Актуальність теми дослідження. Однією з важливих науково-практичних проблем, які постали перед вітчизняною фінансовою наукою і потребують невідкладного вирішення, є нагальна необхідність розроблення науково обґрунтованої концепції і ефективної стратегії співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями (МФО).

Проте слід зазначити, що в Україні відчувається дефіцит вагомих досліджень у сфері аналізу співпраці з МФО, а коло публікацій обмежується, в більшості своїй, журнальними публікаціями. Бракує ґрунтовних, практично орієнтованих наукових розробок, які б висвітлювали широкий комплекс питань, пов'язаних з державними зовнішніми запозиченнями, і могли б бути використані для оптимізації стратегії співпраці з МФО. Суттєвим недоліком вітчизняних досліджень з питань зовнішніх державних запозичень є те, що не в достатній мірі враховуються надбання світової економічної науки у цій сфері і недопрацьовані з прагматичного боку в конкретних питаннях вирішення проблеми ефективності використання кредитних коштів.

Вагомість окресленої проблематики, її актуальність та необхідність вирішення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова наукової тематики Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України протягом 1997 - 2002 рр. і зокрема пов'язане з виконанням наступних тем: “Дослідження інструментів державного регулювання економіки та визначення їх впливу на наповнення Державного бюджету” - номер держреєстрації 0198u005951, “Вивчення можливих наслідків залучення іноземних кредитів в економіку України на перспективу” - номер держреєстрації 0198u004292 (автором подані пропозиції щодо розроблення довгострокової стратегічної програми зовнішніх запозичень) та “Вивчення зарубіжного досвіду стимулювання іноземних інвестицій та розробка шляхів розширення залучення їх в економіку України” - номер держреєстрації 0198u005945 (автором подані пропозиції щодо концепції державного управління інвестиційними процесами).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка шляхів удосконалення процедур залучення та ефективного використання кредитних ресурсів, що надаються міжнародними фінансовими організаціями.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

- визначення економічної сутності міжнародних кредитних відносин на сучасному етапі;

- розкриття організації міжнародного кредитування;

- виявлення тенденцій розвитку міжнародних кредитних відносин в умовах глобалізації;

- узагальнення та розвиток принципів і складових механізму міжнародних кредитних відносин України;

- оцінка ефективності міжнародного кредитування України;

- обґрунтування правових засад, нових напрямків та провідних елементів міжнародних кредитних програм України.

Об'єктом дослідження є фінансово-економічні відносини, які виникають між державою та МФО в процесі залучення та використання кредитних коштів.

Предметом дослідження є система кредитування економіки України міжнародними фінансовими організаціями.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення основних задач дисертаційної роботи застосовані різноманітні методи дослідження. До основних загальнонаукових методів дослідження, які використані автором, відносяться діалектичний метод пізнання, логічний та формально-логічний методи, метод порівняння та синтезу. Зазначені методи були застосовані головним чином при дослідженні соціально-економічної природи і теоретичних основ міжнародних валютно-кредитних відносин вітчизняної нормативно-правової бази, яка регулює відносини зовнішніх запозичень. До спеціальних економічних методів дослідження, які використані при написанні роботи, належать метод прогнозування та факторний аналіз тощо. За допомогою цих методів був проведений комплексний аналіз статистичних даних, які характеризують динаміку залучення кредитних ресурсів МФО в економіку України, моніторинг кредитів, визначені основні засади управління проектами в системі міжнародного кредитування.

Статистичну та фактологічну основу дослідження становлять матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів та Національного банку України, аналітичні матеріали МВФ, Світового банку та інших МФО. Опрацьовано законодавчі та нормативні акти, що регулюють фінансовий механізм державних запозичень України, рекомендації міжнародних експертів з питань макроекономічного розвитку країни, економічні звіти науково-дослідних установ, вітчизняна та зарубіжна статистична, монографічна і періодична література, присвячена проблематиці кредитування економіки МФО.

Наукова новизна отриманих результатів. Основні положення, які формують наукову новизну результатів дисертаційного дослідження, полягають у тому, що в роботі було:

- визначено основні тенденції розвитку міжнародних фінансових організацій в умовах глобалізації на основі удосконаленої їх систематизації за масштабами, сферами і дієвістю впливу;

- проаналізовано системні наслідки використання міжнародного кредиту, зокрема показано, яким чином міжнародний кредит веде до економічного зростання, появи нових технологій і виробництв, підтримує необхідний рівень споживання, збільшує зайнятість, згладжує нерівномірності податкових надходжень, вирішує проблему тимчасового їх дефіциту, врегульовує дефіцитні позиції, що пов'язані із розвитком галузей і окремих сфер діяльності, врівноважує диспропорції між попитом і пропозицією;

- доведено, що основними принципами, на яких Україна повинна в подальшому будувати співпрацю з МФО, є включення моделі співпраці України з МФО в загальну модель соціально-економічного розвитку держави та переорієнтація цього співробітництва на досягнення національних інтересів і національної безпеки України;

- отримала подальше обґрунтування класифікація кредитних проектів МФО при впровадженні яких Україна отримує кредитні кошти;

- отримала подальший розвиток ідея розробки та впровадження Стратегії запозичень, на основі якої повинні бути розроблені Програми співробітництва з МФО;

- вперше розроблено методику відображення у державному бюджеті операцій, пов'язаних із залученням, використанням, обслуговуванням та погашенням кредитів, які отримує Україна від міжнародних фінансових організацій;

- обґрунтовано параметри організаційно-інституційного вдосконалення системи управління державними запозиченнями; зокрема вперше визначено найбільш ефективний розподіл функцій і сфер діяльності між державними структурами в процесі співробітництва з МФО, відповідно до якого всі основні функції по менеджменту проектів концентруються в Міністерстві фінансів;

- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинної законодавчо-нормативної бази України в галузі співробітництва з МФО, особливо в частині необхідності розроблення документу з оцінки фінансового стану бенефіціара, який отримує кошти МФО; розробки системи управління проектами та програмами, що підтримуються МФО.

Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Основні висновки, запропоновані дисертантом, використовуються в практичній роботі Департаменту державного боргу Міністерства фінансів України. Практичне застосування знайшли запропоновані автором методи покращення менеджменту проектів МФО шляхом вдосконалення діяльності груп впровадження проектів, пропозиції щодо зміни порядку відображення у Державному бюджеті операцій, пов'язаних з проходженням кредитних ресурсів МФО (довідка № 074 - 04/423 від 27.08.2002 р.). Висновки автора, які випливають з дослідження природи державних запозичень, механізму підготовки та реалізації проектів МФО були використані при розробці проекту Постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями” від 10.10.2001 р. № 1317 (довідка № 16 - 42/169 від 13.03.2003 р.). Концептуальні підходи до методів обліку кредитних ресурсів МФО впроваджені автором в розробленій інформаційній системі “Інформаційно-аналітична система управління проектами”, захищеній авторським свідоцтвом ПА № 4834 від 12.10.2001 року.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно, всі публікації у фахових виданнях здійснені без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях відділу фінансових ресурсів держави Науково-дослідного інституту при Міністерстві фінансів України. Пропозиції автора доповідались на міжнародному семінарі “Управління зовнішнім боргом”, який був організований Світовим банком (м. Москва, 14-16 травня 1997 року). Автор брав участь у міжнародній науковій конференції “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)” (м. Київ, 19-20 листопада 1998 року), де виступив з доповіддю щодо реформи банківської системи і розвитку банківського сектору в Україні. Основні результати дисертаційної роботи обговорювалися на другій міжнародній конференції “ЕнергоРинок України” (EMU99) (Крим, 1-5 червня 1999 року), міжнародних науково-практичних конференціях “Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі” (Чернівці, Буковинський державний фінансово-економічний інститут, 2000), “Проблеми та перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 20 листопада 2002 року). Пропозиції автора щодо шляхів вирішення проблем, які виникають при впровадженні проектів Світового банку в Україні були виголошені на семінарах “Проекти Світового банку в Україні: проблеми та перспективи” Міжнародного центру перспективних досліджень (м. Київ, 10 листопада 2000 року, 13 лютого 2001 року). Результати дисертаційної роботи викладались на науково-практичній конференції “Проблеми фінансової політики в Україні” (м. Київ, 5-6 квітня 2001 року), “Проблеми бюджетної політики України в умовах перехідної економіки” (Київ, 5-6 квітня 2001 року), Міжнародному енергетичному форумі: МЕФ СНД-2001 (Крим, 23-30 вересня 2001 року), Міжнародному енергетичному форумі: МЕФ СНД-2002 (Крим, 17-24 вересня 2002 року).

Публікації. Результати дисертації були висвітлені автором у 11 публікаціях загальним обсягом 5,46 д.а., в тому числі в чотирьох наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,48 д.а., 4 тезах науково-практичних конференцій загальним обсягом 1,38 д.а., 1 монографії та 2 статтях в Енциклопедії банківської справи України.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів та висновків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 179 сторінок, містить 2 таблиці та 6 рисунків. В роботі вміщено 10 додатків. Список використаних джерел містить 231 найменування на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та відображено завдання дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

В першому розділі розкрито сутність міжнародних валютно-кредитних відносин, окреслено роль міжнародного кредиту в процесі економічного розвитку держави. Автором зроблено критичний аналіз різноманітних теорій державних запозичень, підіймається проблема використання державного кредиту як інструменту перекладання тягаря боргу на прийдешні покоління.

Проведений критичний аналіз показує, що найбільш відомими критиками “Теореми еквівалентності Рікардо-Барро” є Д.Б'юкенен та Р.Вагнер, які доводять, що положення теореми еквівалентності відірвані від реального життя. Відповідно до теорії А.Лернера та А.Пігу при державному внутрішньому борзі неможливо перекласти тягар оподаткування та обслуговування боргу на майбутні покоління, оскільки одночасно державний борг є і суспільним активом (гіпотеза “Нової ортодоксії”), а згідно з інвестиційною гіпотезою, представниками якої є Ф.Модільяні, В.Вікрі, Р.Масгрейв, факт перекладання тягаря боргу на майбутні покоління існує Masgrave R.A. Public Finance in Theory and Practice. - New York: McGraw-Hill. - 1973. - Р.184..

Результати проведеного аналізу дають можливість зробити висновок про те, що отримання міжнародного кредиту можна розглядати як перенесення тягаря оподаткування на майбутні покоління і важливою є відповідь на питання: коли перенесення тягаря є виправданим, а коли - ні?

Аналізуючи сферу діяльності Світового банку автор доводить, що вона є набагато ширшою, ніж його кредитні операції і включає в себе аналіз економічного становища країни позичальника і глибокі наукові дослідження потреб галузей, в які планується спрямувати позики. Отримання допомоги від головної кредитної установи Світового банку - Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) залежить в більшості від чинників загальноекономічного стану країни, а отримання допомоги від МВФ - від стану монетарної системи, перш за все, від платіжного балансу країни-учасника, узгодженості його платежів і надходжень з інших країн.

Після того, як у 80-х роках розпочався загальний спад світової економіки, Світовий банк розширив свої кредитні операції, включивши до них позики, призначені на структурну перебудову та галузеву адаптацію, в той же час МВФ вийшов за межі простого коригування платіжних балансів і брав участь у структурних реформах економік своїх країн-членів. Аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що деяке перекривання діяльності цих двох інституцій не тільки можливе, а й неминуче. В зв'язку з цим важливого значення набуває тісна співпраця між Світовим банком та МВФ.

На думку здобувача більше уваги необхідно приділяти удосконаленню процедури негайної реакції на перші прояви фінансових криз, які можуть створити великі проблеми в майбутньому. Міжнародне співтовариство, адекватно оцінюючи глобальні виміри кризи, посилило зусилля щодо зміцнення міжнародної валютної і фінансової системи. Було створено Тимчасовий комітет Ради директорів МВФ із визначенням основних напрямків його діяльності.

Слід підкреслити, що МВФ рекомендується утримуватись від безпосереднього впливу на довгострокові структурні та соціальні компоненти національного розвитку, а Світовому банку - від управління країнами. На думку автора дослідження, МВФ має в подальшому забезпечити прозорість своїх операцій, широко популяризувати свою діяльність, а Світовий банк та банки розвитку повинні спрямовуватись на максимально можливе підвищення ефективності їх діяльності.

В другому розділі розглянуто механізми, за якими Світовий банк та ЄБРР надають кредитні ресурси Україні, проведено моніторинг кредитування економіки України зазначеними МФО та проаналізовано ефективність використання кредитних коштів, які надійшли на Україну.

Розглянуто умови, на яких один з основних кредиторів України - МБРР кредитує економіку України. Підкреслюється, що підготовка і реалізація кожного проекту проходить через визначений цикл, який із деякими варіаціями є однаковим для всіх проектів.

Автором проаналізовано операційні групи Світового банку, відповідно до рівня доходів населення; визначено місце України в цих групах, проаналізовано фінансові умови, на яких Світовий банк надає Україні кредитні ресурси. За класифікацією Світового банку Україна належить до категорії країн з низьким рівнем доходів, термін погашення кредитів для таких країн становить 20 років з пільговим періодом 5 років, ставка відсотків може бути фіксованою або плаваючою, прив'язаною до ставки LIBOR. Обов'язковою умовою при закупівлях, що фінансуються цілком або частково за рахунок коштів Банку, є проведення міжнародних конкурсних торгів.

В дисертаційному дослідженні отримала подальше обґрунтування класифікація проектів, по яких Світовий банк надає Україні кредитні кошти:

· системні проекти - спрямовані на підтримку реформ в Україні. Умовами впровадження проектів та надання позик є здійснення певного переліку політичних заходів;

· інвестиційні проекти - метою їх є розвиток або реконструкція підприємств певної галузі або району, надання коштів на поповнення оборотних засобів підприємств. Фінансування здійснюється на умовах самоокупності та співфінансування;

· інституціональні проекти - держава залучає кредитні кошти під конкретні програми інституціонального розвитку, для підтримки та розвитку певних органів державного управління, організацій та установ.

В порівнянні з іншими МФО ЄБРР працює як в державному, так і в приватному секторах і має у своєму розпорядженні набір гнучких інструментів фінансування.

Крім проектно-комерційної діяльності проаналізовано діяльність ЄБРР як адміністратора і координатора грантових механізмів, які реалізуються на Україні: рахунку ядерної безпеки і Фонду “Укриття”. Доведено, що ЄБРР є особливо привабливим партнером для багатьох стратегічних інвесторів, бо має можливість керувати певними видами ризиків в тому середовищі, яке є для більшості власників капіталів ризиковим.

Автором розглянуто три етапи, які пройшло співробітництво України з Світовим банком у своєму розвитку, проаналізовано, узагальнено і визначено проблеми, які виникали на кожному етапі співробітництва. Наведено висновки, які були зроблені Світовим банком в звітах про хід виконання Стратегії Світового банку в Україні та подано пропозиції щодо необхідності спільної співпраці кредитора і позичальника над проектами на етапі їх реалізації.

Аналіз наведених в дослідженні даних щодо використання Україною кредитних ресурсів Світового банку та ЄБРР показує, що однією із проблем є невикористання всієї суми кредитних коштів, доступ до яких отримує України після укладення кожної кредитної угоди. Непоодинокі випадки повного або часткового анулювання коштів позик Світового банку та ЄБРР. Так, були анульовані кошти позик МБРР в рамках 5 завершених інвестиційних проектів Світового банку в Україні на суму 291,9 млн. дол. США, що складає 61% від загальної суми цих позик.

За результатами дослідження процесу підготовки проектів МФО в Україні підкреслено, що занадто тривалий час витрачається на підготовку проектів, надто тривалим є період набуття чинності угодами про позику. Доведено, що причинами окреслених явищ є недосконалість нормативно-правової бази, що регулює процес державних запозичень в Україні, невисока якість підготовки проектів з боку України.

В третьому розділі розкрито і обґрунтовано правові та організаційні засади, основні напрямки і механізми удосконалення управління програмами в системі міжнародного кредитування.

Автором дослідження проаналізовано існуючу нормативно-правову базу України, яка регулює співробітництво з МФО і зроблено висновок щодо її несистемного характеру та наявності цілої низки законодавчо неврегульованих питань. В дослідженні надано аналіз нормативних документів, які застосовують МФО при наданні кредитних ресурсів країнам-членам і вказано на відсутність подібних документів з боку України. Доведено необхідність розробки і впровадження в Україні системи підготовки і управління запозиченнями, першим кроком по підготовці якої повинна стати Стратегія запозичень. Стратегія запозичень має розроблятися як довго-середньострокова програма і базуватися на Державних програмах соціально-економічного розвитку України.

З метою вирішення проблеми забезпечення прозорості механізмів державного запозичення і відображення у державному бюджеті всіх операцій, пов'язаних із залученням, використанням, обслуговуванням та погашенням державного кредиту, у дисертації обґрунтовуються нові підходи та пропозиції до обліку цих операцій. Пропонується: залучення позик, яке здійснюється з метою подальшого рекредитування або участі в інвестиційних проектах МФО, здійснювати за розділом “Фінансування бюджету” з одночасним відображенням у видатковій частині бюджету, повернення державних позичок відображати з від'ємним знаком у видатковій частині бюджету за позицією “кредитування”, відсотки за користування позиками планувати у доходній частині бюджету, усі операції по залученню кредитних коштів від МФО відображати за спеціальним фондом державного бюджету.

Саме такий підхід з урахуванням пропозицій автора дослідження, було започатковано в Україні при підготовці Закону України “Про державний бюджет України на 2001 рік” і вдосконалено при підготовці Закону України “Про державний бюджет України на 2002 рік”.

При формуванні проекту Державного бюджету на 2002 рік була створена нова класифікація видатків державного бюджету - програмна класифікація і використання коштів позик міжнародних фінансових організацій на впровадження нових проектів соціально-економічного розвитку було відображено в державному бюджеті по спеціально створеним для цієї мети кодам програмної класифікації у розрізі головних розпорядників, відповідальних за впровадження спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Автором дослідження проаналізовано основні напрямки, за якими, відповідно до Стратегії допомоги Україні на період 2001 - 2003 року, Світовий банк надає і планує надавати кредитну і грантову допомогу Україні. Відповідно до нової Стратегії співпраці України і Світового банку на період 2003 - 2008 років вперше передбачається тісна співпраця з урядом України на всіх етапах підготовки і започаткування цієї стратегії.

Нова Стратегія ЄБРР щодо співпраці з Україною була обговорена в уряді України і в громадському суспільстві і прийнята Радою директорів ЄБРР восени 2002 року. Як показав проведений автором дослідження аналіз, кардинальних змін при розробці нової Стратегії не відбувається, корективам піддаються основні напрямки діяльності Банку в залежності від глибини здійснюваних реформ і зовнішньої ситуації.

Автором доведено, що для України необхідною є подальша співпраця з МВФ за умов розширення її сфер та більшої ефективності з поступовим перенесенням центру ваги в площину безкредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової економічної кон'юнктури, з динамікою та напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.

Удосконалення організаційних засад управління системою запозичень пропонується здійснювати шляхом створення в Міністерстві фінансів України підрозділу, який би забезпечив виконання всього комплексу завдань по управлінню системою зовнішніх запозичень. Доведена необхідність посилення в Міністерстві фінансів підрозділу, який би постійно відстежував розвиток кон'юнктури на окремих кредитних ринках.

При умові посилення зазначеного підрозділу з'явиться можливість використання нових інструментів Світового банку, застосування широкого спектру інструментів активного управління боргом.

Автором в дослідженні проаналізовано схему руху кредитних коштів, що надходять в Україну від МФО, яка існує на сьогодні і запропоновано нову, змінену схему руху кредитних коштів, яка враховує відображення кредитних коштів, які надходять в Україну, в державному бюджеті.

Важливим напрямком удосконалення організаційної структури управління державними запозиченнями є удосконалення менеджменту проектів. Здійснено аналіз існуючих груп впровадження проектів, які створюються при реалізації міжнародних кредитних програм і запропоновано варіанти щодо створення груп, які б діяли з найбільшою ефективністю при реалізації проекту.

Метою залучення консультантів при роботі з проектами МФО повинно бути навчання співробітників державної організації чи міністерства, що реалізує проект. Це надає можливість найефективніше використовувати кредитні чи грантові кошти, за рахунок яких залучалися консультанти та забезпечує ефективне впровадження проекту на весь термін дії кредитної угоди між Україною та МФО.

ВИСНОВКИ

У дисертації розкрито економічну природу та проаналізовані різноманітні сучасні теорії міжнародних валютно-кредитних відносин, проведено емпіричний аналіз основних тенденцій розвитку державних зовнішніх запозичень України. Результатом проведеного дослідження стала розробка нових організаційних та методологічних засад ефективного механізму співпраці з України з міжнародними фінансовими організаціями. Основні висновки і пропозиції, які є результатом дослідження, зводяться до наступного.

1. У період післякризового розвитку, коли стадію входження нашої держави в міжнародну фінансову систему можна вважати завершеною, потрібне вдосконалення механізмів співробітництва з МФО. Основою такого співробітництва мають бути національні економічні інтереси, потреби подальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети.

2. Принципи організації, структура, головні функції таких міжнародних фінансово-кредитних установ, як МВФ, Світовий банк та ЄБРР, забезпечують їм провідну роль у системі світового господарства. Світовий банк та МВФ утворюють подвійну міждержавну основу, яка підтримує всю світову економіку та її інфраструктуру, а не окремі країни. Аналіз принципів організації та функцій Світового банку, МВФ та ЄБРР доводить, що підтримувані ними заходи економічної та фінансової стабілізації у країнах-членах відповідають меті глобального розвитку. Виходячи з цього участь країн з перехідною економікою в діяльності цих організацій не є загрозою їх національній безпеці. Проблема криється безпосередньо в самій країні-позичальнику, в ефективності і перспективній прибутковості використання нею запозичених коштів, і тому факті, що в сьогоднішніх умовах ізоляція є збитковою.

3. Враховуючи різні підходи до надання кредитів державам-членам з боку Світового банку та ЄБРР, автор вважає за необхідне інтенсивно розширювати такі види міжнародного кредиту, як інвестиційні кредити Світового банку та ЄБРР. Доцільно активніше співпрацювати з ЄБРР з питань залучення кредитних коштів під конкретні інвестиційні проекти розвитку вітчизняної економіки, що передбачають повну окупність, а з Світовим банком - з питань залучення коштів на структурні перетворення, інституціональні проекти, теоретичні дослідження.

4. Продовження співробітництва України з МФО є доцільним і виправданим, в подальшому необхідно розвивати взаємодію з іншими організаціями групи Світового банку (Міжнародною фінансовою корпорацією, Міжнародною асоціацією розвитку, Багатостороннім агентством гарантування інвестицій).

5. В багатьох випадках Україна має доступ до кредитних коштів, але не вибирає їх, особливо по проектах, які реалізуються у державному секторі. Головною причиною цього є недостатньо високий рівень менеджменту проектів з боку України. З метою більш високої ефективності використання кредитних коштів МФО необхідно налагоджувати взаємодію між урядом України і підрозділами МФО. Регулярний перегляд проектного портфелю Світового банку в Україні, який проводиться вже на протязі 6 років, довів важливість і необхідність подібної практики і розповсюдження її на співпрацю з ЄБРР.

6. На сьогодні процес кредитування МФО регламентується цілою низкою законів та інших нормативних документів, в першу чергу законами про вступ України до МФО. Ця законодавча база не є досконалою і потребує розширення і доопрацювання. Необхідною умовою підвищення ефективності управління системою державних запозичень є прозорість цієї системи, яку можливо забезпечити за наявності відповідної законодавчої та нормативної підтримки, в тому числі на основі імплементації запропонованих автором методологічних засад обліку державних зобов'язань та розробки порядку проходження запозичених коштів через рахунки казначейства.

7. Подальше вдосконалення організаційних засад системи управління державними запозиченнями має здійснюватися на основі реформування інституцій, що є відповідальними за систему державних запозичень у напрямі створення умов для посилення контролю, покращення менеджменту та застосування інструментів активного управління борговими зобов'язаннями. Міністерство фінансів є фінансовим агентом у стосунках з МФО і відповідно до більшості кредитних угод з МФО - представником позичальника.

8. Шляхами вирішення проблеми підвищення ефективності співпраці України з МФО є удосконалення механізму отримання позик, залучення іноземних та вітчизняних аудиторських компаній для аналізу фінансового стану позичальника, впровадження методик оцінки кредитоспроможності позичальника. З метою підвищення ефективності використання кредитних коштів МФО доцільно якнайширше залучати вітчизняні та іноземні рейтингові агентства в зв'язку з тим, що існує тісний зв'язок між кредитним рейтингом та премією за ризик, яка визначає ціну зовнішніх запозичень.

9. Умовою підвищення ефективності використання міжнародних фінансових ресурсів є покращення системи менеджменту, створення своєчасно груп підготовки і впровадження проектів. Щодо статусу і форми груп впровадження проектів, слід створювати групи в структурі установи, що відповідає за реалізацію проекту з можливістю залучення підготовлених консультантів для роботи в групі.

Колосова В.П. Особливості кредитування Світовим банком країн із перехідною економікою // Фінанси України. - 2002. - №8. - С. 48-53.