненням процедури його банкрутства. Сільгоспвиробників, що були клієнтами банку "Україна", доцільно зробити власниками його майна. Таким чином, значна частина клієнтів банку "Україна" із кредиторів перетвориться на власників його активів, які можуть бути внесені в якості пайового капіталу 25 обласних та одного центрального кооперативних банків, що знаходитимуться у власності своїх клієнтів. Важливою є державна підтримка цього процесу шляхом внесення частини статутного капіталу кооперативних банків на умовах її наступного викупу сільгоспвиробниками. Пропонований підхід не вимагає виділення додаткових коштів з державного бюджету. Достатньо перерозподілити на цю ціль частину коштів, що виділяються для компенсації відсоткових ставок за кредитами комерційних банків.

Допущені у минулі роки деформації в розвитку кооперативного сектора української економіки потребують термінового виправлення і активної участі держави в цьому процесі. Без розвитку кооперації неможливо побудувати соціально-орієнтовану ринкову економіку. В зв'язку з цим, відродження кооперативного руху має стати державною політикою, підсиленою взаємодією на різних рівнях між існуючими кооперативними організаціями. З цією метою доцільно прийняти державну програму розвитку кооперативного сектора економіки та об'єднати зусилля різних видів кооперації в напрямку відродження руху кооперативної самодопомоги населення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії та брошури

1. Гончаренко В.В. Кредитна кооперація. Форми економічної самодопомоги сільського і міського населення у світі та в Україні (теорія, методологія, практика). - К.: Глобус, 1998. - 330 с. (одноосібна монографія, 20,5 д.а.)

2. Гончаренко В.В. Кредитні спілки як фінансові кооперативи: міжнародний досвід та українська практика. - К.: Наукова думка, 1997. - 240 с. (одноосібна монографія, 15,2 д.а.)

3. Гончаренко В.В. Фінанси кредитних спілок України: положення і процедури. - Науково-практичний посібник. - К.: Канадська Програма розвитку кредитних спілок в Україні. - 1996. - 203 с. (13,8 д.а.)

4. Гончаренко В.В. Основи теорії кредитної кооперації / Серія "Бібліотечка кооператора" за ред. В.В. Гончаренка. - К.: НАКСУ, 1999. - №1 - 52 с. (3 д.а.)

Статті у наукових фахових виданнях

5. Гончаренко В.В. Кредитні кооперативи як форма фінансової самодопомоги сільського населення.// Економіка АПК. - 1999. - №7. - с. 21-28

6. Гончаренко В.В. Кредитна кооперація в ринкових економічних системах// Регіональні перспективи. - 1999. - № 2-3. -с.88-91

7. Гончаренко В.В. Неприбуткова природа кооперативних форм господарювання // Регіональні перспективи. - 1999. - № 4. - с. 7-10

8. Гончаренко В.В. Принципи та структура менеджменту в кредитних спілках США та Канади // Менеджер. Вісник Донецької державної академії управління. - 1999. - №5. - с. 109-113

9. Гончаренко В.В. Особливості відродження кредитної кооперації// Фінанси України. - 1999. - №12. - с. 82-90

10. Гончаренко В.В. Інвестиційна діяльність кредитних спілок: світовий досвід та українська практика // Вісник Української академії банківської справи. - 1999. - №2. - с. 42-44

11. Гончаренко В.В. Кредитні спілки і кооперативні банки: місце у фінансово-кредитній системі та особливості розвитку в Україні// Вісник НБУ. - 2000. - №1. - с. 47-50

12. Гончаренко В.В. Історичний досвід сільської та міської кредитної кооперації// Удосконалення господарського механізму АПК України. Збірник наукових праць Інституту економіки НАН України. К. - 2000. - с. 89-103

13.Гончаренко В.В. Кредитні спілки на ринку фінансових послуг у світі та в Україні // Вісник Харківського державного економічного університету. - 2000. - №1 с. 32-33

14. Гончаренко В.В. Кооперативи як засіб вирішення фінансово-господарських проблем селян // Вісник Харківського державного аграрного університету. Серія: Економіка АПК і природокористування. - 1999. - №3. - с. 157-163

15. Гончаренко В.В. Кредитні спілки у сільськогосподарському виробництві// Економіка АПК. - 2000. - №6. - с. 36-42

16. Гончаренко В.В. Про кредитну кооперацію // Економіка України. - 2000. - №4 с. 24-30

17. Гончаренко В.В. Концептуальні напрямки вирішення проблеми кредитування аграрного сектора // Регіональні перспективи. - 2000. - №2-3. -с. 227-229

18. Гончаренко В.В. Концептуальні напрямки розвитку системи кредитних спілок України // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2000. - №2. - с. 58-61

19. Гончаренко В.В. Вдосконалення банківського законодавства та створення умов для відродження в Україні кооперативних банків // Вісник Харківського державного економічного університету. - 2000. - №2, с. 36-39.

20. Гончаренко В.В. Окремі аспекти фінансового менеджменту в кредитних спілках України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. - №9, с. 277-280.

21. Гончаренко В.В. Концептуальні напрямки вирішення проблеми кредитування аграрного сектора України// Вісник Харківського державного аграрного університету. - 2000. - №2, с. 16-20

22. Гончаренко В.В. Вплив зарубіжної технічної допомоги на відродження кредитної кооперації в Україні// Регіональні перспективи. - 2000. - №5. -с. 59-60

23. Гончаренко В.В. Необхідність створення системи кооперативного кредитування аграрного сектора економіки України // Проблеми формування ринкової економіки. Міжвідомчий науковий збірник (Спеціальний випуск: "Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи") - К.: КНЕУ, 2000 с. 94-96

24. Гончаренко В.В. Кредитні спілки в системі суб'єктів фінансового ринку // Банківська справа. - 2000. - №4, с. 24-28

25. Goncharenko V. Le mouvement cooperatif en Ukraine: historie et renaissance// Recma. Revue internationale de L"economie sociale. Paris, France. - 2000. - №275-276. - р.104-114

26. Гончаренко В.В. Проблеми та перспективи розвитку кредитних спілок в українському селі // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. Випуск 47. - 2000. - с. 89-93

27. Гончаренко В.В. Напрямки вдосконалення законодавчого регулювання діяльності кредитних спілок України // Регіональні перспективи. - 2001. - №1. -с. 92-94

28. Гончаренко В.В. Актуальність вивчення питань кооперації в процесі підготовки фахівців органів регіонального управління // Вісник Рівненського державного технічного університету. Серія: Економіка. Випуск 2. - 2001. - с. 98-103

29. Гончаренко В.В. Проблеми та методологічні засади відродження кооперативних банків у кредитно-банківській системі України// Науковий вісник Волинського державного університету. Економічні науки. - 2001. - №4. - 208-211

30. Гончаренко В.В. Теоретико-методологічні підходи до відродження національного кооперативного руху // Вісник Полтавської державного сільськогосподарського інституту. - 2001 р. - №5. - с. 11-20

31. Гончаренко В.В. Особливості економічної природи кооперативних організацій // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. Серія: економічні науки. - 2001. - №9. - с. 62-65

32. Гончаренко В.В. Особливості історичних моделей української кредитної кооперації// Наукові праці Миколаївської філії Національного університету "Києво-могилянська академія". - 2001. - №9. - с. 33-38.

Анотація

Гончаренко В.В. Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2002.

Виявлена специфіка принципів побудови базових моделей та систем сільської і міської кредитної кооперації в різних країнах світу, визначені особливості, закономірності та тенденції розвитку кредитної кооперації в країнах, що мають різні типи економіки. На основі цього виявлені системні проблеми розвитку кредитної кооперації в Україні, намічені стратегічні напрямки їх вирішення. Крім цього, теоретично обґрунтована необхідність створення системи об'єднань кредитних кооперативів, їх можливі види та функції, методологічні підходи щодо побудови перспективних моделей кредитної кооперації для умов перехідної економіки.

Запропоновано класифікацію та систематизацію різноманітних механізмів мобілізації та використання фінансових ресурсів кредитних кооперативів, концептуальні підходи щодо формування стабілізаційного фонду та центрального резерву ліквідних коштів системи кредитних спілок України, методологія зниження кредитного ризику діяльності кооперативних фінансово-кредитних установ за системою "позикових кіл" на основі використання принципів сільської кредитної кооперації Ф. Райфайзена.

Обґрунтована необхідність державного регулювання і підтримки розвитку кооперативного сектора та визначені напрямки вдосконалення законодавства України в сфері кредитної кооперації. Крім цього, визначені концептуальні засади стратегічного розвитку національної системи кредитних спілок та методологічні підходи до формування в Україні системи аграрних кооперативних банків, що базуються на основі виявлених особливостей, закономірностей та тенденцій розвитку світової системи кредитної кооперації.

Ключові слова: кооперація, кредитна кооперація, кредитні спілки, кооперативні банки, кооперативні організації, фінансово-кредитні кооперативи, небанківські фінансові установи.

Annotation

The specificity of the framework principals of basic models and systems of rural and municipal credit cooperation in various countries of the world is being revealed; the peculiarities, tendencies and trends of the credit cooperation development in countries with different types of economies are being defined. On the basis of mentioned above, systematic problems of the credit cooperation development in Ukraine are being exposed and the strategies of their solution are being proposed. Besides, the necessity of building the system of credit cooperatives associations and their possible types and functions, methodological approaches towards the formation of perspective models of credit cooperation for the conditions of transition economy are being theoretically grounded.

The classification and systematization of various mechanisms of mobilization and utilization of financial resources of credit cooperatives, conceptual approaches towards the formation of stabilization fund and central reserves of the liquidity of credit unions of Ukraine, the methodology of credit risk decrease in the performance of cooperative credit-financial institutions, with the use of the system of "collective loan guarantee", based on the principals of Reiffeisen rural credit cooperation are being proposed.

The necessity of state regulation and support of cooperative sector is being grounded, and the ways of improvement of Ukraine's credit cooperation legislation are being defined. Further, the conceptual base of strategical development of national system of credit unions and methodological approaches towards the formation of the system of agricultural cooperative banks in Ukraine, based on the revealed trends of the world credit cooperation system development, are being defined.

Key words: cooperation, credit cooperation, credit unions, cooperative banks, cooperative organizations, credit-financial cooperatives, non-banking financial institutions.

Аннотация

Гончаренко В.В. Становление мировой системы кредитной кооперации: теория, методология, практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2002.

В диссертационной работе отражены теоретические основы кооперации, понятийный аппарат, касающийся предмета исследования, что дает возможность избежать неточной трактовки отдельных терминов кооперативной проблематики. Определено место и роль кредитной кооперации в кооперативном секторе экономики различных стран мира. Раскрыта специфика построения базовых моделей и систем сельской и городской кредитной кооперации. При этом, на основе анализа национальных моделей кредитной кооперации отдельных стран, сделан вывод о том, что каждая из них построена на основе принципов кредитных кооперативов Г. Шульце-Делича либо Ф. Райфайзена. В результате исследования определены также особенности, закономерности и тенденции развития кредитной кооперации в странах с различными типами экономики.

Важной особенностью диссертации является анализ системных проблем развития кредитно-кооперативного движения в Украине и предложенные автором стратегические направления их решения. Кроме того, в диссертационной работе нашло отображение теоретическое обоснование необходимости формирования целостной системы объединений кредитных кооперативов. Наряду с отражением важности усиления роли объединения национального уровня, сделан акцент на значении региональных объединений в процессе становления и развития кредитных союзов Украины. Предложены направления создания регионального уровня системы кредитных союзов. Для повышения эффективности существующей системы предложены различные виды кооперативов, ориентированных на кредитование как городского, так и сельского населения. Раскрыты их функции и методологические подходы для построения перспективных моделей, соответствующих условиям переходного периода в развитии национальной экономики.

Автором предложена классификация и систематизация различных механизмов привлечения, а также использования финансовых ресурсов кредитных кооперативов.

Разработаны соответствующие нынешней экономической ситуации концептуальные подходы к формированию стабилизационного фонда и центрального резерва ликвидных средств системы кредитных союзов Украины.

Выработана методология снижения кредитного риска в работе кооперативных финансово-кредитных учреждений с использованием системы "солидарной ответственности", на основе использования принципов сельской кредитной кооперации Ф. Райфайзена. Показана роль страхования кредитов и организации эффективной системы защиты вкладов членов кредитных союзов.

В диссертационной работе обоснована необходимость государственного регулирования и поддержки развития кооперативного сектора, определены направления совершенствования законодательства Украины в сфере кредитной кооперации.

Кроме этого, определены и концептуальные основы стратегического развития национальной системы кредитных союзов и методологические подходы к формированию в Украине кооперативных банков, которые для эффективности своей деятельности должны руководствоваться международным опытом, в основе которого находятся закономерности, особенности и тенденции развития мировой системы кредитной кооперации, определенные данным исследованием.

Ключевые слова: кооперация, кредитная кооперация, кредитные союзы, кооперативные банки, кооперативные организации, финансово-кредитные кооперативы, небанковские финансовые учреждения.

Размещено на Allbest.ru