Стратегія залучення іноземних інвестицій в нові федеральні землі об’єднаної Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 339.727.22

Стратегія залучення іноземних інвестицій в нові федеральні землі об'єднаної Німеччини

Спеціальність 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Маркуард Уве

Київ 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор Вергун Володимир Антонович Кафедра міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор Бодров Володимир Григорович Завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки Української Академії державного управління при Президентові України

кандидат економічних наук, доцент Шевченко Володимир Юліанович Кафедра міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ міжнародних валютно-фінансових відносин, м. Київ.

Захист відбудеться “11” лютого 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 02017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий “11” січня 2002 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.

іноземний інвестиція перехідний економіка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Феномен іноземного інвестування як форми зарубіжної діяльності підприємств привертає увагу вчених багатьох країн світу. Найбільшу зацікавленість викликає проблема прямих іноземних інвестицій (ПІІ), яка є багатоаспектною. З одного боку, вивчається їх вплив на економіку країн-рецепієнтів, а з іншого - фінансово-економічні і соціальні результати та наслідки прямого інвестування, що позначаються на діяльності як інвестора, так і бенефіціарія.

Як відомо, іноземні інвестиції виступають однією з головних рушійних сил розвитку міжнародних економічних відносин в цілому і експорту, зокрема. Утворення глобальних виробничих мереж транснаціональних корпорацій, приналежність яких не ідентифікується з жодною країною, приводить до появи нової економічної детермінанти - інтернаціоналізації економіки з наступною її глобалізацією. Світ поступово трансформується в єдину економічну систему. Яскравим прикладом цьому слугує Європейський Союз, країни-учасниці якого створили наднаціональні органи управління економікою. Отже, іноземне інвестування виступає чи не основним генеруючим рушієм нової системи не лише економічних, але й культурних, політичних взаємовідносин країн світу. Це обумовило активні дослідження у галузі проблем іноземного інвестування і заохочення прямих іноземних інвестицій, зокрема, а також різноманітних аспектів впливу іноземних інвестицій на економіки приймаючих країн і країн інвесторів, світову економіку і міжнародні економічні відносини.

Дослідження проблеми іноземних інвестицій в науковій літературі здійснюється переважно в аспекті залучення іноземного капіталу в країни, що розвиваються, та держави з перехідною економікою. При цьому недостатня увага приділяється аналізу передумов, мотивів, форм і методів залучення зарубіжних інвестицій в промислово розвинуті країни, зокрема такі, як Німеччина. Десятилітній досвід соціально-економічного розвитку об'єднаної Німеччини показав не лише переваги, але й висвітлив ряд теоретичних і практичних проблем, що постали перед країною у зв'язку з утворенням нових федеральних земельі пов'язаною з цим необхідністю здійснення в них радикальних, соціально-орієнтованих ринкових реформ на основі ефективного використання внутрішніх ресурсів і залучення зарубіжних інвестицій.

Серед вчених, які присвятили свої роботи проблематиці іноземного інвестування, можна назвати Дж. Даннінга, Г. Райтера, Гембергера, Г. Рагазі, Й. Пензеля, Н. Пайна, С. Томсона, А. Рагмена, Р. Вернона, Г. Купмана, Х. Шермана, Д. Шнайдера, Г. Клодта, П. Каймбаха та інших. В українській науковій літературі багато зробили в цьому напрямку такі вчені як О. Рогач, О. Шнирков, А. Філіпенко, Б. Губський, В. Бодров, О. Гаврилюк, І. Бураковський, А. Гальчинський, Г. Климко, В. Рокоча, В. Новицький, В. Міщенко, І. Луніна, В. Сіденко, В. Степаненко, В. Шевченко та інші.

Наукове дослідження прямих іноземних інвестицій дає можливість об'єктивно оцінити ті процеси, які відбуваються у зв'язку з прямим інвестуванням, прискорити процес конвергенції національних економічних систем та створити основу вирівнювання соціально-економічного становища країн з різними рівнями життя і добробуту.

Існували різні погляди на вплив прямих іноземних інвестицій на національну економіку. Так, починаючи з 70-х і до початку 80-х років в економічній літературі панувала критична точка зору щодо прямих інвестицій. Англійський економіст Дж. Даннінг, який доклав багато зусиль до вивчення і об'єктивного аналізу наслідків прямого інвестування, називає наступні причини перегляду ставлення окремих країн до прямих іноземних інвестицій у бік більш позитивної їх оцінки. По-перше, відбулось відродження ринкової економічної системи. Внаслідок розпаду багатьох диктаторських, соціалістичних і комуністичних систем, які характеризувалися переважно централізованим управлінням економікою, багато регіонів почали “відкриватися” та впроваджувати політику ліберальної торгівлі й інвестування. По-друге, відбулися процеси глобалізації економічної діяльності. Слід зазначити, що ці процеси є взаємообумовлюючими. Глобалізація економічної діяльності відбувається паралельно з переходом від індустріального до інформаційного суспільства, коли на перше місце виходять сектори послуг, інформації та комунікацій. Саме ці сектори демонструють найвищі темпи приросту прямих іноземних інвестицій, саме вони виступають каталізатором глобалізації економічної діяльності. Їх специфіка полягає в тому, що вони не мають кордонів, їх територіальну приналежність визначити дуже важко, інколи навіть неможливо. Дж. Даннінг в цьому відношенні відзначає “посилену мобільність активів, що створюють багатство”. По-третє, збільшується кількість країн, які в розвитку своєї економіки досягають так званого рівня “take-off-phase”, до цієї групи приєднуються на сучасному етапі країни з перехідною економікою. Нарешті, четвертою причиною Дж. Даннінг називає накопичений за останні десятиріччя досвід країн-реціпієнтів та інвестуючих підприємств. Уряди зрозуміли необхідність і переваги залучення прямих іноземних інвестицій перед іншими формами зовнішнього фінансування, а підприємства усвідомили вигоди від прямого інвестування.

Актуальність теми дисертаційної роботи також зумовлена необхідністю вивчення, узагальнення та можливого використання країнами з перехідною економікою у процесі їх ринкової трансформації досвіду промислово розвинутих країн, зокрема, об'єднаної Німеччини, у сфері іноземного інвестування.

Трансформаційні економіки потребують значних капіталовкладень. Це можна спостерігати на прикладі посткомуністичних держав. Оскільки внутрішніх ресурсів інвестування далеко не достатньо, держави вдаються до залучення капіталу із-за кордону. Причому, перевага віддається прямим іноземним інвестиціям, які не тільки дають змогу оновити морально і фізично застарілі основні фонди, а й залучити технологічні досягнення і не обтяжувати в переважній більшості дефіцитні національні бюджети. Для таких країн важливим є створення сприятливого інвестиційного клімату, а тому дослідження цієї проблеми і рекомендації щодо механізмів підвищення конкурентоспроможності в боротьбі за іноземного інвестора є особливо цінними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідній роботі кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин “Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України”, номер державної реєстрації 97134, в рамках загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин “Міжнародно-правові, політичні та економічні засади розвитку України”, яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”. Дисертація скоординована з планами і роботою Центру європейських студій Інституту міжнародних відносин з питань підготовки та запровадження нових спеціалізацій із європейських студій, а також комплексів дисциплін з європейської тематики, проект ТЕМPUS-TACIS T-JEP 10337-97 за сприяння Міжнародного фонду “Відродження”, проект № 6536 від 01.01.1999 року).

Метою дисертаційної роботи є всебічний науковий аналіз стратегії залучення іноземних інвестицій у нові федеральні землі Німеччини, виявлення її сильних і слабких сторін, визначення ключових проблем державної економічної інвестиційної політики, узагальнення та обґрунтування отриманих результатів для ефективного використання країнами з перехідною економікою досвіду Німеччини у залученні іноземних інвесторів для прискорення трансформації національних економік у високорозвинені ринкові економічні системи.

Досягнення означеної мети дисертаційної роботи передбачає розв'язання наступних завдань:

Вивчити теоретичні основи іноземних інвестицій як фактору соціально-економічного розвитку та адаптувати щодо динамічних процесів у світовій економіці. Внаслідок швидкого науково-технічного прогресу у галузі інформаційних і комунікаційних технологій деякі розділи теорії мають бути переосмисленими і потребують ревізії або розробки нових підходів;

проаналізувати окремі положення класичної теорії щодо іноземного інвестування і запропонувати нові підходи, які б врахували ситуацію та умови трансформаційних процесів країн з перехідною економікою;

розкрити сутність іноземних інвестицій, зокрема прямих інвестицій, їх вплив на економіку регіонів окремої країни та вигоди, що отримують інвестори;

проаналізувати стратегію залучення іноземних інвестицій в нові федеральні землі об'єднаної Німеччини, розкрити її механізм, виявити переваги і недоліки;

узагальнити та обґрунтувати результати емпіричного дослідження, окреслити найважливіші положення для максимального врахування та можливого використання в економіках перехідних суспільств;

дослідити загальний інвестиційний клімат в Україні, форми, напрямки і масштаби залучення прямих іноземних інвестицій в її економіку, виявити стимулюючі і негативні фактори подальшого збільшення ПІІ в економіку України;

виробити систему практичних рекомендацій для країн з перехідною економікою, в тому числі і для України, щодо прискорення трансформації та розбудови національних економік за допомогою залучення іноземного капіталу.

Об'єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти формування і реалізації стратегії іноземного інвестування в об'єднаній Німеччині, сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами господарської діяльності щодо залучення прямих іноземних інвестицій у економіку держави.

Предметом дослідження виступають прямі іноземні інвестиції, їх структура та динаміка, вплив на соціально-економічний розвиток країн в умовах глобалізації і лібералізації інвестиційної діяльності.

Методами дослідження стали загальновизнані методи наукового пізнання, поєднання теоретичного і емпіричного, системне загальнотеоретичне осмислення умов і особливостей економічної політики, сучасні методи математично-модельного, системного аналізу (зокрема, в другому розділі при дослідженні процесів іноземного інвестування в нові федеральні землі Німеччини), визначення прямих і зворотних зв'язків між економічними явищами та процесами. Дослідження базується на критичному осмисленні та синтезі концепцій та положень найбільш визнаних шкіл сучасної економічної науки щодо іноземних інвестицій.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що автор на основі критичного аналізу сучасних теорій іноземного інвестування, мотивів та рамкових умов залучення іноземних інвестицій в економічний процес розкриває об'єктивні передумови залучення іноземних інвестицій в нові федеральні землі об'єднаної Німеччини, форми і методи їх державного стимулювання, визначає вплив іноземних інвестицій на підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання. Крім того, у роботі вперше здійснено поглиблене дослідження стратегії залучення іноземних інвестицій в нові федеральні землі Німеччини, її структури і механізму реалізації, вироблено практичні рекомендації для країн з перехідною економікою, зокрема для України, щодо прискорення процесу ринкової трансформації та розвитку економіки.

Найбільш суттєвими науковими результатами, які відображають новизну в дисертаційній роботі та особистий внесок автора в розробку проблеми, що досліджується, є:

поглиблений, системний теоретичний аналіз десятилітнього досвіду об'єднаної Німеччини у сфері залучення іноземних інвестицій у нові федеральні землі, узагальнення та виокремлення основних принципів, характеристик, видів та напрямків державної політики заохочення припливу зарубіжного капіталу в економіку країни. Аспектами такої політики виступають нормативно-правова база, інституціональні механізми регулювання надходження іноземних інвестицій, організаційно-правові форми здійснення іноземної підприємницької діяльності, обмежувальні та стимулюючі економічні заходи щодо залучення та руху зарубіжного капіталу;

обґрунтування тези про необхідність застосування мікро- та макроекономічного підходу до аналізу різнорівневої сукупності економічних відносин, що формуються в процесі реалізації стратегії іноземного інвестування. На основі поєднання мікро- та макроекономічних методів, зокрема, дослідження процесу прийняття інвестиційного рішення окремими підприємствами, зроблено оцінку загального інвестиційного клімату Німеччини, розкрито тенденції його розвитку та подальшого вдосконалення;

розробка тривимірної моделі інвестицій, яка враховує процеси глобалізації і “глобальних мегазлиттів” великих міжнародних концернів, а також сприяє кращому поясненню глобального ринкового позиціювання підприємств. До цього часу в теорії інвестицій використовували двовимірну модель інвестиційних процесів, результати якої було важко інтерпретувати. В новій моделі враховано практично всі галузі і продукти, у тому числі і продукти проміжної переробки, а також відображені ринкові частки кожного підприємства;

обґрунтування необхідності класифікації іноземних інвестицій за функціональною ознакою і відхід від традиційного їх поділу на прямі і портфельні інвестиції. В ході дисертаційного дослідження доведено, що існує значна кількість економічних трансакцій, договорів та інших організаційних форм, які, попри їх функціональну приналежність до прямих інвестицій, в статистичному облікові відображаються як портфельні інвестиції. Запропоновано головну увагу приділяти фактичному впливу зарубіжних операцій на суб'єктів їх реалізації. Такий вплив можна визначити через інститути економічної власності, яку не можна порівнювати із фактичною або цивільно-правовою власністю. Відповідно до цього підходу зарубіжні операції є значно більшими за обсягом, ніж ті, що відображаються в офіційній статистиці;

запровадження комплексного підходу до вивчення філософії урядової політики Німеччини щодо розвитку інвестиційних процесів у нових федеральних землях і обґрунтування доцільності використання дигресивної стратегії стимулювання притоку іноземного капіталу. В дисертації показано поетапний розвиток цієї стратегії і проаналізовано ступінь впливу механізмів дигресивної стратегії на економіку та інвесторів на кожному етапі її реалізації;

виявлення ефекту розширення зарубіжної діяльності (FAA - Effekt). Доведено, що країни з великою часткою зарубіжних операцій (наприклад, у світовому експорті) мають значно більшу частку в експорті прямих інвестицій. Цей ефект може бути врахований у циклічних моделях економіки, за допомогою яких можна виміряти впливи на економічну систему і спрогнозувати майбутні капіталопотоки та інвестиційну діяльність. FAA - ефект знаходить своє пояснення і в теорії фаз, яка передбачає прогресивне нарощування капіталовкладень при якісному перетворенні зарубіжних операцій в залежності від тривалості зарубіжної діяльності підприємств та від їхніх організаційних рішень;

узагальнення досвіду інвестиційних процесів в Східній Німеччині, об'єктивізація економічної політики щодо іноземних інвестицій, що дало змогу сформувати об'єктивну систему стимулювання інвестицій, яку можна застосовувати і в інших країнах з перехідною економікою;

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при оцінці ефективності, формуванні середньо- та довгострокової інвестиційної політики в Україні, підготовці рекомендацій для організацій та установ, що займаються інвестиційними проблемами. Застосування отриманих результатів надасть можливість не тільки оновити основні фонди країни, але й прискорити, таким чином, процес трансформації в ринкову економічну систему та закласти підвалини для сталого економічного розвитку.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах спеціалізації "Європейська економіка та інтеграція", зокрема, при викладанні курсів "Економіка країн Європи", "Світова економіка", "Економіка України".

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження доповідалися на міжнародній науковій конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки” 25-26 листопада 1999 р., м. Київ, науковій конференції студентів та аспірантів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13 квітня 2000 р., м. Київ, методологічному семінарі кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин, травень 2000 р.

Публікації. Основні положення і зміст дисертації знайшли відображення в п'яти одноосібних публікація у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданням дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що включає 222 найменування. Основний зміст дисертації викладено на 182 сторінках, містить 27 рисунків, 29 таблиць, 7 додатків на 11 сторінках.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету роботи та завдання, вирішення яких необхідне для її досягнення, сформульовано предмет, об'єкт та методи даного дисертаційного дослідження. Розкрито ступінь розробки проблеми в економічній літературі, сформульовано наукову новизну результатів проведеного дослідження та їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі роботи під назвою “Теоретико-методологічні основи аналізу інвестиційного процесу” розкриваються теоретичні засади іноземного інвестування, мотиви розміщення капіталу за кордоном і залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Із поєднанням мікро- і макроекономічних методів досліджується процес прийняття окремим підприємством інвестиційного рішення, застосовуються методи виробничо-економічного аналізу доцільності здійснення капіталовкладення за кордоном, а також рамкові умови, які має створити Уряд країни для стимулювання припливу іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.

Автор доводить, що сучасне визначення іноземних інвестицій, під якими розуміються зовнішні трансферти фінансових засобів з метою довгострокових капіталовкладень за кордоном, не відображає нові реалії світової економіки, коли інвестуються, насамперед, економічні права (ліцензії, патенти, ім'я фірми тощо). При цьому поділ іноземних інвестицій на прямі і портфельні є досить умовним. Без визначення принаймні середньострокових орієнтирів фінансово-господарської діяльності, не можна відносити до прямих інвестицій капіталовкладення з метою отримання контролю над іноземним підприємством. Так само недоцільно називати портфельними інвестиціями придбання через біржову систему контрольного пакету акцій підприємства з метою проведення довгострокової діяльності на відповідному ринку. Тому при визначенні ролі іноземних інвестицій потрібно взяти за основу витрати підприємства для здійснення іноземних операцій, і саме функціональний підхід дозволяє провести комплексний аналіз впливу іноземного інвестування на суб'єктів його реалізації.

Стосовно напрямів інвестування, то іноземні інвестиції можна вкладати у майно (земля, машинне устаткування), нематеріальні економічні блага (ліцензії, вартість фірми, лояльність клієнтів) і у фінансові активи (грошові засоби, дебіторська заборгованість, участь у статутному капіталі інших фірм).

За метою здійснення іноземні інвестиції поділяються на засновницькі, замінюючи, доповнюючи, раціоналізаторські та інші інвестиції, під якими, як правило, розуміють гарантійні та інноваційні інвестиції.

Існує цілий ряд мотивів, які впливають на прийняття підприємством рішення щодо здійснення іноземних інвестицій. Маркетингове дослідження цієї проблеми за участю підприємств ФРН, в тому числі і транснаціональних корпорацій, показало, що в сучасних умовах глобалізації світового господарства основним мотивом розміщення виробництва за кордоном виступає освоєння нових ринків збуту. Збільшення обороту фірми приводить до того, що, крім зростання абсолютних доходів, підвищується на основі закону економії від масштабу рентабельність виробництва. Таким чином, підприємство має постійно нарощувати свою ринкову владу. При виході підприємства на новий ринок важливо розробити чітку маркетингову стратегію, яка дозволить всебічно проаналізувати структуру й особливості іноземного ринку, а також закріпитися на ньому. Маркетинг охоплює чотири складові політики збуту: політику щодо продукту, цінову політику, політику преференцій і метод збуту. Лише ефективне поєднання інструментарію всіх складових маркетингової концепції дасть змогу завоювати постійних клієнтів, що, певним чином, свідчить про успішну стратегію діяльності на іноземному ринку.

Процесові іноземного інвестування, як правило, передують експортні операції. Спочатку вони проводяться через іноземних партнерів, а потім поступово переходять до фірми-експортера. Це дає змогу не тільки отримувати додаткові прибутки, але й ближче познайомитися з особливостями зарубіжного ринку.

До мотиву освоєння нових ринків збуту можна віднести також і мотив диверсифікації. Розрізняють галузеву і просторову диверсифікацію. Перша передбачає, насамперед, зменшення ризиків фінансово-господарської діяльності підприємства, а друга - подолання тимчасової несприятливої кон'юнктури окремих регіональних ринків.

Причиною здійснення іноземних інвестицій може бути і подолання торгових бар'єрів, коли країна-імпортер тарифними і нетарифними методами намагається обмежити імпортні операції.

У роботі велика увага приділяється вивченню мотивів, які сформульовані в теорії життєвого циклу продукту (теорія Вернона). Продукт у своєму житті проходить стадії винаходу, виходу на ринок, зростання, зрілості, спаду і зникнення з ринку. Вернон, досліджуючи три регіони (Сполучені Штати Америки, інші розвинені країни і менш розвинені країни) визначив зарубіжний аспект теорії життєвого циклу продукту, показав розвиток імпортних та експортних операцій, а також поведінку споживачів у залежності від фаз життєвого циклу продукту.

Одним із найважливіших мотивів, який підштовхує підприємство до здійснення іноземних інвестицій, є мотив, обумовлений витратами. Дешевші фактори виробництва за кордоном природно привертають увагу підприємств, особливо коли вітчизняний ринок демонструє тенденцію до підвищення вартості факторів виробництва. При прийнятті інвестиційного рішення проводяться інвестиційні розрахунки, які дають уяву щодо вигідності тієї чи іншої інвестиції. Здійснення інвестиції вважається доцільним, якщо сума надходжень, що отримана від інвестиційного об'єкту, перевищує суму витрат, пов'язану з інвестиційним об'єктом.

При проведенні інвестиційних розрахунків використовують статичні і динамічні методи. Статичні методи, до яких належать методи порівняння витрат і доходів, розрахунки амортизацій і рентабельності, характеризуються тим, що вони при визначенні майбутніх надходжень і витрат фактор часу або зовсім не враховують, або враховують недосконало. Динамічні методи інвестиційних розрахунків, які включають метод вартості капіталу і метод внутрішньої процентної ставки, навпаки, враховують часовий фактор. За їх допомогою можна визначити, в який час і який обсяг процентів на вкладений капітал можна отримати.

Підприємство, розглядаючи альтернативні ринки для здійснення іноземних інвестицій, аналізує рамкові умови, які пропонує йому країна в особі її Уряду. Держава, з свого боку, може впливати на процес притоку іноземного капіталу за допомогою регулювання цілого ряду ринкових факторів або умов діяльності на ринку. Розрізняють кількісні фактори і фактори, які не піддаються кількісному вимірові.

При проведенні маркетингового дослідження нового ринку підприємство особливу увагу звертає на ті фактори, які не можна виміряти кількісно. До таких належать, насамперед, незмінні фактори (клімат, географічне положення країни, її топографічні особливості, рівень та структура забезпечення сировинними ресурсами) і фактори, які змінюються в ході реалізації інвестиційної політики (правове середовище підприємницької діяльності). Іноземних інвесторів цікавить, як правило, проблема забезпечення правової безпеки фінансово-господарської діяльності. До цієї сфери відносяться цивільно-правові відносини, пов'язані з правом власності інвесторів, рівень бюрократизму у країні, нормативно-правове забезпечення інтересів робочої сили, валютне регулювання, розвиток конкурентного середовища тощо. Не менш важливим аспектом при прийнятті інвестиційного рішення є внутрішня та зовнішня безпека країни.

До кількісних факторів вибору ринку належать інфраструктура, послуги, які пропонуються місцевими державними і приватними структурами іноземним інвесторам з метою забезпечення якнайбільшого “комфорту” на новому ринку, та затратні фактори (вартість сировинних ресурсів, рівень заробітної плати, проценту на капітал, ренти, податкове навантаження).

У другому розділі “Нові федеральні землі Німеччини як об'єкт іноземного інвестування” розглядається проблема макроекономічних заходів стимулювання іноземних інвестицій. Зокрема аналізується механізм державного сприяння залученню іноземного капіталу у нові федеральні землі об'єднаної Німеччини. Автор досліджує сутність, структура та ефективність дигресивної політики стимулювання, яку було застосовано німецьким Урядом по відношенню до іноземного капіталу у Східній Німеччині.

При визначенні ставлення до процесів іноземного інвестування уряд країни враховує той факт, що в умовах відсутності внутрішніх капітальних ресурсів для забезпечення конкурентоспроможних основних виробничих фондів, робочих місць, а також вирішення житлової проблеми і проблеми державних фінансів необхідно звертатися до зовнішніх джерел фінансування. Вони, як правило, також є обмеженими, а тому потребують достатнього рівня державного стимулювання, якщо національний ринок в силу свого недостатнього розвитку не може запропонувати конкурентних ринкових переваг розміщення.

Метою стимулювання інвестицій може бути створення додаткових робочих місць і подолання безробіття. При ефективних інвестиціях відбувається підвищення доходів і добробуту населення, що прямо пов'язано із зменшенням державних витрат у вигляді трансфертів на утримання безробітних і виплату допомоги соціально незахищеним верствам населення та збільшенням державних доходів у формі податкових відрахувань.

Крім того, держава може поставити собі за мету вирішення житлової проблеми за допомогою іноземних інвесторів, усунення зовнішньоекономічних дисбалансів, встановлення тісніших зв'язків з певними країнами або їх об'єднаннями тощо.

В залежності від мети, яку переслідує держава при стимулюванні іноземних інвестицій, застосовується певний інструментарій.

Автор виходить з того, що при визначенні заходів стимулювання Уряд країни не повинен вдаватися лише до законодавчих інструментів. Тут має враховуватися ціла палітра факторів, які приваблюють іноземного інвестора.

Як показала практика стимулювання іноземних інвестицій у Великобританії і Нідерландах, набагато важливішим є створення системи “державного маркетингу”, тобто інформаційного та консультаційного забезпечення діяльності іноземних інвесторів на внутрішньому ринку. Досвід нових індустріальних країн і деяких високорозвинених країн, зокрема Німеччини, засвідчив, що важливо створити комплекс конкурентоспроможних базових умов діяльності, до яких належать правові рамки, інфраструктура, ліберальність капіталу тощо. Різні підходи до визначення основних інструментів стимулювання іноземних інвестицій пояснюються різним політичним і економічним становищем тих чи інших країн.

Однак, як свідчать результати аналізу політики стимулювання різних країн світу, часто інвестор віддає перевагу тому ринку, де пропонуються кращі податкові умови підприємницької діяльності. З оглядом на це, країни напрацювали цілий ряд інструментів надання преференцій. До податкових пільг належать: звільнення від сплати податків, зниження бази (об'єкту) оподаткування, вибір шкали ставок податку, можливості покриття збитків. Кожна із пільг має свої особливості і застосовується в залежності від мети стимулювання і ефективності її застосування для заохочення притоку іноземного капіталу.

В об'єднаній Німеччині при стимулюванні іноземних інвестицій також застосували механізми податкової і дотаційної політики. Основою цих політик виступала дигресивна стратегія стимулювання. Сутність її полягає в тому, що спочатку приваблення інвесторів охоплює всі галузі всіх економічно відсталих регіонів. По мірі виявлення, вивчення впливу і аналізу ефективності політики стимулювання в кожному регіоні та галузі економіки виокремлюються найбільш доцільні інструменти. Таким чином, обсяг стимулювання поступово зменшується. Причинами відмови від деяких інструментів служать: нульовий або негативний ефект, достатній рівень економічного розвитку галузі чи регіону.

У роботі показано, що законодавче стимулювання іноземних інвестицій в об'єднаній Німеччині відбувалося на підставі двох законів, які передбачали різні системи стимулювання. Відповідно до закону про район стимулювання, інвестор міг здійснювати окрему амортизацію, ефект від якої визначався індивідуальною ставкою податку. Закон про додаткові інвестиції, який діє з 1996 року, стимулює інвестиції за принципом реінвестицій. З 1 січня 1999 року діє лише закон про додаткові інвестиції. Ефективність стимулювання, на яку спрямовані ці два закони, визначається окремо для кожного індивідуального випадку. На основі аналізу існуючої практики в дисертаційному дослідженні показано, що розмір додаткової інвестиції залежить від таких факторів, як процентна ставка, ставка податку, відрізок часу, що розглядається, і, відповідно, інвестор отримує різні за обсягом податкові стимули за законом про район стимулювання або за законом про додаткові інвестиції.

Східна Німеччина на час об'єднання мала схожі із колишніми республіками Радянського Союзу економічні проблеми: неконкурентоспроможність економічних структур, зношення основних фондів, державну власність на засоби виробництва, структурну недосконалість економічної системи, велику частку підприємств-гігантів, технологічну відсталість, відсутність новітніх засобів управління і збуту, низьку продуктивність праці, невідповідність інфраструктури ринковим умовам. За допомогою політики стимулювання внутрішнього капіталу із Західної Німеччини та іноземних інвестицій Уряд Німеччини залучив у нові федеральні землі близько 1,5 трлн. нім. марок. Середньорічний приріст інвестицій склав 7 % (у Західній Німеччині - 2,5 %). За перші 4 роки вдалося оновити основні фонди Східної Німеччини. Якщо в 1991 році їх середній вік складав 32,6 років, то в 1994 році - 25,3. Покращилася продуктивність праці, економічна структура, розвивався малий і середній бізнес, вдалося технологічно переоснастити підприємницькі структури. Значний позитивний вплив на економіку Східної Німеччини склала швидка і об'ємна приватизація державних підприємств у поєднанні із процесами реструктуризації.

Таким чином, можна зробити висновок, що вдале поєднання заходів макроекономічної політики щодо економічно відсталих нових федеральних земель об'єднаної Німеччини із дигресивною політикою стимулювання дало надзвичайно позитивний ефект. Тобто, вплив іноземних капітальних ресурсів на відбудову економіки Східної Німеччини є дуже високим. Враховуючи схожість економічної ситуації всіх країн колишнього соціалістичного табору, можна припустити, що вдалий досвід реформування колишньої НДР може стати у нагоді й іншим постсоціалістичним країнам, зокрема, Україні. Ці держави мають сконцентруватися на створенні найбільш сприятливих макроекономічних умов, досягти високого рівня політичної стабільності і правової безпеки та, розробивши і запровадивши комплексну програму стимулювання, залучити зовнішній капітал і прискорити процес трансформації економічних систем.

Третій розділ “Використання німецького досвіду в залученні іноземних інвестицій в Україну” присвячено виробленню практичних рекомендацій для країн з перехідною економікою, зокрема для України, щодо залучення іноземних інвестицій в економічний процес.

Країни з перехідною економікою, на думку автора дисертаційного дослідження, повинні активно включатися у світові економічні процеси, зокрема, приділити значну увагу лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків. Існує тенденція до зростання іноземного інвестування у ті країни, які є основними імпортерами. Це пояснюється розширенням зарубіжної діяльності підприємства (FAA-ефект), переходом до наступних її форм (теорія фаз).

У першій фазі зарубіжної діяльності підприємства відбувається пасивний експорт, тобто експорт за допомогою підприємницьких структур країни-імпортера, які беруть на себе всі ризики збуту і отримують частину прибутків від експортної діяльності. У другій фазі експортер починає знайомитися із ринком, готовий частково нести підприємницькі і політичні ризики цього ринку, а також прагне отримувати максимальні прибутки від експортної діяльності. Цю фазу можна назвати “фазою прав”. Підприємство утворює торгівельні представництва за кордоном, вступає в ліцензійні стосунки із місцевими виробниками. І, нарешті, третя фаза характеризується утворенням спільного або дочірнього підприємства за кордоном і частковим або повним перенесенням виробництва за кордон.

В залежності від того, яку підприємницьку мету розміщення виробництва за кордоном переслідує підприємство, відбуваються ті чи інші макроекономічні впливи на приймаючу країну і країну інвестора. За допомогою моделювання ситуації, як це було зроблено в роботі, автор дійшов до висновку: позитивний вплив на обидві країни відбувається за умови організації за кордоном додаткової виробничої одиниці. За умови експансії, перенесення виробничого процесу за кордон або організації дочірнього підприємства з метою видобутку і постачання сировинних ресурсів одна із країн в тій чи іншій мірі втрачає. Це відбивається або на доходах, або на зайнятості, або ж на балансі зовнішньоекономічних операцій.

При проведенні економічних реформ в Україні необхідно, насамперед, проявити політичну волю до реформ, переконати населення у необхідності їх проведення. Тільки за таких умов можна починати реформування економіки. В Україні, як і в більшості держав світу, не вистачає власних фінансових і технологічних ресурсів для швидкої й ефективної трансформації народного господарства. Тому важливо виробити і проводити державну політику стимулювання іноземних інвестицій. При цьому потрібно використовувати не лише податкові заходи стимулювання, а й створити відповідні рамкові умови, які можуть зацікавити іноземних інвесторів. Насамперед це політична стабільність і сприятливі макроекономічні умови діяльності. В табл.. 1. наведена порівняльна характеристика основних макроекономічних негативних факторів, які було отримано в результаті опитування 20 підприємств (частина з них - ТНК), що представляють 11 галузей промисловості і 8 країн. Всі відповіді були перераховані в середньозважені процентні пункти (від 0% до +100%).

Таким чином, до факторів найбільшого негативного впливу належать правове поле, транспортна інфраструктура, державний вплив, корупція, бюрократизм. Саме ці сфери можна виправити за допомогою політичної волі влади до реформ.

Проаналізувавши економічне і політичне становище України автор дисертаційного дослідження пропонує поділити економічну систему України на три сектори і виробити специфічний набір інструментів стимулювання для кожного з цих секторів: зайняті галузі і сфери економіки, незайняті галузі і сфери економіки, перспективні нові галузі. Політика стимулювання повинна проводитися послідовно, починаючи від традиційних галузей, в яких Україна має порівняльні переваги, і закінчуючи новими високотехнологічними сферами (галузь Інтернет, електронна торгівля, телекомунікації, “м'які технології тощо”).

ВИСНОВКИ

Аналіз теоретичних засад іноземного інвестування, а також дослідження інвестиційних процесів, що відбувалися у Східній Німеччині та інших трансформаційних суспільствах, дали можливість з'ясувати, що класичні підходи західних вчених не дозволяють провести комплексний аналіз суспільних соціально-економічних проблем східноєвропейських країн з перехідною економікою і розробити пропозиції для їх вирішення. Західна економічна думка переважно виходить з позицій, які не враховують відмінності історичного розвитку Західної і Східної Європи. Навіть визначення “Східна Європа” є досить суперечливим і багато аспектним за своєю суттю. В дослідженні всі країни Східної Європи було згруповано за ознакою соціально-економічного стану, що дозволило отримати такі чотири групи, що визначаються можливістю вступу до європейських інтеграційних структур:

1. Перспективні і добре розвинені країни - кандидати до вступу в ЄС: Польща, Чеська Республіка.

2. Перспективні кандидати, які формують відповідні передумови: Хорватія, Словаччина, Угорщина.

3. Держави з великими інтеграційними вадами: Румунія, Болгарія.

4. Держави, які ще не визначилися з напрямком розвитку: колишні республіки Радянського Союзу.

Остання група країн, куди входить і Україна, характеризується тим, що ці країни переживають суспільні і економічні процеси, які в державах Західної Європи проходили багато десятиліть тому. Такі країни лише зараз почали створювати демократичний і ринково-конкурентний суспільний устрій. Слід зазначити, що до того часу, поки не буде сформовано теоретичної платформи реформ, нація не зможе визначити довгострокові національні цілі та конкретні можливості вступу до ЄС.

Щодо економічних проблем України потрібно зазначити, що в країні відчувається недостатність багатьох базових елементів ринкової економічної системи. В той же час ті елементи, які впроваджені і почали працювати, не можуть на даному етапі забезпечити потреби ринку. Серед головних елементів економічної структури, які потребують вдосконалення і які справляють вирішальний вплив на економічний розвиток держави, можна виділити, насамперед, нормативно-правову базу, політичну стабільність, деякі економічні інститути (приватний інвестиційний капітал; співвідношення між приватною і державною власністю; співвідношення між малими, середніми і великими підприємствами; поділ праці і виробництво сировини та напівфабрикатів), податкову і фінансову системи. Процеси приватизації в Україні відбуваються досить успішно, але податкова і фінансова системи працюють недосконало. Якщо державі не вдається виробити і впровадити ефективну для державних фінансів і стимулюючу для суб'єктів економічних відносин систему оподаткування, це спричинить значні втрати державних доходів, зростання “тіньової економіки” тощо. Процес започаткування нових видів податків і безперервне внесення змін до вже діючих податкових законів неминуче приводить до хаосу і не служить покращенню стану домашніх господарств. На жаль, поки що залишається болючою і проблема розбудови банківської системи України. В ринковій системі одного лише створення інституту приватної власності недостатньо для того, щоб зумовити в економіці динамічні економічні процеси. Власність служить для створення можливості отримання банківських кредитів та залучення інвестицій. Банківська ж система живить економіку капіталом, виступає рушієм економічного зростання. Саме тому Україна повинна докласти всіх зусиль, щоб якомога швидше реформувати і створити дійсно потужну банківську систему. Тільки тоді, коли будуть створені елементарні структурні передумови, а інвестори відчують переваги конкурентоспроможності України на світовому ринку капіталів, в країну надходитиме і працюватиме іноземний капітал. Наскільки важливим в реформаційних і трансформаційних процесах є капітал, показує приклад Східної Німеччини. Без значних інвестицій держави, приватних структур і домашніх господарств процес відбудови Східної Німеччини тривав би щонайменше в п'ять разів довше. А Східна Німеччина як одна із країн посткомуністичного простору, до речі, мала аналогічні з іншими східноєвропейськими країнами стартові умови економічного розвитку. Правда, не можна забувати про те, що швидке забезпечення розвитку економічної інфраструктури було досягнено за рахунок чітких дій Уряду ФРН, який мав за плечима значний досвід у розбудові ринкової економіки. У інвесторів з'явилася віра в майбутнє економіки Східної Німеччини, підкріплена значними заходами стимулювання капіталовкладень. Така філософія з часом все більше конкретизувалася і спеціалізувалася на певних сферах, які з економічної точки зору особливо потребували стимулювання. Дигресивна політика інвестиційного стимулювання, відповідно до якої спочатку було створено надзвичайно великі інвестиційні стимули, що з часом зменшувалися, виходить з того, що на початку трансформаційного процесу жоден експерт не може напевно сказати, які сфери потребують особливого стимулювання, не говорячи вже про визначення майбутніх процесів розвитку. Незважаючи на деякі критичні зауваження в другому розділі дисертаційного дослідження, німецьку економічну політику минулих десяти років автор вважає задовільною. “Відбудову Сходу” можна вважати успішною, якщо цей процес буде продовжуватися і надалі. В умовах жорсткої міжнародної (глобальної) конкуренції економічне стимулювання повинно виходити за рамки податкової політики, інвестори при прийнятті інвестиційних рішень схильні швидше до аналізу усієї палітри економічних рамкових умов. В майбутньому боротьба за іноземних інвесторів посилиться ще більше, тому що самотужки країни не можуть подолати проблеми зайнятості і росту.

Таку стратегію стимулювання можна застосувати і в інших країнах. Не варто відмовлятися і від вивчення специфічних для Східної Німеччини інструментів регулювання, тому що їх можна модифікувати до умов окремої країни.

Різке зростання за останні роки кількості мегазлиттів підкреслює роль процесу глобалізації. Міжнародний рух капіталу сьогодні як ніколи стоїть в центрі світового господарства. В роботі було показано, що країни з високим рівнем зарубіжної діяльності (напр., частка в світовому експорті) мають набагато більшу частку в експорті прямих інвестицій. Цей ефект автор називає ефектом розширення зарубіжної діяльності (FAA). В роботі він застосований у загальноекономічних циклічних формулах, за допомогою яких можна виміряти вплив відповідного капіталопотоку та інвестиційної діяльності на економіку країни. FAA-ефект було не тільки доведено та втілено в математичні моделі, а й пояснено через теорію фаз. Ця теорія виходить з того, що підприємство з пробігом часу і в залежності від рішення щодо організаційної форми у процесі зміни виду зарубіжної діяльності демонструє прогресивне зростання капіталоінтенсивності.

Потоки капіталу й інвестиції будуть предметом дослідження науковців і в майбутньому, тому що процеси глобалізації і концентрації далеко не вичерпали себе. В той же час зростає кількість країн, які шукають свого місця в координатах світового ринку і вступають в конкуренцію за інвестиційні капітали з іншими країнами.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИВАЮТЬ НАСТУПНІ ПУБЛІКАЦІЇ

1. Уве Маркуард. Рамкові умови залучення іноземних інвестицій в економічний процес. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 23. - Ч. ІІІ - К. 2000. - С. 162-169.

2. Уве Маркуард. Роль інвестицій в процесі відбудови східних земель Німеччини. // Вісник міжнародні відносини. - Вип.. 16. - К. 2000. - С. 36-42.

3. Уве Маркуард. Податкове та субвенційне право як інструмент сприяння інвестиціям // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 18. - Ч. І. - К. 2000. - С. 199-207.

4. Уве Маркуард. Використання німецького досвіду залучення іноземних інвестицій для процесу трансформації в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 24. - Ч. І. - К. 2000. - С. 168-175.

5. Уве Маркуард. Іноземні інвестиції як фактор відбудови нових земель Німеччини. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 21. --Ч. ІІІ. - К. 2000. - С. 116-122.

АНОТАЦІЇ

Маркуард Уве “Стратегія залучення іноземних інвестицій в нові федеральні землі об'єднаної Німеччини”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

У дисертації досліджуються відносини, пов'язані з іноземним інвестуванням, їх сутність, значення та вплив на суб'єктів реалізації цих відносин. Ядром роботи виступає поглиблений аналіз досвіду залучення іноземних інвестицій в нові федеральні землі Німеччини та вироблення практичних рекомендацій для країн з перехідною економікою, в тому числі і для України, щодо стратегії залучення інвестиційних капіталів в економічний процес. В роботі значну увагу приділено дигресивній стратегії стимулювання іноземних інвестицій, визначенню її ефективності та інструментарію реалізації.

Ключові слова: інвестиції, прямі іноземні інвестиції, портфельні інвестиції, дигресивна інвестиційна стратегія, конкурентоспроможність, моделювання оцінок інвестиційного клімату, стратегія.

Маркуард Уве “Стратегия привлечения иностранных инвестиций в новые федеральные земли объединенной Германии”. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

В диссертации исследуются отношения, связанные с иностранным инвестированием, их сущность, значение и влияние на субъектов реализации этих отношений. Сердцевиной работы выступает углубленный анализ опыта привлечения иностранных инвестиций в новые федеральные земли Германии и разработка практических рекомендаций для стран с переходной экономикой, в том числе и для Украины, относительно стратегии привлечения инвестиционных капиталов в экономический процесс. В работе большое внимание уделено дигрессивной стратегии стимулирования иностранных инвестиций, определению ее эффективности и инструментария реализации.

Ключевые слова: инвестиции, прямые иностранные инвестиции, портфельные инвестиции, дигрессивная инвестиционная стратегия, конкурентоспособность, моделирование оценок инвестиционного климата, стратегия.

Marquard Uwe, Strategy of attracting of the foreign investments into new federal territories of reunited Germany. Manuscript.

Dissertation to obtain the degree of the Candidate of economic science, specialization 08.05.01- world economy and international economic relations. - Institute of International Relations of Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2002.

My thesis is intended to show the importance and analysis of Foreign Direct Investments in the macro-economy. In deviation from existing material, the business administration aspect should play an important role. Moreover, emphasis will be placed on medium-sized companies, which is not always the case in business literature.

The process of international investing as a form of foreign activity of enterprises and its impact on receiving country economy as well as social-economic consequences for countries-recipients of foreign capital were researched in the theses. At the same time the main attention was paid to analysis of foreign investments attraction to new federal lands of united Germany. The available theoretical base of investing abroad was analyzed, different assertions of classical economic theory were considerably revised with the purpose to utilize them in countries with transitional economy. As were proved in the theses, legislature, institutional mechanisms of foreign capital inflow regulation, forms of foreign entrepreneurship, limitations and stimulation in attraction and overturning of foreign capital are the constituent part of state policy in foreign direct investments stimulation.

In the first chapter the theoretical background is put forward in two forms. In this double-view, on the one side there is the analysis of the country and its economy and on the other side the company is described. Both areas depend on each other. A sound economy-policy can only exist when the opinions, criteria and mode of conduct of the companies are known. There are many new theories concerning the macro economy, of which only a few have been written about. One of the new ideas is that the changing economies - globalization, information- and communication-epoch - need to be taken into consideration, which in many areas leads to a modern and not a very well known area of the thesis. Apart from many new ideas. Phase-theory was also developed to explain the activities of company's abroad. It was called as the Foreign-Activity-Acceleration-Effect (FAA). This is concerned with the very high proportion of foreign investment or the stock of FDI respectively, as opposed to exports and foreign trade. The first chapter deals with the special situation of reform-countries, with the result that in reliance on specific situations the theoretical facts must be modified.