Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи

Враховуючи, що ХХІ століття - це доба інформаційної економіки, коли важливим і невід'ємним компонентом стабільності і зростання вважаються інформаційно-комунікаційні технології та ресурси, Україна формує перспективні стратегії прогресивного розвитку та міжнародної інтеграції за програмою становлення інформаційного суспільства. важливою передумовою реформування та інформатизації економічної сфери України є значні інформаційні ресурси держави, інтелектуальний потенціал, можливості технологічного розвитку інформаційної індустрії.

Новим напрямом міжнародного співробітництва як складової міжнародної інформаційної політики, що істотно впливає на міжнародні відносини, визначено також формування інституційних засад міжнародного обміну інформацією, регулювання кіберпростору і встановлення етичних принципів у глобальному інформаційному суспільстві для забезпечення політичних, економічних та соціальних відносин міжнародного співтовариства. Проаналізовано міжнародні дискусії з проблем регулювання кіберпростору, застосування принципів "м'якого" права в сфері міжнародного обміну інформацією, проблему становлення глобальної інфоетики у міждержавних відносинах.

З'ясовано, що парадигми міжнародної інформаційної політики зумовлюють якісно нові підходи до аналізу трансформації зовнішніх зносин, використання інформаційно-комунікаційних технологій у дипломатичній діяльності, глибинного осмислення новацій інформаційної економіки і впливу глобальних економічних процесів на світову політичну систему; визначають прогресивний розвиток інституційних засад міжнародних інформаційних відносин у контексті формування нової архітектури світового порядку.

міжнародний інформаційний політика

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми міжнародної інформаційної політики, що виявляється у багатовимірному дослідженні основних детермінантів міжнародної інформаційної системи в добу глобалізації. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути головні складові системи міжнародної інформаційної політики в динаміці їхнього розвитку, в тісній взаємодії комунікаційних процесів і сфери міжнародних відносин, через призму еволюції світової політики на глобальному, регіональному і національному рівнях. Нелінійна методологія аналізу дала можливість з'ясувати провідні політичні, соціально-економічні та інституційно-правові складові системи, що досліджувалась, і визначити її нинішній функціональний стан, який відповідно до параметральних характеристик можна кваліфікувати як транзитивний з незворотною динамічною перспективою розвитку.

Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:

1. Сучасний розвиток міжнародних відносин має комплексний, системний характер, якому повністю відповідають глобальні процеси концентрації інформації та комунікації. Визнання концепції "інформаційного суспільства" як третьої глобальної стадії цивілізаційного розвитку дає підстави вважати, що ця теорія стала результатом взаємодії і розвитку численних економічних, соціальних і політологічних концепцій другої половини ХХ століття, істотно вплинула на формування позицій міжнародних та національних інститутів щодо впровадження ідеології "інформаційного суспільства" в міжнародну та державну політику більшості країн світу. Дослідження показало, що на сучасному етапі склалася ситуація, коли, з одного боку, в умовах глобалізації посилюється конвергенція всіх параметрів міжнародного співтовариства а з іншого (одночасно) - відбувається розмежування світу за ознакою інформаційно-технологічного прогресу, формування світового андеґраунду, неоанархії та неолуддизму як прояву побічних наслідків інформаційної революції. Однак, як свідчить динаміка міжнародних процесів, глобалізація та її "локомотив" - глобалізація комунікації є одним із тих процесів, які об'єктивно обумовлені прогресом цивілізації і потребують ґрунтовних досліджень та мобільності як політичних рішень, так і суспільного розвитку.

2. Глобалізація комунікації, формування ідеології інформаційного суспільства, прискорена еволюція цивілізаційних процесів останньої чверті ХХ - початку ХХІ століття радикально змінюють стратегію розвитку і зовнішньополітичні доктрини європейських міжурядових інститутів, національних урядів і європейської спільноти. Основним рушієм інформаційного суспільства виступає глобалізм, для якого, за визначенням Й. Масуди, характерні три ідеї: почуття єдності людства, гармонія людини і природного середовища, поява глобального інформаційного простору без регіональних і національних кордонів. Процеси глобалізації комунікацій мають неоднозначні наслідки для міжнародної політики: з одного боку, вони забезпечують планетарні взаємозв'язки та взаємовпливи, сприяють демократизації глобального управління на противагу авторитаризму та ізоляціонізму, відкривають нові можливості для досягнення глобального добробуту; з іншого боку, технологічні зміни формують нові типи поляризації у сучасному світі, сприяють виключенню інформаційно-бідних країн та національних спільнот із загального цивілізаційного процесу.

Концепція міжнародної інформаційної політики реалізується за допомогою міжнародної організації ЮНЕСКО, зміст якої полягає у прагненні міжнародного співтовариства спільно працювати над створенням нової політичної системи в рамках ідеології інформаційного суспільства. Концепція універсальної участі країн-членів ЮНЕСКО в процесах трансформації, що мають одночасно політичний, економічний і соціальний виміри, визначає ряд пріоритетів міжнародної політики Організації, спрямованих на створення умов для становлення глобального інформаційного суспільства, тобто забезпечує: 1) міжкультурний діалог цивілізацій; 2) розвиток інтелектуального потенціалу людства; 3) етику інформаційного суспільства; 4) етику живого світу; 5) освіту для всіх протягом всього життя.

Таким чином, ЮНЕСКО у структурі міжнародної інформаційної політики ХХІ століття стає важливим форумом міжнародних відносин, глобальною рушійною силою цивілізаційного розвитку на шляху взаєморозуміння і пошуку загальногуманістичних прийнятних рішень.

3. Міжнародний досвід становлення інформаційного суспільства дає можливість визначити регіональні і національні пріоритети та відмінності, шляхи координації політичної волі держав, які виявляються у поєднанні державних інтересів з ініціативою приватного сектору, у фінансуванні вільної конкуренції, розвитку інфоінфраструктури. Політики усвідомлюють, що інформаційне лідерство посилює ефект міжнародної політики, визначає значимість країн у світовій ієрархії, є вагомим фактором міжнародних впливів, інструментом дипломатії та стратегії міжнародного розвитку. Динамічні глобальні комунікаційні процеси обумовлюють моделі інформаційного суспільства, знакові характеристики перехідних процесів - політичні системи інформаційної доби, глобальну інфоінфраструктуру, законодавчу базу, соціальні пріоритети, нову економіку, культурну самобутність та ідентичність націй в цифровому світі.

"Глобалізація без врахування етичних і духовних цінностей, - підкреслив у посланні до Всесвітнього економічного форуму у Давосі-2000 Папа Римський Іоан Павло ІІ, - спричинить подальшу поляризацію в світі: країни з різним рівнем економічного розвитку будуть розвиватися окремо. Без відчуття солідарності мільйони людей почуватимуться обмеженими у своїх правах на сучасні інформаційні технології і нові знання, якщо прагнутимуть використати розвиток та прогрес заради свого добробуту".

Регіональні переваги визначаються спільними політичними інтересами, традиціями, культурою, економічною інтеграцією, колективною безпекою і миробудівництвом. Мета регіональної політики, за документами міжнародних організацій, полягає у консолідації національних ресурсів, координації діючих і майбутніх об'єктів "інфоструктури", ліквідації диспропорцій в інформаційних потоках, забезпеченні національної суверенності та культурної самобутності, інтеграції у міжнародний інформаційний простір і міжнародний розподіл праці.

4. Міжнародне співробітництво в рамках європейських міжурядових організацій надає можливість використати потенціал регіональних інститутів, які задекларували у своїх політичних документах важливу роль проблем, що постали перед людством у процесі переходу до нової ери. Європейські організації - Рада Європи, Європейський Союз, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі, Центральна Європейська Ініціатива, міжнародні спеціалізовані інституції та неурядові організації реалізують стратегії інформаційного суспільства, впровадження моделі e-Europe, підкреслюють необхідність національних підходів як складового компонента реалізації регіональної і глобальної інформаційної політики.

Тенденції міжнародного співробітництва за участю МСО та неурядових міжнародних організацій обумовлюються логікою глобалізації міжнародних відносин, появою широких представницьких контактів неурядового характеру, впливом сучасних засобів комунікації на взаємодію державних утворень і суспільних структур.

5. Проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце в структурі міжнародної інформаційної політики, визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку, реалізацію стратегій становлення глобального інформаційного (інтелектуального) суспільства, навіть саме існування цивілізації.

Феномен міжнародної інформаційної безпеки обумовлюється стратегічною спрямованістю інформаційних озброєнь проти критично важливих структур життєдіяльності і функціонування міжнародного співтовариства, визнання інформаційної зброї як нового глобального виду зброї масового ураження, катастрофічного за наслідками свого застосування, необхідністю створення міжнародного механізму протидії і попередження глобальних інформаційних війн в рамках політичної компетенції ООН, регіональних міжнародних організацій з проблем безпеки та оборони, політичних рішень на національному рівні.

Концепція регіональної політики інформаційної безпеки стала надзвичайно актуальною проблемою у прогресуючому світовому розвитку цивілізації. Глобалізація комунікації та трансформація світової системи міжнародних відносин обумовлюють позиції країн НАТО та ОБСЄ щодо інформаційного виміру європейської безпеки, сприяють взаєморозумінню і пошуку спільних рішень щодо протидії інформаційним та комунікаційним загрозам, визначають пріоритетами політики безпекових інституцій - забезпечення сталого миру в регіоні, становлення інформаційного суспільства, нової економіки та міжкультурних відносин.

6. Зміна парадигми в науці та зсуви у громадській свідомості вплинули на методи і результати прогнозування міжнародних відносин, трансформували систему чинників, основоположних для прийняття і реалізації зовнішньополітичних рішень, призвели до перегляду пріоритетів зовнішньої політики окремих країн в контексті глобальних проблем сучасності. Інформаційна парадигма сучасного розвитку виступає як парадигма політичної дії, як система оцінок політичної і соціально-економічної ситуації на основі яких формулюються і аргументуються задачі для практичної діяльності на національному і глобальному рівнях.

Трансформація забезпечення зовнішньополітичних інтересів на міжнародній арені залежать від врахування глобальних факторів; елементом зовнішньої політики виступають формування і підтримування іміджу країни, національних пріоритетів у міжнародних інформаційних потоках, мережева та публічна дипломатія.

В політичних стратегіях інформаційного суспільства вирішальну роль відіграє ідея нової (інформаційної) економіки. Інформаційна економіка спроможна функціонувати як єдина система в режимі реального часу в масштабі всієї планети. М. Кастельс передбачає, що вона охопить усі країни, всі території, всі культури і всі прибутки.

Взаємозалежність сучасного універсалізованого та інтегрованого світу приводить до необхідності забезпечення його інформаційної єдності і транскордонного переміщення зростаючих потоків інформації. Тому в інформаційну епоху закономірно зростає значення політики правового регулювання міжнародного обміну інформацією, яка є могутнім інститутом формування громадської думки і впливає через нього на зовнішню і внутрішню політику держав.

В інформаційному суспільстві актуальною є проблема забезпечення прав людини, демократичних цінностей і свобод. Право на комунікацію, плюралізація засобів масової комунікації, охорона інтелектуальної власності в кіберпросторі, забезпечення конфіденційності інформації в процесі електронної комерції, право на доступність інформаційних послуг і недопущення дискримінації за інформаційною ознакою обумовлюють необхідність розробки інформаційного кодексу Європи "Inforights", національних інформаційних кодексів та міжурядових документів відповідної компетенції для регулювання міжнародних інформаційних відносин.

7. Фактори включення України в процеси міжнародної та європейської інтеграції формують стратегію економічного і соціального розвитку держави, обумовлюють пріоритети динамічного зростання в умовах трансформації демократичних інститутів, ринкової економіки та культурної сфери. Глибока взаємодія в інформаційній сфері, входження України в світову інформаційну політику впливають на інформаційні концепції, розвиток інфраструктури, інформаційний потенціал та виробництво національних інформаційних продуктів. Загальноєвропейські тенденції та національний досвід показують, що політичні і соціально-економічні зміни залежать від політичної орієнтації влади, зміни масової свідомості, демонополізації економічного сектору, впровадження нових технологій в державне і муніципальне управління. Сутність політики європейської інтеграції України в умовах становлення інформаційного суспільства полягає у запровадження досвіду розвинутих країн у використанні інформаційних і комунікаційних технологій в суспільно-політичній, соціально-економічній та культурній сферах і в приватному секторі. Європейська та євроатлантична інтеграція як вектор міжнародної політики України, співробітництво з міжнародними організаціями сприяють розробці стратегії і програми інформаційного суспільства для України, створенню сучасних інформаційних магістралей, розвитку ринку електронної комерції та інформаційних послуг, демократизації політичних інститутів, плюралізму вираження поглядів і прогресивній участі українського суспільства в політичних процесах ХХІ століття.

Міжнародні прагнення України потребують державної підтримки на рівні політичних рішень, виконавчих структур, законодавчого забезпечення і спрямованого впливу на усвідомлення суспільством нових можливостей інформаційної цивілізації.

Основні наукові положення, теоретичні та практичні висновки дисертації викладено у наступних публікаціях:

Література

1. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика: Монографія. - К.: Наша культура і наука, 2000. - 368 с.

2. Макаренко Є.А. Інформаційне суспільство: політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО: Монографія. - К.: Наша культура і наука, 2001. - 385 с.

3. Статті у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць:

4. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика (за матеріалами П'ятої конференції "Інформаційне суспільство - виклик для Європи" Комітету Міністрів Ради Європи з інформації. Салоніки, Греція. 1997 рік) //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1998. - № 8. - С. 3-42.

5. Макаренко Є.А. Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики: теоретичні та прикладні аспекти //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - № 12. Частина ІІІ. - С. 89-109.

6. Макаренко Є.А. Інформаційна політика юнеско і проблеми глобального міжнародного розвитку //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - № 13. Частина І. - С. 146-174.

7. Макаренко Є.А. Ідеологія інформаційного суспільства: політичні та правові проблеми міжнародного інформаційного поля //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - № 14. Частина І. - С. 178-200.

8. Макаренко Є.А. Проблемний аналіз концепцій регіональної та національної інформаційної політики //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - № 15. - С. 168-199.

9. Макаренко Є.А. Політичні аспекти міжнародного співробітництва у галузі комунікації та інформації в рамках цєі //Актуальні проблеми міжнародних відносин. -1999. - № 16. - С. 211-217.

10. Макаренко Є.А. Міжнародні аспекти інформаційної політики україни: прогнозування національних перспектив становлення інформаційного суспільства //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - № 17. Частина І. - С. 173-195.

11. Макаренко Є.А. Національна інформаційна політика україни: проблеми і перспективи розвитку інформаційної інфраструктури //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - № 18. Частина І. - С. 209-220.

12. Макаренко Є.А. Пан'європейська інформаційна політика і проблема саморегулювання засобів масової комунікації в Європі //Актуальні проблеми міжнародних відносин. -2000. - № 19. Частина IІ. - С. 66-85.

13. Макаренко Є.А. Політичні стратегії інформаційного суспільства: специфіка національних моделей //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - № 22. Частина І. - С. 202-210.

14. Макаренко Є.А. Інформаційна політика ОБСЄ //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - № 23. Частина І. - С. 174-190.

15. Макаренко Є.А. Політика економічного зростання в інформаційному суспільстві //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - № 24. Частина І. - С. 203-206.

16. Макаренко Є.А. Динаміка політики європейських спеціалізованих та неурядових інституцій в галузі комунікації //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 27. Частина ІІ. - С. 190-219.

17. Макаренко Є.А. Глобальна інформаційна безпека: нові виклики і нові стратегії //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 28. Частина І. - С. 25-48.

18. Макаренко Є.А. Сучасні комунікаційні технології і політичний розвиток світу //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 30. Частина І. - С. 55-65.

19. Макаренко Є.А. Політичні стратегії інформаційного співробітництва України з європейськими міжурядовими організаціями //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Випуск 31. Частина І. - С. 24-42.

20. Макаренко Є.А. Міжнародна політика міжнародних організацій у галузі комунікації //Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1998. - № 10. - С. 57-68.

21. Макаренко Є.А. Європейська комунікація у контексті глобального міжнародного розвитку //Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1999. - № 11. - С. 69-72.

22. Макаренко Є.А. Правове регулювання реклами у європі //Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1999. - № 12. - С. 18-21.

23. Макаренко Є.А. Проблеми правової охорони даних та свобода інформації у документах Ради Європи //Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1999. - № 13. - С. 78-81.

24. Макаренко Є.А. Конституційне забезпечення інформаційних прав і свобод у демократичному суспільстві //Вісник Київського університету. Ювілейний випуск. - 1999. - С. 131-139.

25. Макаренко Є.А. Політичні і економічні пріоритети інформаційного суспільства: аналітичний огляд міжнародних глобальних процесів //Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 2000. - № 16. - С. 81-87.

26. Макаренко Є.А. Європейське інформаційне суспільство: виклики ХХІ століття для країн Центральної та Східної Європи //Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 2000. - № 17. - С. 64-77.

27. Макаренко Є.А. Інформаційне право європейських країн: конституційні положення про права і свободи ЗМІ //Права журналістів: європейський і національний контексти. К., 2000. - С. 11-18.

28. Макаренко Є.А. Інформаційний вимір європейської інтеграції. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Випуск XXIV в 2-х т. /НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: від ред. М.І. Долішній. Львів-Луцьк. Ред. вид. відд. "Вежа" держ. ун-ту ім. Л. Українки, 2001. Т. 2. С. 268-276.

29. Размещено на Allbest.ru